Дозировка
Применяют Цефантрал внутримышечно или внутривенно. Взрослым и детям старше 12 лет: при неосложненных инфекциях, а также при инфекциях мочевыводящих путей - в/м или в/в по 1 г каждые 8 - 12 ч; при неосложненной острой гонорее -1 г в/м однократно; при инфекциях средней тяжести - в/м или в/в по 1-2 г каждые 12 ч; при тяжелом течении инфекций, например при менингите -в/в по 2 г каждые 4-8 ч, максимальная суточная доза - 12 г. Продолжительность лечения устанавливается индивидуально. С целью профилактики развития инфекций перед хирургической операцией вводят во время вводной общей анестезии однократно 1 г. При необходимости введение повторяют через 6-12 ч. При кесаревом сечении - в момент наложения зажимов на пупочную вену - в/в 1 г, затем через 6 и 12 ч после первой дозы - дополнительно по 1 г. В случае нарушений функции почек дозу уменьшают. При клиренсе креатинина 20 мл/мин/1.73 кв.м и менее суточную дозу препарата уменьшают в 2 раза. Недоношенным детям и новорожденным в возрасте до 1 недели - в/в, 50 мг/кг массы тела каждые 12 ч; в возрасте 1-4 недели - в/в, 50 мг/кг массы тела каждые 8 ч; детям с массой тела до 50 кг - в/в или в/м, 50-180 мг/кг массы тела в сутки (4-6 введений в течение суток). При тяжелом течении инфекций, в том числе при менингите, суточную дозу увеличивают до 100 - 200 мг/кг в 4-6 введений, максимальная суточная доза - 12 г. Детям в возрасте до 2,5 лет внутримышечное введение препарата противопоказано. Правша приготовления и введения инъекционных растворов. Для внутримышечной инъекции растворяют 0,5 г препарата в 2 мл (соответственно 1 г в 4 мл) стерильной воды для инъекций, вводят глубоко в ягодичную мышцу. В качестве растворителя при внутримышечном введении также используется 1% раствор лидокаина (на 0,5 г - 2 мл, на 1 г - 4 мл). Для внутривенного введения 0,5 - 1 г препарата растворяют в 10 мл стерильной воды для инъекций. Вводят медленно в течение 3-5 минут. Для капельного введения (в течение 50-60 минут) растворяют 2 г препарата в 100 мл изотонического раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы.
Лекарственная форма
Порошок белого или белого с желтоватым оттенком цвета для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения.
Фармакологическое действие
Цефотаксим является цефалоспориновым антибиотиком III поколения для парентерального введения. Действует бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов. Обладает широким спектром антимикробного действия.
Активен в отношении грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, устойчивых к др. антибиотикам: Staphylococcus spp. (в т.ч. Staphylococcus aureus, включая пенициллиназу образующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Enterococcus species, Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т.ч. Klebssiella pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Acinetobacter species, Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrix insidiosa, Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacillus subtilis, Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus indole, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Bacteroides spp. (в т.ч. некоторые штаммы Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т.ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Большинство штаммов Clostridium difficile - устойчивы.
Цефотаксим устойчив к большинству бета-лактамаз грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов.
Фармакокинетика
После однократного внутривенного (в/в) введения в дозах 0,5; 1,0 и 2,0г максимальная концентрация достигается через 5 мин и составляет 39 мкг/мл, 101,7 мкг/мл и 214 мкг/мл, соответственно. После внутримышечного (в/м) введения в дозах 0,5; 1,0 максимальная концентрация достигается через 0,5 ч и составляет 11 и 21 мкг/мл, соответственно. Связь с белками плазмы - 30-50%. Биодоступность - 90 - 95%.
Создает терапевтические концентрации в большинстве тканей (миокард, кости, желчный пузырь, кожа, мягкие ткани) и жидкостей (синовиальная, перикардиальная, плевральная, мокрота, желчь, моча, спинномозговая жидкость) организма. Объем распределения - 0,25 - 0,39 л/кг. Период полувыведения -1ч при в/в введении и 1-1,5 ч -при в/м введении.
Выводится почками - 20 - 36% в неизмененном виде, остальное количество - в виде метаболитов (15 - 25% - в виде фармакологически активного дезацетилцефотаксима и 20 - 25% - в виде неактивных метаболитов - М2 и М3).
При хронической почечной недостаточности и у лиц пожилого возраста период полувыведения увеличивается в 2 раза. Период полувыведения у новорожденных -0,75-1,5 ч; у недоношенных новорожденных детей (масса тела менее 1500 г) возрастает до 4,6 ч, у детей с массой тела более 1500 г - 3,4 ч. При повторных в/в введениях в дозе 1 г каждые 6 ч в течение 14 сут кумуляции не наблюдается. Проникает в грудное молоко.
Побочные действия
Аллергические реакции: крапивница, озноб или лихорадка, сыпь, зуд, редко -бронхоспазм, эозинофилия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диарея или запор, метеоризм, боль в животе, дисбактериоз, нарушение функции печени, редко - стоматит, глоссит, псевдомембранозный энтероколит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: потенциально жизнеопасные аритмии после быстрого болюсного введения в центральную вену.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, гипокоагуляция.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (олигурия, анурия).
