Дозировка
Перед назначением Торвакарда больному необходимо рекомендовать стандартную гиполипидемическую диету, которую он должен продолжать соблюдать в течение всего периода терапии. Начальная доза составляет в среднем 10 мг 1 раз/ Доза варьирует от 10 до 80 мг 1 раз/ Препарат можно принимать в любое время дня, независимо от времени приема пищи. Дозу подбирают с учетом исходных уровней Хс-ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта. В начале лечения и/или во время повышения дозы Торвакарда необходимо каждые 2-4 недели контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу. Максимальная суточная доза - 80 мг в 1 прием. При первичной гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемии в большинстве случаях бывает достаточно назначения дозы 10 мг препарата Торвакард® 1 раз/ Существенный терапевтический эффект наблюдается через 2 недели, как правило, и максимальный терапевтический эффект обычно наблюдается уже через 4 недели. При длительном лечении этот эффект сохраняется.
Передозировка
проведение симптоматической терапии. Специфического антидота нет. Гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от белого до почти белого цвета, овальные, двояковыпуклые.
Состав
аторвастатин кальция 20.68 мг, что соответствует содержанию аторвастатина 20 мг
Вспомогательные вещества: магния оксид, целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, натрия кроскармеллоза, гипролоза низкозамещенная, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза 2910/5, макрогол 6000, титана диоксид, тальк.
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат из группы статинов. Селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы - фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзим А в мевалоновую кислоту, являющуюся предшественником стероидов, включая холестерин. В печени триглицериды и холестерин включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму крови и транспортируются в периферические ткани. Из ЛПОНП образуются ЛПНП в ходе взаимодействия с рецепторами ЛПНП. Аторвастатин снижает уровни холестерина (Хс) и липопротеинов в плазме крови за счет ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы, синтеза холестерина в печени и увеличения числа рецепторов ЛПНП в печени на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП.
Аторвастатин снижает образование ЛПНП, вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов. Аторвастатин снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии другими гиполипидемическими средствами.
Снижает уровень общего Хс на 30-46%, ЛПНП - на 41-61%, аполипопротеина В - на 34-50% и триглицеридов - на 14-33%; вызывает повышение концентрации Хс-ЛПВП и аполипопротеина А. Дозозависимо снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, резистентной к терапии другими другими гиполипидемическими средствами.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсорбция - высокая. Cmax достигается через 1-2 ч. Пища несколько снижает скорость и длительность абсорбции препарата (на 25% и 9% соответственно), однако снижение холестерина ЛПНП сходно с таковым при применении аторвастатина без пищи. Концентрация аторвастатина при применении в вечернее время ниже, чем в утреннее (приблизительно на 30%). Выявлена линейная зависимость между степенью всасывания и дозой препарата.
Биодоступность - 12%, системная биодоступность ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы - 30%. Низкая системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой оболочке ЖКТ и при "первом прохождении" через печень.
Распределение
Средний Vd - 381 л. Связывание с белками плазмы крови - 98%.
Метаболизм
Метаболизируется преимущественно в печени под действием изоферментов CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием фармакологически активных метаболитов (орто- и парагидроксилированных производных, продуктов бета-окисления). In vitro орто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие на ГМГ-КоА-редуктазу, сопоставимое с таковым аторвастатина.
Ингибирующий эффект препарата в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно на 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов.
Выведение
Выводится через кишечник с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма (не подвергается выраженной кишечно-печеночной рециркуляции). T1/2 - 14 ч. Ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы сохраняется около 20-30 ч благодаря наличию активных метаболитов. Менее 2% от принятой внутрь дозы препарата определяется в моче. Не выводится при гемодиализе.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Cmax у женщин выше нормы на 20%, AUC - ниже нормы на 10%, Cmax у больных алкогольным циррозом печени в 16 раз выше нормы, AUC - в 11 раз выше нормы.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль, астения, бессонница; нечасто - головокружение, сонливость, кошмарные сновидения, амнезия, депрессия, периферическая невропатия, атаксия, гипестезии, парестезии.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, запор или диарея, метеоризм, гастралгия, боль в животе; нечасто - анорексия или повышение аппетита, гепатит, панкреатит, холестатическая желтуха.
Со стороны костно-мышечной системы: очень часто - миалгия, артралгия; нечасто - миопатия; редко - миозит, рабдомиолиз, боль в спине, судороги икроножных мышц ног.
Аллергические реакции: часто - кожный зуд, сыпь; нечасто - крапивница; очень редко - ангионевротический отек, анафилактический шок, буллезные высыпания, полиформная экссудативная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Со стороны лабораторных показателей: нечасто - гипергликемия, гипогликемия, повышение активности сывороточной КФК, повышение активности ACT и АЛТ.
Прочие: часто - боль в груди, периферические отеки; нечасто - импотенция, алопеция, шум в ушах, увеличение массы тела, недомогание, слабость, тромбоцитопения, вторичная почечная недостаточность.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии Торвакардом необходимо попытаться добиться контроля гиперхолестеринемии путем адекватной диетотерапии, повышения физической активности, снижения массы тела у больных с ожирением и лечения других состояний.
