Дозировка
Препарат вводят ежедневно п/к или в виде коротких в/в инфузий (30-минутных) на 5% растворе декстрозы до тех пор, пока число нейтрофилов не перейдет ожидаемый минимум (надир) и не вернется в диапазон нормальных значений. Выбор пути введения зависит от конкретной клинической ситуации. Предпочтителен п/к путь введения. При необходимости в/в введения требуемое количество препарата вводится из шприца во флакон или пластиковый контейнер с 5% раствором декстрозы, затем производится 30-минутная инфузия разведенного препарата. Шприцы с препаратом Теваграстим предназначены только для однократного использования. Правила разведения Препарат Теваграстим разводят только 5% раствором декстрозы, нельзя разводить 0.9% раствором натрия хлорида. Разведенный препарат может адсорбироваться стеклом и пластмассами. Если препарат разводится до концентрации менее 15 мкг/мл (менее 1.5 млн.МЕ/мл), то в раствор следует добавлять сывороточный альбумин человека, чтобы конечная концентрация альбумина составляла 2 мг/мл. Например, при конечном объеме раствора 20 мл, суммарную дозу препарата Теваграстим менее 300 мкг (менее 30 млн.ME) следует вводить с добавлением 0.2 мл 20% раствора альбумина человека. Нельзя разводить Теваграстим до конечной концентрации менее 2 мкг/мл (менее 0.2 млн.МЕ/мл). Готовый раствор препарата Теваграстим должен храниться при температуре от 2° до 8°С не более суток. Стандартные схемы цитотоксической химиотерапии Вводят в дозе 5 мкг (0.5 млн.МЕ)/кг 1 раз/ ежедневно п/к или в/в в виде коротких инфузий (30-минутных) на 5% растворе декстрозы. Первую дозу препарата вводят не ранее, чем через 24 ч после окончания курса цитотоксической химиотерапии. При необходимости продолжительность курса терапии может составить до 14 дней, в зависимости от тяжести заболевания и выраженности нейтропении. После индукционной и консолидирующей терапии острого миелолейкоза продолжительность применения препарата Теваграстим может увеличиваться до 38 дней в зависимости от типа, доз и использованной схемы цитотоксической химиотерапии. Преходящее увеличение числа нейтрофилов наблюдается обычно через 1-2 дня после начала лечения препаратом Теваграстим. Для достижения стабильного терапевтического эффекта необходимо продолжать терапию препаратом Теваграстим до тех пор, пока число нейтрофилов не перейдет ожидаемый минимум и не достигнет нормальных значений. Не рекомендуется отменять препарат Теваграстим преждевременно, до перехода числа нейтрофилов через ожидаемый минимум. Лечение нужно прекратить, если АЧН после надира достигло 1.0х10 9/л. После миелоаблативной химиотерапии с последующей пересадкой костного мозга Вводят п/к или в/в в виде инфузии в 20 мл 5% раствора декстрозы. Начальная доза 10 мкг (1.0 млн.МЕ)/кг в/в капельно в течение 30 мин или 24 ч или же путем непрерывной п/к инфузии в течение 24 ч. Первую дозу препарата Теваграстим следует вводить не ранее, чем через 24 ч после цитотоксической химиотерапии, а при трансплантации костного мозга - не позже,
Передозировка
Случаи передозировки филграстима не отмечены. Через 1-2 дня после отмены препарата число циркулирующих нейтрофилов обычно снижается на 50% и возвращается к нормальному уровню через 1-7 дней.
Лекарственная форма
прозрачная бесцветная жидкость
Состав
В 1 мл раствора содержится:
активное вещество: филграстим 60 млн. МЕ/мл (соответствует 600 мкг/мл);
вспомогательные вещества: уксусная кислота ледяная 0,60 мг/мл, сорбитол 50,0 мг/мл, полисорбат 80 0,055 мг, натрия гидроксид до pH 4,20, вода для инъекций до 1,00 мл.
Фармакологическое действие
Стимулятор лейкопоэза. Филграстим - высокоочищенный негликозилированный белок, состоящий из 175 аминокислот. Он вырабатывается штаммом Escherichia coli, в геном которой методами генной инженерии введен ген гранулоцитарного колониестимулирующего фактора человека.
