Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи. Таблетки не следует делить. При применении в качестве монотерапии необходимо учитывать возможное влияние отмены сопутствующей противосудорожной терапии на частоту припадков. В тех случаях, когда нежелательно резко отменять сопутствующую противосудорожную терапию, дозы лекарственного средства уменьшают постепенно, снижая дозу на 1/3 каждые 2 недели. При отмене лекарственных средств, являющихся индукторами микросомальных «печеночных» ферментов, концентрации топирамата в плазме будут возрастать. В таких ситуациях при наличии клинических показаний дозу можно уменьшить. Взрослым в начале проведения монотерапии - по 25 мг 1 раз в сутки перед сном в течение 1 недели. Затем дозу повышают с интервалом в 1 - 2 недели на 25-50 мг/сут (суточную дозу делят на 2 приема). При непереносимости такого режима терапии дозу повышают на меньшую величину или через большие интервалы. Дозу подбирают в зависимости от эффекта. Рекомендуемая доза - 100 мг/сут, максимальная суточная доза - 500 мг. В некоторых случаях при монотерапии рефрактерной к лечению эпилепсии доза топирамата составляет 1 г/сут. Детям старше 3 лет при монотерапии в первую неделю лечения - по 0,5-1 мг/кг/сут (суточную дозу делят на 2 приема). Величина дозы и скорость ее повышения определяются клинической эффективностью и переносимостью терапии. Рекомендуемый диапазон доз при монотерапии топираматом у детей старше 3 лет - 3-6 мг/кг/сут. При недавно диагностированных парциальных припадках - до 500 мг/сут. При назначении в комбинации с другими противосудорожными лекарственными средствами у взрослых начальная доза - 50 мг 1 раз в сутки на ночь в течение 1 недели. Далее дозу увеличивают на 25-50 мг каждую неделю до достижения эффективной дозы. Средняя суточная доза -200-400 мг, кратность приема - 2 раза в сутки. При необходимости возможно увеличение суточной дозы до максимальной - 1600 мг. Критерием подбора дозы служит клинический эффект, у некоторых больных он может быть достигнут при приеме препарата 1 раз в сутки. При проведении комбинированной противосудорожной терапии у детей старше 3 лет рекомендуемая суммарная суточная доза - 5-9 мг/кг за 2 приема. Подбор дозы начинают с 25 мг/сут на ночь в течение 1 недели. В дальнейшем дозу можно увеличивать на 1-3 мг/кг в 1-2 недели и принимать в 2 приема. Дневная доза 30 мг/кг обычно хорошо переносится. В дни проведения гемодиализа топирамат следует назначать дополнительно в дозе, равной 1/2 суточной дозы, в 2 приема (до и после процедуры). Отменять препарат следует постепенно, чтобы свести к минимуму возможность повышения частоты припадков (на 100 мг/нед).
Передозировка
усиление побочных эффектов.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
топирамат в пересчете на 100% вещество - 25 мг, 50 мг, 100 мг или 200 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, крахмал прежелатинизированный, лактоза (сахар молочный), кросповидон, кремния диоксид коллоидный (аэросил), кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), макрогол (полиэтиленгликоль 6000), глицерол (глицерин), тальк, титана диоксид, краситель железа оксид красный, лактоза (сахар молочный).
Фармакологическое действие
Противоэпилептическое средство. Уменьшает частоту возникновения потенциалов действия, характерных для нейрона в состоянии стойкой деполяризации, что свидетельствует о зависимости блокирующего действия топирамата на натриевые каналы от состояния нейрона. Повышает активность гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК) в отношении некоторых подтипов ГАМК-рецепторов (в т.ч. ГАМК а-рецепторов), а также модулирует активность самих ГАМК а-рецепторов; препятствует активации каинатом чувствительности каинат/АМПК-рецепторов (альфа-амино-З-гидрокси-5 метилизоксазол-4-пропионовая кислота) к глутамату, не влияет на активность N-метил-D-аспартата в отношении NMDA-рецепторов. Эти эффекты дозозависимы при концентрации топирамата в плазме 1-200 мкМ, с минимальной активностью в пределах 1-10 мкМ.
Угнетает активность некоторых изоферментов карбоангидразы (II-IV), однако этот эффект более слабый, чем у ацетазоламида, и вероятно, не является основным в противосудорожной активности топирамата.
Фармакокинетика
Абсорбция - высокая, биодоступность - 80 %. Прием пищи не оказывает клинически значимого действия на биодоступность. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови -2 ч после приема внутрь в дозе 400 мг. Максимальная концентрация в крови после многократного приема внутрь 100 мг 2 раза в сутки - 6,76 мкг/мл. Связь с белками плазмы - 13-17%. Объем распределения (после приема 1,2 г) - 0,55-0,8 л/кг, зависит от пола (у женщин - 50 % от величин, наблюдаемых у мужчин). Равновесная концентрация достигается через 4-8 дней, при почечной недостаточности - 10-15 дней. Проникает в грудное молоко.
