Дозировка
Внутрь, один раз в день, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды. Таблетки можно принимать в любое удобное постоянное время, независимо от приема пищи. Отечный синдром при хронической сердечной недостаточности Обычная начальная доза составляет 10-20 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Отечный синдром при заболевании почек Обычная начальная доза составляет 20 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Отечный синдром при заболевании печени Обычная начальная доза составляет 5-10 мг один раз в день. При необходимости, доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Максимальная разовая доза составляет 40 мг, ее превышать не рекомендуется (отсутствует опыт применения). Препарат применяют в течение длительного периода или до исчезновения отеков. Артериальная гипертензия Начальная доза составляет 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) один раз в день. При отсутствии терапевтического эффекта в течение 4 недель дозу увеличивают до 5 мг один раз в день. При отсутствии адекватного снижения артериального давления при приеме в дозе 5 мг один раз в день в течение 4-6 недель дозу увеличивают до 10 мг один раз в день. Если применение препарата в дозе 10 мг в сутки не дает требуемого эффекта в лечебную схему добавляют гипотензивный препарат другой группы. Пациентам пожилого возраста коррекции дозы не требуется.
Передозировка
Симптомы: усиленный диурез, сопровождающийся снижением объема циркулирующей крови и нарушением водно-электролитного баланса крови, с последующим выраженным снижением артериального давления, сонливостью и спутанностью сознания, коллапсом. Могут наблюдаться желудочно-кишечные расстройства. Лечение: специфического антидота нет. Провокация рвоты, промывание желудка, активированный уголь. Лечение симптоматическое, снижение дозы или отмена препарата и одновременно восполнение ОЦК и показателей водно-электролитного баланса и кислотно-основного состояния под контролем сывороточных концентраций электролитов, гематокрита, симптоматическое лечение. Гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические с фаской и риской на одной стороне.
Состав
активное вещество: торасемид – 10 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (лактопресс) (сахар молочный) – 178,6 мг; крахмал прежелатинизированный (крахмал 1500) – 49,0 мг; кремния диоксид коллоидный (аэросил) – 1,2 мг; магния стеарат – 1,2 мг.
Фармакологическое действие
Торасемид является «петлевым» диуретиком. Максимальный диуретический эффект развивается спустя 2-3 часа после приема препарата внутрь. Основной механизм действия препарата обусловлен обратимым связыванием торасемида с контранспортером ионов натрия/хлора/калия, расположенным в апикальной мембране толстого сегмента восходящей петли Генле, в результате чего снижается или полностью ингибируется реабсорбция ионов натрия и уменьшается осмотическое давление внутриклеточной жидкости и реабсорбция воды. Блокирует альдостероновые рецепторы миокарда; уменьшает фиброз и улучшает диастолическую функцию миокарда.
Торасемид в меньшей степени, чем фуросемид, вызывает гипокалиемию, при этом он проявляет большую активность и его действие более продолжительно.
Применение торасемида является наиболее обоснованным выбором для проведения длительной терапии.
Фармакокинетика
После приема внутрь торасемид быстро и практически полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пищи не оказывает значительного влияния на абсорбцию препарата. Максимальная концентрация торасемида в плазме крови отмечается через 1-2 часа после приема внутрь. Биодоступность составляет 80 – 90 % с незначительными индивидуальными вариациями.
Диуретический эффект сохраняется до 18 часов, что облегчает переносимость терапии из-за отсутствия очень частого мочеиспускания в первые часы после приема препарата внутрь, ограничивающего активность пациентов.
Связь с белками плазмы крови более 99 %. Видимый объем распределения составляет 16 л.
Метаболизируется в печени с помощью изоферментов системы цитохрома Р450. В результате последовательных реакций окисления, гидроксилирования или кольцевого гидроксилирования образуются три метаболита (M1, М3 и М5), которые связываются с белками плазмы крови на 86 %, 95 % и 97 %, соответственно.
Период полувыведения (T1/2) торасемида и его метаболитов составляет 3 - 4 часа и не изменяется при хронической почечной недостаточности. Общий клиренс торасемида составляет 40 мл/мин, почечный клиренс – 10 мл/мин. В среднем около 83 % от принятой дозы выводится почками: в неизмененном виде (24 %) и в виде преимущественно неактивных метаболитов (M1 – 12 %, М3 – 3 %, М5 – 41 %).
При почечной недостаточности T1/2 не изменяется, T1/2 метаболитов М3 и М5 увеличивается. Торасемид и его метаболиты незначительно выводятся с помощью гемодиализа и гемофильтрации.
