Дозировка
Препарат применяется внутримышечно или внутривенно. Для взрослых и для детей старше 12 лет Средняя суточная доза составляет 1-2 г Цефаксона 1 раз в сутки. В тяжелых случаях или в случаях инфекций, вызываемых умеренно чувствительными патогенами, суточная доза может быть увеличена до 4 г. Для новорожденных При разовой суточной дозировке рекомендуется следующая схема. Для новорожденных (до двухнедельного возраста): 20-50 мг/кг массы тела в сутки (дозу 50 мг/кг массы тела превышать не рекомендуется в связи с незрелой ферментной системой новорожденных). Для грудных детей и детей до 12 лет Суточная доза составляет 20-75 мг/кг массы тела. У детей с массой тела 50 кг и выше следует придерживаться дозировки для взрослых. Дозу более 50 мг/кг массы тела необходимо назначать в виде внутривенной инфузии, по крайней мере, в течение 30 минут. Продолжительность терапии Зависит от течения заболевания. Менингит При бактериальном менингите у новорожденных и у детей начальная доза составляет 100 мг/кг массы тела один раз в день (максимально 4 г). Как только удалось выделить патогенный микроорганизм и определить его чувствительность дозу необходимо соответственно уменьшить. Гонорея Для лечения гонореи, вызываемой как образующими, так и необразующими пенициллиназу штаммами, рекомендуемая доза составляет 250 мг однократно внутримышечно. Профилактика в пред- и послеоперационном периоде Перед инфицированными или предположительно инфицированными хирургическими вмешательствами для предупреждения послеоперационных инфекций, в зависимости от опасности инфекции, за 30-90 минут до операции рекомендуется однократное введение препарата в дозе 1 -2 г. Недостаточность функции почек и печени У больных с нарушенной функцией почек, при условии нормальной функции печени, дозу препарата уменьшать нет необходимости. Только при недостаточности почек в претерминальной стадии (клиренс креатинина ниже 10 мл/мин.) необходимо, чтобы суточная доза не превышала 2 г. У больных с нарушенной функцией печени, при условии сохранения функции почек, дозу препарата уменьшать также нет необходимости. В случаях одновременного наличия тяжелой патологии печени и почек концентрацию цефтриаксона в сыворотке крови необходимо регулярно контролировать. У больных, подвергаемых гемодиализу, дозу препарата после проведения этой процедуры изменять нет необходимости. Внутримышечное введение Для внутримышечного введения 1 г препарата необходимо развести в 3,5 мл 1%-го раствора лидокаина и ввести глубоко в ягодичную мышцу, рекомендуется вводить не более 1 г препарата в одну ягодицу. Раствор лидокаина никогда нельзя вводить внутривенно! Внутривенное введение Для внутривенной инъекции 1 г препарата необходимо развести в 10 мл стерильной дистиллированной воды и вводить внутривенно медленно в течение 2-4 минут. Внутривенная инфузия Продолжительность внутривенной инфузии, по крайней мере, 30 минут. Для внутривенной инфузии 2 г порошка необходимо развести примерно в 40 мл раствора свободного от кальция, например: в 0,9% растворе натрия хлорида, в 5%
Передозировка
Избыточно высокие концентрации цефтриаксона в плазме не могут быть понижены с помощью гемодиализа или перитонеального диализа. Для лечения случаев передозировки рекомендованы симптоматические меры.
Лекарственная форма
Белый или белый с желтоватым оттенком порошок.
Состав
Каждый флакон содержит цефтриаксон натрия (USP), эквивалентный цефтриаксону 1,0 г.
Фармакологическое действие
Цефтриаксон - цефалоспориновый антибиотик III поколения для парентерального применения, обладает бактерицидным действием, угнетает синтез клеточной мембраны, in vitro\0009подавляет рост большинства
грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Цефтриаксон устойчив в отношение бета-лактамазных ферментов (как пенициллиназы, так и цефалоспориназы, продуцируемых большинством грамположительных и грамотрицательных бактерий). Эффективен в отношении следующих микроорганизмов:
Грамположительные
Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus A (Str.pyogenes), Streptococcus V (Str. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.
Примечание: Staphylococcus spp., устойчивый к метициллину, резистентен и к цефалоспоринам, в том числе и к цефтриаксону. Большинство штаммов энтерококков (например, Streptococcus faecalis) также устойчивы к цефтриаксону.