Человеческий гранулоцитарный колониестимулирующий фактор (Г-КСФ) — гликопротеин, регулирующий образование функционально активных нейтрофилов и их выход в кровь из костного мозга. Филграстим, содержащий рекомбинантный Г-КСФ, значительно увеличивает число нейтрофилов в периферической крови уже в первые 24 ч после введения, с небольшим увеличением числа моноцитов. У больных с тяжелой хронической нейтропенией филграстим может вызывать незначительное увеличение числа циркулирующих эозинофилов и базофилов.
Филграстим дозозависимо увеличивает число нейтрофилов с нормальной или повышенной функциональной активностью. После окончания лечения число нейтрофилов в периферической крови снижается на 50% в течение 1-2 дней и возвращается к нормальному уровню в течение последующих 1-7 дней. Продолжительность действия при в/в введении может укорачиваться. Филграстим значительно уменьшает частоту, тяжесть и продолжительность нейтропении и фебрильной нейтропении, уменьшая необходимость и длительность стационарного лечения у больных, получающих химиотерапию цитостатиками или миелоаблативную терапию с последующей трансплантацией костного мозга.
Больные, получающие филграстим и цитотоксическую химиотерапию, требуют меньших доз антибиотиков по сравнению с больными, получающими только цитотоксическую химиотерапию.
Лечение филграстимом значительно уменьшает продолжительность фебрильной нейтропении, потребность в антибиотикотерапии и госпитализации после индукционной химиотерапии при остром миелолейкозе, не влияя на частоту лихорадки и инфекционных осложнений.
Применение филграстима как самостоятельно, так и после химиотерапии, мобилизует выход гемопоэтических стволовых клеток в периферический кровоток. Аутологичную или аллогенную трансплантацию периферических стволовых клеток крови (ПСКК) проводят после терапии большими дозами цитостатиков, либо вместо трансплантации костного мозга, либо в дополнение к ней. Трансплантация периферических стволовых клеток крови также может назначаться после (высокодозной) миелосупрессивной цитотоксической терапии. Применение периферических стволовых клеток крови, мобилизованных с помощью филграстима, ускоряет восстановление кроветворения, уменьшает выраженность и продолжительность тромбоцитопении, опасность геморрагических осложнений и потребность в переливании тромбоцитарной массы после миелосупрессивной или миелоаблативной терапии.
Эффективность и безопасность филграстима у взрослых и детей, получающих цитотоксическую химиотерапию, одинаковы.
У детей и взрослых с тяжелой хронической нейтропенией (тяжелой врожденной, периодической, идиопатической нейтропенией) филграстим стабильно увеличивает число нейтрофилов в периферической крови, снижает частоту инфекционных осложнений.
Назначение филграстима пациентам с ВИЧ-инфекцией позволяет поддержать нормальное содержание нейтрофилов и следовать рекомендованным дозам антиретровирусной и/или другой миелосупрессивной терапии. Признаков увеличения репликации ВИЧ при применении филграстима не отмечено.
Как и другие гемопоэтические факторы роста, гранулоцитарный колониестимулирующий фактор стимулирует человеческие эндотелиальные клетки in vitro.
Фармакокинетика
Распределение
При в/в и п/к введении филграстима наблюдается положительная линейная зависимость между введенной дозой и концентрацией в сыворотке крови. После п/к введения терапевтических доз его концентрация превышает 10 нг/мл в течение 8-16 ч. Vd составляет 150 мл/кг.
Выведение
Независимо от способа введения, элиминация филграстима протекает по правилам кинетики первого порядка. T1/2 - 3.5 ч, клиренс равен 0.6 мл/мин/кг.
Длительное назначение филграстима до 28 дней после аутологичной трансплантации костного мозга не приводит к кумуляции и увеличению T1/2.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности отмечается увеличение Cmax и AUC и снижение значений Vd и клиренса по сравнению со здоровыми добровольцами и пациентами с почечной недостаточностью умеренной степени тяжести.
Побочные действия
Общие расстройства и реакции в месте введения: головная боль, утомляемость, реакции в месте инъекции (менее чем у 2% больных с ТХН).
