Дозировка
Перед назначением Торвакарда больному необходимо рекомендовать стандартную гиполипидемическую диету, которую он должен продолжать соблюдать в течение всего периода терапии. Начальная доза составляет в среднем 10 мг 1 раз/ Доза варьирует от 10 до 80 мг 1 раз/ Препарат можно принимать в любое время дня с пищей или независимо от времени приема пищи. Дозу подбирают с учетом исходных уровней Хс-ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта. В начале лечения и/или во время повышения дозы Торвакарда необходимо каждые 2-4 недели контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу. При первичной гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемии в большинстве случаях бывает достаточно назначения дозы 10 мг препарата Торвакард 1 раз/ Существенный терапевтический эффект наблюдается через 2 недели, как правило, и максимальный терапевтический эффект обычно наблюдается уже через 4 недели. При длительном лечении этот эффект сохраняется.
Передозировка
возможна артериальная гипотензия.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой от белого до почти белого цвета, овальные, двояковыпуклые.
Состав
аторвастатин (в форме кальциевой соли) 20 мг
Вспомогательные вещества: магния оксид тяжелый, целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, натрия кроскармеллоза, гидроксипропилцеллюлоза низкозамещенная LH21, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза 2910/5, макрогол 6000, титана диоксид, тальк
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат. Селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы - основного фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзим А в мевалоновую кислоту — предшественник стероидов, включая холестерин. В печени триглицериды и холестерин включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму крови и транспортируются в периферические ткани. Из ЛПОНП образуются ЛПНП, которые катаболизируются при взаимодействии с высокоаффинными ЛПНП рецепторами. Аторвастатин снижает уровни холестерина (Хс) и липопротеинов в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу в печени и, увеличивая число ЛПНП рецепторов в печени на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма Хс-ЛПНП.
Аторвастатин снижает образование Хс-ЛПНП и число частиц ЛПНП. Препарат вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП рецепторов, а также оказывает благоприятное действие на качество циркулирующих ЛПНП. Аторвастатин эффективно снижает уровень Хс-ЛПНП у больных с гомозиготной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии другими гиполипидемическими средствами.
При изучении дозозависимости эффекта аторвастатина было показано, что препарат (в дозе 10-80 мг) снижал уровень общего Хс (на 30-46%), Хс-ЛПНП (на 41-61%), аполипопротеина В (на 34-50%) и триглицеридов (на 14-33%). Результаты лечения были сходными у больных с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемией (в т.ч. у больных инсулиннезависимым сахарным диабетом). Аторвастатин снижает уровни общего Хс, Хс-ЛПНП, Хс-ЛПОНП, аполипопротеина В, триглицеридов и Хс, не входящего в состав ЛПВП, и повышает уровень Хс-ЛПВП у больных с изолированной гипертриглицеридемией. Аторвастатин снижает уровень холестерина липопротеинов промежуточной плотности (Хс-ЛППП) у больных с дисбеталипопротеинемией. Как и ЛПНП, липопротеины, содержащие триглицериды (в т.ч. ЛПОНП, ЛППП и их остатки) также ускоряют развитие атеросклероза. Повышение уровня триглицеридов в плазме крови часто обнаруживают в сочетании со снижением уровня Хс-ЛПВП и наличием частиц ЛПНП небольшого размера, а также в сочетании с нелипидными метаболическими факторами риска ИБС. Пока не доказано, что повышение общего уровня триглицеридов в плазме крови является независимым фактором риска ИБС. Также не доказано, что повышение уровня Хс-ЛПВП или снижение уровня триглицеридов само по себе влияет на риск коронарных и других сердечно-сосудистых осложнений и смертность больных.
Аторвастатин и некоторые его метаболиты фармакологически активны. Первичным органом-мишенью действия аторвастатина является печень, где осуществляется синтез холестерина и клиренс ЛПНП.
Динамика уровня Хс-ЛПНП лучше коррелирует с дозой аторвастатина, чем с его концентрацией в плазме крови. Дозу препарата следует подбирать с учетом терапевтического эффекта.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь аторвастатин быстро абсорбируется из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается через 1-2 ч. Степень абсорбции и концентрации аторвастатина в плазме крови повышаются пропорционально дозе.
Биодоступность таблеток аторвастатина по сравнению с раствором составляет 95-99%.
Абсолютная биодоступность равна около 14%, а системная биодоступность ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы - около 30%.
Низкую системную биодоступность объясняют пресистемным клиренсом в слизистой оболочке ЖКТ и/или метаболизмом при "первом прохождении" через печень.
