Дозировка
Внутривенно (в/в) капельно. В рекомендациях по дозированию препарата указано количество имипенсма, подлежащего введению. Расчет общей суточной дозы должен основываться на степени тяжести инфекции, функции почек и массы тела пациента. Введение распределяется на несколько приемов. Приведенные ниже дозы рассчитаны для взрослых пациентов с массой тела 70 кг и более и КК 70 мл/мин/1.73 м2 и более. Для взрослых пациентов с КК менее 70 мл/мин/1.73 м2 и/или меньшей массой тела следует пропорционально уменьшить дозу. Средняя терапевтическая доза для взрослых (расчет по имипенему) при в/в введении - 1-2 г/сут. разделенная на 3-4 введения; максимальная суточная доза - 4 г или 50 мг/кг в зависимости от того, какая доза будет меньшей. Взрослым пациентам с легкой степенью тяжести инфекции - но 250 мг 4 раза в сутки (общая суточная доза 1 г), средней степенью тяжести - 500 мг 3 раза в сутки или 1 г 2 раза в сутки (общая суточная доза 1.5-2 г), тяжелой степенью тяжести - 500 мг 4 раза в сутки (общая суточная доза 2 г), при инфекции, угрожающей жизни больного - 1 г 3-4 раза в сутки (общая суточная доза 3-4 г). Для профилактики послеоперационных инфекций у взрослых - 1,0г во время вводной анестезии и 1 г - через 3 ч. В случае хирургического вмешательства с высокой степенью риска развития инфекции (операция на толстой и прямой кишке) дополнительно вводят по 500 мг через 8 и 16 ч после общей анестезии. Максимальные суточные дозы для в/в введения у взрослых пациентов (масса тела > 70 кг) с почечной недостаточностью в зависимости от степени тяжести инфекции и значений КК (мл/мин/1.73 м2): -при легкой степени тяжести инфекции и КК 41-70 мл/мин - по 250 мг через 8 ч. КК 21-40 мл/мин - по 250 мг через 12 ч, КК 6-20 мл/мин - но 250 мг через 12 ч; -при инфекции средней степени тяжести и КК 41-70 мл/мин - по 250 мг через 6 ч. КК 21-40 мл/мин - по 250 мг через 8 ч. КК 6-20 мл/мин - по 250 мг через 12 ч; -при тяжелом течении (высокочувствительные штаммы) и КК 41-70 мл/мин - по 500 мг через 8 ч. КК 21-40 мл/мин - по 250 мг через 6 ч. КК 6-20 мл/мин - но 250 мг через 12 ч; -при тяжелом течении (умеренно чувствительные штаммы, в т.ч. Pseudomonas aeruginosa) и КК 41-70 мл/мин - по 500 мг через 6 ч, КК 21-40 мл/мин - по 500 мг через 8 ч. КК 6-20 мл/мин - по 500 мг через 12 ч; -при тяжелом течении инфекции, угрожающей жизни, и КК 41-70 мл/мин - по 750 мг через 8 ч. КК 21-40 мл/мин - по 500 мг через 6 ч. КК 6-20 мл/мин - по 500 мг через 12 ч. Более подробно см. инструкцию
Передозировка
Симптомы: усиливаются дозозависимые побочные эффекты. Лечение: отмена препарата, назначение симптоматической и поддерживающей терапии. Имипенем и циластатин выводится посредством гемодиализа. Однако, эффективность данной процедуры при передозировке препарата неизвестна.
Лекарственная форма
порошок для приготовления раствора для инфузий.
Состав
Состав на 1 флакон:Активные вещества: имипенема моногидрат 530.7 мг. в пересчете на имипенем 500 мг; циластатин натрия 530,1 мг, в пересчете на циластатин 500 мг.
