Дозировка
Трилептал можно применять как в виде монотерапии, так и в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами. В обоих случаях лечение Трилепталом начинают с клинически эффективной дозы, кратность приема - 2 раза в сутки. Доза может быть увеличена в зависимости от ответа на терапию. В случае замены другого противоэпилептического препарата на Трилептал в начале приема Трилептала следует постепенно снижать дозу заменяемого препарата. При применении Трилептала в составе комбинированной терапии может потребоваться снижение дозы сопутствующих противоэпилептических препаратов и/или более медленное повышение дозы Трилептала. Трилептал можно принимать вне зависимости от приема пищи (во время, после еды или в промежутках между приемами пищи). Приведенные ниже рекомендации относятся к пациентам с нормальной функцией почек. Для этой категории пациентов нет необходимости контролировать концентрации активного вещества в плазме с целью оптимизации терапии Трилепталом . На таблетках имеются риски, их можно разламывать на 2 части для облегчения проглатывания. При применении Трилептала у детей до 3-х лет, которые не могут проглатывать таблетки, а также в тех случаях, когда невозможно отмерить требуемую дозу при применении препарата в форме таблеток, назначают Трилептал в форме суспензии для приема внутрь. Взрослые и пожилые пациенты Монотерапия Начальная доза составляет 600 мг в сутки (8-10 мг/кг массы тела в сутки), разделенных на 2 приема. Хороший терапевтический ответ наблюдался в диапазоне доз 600-2400 мг в сутки. При необходимости возможно постепенное увеличение дозы. Дозу повышают не более, чем на 600 мг/сут с интервалом примерно в 1 неделю, до достижения желаемого терапевтического ответа. В стационарных условиях имеется опыт быстрого повышения дозы до 2400 мг в сутки в течение 48 часов. Комбинированная терапия. Начальная доза Трилептала составляет 600 мг в сутки (8-10 мг/кг массы тела в сутки), разделенных на 2 приема. Хороший терапевтический ответ наблюдался в диапазоне доз 600-2400 мг в сутки. При необходимости возможно постепенное увеличение дозы. Дозу повышают не более, чем на 600 мг/сут с интервалом примерно в 1 неделю до достижения желаемого терапевтического ответа. Применение Трилептала в суточной дозе выше 2400 мг не изучалось. Имеется ограниченный опыт применения Трилептала в суточной дозе до 4200 мг. Специальной коррекции режима дозирования для пожилых пациентов не требуется, поскольку терапевтическую дозу препарата устанавливают индивидуально. Дети При монотерапии Трилепталом и при применении препарата в составе комбинированной терапии рекомендуемую начальную дозу - 8-10 мг/кг массы тела в сутки разделяют на 2 приема. При необходимости, для достижения желаемого терапевтического эффекта, возможно постепенное повышение дозы - с интервалом примерно в 1 неделю дозу увеличивают - максимум на 10 мг/кг/сутки, до максимальной суточной дозы из расчета 60 мг/кг массы тела. При применении Трилептала в виде монотерапии и в составе комбинированной терапии, при корректировке по массе тела кажущийся клиренс у детей значительно снижается с увеличением возраста. Детям в возрасте от 1 месяца до 4 лет может потребоваться доза препарата, в 2 раза превышавшая дозу для взрослых, при корректировке по массе тела; детям в возрасте от 4 до 12 лет может потребоваться доза, превышающая на 50% дозу для взрослых, при корректировке по массе тела. У детей в возрасте от 1 месяца до 4 лет влияние противоэпилептических препаратов - индукторов ферментов печени на их кажущийся клиренс выражено в большей степени, чем у детей более старших возрастных групп (при корректировке по массе тела). При применении Трилептала у детей в возрасте от 1 месяца до 4 лет в комбинации с противоэпилептическими препаратами - индукторами ферментов печени может потребоваться доза окскарбазепина на 60% выше (при корректировке по массе тела), чем при монотерапии Трилепталом или при его применении в комбинации с противоэпилептическими средствами, не индуцирующими ферменты. Для детей более старших возрастных групп при проведении комбинированной терапии Трилепталом с индукторами ферментов печени может потребоваться незначительное увеличение дозы препарата по сравнению с монотерапией. У детей младше трех лет препарат следует применять в форме сиропа в связи с трудностями применения твердых лекарственных форм у этой возрастной группы.
Передозировка
сонливость, головокружение, тошнота, рвота, гипокинезия, гипонатриемия, атаксия
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 150 мг: светлого серо-зеленого цвета, овальной формы, слегка двояковыпуклые, с риской с двух сторон. На одной стороне выдавлено «T/D», на другой - «C/G».
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит: действующее вещество:
окскарбазепин 150 мг а также вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза/Целлюлоза НР-М 603), магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая (Avicel PH 102). Оболочка: титана диоксид, тальк, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза/Целлюлоза НР-М 603). ,железа оксид черный (Е172), железа оксид красный (Е172), железа оксид желтый (Е172), макрогол 4000.
Фармакологическое действие
Трилептала (окскарбазепина) обусловлена, в первую очередь, действием его метаболита - моногидроксипроизводного (МГП). Механизм действия окскарбазепина и его МГП связан, в основном, с блокадой потенциал-зависимых натриевых каналов, что приводит к стабилизации перевозбужденных мембран нейронов, ингибированию возникновения серийных нейрональных разрядов и снижению синаптического проведения импульсов.
Реализации противосудорожного действия препарата способствует также повышение проводимости ионов калия и модуляция кальциевых каналов, активируемых высоким потенциалом мембраны. Не было отмечено значительных взаимодействий с нейромедиаторами мозга или связывания с рецепторами. В экспериментальных исследованиях было показано, что окскарбазепин и МГП обладают выраженным противосудорожным действием.
Эффективность Трилептала при эпилептических приступах была продемонстрирована как при монотерапии, так и при применении препарата в составе комбинированной терапии у детей и взрослых.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь окскарбазепин полностью всасывается и в значительной степени метаболизируется с образованием фармакологически активного метаболита - 10-моногидроксипроизводного (МГП). После однократного приема Трилептала в форме суспензии для приема внутрь в дозе 600 мг здоровыми добровольцами натощак максимальная концентрация МГП в плазме крови (Сmax) составляет 24,9 мкмоль/л, среднее время ее достижения - около 6 часов. После однократного приема Трилептала в форме таблеток, покрытых оболочкой, в дозе 600 мг здоровыми добровольцами натощак Сmax МГП составляет 34 мкмоль/л, среднее время ее достижения - около 4,5 часов. В фармакокинетических исследованиях показано, что в плазме крови определяется 2% окскарбазепина и 70% МГП; остальная часть приходится на вторичные метаболиты, быстро выводящиеся из плазмы крови.
Прием пищи не влияет на скорость и степень всасывания.
Связь с белками плазмы крови и распределение
Кажущийся объем распределения МГП составляет 49 литров. Приблизительно 40% МГП связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином. В терапевтическом диапазоне степень связывания не зависит от концентрации окскарбазепина в сыворотке крови. Окскарбазепин и МГП не связываются с альфа-1-кислым гликопротеином.