При печеночной недостаточности концентрация торасемида в плазме крови повышается вследствие снижения метаболизма препарата в печени. У пациентов с сердечной или печеночной недостаточностью T1/2 торасемида и метаболита М5 незначительно увеличен, кумуляция препарата маловероятна.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения:
очень часто: ? 1/10 (> 10 %);
часто: от ? 1/100 до < 1/10 (> 1 % и < 10 %);
нечасто: от ? 1/1000 до < 1/100 (> 0,1 % и < 1 %);
редко: от ? 1/10000 до < 1/1000 (> 0,01 % и < 0,1 %); очень редко: < 1/10000 (< 0,01 %);
частота неизвестна: частота не может быть оценена на основании имеющихся данных.
Со стороны нервной системы:
часто – головная боль, головокружение, сонливость;
нечасто – судороги мышц нижних конечностей;
частота неизвестна – спутанность сознания, обморок, парестезии в конечностях (ощущение онемения, «ползания мурашек» и покалывания).
Со стороны органов чувств:
частота неизвестна – нарушение зрения, нарушение слуха, шум в ушах и потеря слуха (носит, как правило, обратимый характер) обычно у пациентов с почечной недостаточностью или гипопротеинемией (нефротический синдром).
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
нечасто – экстрасистолия, аритмия, тахикардия;
частота неизвестна – чрезмерное снижение артериального давления, ортостатическая гипотензия, коллапс, тромбоз глубоких вен, тромбоэмболия, снижение объема циркулирующей крови.
Со стороны дыхательной системы:
нечасто – носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы:
часто – диарея;
нечасто – боль в животе, метеоризм, полидипсия;
частота неизвестна – сухость во рту, тошнота, рвота, потеря аппетита, панкреатит, диспепсические расстройства, внутрипеченочный холестаз.
Со стороны кожи и подкожных тканей:
частота неизвестна – кожный зуд, сыпь, крапивница, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, пурпура, васкулит, фотосенсибилизация.
Со стороны опорно-двигательного аппарата:
частота неизвестна – мышечная слабость.
Со стороны мочевыделительной системы:
часто – увеличение частоты мочеиспускания, полиурия, никтурия; нечасто – учащенные позывы к мочеиспусканию;
частота неизвестна – олигурия, задержка мочи (у пациентов с обструкцией мочевыводящих путей), интерстициальный нефрит, гематурия.
Со стороны репродуктивной системы:
частота неизвестна – снижение потенции.
Со стороны обмена веществ:
частота неизвестна – гипокалиемия, гипонатриемия, гипомагниемия, гипокальциемия, гипохлоремия, метаболический алкалоз, гиповолемия, дегидратация (чаще у пациентов пожилого возраста).
Со стороны лабораторных показателей:
нечасто – гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия;
частота неизвестна – гиперурикемия, небольшое повышение активности щелочной фосфатазы в плазме крови, повышение концентрации креатинина и мочевины в плазме крови, повышение активности некоторых «печеночных» ферментов в плазме крови (например, гамма-глутамилтрансферазы), тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, гипергликемия, снижение толерантности к глюкозе (возможна манифестация латентно протекающего сахарного диабета).
Прочие:
частота неизвестна – апластическая или гемолитическая анемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Применять строго по назначению врача.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную чувствительность к препарату Торасемид-СЗ.
Пациентам, получающим высокие дозы препарата Торасемид-СЗ в течение длительного периода, во избежание развития гипонатриемии, метаболического алкалоза и гипокалиемии, рекомендуется диета с достаточным содержанием поваренной соли и применение препаратов калия.
Повышенный риск развития нарушений водно-электролитного баланса отмечается у больных с почечной недостаточностью. В ходе курсового лечения необходимо периодически контролировать концентрацию электролитов плазмы крови (в том числе натрий, кальций, калий, магний), кислотно-основное состояние, остаточный азот, креатинин, мочевую кислоту и проводить при необходимости соответствующую коррекционную терапию (с большей кратностью у больных с частой рвотой и на фоне парентерально вводимых жидкостей).
При появлении или усилении азотемии и олигурии у больных с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек, рекомендуется приостановить лечение.
Подбор режима доз больным с асцитом на фоне цирроза печени нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут повлечь развитие печеночной комы). Данной категории пациентов показан регулярный контроль электролитов плазмы крови.
У больных сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль концентрации глюкозы в крови и моче.
У больных в бессознательном состоянии, с гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников необходим контроль диуреза в связи с возможностью острой задержки мочи.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения пациенты должны воздержаться от управления транспортными средствами и занятий другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (риск развития головокружения и сонливости).
