Дозировка
При шизофрении Взрослым и детям в возрасте старше 15 лет рисперидон может назначаться 1-2 Начальная доза - 2 мг/ На второй день дозу следует увеличить до 4 мг/ С этого момента дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать при необходимости. Обычно оптимальной дозой является 4-6 мг/ В ряде случаев может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы. Дозы >10 мг/ не показали более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами и могут вызвать появление экстрапирамидных симптомов. В связи с тем, что безопасность применения препарата в дозах >16 мг/ не изучалась, дозы выше этого уровня не следует применять. Сведения по использованию препарата для лечения шизофрении у детей в возрасте младше 15 лет отсутствуют. Пациентам пожилого возраста рекомендуется применение препарата в начальной дозе по 0.5 мг 2 Дозу можно индивидуально увеличить по 0.5 мг 2 до 1-2 мг 2 Пациентам с заболеваниями печени и почек рекомендуется применение препарата в начальной дозе по 0.5 мг 2 Эту дозу постепенно можно увеличить до 1-2 мг 2 При злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости Рекомендуемая суточная доза препарата составляет 2-4 мг. При поведенческих расстройствах у пациентов с деменцией Рекомендуемая начальная доза препарата - по 0.25 мг 2 (в адекватной лекарственной форме). При необходимости дозу можно индивидуально увеличивать по 0.25 мг 2, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 0.5 мг 2 Некоторым пациентам показано применение препарата по 1 мг 2 По достижении оптимальной дозы может быть рекомендовано применение препарата 1 раз/ Мании при биполярных расстройствах Рекомендованная начальная доза препарата - по 2 мг/ за один прием. При необходимости эта доза может быть повышена на 2 мг/, не чаще чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 2-6 мг/ При расстройствах поведения у пациентов с задержкой умственного развития Пациентам с массой тела ?50 кг рекомендуется применение препарата в начальной дозе по 0.5 мг 1 раз/ При необходимости эта доза может быть повышена на 0.5 мг/, не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является доза 1 мг/ Однако для некоторых пациентов предпочтительнее применение по 0.5 мг/, либо увеличение дозы до 1.5 мг/ Пациентам с массой тела ?50 кг рекомендуется применение препарата в начальной дозе по 0.25 мг 1 раз/ При необходимости эта доза может быть повышена на 0.25 мг/, не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является доза 0.5 мг/ Однако для некоторых пациентов предпочтительнее применение по 0.25 мг/, либо увеличение дозы до 0.75 мг/ Продолжительное применение препарата Торендо® у подростков следует проводить под постоянным контролем врача. Применение препарата у детей в возрасте младше 15 лет не рекомендуется.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
рисперидон 2 мг
Вспомогательные вещества: целлактоза (высушенное распылением соединение, состоящее из 75% альфа-лактозы моногидрата и 25% порошка целлюлозы), целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, магния стеарат.
Состав оболочки: Opadry 03Н28785 белый (смесь гипромеллозы, титана диоксида, талька, пропиленгликоля), краситель железа оксид желтый (Е172), краситель железа оксид красный (Е172).
Фармакологическое действие
Антипсихотический препарат (нейролептик).
Рисперидон является селективным моноаминергическим антагонистом с выраженным сродством к серотониновым 5-НТ2-рецепторам и допаминовым D2-рецепторам, связывается также с альфа1-адренорецепторами и, при несколько меньшей аффинности, с гистаминовыми H1-рецепторами и альфа 2-адренорецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие.
Антипсихотическое действие обусловлено блокадой допаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы.
Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга.
Противорвотное действие обусловлено блокадой допаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра.
Гипотермическое действие обусловлено блокадой допаминовых рецепторов гипоталамуса.
Снижает продуктивную симптоматику (бред, галлюцинации), автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические антипсихотики (нейролептики).
Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и допамину может уменьшать риск возникновения экстрапирамидной симптоматики.
Рисперидон может вызывать дозозависимое увеличение концентрации пролактина в плазме.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь рисперидон полностью всасывается (независимо от приема пищи) и Cmax в плазме крови наблюдаются через 1-2 ч.
Распределение
Концентрация рисперидона в плазме пропорциональна дозе препарата (в пределах терапевтических доз).
