Дозировка
Длительность лечения зависит от показания и тяжести течения заболевания. Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи, запивая небольшим количеством воды. Желательно принимать препарат в одно и то же время. Длительность лечения зависит от показания и тяжести течения заболевания. Взрослые 250 мг 1 раз в сутки. Инфекции кожных покровов Рекомендуемая продолжительность лечения: дерматомикоз стоп (межпальцевый, подошвенный или по типу носков) - 2-6 недель; дерматомикоз туловища, голеней - 2-4 недели; кандидоз кожи - 2-4 недели. Полное исчезновение проявлений инфекции и жалоб, связанных с ней, может наступить не ранее, чем через несколько недель после микологического излечения. Инфекции волос и волосистой части головы Рекомендуемая продолжительность лечения: микоз волосистой части головы – 4 недели. Микозы волосистой части головы наблюдаются преимущественно у детей. Онихомикоз Продолжительность лечения составляет у большинства пациентов от 6 до 12 недель. При онихомикозе кистей в большинстве случаев достаточно 6-ти недель лечения. При онихомикозе стоп в большинстве случаев достаточно 12-ти недель лечения. Некоторым больным, которые имеют сниженную скорость роста ногтей, может потребоваться более длительное лечение. Оптимальный клинический эффект наблюдается спустя несколько месяцев после микологического излечения и прекращения терапии. Это определяется тем периодом времени, который необходим для отрастания здорового ногтя. Применение у детей Данные применения препарата у детей в возрасте младше 3 лет (масса тела которых обычно менее 12 кг) отсутствуют. Применение препарата для лечения у детей с массой тела менее 20 кг не рекомендуется в виду невозможности адекватного подбора дозы. Применение у детей от 3 до 12 лет при массе тела более 20 кг целесообразно только в том случае, когда положительный ожидаемый эффект от терапии превышает потенциальный риск развития побочного действия. Длительность лечения и дозы зависят от массы тела ребенка. У детей старше 3-х лет препарат назначают 1 раз в сутки. Разовая доза составляет: для детей с массой тела от 20 до 40 кг - 125 мг; более 40 кг - 250 мг. Применение у пациентов пожилого возраста Нет оснований предполагать, что для пациентов пожилого возраста требуется изменять режим дозирования препарата или что у них, отмечаются побочные действия, отличающиеся от таковых у пациентов более молодого возраста. В случае применения в этой возрастной группе препарата в таблетках следует учитывать возможность сопутствующего нарушения функции печени или почек.
Передозировка
Симптомы: головная боль, тошнота, боль в эпигастральной области и головокружение. Рекомендуемое в случае передозировки лечение включает мероприятия по выведению препарата, в первую очередь путем назначения активированного угля и промывания желудка; при необходимости проводят симптоматическую и поддерживающую терапию.
Лекарственная форма
Таблетки белого или белого с желтоватым оттенком цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с фаской и риской с одной стороны.
Состав
1 таблетка 250 мг содержит:
Активное вещество: тербинафина гидрохлорид 281,4 мг, в пересчете на тербинафин 250 мг;
Вспомогательные вещества: гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) 11 мг, кальция стеарат 3,6 мг, кремния диоксид коллоидный 4 мг, кроскармеллоза натрия 10 мг, целлюлоза микрокристаллическая 60 мг.
Фармакологическое действие
Тербинафин представляет собой аллиламин, который обладает широким спектром действия в отношении грибов, вызывающих заболевания кожи, волос и ногтей, в том числе дерматофитов, таких как Trychophyton (например, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum, T. tonsurans), Microsporum (M. canis), Epidermophyton floccosum, а также дрожжевых грибов рода Candida (например, С. albicans) и Pityrosporum. В низких концентрациях тербинафин оказывает фунгицидное действие в отношении дерматофитов, плесневых и некоторых диморфных грибов. Активность в отношении дрожжевых грибов, в зависимости от их вида, может быть фунгицидной или фунгистатической.
Тербинафин, ингибируя фермент скваленэпоксидазу в клеточной мембране гриба, (не относящуюся к системе цитохрома Р450), специфически подавляет ранний этап синтеза стеролов в клетке гриба, что приводит к дефициту эргостерола, внутриклеточному накоплению сквалена и гибели клетки гриба.