Показания
- отечный синдром различного генеза, в т. ч. при хронической сердечной недостаточности, заболеваниях печени, легких и почек;
- артериальная гипертензия.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к торасемиду или к любому из компонентов препарата; у пациентов с аллергией на сульфонамиды (сульфаниламидные противомикробные средства или препараты сульфонилмочевины); почечная недостаточность с анурией; печеночная кома и прекома; рефрактерная гипокалиемия/рефрактерная гипонатриемия; гиповолемия (с артериальной гипотензией или без нее) или дегидратация; резко выраженные нарушения оттока мочи любой этиологии (включая одностороннее поражение мочевыводящих путей); гликозидная интоксикация; острый гломерулонефрит; декомпенсированный аортальный и митральный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт.ст.); гиперурикемия; одновременное применение аминогликозидов и цефалоспоринов; возраст до 18 лет; беременность, период грудного вскармливания; непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо- галактозная мальабсобция.
С осторожностью
Артериальная гипотензия, стенозирующий атеросклероз церебральных артерий, гипопротеинемия, предрасположенность к гиперурикемии, нарушения оттока мочи (доброкачественная гиперплазия предстательной железы, сужение мочеиспускательного канала или гидронефроз), желудочковая аритмия в анамнезе, острый инфаркт миокарда (увеличение риска развития кардиогенного шока), диарея, панкреатит, сахарный диабет (снижение толерантности к глюкозе), гепаторенальный синдром, подагра, анемия; одновременное применение сердечных гликозидов, кортикостероидов и адренокортикотропного гормона (АКТГ).
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Торасемид не обладает тератогенным эффектом и фетотоксичностью, проникает через плацентарный барьер, вызывая нарушения водно-электролитного обмена и тромбоцитопению у плода.
Контролируемых исследований по применению торасемида у беременных не проводилось, препарат не рекомендуется применять во время беременности.
Неизвестно, проникает ли торасемид в грудное молоко. При необходимости применения препарата Торасемид-СЗ в период лактации необходимо прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Повышает концентрацию и риск развития нефро- и ототоксического действия цефалоспоринов, аминогликозидов, хлорамфеникола, этакриновой кислоты, цисплатина, амфотерицина В (вследствие конкурентного почечного выведения).
Повышает эффективность диазоксида и теофиллина, снижает – гипогли-кемических средств, аллопуринола.
Прессорные амины и торасемид взаимно снижают эффективность.
Лекарственные средства, блокирующие канальциевую секрецию, повышают концентрацию торасемида в сыворотке крови.
При одновременном применении глюкокортикостероидов, амфотерицина В повышается риск развития гипокалиемии, с сердечными гликозидами – возрастает риск развития гликозидной интоксикации вследствие гипокалиемии (для высоко- и низкополярных) и удлинения периода полувыведения (для низкополярных).
Снижает почечный клиренс препаратов лития и повышает вероятность развития интоксикации.
Нестероидные противовоспалительные препараты, сукральфат снижают диуретический эффект вследствие ингибирования синтеза простагландина, нарушения активности ренина в плазме крови и выведения альдостерона.
Усиливает антигипертензивное действие гипотензивных средств, нервно-мышечную блокаду деполяризующих миорелаксантов (суксаметоний) и ослабляет действие недеполяризующих миорелаксантов (тубокурарин).
Одновременный прием больших доз салицилатов на фоне терапии торасемидом увеличивает риск проявления их токсичности (вследствие конкурентного почечного выведения).
Последовательное или одновременное применение торасемида с ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или антагонистами рецепторов ангиотензина II может привести к сильному снижению артериального давления. Этого можно избежать, снизив дозу торасемида или временно отменив его.
Одновременное использование пробенецида или метотрексата может уменьшать эффективность торасемида (одинаковый путь секреции). С другой стороны торасемид может приводить к снижению почечной элиминации этих лекарственных средств.
При одновременном применении циклоспорина и торасемида увеличивается риск развития подагрического артрита вследствие того, что циклоспорин может вызвать нарушение экскреции уратов почками, а торасемид – гиперурикемию.
Сообщалось, что у пациентов с высоким риском развития нефропатии, принимающих торасемид внутрь, при введении рентгеноконтрастных средств нарушения функций почек наблюдались чаще, чем у пациентов с высоким риском развития нефропатии, которым перед введением рентгеноконтрастных средств проводили внутривенную гидратацию.