Вспомогательные вещества: натрия гидрокарбонат 20.0 мг
Фармакологическое действие
Тиепенем - состоит из двух компонентов: 1) имипенема. первого представителя нового класса бета-лактамных антибиотиков - тиенамицинов; и 2) циластатина - специфического фермента-ингибитора, тормозящего метаболизм имипенема в почках и значительно увеличивающего концентрацию неизмененного имипенема в мочевыводящих путях. Циластатин не имеет собственной антибактериальной активности, не угнетает бета-лактамазу бактерий.
Бета-лактамный антибиотик широкого спектра действия.
Препарат подавляет синтез клеточной стенки бактерий и оказывает бактерицидное действие в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных
микроорганизмов, аэробных и анаэробных.
Имипенем - производное тиенамицина. относится к группе Циластатин ингибирует дегидропептидазу - фермент, метаболизирующий имипенем в почках, что значительно увеличивает концентрацию неизмененного имипенсма в мочевыводящих путях.
Имипенем устойчив к разрушению бактериальной бета-лактамазой, что делает его эффективным в отношении многих микроорганизмов, таких как Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Enterobacter spp., которые устойчивы к большинству бета-лактамных антибиотиков, а также анаэробов (Bacteroides fragilis). Антибактериальный спектр включает практически все клинически значимые патогенные микроорганизмы.
Активен в отношении следующих микроорганизмов in vitro, а так же in vivo: грамотрицательные аэробы: Acinctobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp.. включая Serratia marcescens;
грамположительные аэробы: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включая штаммы, образующие пенициллнназу), Staphylococcus cpidermidis (включая штаммы, образующие пенициллнназу). Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
грамотрицательные анаэробы: Bacteroides spp., включая Bacteroides fragilis, Fusobacteriumspp.;
грамположительные анаэробы: Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.;
Имипенем оказывает бактерицидное действие in vitro на следующие микроорганизмы: грамположительные аэробы:\0009Bacillus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia spp.,
Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus групп C, G и группы viridans; грамотрицательные аэробы; Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Capnocytophaga spp., Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae. включая штаммы, образующие пенициллнназу. Pasteurclla spp., Providencia stuartii;
грамотрицательные анаэробы: Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella melaninogenica, Veillonella spp.;
Нечувствительны: Enterococcus faecium, метициллин-резистентные Staphylococcus spp., Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas cepacia.
In vitro действует синергидно с аминогликозидами в отношении Pseudomonas aeruginosa.
Фармакокинетика
Максимальная концентрация (Стах) имипенема при внутривенном введении в дозе 250, 500 или 1000 мг достигается в течение 20 мин - 14-24, 21-58 и 41-83 мкг/мл соответственно. Стах циластатина при в/в введении в дозе 250, 500 или 1000 мг достигается в течение 20 мин - 15-25, 31-49 и 56-80 мкг/мл. Связь с белками плазмы имипенема - 20%, циластатина - 40%. Быстро и хорошо распределяется в большинстве тканей и жидкостей организма. Наивысшие концентрации достигаются в плевральном выпоте, перитонеальной и интерстициальной жидкостях и репродуктивных органах. В низких концентрациях обнаруживается в спинномозговой жидкости (СМЖ). Объем распределения у взрослых - 0.23-0.31 л/кг, у детей 2-12 лег - 0.7 л/кг, у новорожденных -0.4-0.5 л/кг.
Блокирование канальцевой секреции имипенема циластатином приводит к ингибированию его почечного метаболизма и накоплению в моче в неизмененном виде. Циластатин метаболизирусгся до N-ацетилового соединения. При в/в введении период полувыведсния (Т1/2) имипенема и циластатина у взрослых - 1 ч, у детей 2-12 лет - 1-1.2 ч. у новорожденных T1/2 имипенема - 1.7-2.4 ч. циластатина - 3.8-8.4 ч; при нарушении функции почек Т1/2 имипенема - 2.9-4 ч. циластатина - 13.3-17.1 ч.
