Дозировка
Препарат назначают внутрь. Таблетку проглатывают целиком, не разжевывая, принимают независимо от приема пищи. Для оптимального контроля припадков, рекомендуется начинать лечение с низких доз с последующим увеличением до эффективной дозы. В составе комплексной терапии Для взрослых минимальная эффективная доза составляет 200 мг/ Обычная суточная доза - 200-400 мг (в 2 приема). Максимальная суточная доза - 1.6 г. Лечение начинают с 25-50 мг ежедневно на ночь в течение 1 недели. Затем дозу повышают на 25-50 мг/ в течение 1-2 недель, с кратностью приема 2 При непереносимости такого режима дозирования, дозу повышают на меньшую величину или через большие интервалы. Дозу и кратность приема подбирают в зависимости от клинического эффекта. Детям старше 3-х лет рекомендуемая суточная доза составляет 5-9 мг/кг массы тела, разделенная на 2 приема. Лечение начинают с дозы 25 мг на ночь в течение 1 недели. Затем дозу повышают на 1 -3 мг/кг/ в течение 1-2 недель, с кратностью приема 2, до достижения оптимального клинического эффекта. Монотерапия Взрослым лечение начинают с 25 мг на ночь в течение 1 недели. Затем дозу повышают на 25-50 мг/ в течение 1-2 недель, с кратностью приема 2 При непереносимости такого режима дозирования, дозу повышают на меньшую величину или принимают через большие интервалы. Дозу и кратность приема подбирают в зависимости от клинического эффекта. Рекомендуемая начальная доза топирамата для монотерапии у взрослых с впервые установленной эпилепсией составляет 100 мг/день, максимальная рекомендуемая доза - 500 мг/ Эти дозы рекомендованы для всех взрослых, включая пожилых с нормальной функцией почек. У детей в возрасте 7 лет и старше лечение начинают с дозы 0.5-1 мг/кг массы тела на ночь на протяжении 1 недели. Затем дозу повышают на 0.5-1 мг/кг/ на протяжении 1-2 недель, кратность приема - 2 При непереносимости такого режима дозирования, дозу повышают на меньшую величину или через большие интервалы. Дозу и кратность приема подбирают в зависимости от клинического эффекта. Рекомендуемый диапазон доз 3-6 мг/кг массы тела. Детям с недавно установленными парциальными припадками можно назначать до 500 мг/
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с маркировкой "ТО" на одной стороне и "25" - на другой
Состав
топирамат 25 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал прежелатинизированный, крахмал частично прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая, карбоксиметилкрахмал натрия, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза, полисорбат 80, тальк, титана диоксид (Е171).
Фармакологическое действие
Противоэпилептический препарат. Топирамат относится к сульфат-замещенным моносахаридам. Блокирует натриевые каналы и подавляет возникновение повторных потенциалов действия на фоне длительной деполяризации мембраны нейрона. Повышает активность GABA в отношении некоторых подтипов GABA-рецепторов. Препятствует активации каинатом чувствительности подтипа каинат/АМПК (альфа-амино-3-гидрокси-5-метилизоксазол-4-пропионовая кислота) рецепторов к глутамату, не влияя на активность N-метил-D-aспартата (NMDA) в отношении NMDA-рецепторов. Указанные эффекты дозозависимы. Кроме того, топирамат ингибирует активность некоторых изоферментов карбоангидразы. Этот эффект значительно слабее, чем у ингибитора карбоангидразы ацетазоламида и не является основным компонентом противоэпилептической активности топирамата.
Фармакокинетика
Всасывание
Топирамат быстро и хорошо всасывается. Прием пищи не оказывает клинически значимого эффекта на его биодоступность, которая составляет около 80%. Среднее значение Cmax после многократного приема внутрь дозы 100 мг 2 составляет 6.76 мкг/мл.
Распределение
Связывание с белками плазмы - 13-17%. Средний Vd - 0.55-0.8 л/кг для разовой дозы до 1.2 г. Vd зависит от пола: у женщин эти значения составляют 50% от величин, наблюдаемых у мужчин, что связывают с более высоким содержанием жировой ткани у женщин. После однократного приема, фармакокинетика носит линейный характер, плазменный клиренс постоянен, AUC в диапазоне доз от 100 мг до 400 мг возрастает пропорционально дозе. При нормальной функции почек, пациентам может потребоваться 4-8 дней для достижения Css.
Топирамат проникает в грудное молоко.
Метаболизм
Метаболизируется около 20% топирамата. До 50% топирамата метаболизируется у пациентов, одновременно принимающих другие противоэпилептические препараты (ПЭП), индуцирующие метаболизирующие ферменты. Из плазмы, мочи и фекалий человека выделены 6 практически неактивных метаболитов топирамата.
