Дозировка
Внутримышечно и внутривенно. Для внутримышечной инъекции растворяют 0,5 г препарата в 2 мл (соответственно 1 г в 4 мл) стерильной воды для инъекций. Вводят глубоко в ягодичную мышцу. В качестве растворителя при внутри¬мышечном введении также используется 1 % раствор лидокаина (на 0,5 г - 2 мл, на 1 г - 4 мл). Для внутривенного введения 0,5-1 г цефотаксима растворяют в 10 мл стерильной воды для инъекций. Вводят медленно в течение 3-5 минут. Для капельного введения (в течение 50-60 минут) растворяют 2 г препарата в 100 мл изотонического раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы. Обычная доза цефотаксима для взрослых и детей старше 12 лет -1 г через каждые 12 часов. В тяжелых случаях дозу увеличивают до 3 или 4 г в день, вводят препарат 3 или 4 раза по 1 г. В зависимости от тяжести заболевания суточная доза может быть увеличена до максимальной, которая составляет 12 г. Обычная доза для новорожденных и детей младше 12 лет - 50-100 мг/кг массы тела в день с промежутками введения от 6 до 12 часов. Для недоношенных детей суточная доза не должна превышать 50 мг/кг. В случае нарушений функции почек дозу уменьшают. При клиренсе креатинина 10 мл/мин и менее суточную дозу препарата уменьшают вдвое.
Передозировка
Симптомы: судороги, энцефалопатия (в случае введения больших доз, особенно у больных с почечной недоста¬точностью), тремор, повышенная нервномышечная возбудимость. Лечение: симптоматическая терапия. Взаимодействие с другими лекарственными средствами Увеличивает риск развития кровотечений при сочетании с антиагрегантами, нестероидными противовоспалитель¬ными препаратами. Не приводит к развитию дисульфирамоподобных реакций при совместном применении с этанолом. Вероятность поражения почек увеличивается при одновременном приеме с аминогликозидами, полимиксином В и «петлевыми» диуретиками. Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, увеличивают плазменные концентрации цефотак¬сима и замедляют его выведение. Фармацевтически несовместим с растворами др. антибиотиков в одном шприце или капельнице.
Лекарственная форма
Порошок от белого до слегка желтого цвета.
Состав
Цефотаксим натрия (в пересчете на активное вещество) -1,0 г.
Фармакологическое действие
Цефотаксим является цефалоспориновым антибиотиком III поколения для парентерального примене¬ния. Действует бактерицидно. Обладает широким спектром антимикробного действия.
Активен в отношении грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, устойчивых к др. антибиотикам: Staphylococcus spp. (в т.ч. Staphylococcus aureus, включая пенициллиназу образующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Enterococcus species, Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т.ч. Kl.pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Acinetobacter species, Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrixinsidiosa, Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacillus subtilis, Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus indole, Proteus vulgaris, Providenda spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Bacteroidesspp. (в т.ч. некоторые штаммы Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т.ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcusspp., Peptostreptococcusspp.
Устойчив к большинству бета-лактамаз грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, пенициллиназе стафиллококов, Clostridium difficile.
Фармакокинетика
После однократного в/в введения 0.5, 1 и 2 г максимальная концентрация (Сmах) достигается через 5 мин и составляет 39 мкг/мл, 100 мкг/мл и 214 мкг/мл, соответственно. После в/м 0.5 и 1 г Сmах достигается через 0.5 ч и составляет 11 и 21 мкг/мл, соответственно. Связь с белками плазмы - 25-40%.
Создает терапевтические концентрации в большинстве тканей (миокард, кости, желчный пузырь, кожа, мягкие ткани) и жидкостей (синовиальная, перикардиальная, плевральная, мокрота, желчь, моча, спинно-мозговая жидкость) организма. Объем распределения - 0.25-0.39 л/кг.
Период полувыведения (Т1/2) при в/в и в/м введении -1 ч.
Выводится почками - 60% - 70% в неизмененном виде, остальное количество - в виде метаболитов (дезацетилированное производное обладает бактерицидной активностью, а 2 других метаболита не обладают).
