Дозировка
Внутрь, не разжевывая, запивая водой. Таблетки можно принимать в любое удобное постоянное время, независимо от приема пищи. Отёчный синдром при хронической сердечной недостаточности: обычная начальная доза составляет 10-20 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Отёчный синдром при заболевании почек: обычная начальная доза составляет 20 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Отёчный синдром при заболевании печени: обычная начальная доза составляет 5-10 мг один раз в день. При необходимости доза может быть увеличена вдвое до получения требуемого эффекта. Не рекомендуется разовая доза более 40 мг, так как ее действие не изучено. Препарат Торасемид Канон назначают на длительный период или до момента исчезновения отеков. Артериальная гипертензия: обычная начальная доза составляет 5 мг один раз в день. При отсутствии адекватного снижения артериального давления в течение 4-6 недель дозу увеличивают до 10 мг один раз в день. Если эта доза не дает требуемого эффекта, в лечебную схему нужно добавить гипотензивный препарат другой группы. Пациентам пожилого возраста коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
Таблетки круглые, двояковыпуклые с риской, белого или почти белого цвета. Допускается незначительная мраморность.
Состав
1 таблетка содержит:
активное вещество: торасемид 10 мг;
вспомогательные вещества: крахмал кукурузный прежелатинизированный 53,5 мг, кремния диоксид коллоидный 1 мг, кроскармеллоза натрия 10,5 мг, маннитол 78 мг, магния стеарат 1 мг, целлюлоза микрокристаллическая 56 мг.
Фармакологическое действие
Торасемид является «петлевым» диуретиком. Основной механизм действия препарата обусловлен обратимым связыванием торасемида с контранспортером натрия/хлора/калия, расположенным в апикальной мембране толстого сегмента восходящей петли Генле, в результате чего снижается или полностью ингибируется реабсорбция ионов натрия и уменьшается осмотическое давление внутриклеточной жидкости и реабсорбция воды. Торасемид блокирует альдостероновые рецепторы миокарда, уменьшает фиброз и улучшает диастолическую функцию миокарда.
Благодаря анти-альдостероновому действию торасемид в меньшей степени, чем фуросемид, вызывает гипокалиемию, при этом он проявляет большую активность и его действие более продолжительно. Диуретический эффект развивается примерно через час после приема внутрь, достигая максимума через 2-3 ч и сохраняется до 18 ч, что облегчает переносимость терапии из-за отсутствия очень частого мочеиспускания в первые часы после приема препарата внутрь, ограничивающего активность пациентов.
Торасемид снижает систолическое и диастолическое артериальное давление в положении «лежа» и «стоя».
Применение торасемида является наиболее обоснованным выбором для проведения длительной терапии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь торасемид быстро и практически полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пищи не оказывает значительного влияния на абсорбцию препарата. Максимальная концентрация (Cmax) торасемида в плазме отмечается через 1-2 ч после приема внутрь. Биодоступность – 80-90 % с незначительными индивидуальными вариациями.
Нарушение функции почек и/или печени не влияют на всасывание препарата.
Распределение
Связь с белками плазмы крови более 99 %.
Объем распределения (Vd) у здоровых добровольцев и у пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью или хронической сердечной недостаточностью составляет от 12 до 16 л. У пациентов с циррозом печени Vd увеличивается вдвое.
Метаболизм
Метаболизируется в печени с помощью изоферментов системы цитохрома Р450. В результате последовательных реакций окисления, гидроксилирования или кольцевого гидроксилирования образуются три метаболита (М1, М3 и М5), которые связываются с белками плазмы крови на 86 %, 95 % и 97 %, соответственно.
Выведение
Период полувыведения (Т1/2) торасемида и его метаболитов у здоровых добровольцев составляет 3-4 ч и не изменяется при хронической почечной недостаточности.
Общий клиренс торасемида составляет 40 мл/мин и почечный клиренс – 10 мл/мин. В среднем около 83 % от принятой дозы выводится почками: в неизмененном виде (24 %) и в виде преимущественно неактивных метаболитов (M1 – 12 %, М3 – 3 %, М5 – 41 %).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Почечная недостаточность: При почечной недостаточности T1/2 не изменяется, T1/2 метаболитов М3 и М5 увеличивается. Торасемид и его метаболиты незначительно выводятся с помощью гемодиализа и гемофильтрации.