Со стороны костно-мышечной системы: боли в костях и мышцах (часто - слабые или умеренные, нечасто - сильные, которые в большинстве случаев купируются обычными анальгетиками), артралгии, остеопороз, острый подагрический артрит, обострение ревматоидного артрита.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, запор, анорексия, гепатомегалия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - преходящая артериальная гипотензия, не требующая медикаментозной коррекции, кожный васкулит (при длительной терапии у 2% больных с ТХН), аритмии (связь с приемом филграстима не установлена), сосудистые нарушения (веноокклюзионная болезнь, связь с приемом филграстима не установлена).
Со стороны дыхательной системы: боль в горле, инфильтраты в легких, респираторный дистресс-синдром взрослых, дыхательная недостаточность, интерстициальная пневмония, возможно с неблагоприятным прогнозом (после химиотерапии).
Дерматологические реакции: часто - алопеция, кожная сыпь, боль в месте инъекций; редко - синдром Свита (острый фебрильный нейтрофильный дерматоз, связь с приемом филграстима не установлена).
Со стороны кроветворной и лимфатической системы: нечасто - спленомегалия, боль в верхнем левом квадранте живота; редко - тромбоз сосудов; очень редко - разрыв селезенки, тромбоцитопения, анемия и носовое кровотечение (при длительном назначении), миелодиспла
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лечение препаратом Теваграстим должно проводиться только под контролем онколога или гематолога, имеющих опыт применения Г-КСФ, при наличии необходимых диагностических возможностей. Процедуры мобилизации и афереза клеток должны проводиться в онкологическом или гематологическом центре, имеющем опыт работы в этой области и возможность адекватного мониторинга клеток-предшественников гемопоэза.
Шприц, в котором находится раствор, может быть оборудован дополнительным устройством безопасности иглы или быть без него. Дополнительное предохранительное устройство предназначено для предотвращения травм и уколов уже использованными шприцами (иглами) и не требует никаких специальных мер предосторожности. Для введения раствора необходимо медленно и равномерно надавить на поршень шприца. Давление на поршень сохраняют до момента введения рекомендуемой дозы и удаления шприца от места инъекции. Использованные шприцы утилизируют в соответствии с инструкциями медицинского учреждения или врача. Шприцы без предохранительного устройства перед утилизацией помещают в контейнер из прочного материала.
Рост злокачественных клеток
При миелодиспластическом синдроме (МДС) и хроническом миелолейкозе эффективность и безопасность применения филграстима не установлены. Пациентам с вышеперечисленными заболеваниями, а также с предопухолевыми поражениями миелоидного ростка кроветворения, применение филграстима не показано. Особое внимание следует обращать на дифференциальный диагноз между бластным кризом хронического миелолейкоза и острым миелолейкозом. Г-КСФ человека может стимулировать рост миелоидных клеток in vitro. Аналогичные эффекты могут наблюдаться in vitro и в отношении некоторых немиелоидных клеток.
Больные с ТХН
Особую осторожность следует проявлять при диагностике ТХН, чтобы дифференцировать ее от других гематологических заболеваний, таких как апластическая анемия, миелодисплазия и миелолейкоз. У 3% пациентов с тяжелой врожденной нейтропенией (синдром Костманна), получавших филграстим, наблюдался МДС и лейкоз. МДС и лейкоз - естественные осложнения этого заболевания; но их связь с лечением филграстимом не установлена. Примерно у 12% пациентов с исходно нормальной цитогенетикой при повторном обследовании обнаруживались аномалии, в т.ч. моносомия 7. Если у пациента с тяжелой врожденной нейтропенией (синдром Костманна) появляются цитогенетические нарушения, а также при развитии МДС или лейкоза, филграстим следует отменить. Пока еще не ясно, предрасполагает ли длительное лечение филграстимом пациентов с тяжелой врожденной нейтропенией (синдром Костманна) к развитию цитогенетических аномалий, МДС и лейкоза. Однако, таким пациентам рекомендуется через регулярные промежутки времени (приблизительно каждые 12 мес) проводить морфологические и цитогенетические исследования костного мозга. Цитогенетические нарушения, лейкоз и остеопороз были обнаружены при длительном применении филграстима (более 5 лет) у 9.1% пациентов с ТХН. Связь их с приемом препарата не выяснена.