Выведение
Неизмененный топирамат и его метаболиты, в основном, выводятся через почки. Плазменный клиренс составляет около 20-30 мл/мин.
T1/2 после многократного приема дозы 50 мг и 100 мг 2 составляет 21 ч. Эффективно выводится из плазмы крови при гемодиализе.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Vd зависит от пола: у женщин эти значения составляют 50% от величин, наблюдаемых у мужчин, что связывают с более высоким содержанием жировой ткани у женщин.
У пациентов с нарушениями функции почек (КК < 60 мл/мин) снижается плазменный и почечный клиренс топирамата; у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности снижается плазменный клиренс топирамата.
Плазменный клиренс топирамата не меняется у пациентов пожилого возраста при отсутствии нарушений функции почек.
Плазменный клиренс топирамата снижается у пациентов с умеренно и тяжелыми нарушениями функции печени.
Фармакокинетика топирамата у детей, также как у взрослых носит линейный характер. Клиренс препарата не зависит от дозы, равновесная концентрация в плазме крови возрастает пропорционально дозе. Однако, для детей характерны более высокие значения клиренса и более короткий период полувыведения. Следовательно, концентрация топирамата в плазме крови при приеме одинаковых доз в расчете на кг массы тела может быть ниже у детей по сравнению со взрослыми.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: повышенная возбудимость, головокружение, головная боль, нарушения речи и зрения, психомоторная заторможенность, атаксия, утомляемость, затруднения концентрации внимания, спутанность сознания, парестезия, сонливость, нарушения мышления, диплопия, анорексия, нистагм, депрессия, извращение вкусовых ощущений, возбуждение, когнитивные расстройства, эмоциональная лабильность, апатия, психотические симптомы, агрессивное поведение, суицидальные идеи или попытки; дополнительно у детей - расстройства личности, усиленное слюноотделение, гиперкинезия, галлюцинации.
Со стороны пищеварительной системы: диспепсия, тошнота, абдоминальные боли, диарея, сухость губ, повышение активности печеночных трансаминаз, гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны органа зрения: возможно возникновение синдрома миопии на фоне повышения внутриглазного давления с острым снижением остроты зрения и болью в области глаза. Миопия, уменьшение глубины передней камеры глаза, гиперемия слизистой оболочки глаза и повышение внутриглазного давления, мидриаз. Возможным механизмом данных нарушений является увеличение супрацилиарного выпота, что приводит к смещению вперед хрусталика и радужной оболочки и как следствию - развитию вторичной закрытоугольной глаукомы.
Дерматологические реакции: многоформная эритема, пемфигус, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При приеме препарата женщинам рекомендуется использовать адекватную контрацепцию.
Топирамат, как и другие ПЭП, рекомендуется отменять, постепенно снижая дозу, для уменьшения потенциального риска увеличения частоты припадков.
Пациентам с почечной недостаточностью средней или тяжелой степени может потребоваться 10-15 дней для достижения равновесной концентрации в плазме в отличие от 4-8 дней для пациентов с нормальной функцией почек. Как и у всех пациентов, постепенное увеличение дозы должно осуществляться в соответствии с клиническими результатами (такими как контроль припадков, частота побочных эффектов), учитывая, что пациентам с почечной недостаточностью средней или тяжелой степени может потребоваться больше времени для достижения стабильного состояния после каждой дозы.
У некоторых пациентов, особенно предрасположенных к нефролитиазу, может возрастать риск формирования почечных камней, сопровождающийся такими симптомами как почечная колика, боль в боку и в области почки. Рекомендуется проводить адекватную гидратацию для снижения риска образования почечных камней.
У пациентов с нарушениями функции печени клиренс топирамата снижается.
При развитии миопии, рекомендуется отменить топирамат так быстро, как клинически возможно и принять меры, направленные на снижение внутриглазного давления.
При применении топирамата может возникнуть гиперхлоремический, не связанный с дефицитом анионов, метаболический ацидоз (например, снижение концентрации гидрокарбонатов в плазме ниже нормального уровня при отсутствии респираторного алкалоза). Данное снижение концентрации гидрокарбонатов сыворотки крови является следствием ингибирующего эффекта топирамата на почечную карбоангидразу. В связи с этим, при лечении топираматом рекомендуется периодически определять концентрацию гидрокарбонатов в сыворотке крови.
При снижении массы тела во время терапии топираматом целесообразно рассмотреть возможность назначения дополнительного питания.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Во время лечения рекомендуется воздерживаться от управления автомобилем и работ требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— монотерапия эпилепсии у детей с 7 лет и взрослых (в т.ч. у пациентов с впервые установленной эпилепсией);
— вспомогательная терапия у детей с 3-х лет и взрослых при недостаточной эффективности ПЭП первого выбора при парциальных или генерализованных тонико-клонических припадках, а также при припадках на фоне синдрома Леннокса-Гасто.
