Дозировка
Индивидуальный, в зависимости от чувствительности возбудителя, тяжести инфекции, а также от состояния функции почек. В/в путь введения предпочтителен для больных с тяжелыми или угрожающими жизни инфекциями, особенно при угрозе шока. При в/м или в/в введении взрослым и детям с массой тела более 40 кг при нормальной функции почек разовая доза составляет 0.5-1 г, интервал между введениями - 12 ч. При тяжелых инфекциях вводят в/в в дозе 2 г каждые 12 ч. С целью профилактики инфекций при проведении полостных хирургических операций применяют в комбинации с метронидазолом по схеме. Для детей в возрасте от 2 мес максимальная доза не должна превышать рекомендуемую дозу для взрослых. Средняя доза для детей с массой тела до 40 кг при осложненных или неосложненных инфекциях мочевыводящих путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекциях кожи и мягких тканей, пневмонии, эмпирическом лечении нейтропенической лихорадки составляет 50 мг/кг каждые 12 ч. Пациентам с нейтропенической лихорадкой и бактериальным менингитом - по 50 мг/кг каждые 8 ч. Средняя продолжительность терапии составляет 7-10 дней. При тяжелых инфекциях может потребоваться более продолжительное лечение. При нарушениях функции почек (КК менее 30 мл/мин) необходима коррекция режима дозирования. Исходная доза цефепима должна быть такой же, как и для больных с нормальной функцией почек. Поддерживающие дозы определяют в зависимости от значений КК или концентрации креатинина сыворотки При гемодиализе за 3 ч из организма удаляется приблизительно 68% общего количества цефепима. По завершении каждого сеанса необходимо вводить повторную дозу, равную исходной дозе. У больных, находящихся на непрерывном амбулаторном перитонеальном диализе, цефепим можно применять в средних рекомендованных дозах, т.е. 500 мг, 1 г или 2 г в зависимости от тяжести инфекции, с интервалом между введениями разовой дозы 48 ч. Детям с нарушениями функции почек рекомендуются такие же изменения режима дозирования, как и взрослым, поскольку фармакокинетика цефепима у взрослых и детей имеет сходный характер.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для в/в и в/м введения
Состав
цефепима гидрохлорида моногидрат, вспомогательные: L-аргинин
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик IV поколения для парентерального применения. Оказывает бактерицидное действие, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов.
Активен в отношении большинства грамотрицательных бактерий, в т.ч. продуцирующих бета-лактамазы, включая Pseudomonas aeruginosa. Более активен, чем цефалоспорины III поколения, в отношении грамположительных кокков.
Не активен в отношении Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., некоторых анаэробных бактерий (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile).
Цефепим характеризуется высокой стабильностью в отношении различных плазмидных и хромосомных бета-лактамаз.
Фармакокинетика
Связывание с белками плазмы составляет менее 19% и не зависит от концентрации цефепима в сыворотке крови.
Терапевтические концентрации цефепима обнаруживаются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, экссудате волдыря, слизистом секрете бронхов, мокроте, тканях предстательной железы, аппендиксе и желчном пузыре, спинномозговой жидкости при менингите.
У здоровых людей при в/в введении цефепима в дозе 2 г с интервалом 8 ч в течение 9 дней не наблюдалось кумуляции в организме.
Средний T1/2 из организма в среднем составляет около 2 ч, средний общий клиренс - 120 мл/мин. Цефепим выводится почками, главным образом путем клубочковой фильтрации (средний почечный клиренс - составляет 110 мл/мин). В моче обнаруживается приблизительно 85% введенного цефепима в неизмененном виде.
У больных в возрасте 65 лет или старше с нормальной функцией почек величина почечного клиренса меньше, чем у молодых больных.
У больных с нарушениями функции почек увеличивается T1/2. У больных с тяжелыми нарушениями функции почек, при которых требуется проведение гемодиализа, T1/2 в среднем составляет 13 ч, проведение перитонеального диализа - 19 ч.
Фармакокинетика цефепима у больных с нарушением функции печени, муковисцидозом не изменена.
Возраст и пол пациентов не оказывали существенного влияния на общий клиренс из организма и Vd с учетом поправки на массу тела каждого. При введении цефепима в дозе 50 мг/кг каждые 12 ч кумуляции не отмечалось, а при введении в этой же дозе каждые 8 ч в равновесном состоянии Cmax, AUC и T1/2 увеличивались примерно на 15%.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: возможны диарея, тошнота, рвота, колиты (включая псевдомембранозный колит); редко - боли в животе, запор, изменение вкуса.
