Дозировка
Цефазолин предназначен только для парентерального введения - внутримышечно и внутривенно (струйно или капельно). Дозы устанавливают индивидуально, с учетом тяжести течения и локализации инфекции, чувствительности возбудителя. Приготовление растворов и применение: Внутримышечно. Раствор для в/м инъекций приготавливается путем растворения сухого вещества в 0,5% растворе лидокаина или в 2-3 мл воды для инъекций. Для внутривенного струйного введения порошок растворяют в 10 мл стерильной воды для инъекций (не менее 4 мл растворителя на 1 грамм сухого вещества). В обоих случаях после добавления растворителя флакон необходимо интенсивно встряхнуть для полного растворения порошка. Дозы до 1 г цефазолина можно вводить в виде медленного внутривенного вливания (за 3-5 минут). При использовании более высоких доз следует применять инфузионное введение (в течение периода свыше 20 и до 30 минут). Для приготовления инфузионного раствора можно использовать 100-150 мл 0,9% раствора натрия хлорида изотонического, 5% или 10% раствора глюкозы или глюкозы с изотоническим раствором, а также раствор глюкозы в растворе Рингера, 5% или 10% раствор фруктозы на стерильной воде для инъекций, раствор Рингера для инъекций и изотонический раствор, бикарбонат натрия. Препарат разводят 50-100 мл 5-10 % раствора декстрозы, 0,9 % раствора натрия хлорида, раствора Рингера, 5 % раствора натрия гидрокарбоната. Использовать исключительно свежеприготовленные и прозрачные растворы. Возможная желтоватая окраска раствора после растворения порошка не является указанием на какое-то изменение свойств препарата или на отличия в его терапевтической эффективности. Указания по дозировке для взрослых: Инфекции легкого течения, вызванные чувствительными грамположительными кокками 250-500 мг Каждые 8 часов Пневмококковая пневмония 0.5 г Через 12 часов Острые неосложненные инфекции мочевыводящих путей 1 г Через 12 часов Средней тяжести или тяжелая 0.5-1 г Через 6-8 часов Тяжелые, угрожающие жизни инфекции: эндокардит, септицемия 1-1.5 г Через 6 часов При назначении цефазолина взрослым пациентам с почечной недостаточностью (см. инструкцию) Предоперационная профилактика: Для профилактики инфекций во время хирургических вмешательств дозировка цефазолина зависит от типа и продолжительности операции. •1 грамм вводится внутривенно или внутримышечно за 30 мин - 1 час до начала хирургической операции (доза является достаточной при незначительных хирургических вмешательствах небольшой продолжительности); •при продолжительных хирургических операциях (более 2 часов) дополнительно вводят от 0,5 г до 1 г внутривенно или внутримышечно во время самой операции (в зависимости от продолжительности можно вводить и в ходе хирургической операции через определенные промежутки времени); •во время послеоперационного периода после исходной дозы вводят дозы от 0,5 г до 1 г внутривенно или внутримышечно с интервалом 6-8 часов в течение 24 часов; •если потенциальная инфекция может представлять угрозу для больного (например, после операций на сердце или после обширных ортопедических операций, таких как артропластика), рекомендуется продолжать послеоперационное введение цефазолина в течение периода от 3 до 5 дней. Важно соблюдать указанные выше сроки, чтобы во время выполнения хирургического разреза в сыворотке и тканях больного уже присутствовали достаточные концентрации антибиотика. Применение у детей с нормальной функцией почек: Детям 1 мес и старше назначают - 25-50 мг/кг/сут; кратность введения - 3-4 раза в сутки. При тяжелом течении инфекции доза может быть увеличена до 100 мг/кг массы тела. Применение у пациентов с почечной недостаточностью: Больным с нарушениями функции почек требуется изменение режима дозирования в соответствии со значениями КК: при КК 55 мл/мин и более или при концентрации креатинина в плазме 1.5 мг % и менее можно вводить полную дозу; при КК 54-35 мл/мин или концентрации креатинина в плазме 3-1.6 мг % можно вводить полную дозу, но интервалы между инъекциями необходимо увеличить до 8 ч; при КК 34-11 мл/мин или концентрации креатинина в плазме 4.5-3.1 мг % - 1/2 дозы с интервалами 12 ч; при КК 10 мл/мин и менее или при концентрации креатинина в плазме 4.6 мг % и более -1/2 обычной дозы каждые 18-24 ч. Все рекомендуемые дозы вводят после начальной дозы, соответствующей показанию и тяжести инфекции.; Детям, у которых клиренс креатинина составляет от 70 до 40 мл/мин/1,73 кв.м, вводится 60% средней суточной дозы цефазолина, разделенной на два введения. Детям, у которых клиренс креатинина составляет от 40 до 20 мл/мин/1,73 кв.м, вводится 25% средней суточной дозы цефазолина, разделенной на два введения. При клиренсе креатинина между 20 и 5 мл/мин/1,73 кв.м назначается 10% стандартной суточной дозы цефазолина с интервалами в 24 часа. Однако вначале следует вводить обычную нагрузочную дозу