Биодоступность и, как следствие, эффективность торасемида может быть снижена при совместной терапии с колестирамином.
(2592)
Дозування
Внутрішньо, один раз на день, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки можна приймати у будь-який зручний постійне час, незалежно від прийому їжі. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Звичайна початкова доза становить 10-20 мг один раз на день. При необхідності доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Набряковий синдром при захворюванні нирок Звичайна початкова доза становить 20 мг один раз на день. При необхідності доза може бути збільшена вдвічі до отримання тре��уемого ефекту. Набряковий синдром при захворюванні печінки Звичайна початкова доза становить 5-10 мг один раз на день. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Максимальна разова доза становить 40 мг, її перевищувати не рекомендується (відсутній досвід застосування). Препарат застосовують протягом тривалого періоду або до зникнення набряків. Артеріальна гіпертензія: Початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) один раз на день. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 4 тижнів дозу повівичивают до 5 мг один раз в день. При відсутності адекватного зниження артеріального тиску при прийомі в дозі 5 мг один раз в день протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг один раз на день. Якщо застосування препарату в дозі 10 мг на добу не дає необхідного ефекту в лікувальну схему додають антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібно.Передозування
Симптоми: посилений діурез, що супроводжується зниженням об'єму циркулюючої крові і порушенням водно-електролітного балансу крові, з последующим вираженим зниженням артеріального тиску, сонливістю і сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає. Провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Лікування симптоматичне, зниження дози або відміна препарату і одночасно заповнення ОЦК і показників водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту, симптоматичне лікування. Гемодіаліз неэффективен.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та рискою на одному боці.Склад
активна речовина: торасемид – 10 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат (лактопресс) (цукор молочний) – 178,6 мг; крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500) – 49,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,2 мг; магнію стеарат – 1,2 мг.Фармакологічна дія
Торасемид є «петльовим» діуретиком. Максимальний діуретичний ефект розвивається через 2-3 години після прийому препарата всередину. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасемида з контранспортером іонів натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію і зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини і реабсорбція води. Блокує альдостероновые рецептори міокарда; зменшує фіброз і покращує діастолічну функцію міокарда.
Торасемид в меншій мірі, ніж фуро��емид, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє велику активність і триваліше його дія.
Застосування торасемида є найбільш обґрунтованим вибором для проведення тривалої терапії.Фармакокінетика
Після прийому всередину торасемид швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі не чинить значного впливу на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація торасемида в плазмі крові відзначається через 1-2 години після прийому всередину. Біодоступність становить 80 – 90 % з незначительными індивідуальними варіаціями.
Діуретичний ефект зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії з-за відсутності дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів.
Зв'язок з білками плазми крові понад 99 %. Видимий об'єм розподілу становить 16 л
Метаболізується в печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окислення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання обрають три метаболіту (М1, М3 і М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86 %, 95 % і 97 % відповідно.
Період напіввиведення (T1/2) торасемида і його метаболітів становить 3 - 4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасемида становить 40 мл/хв, нирковий кліренс – 10 мл/хв. В середньому близько 83 % від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24 %) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (М1 – 12 %, М3 – 3 %, М5 – 41 %).
При нирковій недостатності T1/2 не змінюється, T1/2 метаболітів М3 і М5 подовжується. Торасемид та його метаболіти незначною мірою виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації.
При печінковій недостатності концентрація торасемида в плазмі крові підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю T1/2 торасемида і метаболіту М5 незначно збільшений, кумуляція препарату малоймовірне.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: />
дуже часто: ? 1/10 (> 10 %);
часто: від ? 1/100 до < 1/10 (> 1 % та < 10 %);
нечасто: від ? 1/1000 до < 1/100 (> 0,1 % та < 1 %);
рідко: від ? 1/10000 до < 1/1000 (> 0,01 % і < 0,1 %); дуже рідко: < 1/10000 (< 0,01 %);
частота невідома: частота не може бути оцінена на підставі наявних даних.
З боку нервової системи:
часто – головний біль, запаморочення, сонливість;
нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок;
частота невідома – сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, «повзанія мурашок» і поколювання).
З боку органів чуття:
частота невідома – порушення зору, порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром).
З боку серцево-судинної системи:
нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія;
частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія, зниження обсягу циркулюючої крові.
З боку дихальної системи:
нечасто – носова кровотеча.
З боку травної системи:
часто – діарея;
нечасто – біль у животі, метеоризм, полідипсія;
частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
частота невідома – шкірний свербіж, висип, кропив'янка, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпура, ��аскулит, фотосенсибілізація.