Показания
— нейтропения, фебрильная нейтропения у больных, получающих интенсивную миелосупрессивную цитотоксическую химиотерапию по поводу злокачественных заболеваний (за исключением хронического миелолейкоза и миелодиспластического синдрома), а также нейтропения и ее клинические последствия у больных, получающих миелоаблативную терапию с последующей аллогенной или аутологичной трансплантацией костного мозга;
— мобилизация периферических стволовых клеток крови, в т.ч. после миелосупрессивной терапии;
— тяжелая врожденная, периодическая или идиопатическая нейтропения (абсолютное число нейтрофилов (АЧН) ? 0.5?109/л) у детей и взрослых с тяжелыми или рецидивирующими инфекциями в анамнезе;
— стойкая нейтропения (АЧН ? 1.0?109/л) у пациентов с развернутой стадией ВИЧ-инфекции для снижения риска бактериальных инфекций при невозможности использования других способов лечения.
Противопоказания
— тяжелая врожденная нейтропения (синдром Костманна) с цитогенетическими нарушениями;
— применение препарата с целью увеличения доз цитотоксических химиотерапевтических препаратов выше рекомендованных;
— одновременное назначение с цитотоксической химио- и лучевой терапией;
— терминальная стадия хронической почечной недостаточности;
— период лактации (грудного вскармливания);
— новорожденный возраст (до 28 дней жизни);
— повышенная чувствительность к филграстиму или другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать при беременности, злокачественных и предопухолевых заболеваниях миелоидного характера (в т.ч. остром миелолейкозе), серповидно-клеточной анемии, в комбинации с высокодозной химиотерапией, наследственной непереносимости фруктозы.
Лекарственное взаимодействие
Эффективность и безопасность введения филграстима в один день с цитотоксическими химиопрепаратами не установлены. В связи с высокой чувствительностью активно пролиферирующих миелоидных клеток к противоопухолевым цитотоксическим препаратам назначать филграстим за 24 ч до или после введения этих препаратов не рекомендуется.
Фторурацил усиливает тяжесть нейтропении при одновременном назначении с филграстимом. Возможное взаимодействие с другими гемопоэтическими факторами роста и цитокинами неизвестно.
Учитывая, что литий стимулирует высвобождение нейтрофилов, возможно усиление действия филграстима при комбинированном назначении, но такие исследования не проводились.
Филграстим фармацевтически не совместим с 0.9% раствором натрия хлорида. При применении филграстима для мобилизации кроветворных стволовых клеток после химиотерапии следует учитывать, что при назначении в течение длительного времени таких цитостатиков, как мелфалан, кармустин и карбоплатин
(2339)
Дозування
Препарат вводять щоденно п/к або у вигляді коротких в/в інфузій (30-хвилинних) на 5% розчині декстрози до тих пір, поки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум (надір) і не повернеться в діапазон нормальних значень. Вибір шляху введення залежить від конкретної клінічної ситуації. Кращий п/к шлях введення. При необхідності в/в введення необхідну кількість препарату вводиться зі шприца у флакон або пластиковий контейнер з 5% розчином декстрози, потім проводиться 30-хвилинна інфузія розведеного препарату. Шприци з п��епаратом Теваграстим призначені тільки для одноразового використання. Правила розведення Препарат Теваграстим розводять 5% розчином декстрози, не можна розводити 0.9% розчином натрію хлориду. Розведений препарат може адсорбуватися склом і пластмасами. Якщо препарат розводиться до концентрації менше 15 мкг/мл (менше 1.5 млн. МО/мл), то в розчин слід додавати сироватковий альбумін людини, щоб кінцева концентрація альбуміну становила 2 мг/мл Наприклад, при кінцевому об'ємі розчину 20 мл, сумарну дозу препарату Тев��грастим менше 300 мкг (менше 30 млн. ME) слід вводити з додаванням 0.2 мл 20% розчину альбуміну людини. Не можна розводити Теваграстим до кінцевої концентрації менше 2 мкг/мл (менше 0.2 млн. МО/мл). Готовий розчин препарату Теваграстим повинен зберігатися при температурі від 2° с до 8°С не більше доби. Стандартні схеми цитотоксичної хіміотерапії Вводять у дозі 5 мкг (0.5 млн МО)/кг 1 раз/ щоденно п/к або в/в у вигляді коротких інфузій (30-хвилинних) на 5% розчині декстрози. Першу дозу препарату вводять не раніше, ніж через 24 год після закінчення курсу цитотоксич��ської хіміотерапії. При необхідності тривалість