При применении тербинафина внутрь в коже, волосах и ногтях создаются концентрации, обеспечивающие фунгицидное действие.
Фармакокинетика
После приема внутрь тербинафин хорошо абсорбируется (более 70%); абсолютная биодоступность тербинафина вследствие эффекта "первого прохождения" составляет примерно 50%. После однократного приема тербинафина внутрь в дозе 250 мг его максимальная концентрация в плазме (Сmах) достигается через 1,5 часа и составляет 1,3 мкг/мл. При постоянном приеме тербинафина его Сmах увеличивается в среднем на 25% по сравнению с однократным приемом; площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) увеличивается в 2,3 раза. Исходя из увеличения AUC, можно рассчитать эффективный период полувыведения (30 часов).
Прием пищи в умеренной степени влияет на биодоступность препарата (AUC увеличивается менее чем на 20%), коррекции дозы препарата Тербинафин Канон при одновременном приеме с пищей не требуется.
Тербинафин в значительной степени связывается с белками плазмы крови (99%). Он быстро проникает в дермальный слой кожи и концентрируется в липофильном роговом слое. Тербинафин также проникает в секрет сальных желез, что приводит к созданию высоких концентраций в волосяных фолликулах, волосах и в коже, богатой сальными железами. Тербинафин проникает в ногтевые пластинки в первые несколько недель после начала терапии.
Тербинафин метаболизируется быстро и в существенной степени при участии, как минимум, семи изоферментов цитохрома Р450, при этом основную роль играют изоферменты CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 и CYP2C19. В результате биотрансформации тербинафина образуются метаболиты, не обладающие противогрибковой активностью и выводящиеся преимущественно почками.
Многократное применение тербинафина, приводящее к повышению его концентрации в сыворотке крови, сопровождается трехфазным выведением с конечным периодом полувыведения около 16,5 суток.
Не выявлено изменений равновесной концентрации тербинафина в плазме в зависимости от возраста.
В фармакокинетических исследованиях разовой дозы тербинафина у больных с сопутствующими нарушениями функции почек (клиренс креатинина
<50 мл/мин) и с заболеваниями печени была показана возможность снижения клиренса препарата на 50%.
Побочные действия
Тербинафин в целом переносится хорошо. Побочные эффекты обычно слабо или умеренно выражены и носят преходящий характер. Ниже приведены нежелательные явления, которые наблюдались в ходе клинических исследований или в пострегистрационный период. Частота побочных эффектов оценивалась следующим образом: очень часто (?1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); редко (?1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000, включая отдельные случаи), частота неизвестна (частоту возникновения побочных эффектов невозможно оценить на основании имеющихся данных).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы
нечасто - анемия;
очень редко - нейтропения, агранулоцитоз, панцитопения, тромбоцитопения.
Нарушения со стороны иммунной системы
очень редко - анафилактоидные реакции (включая ангионевротический отек), кожная и системная красная волчанка (или их обострение).
Нарушения психики
часто - депрессия;
нечасто - тревожность.
Нарушения со стороны нервной системы
очень часто - головная боль;
часто - головокружение, нарушения вкусовых ощущений, вплоть до их потери (обычно восстановление происходит в пределах нескольких недель после прекращения лечения. Имеются отдельные сообщения о случаях длительных нарушений вкусовых ощущений). В отдельных случаях на фоне приема препарата отмечалось истощение;
нечасто - парестезии, гипестезии.
Нарушения со стороны органа зрения
нечасто - нарушение зрения.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения
нечасто - шум в ушах.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
очень часто - вздутие живота, снижение аппетита, диспепсия, тошнота, слабо выраженные боли в животе, диарея.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей
редко - гепатобилиарная дисфункция (преимущественно холестатической природы), в том числе печеночная недостаточность, включая очень редкие случаи развития тяжелой печеночной недостаточности (некоторые со смертельным исходом или требующие трансплантации печени; в большинстве случаев, когда развивалась печеночная недостаточность, пациенты имели серьезные сопутствующие системные заболевания и причинно-следственная связь печеночной недостаточности с приемом препарата была сомнительной); гепатит, желтуха, холестаз, повышение активности «печеночных» трансаминаз.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
очень часто - сыпь, крапивница; нечасто - реакции фоточувствительности; очень редко - синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, острый генерализованный экзантематозный пустулез, многоформная эритема, токсическая кожная сыпь, эксфолиативный дерматит, буллезный дерматит, псориазоподобные высыпания или обострение псориаза, алопеция.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани
очень часто - артралгия, миалгия.