Применение ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы для снижения уровня липидов в крови может приводить к изменению биохимических показателей, отражающих функцию печени. Функцию печени следует контролировать перед началом терапии, через 6 недель, 12 недель после начала приема Торвакарда и после каждого повышения дозы, а также периодически (например, каждые 6 мес). Повышение активности печеночных ферментов в сыворотке крови может наблюдаться в течение терапии Торвакардом (обычно в первые 3 месяца). Пациенты, у которых отмечается повышение уровня трансаминаз, должны находиться под контролем до возвращения уровня ферментов в норму. В том случае, если значения АЛТ или АСТ более чем в 3 раза превышают ВГН, рекомендуется снизить дозу Торвакарда или прекратить лечение.
Лечение препаратом Торвакард® может вызвать миопатию (боли и слабость в мышцах в сочетании с повышением активности КФК более чем в 10 раз по сравнению с ВГН). Торвакард® может вызвать повышение показателей сывороточной КФК, что следует принимать во внимание при дифференциальной диагностике загрудинных болей. Пациентов необходимо предупредить о том, что им следует немедленно обратиться к врачу при появлении необъяснимых болей или слабости в мышцах, особенно, если они сопровождаются недомоганием или лихорадкой. Терапию препаратом Торвакард® следует временно прекратить или полностью отменить при появлении признаков возможной миопатии или наличии фактора риска развития почечной недостаточности на фоне рабдомиолиза (например, тяжелая острая инфекция, артериальная гипотензия, серьезное хирургическое вмешательство, травма, тяжелые обменные, эндокринные и электролитные нарушения и неконтролируемые судороги).
Влияние на способность управления автомобилем и работу с механизмами
О неблагоприятном влиянии Торвакарда на способность к управлению транспортными средствами и занятию другими видами деятельности, требующими концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, не сообщалось.
Показания
— в сочетании с диетой для снижения повышенных уровней общего Хс, Хс-ЛПНП, аполипопротеина В и триглицеридов и повышения уровня Хс-ЛПВП у больных с первичной гиперхолестеринемией, гетерозиготной семейной и несемейной гиперхолестеринемией и комбинированной (смешанной) гиперлипидемией (типы IIa и IIb по Фредриксону);
— в сочетании с диетой для лечения больных с повышенными сывороточными уровнями триглицеридов (тип IV по Фредриксону) и больных с дисбеталипопротеинемией (тип III по Фредриксону), у которых диетотерапия не дает адекватного эффекта;
— для снижения уровней общего Хс и Хс-ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, когда диетотерапия и другие нефармакологические методы лечения оказываются недостаточно эффективными (в качестве дополнения к гиполипидемической терапии, в т.ч. аутогемотрансфузии очищенной от ЛПНП крови);
— заболевания сердечно-сосудистой системы (у пациентов, имеющих повышенные факторы риска возникновения ИБС - пожилой возраст старше 55 ле
Противопоказания
— активные заболевания печени или повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН) неясного генеза;
— печеночная недостаточность (степень тяжести А и В по шкале Чайлд-Пью);
— наследственные заболевания, такие как непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция (в связи с наличием в составе лактозы);
— беременность;
— период лактации;
— женщины репродуктивного возраста, не пользующиеся адекватными методами контрацепции;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять при злоупотреблении алкоголем, заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях водно-электролитного баланса, эндокринных и метаболических нарушениях, при артериальной гипотензии, тяжелых острых инфекциях (сепсис), неконтролируемой эпилепсии, при обширных хирургических вмешательствах, травмах
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, кларитромицина, иммунодепрессивных и противогрибковых препаратов группы азолов, никотиновой кислоты и никотинамида, препаратов ингибирующих метаболизм, опосредованный изоферментом 3А4 CYР450, и/или транспорт лекарственных средств, концентрация аторвастатина в плазме крови (и риск возникновения миопатии) повышается. Назначая эти препараты, следует тщательно взвесить ожидаемую пользу и риск лечения, регулярно наблюдать больных с целью выявления болей или слабости в мышцах, особенно в течение первых месяцев лечения и в период повышения дозы любого препарата, периодически проводить определение активности КФК, хотя такой контроль не позволяет предотвратить развитие тяжелой миопатии. Терапию препаратом Торвакард® следует прекратить в случае выраженного повышения активности КФК или при наличии подтвержденной или предполагаемой миопатии.
(6711)
Дозування
Перед призначенням Торвакарда хворому необхідно рекомендувати стандартну гиполипидемическую дієту, якої він повинен продовжувати дотримуватися протягом усього періоду терапії. Початкова доза складає в середньому 10 мг 1 раз/ Доза варіює від 10 до 80 мг 1 раз/ Препарат можна приймати у будь-який час дня, незалежно від часу прийому їжі. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів Хс-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози Торвакарда необхідно кожні 2-4 тижні контролювати оро��ні ліпідів у плазмі крові і відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза - 80 мг в 1 прийом. При первинній гіперхолестеринемії та змішаній гіперліпідемії у більшості випадках буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард® 1 раз/ Суттєвий терапевтичний ефект спостерігається через 2 тижні, як правило, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається.Передозування
проведення симптоматичної терапії. Специфічного ��нтидота немає. Гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, двоопуклі.Склад
аторвастатин кальцію 20.68 мг, що відповідає вмісту аторвастатину 20 мг
Допоміжні речовини: магнію оксид, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гипролоза низкозамещенная, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, титану діоксид, тальк.Фармакологическ��е дію
Гіполіпідемічний препарат з групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А у мевалонову кислоту, яка є попередником стероїдів, включаючи холестерин. У печінці тригліцериди і холестерин включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові і транспортуються в периферичні тканини. З ЛПДНЩ ЛПНЩ утворюються в ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівні холестерину (Хс) і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгибирования ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ.