Аллергические реакции: возможны - сыпь, зуд, крапивница; редко - анафилактические реакции.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: возможны - головные боли; редко - головокружение, парестезии; в отдельных случаях - судороги.
Дерматологические реакции: редко - покраснение кожи. Наиболее часто у детей - сыпь.
Со стороны системы кроветворения: возможна анемия.
Со стороны показателей лабораторных исследований: возможны повышение активности АЛТ, АСТ, ЩФ, повышение общего билирубина, эозинофилия, увеличение протромбинового времени; редко - временное повышение азота мочевины крови и/или креатинина сыворотки, транзиторная тромбоцитопения, транзиторная лейкопения и нейтропения; часто - положительный результат теста Кумбса без гемолиза.
Прочие: возможны повышение температуры тела, вагинит, эритема; редко - генитальный зуд, неспецифический кандидоз.
Местные реакции: при в/в вливании возможны флебиты, редко - воспаление); при в/м введении возможно воспаление или боль.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При применении у пациентов, находящихся в группе повышенного риска возникновения инфекции за счет смешанной аэробно/анаэробной микрофлоры (в т.ч. в случаях, когда одним из возбудителей является Bacteroides fragilis), до идентификации возбудителя рекомендуется одновременно с цефепимом назначить препарат, активный в отношении анаэробов.
С осторожностью применяют у пациентов с риском развития аллергических реакций, особенно на лекарственные препараты.
При развитии аллергических реакций цефепим следует отменить.
При серьезных реакциях гиперчувствительности немедленного типа может потребоваться применение эпинефрина (адреналина) и других форм поддерживающего лечения.
При появлении диареи на фоне лечения следует учитывать возможность развития псевдомембранозного колита. В таких случаях цефепим следует немедленно отменить и при необходимости назначить соответствующее лечение.
При развитии суперинфекции цефепим следует немедленно отменить и назначить соответствующее лечение.
При применении других антибиотиков группы цефалоспоринов наблюдались крапивница, синдром Стивенса-Джонсона, множественная эритема, токсический эпидермальный некролиз, колит, нарушение функции почек, токсическая нефропатия, апластическая анемия, гемолитическая анемия, кровоточивость, судороги, нарушение функции печени, включая холестаз, ложноположительные результаты анализов на глюкозу мочи.
Безопасность и эффективность применения цефепима у детей в возрасте до 2 мес не установлены.
С особой осторожностью применяют цефепим совместно с аминогликозидами и "петлевыми" диуретиками.
Показания
Лечение инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных чувствительными к цефепиму микроорганизмами: инфекции нижних отделов дыхательных путей (включая пневмонию и бронхит), инфекции мочевыводящих путей (как осложненные, так и неосложненные), инфекции кожи и мягких тканей, интраабдоминальные инфекции (включая перитонит и инфекции желчных путей), гинекологические инфекции, септицемия, нейтропеническая лихорадка (в качестве эмпирической терапии), бактериальный менингит у детей.
Профилактика инфекций при проведении полостных хирургических операций.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефепиму или L-аргинину, а также к цефалоспориновым антибиотикам, пенициллинам или другим бета-лактамным антибиотикам.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном введении раствора цефепима с растворами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата возможно фармацевтическое взаимодействие
(355)
Дозування
Індивідуальний, залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також від стану функції нирок. В/в шлях введення кращий для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку. При в/м або в/в введенні дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок разова доза становить 0.5-1 г, інтервал між введеннями - 12 ч. При тяжких інфекціях вводять в/в у дозі 2 г кожні 12 год. З метою профілактики інфекцій при проведенні порожнинних хірургічних операцій применяют в комбінації з метронідазолом за схемою. Для дітей віком від 2 міс максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії, емпіричному лікуванні нейтропенічній гарячки складає 50 мг/кг кожні 12 год. Пацієнтам з нейтропенічній лихоманкою і бактеріальним менінгітом - по 50 мг/кг кожні 8 ч. Середня тривалість терапії ��залишає 7-10 днів. При тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) необхідна корекція режиму дозування. Вихідна доза цефепіма повинна бути такою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Підтримуючі дози визначають залежно від значень КК або концентрації креатиніну сироватки При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% загальної кількості цефепіма. По завершенні кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, рівну походить��ної дозі. У хворих, які перебувають на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати у середніх рекомендованих дозах, тобто 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між введеннями разової дози 48 ч. Дітям з порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіма у дорослих і дітей має подібний характер.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введенняСклад
цефепіма гідрохлорида моногідрат, допоміжні: L-аргінінФармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик IV покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів.