Передозировка
Боль, воспалительные реакции в месте введения; головокружение, головная боль, парестезии, возможное развитие судорог (особенно у пациентов с заболеваниями почек). Лабораторные показатели: повышенные концентрации креатинина, азота мочевины крови, ферментов печени и билирубина; ложноположительная реакция Кумбса; тромбоцитоз и тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения, а также увеличение протромбинового времени. Лечение: немедленно прекратить введение препарата, тщательно контролировать жизненно важные функции организма и соответствующие лабораторные показатели; терапия – симптоматическая. В тяжелых случаях возможно проведение гемодиализа. Перитонеальный диализ неэффективен.
Лекарственная форма
Порошок белого или почти белого цвета
Состав
активное вещество: цефазолин натрия (в пересчете на цефазолин) - 1,0 г
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик I поколения для парентерального применения. Действует бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов. Имеет широкий спектр действия, активен в отношении грамположительных (Staphylococcus spp., Staphylococcus aureus (не продуцирующие и продуцирующие пенициллиназу), Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis) и грамотрицательных (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Treponema spp., Leptospira spp.) микроорганизмов. Активен в отношении Haemophilus influenzae, некоторых штаммов Enterobacter spp. и Enterococcus spp.
Неэффективен в отношении Pseudomonas aeruginosa, индолположительных штаммов Proteus spp., Mycobacterium tuberculosis, Serratia spp., анаэробных микроорганизмов, метициллинустойчивых штаммов Staphylococcus spp.
Фармакокинетика
При пероральном приеме цефазолин не всасывается. Цефазолин, вводимый внутримышечно или внутривенно, создает высокие концентрации в сыворотке.
При внутримышечном (в/м) введении цефазолин быстро всасывается из места инъекции. После в/м введения концентрации в крови выше и сохраняются дольше, чем после введения большинства других цефалоспоринов.
Продолжительность периода полувыведения из плазмы составляет около двух часов.
После внутривенного (в/в) введения 1 г максимальная концентрация в сыворотке в 188.4 мкг/мл достигается через 5 минут, снижаясь через 4 часа до 16.5 мкг/мл.
Благодаря высоким и длительным уровням в крови цефазолин можно вводить в дозе 1 г с интервалом 12 часов, используя удобную схему двукратного введения в сутки.
Приблизительно 70-90% введенной дозы связывается с белками плазмы.
Цефазолин легко (проникает в различные ткани и органы, в т.ч. и в миндалины, стенку желчного пузыря и аппендикс. Цефазолин также обнаруживается в высоких концентрациях в физиологических жидкостях. В отсутствие обструкции желчевыводящих путей через 4 часа после введения его концентрации в желчи превосходят таковые в сыворотке. Цефазолин достигает терапевтических концентраций в асцитической и плевральной жидкости, воспалительном экссудате, легких, печени, коже и мягких тканях, суставах, сердце и брюшине, среднем ухе. Очень высокие концентрации цефазолина создаются в почках - после введения 1 г цефазолина его концентрация в моче составляет до 4000 мкг/мл. Цефазолин проходит через капиллярные мембраны в костях и достигает бактерицидных концентраций в жидкости интерстициального пространства здоровой и пораженной остеомелитом кости.
В отсутствие инфекции мозговых оболочек цефазолин обнаруживается в спинномозговой жидкости в крайне незначительных концентрациях, поэтому можно считать, что он не проходит через гематоэнцефалический барьер.
Концентрация цефазолина в кровотоке плода аналогична таковой в кровотоке матери. Цефазолин обнаруживается в молоке кормящих женщин в очень низких концентрациях.
Цефазолин не метаболизируется в печени и выводится из организма в неизмененном виде.