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение.
Местные реакции: флебит, болезненность по ходу вены, болезненность и инфильтрат в месте в/м введения.
Лабораторные показатели: повышение активности "печеночных" трансаминаз, щелочной фосфотазы, гиперкреатининемия, гипербилирубинемия, азотемия, повышение содержания мочевины в крови, положительная реакция Кумбса.
Прочие: суперинфекция (в частности, кандидозный вагинит).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В первые недели лечения может возникнуть псевдомембранозный колит, проявляющийся тяжелой длительной диареей. При этом прекращают прием препарата и назначают адекватную терапию, включая ванкомицин или метронидазол.
Перед назначением препарата необходимо собрать аллергологический анамнез, особенно в отношении бета-лактамных антибиотиков. Известна перекрестная аллергия между пенициллинами и цефалоспоринами. При возникновении реакций повышенной чувствительности (которые бывают тяжелыми и даже приводят к летальному исходу) препарат отменяют.
При продолжительности лечения препаратом свыше 10 дней необходимо контролировать картину периферической крови.
При определении глюкозы в моче неэнзиматическим методом (например, методом Бенедикта) возможны ложноположительные результаты.
Во время лечения нельзя употреблять этанол - возможны эффекты, сходные с действием дисульфирама (гиперемия лица, спазм в животе и в области желудка, тошнота, рвота, головная боль, снижение АД, тахикардия, одышка).
Показания
Бактериальные инфекции тяжелого течения, вызванные чувствительными микроорганизмами: инфекции центральной нервной системы (менингит), нижних дыхательных путей и ЛОР-органов, мочевыводящих путей, костей, суставов, кожи и мягких тканей, органов малого таза, инфицированные раны и ожоги, перитонит, сепсис, абдоминальные инфекции, эндокардит, болезнь Лайма (боррелиоз), сальмонеллезы, инфекции на фоне иммунодефицита, профилактика инфекций после хирургических операций (в т.ч. урологических, акушерско-гинекологических, на желудочно-кишечном тракте), гонорея.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам (в том числе пенициллинам, другим цефалоспоринам, карбапенемам); у детей до 2,5 лет внутримышечное введение препарата.
С осторожностью:
в период новорожденности; при беременности и в период лактации; больным с нарушениями функций почек и печени; при неспецифическом язвенном колите (в том числе в анамнезе).
Беременность и лактация. Применение препарата в период беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефотаксим выделяется с грудным молоком, поэтому при необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Увеличивает риск кровотечений при сочетании с антиагрегантами и нестероидными противовоспалительными препаратами.
При одновременном применении цефотаксима с потенциально нефротоксичными препаратами (аминогликозиды, полимиксин В, «петлевые» диуретики) необходимо контролировать функцию почек (опасность нефротоксического действия последних).
Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, увеличивают концентрацию цефотаксима в плазме крови и замедляют его выведение.
Раствор цефотаксима фармацевтически несовместим с растворами других антибиотиков в одном шприце или капельнице.
(350)
Дозування
Застосовують Цефантрал внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим і дітям старше 12 років: при неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів - в/м або в/в по 1 г кожні 8 - 12 год; при неускладненій гострій гонореї -1 г в/м одноразово; при інфекціях середньої тяжкості - в/м або в/в по 1-2 г кожні 12 год; при важкому перебігу інфекцій, наприклад при менінгіті -в/в по 2 г кожні 4-8 год, максимальна добова доза - 12 р. Тривалість лікування встановлюється індивідуально. З метою профілактики розвитку інфекцій перед хірургічною операцией вводять під час вступної загальної анестезії одноразово 1 р. При необхідності введення повторюють через 6-12 год. При кесаревому розтині - у момент накладання затискачів на пупкову вену - в/в 1 г, потім через 6 і 12 год після першої дози - додатково по 1 г У випадку порушень функції нирок дозу зменшують. При кліренсі креатиніну 20 мл/мін/1.73 кв. м і менше добову дозу препарату зменшують у 2 рази. Недоношеним дітям і новонародженим віком до 1 тижня - в/в, 50 мг/кг маси тіла кожні 12 год; у віці 1-4 тижні - в/в, 50 мг/кг маси тіла кожні 8 год; дітям з масою тіла до 50 кг - в/в або в/м, 50-180 мг/кг маси тіла на добу (4-6 введень протягом доби). При важкому перебігу інфекцій, в тому числі при менінгіті, добову дозу збільшують до 100 - 200 мг/кг в 4-6 введень, максимальна добова доза - 12 р. Дітям віком до 2,5 років внутрішньом'язове введення препарату протипоказане. Правша приготування і введення ін'єкційних розчинів. Для внутрішньом'язової ін'єкції розчиняють 0,5 г препарату в 2 мл (відповідно 1 г у 4 мл) стерильної води для ін'єкцій, вводять глибоко в сідничний м'яз. В якості розчинника при внут��имышечном введенні також використовується 1% розчин лідокаїну (на 0,5 м - 2 мл, 1 г - 4 мл). Для внутрішньовенного введення 0,5 - 1 г препарату розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Вводять повільно протягом 3-5 хвилин. Для краплинного введення (протягом 50-60 хв) розчиняють 2 г препарату в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.