При хронической почечной недостаточности (ХПН) и у лиц пожилого возраста Т1/2 увеличивается в 2 раза. Т1/2 у новорожденных - 0.75-1,5 ч, у недоношенных новорожденных детей возрастает до 4,6 ч. При повторных в/в введениях в дозе 1 г каждые 6 ч в течение 14 сут кумуляции не наблюдается. Проникает в грудное молоко.
Побочные действия
Аллергические реакции: крапивница, озноб или лихорадка, сыпь, зуд, отек лица, отек гортани, бронхоспазм, эозинофилия, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), буллезные высыпания, ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны пищеварительной системы тошнота, рвота, диарея или запор, метеоризм, боль в животе, нарушение функции печени (повышение активности «печеночных» трансаминаз, щелочной фосфатазы, гепатит, желтуха, кровь в кале, гиперкреатининемия, гипербилирубинемия), стоматит, глоссит, псевдомембранозный колит.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, гемолитичес¬кая анемия, гипокоагуляция, агранулоцитоз.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (азотемия, повышение содержания мочевины в крови, олигурия, анурия, интерстициальный нефрит), гиперкреатининемия.
Со стороны нервной системы головная боль, головокружение, обморок, судороги, повышенная утомляемость, энцефалопатия (при назначении в высоких дозах), двигательные расстройства, слабость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы снижение артериального давления, потенциально жизнеопасные арит¬мии после быстрого болюсного введения в центральную вену.
Лабораторные показатели: ложноположительная проба Кумбса.
Местные реакции: воспалительная реакция в месте введения, включая флебит и тромбофлебит, болезненность по ходу вены, болезненность и инфильтрат в месте в/м введения, покраснение кожи.
Прочие: суперинфекция (в частности, кандидозный вагинит), избыточный рост невосприимчивых к цефотаксиму организмов.
При лечении боррелиоза: реакция Яриша-Герксгеймера (в течение первых дней лечения), кожная сыпь, зуд, лихорадка, лейкопения, повышение активности «печеночных» трансаминаз, затрудненное дыхание и дискомфорт в области суставов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия хранения
при температуре не выше 25°С.
Особые условия
В первые недели лечения может возникнуть псевдомембранозный колит, проявляющийся тяжелой длительной диареей. При этом прекращают прием препарата и назначают адекватную терапию, включая ванкомицин или метронидазол.
Перед назначением препарата необходимо собрать аллергологический анамнез, особенно в отношении бета-лактамных антибиотиков. Известна перекрестная аллергия между пенициллинами и цефалоспоринами. У лиц, в анамнезе которых имеются указания на аллергические реакции на пенициллин, препарат применяют с крайней осторожностью (следует учитывать возможность развития тяжелых анафилактических реакций, вплоть до летального исхода).
При продолжительности лечения препаратом свыше 10 дней необходимо контролировать картину периферической крови.
При определении глюкозы в моче неэнзиматическим методом (например, методом Бенедикта) возможны ложноположительные результаты.
С осторожностью назначать лицам, управляющим транспортом и занимающимся видами деятельности, требую¬щими повышенной концентрации внимания и быстрой двигательной реакции.
Показания
Бактериальные инфекции тяжелого течения, вызванные чувствительными микроорганизмами: инфекции центральной нервной системы (менингит), дыхательных путей и ЛОР-органов, мочевыводящих путей, костей, суставов, кожи и мягких тканей, органов малого таза, хламидиоз, гонорея, инфицированные раны и ожоги, перитонит, сепсис, абдоминальные инфек¬ции, эндокардит, болезнь Лайма (боррелиоз), сальмонеллезы, инфекции на фоне иммунодефицита, профилактика инфек¬ций после хирургических операций (в т.ч. урологических, акушерско-гинекологических, на желудочно-кишечном тракте).
Противопоказания
Гиперчувствительность (в т.ч. к пенициллинам, др. цефалоспоринам, карбапенемам).
У детей до 2,5 лет нельзя использовать внутримышечное введение препарата.
С осторожностью
Период новорожденности, период лактации (в незначительных концентрациях выделяется с молоком); хроническая почечная недостаточность, неспецифический язвенный колит(в т.ч. анамнезе).