Общие расстройства
часто - чувство усталости;
нечасто - повышение температуры тела.
Лабораторные и инструментальные данные:
нечасто - снижение веса (вторично по отношению к нарушению вкусовых ощущений).
На основе спонтанных сообщений, получаемых в пострегистрационный период, и литературных данных выявлены следующие нежелательные явления, частота которых вследствие неточного количества пациентов не может быть установлена:
Нарушения со стороны иммунной системы
Анафилактические реакции, синдром, подобный сывороточной болезни.
Нарушения со стороны органа зрения
Затуманивание зрения, снижение остроты зрения.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
Лекарственная сыпь с эозинофилией и системными симптомами (сыпь, отеки, лихорадка и увеличение лимфатических узлов).
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения
Тугоухость, нарушение слуха.
Нарушения со стороны сосудов
Васкулит.
Нарушения со стороны нервной системы
Потеря обоняния, в том числе на длительный период времени, снижение обоняния.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
Панкреатит.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани
Рабдомиолиз.
Общие расстройства
Гриппоподобный синдром.
Лабораторные и инструментальные данные
Повышение активности креатинфосфокиназы в сыворотке крови.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нерегулярное применение или досрочное прекращение лечения повышает риск развития рецидива заболевания.
До начала применения тербинафина в таблетках необходимо провести анализ функции печени. Гепатотоксичность может возникнуть как у пациентов с предшествующими заболеваниями печени, так и без них. В течение терапии рекомендовано периодическое исследование функции печени (через 4-6 недель после начала лечения). Лечение немедленно должно быть прекращено в случае повышения активности «печеночных» проб. Пациенты, которым назначают препарат, должны быть предупреждены о том, что необходимо немедленно информировать лечащего врача о возникновении на фоне приема препарата таких симптомов как стойкая тошнота, снижение аппетита, чувство усталости, рвота, боли в правом подреберье, желтуха, темная моча или светлый кал. В случае появления подобных симптомов необходимо немедленно прекратить прием препарата и провести исследование функции печени.
Серьезные кожные реакции (в том числе синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, лекарственная сыпь с эозинофилией и системными симптомами) крайне редко отмечались на фоне применения тербинафина.
При применении препарата в таблетках отмечались крайне редкие изменения клеточного состава крови (нейтропепия, агранулоцитоз, тромбоцитопения, панцитопения). В случае развития качественных или количественных изменений со стороны форменных элементов крови следует установить причину нарушений и рассмотреть вопрос о снижении дозы препарата или, при необходимости, о прекращении терапии препаратом.
Влияние на способность управлять транспортными средствами н механизмами
Влияние препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами не изучалось. При развитии головокружения на фоне терапии препаратом, пациентам не следует управлять транспортными средствами и/или работать с механизмами.
Показания
-Микозы, вызванные чувствительными к тербинафину микроорганизмами:
- Онихомикоз, вызванный дерматофитами;
- Микозы волосистой части головы;
- Грибковые инфекции кожи – лечение дерматомикозов туловища, голеней, стоп, а также дрожжевых инфекций кожи, вызываемых грибами рода Candida (например, С. Albicans) – в тех случаях, когда локализация, выраженность или распространенность инфекции обуславливают целесообразность пероральной терапии.
Противопоказания
- повышенная чувствительность к тербинафину или к любому другому компоненту препарата;
- детский возраст до 3 лет, при массе тела менее 20 кг (нет данных о применении);
- тяжелое, хроническое или активное заболевание печени;
- нарушения функции почек (клиренс креатинина менее 50 мл/мин или концентрация креатинина в сыворотке крови более 300 мкмоль/л), т.к. применение препарата у данной категории пациентов недостаточно изучено.