Противопоказания
— детский возраст до 3-х лет;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при почечной или печеночной недостаточности, нефроуролитиазе (в т.ч. в анамнезе), гиперкальциурии.
Лекарственное взаимодействие
Влияние топирамата на другие ПЭП
Не влияет на концентрации карбамазепина, вальпроевой кислоты, фенобарбитала, примидона. В отдельных случаях, при применении с фенитоином, возможно повышение концентрации фенитоина в плазме.
Влияние других ПЭП на топирамат
При совместном применении топирамата с фенитоином и карбамазепином возможно уменьшение концентрации топирамата в плазме. При добавлении или отмене фенитоина или карбамазепина рекомендуется коррекция дозы топирамата.
При приеме других ПЭП, индуцирующих ферменты печени, снижается Cmax топирамата в плазме крови.
Взаимодействие с другими препаратами
При совместном применении с топираматом AUC дигоксина уменьшается на 12%.
Топирамат в дозе 50-800 мг/ не оказывал существенного влияния на эффективность норэтиндрона и в дозе 50-200 мг/ - на эффективность этинилэстрадиола. Существенное дозозависимое снижение эффективности этинилэстрадиола наблюдалось при приеме топирамата в дозе 200-800 мг/
(3211)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо. Таблетку ковтають цілою, не розжовуючи, приймають незалежно від прийому їжі. Для оптимального контролю нападів, рекомендується починати лікування з низьких доз з наступним збільшенням до ефективної дози. У складі комплексної терапії Для дорослих мінімальна ефективна доза становить 200 мг/ Звичайна добова доза - 200-400 мг (в 2 прийоми). Максимальна добова доза - 1.6 р. Лікування починають з 25-50 мг щоденно на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг/ протягом 1-2 тижнів, з кратност��ю прийому 2 При непереносимості такого режиму дозування, дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу і кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Дітям старше 3-х років рекомендована добова доза становить 5-9 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми. Лікування починають з дози 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1 -3 мг/кг протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Монотерапія Дорослим лікування починають з 25 мг на ніч протягом 1 недели. Потім дозу підвищують на 25-50 мг/ протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 При непереносимості такого режиму дозування, дозу підвищують на меншу величину або приймають через великі інтервали. Дозу і кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендована початкова доза топірамату для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/день, максимальна рекомендована доза - 500 мг/ Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи людей похилого з нормальною функцією нирок. У дітей у віці 7 років і старше лікування починають з дози 0.5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують на 0.5-1 мг/кг протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 При непереносимості такого режиму дозування, дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу і кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям з нещодавно встановленими парціальними припадками можна призначати до 500 мг/
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою б��лого кольору, круглі, двоопуклі, з маркуванням "ТО" на одному боці і "25" - на іншийСклад
топірамат 25 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, крохмаль частково прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрахмал натрію, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза, полісорбат 80, тальк, титану діоксид (Е171).Фармакологічна дія
Протиепілептичний препарат. Топірамат належить до сульфат-заміщених моносахаридам. Блокує н��триевые канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність GABA відносно деяких підтипів GABA-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно NMDA-рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Поввід ефект значно слабший, ніж у інгібітора карбоангідрази ацетазоламіду і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.Фармакокінетика
Всмоктування
Топірамат швидко і добре всмоктується. Прийом їжі не має клінічно значимого ефекту на його біодоступність, яка становить близько 80%. Середнє значення Cmax після багаторазового прийому внутрішньо дози 100 мг 2 становить 6.76 мкг/мл
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - 13-17%. Середній Vd - 0.55-0.8 л/кг для разової дози до 1.2 р. Vd завізвт від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок. Після одноразового прийому, фармакокінетика носить лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, AUC у діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок, пацієнтам може знадобитися 4-8 днів для досягнення Css.
Топірамат проникає в грудне молоко.
Метаболізм
Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% метаболізується топірамату у пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболизирующие ферменти. Із плазми, сечі і фекалій людини виділено 6 практично неактивних метаболітів топірамату.
Виведення
Незмінений топірамат та його метаболіти, в основному, виводяться через нирки. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв.
T1/2 після багаторазового прийому дози 50 мг і 100 мг 2 становить 21 год. Ефективно виводиться з плазми крові при гемодіалізі.
Фармакокінетика в особливих клінічних случ��ях
Vd залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 60 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності знижується плазмовий кліренс топірамату.
Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів літнього віку при відсутності порушень функції нирок.