Метаболизм
Окскарбазепин быстро метаболизируется цитозольными ферментами печени до активного метаболита МГП, который обуславливает фармакологический эффект препарата. МГП подвергается дальнейшей конъюгации с глкжуроновой кислотой. Незначительные количества МГП (около 4% дозы) окисляются с образованием неактивного метаболита (10, 11-дигидроксипроизводное, ДГП).
Выведение
Окскарбазепин выводится из организма в основном в виде метаболитов, преимущественно почками. Более 95% дозы выводится почками в виде метаболитов, менее 1% - в неизмененном виде. Приблизительно 80% дозы выводится в виде МГП, как в виде глюкуронидов (49%), так и в виде неизмененного МГП (27%); неактивный ДГП составляет около 3%, конъюгаты окскарбазепина - около 13% дозы.
Около 4% дозы выводится с калом.
Окскарбазепин быстро выводится из плазмы крови, кажущийся период полувыведения составляет 1,3 - 2,3 часа. В отличие от окскарбазепина, кажущийся период полувыведения МГП составляет в среднем 9,3 ± 1,8 часа.
Равновесные концентрации МГП в плазме крови достигаются на 2-3 сутки при приеме Трилептала 2 раза в сутки.
В равновесном состоянии фармакокинетические параметры МГП линейны и дозозависимы в диапазоне суточных доз 300 мг - 2400 мг.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты с нарушениями функции печени.
Фармакокинетические параметры и метаболизм окскарбазепина и МГП после однократного приема внутрь препарата в дозе 900 мг оценивались у здоровых добровольцев и у пациентов с нарушениями функции печени. Нарушения функции печени слабой и умеренной степеней не влияют на фармакокинетические параметры окскарбазепина и МГП. Фармакокинетика при тяжелых нарушениях функции печени не изучалась.
Пациенты с нарушениями функции почек.
Существует линейная зависимость почечного клиренса МГП от клиренса креатинина. У пациентов с нарушениями функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) после однократного приема 300 мг окскарбазепина период полувыведения МГП увеличивается до 19 часов, а площадь под кривой "концентрация - время" (AUC) увеличивается в 2 раза.
Дети
Клиренс МГП, скорректированный по массе тела, снижается у детей с увеличением возраста и массы тела, приближаясь к клиренсу взрослых. Клиренс, скорректированный по массе тела, у детей в возрасте от 1 месяца до 4 лет в среднем на 93% выше, чем у взрослых. Таким образом предполагается, что AUC МГП у детей этой возрастной группы ожидается в 2 раза меньше таковой у взрослых при применении одинаковых доз (при корректировке по массе тела). Клиренс, скорректированный по массе тела, у детей в возрасте от 4 до 12 лет в среднем на 43% выше, чем у взрослых. Предполагаемая AUC МГП у детей этой возрастной группы составляет 2/3 от таковой у взрослых при применении одинаковых доз (при корректировке по массе тела). Предполагается, что у детей в возрасте от 13 лет и старше за счет увеличения массы тела клиренс МГП, скорректированный по массе тела, соответствует клиренсу МГП у взрослых.
Беременные пациентки
В организме беременных женщин происходит ряд физиологических изменений, которые могут приводить к постепенному снижению уровня МГП в плазме крови во время беременности.
Пожилые пациенты
После приема Трилептала однократно (в дозе 300 мг) и повторно (в дозе 600 мг/сут) у пожилых добровольцев в возрасте 60-82 лет Сmax и значения AUC для МГП были на 30-60% выше, по сравнению с теми же показателями у молодых добровольцев (18-32 года), что связано с возрастным уменьшением клиренса креатинина.
Пол
Не отмечено каких-либо различий в фармакокинетических параметрах в зависимости от пола в детском, взрослом или пожилом возрасте
Побочные действия
Наиболее часто сообщалось о следующих нежелательных реакциях: сонливость, головная боль, головокружение, диплопия, тошнота, рвота, чувство усталости (более, чем у 10% пациентов).
В клинических исследованиях было показано, что нежелательные эффекты обычно слабо или умеренно выражены, носят транзиторный характер и наблюдаются в основном в начале терапии.
Приведенные ниже данные суммируют информацию о нежелательных явлениях, зарегистрированных в ходе клинических исследований, а также данные по профилю безопасности препарата, полученные в ходе его применения в клинической практике.
Критерии оценки частоты возникновения нежелательных явлений: "очень часто" - ?1/10, "часто" - ?1/100 - <1/10, "иногда" - ?1/1000 - <1/100, "редко" - ?1/10 000 - <1/1000, "оченьредко" - <1/10 000 (включая отдельные сообщения).
Со стороны системы кроветворения: иногда - лейкопения; очень редко – подавление костномозгового кроветворения, агранулоцитоз, апластическая анемия, нейтропения, панцитопения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко - гиперчувствительность, сопровождающаяся лихорадкой и сыпью (в том числе и полиорганные нарушения). При развитии реакций повышенной чувствительности возможно поражение кровеносной и лимфатической систем (эозинофилия, тромбоцитопения, лимфаденопатия, спленомегалия), мышц и суставов (миалгия, отеки в области суставов, артралгия), нервной системы (энцефалопатия), почек (протеинурия, интерстициальный нефрит, почечная недостаточность), легких (одышка, отек легких, бронхоспазм, интерстициальное воспаление), отклонение от нормы показателей функции печени, ангионевротический отек, анафилактические реакции.
Метаболические нарушения и расстройства питания: часто - гипонатриемия; очень редко - гипонатриемия, приводящая к развитию таких проявлений и симптомов, как судорожные приступы, спутанность сознания, снижение уровня сознания, энцефалопатия, нарушения зрения (в том числе «затуманивание» зрения), тошнота, рвота, дефицит фолиевой кислоты; очень редко - гипотиреоидизм.
Со стороны центральной нервной системы: очень часто - сонливость, головная боль, головокружение; часто - атаксия, тремор, нистагм, нарушение внимания, амнезия; спутанность сознания, депрессия, апатия, ажитация, эмоциональная лабильность.
Со стороны органов чувств: очень часто - диплопия; часто - нарушения зрения, «затуманивание» зрения, вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - аритмии, AV-блокада, артериальная гипертензия.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: очень часто - тошнота, рвота; часто - диарея, запор, боли в животе; очень редко - панкреатит и/или повышение уровня липазы и/или амилазы.
Со стороны печени и жепчевыводящих путей: очень редко - гепатит.
Дерматологические реакции: часто - сыпь, алопеция, акне; иногда - крапивница; очень редко - ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), мультиформная эритема.
Со стороны соединительной ткани: очень редко - системная красная волчанка.
Прочие: очень часто - чувство усталости; часто - астения.
Нарушения лабораторных показателей: иногда - повышение активности ферментов печени, повышение концентрации щелочной фосфатазы в крови.
В очень редких случаях на фоне применения Трилептала возможно развитие клинически значимой гипонатриемии (концентрация натрия < 125 ммоль/л) - как правило, в течение первых 3-х месяцев терапии препаратом; у некоторых пациентов - более, чем через 1 год после начала лечения Трилепталом .