Рисперидон быстро распределяется в организме. Vd составляет 1-2 л/кг. В плазме рисперидон связывается с альбумином и кислым ?-1-гликопротеином. Фракции рисперидона и 9-гидрокси-рисперидона, связанные белками плазмы, составляют 88% и 77%, соответственно.
Метаболизм
Рисперидон подвергается метаболизму с участием изофермента CYP2D6 с образованием 9-гидрокси-рисперидона, который обладает аналогичным фармакологическим действием.
Рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон представляют собой эффективную антипсихотическую фракцию. Дальнейший метаболизм рисперидона заключается в N-деалкилировании. При приеме внутрь рисперидон выводится с T1/2 около 3 ч. T1/2 9-гидрокси-рисперидона и активной антипсихотической фракции составляет 24 ч.
У большинства пациентов Css рисперидона наблюдается через 1 день после начала лечения. Css 9-гидрокси-рисперидона в большинстве случаев достигается через 3-4 дня после начала лечения.
Выведение
Выводится с мочой -70% (из них 35-45% в виде фармакологически активной фракции) и 14% - с желчью.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста или пациентов с недостаточной функцией почек при однократном применении препарата отмечаются высокие уровни концентраций активных веществ в плазме и медленное их выведение.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: бессонница, ажитация, тревога, головная боль; иногда - сонливость, повышенная утомляемость, головокружение, нарушение концентрации внимания, неясность зрения; редко - экстрапирамидные симптомы (тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония), мания или гипомания, инсульт (у пациентов пожилого возраста с предрасполагающими факторами), а также гиперволемия (из-за полидипсии или синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона), поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения преимущественно языка и/или лица), ЗНС (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность автономных функций, нарушение сознания и повышение уровня КФК), нарушения терморегуляции и эпилептические припадки.
Со стороны пищеварительной системы: запоры, диспепсия, тошнота или рвота, боль в животе, повышение активности печеночных трансаминаз, сухость во рту, гипосаливация или гиперсаливация, анорексия и/или усиление аппетита, повышение или снижение массы тела.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда - ортостатическая гипотензия, рефлекторная тахикардия, повышение АД.
Со стороны эндокринной системы: галакторея, гинекомастия, нарушение менструального цикла, аменорея, увеличение массы тела, гипергликемия, обострение существовавшего ранее сахарного диабета.
Со стороны репродуктивной системы: приапизм, нарушение эрекции, нарушение эякуляции, аноргазмия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При шизофрении в начале лечения рисперидоном рекомендуется постепенно отменять предыдущую терапию, если это клинически оправдано. Если пациенты переводятся с терапии депо-формами антипсихотических препаратов, то применение рисперидона рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость продолжения терапии противопаркинсоническими лекарственными средствами.
В связи с ?-адреноблокирующим действием рисперидона может возникать ортостатическая гипотензия, особенно в период начального подбора дозы. При возникновении артериальной гипотензии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно, согласно рекомендациям.
Возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. При возникновении признаков и симптомов поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов.
При возникновении ЗНС, характеризующегося гипертензией, мышечной ригидностью, нестабильностью автономных функций, нарушением сознания и повышением уровня КФК необходимо отменить все антипсихотические лекарственные средства, включая рисперидон.
При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов дозу рисперидона следует снизить.
Пациентам следует воздерживаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела.
Использование в педиатрии
Применение препарата у детей в возрасте младше 15 лет не рекомендуется.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Во время лечения необходимо воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, а также от приема алкоголя (этанола).
Показания
— острая и хроническая шизофрения и другие психотические состояния с продуктивной и/или негативной симптоматикой;
— аффективные расстройства при различных психических заболеваниях;
— поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), при нарушениях психической деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах;
— в качестве вспомогательной терапии при лечении маний при биполярных расстройствах;
— в качестве вспомогательной терапии расстройств поведения у подростков с 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития, в случаях, если деструктивное поведение (агрессивность, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине заболевания.
Противопоказания
— период лактации;
— детский и подростковый возраст до 15 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при заболеваниях сердечно-сосудистой системы (хроническая сердечная недостаточность, перенесенный инфаркт миокарда, нарушения проводимости сердечной мышцы), обезвоживании и гиповолемии, нарушении мозгового кровообращения, болезни Паркинсона, судорогах (в т.ч. в анамнезе), почечной или печеночной недостаточности тяжелой степени, злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости, состояниях, предрасполагающих к развитию тахикардии типа "пируэт" (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал QT), опухоли мозга, кишечной непроходимости, случаях острой передозировки лекарств, синдроме Рейе (противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний).
