Дозировка
Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. Капсулы следует осторожно открыть, смешать их содержимое с небольшим количеством (около 1 чайной ложки) какой-либо мягкой пищи. Эту смесь следует немедленно проглотить, не разжевывая. Не следует хранить препарат, смешанный с пищей, до следующего приема. Капсулы Топамакс® можно проглатывать целиком. Эпилепсия Для достижения оптимального контроля эпилептических приступов у взрослых и детей рекомендуется начинать лечение с приема препарата в низких дозах с последующим титрованием до эффективной дозы. Капсулы предназначены для пациентов, испытывающих трудности с проглатыванием таблеток (например, у детей и пациентов пожилого возраста). При проведении монотерапии взрослым, включая пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек, в начале лечения Топамакс® назначают по 25 мг 1 раз/ перед сном в течение 1 недели. Затем дозу повышают с интервалом в 1-2 недели на 25-50 мг/ в 2 приема. При непереносимости такого режима терапии дозу повышают на меньшую величину или с большими интервалами. Критерием подбора дозы является клинический эффект. Начальная доза составляет 100 мг/, максимальная суточная доза - 500 мг. В некоторых случаях при рефрактерной форме эпилепсии пациенты переносят монотерапию препаратом Топамакс® в дозах до 1 г/ При монотерапии детям старше 2 лет в первую неделю лечения Топамакс® назначают в дозе 0.5-1 мг/кг массы тела перед сном. Затем дозу повышают с интервалом в 1-2 недели на 0.5-1 мг/кг/, суточную дозу делят на 2 приема. При непереносимости такого режима дозу можно повышать на меньшую величину или с большими интервалами. Величина дозы и скорость ее повышения определяются клинической эффективностью терапии. Рекомендуемый диапазон доз при монотерапии топираматом у детей старше 2 лет составляет 3-6 мг/кг/ При недавно диагностированных парциальных припадках доза может составлять до 500 мг/ При применении препарата Топамакс® в составе комбинированной терапии с другими противосудорожными препаратами у взрослых, включая пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек, минимальная эффективная доза составляет 200 мг/ Средняя суточная доза составляет 200-400 мг, кратность приема - 2 Подбор дозы начинают с 25-50 мг 1 раз/ на ночь, препарат принимают в течение 1 недели. Далее следует увеличивать дозу на 25-50 мг с интервалами в 1 или 2 недели до подбора эффективной дозы; кратность приема - 2 При необходимости возможно увеличение суточной дозы до максимальной - 1600 мг. Критерием подбора дозы является клинический эффект. У некоторых пациентов эффект достигается при приеме препарата 1 раз/ Для достижения оптимального эффекта лечения препаратом Топамакс® не обязательно контролировать его концентрацию в плазме. При применении препарата Топамакс® в составе комбинированной терапии с другими противосудорожными препаратами у детей старше 2 лет рекомендуемая суммарная суточная доза составляет от 5 до 9 мг/кг, кратность приема - 2
Передозировка
были отмечены смертельные случаи
Лекарственная форма
Капсулы
Состав
топирамат50 мг
Вспомогательные вещества: сахароза, повидон, целлюлозы ацетат, желатин, вода очищенная, кремния диоксид, натрия лаурилсульфат, титана диоксид, чернила Opacode Black S-1-1788/23 черные (раствор глазури шеллака в этаноле, железа оксид черный, н-бутанол, изопропанол, пропиленгликоль, аммония гидроксид).
Фармакологическое действие
Противоэпилептический препарат, относится к классу сульфат-замещенных моносахаридов.
Топирамат блокирует натриевые каналы и подавляет возникновение повторных потенциалов действия на фоне длительной деполяризации мембраны нейрона. Топирамат повышает активность GABA в отношении некоторых подтипов GABA-рецепторов (в т.ч. GABAA-рецепторов), а также модулирует активность самих GABAA-рецепторов, препятствует активации каинатом чувствительности подтипа каинат/АМПК (альфа-амино-3-гидрокси-5-метилизоксазол-4-пропионовая кислота) рецепторов к глутамату, не влияет на активность NMDA в отношении подтипа NMDA-рецепторов. Эти эффекты препарата являются дозозависимыми при концентрации топирамата в плазме от 1 мкмоль до 200 мкмоль, с минимальной активностью в пределах от 1 мкмоль до 10 мкмоль.