Грамотрицательные
Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Fnterobacter spp. (некоторые штаммы устойчивы), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в том числе Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (некоторые штаммы устойчивы), Salmonella spp. (в том числе S. typhi), Serratia spp. (в том числе S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в том числе V. cholerae),
Yersinia spp. (в том числе Y. enterocolitica)
Примечание: многие штаммы перечисленных микроорганизмов, которые в присутствии других антибиотиков, например, пенициллинов, цефалоспоринов первых поколений и аминогликозидов, устойчиво размножаются, чувствительны к цефтриаксону. Treponema pallidum чувствительна к цефтриаксону как in vitro, так и в опытах на животных. По клиническим данным при первичном и вторичном сифилисе отмечают хорошую эффективность цефтриаксона.
Анаэробные патогены
Bacteroides spp. (в том числе некоторые штаммы В. fragilis), Clostridium spp. (в том числе Cl. difficile), Fusobacterium spp. (кроме F. mostiferum. F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Примечание: некоторые штаммы многих Bacteroides spp. (например, В. fragilis), вырабатывающие бета-лактамазу, устойчивы к цефтриаксону. Для определения чувствительности микроорганизмов необходимо применять диски, содержащие цефтриаксон, так как показано, что in vitro к классическим цефалоспоринам определенные штаммы патогенов могут быть устойчивы.
Фармакокинетика
При парентеральном введении цефтриаксон хорошо проникает в ткани и жидкости организма.
Площади под кривой «концентрация - время» в сыворотке крови при внутривенном и внутримышечном введении совпадают. Это означает, что биодоступность цефтриаксона при внутримышечном введении составляет 100%. При внутривенном введении цефтриаксон быстро диффундирует в интерстициальную жидкость, где свое бактерицидное действие в отношении чувствительных к нему патогенов сохраняет в течение 24 часов.
Обратимо связывается с альбумином и это связывание обратно пропорционально концентрации: например, при концентрации препарата в сыворотке крови менее 100 мг/л связывание с белками составляет 95%, а при концентрации 300 мг/л - только 85%. Благодаря более низкому содержанию альбуминов в интерстициальной жидкости концентрация цефтриаксона в ней выше, чем в сыворотке крови.
Период полувыведения у здоровых взрослых испытуемых составляет около 8 часов. У новорожденных до 8 дней и у пожилых людей старше 75 лет средний период полувыведения примерно в два раза больше. У взрослых 50-60% цефтриаксона выделяется в неизмененной форме с мочой, а 40-50% - также в неизмененной форме с желчью. Под влиянием кишечной флоры цефтриаксон превращается в неактивный метаболит. У новорожденных примерно 70% введенной дозы выделяется почками. При почечной недостаточности или при патологии печени у взрослых фармакокинетика цефтриаксона почти не изменяется, период полувыведения удлиняется незначительно. Если функция почек нарушена, увеличивается выделение с желчью, а если имеет место патология печени, то усиливается выделение цефтриаксона почками.
Проникновение в спинно-мозговую жидкость: у новорожденных и у детей при воспалении мозговой оболочки цефтриаксон проникает в ликвор, при этом в случае бактериального менингита в среднем 17% от концентрации препарата в сыворотке крови диффундирует в спинно-мозговую жидкость, что примерно в 4 раза больше, чем при асептическом менингите. Через 24 часа после внутривенного введения цефтриаксона в дозе 50-100 мг/кг массы тела концентрация в спинно-мозговой жидкости превышает 1,4 мг/л. У взрослых больных менингитом через 2-25 часов после введения цефтриаксона в дозе 50 мг/кг массы тела концентрация цефтриаксона многократно превышала ту минимальную угнетающую дозу, которая необходима для подавления патогенов, наиболее часто вызывающих менингит.
Побочные действия
Аллергические реакции: крапивница, озноб или лихорадка, сыпь, зуд, редко - бронхоспазм, эозинофилия, эритема полиморфная экссудативная (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), сывороточная болезнь, ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея или запор, метеоризм, абдоминальные боли, нарушение вкуса, стоматит, глоссит, псевдомембранозный энтероколит, нарушение функции печени (повышение активности "печеночных" трансаминаз, реже - ЩФ или билирубина, холестатическая желтуха), дисбактериоз.