Цефазолин выводится из организма главным образом с мочой за счет клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. Количество цефазолина, выводимого с мочой, составляет в течение первых 6 ч - 60–90%, через 24 ч - 70–95% от введенной дозы. Выведение цефазолина вместе с желчью происходит лишь в незначительной степени.
T1/2 из плазмы увеличивается у пациентов с нарушениями функции почек до 20–40 ч.
Побочные действия
Аллергические реакции: гипертермия, гиперемия кожи, кожная сыпь, крапивница, кожный зуд, токсикодермия, бронхоспазм, эозинофилия, ангионевротический отек, артралгия, анафилактический шок, мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона).
Со стороны органов дыхательной системы: удушье, одышка.
Со стороны нервной системы: головокружение, судороги.
Со стороны мочевыделительной системы: у больных с заболеваниями почек при лечении большими дозами (6 г) - нарушение функции почек (в этих случаях дозу снижают и лечение проводят под контролем динамики концентрации азота мочевины и креатинина в крови).
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диарея, боль в животе, псевдомембранозный колит, холестатическая желтуха, гепатит.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, нейтропения, тромбоцитемия, тромбоцитоз, гемолитическая анемия. При длительном лечении - дисбактериоз, суперинфекция, вызываемая устойчивыми к антибиотику штаммами, кандидамикоз (в т.ч. кандидозный стоматит).
Лабораторные показатели: ложноположительная реакция Кумбса, повышение активности «печеночных» трансаминаз, гиперкреатининемия, увеличение протромбинового времени, ложноположительная реакция мочи на глюкозу.
Местные реакции: при в/м введении – болезненность (в месте введения), при в/в введении - флебит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Пациенты, имевшие в анамнезе аллергические реакции на пенициллины, карбапенемы, могут иметь повышенную чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам.
Во время лечения цефазолином возможно получение положительных прямой и непрямой проб Кумбса, а также ложноположительной реакции мочи на сахар.
При применении препарата возможно обострение заболеваний желудочно-кишечного тракта, особенно колита. При появлении тяжелой диареи, характерной для псевдомембранозного колита, цефазолин следует отменить и назначить соответствующее лечение. В период лечения пациентам следует воздержаться от употребления алкоголя. При длительном применении препарата необходим контроль картины периферической крови и функции почек.
Особенности влияния лекарственного средства на способность управлять транспортным средством и другими механизмами
Следует соблюдать осторожность при управлении транспортным средством и другими потенциально опасными механизмами.
Показания
Бактериальные инфекции, вызванные чувствительными к цефазолину микроорганизмами: верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов (в т.ч. средний отит), мочевыводящих и желчевыводящих путей, органов малого таза, кожи и мягких тканей, костей и суставов (в т.ч. остеомиелит), эндокардит, сепсис, перитонит, мастит, раневые, ожоговые и послеоперационные инфекции, сифилис, гонорея.
Профилактика хирургических инфекций в пред- и послеоперационном периоде.
Противопоказания
Гиперчувствительность к препаратам группы цефалоспориновых и других бета-лактамных антибиотиков (в т.ч. и пенициллины и карбапенемы), период новорожденности (до 1 мес.). Не рекомендуется одновременный прием с антикоагулянтами и диуретиками.
С осторожностью
Почечная недостаточность, заболевания кишечника (в т.ч. колит в анамнезе), детский возраст с 1 до 12 месяцев.
Применение в период беременности и в период грудного вскармливания
Препарат противопоказан при беременности. Следует прекратить грудное вскармливание при необходимости назначения препарата в этот период.
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется назначать цефазолин одновременно с антикоагулянтами.
При одновременном применении с "петлевыми" диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота) происходит блокада канальцевой секреции цефазолина (следует избегать совместного применения).
Почечный клиренс цефазолина снижается при одновременном приеме пробенецида, что приводит к увеличеннным и более продолжительным концентрациям цефазолина в крови.
Отмечается синергизм антибактериального действия при комбинации с аминогликозидными антибиотиками, ванкомицином, рифампицином. Аминогликозиды увеличивают риск развития поражения почек.
Фармацевтически несовместим с аминогликозидами (взаимная инактивация).