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение препарата в периоды беременности и лактации возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефотаксим выделяется с грудным молоком, поэтому при необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Цефотаксим, подавляя кишечную флору, препятствует синтезу витамина К. Поэтому при одновременном применении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (НПВС, салицилаты, сульфинпиразон), увеличивается риск развития кровотечений. По этой же причине при одновременном применении с антикоагулянтами отмечается усиление антикоагулянтного действия.
При одновременном применении с аминогликозидами, полимиксином B и "петлевыми" диуретиками повышается риск поражения почек.
При одновременном применении с препаратами, уменьшающими канальцевую секрецию, повышается концентрация цефотаксима в плазме крови.
Пробенецид замедляет выведение цефотаксима за счет снижения канальцевой секреции последнего
(360)
Дозування
Внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Для внутрішньом'язової ін'єкції розчиняють 0,5 г препарату в 2 мл (відповідно 1 г у 4 мл) стерильної води для ін'єкцій. Вводять глибоко в сідничний м'яз. В якості розчинника при внутрішньом'язовому введенні також використовується 1 % розчин лідокаїну (на 0,5 м - 2 мл, 1 г - 4 мл). Для внутрішньовенного введення 0,5-1 г цефотаксиму розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Вводять повільно протягом 3-5 хвилин. Для краплинного введення (протягом 50-60 хв) розчиняють 2 г препарату в 100 мл ізотонічного розчину на��рія хлориду або 5% розчину глюкози. Звичайна доза цефотаксиму для дорослих і дітей старше 12 років-1 г через кожні 12 годин. У важких випадках дозу збільшують до 3 або 4 г на день, препарат вводять 3 або 4 рази по 1 р. залежно від тяжкості захворювання добова доза може бути збільшена до максимальної, яка становить 12 р. Звичайна доза для новонароджених і дітей молодше 12 років - 50-100 мг/кг маси тіла в день з проміжками введення від 6 до 12 годин. Для недоношених дітей добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг У разі порушень функції нирок дозу ��зменш. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату зменшують удвічі.Передозування
Симптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, підвищена нервномышечная збудливість. Лікування: симптоматична терапія. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Збільшує ризик розвитку кровотеч при поєднанні з антиагрегантами, нестероїдними протизапальними препаратами. Не призводить до розвитку дисульфирамоподобных реакц��ї при спільному застосуванні з етанолом. Вірогідність ураження нирок збільшується при одночасному прийомі з аміноглікозидами, поліміксином В і «петльовими» діуретиками. Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, збільшують плазмові концентрації цефотаксиму і уповільнюють його виведення. Фармацевтично несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці або крапельниці.
Лікарська форма
Порошок від білого до злегка жовтого кольору.Склад
Цефотаксим натрію (у перерахуванні на активну речовину) -1,0 р.Фармакологическое дія
Цефотаксим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно. Володіє широким спектром антимікробної дії.
Активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, стійких до інших антибіотиків: Staphylococcus spp. (в т. ч. Staphylococcus aureus, включаючи утворюють пеніциліназу штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Enterococcus species, Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т. ч. Kl.pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Acinetobacter species, Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrixinsidiosa, Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacillus subtilis, Clostridium spp. (в т. ч. Clostridium perfringens), Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus indole, Proteus vulgaris, Providenda spp. (в т. ч. Providencia rettgeri), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Bacteroidesspp. (у т. ч. деякі штами Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т. ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcusspp., Peptostreptococcusspp.
Стійкий до більшості бета-лактамаз грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, пеніцилінази стафиллококов, Clostridium difficile.Фармакокінетика
Після однократного в/в введення 0.5, 1 та 2 г максимальна концентрація (Смах) досягається через 5 хв і становить 39 мкг/мл, 100 мкг/мл і 214 мкг/мл, відповідно. Після в/м 0.5 і 1 г Смах досягається через 0.5 год і становить 11 і 21 мкг/мл, відповідно. Зв'язок з білками плазми - 25-40%.
Створює терапевтичні концентрації в більшості тканин (міокард, кістки, жовчний міхур, шкіра, м'які тканини) і рідин (синовіальна, перикардіальна, плевральна, мокротиння, жовч, сеча, спинно-мозкова рідина) організму. Об'єм розподілу - 0.25-0.39 л/кг.