У детей в возрасте от 1 месяца до 4 лет, наиболее часто наблюдалась сонливость (у 11% пациентов). С частотой >1% - <10% (часто) отмечались атаксия, раздражительность, рвота, летаргия, чувство усталости, нистагм, тремор, снижение аппетита, повышение концентрации мочевой кислоты в крови.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У 2.7% пациентов, получающих Трилептал , наблюдалась гипонатриемия (концентрация натрия в сыворотке менее 125 ммоль/л), которая обычно не сопровождалась клиническими проявлениями и не требовала коррекции терапии. Концентрация натрия нормализуется при отмене (уменьшении дозы) Трилептала или консервативном лечении (ограничении приема жидкости). У пациентов с нарушениями функции почек и низкую концентрацию натрия в сыворотке крови, или у пациентов, получающих сопутствующее лечение препаратами, способствующими выведению натрия из организма, (диуретики, препараты, влияющие на секрецию антидиуретического гормона), до начала терапии Трилепталом следует определять концентрацию натрия в сыворотке крови. В дальнейшем следует контролировать концентрацию натрия в сыворотке крови через 2 недели после начала терапии и далее ежемесячно на протяжении 3-х месяцев или по мере необходимости. С особым вниманием к данным факторам риска следует относиться у пожилых пациентов. При необходимости назначения диуретиков и других препаратов, снижающих концентрацию натрия в сыворотке крови, пациентам, получающим терапию Трилепталом , следует придерживаться тех же рекомендаций. При появлении клинических симптомов гипонатриемии, следует измерить концентрацию натрия в сыворотке крови. Для остальных пациентов измерение концентрации натрия в сыворотке крови может осуществляться во время проведения рутинных анализов крови.
При лечении Трилепталом у пациентов в очень редких случаях отмечалось развитие агранулоцитоза, апластической анемии и панцитопении. Учитывая незначительную частоту встречаемости агранулоцитоза, апластической анемии и панцитопении, наличие сопутствующих факторов (например, одновременный прием других лекарственных средств, сопутствующие заболевания), причинно-следственную связь между развитием данных нежелательных явлений и применением препарата установить невозможно. При развитии симптомов выраженного угнетения костномозгового кроветворения необходимо рассмотреть вопрос об отмене препарата.
У пациентов, получавших противосудорожные препараты, редко отмечались эпизоды суицидального поведения и мышления. Результаты метанализа рандомизированных плацебо-контролируемых исследований показали небольшое повышение риска развития суицидального поведения у пациентов, получавших противосудорожные препараты. Механизм повышения риска суицида у данной категории пациентов не установлен. Поэтому на всех стадиях лечения необходимо тщательное наблюдение за пациентами, получающими лечение препаратом.
Необходимо проводить контроль массы тела у всех пациентов с сердечной недостаточностью для своевременного определения задержки жидкости. При задержке жидкости или при прогрессировании симптомов сердечной недостаточности следует определять концентрацию натрия в сыворотке крови. В случае возникновения гипонатриемии следует ограничить количество потребляемой жидкости. Так как при применении окскарбазепина в очень редких случаях возможно нарушение сердечной проводимости, необходимо тщательное наблюдение за пациентами с предшествующими нарушениями проводимости (AV блокада, аритмия), получающими Трилептал. При применении Трилептапа очень редко сообщалось о развитии серьезных дерматологических реакций, таких как: синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), экссудативная мультиформная эритема. Пациентам с вышеуказанными дерматологическими реакциями может потребоваться госпитализация в связи с развитием угрожающих жизни состояний; очень редко возможны летальные исходы. При применении Трилептапа дерматологические реакции наблюдались как у детей, так и у взрослых, и развивались в среднем через 19 дней после начала приема препарата. Имеются отдельные сообщения о случаях рецидива кожных реакций при возобновлении приема Трилептала. При развитии кожных реакций на фоне применения Трилептала следует рассмотреть вопрос об отмене препарата и назначении другого противоэпилептического средства.
Имеются сообщения об очень редких случаях развития гепатита, которые в большинстве случаев благополучно разрешались. При подозрении на гепатит необходимо рассмотреть вопрос об отмене препарата.
Женщины детородного возраста, принимающие пероральные контрацептивы одновременно с Трилепталом, должны быть предупреждены о возможном снижение эффективности гормональных контрацептивов. Данной категории пациенток, получающих Трилептал, рекомендуется дополнительное использование негормональных способов контрацепции.
Женщинам детородного возраста Трилептал рекомендуется применять, по возможности, в виде монотерапии.
Как и любые другие противоэпилептические препараты, Трилептал следует отменять постепенно из-за риска увеличения частоты судорожных припадков.
Трилептал в форме суспензии для приема внутрь содержит этанол в количестве менее 100 мг на дозу. Суспензия также содержит парабены, которые могут вызвать аллергические реакции (возможно отсроченные).
В состав суспензии для приема внутрь входит сорбитол, поэтому Трилептал в форме суспензии не следует назначать пациентам с наследственным нарушением толерантности к фруктозе.
Влияние на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами
Пациентам, у которых на фоне применения Трилептала возникает головокружение, сонливость или другие нарушения со стороны центральной нервной системы, не следует управлять автотранспортом или работать с механизмами в период применения препарата.
Передозировка
Имеются единичные сообщения о передозировке препарата. Максимальная доза, описанная в сообщениях, составляла приблизительно 24000 мг. После проведения симптоматического лечения во всех случаях достигнуто выздоровление. Симптомы: сонливость, головокружение, тошнота, рвота, гиперкинезия, гипонатриемия, атаксия, нистагм.
Лечение. Специфического антидота не существует. Проводят симптоматическое и поддерживающее лечение. Следует иметь в виду, что для уменьшения абсорбции окскарбазепина может быть проведено промывание желудка и назначен прием активированного угля.
Показания
— простые и сложные парциальные эпилептические приступы с вторичной генерализацией или без нее у взрослых и детей в возрасте от 1 месяца и старше;
— генерализованные тонико-клонические эпилептические приступы у взрослых и детей в возрасте от 2 лет и старше.
Трилептал является препаратом первой линии для проведения монотерапии или в составе комбинированной терапии.
Трилептал может быть использован для замены других противоэпилептических средств в тех случаях, когда при применении последних не достигается удовлетворительного терапевтического ответа на лечение.
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к окскарбазепину или любым другим компонентам препарата,
•Для таблеток, покрытых пленочной оболочкой: детский возраст до 3 лет.
•Для суспензии для приема внутрь: детский возраст до 1 месяца
С осторожностью
При применении Трилептала в клинической практике в отдельных случаях (постмаркетинговые сообщения) отмечалось развитие гиперчувствительности немедленного типа (I тип), включая сыпь, зуд, крапивницу, ангионевротический отек и анафилактические реакции. Ангионевротический отек и анафилактические реакции с поражением гортани, голосовых складок (область голосовой щели), губ, век развивались как при первом так и при повторном приеме Трилептала. В случае развития гиперчувствительности немедленного типа Трилептап следует немедленно отменить назначить альтернативную терапию.
Следует с осторожностью назначать препарат пациентам с известной гиперчувствительностью к карбамазепину, так как у этой группы больных приблизительно в 25-30% случаев возможно развитие реакций повышенной чувствительности на окскарбазепин. У пациентов, не имеющих в анамнезе указаний на гиперчувствительность к карбамазепину, также возможно развитие реакций повышенной чувствительности на препарат, включая полиорганные нарушения.
