Дозировка
Индивидуальный, в зависимости от показаний, возраста пациента, функции почек и эффективности проводимой терапии.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
1 таб.
топирамат 100 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 125.6 мг, крахмал прежелатинизированный - 92 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 800 мкг, магния стеарат - 1.6 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай II 12.8 мг, в т. ч. - поливиниловый спирт 5.12 мг, макрогол 2.58 мг, тальк 1.89 мг, титана диоксид 0.93 мг, красителя хинолинового желтого алюминиевый лак 2.1 мг, красителя солнечного заката желтого алюминиевый лак 0.16 мг.
Фармакологическое действие
Противоэпилептическое средство, относится к классу сульфат-замещенных моносахаридов.
Топирамат уменьшает частоту возникновения потенциалов действия, характерных для нейрона в состоянии стойкой деполяризации, что свидетельствует о зависимости блокирующего действия препарата на натриевые каналы от состояния нейрона. Топирамат потенцирует активность GABA в отношении некоторых подтипов GABA-рецепторов (в т.ч. GABAA-рецепторов), а также модулирует активность самих GABAA-рецепторов, препятствует активации каинатом чувствительности каинат/АМПК-рецепторов к глутамату, не влияет на активность N-метил-D-аспартата в отношении NMDA-рецепторов. Эти эффекты топирамата являются дозозависимыми при концентрации топирамата в плазме от 1 мкМ до 200 мкМ, с минимальной активностью в пределах от 1 мкМ до 10 мкМ.
Кроме того, топирамат угнетает активность некоторых изоферментов карбоангидразы, однако этот эффект у топирамата более слабый, чем у ацетазоламида и, по-видимому, не является главным в противоэпилептической активности топирамата.
Побочные действия
Побочное действие
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто (особенно в период подбора дозы) - атаксия, нарушение концентрации внимания, спутанность сознания, головокружение, чувство усталости, парестезии, сонливость, нарушение мышления; редко - возбуждение, амнезия, анорексия, афазия, депрессия, эмоциональная лабильность, нарушения речи, диплопия, нистагм, нарушение зрения, извращение вкуса.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота; в отдельных случаях - повышение показателей функциональных печеночных проб (у пациентов, принимавших топирамат в комбинации с другими лекарственными препаратами или в качестве монотерапии), гепатит, печеночная недостаточность (при применении топирамата одновременно с проведением массивной лекарственной терапии).
Прочие: нефролитиаз, уменьшение массы тела.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отменять топирамат следует постепенно, чтобы свести к минимуму возможность повышения частоты судорожных припадков. При проведении клинических испытаний дозу препарата уменьшали на 100 мг 1 раз в неделю.
Для уменьшения риска развития нефролитиаза в период лечения следует увеличить объем потребляемой жидкости.
Если на фоне лечения уменьшается масса тела, следует скорректировать режим питания.С осторожностью применять у пациентов с нарушениями функции печени из-за возможного снижения клиренса топирамата.
В период лечения следует избегать употребления алкоголя.
Не рекомендуется одновременное применение других препаратов, оказывающих угнетающее действие на ЦНС.
Не применять у детей в возрасте до 2 лет.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
С осторожностью следует применять у пациентов, занимающихся потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций, т.к. топирамат может вызвать сонливость, головокружение
Показания
Парциальные или генерализованные тонико-клонические припадки у взрослых и детей (в качестве монотерапии или в комбинации с другими противосудорожными средствами); припадки, связанные с синдромом Леннокса-Гасто, у взрослых и детей (в качестве средства дополнительной терапии).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к топирамату.
Применение при беременности и кормлении грудью
Адекватных и строго контролируемых клинических исследований безопасности применения топирамата при беременности не проводилось. Применение топирамата при беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Выведение топирамата с грудным молоком не изучалось в ходе контролируемых исследований. Ограниченное число наблюдений позволяет предположить, что топирамат выделяется с грудным молоком. При необходимости применения в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Применение при нарушениях функции печени
С осторожностью применять у пациентов с нарушениями функции печени из-за возможного снижения клиренса топирамата.
Применение у детей
Не применять у детей в возрасте до 2 лет.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с топираматом фенитоин и карбамазепин снижают его концентрацию в плазме крови. Это связано с индукцией под влиянием фенитоина и карбамазепина ферментов, при участии которых осуществляется метаболизм топирамата. В отдельных случаях при применении топирамата наблюдалось повышение концентрации фенитоина в плазме крови.
При одновременном применении однократной дозы топирамата и дигоксина возможно уменьшение AUC дигоксина.
При одновременном применении перорального контрацептива, содержащего норэтиндрон и этинилэстрадиол, топирамат не оказывал существенного влияния на клиренс норэтиндрона, однако плазменный клиренс этинилэстрадиола значительно возрастал. Таким образом, при одновременном приеме топирамата с пероральными контрацептивами их эффективность может быть снижена.