С осторожностью
Если у Вас имеется одно из перечисленных заболеваний, перед применением препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата у пациентов с нарушениями функции печени.
Необходимо соблюдать осторожность при применении препарата пациентами с угнетением костномозгового кроветворения, кожной красной волчанкой или системной красной волчанкой.
Препарат необходимо с осторожностью применять у пациентов с такими сопутствующими заболеваниями, как псориаз и красная волчанка из-за возможного обострения данных заболеваний.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания.
Данные экспериментальных исследований не дают оснований предполагать нежелательных явлений в отношении фертильности и токсического действия на плод.
Клинический опыт применения тербинафина у беременных женщин ограничен, вследствие чего не следует применять препарат во время беременности, за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза для матери от проведения терапии превышает потенциальный риск для плода.
Тербинафин выделяется с грудным молоком, поэтому препарат противопоказан в период грудного вскармливания.
Данных о влиянии препарата на фертильность у людей нет. Исследования у крыс не выявили нежелательного влияния на фертильность и репродуктивную способность.
Лекарственное взаимодействие
лияние других лекарственных средств на тербинафин
Плазменный клиренс тербинафина может ускоряться под влиянием препаратов – индукторов метаболизма, и подавляться под влиянием ингибиторов цитохрома Р450. При необходимости одновременного применения вышеуказанных препаратов и тербинафина может потребоваться соответствующая коррекция режима дозирования последнего.
Циметидин может усиливать действие тербинафина или увеличивать его концентрацию в плазме. Циметидин снижает клиренс тербинафина на 33%.
Флуконазол увеличивает Сmах и AUC тербинафина на 52% и 69% соответственно, в связи с угнетением изофермента CYP2C9 и CYP3A4. Подобное увеличение экспозиции тербинафина может возникнуть при применении других препаратов, ингибирующих изоферменты CYP2C9 и CYP3A4, например, кетоконазола и амиодарона.
Рифампицин может ослаблять действие тербинафина или уменьшать его концентрацию в плазме. Рифампицин увеличивает клиренс тербинафина на 100%.
Влияние тербинафина на другие лекарственные средства
Тербинафин подавляет метаболизм, опосредуемый изоферментом 2D6 (CYP2D6). Эти данные могут оказаться клинически значимыми для тех препаратов, которые метаболизируются преимущественно этим ферментом: трициклические антидепрессанты, бета-адреноблокаторы, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, противоаритмические препараты (1А, 1В и 1C класса) и ингибиторы моноаминоксидазы В типа, - в том случае, если применяемый одновременно препарат имеет малый диапазон терапевтической концентрации.
Тербинафин снижает клиренс дезипрамина на 82%.
В исследованиях на здоровых добровольцах с активным метаболизмом декстрофеторфана (противокашлевое средство и субстрат CYP2D6) тербинафин увеличил метаболический коэффициент декстрометорфан/декстрорфан в моче в 16-97 раз. Таким образом, тербинафин у лиц с высокой активностью изофермента CYP2D6 может снизить активность последнего.
Тербинафин снижает клиренс кофеина при внутривенном введении на 19%.
Лекарственные взаимодействия, не оказывающие или оказывающие незначительное влияние
Тербинафин обладает незначительным потенциалом для подавления или усиления клиренса большинства препаратов, которые метаболизируются при участии системы цитохрома Р450 (например, терфенадина, триазолама, толбутамида или пероральных контрацептивов), за исключением тех, которые метаболизируются с участием CYP2D6. Тербинафин не влияет на клиренс феназона или дигоксина.
Тербинафин не оказывает существенного влияния на фармакокинетику флуконазола. Не было выявлено клинически значимых взаимодействий между тербинафином и компонентами котримоксазола (триметопримом и сульфаметоксазолом), зидовудином или теофиллином.
При одновременном приеме тербинафина с пероральными контрацептивами возможно нарушение менструального цикла, хотя частота этих нарушений не превышает среднюю частоту таких нарушений у пациенток, принимающих только пероральные контрацептивы.