Кроме того, топирамат угнетает активность некоторых изоферментов карбоангидразы. По выраженности этого фармакологического эффекта топирамат значительно уступает ацетазоламиду - известному ингибитору карбоангидразы, поэтому данная активность топирамата не является основным компонентом его противоэпилептической активности.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь топирамат быстро и эффективно абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность составляет 81%. Прием пищи не оказывает клинически значимого действия на биодоступность препарата.
После однократного приема препарата внутрь фармакокинетика топирамата носит линейный характер, плазменный клиренс остается постоянным, а AUC в диапазоне доз от 100 мг до 400 мг возрастает пропорционально дозе
После многократного приема внутрь в дозе 100 мг 2 Cmax в среднем составляет 6.76 мкг/мл.
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 13-17%.
После однократного приема внутрь в дозе до 1200 мг средний Vd составляет 0.55-0.8 л/кг. Величина Vd зависит от пола. У женщин значения составляют примерно 50% от величин, наблюдаемых у мужчин, что связывают с более высоким содержанием жировой ткани в организме женщин.
У пациентов с нормальной функцией почек для достижения равновесного состояния может понадобиться от 4 до 8 дней.
Метаболизм
После приема внутрь метаболизируется около 20% дозы.
Из плазмы, мочи и кала человека были выделены и идентифицированы 6 практически неактивных метаболитов.
Выведение
Топирамат (70%) и его метаболиты выводятся преимущественно почками.
После приема внутрь плазменный клиренс препарата составляет 20-30 мл/мин.
После многократного приема препарата по 50 мг и 100 мг 2 средний T1/2 в среднем составил 21 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Скорость выведения топирамата почками зависит от функции почек и не зависит от возраста.
У пациентов с нарушениями функции почек (КК ? 60 мл/мин) почечный и плазменный клиренс топирамата снижается.
Время достижения равновесного состояния у пациентов c умеренными или выраженными нарушениями функции почек составляет от 10 до 15 дней.
У лиц пожилого возраста, не страдающих заболеваниями почек, плазменный клиренс топирамата не изменяется.
У пациентов с умеренно выраженными и тяжелыми нарушениями функции печени плазменный клиренс снижается.
У пациентов, получающих сопутствующую терапию противоэпилептическими препаратами, которые индуцируют ферменты, участвующие в метаболизме лекарственных средств, метаболизм топирамата повышался на 50%.
Топирамат эффективно выводится путем гемодиализа.
У детей в возрасте до 12 лет фармакокинетические параметры топирамата так же как и у взрослых, получающих препарат в качестве вспомогательной терапии, носят линейный характер, при этом его клиренс не зависит от дозы, а Css в плазме возрастает пропорционально повышению дозы. Следует учитывать, что у детей клиренс топирамата повышен, а его T1/2 более короткий. Поэтому при одной и той же дозе из расчета на 1 кг массы тела концентрации топирамата в плазме у детей могут быть ниже, чем у взрослых. У детей, как и у взрослых, противоэпилептические препараты, индуцирующие печеночные ферменты, вызывают снижение концентрации топирамата в плазме крови.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: очень часто - сонливость, головокружение, парестезии, у детей - апатия, нарушение внимания; часто - нарушение координации, нистагм, вялость, нарушение памяти, нарушение концентрации внимания, тремор, амнезия, неправильная походка, гипестезия, извращение вкусовых ощущений, нарушение мышления, нарушение речи, дизартрия, когнитивные расстройства, апатия, психическая ущербность, психомоторные нарушения, седативное действие; иногда - утрата вкусовой чувствительности, акинезия, потеря обоняния, афазия, ощущение жжения (преимущественно на лице и конечностях), мозжечковый синдром, нарушение циркадного ритма сна, неловкость движений, постуральное головокружение, усиленное слюноотделение, дизестезия, дисграфия, дискинезия, дисфазия, ощущение "мурашек" по телу, гиперестезия, гипогевзия, гипокинезия, гипосмия, периферическая невропатия, паросмия, предобморочные состояния, повторяющаяся речь, нарушение осязания, ступор, обмороки, отсутствие реакций на стимулы, у детей - психомоторная гиперактивность.