Хотя пища снижает скорость и степень абсорбции примерно на 25% и 9% соответственно (о чем свидетельствуют результаты определения Cmax и значения AUC), однако уровень Хс-ЛПНП при приеме аторвастатина натощак и во время еды снижается в одинаковой степени. После приема аторвастатина в вечернее время уровни его в плазме крови ниже (Cmax и AUC примерно на 30%), чем после приема в утренние часы. Однако степень снижения уровня Хс-ЛПНП не зависит от времени приема препарата в течение дня.
Распределение
Средний Vd составляет около 381 л. Связывание с белками плазмы крови - 98%. Отношение уровней аторвастатина в эритроцитах/плазме составляет около 0.25, что указывает на низкую проницаемость аторвастатина в эритроциты.
Метаболизм
Аторвастатин активно метаболизируется с образованием орто- и парагидроксилированных производных и различных продуктов бета-окисления. In vitro ингибирующий эффект орто- и парагидроксилированных метаболитов в отношении ГМГ-КоА-редуктазы сопоставим с таковым аторвастатина. Ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови примерно на 70% обусловлена активными метаболитами. Исследования in vitro свидетельствуют о важности метаболизма аторвастатина под действием изофермента CYP3А4 в печени; это подтверждается повышением концентраций аторвастатина в плазме крови человека при одновременном приеме эритромицина, который является ингибитором этого изофермента. Исследования in vitro также показали, что аторвастатин является слабым ингибитором изофермента CYP3А4.
У животных ортогидроксиметаболит подвергается дальнейшей глюкуронизации.
Выведение
Аторвастатин и его метаболиты выводятся главным образом с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма; однако аторвастатин, по-видимому, не подвергается кишечно-печеночной рециркуляции. T1/2 составляет около 14 ч, однако T1/2 активных метаболитов, определяющих ингибирующую активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы, составляет 20-30 ч. После приема внутрь в моче обнаруживают менее 2% дозы препарата.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Концентрация аторвастатина в плазме крови у пожилых людей (в возрасте старше 65 лет) выше (Cmax примерно на 40%, AUC примерно на 30%), чем у взрослых пациентов более молодого возраста. Однако различий в безопасности, эффективности или достижении целей гиполипидемической терапии у пациентов пожилого возраста по
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, астенический синдром, бессонница или сонливость, кошмарные сновидения, амнезия, парестезии, периферическая невропатия, эмоциональная лабильность, атаксия, гиперкинезы, депрессия, гиперестезия.
Со стороны органов чувств: амблиопия, звон в ушах, сухость конъюнктивы, нарушение аккомодации, кровоизлияние в глаз, глухота, повышение внутриглазного давления, паросмия, извращение вкуса, потеря вкусовых ощущений.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боль в груди, сердцебиение, вазодилатация, ортостатическая гипотензия, флебит, аритмия.
Со стороны системы кроветворения: анемия, лимфаденопатия, тромбоцитопения.
Со стороны дыхательной системы: бронхит, ринит, диспноэ, бронхиальная астма, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, изжога, запор или диарея, метеоризм, гастралгия, боль в животе, анорексия или повышение аппетита, сухость во рту, отрыжка, дисфагия, рвота, стоматит, эзофагит, глоссит, гастроэнтерит, гепатит, печеночная колика, хейлит, язва двенадцатиперстной кишки, панкреатит, холестатическая желтуха, повышение активности печеночных ферментов, ректальное кровотечение, мелена, кровоточивость десен, тенезмы.
Со стороны костно-мышечной системы: артрит, судороги мышц ног, бурсит, миозит, миопатия, артралгия, миалгия, рабдомиолиз, контрактуры суставов, боль в спине.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии Торвакардом больному необходимо назначить стандартную гипохолестестериновую диету, которую он должен соблюдать во время всего периода лечения.
Применение ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы для снижения уровня липидов в крови может приводить к изменению биохимических показателей, отражающих функцию печени. Функцию печени следует контролировать перед началом терапии, через 6 недель, 12 недель после начала приема Торвакарда и после каждого повышения дозы, а также периодически (например, каждые 6 мес). Повышение активности печеночных ферментов в сыворотке крови может наблюдаться в течение терапии Торвакардом. Пациенты, у которых отмечается повышение уровня трансаминаз, должны находиться под контролем до возвращения уровня ферментов в норму. В том случае, если значения АЛТ или АСТ более чем в 3 раза превышают ВГН, рекомендуется снизить дозу Торвакарда или прекратить лечение.
