Дозировка
При приеме внутрь доза составляет 125-500 мг/, схема лечения определяется индивидуально. При имплантации в подкожно-жировую клетчатку с помощью специальной методики вводят 800 мг.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
1 таб.
дисульфирам 150 мг
Фармакологическое действие
Оказывает ингибирующее влияние на фермент альдегид дегидрогеназу, которая участвует в метаболизме этилового спирта. Это приводит к повышению концентрации метаболита этилового спирта ацетальдегида, вызывающего приливы крови к лицу, тошноту, рвоту, общее недомогание, тахикардию, понижение АД, которые делают чрезвычайно неприятным употребление алкоголя после приема дисульфирама.
Фармакокинетика
После приема внутрь происходит быстрая, но неполная (70-90%) абсорбция активного вещества из ЖКТ.
Благодаря высокой растворимости в липидах, дисульфирам широко распределяется в организме и накапливается в различных жировых депо.
Дисульфирам быстро метаболизируется в диэтилдитиокарбамат (ДДК), который частично выводится в виде сероуглерода с выдыхаемым воздухом и частично метаболизируется в печени в метил-ДДК. Последний превращается в активный метаболит - диэтилтиокарбаминовой кислоты метиловый эфир (метил-ДТК). Cmax в плазме крови метил-ДТК достигается через 4 ч после приема дисульфирама, но максимальная ингибирующая активность в отношении альдегид дегидрогеназы впервые наблюдается через 3 дня приема.
T1/2 метил-ДТК составляет около 10 ч, при этом ингибирующая активность в отношении альдегид дегидрогеназы продолжается значительно дольше. Эффект, таким образом, может сохраняться в течение 7-14 дней после отмены.
При слабом или умеренном ухудшении функции печени, метаболизм не меняется. Напротив, при циррозе печени наблюдается повышение концентрации метаболитов в крови.
Метаболиты выводятся главным образом с мочой. Часть выводится с выдыхаемым воздухом в виде сероуглерода. 20% в виде неизмененного дисульфирама выводится через кишечник.
До 20% дозы может оставаться в организме в течение 1 недели и более.
После имплантации дисульфирам проникает в кровь. Минимальное содержание дисульфирама в крови - около 20 нг/мл. Содержание в крови ДДК и сероуглерода достигает 0.14 мкг/мл после имплантации 1-1.6 г дисульфирама. Однако, несмотря на эти очень низкие уровни, реакции дисульфирам-этанол могут возникать в течение 5-9 мес после имплантации.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: металлический привкус во рту; редко - гепатиты.
Со стороны ЦНС: полиневриты нижних конечностей, нервно-психические расстройства, снижение памяти, дезориентация, головная боль.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд.
Реакции, обусловленные ассоциацией дисульфирам-этанол: коллапс, нарушения сердечного ритма, приступы стенокардии, инфаркт миокарда, отек мозга.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применять у пациентов с почечной недостаточностью, заболеваниями печени, дыхательной системы.
Показания
Для приема внутрь: профилактика рецидивов во время лечения хронического алкоголизма.
Для имплантации: лечение хронического алкоголизма, в качестве дезинтоксикационного средства при хроническом отравлении никелем.
Противопоказания
Тяжелые сердечно-сосудистые заболевания, тяжелая печеночная недостаточность, сахарный диабет, эпилепсия, нервно-психические заболевания; одновременный прием фенитоина, изониазида, метронидазола, одновременное употребление напитков, содержащих алкоголь или прием лекарственных препаратов, содержащих этанол, а также их употребление в течение 24 ч после приема дисульфирама; беременность, лактация; повышенная чувствительность к дисульфираму.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антикоагулянтами производными кумарина (в т.ч. с варфарином) усиливается антикоагулянтное действие, повышается риск развития кровотечений.
Дисульфирам ингибирует ферменты печени, поэтому при одновременном применении препаратов, метаболизирующихся в печени, возможно нарушение их метаболизма.
При одновременном применении дисульфирама с трициклическими антидепрессантами, производными фенотиазина, ингибиторами МАО существует риск развития серьезных побочных реакций, связанных с лекарственным взаимодействием.
Описан случай развития мании у пациента, принимающего дисульфирам и буспирон.
При одновременном применении уменьшается клиренс дезипрамина и имипрамина из организма.
При одновременном применении с амитриптилином возможно усиление терапевтического действия дисульфирама, однако возможно также усиление токсического действия амитриптилина на ЦНС.