Цефазолин, подавляя кишечную флору, препятствует синтезу витамина К. Поэтому при одновременном применении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (нестероидные противоспалительные препараты (НПВП), салицилаты), увеличивается риск развития кровотечений. По этой же причине при одновременном применении с антикоагулянтами отмечается усиление антикоагулянтного действия. Не следует применять цефазолин вместе с антибактеральными препаратами, имеющими бактериостатический механизм действия (тетрациклины, сульфаниламиды, эритромицин, хлорамфеникол), поскольку исследования in vitro показали, что между ними существует антагонизм.
Цефазолин может вызывать дисульфирам - подобные реакции при одновременном применении с этанолом.
(343)
Дозування
Цефазолін призначений тільки для парентерального введення - внутрішньом'язово і внутрішньовенно (струминно або краплинно). Дози встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. Приготування розчинів і застосування: Внутрішньом'язово. Розчин для в/м ін'єкцій готується шляхом розчинення сухого речовини в 0,5% розчині лідокаїну або 2-3 мл води для ін'єкцій. Для внутрішньовенного струминного введення порошок розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій (не менше 4 мл розчинкерівника на 1 грам сухої речовини). В обох випадках після додавання розчинника флакон необхідно інтенсивно струсити для повного розчинення порошку. Дози до 1 г цефазоліну можна вводити у вигляді повільного внутрішньовенного вливання (за 3-5 хвилин). При використанні більш високих доз слід застосовувати інфузійне введення (протягом періоду понад 20 до 30 хвилин). Для приготування інфузійного розчину можна використовувати 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду ізотонічного, 5% або 10% розчину глюкози або глюкози з ізотонічним розчином, а та��же розчин глюкози в розчині Рінгера, 5% або 10% розчин фруктози на стерильній воді для ін'єкцій, розчин Рінгера для ін'єкцій та ізотонічний розчин, бікарбонат натрію. Препарат розводять в 50-100 мл 5-10 % розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду, розчину Рінгера, 5 % розчину натрію гідрокарбонату. Використовувати виключно і прозорі свіжоприготовані розчини. Можлива жовтувата забарвлення розчину після розчинення порошку не є вказівкою на якусь зміну властивостей препарату або на відмінності в його терапевтичної ефе��ності. Вказівки по дозуванню для дорослих: Інфекції легкого перебігу, спричинені чутливими грампозитивними коками 250-500 мг Кожні 8 годин Пневмококова пневмонія 0.5 г Через 12 годин Гострі неускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1 г Через 12 годин Середньої тяжкості або важка 0.5-1 г, Через 6-8 годин Важкі, загрожуючі життю інфекції: ендокардит, септицемія 1-1.5 г Через 6 годин При призначенні цефазоліну дорослим пацієнтам з нирковою недостатністю (див. інструкцію) Передопераційна профілактика: Для профілактики інфекцій під час хірургічних втручань дозування цефазоліну залежить від типу і тривалості операції. •1 грам вводиться внутрішньовенно або внутрішньом'язово за 30 хв - 1 годину до початку хірургічної операції (доза є достатньою при незначних хірургічних втручаннях невеликої тривалості); •при тривалих хірургічних операціях (більше 2 годин) додатково вводять від 0,5 г до 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово під час самої операції (в залежності від тривалості можна вводити і в ході хірургічної операції�� через певні проміжки часу); •під час післяопераційного періоду після початкової дози вводять дози від 0,5 г до 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом 6-8 годин протягом 24 годин; •якщо потенційна інфекція може представляти загрозу для хворого (наприклад, після операцій на серці або після обширних ортопедичних операцій, таких як артропластика), рекомендується продовжувати післяопераційне введення цефазоліну протягом періоду від 3 до 5 днів. Важливо дотримуватися зазначені вище терміни, щоб під час виконання хирургичеського розрізу в сироватці та тканинах хворого вже були присутні достатні концентрації антибіотика. Застосування у дітей з нормальною функцією нирок: Дітям 1 міс і старше призначають - 25-50 мг/кг/добу; кратність введення - 3-4 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекції доза може бути збільшена до 100 мг/кг маси тіла. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю: Хворим з порушеннями функції нирок потрібна зміна режиму дозування відповідно до значень КК: при КК 55 мл/хв і більше або при концентрації креатиніну в плазмі 1.5 мг % і менше можна вводити повну дозу; при КК 54-35 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 3-1.6 мг % можна вводити повну дозу, але інтервали між ін'єкціями необхідно збільшити до 8 год; при КК 34-11 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 4.5-3.1 мг % - 1/2 дози з інтервалами 12 год; при КК 10 мл/хв і менше або при концентрації креатиніну в плазмі 4.6 мг % і більше -1/2 звичайної дози кожні 18-24 год Усі рекомендовані дози вводять після початкової дози, що відповідає показанню і тяжкості інфекції.; Дітям, у яких кліренс креатиніну становить від 70 до 40 мл/хв/1,73 кв. м, вводиться 60% середньої добової дози цефазоліну, розділеної на два введення. Дітям, у яких кліренс креатиніну становить від 40 до 20 мл/хв/1,73 кв. м, вводиться 25% середньої добової дози цефазоліну, розділеної на два введення. При кліренсі креатиніну між 20 і 5 мл/хв/1,73 кв. м призначається 10% стандартної добової дози цефазоліну з інтервалами у 24 години. Однак спочатку слід вводити звичайну навантажувальну дозуПередозування
Біль, запальні реакції в місці введення; запаморочення, головний біль, парестезії, можливий розвиток судом (особі��але у пацієнтів із захворюваннями нирок). Лабораторні показники: підвищені концентрації креатиніну, азоту сечовини крові, ферментів печінки та білірубіну; хибнопозитивна реакція Кумбса; тромбоцитоз і тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, а також збільшення протромбінового часу. Лікування: негайно припинити введення препарату, ретельно контролювати життєво важливі функції організму і відповідні лабораторні показники; терапія – симптоматична. У тяжких випадках можливо проведення гемодіалізу. Перитонеальн��ї діаліз неефективний.
Лікарська форма
Порошок білого або майже білого кольоруСклад
активна речовина: цефазолін натрію (у перерахуванні на цефазолін) - 1,0 гФармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик I покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії, активний щодо грампозитивних (Staphylococcus spp., Staphylococcus aureus (не продукують і продукують пеніциліназу), Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis) і грамотриц��тільних (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Treponema spp., Leptospira spp.) мікроорганізмів. Активний відносно Haemophilus influenzae, деяких штамів Enterobacter spp. і Enterococcus spp.
Неефективний відносно Pseudomonas aeruginosa, індолпозитивних штамів Proteus spp., Mycobacterium tuberculosis, Serratia spp., анаеробних мікроорганізмів, метициллинустойчивых штамів Staphylococcus spp.Фармакокінетика
При пероральному прийомі цефазолін не всмоктується. Цефазолін, що вводиться внутрішньом'язово або внутрішньовенно, створює високі концентрації в сироватці.
При внутримышечном (в/м) введення цефазолін швидко всмоктується з місця ін'єкції. Після в/м введення концентрації в крові вище і зберігаються довше, ніж після введення більшості інших цефалоспоринів.
Тривалість періоду напіввиведення з плазми становить близько двох годин.
Після внутрішньовенного (в/в) введення 1 г максимальна концентрація в сироватці в 188.4 мкг/мл досягається через 5 хвилин, знижуючись через 4 години до 16.5 мкг/мл
Завдяки високим і тривалим рівнями в крові цефазолін можна вводити у дозі 1 г з інтервалом 12 годин, викона��ьзуя зручну схему дворазового введення на добу.
Приблизно 70-90% введеної дози зв'язується з білками плазми.
Цефазолін легко проникає в різні тканини і органи, в т. ч. і в мигдалини, стінку жовчного міхура і апендикс. Цефазолін також виявляється у високих концентраціях у фізіологічних рідинах. У відсутність обструкції жовчовивідних шляхів через 4 години після введення його концентрації у жовчі перевершують такі у сироватці. Цефазолін досягає терапевтичних концентрацій у асцитичної і плевральній жидкости, запальному ексудаті, легенях, печінці, шкірі і м'яких тканинах, суглобах, серці і очеревині, середньому вусі. Дуже високі концентрації цефазоліну створюються в нирках - після введення 1 г цефазоліну його концентрація в сечі становить до 4000 мкг/мл Цефазолін проходить через капілярні мембрани в кістках і досягає бактерицидних концентрацій у рідини з інтерстиціального простору здорової та ураженої остеомелитом кістки.
У відсутність інфекції мозкових оболонок цефазолін виявляється в спинномозковій рідині у вкрай незначить��загальноосвітніх концентраціях, тому можна вважати, що він не проходить через гематоенцефалічний бар'єр.