Применение Трилептала у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не изучалось, поэтому необходимо с осторожностью применять препарат у этой категории пациентов.
Применение при беременности и в период лактации
Опыт применения Трилептала при беременности ограничен. Имеющиеся сообщения свидетельствуют о возможной связи приема препарата во время беременности с развитием врожденных дефектов (например, волчьей пасти).
В экспериментальных исследованиях при применении Трилептала в токсичных дозах отмечалось увеличение эмбриональной смертности, замедление и нарушение развития и роста плода. Если пациентка планирует забеременеть или забеременела во время применения препарата, а также при возникновении вопроса о назначении Трилептала в период беременности необходимо тщательно сопоставить ожидаемые преимущества терапии и возможный риск для плода, особенно в I триместре беременности.
•При беременности следует использовать минимальные эффективные дозы препарата.
•При достаточной клинической эффективности женщинам детородного периода Трилептал следует назначать в качестве монотерапии.
•Пациентка должна быть предупреждена о возможных нарушениях развития плода и необходимости проведения антенатальной диагностики.
•Во время беременности не следует прерывать эффективное противоэпилептическое лечение, поскольку прогрессирование заболевания может оказывать отрицательное влияние на мать и на плод.
Известно, что во время беременности развивается дефицит фолиевой кислоты. Противоэпилептические средства могут усиливать этот дефицит, представляющий одну из возможных причин нарушений развития плода, поэтому рекомендуется дополнительный прием препаратов фолиевой кислоты.
При применении препарата во время беременности необходимо учитывать, что физиологические изменения, происходящие в организме беременной пациентки, могут приводить к постепенному снижению уровня 10-моногидроксипроизводного окскарбазепина (МГП) в плазме крови. Для достижения максимального контроля за симптомами заболевания у беременных пациенток необходимо регулярно оценивать клинический эффект препарата и определять концентрацию МГП в плазме крови. Определение уровня МГП в плазме крови также рекомендуется проводить в послеродовом периоде, особенно в случае, если во время беременности доза препарата повышалась. Имеются сообщения о том, что применение противоэпилептических препаратов во время беременности может приводить к повышенной кровоточивости у новорожденных. В качестве меры предосторожности рекомендуется назначение витамина К1 в последние несколько недель беременности, а также новорожденным, матери которых получали Трилептал. Окскарбазепин и МГП проникают через плацентарный барьер.
Окскарбазепин и МГП выделяются с грудным молоком. Отношение концентраций в молоке и плазме составило 0,5 для обоих веществ. Поскольку влияние на новорожденных окскарбазепина и МГП, поступивших с грудным молоком, неизвестно, не следует применять Трилептал в период кормлении грудью.
Применение у детей в возрасте до 1 месяца.
Применение препарата у детей в возрасте до 1 месяца в контролируемых клинических исследованиях не изучалось.
Лекарственное взаимодействие
Ингибирование ферментов
Окскарбазепин и его фармакологически активный метаболит МГП являются ингибиторами цитохрома CYP2C19. Таким образом, одновременное применение Трилептала в высоких дозах и препаратов, которые метаболизируются с участием CYP2C19 (например, фенобарбитал, фенитоин), может привести к их взаимодействию. Для некоторых пациентов может потребоваться снижение дозы препаратов - субстратов CYP2C19. Было показано, что окскарбазепин и МГП слабо или совсем не взаимодействуют со следующими микросомальными ферментами: CYP1A2, CYP 2A6, CYP 2C9, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 4A9 и CYP 4A11.
Индукция ферментов
Являясь индукторами цитохромов CYP3A4 и CYP3A5, окскарбазепин и МГП снижают плазменные концентрации препаратов, метаболизирующихся данными ферментами: дигидропиридиновьгх антагонистов кальция, пероральных контрацептивов и противоэпилептических препаратов (например, карбамазепина). При одновременном применении с Трилепталом также возможно снижение концентрации в плазме и других лекарственных препаратов, являющихся субстратами ферментов CYP3A4 и CYP3A5, (например, препарата группы иммунодепрессантов - циклоспорина).
Поскольку in vitro МГП является слабым индуктором UDP-глюкуронил трансферазы, маловероятно, что in vivo он способен влиять на метаболизм препаратов, выводящихся в виде конъюгатов с глюкуроковой кислотой (например, вальпроевой кислоты и ламотриджина). Но, принимая во внимание даже слабую индуцирующую способность окскарбазепина и МГП, может потребоваться увеличение доз одновременно применяемых препаратов, которые метаболизируются с участием CYP3A4 или UDP-глюкоуронил трансферазой. В случае отмены Трилептала может потребоваться снижение дозы этих препаратов.
In vitro исследования подтвердили слабую индуцирующую способность окскарбазепина и МГП в отношении изоферментов подсистем ферментов CYP2B и CYP3A4. Индуцирующее влияние окскарбазепина и МГП на другие изоферменты CYP неизвестно.
Противоэпжептические препараты
Возможные взаимодействия Трилептала и других противоэпилептических препаратов оценивались в ходе клинических исследований.
Противоэпилептический препарат (ПЭП) Влияние Трилептала на концентрацию ПЭП Влияние ПЭП на концентрацию Трилептала
Карбамазепин 0 - 22 % уменьшение 40 % уменьшение
Клобазам Не изучалось Не влияет
Фелбамат Не изучалось Не влияет
Фенобарбитал 14-15% увеличение 30-31% уменьшение
Фенитоин 0-40% увеличение 29-35% уменьшение
Вальпроевая кислота Не влияет 0-18% уменьшение
Концентрация фенитоина в плазме крови увеличивается до 40 % при одновременном применении Трилептала в дозе 1200 мг в сутки и выше. Поэтому при применении Трилептала в вышеуказанных дозах может потребоваться уменьшение дозы фенитоина.
Увеличение концентрации в сыворотке фенобарбитала при одновременном применении с Трилепталом незначительно (15 %), При одновременном применении сильных индукторов Р450 (т.е. карбамазепина, фенитоина и фенобарбитала) уменьшается концентрация МГП в плазме крови (на 29-40%).
У Трилептала не было выявлено явлений аутоиндукции.
Гормональные контрацептивы
Доказано взаимодействие Трилептала с компонентами пероральных контрацептивов: этинилэстрадиолом и левоноргестрелом. Средние значения AUC для них уменьшались на 48-52% и 32-52%, соответственно. Исследований взаимодействия Трилептала с другими пероральными или имплантируемыми контрацептивами не проводилось. Таким образом, одновременное применение Трилептала и гормональных контрацептивов может приводить к снижению эффективности последних.
Блокаторы кальциевых каналов
Одновременное применение Трилептала и фелодипина может приводить к уменьшению значения AUC фелодипина на 28%, хотя концентрации в плазме крови остаются в пределах терапевтического диапазона.
С другой стороны, при одновременном применении Трилептала и верапамила возможно снижение концентрации МГП в сыворотке крови на 20%. Такое снижение концентрации МГП в сыворотке не имеет клинического значения.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Циметидин, эритромицин, декстропропоксифен не влияют на фармакокинетические параметры МГП; вилоксазин незначительно влияет на концентрацию МГП в плазме (концентрация МГП повышается на 10% после повторного совместного применения). Не отмечено каких-либо взаимодействий с варфарином, как при однократном совместном приеме, так и при приеме повторных доз Трилептала.