Тербинафин может уменьшать концентрацию в сыворотке крови или выраженность клинических эффектов следующих препаратов
Тербинафин повышает клиренс циклоспорина на 15%.
Взаимодействие с продуктами питания и напитками
Продукты питания незначительно влияют на биодоступность тербинафина (увеличение AUC <20%), что не требует изменения дозы препарата.
(5173)
Дозування
Тривалість лікування залежить від показань і тяжкості перебігу захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Бажано приймати препарат в один і той же час. Тривалість лікування залежить від показань і тяжкості перебігу захворювання. Дорослі 250 мг 1 раз на добу. Інфекції шкірних покривів Рекомендована тривалість лікування: дерматомікоз стоп (міжпальцевий, підошовний або за типом шкарпеток) - 2-6 тижнів; дерматомікоз тулуба, гомілок - 2-4 тижні; кандидоз шкіри - 2-4 тижні��чи. Повне зникнення проявів інфекції і скарг, пов'язаних з нею, може настати не раніше, ніж через кілька тижнів після мікологічного вилікування. Інфекції волосся і волосистої частини голови Рекомендована тривалість лікування: мікоз волосистої частини голови – 4 тижні. Мікози волосистої частини голови спостерігається переважно у дітей. Оніхомікоз Тривалість лікування становить у більшості пацієнтів від 6 до 12 тижнів. При оніхомікозі кистей у більшості випадків достатньо 6-ти тижнів лікування. При оніхомікозі стоп у більшості випадків достатньо 12-ти тижнів лікування. Деяким хворим, які мають знижену швидкість росту нігтів, може знадобитися більш тривале лікування. Оптимальний клінічний ефект спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування і припинення терапії. Це визначається тим періодом часу, який необхідний для відростання здорового нігтя. Застосування у дітей Дані застосування препарату у дітей віком до 3 років (маса тіла яких менше 12 кг) немає. Застосування препарату для лечения у дітей з масою тіла менше 20 кг не рекомендується через неможливість адекватного підбору дози. Застосування у дітей від 3 до 12 років при масі тіла більше 20 кг доцільно тільки в тому випадку, коли очікуваний позитивний ефект від терапії перевищує потенційний ризик розвитку побічної дії. Тривалість лікування і дози залежать від маси тіла дитини. У дітей старше 3-х років препарат призначають 1 раз на добу. Разова доза складає: для дітей з масою тіла від 20 до 40 кг - 125 мг; більше 40 кг - 250 мг. Застосування у пацієнтів літнього віку Немає підстав припускати, що для пацієнтів літнього віку потрібно змінювати режим дозування препарату або що у них, відзначаються побічні дії, які відрізняються від таких у пацієнтів більш молодого віку. У разі застосування в цій віковій групі препарату в таблетках слід враховувати можливість супутнього порушення функції печінки або нирок.Передозування
Симптоми: головний біль, нудота, біль в епігастральній ділянці та запаморочення. Рекомендоване у разі передозування лікування включає заходи щодо виведению препарату, в першу чергу шляхом призначення активованого вугілля та промивання шлунка; при необхідності проводять симптоматичну і підтримуючу терапію.
Лікарська форма
Таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою і рискою з одного боку.Склад
1 таблетка 250 мг містить:
Активна речовина: тербінафіну гідрохлорид 281,4 мг, у перерахуванні на тербінафін 250 мг;
Допоміжні речовини: гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) 11 мг, кальцію стеарат 3,6 мг, кремня діоксид колоїдний 4 мг, кроскармелоза натрію 10 мг, целюлоза мікрокристалічна 60 мг.Фармакологічна дія
Тербінафін являє собою аллиламин, який володіє широким спектром дії відносно грибів, що викликають захворювання шкіри, волосся і нігтів, в тому числі дерматофітів, таких як Trychophyton (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum, T. tonsurans), Microsporum (M. canis), Epidermophyton floccosum, а також дріжджових грибів роду Candida (наприклад, С. albicans) та Pityrosporum. В низьких концентраціях тербінафін виявляє фунгіцидну дію відносно дермато��итов, пліснявих і деяких диморфних грибів. Активність щодо дріжджових грибів, залежно від їх виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною.