Печеночная недостаточность: При печеночной недостаточности концентрация торасемида в плазме крови повышается вследствие снижения метаболизма препарата в печени. У пациентов с сердечной или печеночной недостаточностью T1/2 торасемида и метаболита М5 незначительно увеличен, кумуляция препарата маловероятна.
Возраст: Фармакокинетический профиль торасемида у пожилых пациентов схож с таковым у молодых пациентов, за тем исключением, что имеет место снижение почечного клиренса препарата из-за характерного возрастного нарушения снижения функции почек у пожилых пациентов. Общий клиренс и Т1/2 при этом не меняются.
Побочные действия
Классификация ВОЗ частоты развития побочных эффектов:
очень часто - ?1/10 назначений (>10%)
часто - от ?1/100 до < 1/10 назначений (>1% и <10%)
нечасто - от ?1/1000 до <1/100 назначений (>0.1% и <1%)
редко - от ?1/10000 до <1/1000 назначений (>0.01% и <0.1%)
очень редко - <1/10000 назначений (<0.01%)
частота не известна - невозможно оценить на основе имеющихся данных
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы
Частота не известна: тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, апластическая или гемолитическая анемия.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания
Нечасто: полидипсия, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия.
Частота не известна: снижение толерантности к глюкозе (возможна манифестация латентно протекающего сахарного диабета).
Нарушения со стороны нервной системы
Часто: головокружение, головная боль, сонливость.
Нечасто: судороги мышц нижних конечностей.
Частота не известна: спутанность сознания, обморок, парестезии в конечностях (ощущение онемения, «ползания мурашек» и покалывания).
Нарушения со стороны органа зрения
Частота не известна: нарушение зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения
Частота не известна: нарушение слуха, шум в ушах и потеря слуха (носит, как правило, обратимый характер) обычно у пациентов с почечной недостаточностью или гипопротеинемией (нефротический синдром).
Нарушения со стороны сердца
Нечасто: экстрасистолия, аритмия, тахикардия.
Нарушения со стороны сосудов
Частота не известна: чрезмерное снижение артериального давления, ортостатическая гипотензия, коллапс, тромбозы глубоких вен, тромбоэмболия.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения
Нечасто: носовые кровотечения.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
Часто: диарея.
Нечасто: боль в животе, метеоризм.
Частота неизвестна: сухость во рту, тошнота, рвота, потеря аппетита, панкреатит, диспепсические расстройства.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей
Частота не известна: внутрипеченочный холестаз.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
Частота не известна: кожный зуд, сыпь, крапивница, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, пурпура, васкулит, фотосенсибилизация.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани
Частота не известна: мышечная слабость.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей
Часто: увеличение частоты мочеиспускания, полиурия, никтурия.
Нечасто: учащенные позывы к мочеиспусканию.
Частота не известна: олигурия, задержка мочи (у пациентов с обструкцией мочевыводящих путей), интерстициальный нефрит, гематурия.
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы
Частота не известна: снижение потенции.
Общие расстройства и нарушение в месте введения
Нечасто: лихорадка, астения, слабость, повышенная утомляемость, гиперактивность, нервозность. Тяжелые анафилактические реакции вплоть до шока, которые до настоящего времени были описаны лишь после внутривенного введения.
Лабораторные и инструментальные данные
Частота не известна: гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, гиперурикемия, небольшое повышение концентрации щелочной фосфатазы в крови, преходящее повышение концентрации креатинина и мочевины в крови, повышение активности некоторых «печеночных» ферментов (например, гамма-глутамилтрансферазы).
Нарушения со стороны водно-электролитного и кислотно-щелочного баланса
Частота не известна: гипокалиемия, гипонатриемия, гипомагниемия, гипокальциемия, гипохлоремия, метаболический алкалоз, гиповолемия, дегидратация (чаще у пациентов пожилого возраста), которые могут привести к гемоконцентрации с тенденцией к развитию тромбов.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются или были замечены любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, следует сообщить об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат Торасемид Канон следует применять строго по назначению врача.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную чувствительность к препарату Торасемид Канон.
Пациентам, получающим высокие дозы препарата Торасемид Канон, во избежание развития гипонатриемии, гипокалиемии и метаболического алкалоза нецелесообразно ограничивать потребление поваренной соли и применение препаратов калия.
