Дозировка
Препарат назначают внутрь. Начальная доза при артериальной гипертензии и стенокардии составляет 5 мг 1 раз/ Максимальная доза - 10 мг 1 раз/ Поддерживающая доза может составлять 2.5-5 мг/ При стабильной стенокардии напряжения и вазоспастической стенокардии препарат назначают в дозе 5-10 мг 1 раз/ С целью профилактики приступов стенокардии - 10 мг/ Пациентам с нарушением функции печени в качестве гипотензивного средства Тенокс назначают с осторожностью в начальной дозе 2.5 мг, в качестве антиангинального средства - 5 мг. У пациентов с почечной недостаточностью не требуется изменения режима дозирования. У пациентов пожилого возраста возможно увеличение T1/2 и снижение клиренса амлодипина; изменения дозы не требуется, но необходим более тщательный клинический контроль. Не требуется изменения дозы при одновременном назначении с тиазидными диуретиками, бета-адреноблокаторами и ингибиторами АПФ.
Передозировка
Симптомы: чрезмерная периферическая вазодилатация с выраженным и возможно длительным снижением АД, коллапс, шок. Лечение: промывание желудка, назначение активированного угля, поддержание функции сердечно-сосудистой системы, контроль показателей функции легких и сердца.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
амлодипина малеат\00096.42 мг,
что соответствует содержанию амлодипина\00095 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, карбоксиметилкрахмал натрия, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Блокатор медленных кальциевых каналов II поколения, производное дигидропиридина. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Связываясь с дигидропиридиновыми рецепторами, блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).
Антиангинальное действие обусловлено расширением коронарных и периферических артерий и артериол. При стенокардии уменьшает выраженность ишемии миокарда; расширяя периферические артериолы, снижает ОПСС, уменьшает преднагрузку на сердце, снижает потребность миокарда в кислороде. Расширяет главные коронарные артерии и артериолы в неизмененных и ишемизированных зонах миокарда, увеличивает поступление кислорода в миокард (особенно при вазоспастической стенокардии); предотвращает развитие спазма коронарных артерий (в т.ч. вызванного курением). У больных стабильной стенокардией разовая суточная доза повышает толерантность к физической нагрузке, замедляет развитие очередного приступа стенокардии и ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту развития приступов стенокардии и потребления нитроглицерина.
Оказывает длительный дозозависимый гипотензивный эффект. Гипотензивное действие обусловлено прямым вазодилатирующим влиянием на гладкие мышцы сосудов. При артериальной гипертензии разовая доза обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч (в положении больного лежа и стоя).
Уменьшает степень гипертрофии миокарда левого желудочка, оказывает антиатеросклеротическое и кардиопротекторное действие при ИБС. Не влияет на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС. Тормозит агрегацию тромбоцитов, повышает скорость клубочковой фильтрации, обладает слабым натрийуретическим действием.
При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии. Не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови и может применяться при лечении больных бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.
Значимое снижение АД наблюдается через 6-10 ч, длительность эффекта 24 ч. При длительной терапии максимальное снижение АД наступает через 6-12 ч после приема амлодипина внутрь. Если после продолжительного лечения амлодипин отменить, эффективное снижение АД сохраняется в течение 48 ч после приема последней дозы. Затем показатели АД постепенно возвращаются к исходному уровню в течение 5-6 дней
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь амлодипин медленно абсорбируется из ЖКТ. Средняя абсолютная биодоступность составляет 64%, Сmax наблюдается через 6-9 ч.
Распределение
Css достигается через 7-8 дней регулярного применения. Прием пищи не влияет на абсорбцию амлодипина.
Средний Vd составляет 21 л/кг массы тела. Это указывает на то, что большая часть препарата находится в тканях, а относительно меньшая - в крови. Большая часть препарата, находящегося в крови (95%), связывается с белками плазмы.
Проникает через ГЭБ.
Метаболизм
Амлодипин подвергается медленному, но активному метаболизму в печени при отсутствии значимого эффекта "первого прохождения". Метаболиты не обладают существенной фармакологической активностью.