Со стороны органов кроветворения:\0009лейкопения, нейтропения,
гранулоцитопения, лимфопения, тромбоцитоз, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, гипокоагуляция, снижение концентрации плазменных факторов свертывания крови (II, VII, IX, X), удлинение протромбинового времени.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (азотемия, повышение содержания мочевины в крови, гиперкреатининемия, глюкозурия, цилиндрурия, гематурия), олигурия, анурия.
Местные реакции: флебит, болезненность по ходу вены, болезненность и инфильтрат в месте в/м введения.
Прочие: головная боль, головокружение, носовые кровотечения, кандидоз, суперинфекция.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При одновременной тяжелой почечной и печеночной недостаточности, следует регулярно определять концентрацию препарата в плазме.
У больных, находящихся на гемодиализе, необходимо следить за концентрацией цефтриаксона в плазме, т.к. у них может снижаться скорость его выведения.
При длительном лечении необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, показатели функционального состояния печени и почек.
В редких случаях при УЗИ желчного пузыря отмечаются затемнения, которые исчезают после отмены (даже если это явление сопровождается болями в
правом подреберье, рекомендуют продолжение назначения антибиотика и проведение симптоматического лечения).
Во время лечения противопоказано употребление этанола - возможны дисульфирамоподобные эффекты (покраснение лица, спазм в области желудка, тошнота, рвота, головная боль, снижение АД, тахикардия, одышка).
Несмотря на подробный сбор анамнеза, что является правилом и для других цефалоспориновых антибиотиков, нельзя исключить возможность развития анафилактического шока, который требует немедленной терапии -сначала внутривенно вводят эпинефрин, затем глюкокортикоиды.
Исследования in vitro показали, что подобно другим цефалоспориновым антибиотикам цефтриаксон способен вытеснять билирубин, связанный с альбумином сыворотки крови. Поэтому у новорожденных с гипербилирубинемией и, особенно, у недоношенных новорожденных, применение цефтриаксона требует ещё большей осторожности.
При назначении в период лактации необходимо отменить грудное вскармливание.
Пожилым и ослабленным больным может потребоваться назначение витамина К.
Показания
Инфекции, вызываемые чувствительными к препарату возбудителями: сепсис, менингит, инфекции брюшной полости (перитонит, воспалительные заболевания желудочно-кишечного тракта, желчевыводящих путей), инфекции костей, суставов, соединительной ткани, кожи, инфекции у больных с пониженным иммунитетом, инфекции почек и мочевыводящих путей, инфекции дыхательных путей (в т.ч. пневмония), а также инфекции ЛОР-органов, урогенитальные инфекции (в т.ч. гонорея). Профилактика инфекций в послеоперационном периоде.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефалоспоринам и к пенициллинам. Первый триместр беременности.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Г ипербилирубинемия у новорожденных, недоношенные дети, почечная/печеночная недостаточность, неспецифический язвенный колит, энтерит или колит, связанный с применением антибактериальных препаратов, беременность 2-3 триместр, период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Цефтриаксон и аминогликозиды обладают синергизмом в отношении многих грамотрицательных бактерий.
Несовместим с этанолом.
Нестероидные противовоспалительные препараты и другие ингибиторы агрегации тромбоцитов увеличивают вероятность кровотечения.
При одновременном применении с "петлевыми" диуретиками и другими нефротоксичными лекарственными средствами возрастает риск развития нефротоксического действия.
Фармацевтически несовместим с растворами, содержащими другие антибиотики.