Риск гипокалиемии наибольший у пациентов с циррозом печени, выраженным диурезом, при недостаточном потреблении электролитов с пищей, а также при одновременном лечении кортикостероидами или АКТГ.
Повышенный риск развития нарушений водно-электролитного баланса отмечается у больных с почечной недостаточностью. В ходе курсового лечения препаратом Торасемид Канон необходимо периодически контролировать концентрацию электролитов плазмы крови (в том числе натрия, кальция, калия, магния), кислотно-основное состояние, остаточный азот, креатинин, мочевую кислоту и проводить при необходимости соответствующую коррекционную терапию (с большей кратностью у пациентов с частой рвотой и на фоне парентерально вводимых жидкостей).
У пациентов с развившимися водно-электролитными расстройствами, гиповолемией или преренальной азотемией данные лабораторных анализов могут включать: гипер- или гипонатриемию, гипер- или гипохлоремию, гипер- или гипокалиемию, нарушения кислотно-щелочного баланса и повышение уровня мочевины крови. При возникновении этих расстройств необходимо прекратить прием препарата Торасемид Канон до восстановления нормальных значений, а затем возобновить лечение в меньшей дозе.
При появлении или усилении азотемии и олигурии у пациентов с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение препаратом Торасемид Канон.
Подбор режима дозирования пациентам с асцитом на фоне цирроза печени нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут повлечь развитие печеночной комы). Данной категории пациентов показан регулярный контроль электролитов плазмы крови.
Применение препарата Торасемид Канон может обуславливать обострение подагры.
У пациентов с сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль концентрации глюкозы в крови и моче.
У пациентов с гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников необходим контроль диуреза в связи с возможностью острой задержки мочи.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, особенно принимающих сердечные гликозиды, вызванная диуретиками гипокалиемия может стать причиной развития аритмий.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
В период лечения препаратом Торасемид Канон пациенты должны воздержаться от управления транспортными средствами и занятия другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: чрезмерно повышенный диурез, сопровождающийся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) и нарушением электролитного баланса крови, с последующим выраженным снижением артериального давления, сонливостью и спутанностью сознания, коллапсом. Могут наблюдаться желудочно-кишечные расстройства.
Лечение: специфического антидота нет. Провокация рвоты, промывание желудка, активированный уголь. Лечение симптоматическое, снижение дозы или отмена препарата и одновременно восполнение ОЦК и показателей водно-электролитного баланса и кислотно-основного состояния под контролем сывороточных концентраций электролитов, гематокрита. Гемодиализ не эффективен, так как выведение торасемида и его метаболитов не ускоряется.
Показания
отёчный синдром различного генеза, в том числе при хронической сердечной недостаточности, заболеваниях печени, легких и почек;
артериальная гипертензия.
Противопоказания
овышенная чувствительность к торасемиду или к любому из компонентов препарата; у пациентов с аллергией на сульфаниламиды (сульфаниламидные противомикробные средства или препараты сульфонилмочевины) может отмечаться перекрестная аллергия на торасемид;
почечная недостаточность с анурией;
печеночная кома и прекома;
выраженная гипокалиемия;
выраженная гипонатриемия;
гиповолемия (с артериальной гипотензией или без нее) или дегидратация;
резко выраженные нарушения оттока мочи любой этиологии (включая одностороннее поражение мочевыводящих путей);
гликозидная интоксикация;
острый гломерулонефрит;
синоатриальная и атриовентрикулярная (AV) блокада II-III степени;
декомпенсированный аортальный и митральный стеноз;
гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;
повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт. ст.);
аритмия;
хроническая почечная недостаточность с нарастающей азотемией;
возраст до 18 лет (безопасность и эффективность у детей не изучены);
период лактации.
С осторожностью
артериальная гипотензия;
стенозирующий атеросклероз церебральных артерий;
гипопротеинемия;
нарушения оттока мочи (доброкачественная гиперплазия предстательной железы, сужение мочеиспускательного канала или гидронефроз);
желудочковая аритмия в анамнезе;
острый инфаркт миокарда (увеличение риска развития кардиогенного шока);
диарея;
панкреатит;
гипокалиемия;
гипонатриемия;
нарушение функции печени, цирроз печени, почечная недостаточность, гепаторенальный синдром;
сахарный диабет (снижение толерантности к глюкозе);
подагра, гиперурикемия;
анемия;
одновременный прием сердечных гликозидов, аминогликозидов или цефалоспоринов, кортикостероидов или адренокортикотропного гормона (АКТГ);
беременность.