Выведение
После однократного приема внутрь T1/2 варьирует от 31 до 48 ч, при повторном приеме T1/2 составляет приблизительно 45 ч. Около 60% принятой внутрь дозы выводится почками преимущественно в виде метаболитов (10% - в неизмененном виде), 20-25% - через кишечник, а также с грудным молоком. Общий клиренс амлодипина составляет 0.116 мл/с/кг (7 мл/мин/кг, 0.42 л/ч/кг).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) выведение амлодипина замедлено (T1/2 составляет 65 ч) по сравнению с более молодыми пациентами, однако эта разница не имеет клинического значения.
При длительном применении у пациентов с печеночной недостаточностью T1/2 увеличивается до 60 ч и будет отмечаться увеличение кумуляции препарата.
Почечная недостаточность не оказывает существенного влияния на кинетику амлодипина. Амлодипин не удаляется при гемодиализе.
Побочные действия
Определение частоты развития побочных эффектов (ВОЗ): очень часто (>1/10), часто (от> 1/100 до < 1/10), иногда (от > 1/1000 до < 1/100), редко (от >1/10 000 до < 1/1000), очень редко (от < 1/10 000, включая отдельные сообщения).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - сердцебиение, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, периферические отеки (отечность лодыжек и стоп), приливы крови к коже лица; иногда - чрезмерное снижение АД, ортостатическая гипотензия, васкулит, одышка; редко - развитие или усугубление сердечной недостаточности; очень редко - мигрень, синкопе. Некоторые неблагоприятные эффекты, отмеченные у отдельных пациентов, невозможно дифференцировать с симптомами естественного течения основного заболевания: инфаркт миокарда, аритмии (очень редко - брадикардия, желудочковая тахикардия и мерцание предсердий), боль в грудной клетке.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль, головокружение, сонливость, утомляемость; иногда - тремор, бессонница, эмоциональная лабильность, необычные сновидения, нервозность, депрессия, тревога, парестезии; редко - судороги, апатия, ажитация; очень редко - атаксия, амнезия, астения, общее недомогание, периферическая невропатия.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, боли в животе; иногда - рвота, изменение режима дефекации (в т.ч. запор), метеоризм, анорексия, жажда; редко - повышение аппетита; очень редко - диспепсия, диарея, гастрит, панкреатит, гипербилирубинемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
На фоне применения препарата необходим контроль массы тела пациента, назначение соответствующей диеты (контроль потребления натрия), а также поддержание гигиены зубов и частое посещение стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и разрастания десен).
Пациентам с пониженной массой тела или невысокого роста, пациентам с выраженным нарушением функции печени может потребоваться меньшая доза препарата.
При нарушении функции печени также возможно увеличение T1/2 амлодипина. Поэтому пациентам с нарушением функции печения Тенокс следует назначать с осторожностью.
Эффективность и безопасность препарата при гипертензивном кризе не установлена.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Не было сообщений о влиянии препарата Тенокс на способность к управлению транспортными средствами и работе с механизмами. Тем не менее, у некоторых пациентов, преимущественно в начале лечения, могут возникать сонливость и головокружение. При их возникновении пациент должен соблюдать осторожность при управлении автомобилем и работе со сложными механизмами.
Показания
— aртериальная гипертензия (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
— стабильная стенокардия напряжения и вазоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала) (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными средствами).
Противопоказания
— выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
— коллапс;
— кардиогенный шок;
— нестабильная стенокардия (за исключением стенокардии Принцметала);
— клинически значимый стеноз аорты;
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим производным дигидропиридина.
С осторожностью следует применять препарат при нарушении функции печени, СССУ (выраженной брадикардии, тахикардии), хронической сердечной недостаточности неишемической этиологии III-IV функционального класса по классификации NYHA, мягкой или умеренной степени артериальной гипотензии, при аортальном стенозе, митральном стенозе, гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, при остром инфаркте миокарда (и в течение 1 месяца после инфаркта миокарда), у пациентов пожилого возраста.
Лекарственное взаимодействие
При лечении артериальной гипертензии возможно одновременное применение амлодипина с тиазидными диуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами или ингибиторами АПФ. У пациентов со стабильной стенокардией препарат можно комбинировать с другими антиангинальными средствами, например, с нитратами пролонгированного действия, бета-адреноблокаторами или нитратами для приема под язык.