Тербінафін, інгібуючи фермент скваленэпоксидазу в клітинній мембрані гриба, (не належить до системи цитохрому Р450), специфічно пригнічує ранній етап синтезу стеролів у клітині гриба, що призводить до дефіциту ергостеролу, внутрішньоклітинного накопичення сквалену і загибелі клітини гриба.
При застосуванні тербінафіну внутрішньо в шкірі, волоссі і нігтях створюються концентрації, обидвіспечивающие фунгіцидну дію.Фармакокінетика
Після прийому всередину тербінафін добре абсорбується (більше 70%); абсолютна біодоступність тербінафіну внаслідок ефекту "першого проходження" становить приблизно 50%. Після одноразового прийому тербінафіну внутрішньо в дозі 250 мг його максимальна концентрація в плазмі (Смах) досягається через 1,5 години і становить 1,3 мкг/мл При постійному прийомі тербінафіну його Смах збільшується в середньому на 25% порівняно з одноразовим прийомом; площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшує��я в 2,3 рази. Виходячи зі збільшення AUC, можна розрахувати ефективний період напіввиведення (30 годин).
Прийом їжі в помірному ступені впливає на біодоступність препарату (AUC збільшується не менш ніж на 20%), корекції дози препарату Тербінафін Канон при одночасному прийомі з їжею не потрібно.
Тербінафін значною мірою зв'язується з білками плазми крові (99%). Він швидко проникає в дермальний шар шкіри і концентрується в ліпофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, що призводить до створення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі і шкірі, багатій сальними залозами. Тербінафін проникає в нігтьові пластинки у перші декілька тижнів після початку терапії.
Тербінафін метаболізується швидко і суттєвою мірою за участю, як мінімум, семи ізоферментів цитохрому Р450, при цьому основну роль відіграють ізоферменти CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 та CYP2C19. Внаслідок біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності і виводяться переважно нирками.
Багаторазове пр��застосування тербінафіну, що приводить до підвищення його концентрації у сироватці крові, що супроводжується трифазним виведенням з кінцевим періодом напіввиведення близько 16,5 діб.
Не виявлено змін рівноважної концентрації тербінафіну в плазмі залежно від віку.
У фармакокінетичних дослідженнях разової дози тербінафіну у хворих із супутніми порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну
<50 мл/хв) і з захворюваннями печінки була показана можливість зниження кліренсу препарату на 50%.Побічні дії</h3>Тербінафін в цілому переноситься добре. Побічні ефекти зазвичай слабко або помірно виражені та носять минущий характер. Нижче наведені небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень або пострегистрационный період. Частота побічних ефектів оцінювалась наступним чином: дуже часто (?1/10); часто (?1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100); рідко (?1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки), частота невідома (частоту виникнення побічних ефектів неможливо оцінити на підставі наявних даних).
/> Порушення з боку крові та лімфатичної системи
нечасто - анемія;
дуже рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи
дуже рідко - анафілактоїдні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), шкірні та системний червоний вовчак (або їх загострення).
Порушення психіки
часто - депресія;
нечасто - тривожність.
Порушення з боку нервової системи
дуже часто - головний біль;
часто - запаморочення, порушенн�� смакових відчуттів, аж до їх втрати (зазвичай відновлення відбувається в межах декількох тижнів після припинення лікування. Є окремі повідомлення про випадки тривалих порушень смакових відчуттів). В окремих випадках на тлі прийому препарату відзначалося виснаження;
нечасто - парестезії, гіпестезії.
Порушення з боку органа зору
нечасто - порушення зору.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення
нечасто - шум у вухах.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракта
дуже часто - здуття живота, зниження апетиту, диспепсія, нудота, слабо виражені болі в животі, діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
рідко - гепатобіліарна дисфункція (переважно холестатична природи), у тому числі печінкова недостатність, включаючи дуже рідкі випадки розвитку тяжкої печінкової недостатності (деякі зі смертельним наслідком або потребують трансплантації печінки; у більшості випадків, коли розвивалася печінкова недостатність, пацієнти мали серйозніе супутні системні захворювання і причинно-наслідковий зв'язок печінкової недостатності з прийомом препарату була сумнівною); гепатит, жовтяниця, холестаз, підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
дуже часто - висипання, кропив'янка; нечасто - реакції фоточутливості; дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, багатоформна еритема, токсична шкірний висип, ексфоліативний дерматитахт, бульозний дерматит, псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, алопеція.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
дуже часто - артралгія, міалгія.