Применение во время беременности и в период грудного вскармливания
Торасемид не обладает тератогенным эффектом и фетотоксичностью, проникает через плацентарный барьер, вызывая нарушения водно-электролитного обмена и тромбоцитопению у плода.
Препарат Торасемид Канон можно применять во время беременности только в том случае, когда возможная польза для матери превышает потенциальный риск для плода, под пристальным контролем врача и только в минимальных дозах.
Данных о выделении торасемида в грудное молоко нет, поэтому при необходимости применения препарата Торасемид Канон грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении минерало- и глюкокортикостероидов, амфотерицина В повышается риск развития гипокалиемии, с сердечными гликозидами – возрастает риск развития гликозидной интоксикации вследствие гипокалиемии (для высоко- и низкополярных) и удлинение Т1/2 (для низкополярных).
Препарат Торасемид Канон повышает концентрацию и риск развития нефротоксического и ототоксического действия хлорамфеникола, этакриновой кислоты, антибиотиков, салицилатов, препаратов платины (Pt), амфотерицина В (вследствие конкурентного почечного выведения).
Последовательный или одновременный прием препарата Торасемид Канон с ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или антагонистами рецепторов ангиотензина II может приводить к резкому падению артериального давления. Этого можно избежать, уменьшив начальную дозу ингибитора АПФ или снизив дозу препарата Торасемид Канон (или временно отменив его).
Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), сукральфат, метотрексат и пробенецид снижают диуретический эффект вследствие ингибирования синтеза простагландина, нарушения активности ренина в плазме крови и выведения альдостерона.
Торасемид усиливает гипотензивное действие гипотензивных средств, нервно-мышечную блокаду деполяризующих миорелаксантов (суксаметоний) и ослабляет действие недеполяризующих миорелаксантов (тубокурарин).
Торасемид может повышать токсичность препаратов лития и ототоксичность этакриновой кислоты.
Торасемид повышает эффективность диазоксида и теофиллина, снижает эффективность гипогликемических средств, аллопуринола.Прессорные амины и препарат Торасемид Канон взаимно снижают эффективность.
Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, повышают концентрацию препарата Торасемид Канон в сыворотке крови.
При одновременном применении циклоспорина и препарата Торасемид Канон увеличивается риск развития подагрического артрита вследствие того, что циклоспорин может вызвать нарушение экстракции уратов почками, а торасемид – гиперурикемию.
Сообщалось, что у пациентов с высоким риском развития нефропатии, принимающих торасемид внутрь, при введении рентгеноконтрастных средств нарушения функции почек наблюдались чаще, чем у пациентов с высоким риском развития нефропатии, которым перед введением рентгеноконтрастных средств проводили внутривенную гидратацию.
Биодоступность и, как следствие, эффективность торасемида может быть снижена при совместной терапии с колестирамином.
(2588)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетки можна приймати у будь-який зручний постійне час, незалежно від прийому їжі. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності: звичайна початкова доза становить 10-20 мг один раз на день. При необхідності доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Набряковий синдром при захворюванні нирок: звичайна початкова доза становить 20 мг один раз на день. При необхідності доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Набряковий синдром при захволевании печінки: звичайна початкова доза становить 5-10 мг один раз на день. При необхідності доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Не рекомендується разова доза більше 40 мг, оскільки її дія не вивчено. Препарат Торасемид Канон призначають на тривалий період або до моменту зникнення набряків. Артеріальна гіпертензія: звичайна початкова доза становить 5 мг один раз в день. При відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг один раз на день. Якщо ця доза не дповідомляє необхідного ефекту, у лікувальну схему потрібно додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
Таблетки круглі, двоопуклі з рискою, білого або майже білого кольору. Допускається незначна мармуровість.Склад
1 таблетка містить:
активна речовина: торасемид 10 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 53,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 1 мг, натрію кроскармелоза 10,5 мг, манітол 78 мг, магнію стеарат 1 мр, целюлоза мікрокристалічна 56 мг.Фармакологічна дія
Торасемид є «петльовим» діуретиком. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасемида з контранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію і зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини і реабсорбція води. Торасемид блокує альдостероновые рецептори міокарда, розумний��шує фіброз і покращує діастолічну функцію міокарда.