Торвакард следует применять с осторожностью у больных, злоупотребляющих алкоголем и/или имеющих заболевание печени. Активное заболевание печени или стойкое повышение активности аминотрансфераз неясного генеза служат противопоказаниями к назначению Торвакарда.
Лечение Торвакардом может вызвать миопатию. У пациентов с распространенными миалгиями, болезненностью или слабостью мышц и/или выраженным повышением активности КФК следует иметь в виду возможность развития миопатии (боли и слабость в мышцах в сочетании с повышением активности КФК более чем в 10 раз по сравнению с ВГН). Больных необходимо предупредить о том, что им следует немедленно сообщить врачу о появлении необъяснимых болей или слабости в мышцах, если они сопровождаются недомоганием или лихорадкой. Терапию Торвакардом следует прекратить в случае выраженного повышения активности КФК или при наличии подтвержденной или предполагаемой миопатии. Риск миопатии при лечении другими препаратами этого класса повышался при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, никотиновой кислоты или азольных противогрибковых средств. Многие из этих препаратов ингибируют метаболизм, опосредованный изоферментом CYP3А4, и/или транспорт лекарственных средств. Аторвастатин биотрансформируется под действием CYP3A4. Назначая аторвастатин в комбинации с фибратами, эритромицином, иммуносупрессивными средствами, азольными противогрибковыми препаратами или никотиновой кислотой в гиполипидемических дозах, следует тщательно взвесить ожидаемую пользу и риск лечения и регулярно наблюдать больных с целью выявления болей или слабости в мышцах, особенно в течение первых месяцев лечения и в периоды повышения дозы любого препарата. В подобных ситуациях можно рекомендовать периодическое определение активности КФК, хотя такой контроль не позволяет предотвратить развитие тяжелой миопатии.
При применении аторвастатина, как и других препаратов этого класса, описаны случаи рабдомиолиза с острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией. Терапию Торвакардом следует временно прекратить или полностью отменить
Показания
— в сочетании с диетой для снижения повышенных уровней общего Хс, Хс-ЛПНП, аполипопротеина В и триглицеридов и повышения уровня Хс-ЛПВП у больных с первичной гиперхолестеринемией, гетерозиготной семейной и несемейной гиперхолестеринемией и комбинированной (смешанной) гиперлипидемией (типы IIa и IIb по Фредриксону);
— в сочетании с диетой для лечения больных с повышенными сывороточными уровнями триглицеридов (тип IV по Фредриксону) и больных с дисбеталипопротеинемией (тип III по Фредриксону), у которых диетотерапия не дает адекватного эффекта;
— для снижения уровней общего Хс и Хс-ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, когда диетотерапия и другие нефармакологические методы лечения оказываются недостаточно эффективными.
Противопоказания
— активные заболевания печени или повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН) неясного генеза;
— беременность;
— период лактации;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять при хроническом алкоголизме, заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях электролитного баланса, эндокринных и метаболических нарушениях, при артериальной гипотензии, тяжелых острых инфекциях (сепсис), неконтролируемой эпилепсии, при обширных хирургических вмешательствах травмах, заболеваниях скелетных мышц
Лекарственное взаимодействие
Риск миопатии во время лечения другими лекарственными средствами этого класса повышается при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, противогрибковых препаратов, относящихся к азолам, и ниацина.
При одновременном приеме внутрь аторвастатина и суспензии, содержащей магния и алюминия гидроокиси, снижались концентрации аторвастатина в плазме примерно на 35%, однако степень уменьшения уровня Хс-ЛПНП при этом не менялась.
При одновременном применении аторвастатин не влияет на фармакокинетику антипирина, поэтому взаимодействия с другими препаратами, метаболизирующимися теми же изоферментами цитохрома не ожидается.
При одновременном применении колестипола концентрации аторвастатина в плазме крови снижались примерно на 25%. Однако гиполипидемический эффект комбинации аторвастатина и колестипола превосходил таковой каждого препарата по отдельности.