Выводится преимущественно почками (70-76% в течение 10 ч) путем клубочковой фильтрации (2/3) и активной канальцевой секреции (1/3); 1-2% выводится через желудочно-кишечный зракт и 20-25% - внепочечным путем (механизм неизвестен). Имипенем и циластатин бысфо и эффективно (73-90%) выводится посредством гемодиализа (в результате 3-часового сеанса прерывистой гемофильтрации удаляется 75% полученной дозы).
Побочные действия
Со стороны центральной нервной системы: энцефалопатия, тремор, спутанность
сознания, миоклония. парестезии, вертиго. головная боль, психические нарушения, включая галлюцинации, судороги.
Со стороны мочевыделительной системы: олигурия. анурия, полиурия. протеинурия, эритроцитурия. лейкоцитурия. цилиндрурия. повышение концентрации билирубина в моче и изменение цвета мочи, повышение плазменной концентрации азота мочевины и креатинина, острая почечная недостаточность.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рво та, диарея, псевдомембранозный колит, геморрагический колит, гепатит (включая фульминантный), печеночная недостаточность, желтуха, гастроэнтерит, боль в животе, глоссит, гипертрофия сосочков языка, окрашивание зубов или языка, боль в глотке, гиперсаливация, изжога.
Со стороны органов кроветворения и системы гемостаза: панцитопения, угнетение костномозгового кроветворения, гемолитическая анемия, эозинофилия, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения. тромбоцитоз, моноцитоз, лимфоцитоз. лейкоцитоз, базофилия, снижение гемоглобина и гематокрита. удлинение протромбинового времени.
Лабораторные показатели: повышение активности "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы, гипербилирубинемия, повышение концентрации липопротеинов низкой плотности, ложноположительный прямой тест Кумбса, гипонатриемия, гиперкалиемия. гипохлоремия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), ангионевротический отек, токсический эпидермальный некролиз. эксфолиативный дерматит, лихорадка, анафилактические реакции.
Со стороны органов чувств: снижение слуха, звон в ушах, нарушение вкуса.
Со стороны органов дыхания: чувство дискомфорта в груди. одышка, гипервентиляция.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения, тахикардия.
Местные реакции: гиперемия кожи, болезненный инфильтрат в месте введения: флебит/тромбофлебит, инфицирование в месте введения, уплотнение вены.
Прочие: кандидоз, цианоз, гипергидроз, боль в грудном отделе позвоночника.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Правила приготовления растворов.
Для приготовления инфузионного раствора используются следующие растворители: 0.9% раствор натрия хлорида. 5% раствор декстрозы. 10% раствор декстрозы. 5% раствор декстрозы и 0.9% раствор натрия хлорида в соотношении 500 мг имипенема на 100 мл растворителя.
При применении препарата во флаконах вместимостью 100 мл, 115 мл, 125 мл содержимое растворяют в 100 мл растворителя, добавляемого во флакон. Полученный раствор необходимо встряхивать до образования прозрачной жидкости.
При применении препарата во флаконах вместимостью 20 мл, 30 мл содержимое флакона предварительно растворяют в 10 мл подходящего растворителя. Полученный раствор нельзя использовать для введения!
После разведения раствор хорошо встряхивают, после чего переносят во флакон или контейнер с оставшейся частью растворителя (90 мл). Общий объем растворителя составляет 100 мл. Для полного переноса препарата (остатки препарата на стенках флакона) во флакон добавляют 20 мл ранее полученного раствора встряхивают и вновь переносят во флакон или контейнер с уже полученным раствором.Только после этого раствор готов к применению.
Концентрация имипенема в полученном растворе составляет 5 мг/мл. Каждые 250-500 мг вводят в/в капельно в течение 20-30 мин. а каждые 750 мг-1 г - в течение 40-60 мин. Пациентам, у которых во время инфузии появляется тошнота, следует уменьшить скорость введения препарата.
Не рекомендуется для лечения менингита.
Окрашивает мочу в красноватый цвет (безопасно и не должно быть ошибочно принято за гематурию).
Лекарственная форма для в/в введения не должна использоваться для внутримышечного введения.