Лекарственное взаимодействие
Поскольку рисперидон оказывает действие в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия и этанолом.
Рисперидон уменьшает эффективность леводопы и других агонистов допамина.
Клозапин снижает клиренс рисперидона.
При использовании карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при использовании других индукторов печеночных ферментов.
Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые ?-адреноблокаторы могут повышать концентрации рисперидона в плазме, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции.
Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме, однако в меньшей степени концентрацию активной антипсихотической фракции, поэтому дозы рисперидона следует корректировать.
(3217)
Дозування
При шизофренії Дорослим і дітям віком старше 15 років рисперидон може призначатися 1-2 Початкова доза - 2 мг/ На другий день дозу слід збільшити до 4 мг/ З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг/ У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози. Дози >10 мг/ не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами і можуть викликати поява екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека застосування препарату у дозах >16 мг/ не вивчалася, дози вище цього рівня не слід застосовувати. Відомості з використання препарату для лікування шизофренії у дітей віком до 15 років відсутні. Пацієнтам похилого віку рекомендується застосування препарату у початковій дозі по 0,5 мг 2 Дозу можна індивідуально збільшити по 0.5 мг 2 до 1-2 мг 2 Пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок рекомендується застосування препарату у початковій дозі по 0,5 мг 2 Цю дозу поступово можна�� збільшити до 1-2 мг 2 При зловживанні лікарськими засобами або лікарської залежності Рекомендована добова доза препарату становить 2-4 мг. При поведінкових розладів у пацієнтів із деменцією Рекомендована початкова доза препарату - по 0.25 мг 2 (адекватної лікарській формі). При необхідності дозу можна індивідуально збільшувати по 0.25 мг 2, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0.5 мг 2 Деяким пацієнтам показане застосування препарату по 1 мг 2 По досягненні оптимальної дози може бути рекомендовано застосування препарату 1 раз/ Манії при біполярних розладах Рекомендована початкова доза препарату - по 2 мг/ за один прийом. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг/, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 2-6 мг/ При розладах поведінки в пацієнтів із затримкою розумового розвитку Пацієнтам з масою тіла ?50 кг рекомендується застосування препарату у початковій дозі по 0.5 мг 1 раз/ При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,5 мг/, не частіше, ніж через день��. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг/ Однак для деяких пацієнтів краще застосування по 0.5 мг/ або збільшення дози до 1,5 мг/ Пацієнтам з масою тіла ?50 кг рекомендується застосування препарату у початковій дозі по 0,25 мг 1 раз/ При необхідності ця доза може бути підвищена на 0.25 мг/, не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 0.5 мг/ Однак для деяких пацієнтів краще застосування по 0.25 мг/ або збільшення дози до 0.75 мг/ Тривале застосування препарата Торендо® у підлітків слід проводити під постійним контролем лікаря. Застосування препарату у дітей віком до 15 років не рекомендується.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
рисперидон 2 мг
Допоміжні речовини: целлактоза (висушене розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату і 25% порошку целюлози), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.
Склад оболонку.��: Opadry 03Н28785 білий (суміш гипромеллозы, титану діоксиду, тальку, пропіленгліколю), барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172).Фармакологічна дія
Антипсихотичний засіб (нейролептик).
Рисперидон є селективним моноаминергическим антагоністом з виражену спорідненість до серотонінових 5-НТ2-рецепторів і допаминовым D2-рецепторів, зв'язується також з альфа1-адренорецепторами і, при трохи меншій афінності, з гістаміновими Н1-рецепторами та альфа 2-адренорецепторами. Не має тропностю до холінорецепторами. Виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію.
Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи.
Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку.
Протиблювотна дія зумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.
Гіпотермічну дія обумовлена блокадою допамінових рецепторів гипоталам��са.
Знижує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації), автоматизм. Викликає менше пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики).
Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і допамину може зменшувати ризик виникнення екстрапірамідної симптоматики.
Рисперидон може викликати дозозалежне збільшення концентрації пролактину в плазмі.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі внутрішньо рисперидон повністю всасывае��ся (незалежно від прийому їжі) і Cmax в плазмі крові спостерігається через 1-2 ч.