З боку опорно-рухового апарату:
частота невідома – м'язова слабкість.
З боку сечовидільної системи:
часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто – прискорені позиви до сечовипускання;
частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія.
З боку репродуктивної системи:
частота невідома – зниження потенції.
З боку про��мена речовин:
частота невідома – гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів літнього віку).
З боку лабораторних показників:
нечасто – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія;
частота невідома – гіперурикемія, невелике підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в плазмі крові, підвищення активності деяких «печінкових» фермент�� в плазмі крові (наприклад, гамма-глутамілтрансферази), тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація латентно протікає цукрового діабету).
Інші:
частота невідома – апластична або гемолітична анемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Застосовувати суворо за призначенням лікаря.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемид-СЗ.
Пацієнтам, які отримують високі дози препарату Торасемид-СЗ протягом тривалого періоду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, метаболічного алкалозу і гіпокаліємії, рекомендується дієта з достатнім вмістом кухонної солі і застосування препаратів калію.
Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відмічається у хворих з нирковою недостатністю. В ході курсового лікування необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (у тому числі натрій, доальций, калій, магній), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту і проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у хворих з частою блювотою і на тлі парентерально вводяться рідин).
При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування.
Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електро��итного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даній категорії пацієнтів показаний регулярний контроль електролітів плазми крові.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози в крові та сечі.
У хворих у непритомному стані, з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів потрібен контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню моханізм
У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування транспортними засобами і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення і сонливості).Свідчення
- набряковий синдром різного генезу, в т. ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легенів та нирок;
- артеріальна гіпертензія.Протипоказання
Підвищена чутливість до торасемиду або до будь-якого з ��омпонентов препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонамиды (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини); ниркова недостатність з анурією; печінкова кома і прекома; рефрактерна гіпокаліємія/рефрактерна гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією або без неї) або дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); глікозидна інтоксикація; гострий гломерулонефрит; декомпенсований аортальний та мітральний сте��оз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); гіперурикемія; одночасне застосування аміноглікозидів та цефалоспоринів; вік до 18 років; вагітність, період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо - галактозна мальабсобция.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія, стенозуючий атеросклероз церебральних артерій, гіпопротеїнемія, схильність до гіперурикемії, порушення відтоку сечі (доброякісна гиперплазия простати, звуження сечовивідного каналу або гідронефроз), шлуночкова аритмія в анамнезі, гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку), діарея, панкреатит, цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози), гепаторенальный синдром, подагра, анемія; одночасне застосування серцевих глікозидів, кортикостероїдів та адренокортикотропного гормону (АКТГ).
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Торасемид не володіє тератогенним ефектом і фетотоксичностью, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода.
Контрольованих досліджень по застосуванню торасемида у вагітних не проводилося, препарат не рекомендується застосовувати під час вагітності.
Невідомо, чи проникає торасемид в грудне молоко. При необхідності застосування препарату Торасемид-СЗ в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Підвищує концентрацію і ризик розвитку нефро - і ототоксиче��кого дії цефалоспоринів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Підвищує ефективність діазоксиду і теофіліну, знижує – гипогли-кемических засобів, алопуринолу.
Пресорні аміни і торасемид взаємно знижують ефективність.
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію торасемида в сироватці крові.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів, амфотерицину В підви��ється ризик розвитку гіпокаліємії, із серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидній інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо - і низкополярных) і подовження періоду напіввиведення (для низкополярных).
Знижує нирковий кліренс препаратів літію і підвищує ймовірність розвитку інтоксикації.
Нестероїдні протизапальні препарати, сукральфат знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону.
/> Посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
Одночасний прийом великих доз саліцилатів на тлі терапії торасемидом збільшує ризик прояви їх токсичності (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Послідовне або одночасне застосування торасемида з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністами рецепторів ангіотензин�� ІІ може призвести до сильного зниження артеріального тиску. Цього можна уникнути, знизивши дозу торасемида або тимчасово скасувавши його.
Одночасне застосування пробенециду або метотрексату може зменшувати ефективність торасемида (однаковий шлях секреції). З іншого боку торасемид може призводити до зниження ниркової елімінації цих лікарських засобів.
При одночасному застосуванні циклоспорину і торасемида збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може викликати нарушок в ток екскреції уратів нирками, а торасемид гіперурикемію.
Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, що приймають торасемид всередину, при введення рентгеноконтрастних засобів порушення функцій нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію.
Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасемида може бути знижена при спільній терапії з холестираміном.