Аторвастатин знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Аторвастатин знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними засобами.
Знижує рівень загального Хс на 30-46%, ЛПНЩ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і тригліцеридів - на 14-33%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентної до терапії іншими іншими гіполіпідемічними засобами.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсорбція - висока. Cmax досягається через 1-2 ч. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), однак зниження холестерину ЛПНЩ подібно з таким при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація а��орвастатина при застосуванні у вечірній час нижче, ніж у ранковий (приблизно на 30%). Виявлена лінійна залежність між ступенем всмоктування і дозою препарату.
Біодоступність - 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці ШЛУНКОВО-кишкового тракту і при "першому проходженні" через печінку.
Розподіл
Середній Vd - 381 л. Зв'язування з білками плазми - 98%.
Метаболізм
Метаболізуєся переважно в печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто - і парагідроксильованих похідних та продуктів бета-окислення). In vitro орто - та парагидроксилированные метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянне з таким аторвастатину.
Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.
Виведення
Виводиться через кишечник з жовчю після печінічного та/або внепеченочного метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінкової рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається в сечі. Не виводиться при гемодіалізі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Cmax у жінок вище норми на 20%, AUC - нижче норми на 10%, Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки в 16 разів вище норми, AUC - в 11 разів вище норми.Побічні дії
Зі стор��ни ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, астенія, безсоння; нечасто - запаморочення, сонливість, жахливі сновидіння, амнезія, депресія, периферична нейропатія, атаксія, гіпестезії, парестезії.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі; нечасто - анорексія або підвищення апетиту, гепатит, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - міалгія, артралгія; нечасто - міопатія; рідко - міозит, рабдоміоліз, біль у спині, судоми литкових м'язів ніг.
Алергічні реакції: часто - шкірний свербіж, висипання; нечасто - кропив'янка; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бульозні висипання, поліформна ексудативна еритема, у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку лабораторних показників: рідко - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності ACT і АЛТ.
Інші: часто - біль у грудях, периферичні відекі; нечасто - імпотенція, алопеція, шум у вухах, збільшення маси тіла, нездужання, слабкість, тромбоцитопенія, вторинна ниркова недостатність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії Торвакардом необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зрад��щення біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки необхідно контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому Торвакарда і після кожного підвищення дози, а також періодично (наприклад, кожні 6 міс). Підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії Торвакардом (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівня трансаміназ, повинні знаходитися під контролем до повернення рівня ферментів в норму. У тому випадку, якщо дт��чення АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази перевищують ВМН, рекомендується знизити дозу Торвакарда або припинити лікування.
Лікування препаратом Торвакард® може спричинити міопатію (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВМН). Торвакард® може викликати підвищення показників сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинний болів. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі нез'ясовні�� болю або слабкості у м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. Терапію препаратом Торвакард® слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні і електролітні порушення і неконтрольовані судоми).
Вплив на здатність керувати ав��омобилем і роботу з механізмами
Про несприятливий вплив Торвакарда на здатність до керування автотранспортом та заняття іншими видами діяльності, що потребують концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, не повідомлялося.Свідчення
— у поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального Хс, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і тригліцеридів і підвищення рівня Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією і комбінованою (змішаною) гиперлипидемией (типи IIa і IIb за Фредриксоном);
— у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями тригліцеридів (тип IV за Фредриксоном) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (тип ІІІ за Фредриксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту;
— для зниження рівнів загального Хс та Хс-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гиполипидемической терапії, т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛПНЩ крові);
— захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, що мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 лєПротипоказання
— активні захворювання печінки або підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більше ніж у 3 рази порівняно з ВМН) неясного генезу;
— печінкова недостатність (ступінь важкості А і В за шкалою Чайлд-П'ю);
— спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозная мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози);
— вагітність;
— період лактації;
— жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, ендокринних та метаб��металевих порушеннях, при артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованої епілепсії, при великих хірургічних втручаннях, травмахЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, кларитроміцину, імунодепресивних і протигрибкових препаратів групи азолів, нікотинової кислоти і нікотинаміду, препаратів, що інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом 3А4 СУР450, та/або транспорт лікарських засобів, концентрація аторвастатину в плазмі крові (ризик виникнення міопатії) підвищується. Призначаючи ці препарати, слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування, регулярно спостерігати хворих з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози будь-якого препарату, періодично проводити визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. Терапію препаратом Торвакард® слід припинити у випадку вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії.