Розподіл
Концентрація рисперидону в плазмі пропорційна дозі препарату (в межах терапевтичних доз).
Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Vd складає 1-2 л/кг. В плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та кислим ?-1-глікопротеїном. Фракції рисперидону і 9-гідрокси-рисперидону, пов'язані білками плазми, складають 88% і 77%, відповідно.
Метаболізм
Рисперидон піддається метаболізму з участю ізоферменту CYP2D6 з утворенням 9-гідрокси-рисперидону, який володіє аналогічним фармакологічною дією.
Рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон являють собою ефективну антипсихотическую фракцію. Подальший метаболізм рисперидону полягає в N-деалкилировании. При прийомі внутрішньо рисперидон виводиться з T1/2 близько 3 ч. T1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 год.
У більшості пацієнтів Css рисперидону спостерігається через 1 день після початку лікування. Css 9-гідрокси-рисперидону в більшості випадків досягається через 3-4 дні після початку лікування.
Виведення
Виводиться з сечею -70% (з них 35-45% у вигляді фармакологічно активної фракції) та 14% - з жовчю.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку або пацієнтів з недостатньою функцією нирок при одноразовому застосуванні препарату відмічаються високі рівні концентрації активних речовин у плазмі і повільне їх виведення.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: безсоння, ажитація, тривога, головний біль; іноді - сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, нечіткість зору; рідко - екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія), манія або гипомания, інсульт (у пацієнтів літнього віку з сприятливими факторами), а також гіперволемія (через полідипсії або синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язика і/або обличчя), ЗНС (гіпертермія, м'язова р��гидность, нестабільність автономних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня КФК), порушення терморегуляції та епілептичні напади.
З боку травної системи: запори, диспепсія, нудота або блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ, сухість у роті, гіпосалівація або гіперсалівація, анорексія та/або посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.
З боку серцево-судинної системи: іноді - ортостатична гіпотензія, рефлекторна тахікардія, підвищення артеріального тиску.
Зі стор��ни ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея, збільшення маси тіла, гіперглікемія, загострення цукрового діабету, що існував раніше.
З боку репродуктивної системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При шизофренії на початку лікування рисперидоном рекомендується поступово відміняти попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. Якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотическ��х препаратів, то застосування рисперидону рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження терапії протипаркінсонічними лікарськими засобами.
У зв'язку з ?-адреноблокирующим дією рисперидону може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози. При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при обезвож��вання, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями.
Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. При виникненні ознак і симптомів пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.
При виникненні ЗНС, що характеризується гіпертензією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК необхідно отменить усі антипсихотичні лікарські засоби, включаючи рисперидон.
При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу рисперидону слід знизити.
Пацієнтам слід утримуватись від переїдання в зв'язку з можливістю збільшення маси тіла.
Використання в педіатрії
Застосування препарату у дітей віком до 15 років не рекомендується.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Під час лікування необхідно утримуватися від занять пітенциально небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, а також від прийому алкоголю (етанолу).Свідчення
— гостра і хронічна шизофренія та інші психотичні стани з продуктивною і/або негативною симптоматикою;
— афективні розлади при різних психічних захворюваннях;
— поведінкові розлади в пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), при порушеннях психічної діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах;
— в якості допоміжної терапії при лікуванні маній при біполярних розладах;
— в якості допоміжної терапії розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині захворювання.Протипоказання
— період лактації;
— дитячий та підлітковий під��раст до 15 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при захворюваннях серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), зневодненні і гіповолемії, порушення мозкового кровообігу, хвороби Паркінсона, судомах (у т. ч. в анамнезі), ниркової або печінкової недостатності тяжкого ступеня, зловживання лікарськими средствами або лікарської залежності, станах, що привертають до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT), пухлини мозку, кишкової непрохідності, випадках гострого передозування ліків, синдромі Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів).Лікарська взаємодія
Оскільки рисперидон чинить дію в першу чергу на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у с��четании з іншими препаратами центральної дії і етанолом.
Рисперидон зменшує ефективність леводопи та інших агоністів допаміну.
Клозапін знижує кліренс рисперидону.
При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів.
Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ?-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації риспе��дона в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції.
Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної фракції, тому дози рисперидону слід коригувати.