(6710)
Дозування
Перед призначенням Торвакарда хворому необхідно рекомендувати стандартну гиполипидемическую дієту, якої він повинен продовжувати дотримуватися протягом усього періоду терапії. Початкова доза складає в середньому 10 мг 1 раз/ Доза варіює від 10 до 80 мг 1 раз/ Препарат можна приймати у будь-який час дня з їжею або незалежно від часу прийому їжі. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів Хс-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози Торвакарда необхідно кожні 2-4 тижні контроліровать рівні ліпідів у плазмі крові і відповідним чином коригувати дозу. При первинній гіперхолестеринемії та змішаній гіперліпідемії у більшості випадках буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз/ Суттєвий терапевтичний ефект спостерігається через 2 тижні, як правило, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається.Передозування
можлива артеріальна гіпотензія.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболо��кою від білого до майже білого кольору, овальні, двоопуклі.Склад
аторвастатин (у формі кальцієвої солі) 20 мг
Допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза низкозамещенная LH21, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, титану діоксид, талькФармакологічна дія
Гіполіпідемічний препарат. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - основного ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А у мевалонову кислоту — попередник стероїдів, включаючи холестерин. У печінці тригліцериди і холестерин включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові і транспортуються в периферичні тканини. З ЛПДНЩ утворюються ЛПНЩ, які катаболізуються при взаємодії з высокоаффинными рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівні холестерину (Хс) і ліпопротеїнів у плазмі, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу в печінці і збільшуючи число рецепторів ЛПНЩ у печінці на поверхні ��льоток, що призводить до посилення захоплення і катаболізму Хс-ЛПНЩ.
Аторвастатин знижує утворення Хс-ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ. Препарат викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ рецепторів, а також надає сприятливу дію на якість циркулюючих ЛПНЩ. Аторвастатин ефективно знижує рівень Хс-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними засобами.
При вивченні дозозависимости ефекту аторвастатину було показано, що препара��т (у дозі 10-80 мг) зменшував рівень загального Хс (на 30-46%), Хс-ЛПНЩ (на 41-61%), аполіпопротеїну В (на 34-50%) і тригліцеридів (на 14-33%). Результати лікування були подібними у хворих з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейными формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією (у т. ч. у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет). Аторвастатин знижує рівні загального Хс, Хс-ЛПНЩ, Хс-ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів і Хс, не входить до складу ЛПВЩ, і підвищує рівень Хс-ЛПВЩ у хворих з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторваста��ін знижує рівень холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності (Хс-ЛППП) у хворих з дисбеталіпопротеїнемією. Як і ЛПНЩ, ліпопротеїни, що містять тригліцериди (у т. ч. ЛПДНЩ, ЛППП та їх залишки) також прискорюють розвиток атеросклерозу. Підвищення рівня тригліцеридів у плазмі крові часто виявляють у поєднанні зі зниженням рівня Хс-ЛПВЩ і наявністю частинок ЛПНЩ невеликого розміру, а також в поєднанні з нелипидными метаболічними факторами ризику ІХС. Поки не доведено, що підвищення загального рівня тригліцеридів у плазмі крові є независимым фактором ризику ІХС. Також не доведено, що підвищення рівня Хс-ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів сама по собі впливає на ризик коронарних та інших серцево-судинних ускладнень і смертність хворих.
Аторвастатин та деякі його метаболіти фармакологічно активні. Первинним органом-мішенню дії аторвастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину та кліренс ЛПНЩ.
Динаміка рівня Хс-ЛПНЩ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж з його концентрацією в плазмі крові. Дозу препарату слідует підбирати з урахуванням терапевтичного ефекту.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо аторвастатин швидко абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 ч. Ступінь абсорбції і концентрації аторвастатину в плазмі крові підвищуються пропорційно дозі.
Біодоступність таблеток аторвастатину в порівнянні з розчином становить 95-99%.
Абсолютна біодоступність дорівнює близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%.
Низьку системну биодоступность пояснюють пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШЛУНКОВО-кишкового тракту і/або метаболізмом при "першому проходженні" через печінку.
Хоча їжа знижує швидкість та ступінь абсорбції приблизно на 25% і 9% відповідно (про що свідчать результати визначення Cmax і значення AUC), однак рівень Хс-ЛПНЩ при прийомі аторвастатину натщесерце і під час їжі знижується в однаковій мірі. Після прийому аторвастатину у вечірній час рівні його в плазмі крові нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранкові години. Однак ступінь знижений��я рівня Хс-ЛПНЩ не залежить від часу прийому препарату протягом дня.
Розподіл
Середній Vd становить приблизно 381 л. Зв'язування з білками плазми - 98%. Відношення рівнів аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на низьку проникність аторвастатину в еритроцити.
Метаболізм
Аторвастатин активно метаболізується з утворенням орто - і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. In vitro інгібуючий ефект орто - і парагідроксильованих метаболито�� відносно ГМГ-КоА-редуктази порівнянний з таким аторвастатину. Інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові приблизно на 70% обумовлена активними метаболітами. Дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину під дією ізоферменту СУР3А4 в печінці; це підтверджується підвищенням концентрацій аторвастатину в плазмі крові людини при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгибитором ізоферменту СУР3А4.
У тварин ортогидроксиметаболит піддається подальшій глюкуронізації.