Завдяки анти-альдостероновому дії торасемид в меншій мірі, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє велику активність і триваліше його дія. Діуретичний ефект розвивається приблизно через годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 год і зберігається до 18 год, що полегшує переносимість терапії з-за відсутності дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів.<br />
Торасемид знижує систолічний і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи».
Застосування торасемида є найбільш обґрунтованим вибором для проведення тривалої терапії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину торасемид швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі не чинить значного впливу на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація (Cmax) торасемида в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому всередину. Біодоступність – 80-90 % з незначними індивідуальними варіаціями.
Порушення функції нирок та/або печінки не впливають на всмоктування препарату.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові понад 99 %.
Об'єм розподілу (Vd) у здорових добровольців і у пацієнтів з легкою і помірною нирковою недостатністю або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. У пацієнтів з цирозом печінки Vd збільшується вдвічі.
Метаболізм
Метаболізується в печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окислення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (М1, М3 і М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86 %, 95 % і 97 % відповідно.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) торасемида і його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 год і не змінюється при хронічній нирковій недостатності.
Загальний кліренс торасемида становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. В середньому близько 83 % від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24 %) і в вигляді переважно неактивних метаболітів (М1 – 12 %, М3 – 3 %, М5 – 41 %).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Ниркова недостатність: При нирковій недостатності T1/2 не змінюється, T1/2 метаболітів М3 і М5 подовжується. Торасемид та його метаболіти незначною мірою виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації.
Печінкова недостатність: При печінковій недостатності концентрація торасемида в плазмі крові підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінково�� недостатністю T1/2 торасемида і метаболіту М5 незначно збільшений, кумуляція препарату малоймовірне.
Вік: Фармакокінетичний профіль торасемида у літніх пацієнтів схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має місце зниження ниркового кліренсу препарату з-за характерного порушення вікового зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс і Т1/2 при цьому не змінюються.Побічні дії
Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів:
дуже часто - ?1/10 призначенийій (>10%)
часто - від ?1/100 до < 1/10 призначень (>1% та <10%)
нечасто - від ?1/1000 до <1/100 призначень (>0.1% та <1%)
рідко - від ?1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01% та <0.1%)
дуже рідко - <1/10000 призначень (<0.01%)
частота не відома - неможливо оцінити на основі наявних даних
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Частота не відома: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія.
r /> Порушення з боку обміну речовин і харчування
Нечасто: полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.
Частота не відома: зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація латентно протікає цукрового діабету).
Порушення з боку нервової системи
Часто: запаморочення, головний біль, сонливість.
Нечасто: судоми м'язів нижніх кінцівок.
Частота не відома: сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, «повзання мурашок» і поколювання).>
Порушення з боку органа зору
Частота невідома: порушення зору.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення
Частота невідома: порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром).
Порушення з боку серця
Нечасто: екстрасистолія, аритмія, тахікардія.
Порушення з боку судин
Частота не відома: надмірне зниження артериальн��го тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто: носові кровотечі.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часто: діарея.
Нечасто: біль у животі, метеоризм.
Частота невідома: сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Частота не відома: внут��ипеченочный холестаз.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Частота не відома: шкірний свербіж, висип, кропив'янка, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Частота не відома: м'язова слабкість.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Часто: збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія.
Нечасто: часті позиви до сечовипускання.
Частота не відома: ��лігурія, затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
Частота не відома: зниження потенції.
Загальні розлади та порушення у місці введення
Нечасто: пропасниця, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Тяжкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення.
Лабораторні та инструментальные дані
Частота не відома: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації лужної фосфатази в крові, минуще підвищення концентрації креатиніну і сечовини у крові, підвищення активності деяких «печінкових» ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази).
Порушення з боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу
Частота не відома: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дег��дратация (частіше у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до розвитку тромбів.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються чи були помічені будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат Торасемид Канон слід застосовувати суворо за призначенням лікаря.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонілсечовини можуть допоть перехресну чутливість до препарату Торасемид Канон.
Пацієнтам, які отримують високі дози препарату Торасемид Канон, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі і застосування препаратів калію.
Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженими діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ.
Підвищений ризик розвитку нар��відносин водно-електролітного балансу відмічається у хворих з нирковою недостатністю. В ході курсового лікування препаратом Торасемид Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (у тому числі натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту і проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів з частою блювотою і на тлі парентерально вводяться рідин).
У пацієнтів з розвиненими водно-е��ектролитными розладами, гіповолемією або преренальній азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер - або гіпонатріємію, гіпер - або гіпохлоремію, гіпер - або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення рівня сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемид Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування у меншій дозі.
При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваньнями нирок рекомендується припинити лікування препаратом Торасемид Канон.
Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даній категорії пацієнтів показаний регулярний контроль електролітів плазми крові.
Застосування препарату Торасемид Канон може зумовлювати загострення подагри.
У пацієнтів із на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібно пер��одический контроль концентрації глюкози в крові та сечі.
У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів потрібен контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо приймають серцеві глікозиди, спричинена діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування препаратом Торасемид Канон пацієнти повинн�� утриматися від керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: надмірно підвищений діурез, що супроводжується зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та порушенням електролітного балансу крові, з подальшим вираженим зниженням артеріального тиску, сонливістю і сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади.
Лече��ие: специфічного антидоту немає. Провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Лікування симптоматичне, зниження дози або відміна препарату і одночасно заповнення ОЦК і показників водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не ефективний, так як виведення торасемида і його метаболітів не прискорюється.Свідчення
набряковий синдром різного генезу, в тому числі при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печено��, легенів і нирок;
артеріальна гіпертензія.Протипоказання
овышенная чутливість до торасемиду або до будь-якого з компонентів препарату; у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може відмічатися перехресна алергія на торасемид;
ниркова недостатність з анурією;
печінкова кома і прекома;
виражена гіпокаліємія;
виражена гіпонатріємія;
гіповолемія (з артеріальною гіпотензією або без неї) або паратация;
різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів);
глікозидна інтоксикація;
гострий гломерулонефрит;
синоатріальна та атріовентрикулярна (AV) блокада II-III ступеня;
декомпенсований аортальний та мітральний стеноз;
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.);
аритмія;
хронічна ниркова недостатність з наростаючою азотемією;
> вік до 18 років (безпека і ефективність у дітей не вивчені);
період лактації.
З обережністю
артеріальна гіпотензія;
стенозуючий атеросклероз церебральних артерій;
гіпопротеїнемія;
порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускального каналу або гідронефроз);
шлуночкова аритмія в анамнезі;
гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку);
діарея;
панкреатит;
гипокалиемия;
гіпонатріємія;
порушення функції печінки, цироз печінки, ниркова недостатність, гепаторенальный синдром;
цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози);
подагра, гіперурикемія;
анемія;
одночасний прийом серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ);
вагітність.
Застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування
Торасемид не володіє тератогенним ефектом і фетотокс��чностью, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода.
Препарат Торасемид Канон можна застосовувати під час вагітності тільки в тому випадку, коли можлива користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду, під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах.
Даних про виділення торасемида в грудне молоко немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемид Канон грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаимод��йствие
При одночасному застосуванні мінерало - і глюкокортикостероїдів, амфотерицину В підвищується ризик розвитку гіпокаліємії, із серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидній інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо - і низкополярных) і подовження T1/2 (для низкополярных).
Препарат Торасемид Канон підвищує концентрацію і ризик розвитку нефротоксичної і ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Послідовний або ж одночасний прийом препарату Торасемид Канон з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітора АПФ або знизивши дозу препарату Торасемид Канон (або тимчасово скасувавши його).
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), сукральфат, метотрексат і пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок ингибирования синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону.
Торасемид посилює гіпотензивну дію гіпотензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
Торасемид може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти.
Торасемид підвищує ефективність діазоксиду і теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу.Пресорні аміни і препарат Торасемид Канон взаємно знижують ефективність.
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемид Канон в сироватці крові.
При одночасному застосуванні циклоспорину і препарату Торасемид Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення екстракції уратів нирками, а торасемид гіперурикемію.
Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, що приймають ��орасемид всередину, при введення рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію.
Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасемида може бути знижена при спільній терапії з холестираміном.