Період напіввиведення (Т1/2) при в/в і в/м введенні -1 ч.
Виводиться нирками - 60% - 70% в незміненому вигляді, решта - у вигляді метаболітів (дезацетилированное похідне володіє бактерицидною активністю, а 2 інших метаболіти не мають).
При хронічній нирковій недостатності (ХНН) та в осіб літнього віку T1/2 збільшується в 2 рази. Т1/2 у новонароджених - 0.75-1,5 години, у недоношених новонароджених дітей зростає до 4,6 ч. При повторних в/в введенні в дозі 1 г кожні 6 год протягом 14 діб кумуляції не спостерігають��я. Проникає в грудне молоко.Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або гарячка, висип, свербіж, набряк обличчя, набряк гортані, бронхоспазм, еозинофілія, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бульозні висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі, порушення функції печінки (підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужно�� фосфатази, гепатит, жовтяниця, кров у калі, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія), стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція, агранулоцитоз.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення вмісту сечовини в крові, олігурія, анурія, інтерстиціальний нефрит), гіперкреатинемія.
З боку нервової системи головний біль, запаморочення, обморок, судоми, підвищена стомлюваність, енцефалопатія (при призначенні у високих дозах), рухові розлади, слабкість.
З боку серцево-судинної системи, зниження артеріального тиску, потенційно жизнеопасные аритмії після швидкого болюсного введення в центральну вену.
Лабораторні показники: хибнопозитивна проба Кумбса.
Місцеві реакції: запальна реакція в місці введення, включаючи флебіт і тромбофлебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат у місці в/м введення, покрасненя шкіри.
Інші: суперінфекція (зокрема, кандидозний вагініт), надмірний ріст невосприимчивых до цефотаксиму організмів.
При лікуванні бореліозу: реакція Яриша-Герксгеймера (протягом перших днів лікування), шкірний висип, свербіж, пропасниця, лейкопенія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, утруднене дихання і дискомфорт в області суглобів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови зберігання
при температурі не вище 25°С.Особливі умови
У перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний кількістьіт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату і призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол.
Перед призначенням препарату необхідно зібрати алергологічний анамнез, особливо у відношенні бета-лактамних антибіотиків. Відома перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами. У осіб, в анамнезі яких є вказівки на алергічні реакції на пеніцилін, препарат застосовують з обережністю (слід враховувати можливість розвитку важких анафилактических реакцій, аж до летального результату).
При тривалості лікування препаратом більше 10 днів необхідно контролювати картину периферичної крові.
При визначенні глюкози в сечі неензиматичним методом (наприклад, методом Бенедикта) можливі хибнопозитивні результати.
З обережністю призначати особам, які керують транспортом та займаються видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої рухової реакції.Свідчення
Бактеріальні інфекції тяжкого перебігу, викликала сп��нние чутливими мікроорганізмами: інфекції центральної нервової системи (менінгіт), дихальних шляхів і ЛОР-органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри і м'яких тканин, органів малого тазу, хламідіоз, гонорея, інфіковані рани та опіки, перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма (бореліоз), сальмонельози, інфекції на фоні імунодефіциту, профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у т. ч. урологічних, акушерсько-гінекологічних, на шлунково-кишковому тракті).Протипоказання
Гіпер��увствительность (в т.ч. до пеніцилінів, інших цефалоспоринів, карбапенемів).
У дітей до 2,5 років не можна використовувати внутрішньом'язове введення препарату.
З обережністю
Період новонародженості, період лактації (у незначних концентраціях виділяється з молоком); хронічна ниркова недостатність, неспецифічний виразковий коліт(у т. ч. анамнезі).
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування препарату в періоди вагітності і лактації можливе лише в тому випадку, коли припущення��лагаемая користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Цефотаксим виводиться з грудним молоком, тому при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Цефотаксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.
При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, поліміксином B і "петльовими" діуретиками підвищується ризик ураження нирок.
При одночасному застосуванні з препаратами, що зменшують канальцеву секрецію, підвищується концентрація цефотаксиму в плазмі крові.
Пробенецид уповільнює виведення цефотаксиму за рахунок зниження канальцевої секреції останнього