Виведення
Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або внепеченочного метаболізму; однак аторвастатин, мабуть, не піддається кишково-печінковій рециркуляції. T1/2 становить близько 14 год, однак T1/2 активних метаболітів, що визначають ингибирующую активність щодо ГМГ-КоА-редуктази, становить 20-30 год. Після прийому всередину в сечі виявляють менше 2% дози препарату.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Концентрація аторвастатину в плазмі крові у літніх людей (старше 65 років) вище (Cmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів більш молодого віку. Однак різниці в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гиполипидемической терапії у пацієнтів похилого віку заПобічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, астенічний синдром, безсоння або сонливість, жахливі сновидіння, амн��зія, парестезії, периферична невропатія, емоційна лабільність, атаксія, гіперкінези, депресія, гіперестезія.
З боку органів чуття: амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у око, глухота, підвищення внутрішньоочного тиску, паросмія, збочення смаку, втрата смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, серцебиття, вазодилатація, ортостатична гіпотензія, флебіт, аритмія.
З боку системи кровотворення: анемія, лімфаденопатія, т��омбоцитопения.
З боку дихальної системи: бронхіт, риніт, диспное, бронхіальна астма, носова кровотеча.
З боку травної системи: нудота, печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, анорексія або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, гастроентерит, гепатит, печінкова коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивость ясен, тенезми.
З боку кістково-м'язової системи: артрит, судоми м'язів ніг, бурсит, міозит, міопатія, артралгія, міалгія, рабдоміоліз, контрактури суглобів, біль у спині.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії Торвакардом хворому необхідно призначити стандартну гипохолестестериновую дієту, якої він повинен дотримуватись під час усього періоду лікування.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зміни біохімічних показателей, що відображають функцію печінки. Функцію печінки необхідно контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому Торвакарда і після кожного підвищення дози, а також періодично (наприклад, кожні 6 міс). Підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії Торвакардом. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівня трансаміназ, повинні знаходитися під контролем до повернення рівня ферментів в норму. У тому випадку, якщо значення АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази перевищують ВМН, рекомендується знизити дозу Торвакарда або припинити лікування.
Торвакард слід застосовувати з обережністю у хворих, які зловживають алкоголем і/або мають захворювання печінки. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності амінотрансфераз неясного генезу служать протипоказаннями до призначення Торвакарда.
Лікування Торвакардом може викликати міопатію. У пацієнтів з поширеними міалгія, болючістю або слабкістю м'язів і/або вираженим підвищенням активності КФК слід мати на увазі можливість розвитку міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВМН). Хворих необхідно попередити про те, що їм слід негайно повідомити лікаря про появу непояснених болю або слабкості у м'язах, якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. Терапію Торвакардом слід припинити у випадку вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасно�� застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових засобів. Багато з цих препаратів інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4 і/або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією CYP3A4. Призначаючи аторвастатин у комбінації з фібратами, еритроміцином, імуносупресивними засобами, азольними протигрибковими препаратами або нікотиновою кислотою в гіполіпідемічних дозах, слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування і ре��регулярно спостерігати хворих з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.
При застосуванні аторвастатину, як і інших препаратів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Терапію Торвакардом слід тимчасово припинити або повністю скасуватиСвідчення
— у поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального Хс, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і тригліцеридів і підвищення рівня Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією і комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (типи IIa і IIb за Фредриксоном);
— у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями тригліцеридів (тип IV за Фредриксоном) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (тип ІІІ за Фредриксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту;
— для зниження рівнів загального Хс та Хс-ЛПНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними.Протипоказання
— активні захворювання печінки або підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більше ніж у 3 рази порівняно з ВМН) неясного генезу;
— вагітність;
— період лактації;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і бе��сть не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати при хронічному алкоголізмі, захворюваннях печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, ендокринних і метаболічних порушеннях, при артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованої епілепсії, при великих хірургічних втручаннях травмах, захворюваннях скелетних м'язівЛікарська взаємодія
Ризик міопатії під час лікування іншими лікарськими средствами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, які належать до азолам, і ніацину.
При одночасному прийомі всередину аторвастатину і суспензії, яка містить магнію і алюмінію гідроксиду, знижувалися концентрації аторвастатину в плазмі приблизно на 35%, однак ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалася.
При одночасному застосуванні аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, тому взаємодія з іншими препаратами, метаболизирующимися тими ж ізоферментами цитохрому, не очікується.
При одночасному застосуванні колестиполу концентрації аторвастатину в плазмі крові знижувалися приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.