Психические нарушения: часто - замедленное мышление, спутанность сознания, депрессия, бессонница, агрессивные реакции, возбуждение, раздражительность, дезориентация, эмоциональная лабильность, эректильнаяя дисфункция, у детей - изменение поведения; иногда - аноргазмия, сексуальная дисфункция, плач, нарушение полового возбуждения, дисфемия, ранние пробуждения по утрам, эйфорическое настроение, слуховые и зрительные галлюцинации
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отменять Топамакс® следует постепенно, чтобы свести к минимуму возможность повышения частоты припадков. При проведении клинических испытаний дозу препарата уменьшали на 50-100 мг 1 раз в неделю - для взрослых при терапии эпилепсии и на 25-50 мг - у взрослых, получающих Топамакс® в дозе 100 мг/ для профилактики мигрени. У детей в клинических исследованиях Топамакс® постепенно отменяли в течение 2-8 недель. Если по медицинским показаниям необходима быстрая отмена препарата Топамакс®, то рекомендуется осуществлять соответствующий контроль состояния пациента. У некоторых больных отмена препарата была ускорена и прошла без осложнений
Как и при любом заболевании схему подбора дозы следует устанавливать в соответствии с клиническим эффектом (т.е. степень контролирования припадков, отсутствие побочных эффектов) и учитывать то, что у больных с нарушением функции почек для установления стабильной концентрации в плазме для каждой дозы может понадобиться более продолжительное время.
При терапии топираматом очень важно адекватное повышение объема потребляемой жидкости, что способствует снижению риска развития нефролитиаза, а также побочных эффектов, которые могут возникнуть под воздействием физических нагрузок или повышенных температур.
При лечении топираматом наблюдается повышенная частота возникновения расстройств настроения и депрессии.
При проведении двойных слепых клинических исследований с использованием топирамата по утвержденным и исследуемым показаниям, суицидальные попытки возникали с частотой 0.003 при приеме топирамата (13 случаев среди 3999 пацентов), при приеме плацебо - с частотой 0 (0 случаев среди 430 пациентов). Была отмечена одна завершенная суицидальная попытка в ходе клинического исследования по применению препарата при биполярных расстройствах.
При применении препарата Топамакс® может повышаться риск образования камней в почках и появления связанных с этим симптомов, таких как почечная колика, особенно у пациентов с предрасположенностью к нефролитиазу. Факторами риска развития нефролитиаза являются нефролитиаз в анамнезе (в т.ч. в семейном), гиперкальциурия, сопутствующая терапия другими препаратами, способствующими развитию нефролитиаза.
При применении препарата Топамакс® описан синдром, включающий острую миопию с сопутствующей вторичной закрытоугольной глаукомой. Симптомы включают острое снижение остроты зрения и/или боль в глазу. При офтальмологическом обследовании может обнаруживаться миопия, уплощение передней камеры глаза, гиперемия (покраснение) глазного яблока, повышение внутриглазного давления. Может наблюдаться мидриаз. Этот синдром может сопровождаться секрецией жидкости, приводящей к смещению хрусталика и радужной оболочки вперед с развитием вторичной закрытоугольной глаукомы. Симптомы обычно появляются через 1 месяц после начала применения препарата Топамакс®. В отличие от первичной открытоугольной глаукомы, которая редко наблюдается у больных до 40 лет, вторичная закрытоугольная глаукома наблюдается
Показания
Эпилепсия:
— в качестве монотерапии у взрослых и детей старше 2 лет (в т.ч. у пациентов с впервые диагностированной эпилепсией);
— в составе комплексной терапии у взрослых и детей старше 2 лет с парциальными или генерализованными тонико-клоническими припадками, а также для лечения припадков на фоне синдрома Леннокса-Гасто.