Активний відносно більшості грамнегативних бактерій, у т. ч. продукують бета-лактамази, включаючи Pseudomonas aeruginosa. Більш активний, ніж цефалоспорини III покоління, відносно грампозитивних коків.
Не активний відносно Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., деяких анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile).
Цефепім характеризується високою стабільністю щодо різних плазмідних та хромосомних бета-лактамаз.Фармакокінетика
Зв'язування з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації цефепіма в сироватці крові.
Терапевтичні концентрації цефепіма виявляються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, тканинах передміхурової залози, апендиксі і жовчному міхурі, спинномозкової рідини при менінгіті.
У здоро��их людей при в/в введенні цефепіма в дозі 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції в організмі.
Середній T1/2 з організму в середньому становить приблизно 2 години, середній загальний кліренс - 120 мл/хв. Цефепім виводиться нирками, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеної цефепіма в незміненому вигляді.
У хворих у віці 65 років або старше з нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодых хворих.
У хворих з порушеннями функції нирок збільшується T1/2. У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, при яких потрібне проведення гемодіалізу, T1/2 у середньому становить 13 год, проведення перитонеального діалізу - 19 ч.
Фармакокінетика цефепіма у хворих з порушенням функції печінки, муковісцидозом не змінена.
Вік і стать пацієнтів не чинили істотного впливу на загальний кліренс із організму та Vd з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіма в дозі 50 мг/к�� кожні 12 год кумуляції не відзначалося, а при введенні в цій же дозі кожні 8 год у рівноважному стані Cmax, AUC і T1/2 збільшувалися приблизно на 15%.Побічні дії
З боку травної системи: можливі діарея, нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко - біль у животі, запор, зміна смаку.
Алергічні реакції: можливі висипання, свербіж, кропив'янка; рідко - анафілактичні реакції.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі - головний біль; рідко - запаморочення, парестезії; в окремих звипадках - судоми.
Дерматологічні реакції: рідко - почервоніння шкіри. Найбільш часто у дітей - висип.
З боку системи кровотворення: можлива анемія.
З боку показників лабораторних досліджень: можливі підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, підвищення загального білірубіну, еозинофілія, збільшення протромбінового часу; рідко - тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія і нейтропенія; часто - позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу.
Інші: можливі підвищення температури тіла, вагініт, еритема; рідко - генітальний свербіж, неспецифічний кандидоз.
Місцеві реакції: при в/в вливання можливі флебіти, рідко - запалення); при в/м введенні можливе запалення або біль.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При застосуванні у пацієнтів, що перебувають у групі підвищеного ризику виникнення інфекції за рахунок змішаної аеробно/анаеробної мікрофлори (у т. ч. у випадках, коли одним із збудників є Bacteroides fragilis), до ідентифікації запали��єлю рекомендується одночасно з цефепімом призначити препарат, активний відносно анаеробів.
З обережністю застосовують у пацієнтів з ризиком розвитку алергічних реакцій, особливо на лікарські препарати.
При розвитку алергічних реакцій цефепім слід відмінити.
При серйозних реакціях гіперчутливості негайного типу може знадобитися застосування епінефрину (адреналіну) та інших форм підтримуючого лікування.
При появі діареї на фоні лікування следуе�� враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках цефепім слід негайно відмінити і при необхідності призначити відповідне лікування.
При розвитку суперінфекції цефепім слід негайно відмінити і призначити відповідне лікування.
При застосуванні інших антибіотиків групи цефалоспоринів спостерігалися кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, множинна еритема, токсичний епідермальний некроліз, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анеми��, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функції печінки, включаючи холестаз, хибнопозитивні результати аналізів на глюкозу сечі.
Безпека та ефективність застосування цефепіма у дітей у віці до 2 міс не встановлені.
З особливою обережністю застосовують цефепім спільно з аміноглікозидами і "петльовими" діуретиками.Свідчення
Лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефепиму мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонию і бронхіт), інфекції сечовивідних шляхів (як ускладнені, так і неускладнені), інфекції шкіри і м'яких тканин, інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів), гінекологічні інфекції, септицемія, нейтропеническая лихоманка (в якості емпіричної терапії), бактеріальний менінгіт у дітей.
Профілактика інфекцій при проведенні порожнинних хірургічних операцій.Протипоказання
Підвищена чутливість до цефепиму або L-аргинину, а також до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших ��ета-лактамних антибіотиків.Лікарська взаємодія
При одночасному введенні розчину цефепіма з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилмицина сульфату можливо фармацевтичне взаємодія