Загальні розлади
часто - відчуття втоми;
нечасто - підвищення температури тіла.
Лабораторні та інструментальні дані:
нечасто - зниження ваги (вдруге по відношенню до порушення смакових відчуттів).
На основі спонтанних повідомлень, одержуваних у пострегистрационный період, і літературних даних послу��олени такі небажані явища, частота яких внаслідок неточного кількості пацієнтів не може бути встановлена:
Порушення з боку імунної системи
Анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби.
Порушення з боку органа зору
Затуманення зору, зниження гостроти зору.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Лікарська висип з еозинофілією та системними симптомами (висип, набряки, пропасниця і збільшення лімфатичних вузлів).
Порушення з з��ороны органу слуху й лабіринтові порушення
Приглухуватість, порушення слуху.
Порушення з боку судин
Васкуліт.
Порушення з боку нервової системи
Втрата нюху, у тому числі на тривалий період часу, зниження нюху.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Панкреатит.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Рабдоміоліз.
Загальні розлади
Грипоподібний синдром.
Лабораторні та інструментальні дані
<br /> Підвищення активності креатинфосфокінази в сироватці крові.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Нерегулярне застосування або передчасне припинення лікування підвищує ризик розвитку рецидиву захворювання.
До початку застосування тербінафіну в таблетках необхідно провести аналіз функції печінки. Гепатотоксичність може виникнути як у пацієнтів й індустріаль��тов з попередніми захворюваннями печінки, так і без них. Протягом терапії рекомендується періодичне дослідження функції печінки (через 4-6 тижнів після початку лікування). Лікування негайно повинно бути припинено у випадку підвищення активності «печінкових» проб. Пацієнти, яким призначають препарат, повинні бути попереджені про те, що необхідно негайно інформувати лікаря про виникнення на тлі прийому препарату таких симптомів як стійка нудота, зниження апетиту, відчуття втоми, блювання, болю у правому підребер'ї,��туха, темна сеча або світлий кал. У випадку появи подібних симптомів необхідно негайно припинити прийом препарату і провести дослідження функції печінки.
Серйозні шкірні реакції (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка з еозинофілією та системними симптомами) вкрай рідко відзначалися на тлі застосування тербінафіну.
При застосуванні препарату в таблетках відзначалися вкрай рідкісні зміни клітинного складу крові (нейтропепия, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, п��нцитопения). У разі розвитку якісних або кількісних змін з боку формених елементів крові слід встановити причину порушень та розглянути питання про зниження дози препарату або, при необхідності, про припинення терапії препаратом.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами н механізмами
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не вивчався. При розвитку запаморочення на фоні терапії препаратом, пацієнтам не слід керувати тр��нспортными засобами та/або працювати з механізмами.Свідчення
-Мікози, спричинені чутливими до тербінафіну мікроорганізмами:
- Оніхомікоз, спричинений дерматофітами;
- Мікози волосистої частини голови;
- Грибкові інфекції шкіри – лікування дерматомікозів тулуба, гомілок, стоп, а також дріжджових інфекцій шкіри, спричинених грибами роду Candida (наприклад, С. Albicans), у тих випадках, коли локалізація, вираженість або поширеність інфекції зумовлюють доцільність пероральної терапії.Протипоказання
- ��овышенная чутливість до тербінафіну або до будь-якого іншого компонента препарату;
- дитячий вік до 3 років, при масі тіла менше 20 кг (немає даних про застосування);
- важке хронічне або активне захворювання печінки;
- порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв або концентрація креатиніну в сироватці крові більше 300 мкмоль/л), оскільки застосування препарату у даної категорії пацієнтів недостатньо вивчено.