Трилептал может усиливать седативный эффект алкоголя.
(3226)
Дозування
Трилептал можна застосовувати як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами. В обох випадках лікування Трилепталом починають з клінічно ефективної дози, кратність прийому - 2 рази на добу. Доза може бути збільшена залежно від відповіді на терапію. У випадку заміни іншого протиепілептичного препарату на Трилептал на початку прийому Трилептала слід поступово знижувати дозу замінного препарату. При застосуванні Трилептала у складі комбінованої терапії може знадобитися зниженняня дози супутніх протиепілептичних препаратів і/або більш поступове підвищення дози Трилептала. Трилептал можна приймати незалежно від прийому їжі (під час, після їди або в проміжках між прийомами їжі). Наведені нижче рекомендації відносяться до пацієнтів з нормальною функцією нирок. Для цієї категорії пацієнтів немає необхідності контролювати концентрації активної речовини в плазмі з метою оптимізації терапії Трилепталом . На таблетках наявні ризики, їх можна розламувати на 2 частини для полегшення проглатыв��ня. При застосуванні Трилептала у дітей до 3-х років, які не можуть ковтати таблетки, а також у тих випадках, коли неможливо відміряти необхідну дозу при застосуванні препарату у формі таблеток, призначають Трилептал у формі суспензії для прийому всередину. Дорослі та літні пацієнти Монотерапія Початкова доза становить 600 мг на добу (8-10 мг/кг маси тіла в добу), розділених на 2 прийоми. Хороший терапевтичний відповідь спостерігався в діапазоні доз 600-2400 мг на добу. При необхідності можливе поступове збільшення дози. Дозу підвищують не більшее, ніж на 600 мг/добу з інтервалом приблизно в 1 тиждень, до досягнення бажаного терапевтичного відповіді. В стаціонарних умовах є досвід швидкого підвищення дози до 2400 мг на добу протягом 48 годин. Комбінована терапія. Початкова доза Трилептала становить 600 мг на добу (8-10 мг/кг маси тіла в добу), розділених на 2 прийоми. Хороший терапевтичний відповідь спостерігався в діапазоні доз 600-2400 мг на добу. При необхідності можливе поступове збільшення дози. Дозу підвищують не більше, ніж на 600 мг/добу з інтервалом приблизно в 1 тиждень до досягнення ��елаемого терапевтичної відповіді. Застосування Трилептала у добовій дозі вище 2400 мг не вивчалося. Є обмежений досвід застосування Трилептала в добовій дозі до 4200 мг. Спеціальної корекції режиму дозування для літніх пацієнтів не потрібно, оскільки терапевтичну дозу препарату встановлюють індивідуально. Діти При монотерапії Трилепталом і при застосуванні препарату у складі комбінованої терапії рекомендовану початкову дозу - 8-10 мг/кг маси тіла на добу розділяють на 2 прийоми. При необхідності, для досягнення жел��емого терапевтичного ефекту, можливе поступове підвищення дози з інтервалом приблизно в 1 тиждень дозу збільшують - максимум на 10 мг/кг/добу до максимальної добової дози з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. При застосуванні Трилептала у вигляді монотерапії і у складі комбінованої терапії, при коригуванні по масі тіла уявний кліренс у дітей значно знижується із збільшенням віку. Дітям у віці від 1 місяця до 4 років може знадобитися доза препарату, 2 рази перевищувала дозу для дорослих, при коригуванні по масі тіла; детям у віці від 4 до 12 років може знадобитися доза, що перевищує на 50% дозу для дорослих, при коригуванні по масі тіла. У дітей у віці від 1 місяця до 4 років вплив протиепілептичних препаратів - індукторів ферментів печінки на їх уявний кліренс виражено більшою мірою, ніж у дітей більш старших вікових груп (при коригуванні по масі тіла). При застосуванні Трилептала у дітей у віці від 1 місяця до 4 років у комбінації з протиепілептичними препаратами - індукторами ферментів печінки може знадобитися доза окскарбазепина 60% вище (при коригуванні по масі тіла), ніж при монотерапії Трилепталом або при його застосуванні у комбінації з протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Для дітей більш старших вікових груп при проведенні комбінованої терапії Трилепталом з індукторами ферментів печінки може знадобитися незначне збільшення дози препарату порівняно з монотерапією. У дітей молодше трьох років слід застосовувати препарат у формі сиропу в зв'язку з труднощами застосування твердих лікарських форм у цій віковій групи.Передозування
сонливість, запаморочення, нудота, блювання, гіпокінезія, гіпонатріємія, атаксія
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 150 мг: світлого сіро-зеленого кольору, овальної форми, злегка двоопуклі, з рискою з двох сторін. На одній стороні видавлено «T/D», на іншій - «C/G».Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: діюча речовина:
окскарбазепін 150 мг а також допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, гіпромелоза (гидроксипро��илметилцеллюлоза/Целюлоза НР-М 603), магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 102). Оболонка: титану діоксид, тальк, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза/Целюлоза НР-М 603). ,заліза оксид чорний (Е172), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 4000.Фармакологічна дія
Трилептала (окскарбазепина) обумовлена, в першу чергу, дією його метаболіту - моногидроксипроизводного (МГП). Механізм дії окскарбазепина і його МГП пов'язаний, в основному, з блокадою потенціал-залежних натрієвих каналів, чт�� призводить до стабілізації перевозбужденных мембран нейронів, інгібування виникнення серійних нейрональних розрядів і зниження синаптичного проведення імпульсів.
Реалізації протисудомної дії препарату сприяє також підвищення провідності іонів калію і модуляція кальцієвих каналів, що активуються високим потенціалом мембрани. Не було відзначено значних взаємодій з нейромедиаторами мозку або зв'язування з рецепторами. В експериментальних дослідженнях було показано, що окскарбазепін та МГП обладають виражену протисудомну дію.
Ефективність Трилептала при епілептичних нападах була продемонстрована як при монотерапії, так і при застосуванні препарату у складі комбінованої терапії у дітей та дорослих.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину окскарбазепін повністю всмоктується і значною мірою метаболізується з утворенням фармакологічно активного метаболіту - 10-моногидроксипроизводного (МГП). Після одноразового прийому Трилептала у формі суспензії для прийому всередину у дозі 600 мг здоровими добровольцями натще максимальна концентрація МГП у плазмі крові (Смах) становить 24,9 мкмоль/л, середній час її досягнення - близько 6 годин. Після одноразового прийому Трилептала у формі таблеток, вкритих оболонкою, у дозі 600 мг здоровими добровольцями натще Смах МГП становить 34 мкмоль/л, середній час її досягнення - близько 4,5 годин. У фармакокінетичних дослідженнях показано, що в плазмі крові визначається 2% окскарбазепина і 70% МГП; інша частина припадає на вторинні метаболіти, які швидко виводяться з плазми до��ові.
Прийом їжі не впливає на швидкість і ступінь всмоктування.