(347)
Дозування
Препарат застосовується внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Для дорослих і для дітей старше 12 років Середня добова доза становить 1-2 г Цефаксона 1 раз на добу. У тяжких випадках або у випадках інфекцій, спричинених помірно чутливими патогенами, добова доза може бути збільшена до 4 р. Для новонароджених При разовій добовій дозі рекомендується наступна схема. Для новонароджених (до двотижневого віку): 20-50 мг/кг маси тіла на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не рекомендується у зв'язку з незрілої ферментної з��стемой новонароджених). Для грудних дітей і дітей до 12 років Добова доза становить 20-75 мг/кг маси тіла. У дітей з масою тіла 50 кг і більше слід дотримуватися дозування для дорослих. Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії принаймні протягом 30 хвилин. Тривалість терапії Залежить від перебігу захворювання. Менінгіт При бактеріальному менінгіті у немовлят і у дітей початкова доза становить 100 мг/кг маси тіла один раз на день (максимально 4 г). Як тільки вдалося виділити патоген��ий мікроорганізм і визначити його чутливість, дозу необхідно відповідно зменшити. Гонорея Для лікування гонореї, спричиненої як утворюючими, так і необразующими пеніциліназу штамами, рекомендується доза становить 250 мг одноразово внутрішньом'язово. Профілактика в перед - і післяопераційному періоді Перед інфікованими або імовірно інфікованими хірургічними втручаннями для попередження післяопераційних інфекцій, в залежності від небезпеки інфекції, за 30-90 хвилин до операції рекомендується однокр��ве введення препарату в дозі 1 -2 р. Недостатність функції нирок і печінки У хворих з порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу препарату зменшувати немає необхідності. Лише при недостатності нирок в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза не перевищувала 2 р. У хворих з порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок дозу препарату зменшувати також немає необхідності. У випадках одночасної наявності важкої патології печінки і чому�� концентрацію цефтріаксону в сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих, що піддаються гемодіалізу, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності. Внутрішньом'язове введення Для внутрішньом'язового введення 1 г препарату необхідно розвести в 3,5 мл 1%-го розчину лідокаїну і ввести глибоко в сідничний м'яз, рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну сідницю. Розчин лідокаїну ніколи не можна вводити внутрішньовенно! Внутрішньовенне введення Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г препарату необхідний�� розвести в 10 мл стерильної дистильованої води і вводити внутрішньовенно повільно протягом 2-4 хвилин. Внутрішньовенна інфузія Тривалість внутрішньовенної інфузії принаймні 30 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії 2 г порошку необхідно розвести приблизно в 40 мл розчину, вільного від кальцію, наприклад: у 0,9% розчині натрію хлориду, у 5%Передозування
Надмірно високі концентрації цефтріаксону в плазмі не можуть бути знижені за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Для лікування випадків передозування рекомендовані симптоматические заходи.
Лікарська форма
Білий або білий з жовтуватим відтінком порошок.Склад
Кожен флакон містить цефтриаксон натрію (USP), еквівалентний цефтріаксону 1,0 р.Фармакологічна дія
Цефтриаксон - цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального застосування, має бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної мембрани, in vitro\0009подавляет зростання більшості
грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Цефтриаксон стійкий щодо бета-лактамазных ферментів (як пенициллиназы, так і цефалоспориназы, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій). Ефективний відносно таких мікроорганізмів:
Грампозитивні
Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus A (Str.pyogenes), Streptococcus V (Str. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.
Примітка: Staphylococcus spp., стійкий до метициліну, резистентен і до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Більшість штамів ентерококів (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до цефтриаксону.
Грамнегативні
Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Fnterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у тому числі Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (у тому числі S. typhi), Serratia spp. (у тому числі S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (у тому числі V. cholerae),
Yersinia spp. (у тому числі Y. enterocolitica)
Примітка: багато штамів перерахованих мікроорганізмів, які в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніциллінов, цефалоспоринів перших поколінь та аміноглікозидів, стійко розмножуються, чутливі до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону як in vitro, так і в дослідах на тваринах. За клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначають гарну ефективність цефтриаксону.
Анаеробні патогени
Bacteroides spp. (у тому числі деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (у тому числі Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum. F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Примітка: деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтриаксону. Для визначення чутливості мікроорганізмів необхідно застосовувати диски, що містять цефтриаксон, так як показано, що in vitro до класичних цефалоспоринів певні штами патогенів можуть бути стійкі.Фармакокінетика
При парентеральному введенні цефтриаксон добре проникає в тканини і рідини організму.
Площі під кривою «концентрація - час» у сироватці крові при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні збігаються. Це означає, що біодоступність цефтриаксону при усерединім'язовому введенні становить 100%. При внутрішньовенному введенні цефтриаксон швидко дифундує в інтерстиціальну рідину, де свою бактерицидну дію щодо чутливих до нього патогенів зберігається протягом 24 годин.
Оборотно зв'язується з альбуміном і це зв'язування обернено пропорційне концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менш 100 мг/л зв'язування з білками становить 95%, а при концентрації 300 мг/л - тільки 85%. Завдяки більш низькому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині до��нцентрация цефтріаксону в ній вища, ніж у сироватці крові.