курсу терапії може становити до 14 днів, залежно від тяжкості захворювання і вираженості нейтропенії. Після індукційної і консолідуючої терапії гострого мієлолейкозу тривалість застосування препарату Теваграстим може збільшуватися до 38 днів залежно від типу, доз і використаної схеми цитотоксичної хіміотерапії. Минуще збільшення кількості нейтрофілів спостерігається через 1-2 дні після початку лікування препаратом Теваграстим. Для досягнення стабільного т��рапевтіческого ефекту необхідно продовжувати терапію препаратом Теваграстим до тих пір, поки кількість нейтрофілів не перейде очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Не рекомендується відміняти препарат Теваграстим передчасно, до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум. Лікування потрібно припинити, якщо АЧН після надіра досягло 1.0х10 9/л. Після миелоаблативной хіміотерапії з наступною пересадкою кісткового мозку Вводять п/к або в/в у вигляді інфузії у 20 мл 5% розчину декстрози. Початкова доза 10 мкг (1.0 млн МО)/кг в/в капельно протягом 30 хв або 24 год або ж шляхом безперервної п/ш інфузії протягом 24 год. Першу дозу препарату Теваграстим слід вводити не раніше, ніж через 24 години після цитотоксичної хіміотерапії, а при трансплантації кісткового мозку - не пізніше,Передозування
Випадки передозування филграстима не відзначені. Через 1-2 дні після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів звичайно знижується на 50% і повертається до нормального рівня через 1-7 днів.
Лікарська форма
прозора безбарвна рідинаСклад
В 1 мл розчину міститься:
активна речовина: филграстим 60 млн. МО/мл (відповідає 600 мкг/мл);
допоміжні речовини: оцтова кислота льодяна 0,60 мг/мл, сорбітол 50,0 мг/мл, полісорбат 80 0,055 мг, натрію гідроксид до pH 4,20, вода для ін'єкцій до 1,00 млФармакологічна дія
Стимулятор лейкопоезу. Филграстим - високоочищений негликозилированный білок, що складається з 175 амінокислот. Він виробляється штамом Escherichia coli, в геном якого методами генної інженерії введений ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини.
Людський гра��улоцитарный колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) — глікопротеїн, який регулює утворення функціонально активних нейтрофілів та їх вихід у кров з кісткового мозку. Филграстим, що містить рекомбінантний Г-КСФ, значно збільшує кількість нейтрофілів в периферичній крові вже в перші 24 год після введення з невеликим збільшенням кількості моноцитів. У хворих з тяжкою хронічною нейтропенією филграстим може спричинити незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів і базофілів.
Филграстим дозозалежно збільшує числпро нейтрофілів з нормальною або підвищеною функціональною активністю. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1-2 днів і повертається до нормального рівня протягом наступних 1-7 днів. Тривалість дії при в/в введенні може коротшати. Филграстим значно зменшує частоту, тяжкість і тривалість нейтропенії і фебрильної нейтропенії, зменшуючи необхідність і тривалість стаціонарного лікування у хворих, які отримують хіміотерапію цитостатиками або миелоаблативну�� терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку.
Хворі, які отримують филграстим і цитотоксичну хіміотерапію, потребують менших доз антибіотиків у порівнянні з хворими, що отримують тільки цитотоксичну хіміотерапію.
Лікування филграстимом значно зменшує тривалість фебрильної нейтропенії, потреба в антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, не впливаючи на частоту гарячки та інфекційних ускладнень.
Застосування филграстима як самостійний��єльне, так і після хіміотерапії мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин у периферичний кровотік. Аутологичную або аллогенную трансплантацію периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) проводять після терапії великими дозами цитостатиків, або замість трансплантації кісткового мозку, або в доповнення до неї. Трансплантація периферичних стовбурових клітин крові також може призначатися після (высокодозной) миелосупрессивной цитотоксичної терапії. Застосування периферичних стовбурових клітин крові, мобілізованих за допомогою филграстима, прискорює відновлення кровотворення, зменшує вираженість і тривалість тромбоцитопенії, небезпеку геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси після миелосупрессивной або миелоаблативной терапії.