При одновременном приеме метформина и топирамата средние значения Cmax и AUC0-12ч метформина повышаются соответственно на 18% и 25%, тогда как среднее значение клиренса уменьшается на 20%, при этом плазменный клиренс топирамата уменьшается. Клиническая значимость этого взаимодействия неясна.
У пациентов, принимающих метформин, при необходимости применения или отмены топирамата следует регулярно контролировать уровень глюкозы в организме.
При одновременном применении топирамата с препаратами, предрасполагающими к развитию нефролитиаза, возможно повышение риска образования камней в почках
(3210)
Дозування
Індивідуальний, залежно від показань, віку пацієнта, функції нирок та ефективності проведеної терапії.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
1 таб.
топірамат 100 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 125.6 мг, крохмаль прежелатинізований - 92 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 800 мкг, магнію стеарат - 1.6 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай II 12.8 мг, у т. ч. - полівініловий спирт 5.12 мг, макрогол 2.58 мг, тальк 1.89 мг, титану діоксвд 0.93 мг, барвника хінолінового жовтого алюмінієвий лак 2.1 мг, барвника сонячного заходу жовтого алюмінієвий лак 0.16 мг.Фармакологічна дія
Протиепілептичний засіб, що відноситься до класу сульфат-заміщених моносахаридів.
Топірамат зменшує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючої дії препарату на натрієві канали від стану нейрона. Топірамат потенціює активність GABA щодо у деяких підтипів GABA-рецепторів (у т. ч. GABAA-рецепторів), а також модулює активність самих GABAA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості каїнат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату відносно NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозазалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 мкМ до 200 мкМ з мінімальною активністю в межах від 1 мкМ до 10 мкМ.
Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази, однак цей ефект топірамату ббільш слабкий, ніж ацетазоламіду і, мабуть, не є головним в протиепілептичної активності топірамату.Побічні дії
Побічна дія
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто (особливо в період підбору дози) - атаксія, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, запаморочення, відчуття втоми, парестезії, сонливість, порушення мислення; рідко - збудження, амнезія, анорексія, афазія, депресія, емоційна лабільність, порушення мови, диплопія, ністагм, порушення зору, ізвращение смаку.
З боку травної системи: нудота; в окремих випадках - підвищення показників функціональних печінкових проб (у пацієнтів, що приймали топірамат у комбінації з іншими лікарськими препаратами або в якості монотерапії), гепатит, печінкова недостатність (при застосуванні топірамату одночасно з проведенням масивної лікарської терапії).
Інші: нефролітіаз, зменшення маси тіла.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Скасовувати топірамат слід поступово, щоб све��ти до мінімуму можливість підвищення частоти судомних нападів. При проведенні клінічних випробувань дозу препарату зменшували на 100 мг 1 раз на тиждень.
Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу в період лікування слід збільшити об'єм споживаної рідини.
Якщо на тлі лікування зменшується маса тіла, слід скоректувати режим харчування.З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки через можливе зменшення кліренсу топірамату.
В період лікування слід уникати вживання алкоголя.
Не рекомендується одночасне застосування інших препаратів, що виявляють пригнічувальну дію на ЦНС.
Не застосовувати у дітей віком до 2 років.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки топірамат може викликати сонливість, запамороченняСвідчення
Парціальні або генералізовані тоніко-клони��еские напади у дорослих і дітей (у якості монотерапії або в комбінації з іншими протисудомними засобами); напади, пов'язані з синдромом Леннокса-Гасто, у дорослих і дітей (як засіб додаткової терапії).Протипоказання
Підвищена чутливість до топирамату.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамату при вагітності не проводилося. Застосування топірамату при вагітності можливо толь��про у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Виведення топірамату з грудним молоком не вивчалося в ході контрольованих досліджень. Обмежене число спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки із-за можливого з��ижения кліренсу топірамату.
Застосування у дітей
Не застосовувати у дітей віком до 2 років.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з топіраматом фенітоїн і карбамазепін знижують його концентрацію в плазмі крові. Це пов'язано з індукцією під впливом фенітоїну і карбамазепіну ферментів, за участю яких здійснюється метаболізм топірамату. В окремих випадках при застосуванні топірамату спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
При одночасному застосуванні однократ��ої дози топірамату та дигоксину можливе зменшення AUC дигоксину.
При одночасному застосуванні перорального контрацептиву, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, топірамат не чинив істотного впливу на кліренс норетиндрону, однак плазмовий кліренс етинілестрадіолу значно зростав. Таким чином, при одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами їх ефективність може бути знижена.
При одночасному прийомі метформіну і топірамату середні значення Cmax і AUC0-12год метформ��на підвищуються відповідно на 18% та 25%, тоді як середнє значення кліренсу зменшується на 20%, при цьому плазмовий кліренс топірамату знижується. Клінічна значущість цієї взаємодії невідома.
У пацієнтів, які приймають метформін, при необхідності застосування або відміни топірамату слід регулярно контролювати рівень глюкози в організмі.
При одночасному застосуванні топірамату з препаратами, що призводять до розвитку нефролітіазу, можливо підвищення ризику утворення каменів у нирках