Мигрень:
— профилактика приступов мигрени у взрослых (применение препарата Топамакс® для лечения острых приступов мигрени не изучено).
Противопоказания
— детский возраст до 2 лет;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять при почечной или печеночной недостаточности, нефроуролитиазе (в т.ч. в прошлом или в семейном анамнезе), при гиперкальциурии.
Лекарственное взаимодействие
Влияние препарата Топамакс® на концентрации других противоэпилептических препаратов (ПЭП
Одновременный прием препарата Топамакс® с другими ПЭП (фенитоин, карбамазепин, вальпроевая кислота, фенобарбитал, примидон) не оказывает влияния на значения их устойчивых концентраций в плазме. Одновременное применение препарата Топамакс® приводило в отдельных случаях к повышению концентрации фенитоина, что связано, по-видимому, с угнетением изофермента (CYP2Cmeph). Поэтому при развитии симптомов токсичности у пациентов, получающих фенитоин, необходимо контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови.
В исследовании фармакокинетики у больных эпилепсией добавление топирамата к ламотриджину не влияло на Css последнего в плазме крови при дозах топирамата 100-400 мг/ В процессе и после отмены ламотриджина (средняя доза 327 мг/) равновесная концентрация топирамата не изменялась.
Влияние других ПЭП на концентрацию топирамата в плазме крови
(3379)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Капсули слід обережно відкрити, змішати вміст із невеликою кількістю (близько 1 чайної ложки) будь-якої м'якої їжі. Цю суміш слід негайно проковтнути, не розжовуючи. Не слід зберігати препарат, що був змішаний з їжею, до наступного прийому. Капсули Топамакс® можна ковтати цілком. Епілепсія Для досягнення оптимального контролю епілептичних нападів у дорослих і дітей рекомендується починати лікування з прийому препарату в низьких дозах з подальшим ��итрованием до ефективної дози. Капсули призначені для пацієнтів, що зазнають труднощі з проковтуванням капсул (наприклад, у дітей і пацієнтів похилого віку). При проведенні монотерапії дорослим, включаючи пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок на початку лікування Топамакс® призначають по 25 мг 1 раз/ перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують кожні 1-2 тижні на 25-50 мг в 2 прийоми. При непереносимості такого режиму терапії дозу підвищують на меншу величину або з великими інтервалами. Критерієм підбору д��зи є клінічний ефект. Початкова доза становить 100 мг, максимальна добова доза - 500 мг. У деяких випадках при рефрактерній формі епілепсії пацієнти переносять монотерапію препаратом Топамакс® у дозах до 1 г/ При монотерапії у дітей старше 2 років у перший тиждень лікування Топамакс® призначають у дозі 0.5-1 мг/кг маси тіла перед сном. Потім дозу підвищують кожні 1-2 тижні на 0.5-1 мг/кг/, добову дозу ділять на 2 прийоми. При непереносимості такого режиму дозу можна підвищувати на меншу величину або з великими інтервалами. Величина дози та швидкість її підвищення визначаються клінічною ефективністю терапії. Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей старше 2 років становить 3-6 мг/кг/ При недавно діагностованих парціальних нападах доза може становити до 500 мг/ При застосуванні препарату Топамакс® у складі комбінованої терапії з іншими протисудомними препаратами у дорослих, включаючи пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок, мінімальна ефективна доза становить 200 мг/ Середня добова доза становить 200-400 мг, кратн��сть прийому - 2 Підбір починають з дози 25-50 мг 1 раз/ на ніч, препарат приймають протягом 1 тижня. Далі слід збільшувати дозу на 25-50 мг з інтервалами в 1 або 2 тижні до підбору ефективної дози; кратність прийому - 2 При необхідності можливе збільшення добової дози до максимальної - 1600 мг. Критерієм підбору дози є клінічний ефект. У деяких пацієнтів ефект досягається при прийомі препарату 1 раз/ Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Топамакс® не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі. При применении препарату Топамакс® у складі комбінованої терапії з іншими протисудомними препаратами у дітей старше 2 років рекомендована сумарна добова доза становить від 5 до 9 мг/кг, кратність прийому - 2Передозування
були відзначені смертельні випадки
Лікарська форма
КапсулиСклад
топирамат50 мг
Допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат, желатин, вода очищена, кремнію діоксид, натрію лаурилсульфат, титану діоксид, чорнило Opacode Black S-1-1788/23 чорні (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза проксвд чорний, н-бутанол, ізопропанол, пропіленгліколь, амонію гідроксид).Фармакологічна дія
Протиепілептичний препарат, який належить до класу сульфат-заміщених моносахаридів.
Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність GABA відносно деяких підтипів GABA-рецепторів (у т. ч. GABAA-рецепторів), а також модулює активність самих GABAA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чувствитедіяльності підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливає на активність NMDA відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти препарату є дозазалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль.
Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. По вираженості цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламиду - відомому ингибитору карбоангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату всередину топірамат швидко і ефективно абсорбується з ШКТ. Біодоступність становить 81%. Прийом їжі не має клінічно значущої дії на біодоступність препарату.
Після одноразового прийому препарату всередину фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а AUC у діапазоні доз від 100 мг до 400 мг зростає пропорційно дозі
Після багаторазового прийому внутрішньо у дозі 100 мг 2 Cmax в середньому становить 6.76 мкг/мл
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 13-17%.
Після одноразового прийому внутрішньо у дозі до 1200 мг середній Vd складає 0.55-0.8 л/кг. Величина Vd залежить від статі. У жінок значення становлять приблизно 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок для досягнення равнов��ясного стану може знадобитися від 4 до 8 днів.
Метаболізм
Після прийому внутрішньо метаболізується близько 20% дози.
Із плазми, сечі і калу людини були виділені та ідентифіковані 6 практично неактивних метаболітів.
Виведення
Топірамат (70%) і його метаболіти виводяться переважно нирками.
Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс препарату становить 20-30 мл/хв.
Після багаторазового прийому препарату по 50 мг і 100 мг 2 середній T1/2 у середньому склав 21 год.
Фармакокінетика в особливих клинич��ських випадках
Швидкість виведення топірамату нирками залежить від функції нирок і не залежить від віку.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК ? 60 мл/хв) нирковий та плазмовий кліренс топірамату знижується.
Час досягнення рівноважного стану у пацієнтів з помірними або вираженими порушеннями функції нирок становить від 10 до 15 днів.
У осіб похилого віку, які не страждають захворюваннями нирок, плазматичний кліренс топірамату не змінюється.
У пацієнтів з помірно вираженими і важкими порушеньі функції печінки плазмовий кліренс знижується.
У пацієнтів, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, які індукують ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався на 50%.
Топірамат ефективно виводиться шляхом гемодіалізу.
У дітей віком до 12 років фармакокінетичні параметри топірамату так само як і у дорослих, які отримували препарат в якості допоміжної терапії, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а в Css плазмі зростає пропорційно підвищенню дози. Слід враховувати, що у дітей кліренс топірамату підвищений, а його T1/2 коротший. Тому при одній і тій же дозі з розрахунку на 1 кг маси тіла концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижче, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти, викликають зниження концентрації топірамату в плазмі крові.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - сонливість, запаморочення, парестезії, �� дітей - апатія, порушення уваги; часто - порушення координації, ністагм, млявість, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, тремор, амнезія, неправильна хода, гіпестезія, збочення смакових відчуттів, порушення мислення, порушення мови, дизартрія, когнітивні розлади, апатія, психічна неповноцінність, психомоторні порушення, седативна дія; іноді - втрата смакової чутливості, акінезія, втрата нюху, афазія, відчуття печіння (переважно на обличчі та кінцівках), мозочковою синдром, порушення циркадногпро ритму сну, незручність рухів, постуральне запаморочення, посилене слиновиділення, дизестезия, дисграфія, дискінезія, дисфазия, відчуття "мурашок" по тілу, гіперестезія, гипогевзия, гіпокінезія, гипосмия, периферична невропатія, паросмія, предобморочного стану, повторювана мова, порушення дотику, ступор, запаморочення, відсутність реакцій на стимули, у дітей - психомоторна гіперактивність.