Плазмовий кліренс топірамату знижается у пацієнтів з помірно і тяжкими порушеннями функції печінки.
Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих носить лінійний характер. Кліренс препарату не залежить від дози, рівноважна концентрація в плазмі крові зростає пропорційно дозі. Однак, для дітей характерні більш високі значення кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Отже, концентрація топірамату в плазмі крові при прийомі однакових доз в розрахунку на кг маси тіла може бути нижчими у дітей порівняно з дорослими.Побічні девпливи
З боку ЦНС: підвищена збудливість, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, утруднення концентрації уваги, сплутаність свідомості, парестезія, сонливість, порушення мислення, диплопія, анорексія, ністагм, депресія, збочення смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, апатія, психотичні симптоми, агресивна поведінка, суїцидальні ідеї та спроби; додатково у дітей - розлади особистості, посилене слиновиділення, гіперкінезія, галюцинації.
З боку травної системи: диспепсія, нудота, абдомінальний біль, діарея, сухість губ, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.
З боку органу зору: можливе виникнення синдрому міопії на фоні підвищення внутрішньоочного тиску з гострим зниженням гостроти зору та біль в області ока. Міопія, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія слизової оболонки ока і підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз. Вооз��ожным механізмом даних порушень є збільшення супрацилиарного випоту, що призводить до зміщення вперед кришталика і райдужної оболонки і як наслідку - розвитку вторинної закритокутової глаукоми.
Дерматологічні реакції: багатоформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При прийомі препарату жінкам рекомендується використовувати адекватну контрацепцію.
Топірамат, як і інші ПЕП, рекомендується відміняти, постепенно знижуючи дозу, для зменшення потенційного ризику збільшення частоти нападів.
Пацієнтам з нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня може знадобитися 10-15 днів для досягнення рівноважної концентрації в плазмі на відміну від 4-8 днів для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Як і у всіх пацієнтів, поступове збільшення дози повинно здійснюватися відповідно з клінічними результатами (такими як контроль нападів, частота побічних ефектів), враховуючи, що пацієнтам з нирковою недостатністю середньої і��і тяжкого ступеня може знадобитися більше часу для досягнення стабільного стану після кожної дози.
У деяких пацієнтів, особливо схильних до нефролітіазу, може зростати ризик формування ниркових каменів, що супроводжується такими симптомами як ниркова коліка, біль у боці та в ділянці нирки. Рекомендується проводити адекватну гідратацію для зниження ризику утворення ниркових каменів.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки кліренс топірамату знижується.
При розвитку міопії, рекомендується ��тменить топірамат так швидко, як клінічно можливо і вжити заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску.
При застосуванні топірамату може виникнути гіперхлоремічний, не пов'язаний із дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації гідрокарбонатів у плазмі нижче нормального рівня при відсутності респіраторного алкалозу). Дане зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангидразу. У зв'язку з цим, при леченді топіраматом рекомендується періодично визначати концентрацію гідрокарбонатів в сироватці крові.
При зниженні маси тіла під час терапії топіраматом доцільно розглянути можливість призначення додаткового живлення.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Під час лікування рекомендується утримуватися від керування автомобілем та виконання робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— монотерапія епілепсії у дітей з 7 ��ет і дорослих (у т. ч. у пацієнтів з вперше встановленою епілепсією);
допоміжна терапія у дітей з 3-х років та дорослих при недостатній ефективності ПЕП першого вибору при парціальних або генералізованих тоніко-клонічних нападах, а також при нападах на тлі синдрому Леннокса-Гасто.Протипоказання
— дитячий вік до 3-х років;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю слід признати препарат при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролитиазе (у т. ч. в анамнезі), гіперкальціурії.Лікарська взаємодія
Вплив топірамату на інші ПЕП
Не впливає на концентрації карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, примідону. В окремих випадках, при застосуванні з фенітоїном, можливо підвищення концентрації фенітоїну в плазмі.
Вплив інших ПЕП на топірамат
При сумісному застосуванні топірамату з фенітоїном і карбамазепіном можливе зменшення концентрації топірамату в плазме. При додаванні або відміні фенітоїну або карбамазепіну рекомендується корекція дози топірамату.
При прийомі інших ПЕП, що індукують ферменти печінки, знижується Cmax топірамату в плазмі крові.
Взаємодія з іншими препаратами
При спільному застосуванні з топіраматом AUC дигоксину зменшується на 12%.
Топірамат у дозі 50-800 мг/ не чинив істотного впливу на ефективність норетиндрону і в дозі 50-200 мг/ - на ефективність етинілестрадіолу. Суттєве дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіола спостерігалося при прийомі топірамату в дозі 200-800 мг/