Перед началом терапии должен быть собран тщательный анамнез на предмет предыдущих аллергических реакций на бета-лактамные антибиотики. При развитии аллергической реакции препарат следует немедленно отменить.
У лиц. имеющих в анамнезе заболевания желудочно-кишечного тракта (особенно колит), отмечается повышенный риск развития псевдомембранозного колита.
При применении препарата, как на фоне приема, так и через 2-3 нед после прекращения лечения возможно развитие диареи вызванной Clostridium difficile (псевдомембранозный колит). В легких случаях достаточно отмены лечения и применения Ионообменных смол (колсстирамин, колестипол), в тяжелых случаях показано возмещение потери жидкости, электролитов и белка, назначение ванкомицина или мстронидазола. Нельзя применять лекарственные средства, тормозящие перистальтику кишечника.
Как и в случае с другими бета-лактамными антибиотиками. Pseudomonas aeruginosa может достаточно быстро приобрести резистентность к имипенему. Поэтому в процессе лечения необходимо периодически определять чувствительность Pseudomonas aeruginosa к антибиотику сообразно клинической ситуации.
У пожилых пациентов вероятно наличие возрастных нарушений функции почек, что может потребовать снижения дозы.
Терапия противоэнилептическими лекарственными средствами у больных с травмами головного мозга или судорогами в анамнезе должна продолжаться весь период лечения препаратом (во избежание побочных эффектов со стороны ЦНС).
С целью профилактики развития резистентности и поддержания эффективности имипенсма в клинической практике препарат следует использовать только для лечения инфекций, вызванных доказано (или предположительно) чувствительными к имипенему микроорганизмами.
Влияние на способность управлять автомобилем и работать с техникой
Учитывая вероятность развития побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. При появлении побочных эффектов со стороны центральной нервной системы следует воздержаться от выполнения указанных видов деятельности.
Показания
-Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к имипенему микроорганизмами:
- инфаабдоминальные инфекции, вызванные Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пенициллиназонродуцирующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus spp.. Pseudomonas aeruginosa, Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp.. Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.. Bacteroides spp., включая Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp.
-инфекции нижних дыхательных путей, вызванные Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus (пенициллиназопродуцирующие штаммы Acinctobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfliierizaei Klebsiella spp., Serratia marcescens;
-инфекции мочевыводящих путей, вызванных Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеницшшиназопродуцирующие штаммы), Enterobacter spp., Escherichia coli. Klebsiella
Противопоказания
Повышенная чувствительность к имипенему и/или циластатину (другим карбапенемам и бета-лактамным антибиотикам) и к другим компонентам
тгрепарата, дстскии возраст до 3 мес., хроническая почечная недостаточность при клиренсе креатинина (КК) менее 5 мл/мин/1.73 м2 без проведения гемодиализа: у детей - тяжелая почечная недостаточность (концентрация сывороточного креатинина более 2 мг/дл).
С осторожностью:
заболевания центральной нервной системы, противосудорожная терапия вальпроевой кислотой (снижение эффективности терапии), при КК менее 70 мл/мин/1.73 м“, пациенты, находящиеся на гемодиализе, пациентам с заболеваниями желудочно-кишечного тракта в анамнезе, псевдомембранозный колит, пожилой возраст.
Применение при беременности и в период грудного вскармливании
Применение препарата во время беременности допустимо только в том случае, если возможная польза от лечения для матери превышает потенциальный риск для плода. И имипенем, и циластатин проникают в небольших количествах в грудное молоко, поэтому следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания на время лечения препаратом.
Лекарственное взаимодействие
Препарат фармацевтически несовместим с молочной кислотой (лактатом) и не должен готовиться на основе растворителей, ее содержащих. Однако, внутривенно препарат может вводиться через ту же инфузионную систему, что и раствор, содержащий лактат. При одновременном применении с пенициллинами и цефалоспоринами возможны перекрестные аллергические реакции; проявляет антагонизм по отношению к другим бета-лактамным антибиотикам (пенициллинам, цефалоспоринам и монобактамам).