Період напіввиведення у здорових дорослих добровольців становить близько 8 годин. У немовлят до 8 днів і в людей похилого віку старше 75 років середній період напіввиведення приблизно в два рази більше. У дорослих 50-60% цефтриаксону виділяється в незміненій формі із сечею, а 40-50% - також у незміненій формі з жовчю. Під впливом кишкової флори цефтріаксон перетворюється в неактивний метаболіт. У новонароджених приблизно 70% введеної дози виділяється нирками. При нирковій недостатності або при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтріаксону майже не змінюється, період напіввиведення подовжується незначно. Якщо функція нирок порушена, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то підсилюється виділення цефтриаксону нирками.
Проникнення в спинно-мозкову рідину: у новонароджених і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтриаксон проникає в ліквор, при цьому у разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинно-мозговую рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинно-мозковій рідині перевищує 1,4 мг/л У дорослих хворих на менінгіт через 2-25 годин після введення цефтріаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтріаксону багаторазово перевищувала ту мінімальну гнітючу дозу, що необхідна для пригнічення патогенів, найбільш часто викликають менінгіт.Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або лихоманка, висип, свербіж, рідко - бронхоспазм, еозинофілія, еритема поліморфна ексудативна (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, абдомінальні болі, порушення смаку, стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, рідше - ЛФ або білірубіну, холестатична жовтяниця), дисбактеріоз.
З боку органо�� кровотворення:\0009лейкопения, нейтропенія,
гранулоцитопенія, лімфопенія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція, зниження концентрації плазмових факторів згортання крові (II, VII, IX, X), подовження протромбінового часу.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення вмісту сечовини в крові, гіперкреатинемія, глюкозурія, циліндрурія, гематурія), олігурія, анурія.
Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат у ��єсте в/м введення.
Інші: головний біль, запаморочення, носові кровотечі, кандидоз, суперінфекція.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію препарату в плазмі.
У хворих, які перебувають на гемодіалізі, необхідно слідкувати за концентрацією цефтріаксону в плазмі, тому що в них може знижуватися швидкість його виведення.
При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферическої крові, показники функціонального стану печінки і нирок.
У рідкісних випадках при УЗД жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни (навіть якщо це явище супроводжується болями в
правому підребер'ї, рекомендують продовження призначення антибіотика та проведення симптоматичного лікування).
Під час лікування протипоказано вживання етанолу - можливі дисульфирамоподобные ефекти (почервоніння обличчя, спазм у шлунку, нудота, блювота, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
>
Незважаючи на докладний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає негайної терапії -спочатку внутрішньовенно вводять епінефрин, потім глюкокортикоїди.
Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків цефтриаксон здатний витісняти білірубін, зв'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому у новонароджених з гіпербілірубінемією і, особливо, у недоношених немовлят, застосування��ие цефтриаксону вимагає ще більшої обережності.
При призначенні в період лактації необхідно припинити грудне вигодовування.
Літнім і ослабленим хворим може знадобитися призначення вітаміну К.Свідчення
Інфекції, викликані чутливими до препарату збудниками: сепсис, менінгіт, інфекції черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів), інфекції кісток, суглобів, сполучної тканини, шкіри, інфекції у хворих зі зниженим імунітетом, інфекції почедо і сечовивідних шляхів, інфекції дихальних шляхів (у т. ч. пневмонія), а також інфекції ЛОР-органів, урогенітальні інфекції (у т. ч. гонорея). Профілактика інфекцій у післяопераційному періоді.Протипоказання
Підвищена чутливість до цефалоспоринів і пеніцилінів. Перший триместр вагітності.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Р ипербилирубинемия у новонароджених, недоношені діти, ниркова/печінкова недостатність, неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов'язаний із застосуванням антибактеріальні�� препаратів, вагітність 2-3 триместр, період лактації.Лікарська взаємодія
Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізмом щодо багатьох грамнегативних бактерій.
Несумісний з етанолом.
Нестероїдні протизапальні засоби та інші інгібітори агрегації тромбоцитів збільшують вірогідність кровотечі.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками та іншими нефротоксичними лікарськими засобами зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.
Ф��рмацевтически несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.