Лікарська форма
Порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакологічна дія
Цеф��таксим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Володіє широким спектром антимікробної дії.
Активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, стійких до інших антибіотиків: Staphylococcus spp. (в т. ч. Staphylococcus aureus, включаючи утворюють пеніциліназу штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Enterococcus species, Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т. ч. Klebssiella pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Acinetobacter species, Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrix insidiosa, Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacillus subtilis, Clostridium spp. (в т. ч. Clostridium perfringens), Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus indole, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т. ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Більшість штамів Clostridium difficile - стійкі.
Цефотаксим стійкий до більшості бета-лактамаз грамположи��окремих і грамнегативних мікроорганізмів.Фармакокінетика
Після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення в дозах 0,5; 1,0 і 2,0 г максимальна концентрація досягається через 5 хв і становить 39 мкг/мл, 101,7 мкг/мл і 214 мкг/мл, відповідно. Після внутрішньом'язового (в/м) введення в дозах 0,5; 1,0 максимальна концентрація досягається через 0,5 год і становить 11 і 21 мкг/мл, відповідно. Зв'язок з білками плазми - 30-50%. Біодоступність - 90 - 95%.
Створює терапевтичні концентрації в більшості тканин (міокард, кістки, жовчний міхур, шкіра, м'які ткані) і рідин (синовіальна, перикардіальна, плевральна, мокротиння, жовч, сеча, спинномозкова рідина) організму. Об'єм розподілу - 0,25 - 0,39 л/кг, Період напіввиведення -1 год при в/в введенні і 1-1,5 год -при в/м введенні.
Виводиться нирками - 20 - 36% у незміненому вигляді, решта - у вигляді метаболітів (15 - 25% - у вигляді фармакологічно активного дезацетилцефотаксиму і 20 - 25% - у вигляді неактивних метаболітів - М2 і М3).
При хронічній нирковій недостатності і в осіб похилого віку період напіввиведення збільшується в 2 рази. П��період напіввиведення у немовлят -0,75-1,5 год; у недоношених новонароджених дітей (маса тіла менше 1500 г) зростає до 4,6 год, у дітей з масою тіла понад 1500 г - 3,4 ч. При повторних в/в введенні в дозі 1 г кожні 6 год протягом 14 діб кумуляції не спостерігається. Проникає в грудне молоко.Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або гарячка, висип, свербіж, рідко -бронхоспазм, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку ж��лудочно-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки, рідко - стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт.
З боку серцево-судинної системи: потенційно жизнеопасные аритмії після швидкого болюсного введення в центральну вену.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (олігурія, анурія).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.
Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат у місці в/м введення.
Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфотази, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія, азотемія, підвищення вмісту сечовини у крові, позитивна реакція Кумбса.
Інші: суперінфекція (зокрема, кандидозний вагініт).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У перші недечи лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату і призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол.
Перед призначенням препарату необхідно зібрати алергологічний анамнез, особливо у відношенні бета-лактамних антибіотиків. Відома перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами. При виникненні реакцій підвищеної чутливості (які бувають тяжкими і навіть призводять до летального результату) препарат отменя��т.
При тривалості лікування препаратом більше 10 днів необхідно контролювати картину периферичної крові.
При визначенні глюкози в сечі неензиматичним методом (наприклад, методом Бенедикта) можливі хибнопозитивні результати.
Під час лікування не можна вживати етанол - можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм в животі та в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).Свідчення
Бактеріальні інфекції тяжкого перебігу, викликані ч��вствительными мікроорганізмами: інфекції центральної нервової системи (менінгіт), дихальних шляхів і ЛОР-органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри і м'яких тканин, органів малого тазу, інфіковані рани та опіки, перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма (бореліоз), сальмонельози, інфекції на фоні імунодефіциту, профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у т. ч. урологічних, акушерсько-гінекологічних, на шлунково-кишковому тракті), гонорея.Протипоказання
Підвищена чувствиність до цефалоспоринових антибіотиків (зокрема пеніцилінів, інших цефалоспоринів, карбапенемів); у дітей до 2,5 років внутрішньом'язове введення препарату.
З обережністю:
в період новонародженості; при вагітності і в період лактації, хворим з порушеннями функцій нирок і печінки; при неспецифічному виразковому коліті (у тому числі в анамнезі).
Вагітність та лактація. Застосування препарату в період вагітності можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Цефотаксим виводиться з грудним молоком, тому при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Збільшує ризик кровотеч при поєднанні з антиагрегантами і нестероїдними протизапальними препаратами.
При одночасному застосуванні цефотаксиму з потенційно нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди, поліміксин В, «петльові» діуретики) необхідно контролювати функцію нирок (небезпека нефротоксичної дії п��останніх).
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, збільшують концентрацію цефотаксиму в плазмі крові і уповільнюють його виведення.
Розчин цефотаксиму фармацевтично несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці або крапельниці.