Психічні порушення: часто - уповільнене мислення, сплутаність свідомості, депресія, безсоння, агресивні реакції, збудження, дратівливість, дезорієнтація, емоційна лабільність, эректильнаяя дисфункції, у дітей - зміна поведінки; іноді - аноргазмія, сексуальна дисфункція, плач, порушення статевого збудження, дисфемия, раннє пробудження по ранках, ейфоричний настрій, слухові і зорові галюцинаціїОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Скасовувати Топамакс® слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. При проведенні клінічних випробувань дозу препарату зменшували на 50-100 мг 1 раз на тиждень - для дорослих при терапії епілепсії і на 25-50 мг - у дорослих, які отримували Топамакс® у дозі 100 мг/ для профілактики мігрені. У дітей в клінічних дослідженнях Топамакс® поступово відміняли протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідна швидка відміна препарату Топамакс®, то рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта. У деяких хворих відміна препарату була прискорена й пройшла без ускладнень
Як і при будь-якому захворюванні схему добору дози слід встановлювати в відповідних��до клінічним ефектом (тобто ступінь контролювання нападів, відсутність побічних ефектів) і враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитись більш тривалий час.
Під час терапії топіраматом дуже важливе адекватне підвищення об'єму рідини, що сприяє зниженню ризику розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур.
При лікуванні топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.
При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень із застосуванням топірамату з затвердженим і досліджуваним показниками, суїцидальні спроби виникали з частотою 0.003 при прийомі топірамату (13 випадків серед 3999 пацієнтів), при прийомі плацебо - з частотою 0 (0 випадків серед 430 пацієнтів). Була відзначена одна завершена суїцидальна спроба в ході клінічного дослідження щодо застосування препарату при біполярних расстройствах.
При застосуванні препарату Топамакс® може підвищуватися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних із цим симптомів, таких як ниркова коліка, особливо у пацієнтів зі схильністю до нефролітіазу. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (у т.ч. в сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія іншими препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу.
При застосуванні препарату Топамакс® описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинної закрытоугольной глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль в оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятися міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що приводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної закритокутової глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування препарату Топамакс®. У отли��ие від первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна закритокутова глаукома спостерігаєтьсяСвідчення
Епілепсія:
— в якості монотерапії у дорослих і дітей старше 2 років (в т. ч. у пацієнтів із вперше діагностованою епілепсією);
— у складі комплексної терапії у дорослих і дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрома Леннокса-Гасто.
Мігрень:
— профілактика нападів мить��ені у дорослих (застосування препарату Топамакс® для лікування гострих нападів мігрені не вивчено).Протипоказання
— дитячий вік до 2 років;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролитиазе (в т. ч. в минулому або в сімейному анамнезі), при гіперкальціурії.Лікарська взаємодія
Вплив препарату Топамакс® на концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП
Одночасний прийом препарату Те��амакс® з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх сталих концентрацій у плазмі. Одночасне застосування препарату Топамакс® призводило в окремих випадках до підвищення концентрації фенітоїну, що пов'язано, мабуть, з пригніченням ізоферменту (CYP2Cmeph). Тому при розвитку симптомів токсичності у пацієнтів, які отримують фенітоїн, необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові.
У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додаютьок в ток топірамату до ламотриджину не впливала на Css останнього в плазмі крові при дозах топірамату 100-400 мг/ У процесі та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг/) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася.
Вплив інших ПЕП на концентрацію топірамату в плазмі крові