При одновременном применении с ганцикловиром повышается риск развития генерализованных судорог. Эти препараты нельзя применять одновременно, за исключением тех случаев, когда потенциальные преимущества превышают возможный риск.
Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, незначительно увеличивают концентрацию в плазме и имипенема (если требуются высокие
концентрации имипенема. применять эти лекарственные средства одновременно не рекомендуется).
При применении препарата снижается сывороточная концентрация вальпроевой кислоты, что приводит к снижению эффективности проводимой противосудорожной терапии, поэтому в период лечения рекомендуется проводить мониторинг плазменной концентрации вальпроевой кислоты.
Препарат не следует смешивать в одном шприце с другими антибиотиками, при этом разрешено одновременное - изолированное - введение с другими антибиотиками (аминогликозидами).
(296)
Дозування
Внутрішньовенно (в/в) крапельно. У рекомендаціях щодо дозування препарату зазначено кількість имипенсма, що підлягає введенню. Розрахунок загальної добової дози має ґрунтуватися на ступеня тяжкості інфекції, функції нирок і маси тіла пацієнта. Введення розподіляється на декілька прийомів. Наведені нижче дози розраховані для дорослих пацієнтів з масою тіла 70 кг і більше та КК 70 мл/хв/1.73 м2 і більше. Для дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2 та/або меншою масою тіла слід пропорційно зменшити дозу. Середня терапевтическая доза для дорослих (розрахунок за іміпенем) при в/в введенні - 1-2 р/добу. розподілена на 3-4 введення; максимальна добова доза - 4 г або 50 мг/кг в залежності від того, яка доза буде меншою. Дорослим пацієнтам з легким ступенем тяжкості інфекції - але 250 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 1 г), середнім ступенем тяжкості - 500 мг 3 рази на добу або по 1 г 2 рази на добу (загальна добова доза-1.5-2 г), тяжким ступенем тяжкості - 500 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 2 г), при інфекції, що загрожує життю хворого - 1 г 3-4 рази на добу (загальна добова доза 3-4 м). Для профілактики післяопераційних інфекцій у дорослих - 1,0 м під час вступної анестезії та 1 м - через 3 ч. У разі хірургічного втручання з високим ступенем ризику розвитку інфекції (операція на товстій і прямій кишці) додатково вводять по 500 мг через 8 і 16 год після загальної анестезії. Максимальні добові дози для в/в введення у дорослих пацієнтів (маса тіла > 70 кг) з нирковою недостатністю в залежності від ступеня тяжкості інфекції і значень КК (мл/хв/1.73 м2): -при легкому ступені тяжкості інфекції та КК 41-70 мл/хв - по 250 мг через 8 год. КК 21-40 мл/хв - п�� 250 мг через 12 год, КК 6-20 мл/хв - але 250 мг через 12 год; -при інфекції середнього ступеня тяжкості і КК 41-70 мл/хв - по 250 мг через 6 год КК 21-40 мл/хв - по 250 мг через 8 год. КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; при важкому перебігу (високочутливі штами) і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 8 год. КК 21-40 мл/хв - по 250 мг через 6 год КК 6-20 мл/хв - але 250 мг через 12 год; при важкому перебігу (помірно чутливі штами, в т. ч. Pseudomonas aeruginosa) і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 8 год. КК 6-20 мл/хв - по 500 мг через 12 год; при важкому перебігу інфекції, загрозливою життя, і КК 41-70 мл/хв - по 750 мг через 8 год. КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 6 год КК 6-20 мл/хв - по 500 мг через 12 год. Більш докладно див. інструкціюПередозування
Симптоми: посилюються дозозалежні побічні ефекти. Лікування: відміна препарату, призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. Іміпенем і циластатин виводиться за допомогою гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні препарату невідома.