Зв'язок з білками плазми крові і розподіл
Уявний об'єм розподілу МГП становить 49 літрів. Приблизно 40% МГП зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном. У терапевтичному діапазоні ступінь зв'язування не залежить від концентрації окскарбазепина в сироватці крові. Окскарбазепін та МГП не зв'язується з альфа-1-кислим глікопротеїном.
Метаболізм
Окскарбазепін швидко метаболізується цитозольными ферментами печінки ��про активного метаболіту МГП, який обумовлює фармакологічний ефект препарату. МГП піддається подальшої кон'югації з глкжуроновой кислотою. Незначні кількості МГП (близько 4% дози) окислюються з утворенням неактивного метаболіту (10, 11-дигидроксипроизводное, ДГП).
Виведення
Окскарбазепін виводиться з організму в основному у вигляді метаболітів, переважно нирками. Більше 95% дози виводиться нирками у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді. Приблизно 80% дози виводиться у вигляді МГП, як у вигляді глюкуронидов (49%), так і у вигляді незміненого МГП (27%); неактивний ДГП становить близько 3%, кон'югати окскарбазепина - близько 13% дози.
Близько 4% дози виводиться з калом.
Окскарбазепін швидко виводиться з плазми крові, уявний період напіввиведення становить 1,3 - 2,3 години. На відміну від окскарбазепина, уявний період напіввиведення МГП становить в середньому 9,3 ± 1,8 години.
Рівноважні концентрації МГП у плазмі крові досягаються на 2-3 добу при прийомі Трилептала 2 рази на добу.
У рівноважному стані фармакокінетичні параметр�� МГП лінійні і дозозалежні у діапазоні добових доз 300 мг - 2400 мг.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції печінки.
Фармакокінетичні параметри та метаболізм окскарбазепина і МГП після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 900 мг оцінювалися у здорових добровольців і у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Порушення функції печінки слабкого та помірного ступенів не впливають на фармакокінетичні параметри окскарбазепина і МГП. Фармакокінетика при тяжких порушеннях функції печінки не вивчалася.
Пацієнти з порушеннями функції нирок.
Існує лінійна залежність ниркового кліренсу МГП від кліренсу креатиніну. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) після одноразового прийому 300 мг окскарбазепина період напіввиведення МГП збільшується до 19 годин, а площа під кривою "концентрація - час" (AUC) збільшується в 2 рази.
Діти
Кліренс МГП, скоригований за масою тіла, знижується у дітей з збільшенням віку і маси тіла, наближаючись до клірінсу дорослих. Кліренс, скоригований за масою тіла, у дітей у віці від 1 місяця до 4 років у середньому на 93% вище, ніж у дорослих. Таким чином передбачається, що AUC МГП у дітей цієї вікової групи очікується в 2 рази менше такої у дорослих при застосуванні однакових доз (при коригуванні по масі тіла). Кліренс, скоригований за масою тіла, у дітей у віці від 4 до 12 років в середньому на 43% вище, ніж у дорослих. Передбачувана AUC МГП у дітей цієї вікової групи становить 2/3 від такої у дорослих при застосуванні однакових доз (при korra��сортування по масі тіла). Передбачається, що у дітей у віці від 13 років і старше за рахунок збільшення маси тіла кліренс МГП, скоригований за масою тіла, що відповідає кліренсу МГП у дорослих.
Вагітні пацієнтки
В організмі вагітних жінок відбувається ряд фізіологічних змін, які можуть призводити до поступового зниження рівня МГП у плазмі крові під час вагітності.
Літні пацієнти
Після прийому Трилептала одноразово (в дозі 300 мг) і повторно (у дозі 600 мг/добу) у літніх добровольців віком��е 60-82 років значення Смах і AUC для МГП були на 30-60% вище, порівняно з тими ж показниками у молодих добровольців (18-32 року), що пов'язано з віковим зменшенням кліренсу креатиніну.
Підлога
Не відзначено будь-яких відмінностей у фармакокінетичних параметрах залежно від статі в дитячому, дорослому чи похилому віціПобічні дії
Найбільш часто повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, головний біль, запаморочення, диплопія, нудота, блювання, відчуття втоми (більш, ніж у 10% пацієнтів).
У клиничес��їх дослідженнях було показано, що небажані ефекти зазвичай слабко або помірно виражені, носять транзиторний характер і спостерігаються в основному на початку терапії.
Наведені нижче дані підсумовують інформацію про небажані явища, зареєстрованих в ході клінічних досліджень, а також дані по профілю безпеки препарату, отримані в ході його застосування в клінічній практиці.
Критерії оцінки частоти виникнення небажаних явищ: "дуже часто" - ?1/10, "часто" - ?1/100 - <1/10, "іноді" - ?1/1000 - <1/100, рідко" - ?1/10 000 - <1/1000, "дуже рідко" - <1/10 000 (включаючи окремі повідомлення).
З боку системи кровотворення: іноді - лейкопенія; дуже рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко - гіперчутливість, що супроводжується лихоманкою і висипом (в тому числі і полиорганные порушення). При розвитку реакцій підвищеної чутливості можливе ураження кровоносної та лімфатичної сістем (еозинофілія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, спленомегалія), м'язів і суглобів (міалгія, набряки в області суглобів, артралгія), нервової системи (енцефалопатія), нирок (протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність), легень (задишка, набряк легень, бронхоспазм, інтерстиціальне запалення), відхилення від норми показників функції печінки, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.
Метаболічні порушення і розлади харчування: часто - гіпонатріємія; дуже рідко - гіпонатріємія, що призводить до розвитку таких проявів і симптомів, як судомні напади, сплутаність свідомості, зниження рівня свідомості, енцефалопатія, порушення зору (в тому числі «затуманення» зору), нудота, блювання, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - гіпотиреоїдизм.
З боку центральної нервової системи: дуже часто - сонливість, головний біль, запаморочення; часто - атаксія, тремор, ністагм, порушення уваги, амнезія; сплутаність свідомості, депресія, апатія, ажитація, емоційна лабільність.
З боку органів чуття: дуже часто - диплопія; част�� - порушення зору, затуманення» зору, вертиго.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмії, AV-блокада, артеріальна гіпертензія.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, блювання; часто - діарея, запор, болі в животі; дуже рідко - панкреатит і/або підвищення рівня ліпази та/або амілази.
З боку печінки і жепчевыводящих шляхів: дуже рідко - гепатит.
Дерматологічні реакції: часто - висип, алопеція, акне; іноді - кропив'янка; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, синдром З��ивенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема.
З боку сполучної тканини: дуже рідко - системний червоний вовчак.
Інші: дуже часто - відчуття втоми; часто - астенія.
Порушення лабораторних показників: іноді - підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації лужної фосфатази в крові.
У дуже рідкісних випадках на тлі застосування Трилептала можливий розвиток клінічно значущої гіпонатріємії (концентрація натрію < 125 ммоль/л) - як правило, протягом перших 3-х місяців терапії препаратом; у деяких пацієнтів - більше, ніж через 1 рік після початку лікування Трилепталом .