(525)
Дозування
При прийомі всередину доза становить 125-500 мг/, схема лікування визначається індивідуально. При імплантації в підшкірно-жирову клітковину з допомогою спеціальної методики вводять 800 мг.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
1 таб.
дисульфірам 150 мгФармакологічна дія
Чинить інгібуючий вплив на фермент альдегід дегидрогеназу, яка бере участь у метаболізмі етилового спирту. Це призводить до підвищення концентрації метаболіту етилового спирту-ацетальдегіду, що викликає припливи крові до обличчя, нудоту, блювання, загальне нездужання, тахікардію, зниження АТ, які роблять надзвичайно неприємним вживання алкоголю після прийому дисульфіраму.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо відбувається швидка, але неповна (70-90%) абсорбція активної речовини з ШКТ.
Завдяки високій розчинності в ліпідах, дисульфірам широко розподіляється в організмі і накопичується в різних жирових депо.
Дисульфірам швидко метаболізується в диэтилдитиокарбамат (ДДК), який частково виводиться у вигляді сірковуглецю з видихуваним повітрям і ча��частково метаболізується в печінці в метил-ДДК. Останній перетворюється в активний метаболіт - диэтилтиокарбаминовой кислоти метиловий ефір (метил-ДТК). Cmax в плазмі крові метил-ДТК досягається через 4 год після прийому дисульфіраму, але максимальна інгібуюча активність відносно альдегід дегідрогенази уперше спостерігається через 3 дні прийому.
T1/2 метил-ДТК становить близько 10 год, при цьому інгібуюча активність відносно альдегід дегідрогенази триває значно довше. Ефект, таким чином, може зберігатися протягом 7-14 днів після скасування.
При слабкому або помірному погіршення функції печінки, метаболізм не змінюється. Навпаки, при цирозі печінки спостерігається підвищення концентрації метаболітів у крові.
Метаболіти виводяться головним чином з сечею. Частина виводиться з видихуваним повітрям у вигляді сірковуглецю. 20% у вигляді незміненого дисульфіраму виводиться через кишечник.
До 20% дози може залишатися в організмі протягом 1 тижня і більше.
Після імплантації дисульфірам проникає в кров. Мінімальний вміст дисульфіраму в крові - близько 20 ��г/мл Вміст у крові ДДК і сірковуглецю досягає 0.14 мкг/мл після імплантації 1-1.6 г дисульфіраму. Однак, незважаючи на ці дуже низькі рівні, реакцію дисульфірам-етанол можуть виникати протягом 5-9 міс після імплантації.Побічні дії
З боку травної системи: металевий присмак у роті; рідко - гепатити.
З боку нервової системи: поліневрит нижніх кінцівок, нервово-психічні розлади, зниження пам'яті, дезорієнтація, головний біль.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.
Реакції, зумовлені асоціацією дисульфірам-етанол: колапс, порушення серцевого ритму, напади стенокардії, інфаркт міокарда, набряк мозку.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю, захворюваннями печінки, дихальної системи.Свідчення
Для прийому всередину: профілактика рецидивів під час лікування хронічного алкоголізму.
Для імплантації: лікування хронічного алкоголізму, як дезінтоксикаційного засобу при хронічному отруєнні нікелем.Противопоказа��ія
Тяжкі серцево-судинні захворювання, тяжка печінкова недостатність, цукровий діабет, епілепсія, нервово-психічні захворювання; одночасний прийом фенітоїну, ізоніазиду, метронідазолу, одночасне вживання напоїв, що містять алкоголь або прийом лікарських препаратів, що містять етанол, а також їх вживання протягом 24 год після прийому дисульфіраму; вагітність, лактація; підвищена чутливість до дисульфираму.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з антикоагулянтами вироб��ими кумарину (в т. ч. з варфарином) посилюється антикоагулянтну дію, підвищується ризик розвитку кровотеч.
Дисульфірам інгібує ферменти печінки, тому при одночасному застосуванні препаратів, що метаболізуються в печінці, можливе порушення їх метаболізму.
При одночасному застосуванні дисульфіраму з трициклічними антидепресантами, похідними фенотіазину, інгібіторами МАО існує ризик розвитку серйозних побічних реакцій, пов'язаних з лікарською взаємодією.
Описаний випадок розвитку манії у пацієнта, що приймає дисульфірам і буспірон.
При одночасному застосуванні зменшується кліренс дезипраміну та іміпраміну з організму.
При одночасному застосуванні з амітриптиліном можливе посилення терапевтичної дії дисульфіраму, однак можливо також посилення токсичної дії амітриптиліну на ЦНС.