З обережністю
Якщо у Вас є одне з перерахованих захворювань, перед вживанням��м препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату пацієнтами з пригніченням кістково-мозкового кровотворення, шкірної червоним вовчаком або системним червоним вовчаком.
Препарат необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з такими супутніми захворюваннями, як псоріаз і червоний вовчак з-за можливого загострення даних захворювань.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування.
Дані експериментальних досліджень не дають підстав припускати небажаних явищ щодо фертильності та токсичної дії на плід.
Клінічний досвід застосування тербінафіну у вагітних жінок обмежений, внаслідок чого не слід застосовувати препарат під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері від проведення терапії перевищує потенційний ризик для плода.
Тербінафін виділяється з грудним молок��м, тому препарат протипоказаний у період грудного вигодовування.
Даних про вплив препарату на фертильність у людей немає. Дослідження у щурів не виявлено небажаного впливу на фертильність та репродуктивну здатність.Лікарська взаємодія
лияние інших лікарських засобів на тербінафін
Плазмовий кліренс тербінафіну може прискорюватися під впливом препаратів – індукторів метаболізму, і придушуватися під впливом інгібіторів цитохрому Р450. При необхідності одночасного застосування вищевказаних препаратов і тербінафіну може знадобитися відповідна корекція режиму дозування останнього.
Циметидин може посилювати дію тербінафіну або збільшувати його концентрацію в плазмі. Циметидин знижує кліренс тербінафіну на 33%.
Флуконазол збільшує Смах і AUC тербінафіну на 52% і 69% відповідно, у зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP2C9 та CYP3A4. Подібне збільшення експозиції тербінафіну може виникнути при застосуванні інших препаратів, що інгібують ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, наприклад, кетоконазолу і аміодарону.
��ифампицин може послаблювати дію тербінафіну або зменшувати його концентрацію в плазмі. Рифампіцин збільшує кліренс тербінафіну на 100%.
Вплив тербінафіну на інші лікарські засоби
Тербінафін пригнічує метаболізм, опосредуемый ізоферментом 2D6 (CYP2D6). Ці дані можуть виявитися клінічно значущими для тих препаратів, які метаболізуються переважно цим ферментом: трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, протиаритмічні препара��ти (1А, 1В та 1С класу) і інгібітори моноаміноксидази В типу, - у тому випадку, якщо застосовується одночасно препарат має малий діапазон терапевтичної концентрації.
Тербінафін зменшує кліренс дезипраміну на 82%.
У дослідженнях на здорових добровольцях з активним метаболізмом декстрофеторфана (протикашльовий засіб і субстрат CYP2D6) тербінафін збільшив метаболічний коефіцієнт декстрометорфан/декстрорфан в сечі 16-97 раз. Таким чином, тербінафін у осіб з високою активністю ізоферменту CYP2D6 може знизити активність ��оследнего.
Тербінафін зменшує кліренс кофеїну при внутрішньовенному введенні на 19%.
Лікарські взаємодії, не надають або надають незначний вплив
Тербінафін має незначний потенціал для пригнічення або посилення кліренсу більшості препаратів, які метаболізуються за участю системи цитохрому Р450 (наприклад, терфенадину, тріазоламу, толбутаміду або пероральних контрацептивів), за винятком тих, які метаболізуються за участі CYP2D6. Тербінафін не впливає на кліренс феназону ічи дигоксину.
Тербінафін не чинить істотного впливу на фармакокінетику флуконазолу. Не було виявлено клінічно значущих взаємодій між тербінафіном і компонентами котримоксазолом (триметопримом і сульфаметоксазолом), зидовудином або теофіліном.
При одночасному прийомі тербінафіну з пероральними контрацептивами можливо порушення менструального циклу, хоча частота цих порушень не перевищує середню частоту таких порушень у пацієнток, які приймають тільки пероральні контрацептиви.
Тербинафи�� може зменшувати концентрацію в сироватці крові або вираженість клінічних ефектів наступних препаратів
Тербінафін збільшує кліренс циклоспорину на 15%.
Взаємодія з продуктами харчування і напоями
Продукти харчування незначно впливають на біодоступність тербінафіну (збільшення AUC <20%), що не вимагає зміни дози препарату.