У дітей у віці від 1 місяця до 4 років, найбільш часто спостерігалася сонливість (у 11% пацієнтів). З частотою >1% - <10% (часто) відзначалися атаксія, дратівливість, блювання, летаргія, відчуття втоми, ністагм, тремор, зниження апетиту, підвищення концентрації сечової кислоти в крові.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Біля 2.7% пацієнтів, які отримують Трилептал , спостерігалася гіпонатріємія (до��центрация натрію в сироватці менше 125 ммоль/л), яка зазвичай не супроводжувалася клінічними проявами та не вимагала корекції терапії. Концентрація натрію нормалізується при скасування (зменшення дози) Трилептала або консервативному лікуванні (обмеження прийому рідини). У пацієнтів з порушеннями функції нирок і низьку концентрацію натрію в сироватці крові, або у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що сприяють виведенню натрію з організму, (діуретики, препарати, що впливають на секрецію антидіуретичного гормо��а), до початку терапії Трилепталом слід визначати концентрацію натрію в сироватці крові. Надалі слід контролювати концентрацію натрію в сироватці крові через 2 тижні після початку терапії і далі щомісяця протягом 3-х місяців або по мірі необхідності. З особливою увагою до даних факторів ризику слід ставитися у літніх пацієнтів. При необхідності призначення діуретиків та інших препаратів, що знижують концентрацію натрію в сироватці крові, пацієнтам, які отримують терапію Трилепталом , слід дотримуватися тих же ��екомендаций. При появі клінічних симптомів гіпонатріємії, слід виміряти концентрацію натрію в сироватці крові. Для решти пацієнтів вимірювання концентрації натрію в сироватці крові може здійснюватися під час проведення рутинних аналізів крові.
При лікуванні Трилепталом у пацієнтів у поодиноких випадках відзначали розвиток агранулоцитозу, апластичної анемії і панцитопенії. Враховуючи незначну частоту зустрічальності агранулоцитозу, апластичної анемії і панцитопенії, наявність супутніх факторів (напр��заходів, одночасний прийом інших лікарських засобів, супутні захворювання), причинно-наслідковий зв'язок між розвитком даних небажаних явищ і застосуванням препарату встановити неможливо. При розвитку симптомів вираженого пригнічення кістковомозкового кровотворення необхідно розглянути питання про відміну препарату.
У пацієнтів, які отримували протисудомні препарати, рідко відзначались епізоди суїцидальної поведінки і мислення. Результати метанализа рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень пок��зали невелике підвищення ризику розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували протисудомні препарати. Механізм підвищення ризику суїциду у даної категорії пацієнтів не встановлено. Тому на всіх стадіях лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують лікування препаратом.
Необхідно проводити контроль маси тіла у всіх пацієнтів з серцевою недостатністю для своєчасного визначення затримки рідини. При затримці рідини або при прогресуванні симптомів серцевої недостатність�� слід визначати концентрацію натрію в сироватці крові. У разі виникнення гіпонатріємії слід обмежити кількість споживаної рідини. Так як при застосуванні окскарбазепина в дуже рідкісних випадках можливе порушення серцевої провідності, необхідно ретельне спостереження за пацієнтами з попередніми порушеннями провідності (AV блокада, аритмія), отримують Трилептал. При застосуванні Трилептапа дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних дерматологічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний ��пидермальный некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема. Пацієнтам з вищевказаними дерматологічними реакціями може знадобитися госпіталізація в зв'язку з розвитком загрозливих для життя станів; дуже рідко можливі летальні результати. При застосуванні Трилептапа дерматологічні реакції спостерігалися як у дітей, так і дорослих, і розвивалися в середньому через 19 днів після початку прийому препарату. Є окремі повідомлення про випадки рецидиву шкірних реакцій при поновленні прийому Трилептала. При розвитку шкірних реакцій на тлі застосування Трилептала слід розглянути питання про відміну препарату та призначення іншого протиепілептичного засобу.
Є повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку гепатиту, які в більшості випадків успішно вирішувалися. При підозрі на гепатит необхідно розглянути питання про відміну препарату.
Жінки дітородного віку, які приймають пероральні контрацептиви одночасно з Трилепталом, повинні бути попереджені про можливе зниження ефективності гормональних контрацептивост. Даної категорії пацієнток, які отримують Трилептал, рекомендується додаткове використання негормональних засобів контрацепції.
Жінкам дітородного віку Трилептал рекомендується застосовувати, по можливості, у вигляді монотерапії.
Як і будь-які інші протиепілептичні препарати, Трилептал слід відміняти поступово через ризик збільшення частоти судомних нападів.
Трилептал у формі суспензії для прийому всередину містить етанол у кількості не менше 100 мг на дозу. Суспензія також містить парабени, кото��ті можуть викликати алергічні реакції (можливо, відстрочені).
До складу суспензії для прийому всередину входить сорбітол, тому Трилептал у формі суспензії не слід призначати пацієнтам зі спадковим порушенням толерантності до фруктози.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами
Пацієнтам, у яких на фоні застосування Трилептала виникає запаморочення, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами у період застосування препарату.
Передозування
Є поодинокі повідомлення про передозування препарату. Максимальна доза, описана в повідомленнях, становила приблизно 24000 мг. Після проведення симптоматичного лікування у всіх випадках досягнуто одужання. Симптоми: сонливість, запаморочення, нудота, блювання, гіперкінезія, гіпонатріємія, атаксія, ністагм.
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Проводять симптоматичне і підтримуюче лікування. Слід мати на увазі, що для зменшення абсорбції окскарбазепина може бути проведено промивання шлунка і призначений прийом активованого вугілля.Свідчення
— прості і складні парціальні епілептичні напади з вторинною генералізацією або без неї у дорослих та дітей віком від 1 місяця та старше;
— генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади у дорослих і дітей віком від 2 років і старше.
Трилептал є препаратом першої лінії для проведення монотерапії або у складі комбінованої терапії.
Трилептал може бути викори�� для заміни інших протиепілептичних засобів у тих випадках, коли при застосуванні останніх не досягається задовільного терапевтичного відповіді на лікування.Протипоказання
•Підвищена чутливість до окскарбазепину або будь-яких інших компонентів препарату,
•Для таблеток, вкритих плівковою оболонкою: дитячий вік до 3 років.
•Для суспензії для прийому всередину: дитячий вік до 1 місяця
З обережністю
При застосуванні Трилептала в клінічній практиці в окремих випадках (постмаркетинговые повідомлення) відзначали розвиток гіперчутливості негайного типу (I тип), включаючи висипання, свербіж, кропив'янку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції з ураженням гортані, голосових складок (область голосової щілини), губ, повік розвивалися як при першому, так і при повторному прийомі Трилептала. У разі розвитку гіперчутливості негайного типу Трилептап слід негайно відмінити призначити альтернативну терапію.
Слід з обережністю призначати препа��ат пацієнтам з відомою гіперчутливістю до карбамазепіну, так як у цієї групи хворих приблизно в 25-30% випадків можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін. У пацієнтів, що не мають в анамнезі вказівок на гіперчутливість до карбамазепіну, також можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості препарат, включаючи полиорганные порушення.
Застосування Трилептала у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося, тому необхідно з обережністю застосовувати препарат у цієї категорії пацієнтів.
Застосування при вагітності і в період лактації
Досвід застосування Трилептала при вагітності обмежений. Наявні повідомлення свідчать про можливий зв'язок прийому препарату під час вагітності з розвитком уроджених дефектів (наприклад, вовчої пащі).