Ефективність і безпека филграстима у дорослих і дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, однакові.
У дітей і дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (тяжкою уродженою, періодичною, ідіопатичною нейтропенією) филграстим стабільно збільшує годчисло нейтрофілів у периферичній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень.
Призначення филграстима пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримувати нормальний вміст нейтрофілів і слідувати рекомендованим дозам антиретровірусної та/або іншого миелосупрессивной терапії. Ознак збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні филграстима не відзначено.
Як і інші гемопоетичні фактори росту, гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор стимулює людські ендотеліальні клітини in vitro.Фармакокінетика
Р��спределение
При в/в і п/к введенні филграстима спостерігається позитивна лінійна залежність між введеною дозою та концентрацією в сироватці крові. Після п/к введення терапевтичних доз його концентрація перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 ч. Vd складає 150 мл/кг
Виведення
Незалежно від способу введення, елімінація филграстима протікає за правилами кінетики першого порядку. T1/2 - 3.5 год, кліренс дорівнює 0.6 мл/хв/кг
Тривале призначення филграстима до 28 днів після аутологічної трансплантації кісткового мозку не при��одіт до кумуляції і збільшення T1/2.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності відзначається збільшення Cmax і AUC і зниження значень Vd і кліренсу порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості.Побічні дії
Загальні розлади та реакції у місці введення: головний біль, втомлюваність, реакції в місці ін'єкції (менш ніж у 2% хворих з ТХН).
З боку кістково-м'язової системи: болі в кістках і м'язх (часто - слабкі або помірні, нечасто - сильні, які в більшості випадків купуються звичайними аналгетиками), артралгії, остеопороз, гострий подагричний артрит, загострення ревматоїдного артриту.
З боку травної системи: діарея, запор, анорексія, гепатомегалія.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - минуща артеріальна гіпотензія, що потребує медикаментозної корекції, шкірний васкуліт (при тривалій терапії у 2% хворих з ТХН), аритмії (зв'язок з прийомом филграстима не встановлена), сосудизапашні порушення (веноокклюзионная хвороба, зв'язок з прийомом филграстима не встановлена).
З боку дихальної системи: біль у горлі, інфільтрати в легенях, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність, інтерстиціальна пневмонія, можливо з несприятливим прогнозом (після хіміотерапії).
Дерматологічні реакції: часто - алопеція, шкірні висипання, біль у місці ін'єкцій; рідко - синдром Світа (гострий фебрильный нейтрофільний дерматоз, зв'язок з прийомом филграстима не встановлена).
З боку кроветворної та лімфатичної системи: нечасто - спленомегалія, біль у верхньому лівому квадранті живота; рідко - тромбоз судин; дуже рідко - розрив селезінки, тромбоцитопенія, анемія і носові кровотечі (при тривалому призначенні), миелодисплаОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лікування препаратом Теваграстим повинно проводитися тільки під контролем онколога або гематолога, які мають досвід застосування Г-КСФ, при наявності необхідних діагностичних можливостей. Процедури мобілізації та аферезу клітин повинні проводитися в онкологическом або гематологічному центрі, що має досвід роботи в цій галузі і можливості адекватного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.
Шприц, в якому знаходиться розчин, може бути обладнаний додатковим пристроєм безпеки голки або без нього. Додатковий запобіжний пристрій, призначений для запобігання травм і уколів вже використаними шприцами (голками) та не вимагає ніяких спеціальних заходів. Для введення розчину необхідно повільно та рівномірно натиснути на поршень шприца. Тиск на поршень зберігають до моменту введення рекомендованої дози і видалення шприца від місця ін'єкції. Використані шприци утилізують згідно з інструкціями медичного закладу або лікаря. Шприци без запобіжного пристрою перед утилізацією поміщають в контейнер з міцного матеріалу.