Концентрація цефазоліну в крові плода аналогічна такий у крові матері. Цефазолін виявляється в молоці годуючих жінок в дуже низьких концентраціях.
Цефазолін не метаболізується в печінці і виводиться з організму в незміненому вигляді.
Цефазолін виводиться з організму головним чином з сечею за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Кількість цефазоліну, що виводиться з сечею, становить протягомня перших 6 год - 60-90%, через 24 год - 70-95% від введеної дози. Виведення цефазоліну разом з жовчю відбувається лише незначною мірою.
T1/2 з плазми збільшується в пацієнтів з порушеннями функції нирок до 20-40 ч.Побічні дії
Алергічні реакції: гіпертермія, гіперемія шкіри, шкірний висип, кропив'янка, шкірний свербіж, токсикодермія, бронхоспазм, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, артралгія, анафілактичний шок, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона).
З боку органів дихальної систем��ми: задуха, задишка.
З боку нервової системи: запаморочення, судоми.
З боку сечовидільної системи: у хворих із захворюваннями нирок при лікуванні великими дозами (6 г) - порушення функції нирок (у цих випадках дозу знижують і лікування проводять під контролем динаміки концентрації азоту сечовини і креатиніну в крові).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропения, тромбоцитемія, тромбоцитоз, гемолітична анемія. При тривалому лікуванні - дисбактеріоз, суперінфекція, спричинена стійкими до антибіотика штамами, кандидоз (у тому числі кандидозний стоматит).
Лабораторні показники: хибнопозитивна реакція Кумбса, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкреатинемія, збільшення протромбінового часу, псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.
Місцеві реакції: при в/м введенні – болючість (у місці введення), при в/в введенні - флебіт.Особливості продажуі
рецептурніОсобливі умови
Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, карбапенемы, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Під час лікування цефазоліном можливе отримання позитивних прямої і непрямої проб Кумбса, а також хибнопозитивної реакції сечі на цукор.
При застосуванні препарату можливе загострення захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо коліту. При появі тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту, цефазолін слідует відмінити і призначити відповідне лікування. В період лікування пацієнтам слід утриматися від вживання алкоголю. При тривалому застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові і функції нирок.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом та іншими механізмами
Слід дотримуватися обережності при керуванні транспортним засобом та іншими потенційно небезпечними механізмами.Свідчення
Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами: верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів (у т. ч. середній отит), сечовивідних і жовчовивідних шляхів, органів малого таза, шкіри і м'яких тканин, кісток і суглобів (у т.ч. остеомієліт), ендокардит, сепсис, перитоніт, мастит, ранові, опікові і післяопераційні інфекції, сифіліс, гонорея.
Профілактика хірургічних інфекцій у перед - і післяопераційному періоді.Протипоказання
Гіперчутливість до препаратів групи цефалоспоринових та інших бета-лактамних антибіотиків (в т. ч. і пеніциліни і карбапенемы), період новонародженості (до 1 міс.). Не рекомендується одночасний прийом з антикоагулянтами та діуретиками.
З обережністю
Ниркова недостатність, захворювання кишечнику (у т. ч. коліт в анамнезі), дитячий вік-від 1 до 12 місяців.
Застосування в період вагітності і в період грудного вигодовування
Препарат протипоказаний при вагітності. Слід припинити грудне вигодовування при необхідності призначення препарату в цей період.Лікарська взаємодія
Не рекомендується призначатьь цефазолін одночасно з антикоагулянтами.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) відбувається блокада канальцевої секреції цефазоліну (слід уникати сумісного застосування).
Нирковий кліренс цефазоліну знижується при одночасному прийомі пробенециду, що призводить до увеличеннным і більш тривалим концентраціям цефазоліну в крові.
Відзначається синергізм антибактеріальної дії при комбінації з аміноглікозидними антибіотиками, ванкоміцином, рифу��пицином. Аміноглікозиди збільшують ризик розвитку ураження нирок.
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (взаємна інактивація).
Цефазолін, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), саліцилати), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії. Не слід��ует застосовувати цефазолін разом з антибактеральными препаратами, що мають бактеріостатичний механізм дії (тетрацикліни, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол), оскільки дослідження in vitro показали, що між ними існує антагонізм.
Цефазолін може спричиняти дисульфірам - подібні реакції при одночасному застосуванні з етанолом.