В експериментальних дослідженнях при застосуванні Трилептала в токсичних дозах відмічалося збільшення ембріональної смертності, уповільнення і порушення розвитку і росту плода. Якщо пацієнтка планує завагітніти або завагітнілапро час застосування препарату, а також при виникненні питання про призначення Трилептала в період вагітності необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливий ризик для плода, особливо у I триместрі вагітності.
•При вагітності слід використовувати мінімальні ефективні дози препарату.
•При достатньої клінічної ефективності жінкам дітородного періоду Трилептал слід призначати у вигляді монотерапії.
•Пацієнтка повинна бути попереджена про можливі порушення�� розвитку плода та необхідності проведення антенатальної діагностики.
•Під час вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування, оскільки прогресування захворювання може чинити негативний вплив на матір, і на плід.
Відомо, що під час вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Протиепілептичні засоби можуть посилювати цей дефіцит, який представляє одну з можливих причин порушень розвитку плода, тому рекомендується додатковий прийом препаратів фолієвої кислоти.
При застосуванні препарату під час вагітності необхідно враховувати, що фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі вагітної пацієнтки, можуть призводити до поступового зниження рівня 10-моногидроксипроизводного окскарбазепина (МГП) в плазмі крові. Для досягнення максимального контролю за симптомами захворювання у вагітних пацієнток необхідно регулярно оцінювати клінічний ефект препарату і визначати концентрацію МГП в плазмі крові. Визначення рівня МГП у плазмі крові також рекомендується проводить�� у післяпологовому періоді, особливо у разі, якщо під час вагітності доза препарату підвищувалася. Є повідомлення про те, що застосування протиепілептичних препаратів під час вагітності може призводити до підвищеної кровоточивості у новонароджених. В якості запобіжного заходу рекомендується призначення вітаміну К1 в останні кілька тижнів вагітності, а також новонародженим, матері яких отримували Трилептал. Окскарбазепін та МГП проникають через плацентарний бар'єр.
Окскарбазепін та МГП виділяються з грудним молоко��. Відношення концентрацій у молоці та плазмі становило 0,5 для обох речовин. Оскільки вплив на новонароджених окскарбазепина і МГП, що надійшли з грудним молоком, невідомо, не слід застосовувати Трилептал в період годування груддю.
Застосування у дітей віком до 1 місяця.
Застосування препарату у дітей віком до 1 місяця в контрольованих клінічних дослідженнях не вивчалося.Лікарська взаємодія
Інгібування ферментів
Окскарбазепін та його фармакологічно активний метаболіт МГП є ингиб��торами цитохрому CYP2C19. Таким чином, одночасне застосування Трилептала у високих дозах і препаратів, які метаболізуються за участю CYP2C19 (наприклад, фенобарбітал, фенітоїн), може призвести до їх взаємодії. Для деяких пацієнтів може знадобитися зниження дози препаратів - субстратів CYP2C19. Було показано, що окскарбазепін та МГП слабо або зовсім не взаємодіють з наступними микросомальными ферментами: CYP1A2, CYP 2A6, CYP 2С9, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 4A9 і CYP 4A11.
Індукція ферментів
Будучи індукторами цитохромів CYP3A4 та CYP3A5, окскарб��зепин і МГП знижують плазмові концентрації препаратів, що метаболізуються даними ферментами: дигидропиридиновьгх антагоністів кальцію, пероральних контрацептивів і протиепілептичних препаратів (наприклад, карбамазепіну). При одночасному застосуванні з Трилепталом також можливе зниження концентрації у плазмі інших лікарських препаратів, які є субстратами ферментів CYP3A4 та CYP3A5, (наприклад, препарату групи імунодепресантів - циклоспорину).
Оскільки in vitro МГП є слабким індуктором UDP-глюкуронил трансферузи, малоймовірно, що in vivo він здатний впливати на метаболізм препаратів, які виводяться у вигляді кон'югатів з глюкуроковой кислотою (наприклад, вальпроєвої кислоти, ламотриджину). Але, беручи до уваги навіть слабку индуцирующую здатність окскарбазепина і МГП, може знадобитися збільшення доз одночасно застосовуваних препаратів, які метаболізуються за участю CYP3A4 або UDP-глюкоуронил трансферазой. У разі скасування Трилептала може знадобитися зниження дози цих препаратів.
In vitro дослідження підтвердили слабку индуцирующую ��пособность окскарбазепина і МГП щодо ізоферментів підсистем ферментів CYP2B і CYP3A4. Індукуючу вплив окскарбазепина і МГП на інші ізоферменти CYP невідомо.
Противоэпжептические препарати
Можливі взаємодії Трилептала і інших протиепілептичних препаратів оцінювалися в ході клінічних досліджень.
Протиепілептичний препарат (ПЕП) Вплив Трилептала на концентрацію ПЕП Вплив ПЕП на концентрацію Трилептала
Карбамазепін 0 - 22 % зменшення 40 % зменшення
Клобазам Не та��учалось Не впливає
Фелбамат Не вивчалося Не впливає
Фенобарбітал 14-15% збільшення 30-31% зменшення
Фенітоїн 0-40% збільшення 29-35% зменшення
Вальпроєва кислота Не впливає 0-18% зменшення
Концентрація фенітоїну в плазмі крові збільшується до 40 % при одночасному застосуванні Трилептала в дозі 1200 мг на добу і вище. Тому при застосуванні Трилептала у вищевказаних дозах може знадобитися зменшення дози фенітоїну.
Збільшення концентрації в сироватці фенобарбіталу при одночасному застосуванні �� Трилепталом незначно (15 %), При одночасному застосуванні сильних індукторів Р450 (тобто карбамазепіну, фенітоїну та фенобарбіталу) зменшується концентрація МГП в плазмі крові (на 29-40%).
У Трилептала не було виявлено явищ аутоіндукції.
Гормональні контрацептиви
Доведено взаємодію Трилептала з компонентами пероральних контрацептивів: етинілестрадіолом і левоноргестрелом. Середні значення AUC для них зменшувалися на 48-52% і 32-52%, відповідно. Досліджень взаємодії Трилептала з іншими пероральними і��і имплантируемыми контрацептивами не проводилося. Таким чином, одночасне застосування Трилептала та гормональних контрацептивів може призвести до зниження ефективності останніх.
Блокатори кальцієвих каналів
Одночасне застосування Трилептала і фелодипіну може призводити до зменшення значення AUC фелодипіну на 28%, хоча концентрації в плазмі крові залишаються в межах терапевтичного діапазону.
З іншого боку, при одночасному застосуванні Трилептала і верапамілу можливе зниження концентрації МГП в сиворотку крові на 20%. Таке зниження концентрації МГП в сироватці не має клінічного значення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Циметидин, еритроміцин, декстропропоксифен не впливають на фармакокінетичні параметри МГП; вилоксазин незначно впливає на концентрацію МГП в плазмі (концентрація МГП підвищується на 10% після повторного спільного застосування). Не відзначено будь-яких взаємодій з варфарином, як при одноразовому сумісному прийомі, так і при прийомі повторних доз Трилептала.
Трилептал може посилювати седативний ефект алкоголю.