Зростання злоякісних клітин
При миелодиспластическом синдрому (МДС) та хронічному мієлолейкозі ефективність і безпека застосування филграстима не встановлені. Пацієнтам з перерахованими вище захворювань��иями, а також з передпухлинними ураженнями мієлоїдного паростка кровотворення, застосування филграстима не показано. Особливу увагу слід звертати на диференціальний діагноз між бластним кризом хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом. Г-КСФ людини може стимулювати ріст мієлоїдних клітин in vitro. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vitro і щодо деяких немиелоидных клітин.
Хворі з ТХН
Особливу обережність слід проявляти при діагностиці ТХН, щоб диференціювати її від інших гематологиче��ких захворювань, таких як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. У 3% пацієнтів з важкою вродженою нейтропенією (синдром Костманна), які отримували филграстим, спостерігався МДС та лейкозу. МДС і лейкоз - природні ускладнення цього захворювання; але їх зв'язок з лікуванням филграстимом не встановлена. Приблизно у 12% пацієнтів з початково нормальною цитогенетикой при повторному обстеженні виявлялися аномалії, у т. ч. моносомия 7. Якщо у пацієнта з важкою вродженою нейтропенією (синдром Костманна) з'являються цитогенетичні порушення, а також при розвитку МДС або лейкозу, филграстим слід відмінити. Поки ще не ясно, привертає чи тривале лікування филграстимом пацієнтів з важкою вродженою нейтропенією (синдром Костманна) до розвитку цитогенетичних аномалій, МДС та лейкозу. Однак, таким пацієнтам рекомендується через регулярні проміжки часу (приблизно кожні 12 місяців) проводити морфологічні та цитогенетичні дослідження кісткового мозку. Цитогенетичні порушення, лейкоз і остеопороз були виявлені при тривалому застосуванні филграстима (бопонад 5 років) у 9.1% пацієнтів з ТХН. Зв'язок їх з прийомом препарату не з'ясована.Свідчення
— нейтропенія, фебрильна нейтропенія у хворих, які отримують інтенсивну миелосупрессивную цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу і миелодиспластического синдрому), а також нейтропенія та її клінічні наслідки у хворих, які отримують миелоаблативную терапію з наступною алогенної або аутологічної трансплантацією кісткового мозку;
— мобілізація периферичних стовбурів��х клітин крові, в т. ч. після миелосупрессивной терапії;
— тяжка вроджена, періодична або ідіопатична нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів (АЧН) ? 0.5?109/л) у дітей та дорослих з тяжкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі;
— стійка нейтропенія (АЧН ? 1.0?109/л) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій при неможливості використання інших способів лікування.Протипоказання
— тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костманна) з цитогенетичними порушенн��мі;
застосування препарату з метою збільшення доз цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів вище рекомендованих;
— одночасне призначення з цитотоксичною хіміо - та променевою терапією;
— термінальна стадія хронічної ниркової недостатності;
— період лактації (грудного вигодовування);
— новонароджений вік (до 28 днів життя);
— підвищена чутливість до филграстиму або інших компонентів препарату.
З обережністю слід призначати при вагітності, злокачествен��их і передпухлинних захворюваннях мієлоїдного характеру (в т. ч. гострому мієлолейкозі), серповидно-клітинної анемії, у комбінації з высокодозной хіміотерапією, спадковій непереносимості фруктози.Лікарська взаємодія
Ефективність і безпека введення филграстима в один день з цитотоксичними хіміопрепаратами не встановлені. У зв'язку з високою чутливістю активно проліферуючих мієлоїдних клітин до протипухлинних цитотоксичною препаратів призначати филграстим за 24 год до або після введення цих препаратоу не рекомендується.
Фторурацил посилює тяжкість нейтропенії при одночасному призначенні з филграстимом. Можлива взаємодія з іншими гемопоэтическими факторами росту і цитокінами невідомо.
Враховуючи, що літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії филграстима при комбінованому призначенні, але такі дослідження не проводилися.
Филграстим фармацевтично не сумісний з 0.9% розчином натрію хлориду. При застосуванні филграстима для мобілізації стовбурових кровотворних клітин ��віслюку хіміотерапії слід враховувати, що при призначенні протягом тривалого часу таких цитостатиків, як мелфалан, кармустин і карбоплатин