Метаболизируется в печени путем гидроксилирования, гидролиза и глюкуронирования с образованием 6 фармакологически неактивных метаболитов. Фармакокинетика после однократного приема внутрь носит линейный характер, плазменный клиренс остается постоянным — 20-30 мл/мин; величина площади под кривой «концентрация - время» (AUC) в диапазоне доз 100-400 мг возрастает пропорционально дозе. Период полувыведения после многократного приема 50 и 100 мг 2 раза в сутки -21 ч. При тяжелой печеночной и почечной (клиренс креатинина менее 60 мл/мин) недостаточности плазменный и почечный клиренс снижаются. Выводится почками в неизмененном виде (70 %) и в виде метаболитов. Удаляется из плазмы с помощью гемодиализа.
Побочные действия
Атаксия, снижение способности к концентрации внимания, спутанность сознания, головокружение, повышенная утомляемость, парестезии, сонливость, нарушение мышления; редко - возбуждение, амнезия, снижение аппетита, афазия, депрессия, эмоциональная лабильность, нарушение речи, нистагм, нарушение зрения (в т.ч. диплопия), извращение вкусовых ощущений, тошнота, нефроуролитиаз, снижение массы тела.
Возможно возникновение синдрома (обычно через 1 мес от начала терапии), характеризующегося миопией на фоне повышения внутриглазной гипертензии. При этом также отмечалось острое понижение остроты зрения и/или боль в области глаза. Офтальмологические проявления включали: миопию, уменьшение глубины передней камеры глаза, гиперемию слизистой оболочки глаза и повышение внутриглазного давления. В некоторых случаях - мидриаз. Возможным механизмом этого синдрома является увеличение супрацилиарного выпота, что приводит к смещению вперед хрусталика и радужной оболочки и в результате к развитию вторичной закрытоугольной глаукомы. Лечение включает прекращение приема препарата и мероприятия, направленные на снижение внутриглазного давления.
Возможно развитие аллергических реакций.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У больных с предрасположенностью к нефроуролитиазу повышается риск образования камней в почках, для предотвращения которого необходимо адекватное повышение объема потребляемой жидкости.
Влияние на способность управлять автомобилем и другими механизмами.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
В качестве монотерапии - впервые диагностированная эпилепсия.
В качестве вспомогательного лекарственного средства у взрослых и детей старше 3 лет - парциальные или генерализованные тонико-клонические припадки; эпилептические припадки на фоне синдрома Леннокса-Гасто.
Противопоказания
Гиперчувствительность, беременность, период лактации, детский возраст (до 3 лет).
Лекарственное взаимодействие
Снижает эффективность пероральных эстрогенсодержащих контрацептивов.
Уменьшает AUC дигоксина на 12 %.
Не рекомендуется одновременный прием этанола или других лекарственных средств, угнетающих центральную нервную систему.
При одновременном приеме с карбамазепином AUC карбамазепина остается неизменной или незначительно изменяется (менее чем на 10 %), тогда как AUC топирамата снижается на 40 %.
При совместном назначении AUC фенитоина остается неизменной или повышается на 25 %, тогда как AUC топирамата снижается на 48 %; может потребоваться коррекция режима дозирования последнего.
При одновременном применении с вальпроевой кислотой AUC вальпроевой кислоты снижается на 11 %, топирамата - нa 14 %.
Ингибиторы карбоангидразы (ацетазоламид) повышают риск образования почечных конкрементов.
(3378)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетки не слід ділити. При застосуванні в якості монотерапії необхідно враховувати можливий вплив скасування супутньої протисудомної терапії на частоту припадків. У тих випадках, коли небажано різко відміняти супутню протисудомну дію терапію, дози лікарського засобу зменшують поступово, знижуючи дозу на 1/3 кожні 2 тижні. При скасуванні лікарських засобів, які є індукторами мікросомальних «печінкових» ферментів, концентрації топірамату в плазмі будут зростати. В таких ситуаціях при наявності клінічних показань дозу можна зменшити. Дорослим на початку проведення монотерапії - по 25 мг 1 раз на добу перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують з інтервалом в 1 - 2 тижні на 25-50 мг/добу (добову дозу ділять на 2 прийоми). При непереносимості такого режиму терапії дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу підбирають залежно від ефекту. Рекомендована доза - 100 мг/добу, максимальна добова доза - 500 мг. У деяких випадках при монотерапії рефрактерної до лікування ��пилепсии доза топірамату становить 1 г/добу. Дітям старше 3 років при монотерапії у перший тиждень лікування - по 0,5-1 мг/кг/добу (добову дозу ділять на 2 прийоми). Величина дози та швидкість її підвищення визначаються клінічною ефективністю і переносимістю терапії. Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей старше 3 років - 3-6 мг/кг/добу. При недавно діагностованих парціальних припадках - до 500 мг/добу. При призначенні в комбінації з іншими протисудомними лікарськими засобами у дорослих початкова доза - 50 мг 1 раз на суткі на ніч протягом 1 тижня. Далі дозу збільшують на 25-50 мг щотижня до досягнення ефективної дози. Середня добова доза -200-400 мг, кратність прийому - 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення добової дози до максимальної - 1600 мг. Критерієм підбору дози служить клінічний ефект, у деяких хворих він може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу. При проведенні комбінованої протисудомної терапії у дітей старше 3 років рекомендована сумарна добова доза - 5-9 мг/кг за 2 прийоми. Підбір дози починають з 25 мг/су�� на ніч протягом 1 тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг в 1-2 тижні і приймати в 2 прийоми. Денна доза 30 мг/кг зазвичай добре переноситься. В дні проведення гемодіалізу топірамат слід призначати додатково в дозі, що дорівнює 1/2 добової дози, за 2 прийоми (до та після процедури). Відміняти препарат слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів (на 100 мг/тиж).Передозування
посилення побічних ефектів.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
топірамат у перерахунку на 100% речовину - 25 мг, 50 мг, 100 мг або 200 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, лактоза (цукор молочний), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелоза натрію, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний).Фармакологічна дія
Противоэпилептическо�� засіб. Зменшує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежність блокуючої дії топірамату на натрієві канали від стану нейрона. Підвищує активність гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК а-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК а-рецепторів; перешкоджає активації каїнатом чутливості каїнат/АМПК-рецепторів (альфа-аміно-З-гідрокси-5 метилізоксазол-4-пропионовая кислота) до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату відносно NMDA-рецепторів. Ці ефекти дозозалежні при концентрації топірамату в плазмі 1-200 мкМ, з мінімальною активністю в межах 1-10 мкМ.
Пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази (ІІ-IV), але цей ефект слабший, ніж ацетазоламіду, і, вірогідно, не є основним у протисудомної активності топірамату.Фармакокінетика
Абсорбція - висока, біодоступність - 80 %. Прийом їжі не має клінічно значущої дії на биодоступность. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові -2 год після прийому всередину в дозі 400 мг. Максимальна концентрація в крові після багаторазового прийому внутрішньо 100 мг 2 рази на добу - 6,76 мкг/мл Зв'язок з білками плазми - 13-17%. Об'єм розподілу (після прийому 1,2 г) - 0,55-0,8 л/кг, залежить від статі (у жінок - 50 % від величин, що спостерігаються у чоловіків). Рівноважна концентрація досягається через 4-8 днів, при нирковій недостатності - 10-15 днів. Проникає в грудне молоко.
Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, гідролізу і глюкуронированя з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів. Фармакокінетика після одноразового приймання внутрішньо носить лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним — 20-30 мл/хв; величина площі під кривою «концентрація - час» (AUC) у діапазоні доз 100-400 мг зростає пропорційно дозі. Період напіввиведення після багаторазового приймання 50 і 100 мг 2 рази на добу -21 ч. При тяжкою печінковою та нирковою (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) недостатності плазмовий і нирковий кліренс знижуються. Виводиться нирками в незміненому вигляді (70 %) і у вигляді метаболітів. Видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу.Побічні дії
Атаксія, зниження здатності до концентрації уваги, сплутаність свідомості, запаморочення, підвищена стомлюваність, парестезії, сонливість, порушення мислення; рідко - збудження, амнезія, зниження апетиту, афазія, депресія, емоційна лабільність, порушення мови, ністагм, порушення зору (в т. ч. диплопія), збочення смакових відчуттів, нудота, нефроуролитиаз, зниження маси тіла.
Можливо виникнення синдрому (як правило, через 1 міс від початку терапії), що характеризується міопією на фоні підвищення внутрішньоочної гіпертензії. При цьому також відзначалося гостре зниження гостроти зору та/або біль в області ока. Офтальмологічні прояви включали: міопію, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемію слизової оболонки ока та підвищення внутрішньоочного тиску. У деяких випадках мідріаз. Можливим механізмом цього синдрому є збільшення супрацилиарного випоту, що призводить до зміщення вперед кришталика і райдужної оболонки і в результаті до розвитку сотричной закритокутової глаукоми. Лікування включає припинення прийому препарату і заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску.
Можливий розвиток алергічних реакцій.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У хворих зі схильністю до нефроуролитиазу підвищується ризик утворення каменів у нирках, для запобігання якого необхідно адекватне підвищення об'єму рідини.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
У період лікування ��необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
В якості монотерапії - вперше діагностована епілепсія.
В якості допоміжного лікарського засобу у дорослих і дітей старше 3 років - парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади; епілептичні напади на тлі синдрому Леннокса-Гасто.Протипоказання
Гіперчутливість, б��ременность, період лактації, дитячий вік (до 3 років).Лікарська взаємодія
Знижує ефективність естрогенсодержащих пероральних контрацептивів.
Зменшує AUC дигоксину на 12 %.
Не рекомендується одночасний прийом етанолу або інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном AUC карбамазепіну залишається незмінною або несуттєво змінюється (менш ніж на 10 %), тоді як AUC топірамату знижується на 40 %.
При спільному призначенні AUC фенітоїніна залишається незмінною або підвищується на 25 %, тоді як AUC топірамату знижується на 48 %; може знадобитися корекція режиму дозування останнього.
При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою AUC вальпроєвої кислоти знижується на 11 %, топірамату - на 14 %.
Інгібітори карбоангідрази (ацетазоламід) підвищують ризик утворення ниркових конкрементів.