Лікарська форма
порошок для приготування розчину для інфузій.Склад
Склад на 1 флакон:Активні речовини: имипенема моногідрат 530.7 мг. у перерахунку на іміпенем 500 мг; циластатин натрію 530,1 мг, в перерахунку на циластатин 500 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат 20.0 мгФармакологічна дія
Тиепенем - складається з двох компонентів: 1) іміпенему. першого представника нового класу бета-лактамних антибіотиків - тиенамицинов; і 2) циластатину - специфічного ферменту-інгібітора, гальмує метаболізм іміпенему в нирках і значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин не має ��обственной антибактеріальної активності, не пригнічує бета-лактамазу бактерій.
Бета-лактамний антибіотик широкого спектра дії.
Препарат пригнічує синтез клітинної стінки бактерій і виявляє бактерицидну дію відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних
мікроорганізмів, аеробних і анаеробних.
Іміпенем - похідне тиенамицина. відноситься до групи Циластатин інгібує дегидропептидазу - фермент, метаболизирующий іміпенем в нирках, що значно збільшує концентру��ію незміненого имипенсма в сечовивідних шляхах.
Іміпенем стійкий до руйнування бактеріальної бета-лактамазой, що робить його ефективним у відношенні багатьох мікроорганізмів, таких як Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Enterobacter spp., які стійкі до більшості бета-лактамних антибіотиків, а також анаеробів (Bacteroides fragilis). Антибактеріальний спектр включає практично всі клінічно значущі патогенні мікроорганізми.
Активний відносно таких мікроорганізмів in vitro, а так само in vivo: грамнегативні аероби: Acinctobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp.. числі Serratia marcescens;
грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включаючи штами, що утворюють пенициллнназу), Staphylococcus cpidermidis (включаючи штами, що утворюють пенициллнназу). Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacteriumspp.;
грампозитивні анаероби: Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.;
Іміпенем чинить бактерицидну дію in vitro на наступні мікроорганізми: грампозитивні аероби:\0009Bacillus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia spp.,
Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus груп C, G і групи viridans; грамнегативні аероби; Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Capnocytophaga spp., Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae. включаючи штами, що утворюють пенициллнназу. Pasteurclla spp., Providencia stuartii;
грамнегативні анаероби: Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella melaninogenica, Veillonella spp.;
Нечутливі: Enterococcus faecium, метицилін-резистентні Staphylococcus spp., Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas cepacia.
In vitro ��ействует синергидно з аміноглікозидами щодо Pseudomonas aeruginosa.Фармакокінетика
Максимальна концентрація (Стах) іміпенему при внутрішньовенному введенні в дозі 250, 500 або 1000 мг досягається протягом 20 хв - 14-24, 21-58 і 41-83 мкг/мл відповідно. Стах циластатину при в/в введення в дозі 250, 500 або 1000 мг досягається протягом 20 хв - 15-25, 31-49 і 56-80 мкг/мл Зв'язок з білками плазми іміпенему - 20%, циластатину - 40%. Швидко і добре розподіляється у більшості тканин і рідин організму. Найвищі концентрації досягаються в плевральному випоті, перитонеальной і інтерстиціальної рідини і репродуктивних органах. У низьких концентраціях виявляється в спинномозковій рідині (СМР). Об'єм розподілу в дорослих - 0.23-0.31 л/кг, у дітей віком 2-12 ліг - 0.7 л/кг, у немовлят -0.4-0.5 л/кг.
Блокування канальцевої секреції іміпенему циластатином призводить до інгібування його ниркового метаболізму і накопичення в сечі в незміненому вигляді. Циластатин метаболизирусгся до N-ацетилового з'єднання. При в/в введенні період полувыведсния (Т1/2) іміпенему і циластатину у дорослих - 1 год, у дітей віком 2-12 років - 1-1.2 ч. у новорожденных T1/2 іміпенему - 1.7-2.4 ч. циластатину - 3.8-8.4 год; при порушенні функції нирок Т1/2 іміпенему - 2.9-4 ч. циластатину - 13.3-17.1 ч.
Виводиться переважно нирками (70-76% протягом 10 год) шляхом клубочкової фільтрації (2/3) і активної канальцевої секреції (1/3); 1-2% виводиться через шлунково-кишковий зракт і 20-25% - внепочечным шляхом (механізм невідомий). Іміпенем і циластатин бысфо і ефективно (73-90%) виводиться за допомогою гемодіалізу (в результаті 3-годинного сеансу переривчастою гемофільтрації видаляється 75% отриманої дози).Побічні дії
З��ороны центральної нервової системи: енцефалопатія, тремор, сплутаність
свідомості, міоклонія. парестезія, вертиго. головний біль, психічні порушення, включаючи галюцинації, судоми.
З боку сечовидільної системи: олігурія. анурія, поліурія. протеїнурія, еритроцитурія. лейкоцитурія. циліндрурія. підвищення концентрації білірубіну в сечі і зміна кольору сечі, підвищення плазмової концентрації азоту сечовини і креатиніну, гостра ниркова недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, рво та, діарея, псевдомембранозний коліт, геморагічний коліт, гепатит (включаючи фульмінантний), печінкова недостатність, жовтяниця, гастроентерит, біль у животі, глосит, гіпертрофія сосочків язика, забарвлення зубів та язика, біль у глотці, гіперсалівація, печія.
З боку органів кровотворення й системи гемостазу: панцитопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. тромбоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз. лейкоцитоз, базофилия, зниження гемоглобіну і гематокриту. подовження протромбінового часу.
Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації ліпопротеїнів низької щільності, хибнопозитивний прямий тест Кумбса, гіпонатріємія, гіперкаліємія. гіпохлоремія.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. ексфоліативний де��матит, пропасниця, анафілактичні реакції.
З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін у вухах, порушення смаку.
З боку органів дихання: відчуття дискомфорту в грудях. задишка, гіпервентиляція.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія.
Місцеві реакції: гіперемія шкіри, болючий інфільтрат у місці введення: флебіт/тромбофлебіт, інфікування у місці введення, ущільнення вени.
Інші: кандидоз, ціаноз, гіпергідроз, біль у грудному відділі хребта.Взг��енности продажу
рецептурніОсобливі умови
Правила приготування розчинів.
Для приготування інфузійного розчину використовуються наступні розчинники: 0.9% розчин натрію хлориду. 5% розчин декстрози. 10% розчин декстрози. 5% розчин декстрози та 0.9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 500 мг іміпенему на 100 мл розчинника.
При застосуванні препарату у флаконах місткістю 100 мл, 115 мл, 125 мл вміст розчиняють в 100 мл розчинника, який додається у флакон. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозирачной рідини.
При застосуванні препарату у флаконах місткістю 20 мл, 30 мл вміст флакона попередньо розчиняють у 10 мл відповідного розчинника. Одержаний розчин не можна використовувати для введення!
Після розведення розчин добре струшують, після чого переносять у флакон або контейнер з рештою розчинника (90 мл). Загальний об'єм розчинника становить 100 мл. Для повного перенесення препарату (залишки препарату на стінках флакона) у флакон додають 20 мл раніше отриманого розчину струшують і знову пе��еносят у флакон або контейнер з вже отриманим розчином.Тільки після цього розчин готовий до застосування.
Концентрація іміпенему в отриманому розчині становить 5 мг/мл Кожні 250-500 мг вводять в/в крапельно протягом 20-30 хв. а кожні 750 мг-1 г - протягом 40-60 хв. Пацієнтам, у яких під час інфузії з'являється нудота, слід зменшити швидкість введення препарату.
Не рекомендується для лікування менінгіту.
Забарвлює сечу в червоний колір (безпечно і не повинно бути помилково прийнято за гематурію).
Лекарственная форма для в/в введення не повинна використовуватися для внутрішньом'язового введення.
Перед початком терапії повинен бути зібраний ретельний анамнез на предмет попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції препарат слід негайно відмінити.
У осіб. які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту (особливо коліт), відзначається підвищений ризик розвитку псевдомембранозного коліту.
При застосуванні препарату, як на тлі прийому, так і через 2-3 тижнів після прекращения лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування і застосування Іонообмінних смол (колсстирамин, колестипол), у важких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів і білка, призначення ванкоміцину або мстронидазола. Не можна застосовувати лікарські засоби, які гальмують перистальтику кишечника.
Як і у випадку з іншими бета-лактамними антибіотиками. Pseudomonas aeruginosa може досить швидко придбати резистентність до іміпенем. Тому у процесі лікування необхідно періодично визначати чутливість Pseudomonas aeruginosa до антибіотика згідно клінічної ситуації.
У літніх пацієнтів ймовірно наявність вікових порушень функції нирок, що може вимагати зниження дози.
Терапія противоэнилептическими лікарськими засобами у хворих з травмами головного мозку або судомами в анамнезі повинна тривати весь період лікування препаратом (щоб уникнути побічних ефектів з боку ЦНС).
З метою профілактики розвитку резистентності та підтримання кліматичних умов��жания ефективності имипенсма в клінічній практиці препарат слід використовувати тільки для лікування інфекцій, викликаних доведено (або приблизно) чутливими до іміпенем мікроорганізмами.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою
Враховуючи вірогідність розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентричні��рації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При появі побічних ефектів з боку центральної нервової системи слід утримуватися від виконання зазначених видів діяльності.Свідчення
-Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до іміпенем мікроорганізмами:
- инфаабдоминальные інфекції, спричинені Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пенициллиназонродуцирующие штами), Staphylococcus epidermidis, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus spp.. Pseudomonas aeruginosa, Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp.. Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.. Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp.
-інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus (пенициллиназопродуцирующие штами Acinctobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfliierizaei Klebsiella spp., Serratia marcescens;
-інфекції сечовивідних шляхів, спричинених Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеницшшиназопродуцирующие штами), Enterobacter spp., Escherichia coli. KlebsiellaПротипоказання
Підвищена чутливість до іміпенем та/або циластатину (іншим карбапенемів і бета-лактамних антибіотиків) і до інших компонентам
тгрепарата, дстскии вік до 3 міс., хронічна ниркова недостатність при кліренсі креатиніну (КК) менше 5 мл/хв/1.73 м2 без проведення гемодіалізу: у дітей - тяжка ниркова недостатність (концентрація сироваткового креатиніну понад 2 мг/дл).
З обережністю:
захворювання центральної нервової системи, протисудомна терапія вальпроєвою кислотою (зниження ефективності терапії), при КК менше 70 мл/хв/1.73 м“, пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту анамнезі, псевдомембранозний коліт, літній вік.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо можлива користь від лікування для матері перевищує потенційний ризик для плода. І іміпенем і циластатин проникають в невеликих кількостях у грудне молоко, тому слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування на час лікування препаратом.Лікарська взаємодія
Препарат фармацевтично несовмест��м з молочної кислоти (лактатом) і не повинен готуватися на основі розчинників, що її містять. Однак, внутрішньовенно препарат може вводитися через ту ж інфузійну систему, що і розчин, що містить лактат. При одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами можливі перехресні алергічні реакції; виявляє антагонізм по відношенню до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів та монобактамам).
При одночасному застосуванні з ганцикловиром підвищується ризик розвитку генералізованих судом. Ети препарати можна застосовувати одночасно, за винятком тих випадків, коли потенційні переваги перевищують можливий ризик.
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, незначно збільшують концентрацію в плазмі та іміпенему (якщо потрібні високі
концентрації іміпенему. застосовувати ці лікарські засоби одночасно не рекомендується).
При застосуванні препарату знижується сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти, що призводить до зниження ефективності проведеної противосудоро��ної терапії, тому в період лікування рекомендується проводити моніторинг плазмової концентрації вальпроєвої кислоти.
Препарат не слід змішувати в одному шприці з іншими антибіотиками, при цьому дозволяється одночасне - ізольоване - введення з іншими антибіотиками (аміноглікозидами).