Амлодипин можно одновременно применять с НПВС (особенно с индометацином), антибактериальными средствами и гипогликемическими средствами для приема внутрь.
Возможно усиление антиангинального и гипотензивного действия блокаторов кальциевых каналов при совместном применении с тиазидными и "петлевыми" диуретиками, верапамилом, ингибиторами АПФ, бета-адреноблокаторами и нитратами, а также усиление их гипотензивного действия при совместном применении с альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
(6702)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо. Початкова доза при артеріальній гіпертензії і стенокардії становить 5 мг 1 раз/ Максимальна доза - 10 мг 1 раз/ Підтримуюча доза може становити 2.5-5 мг/ При стабільній стенокардії напруги і вазоспастичної стенокардії препарат призначають у дозі 5-10 мг 1 раз/ З метою профілактики нападів стенокардії - 10 мг/ Пацієнтам з порушенням функції печінки як гіпотензивного засобу Тенокс призначають з обережністю у початковій дозі 2.5 мг, в якості антиангінального засобу - 5 мг. У пацієнтів з нирковою недостатністю не потребує зміни режиму дозування. У пацієнтів літнього віку можливе збільшення T1/2 і зниження кліренсу амлодипіну; зміни дози не потрібно, але необхідний більш ретельний клінічний контроль. Не потребує зміни дози при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ.Передозування
Симптоми: надмірна периферична вазодилатація з вираженим і, можливо, тривалим зниженням артеріального тиску, колапс, шок. Лікування: промивання шлунка, призначенняе активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції легень і серця.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
амлодипіну малеат\00096.42 мг,
що відповідає змісту амлодипіну\00095 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрахмал натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Блокатор повільних кальцієвих каналів ІІ покоління, похідне дигидропир��діна. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зв'язуючись з дигидропиридиновыми рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити).
Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних і периферичних артерій та артеріол. При стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує переднавантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширює головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку спазму коронарних артерій (у т. ч. викликаного палінням). У хворих на стабільну стенокардію разова добова доза підвищує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток чергового нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту розвитку нападів стенокардії та споживання нитрогли��єріна.
Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена прямим вазодилатирующим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год (в положенні хворого лежачи і стоячи).
Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, чинить антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ІХС. Не впливає на скоротність і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС. Гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією.
При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові і може застосовуватися при лікуванні хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.
Значуще зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту 24 ч. При тривалій терапії максимальне зниження АТ настає чєрез 6-12 год після прийому амлодипіну всередину. Якщо після тривалого лікування амлодипін скасувати, ефективне зниження артеріального тиску зберігається протягом 48 год після прийому останньої дози. Потім показники АТ поступово повертаються до вихідного рівня протягом 5-6 днівФармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується з ШКТ. Середня абсолютна біодоступність становить 64%, Смах спостерігається через 6-9 ч.
Розподіл
Css досягається через 7-8 днів регулярного застосування. Прийом їжі не впливає на абсолютного характеру й можуть бутрбцию амлодипіну.
Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла. Це вказує на те, що більша частина препарату перебуває в тканинах, а відносно менша - у крові. Більша частина препарату, що перебуває в крові (95%), зв'язується з білками плазми.
Проникає через ГЕБ.
Метаболізм
Амлодипін піддається повільному, але активного метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження". Метаболіти не мають суттєвої фармакологічною активністю.
Виведення
Після однократного прийому всередину T1/2 варіює від 31 до 48 годин, при повторному прийомі T1/2 становить приблизно 45 ч. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів (10% - у незміненому вигляді), 20-25% - через кишечник, а також з грудним молоком. Загальний кліренс амлодипіну становить 0.116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0.42 л/год/кг).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (T1/2 65 год) у порівнянні з більш молодими пацієнтами, однак ця різниця не маєет клінічного значення.
При тривалому застосуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю T1/2 збільшується до 60 год і буде відзначатися збільшення кумуляції препарату.
Ниркова недостатність не чинить істотного впливу на кінетику амлодипіну. Амлодипін не видаляється при гемодіалізі.Побічні дії
Визначення частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто (>1/10), часто (від> 1/100 до < 1/10), іноді (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від >1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі повідомлення).
/> З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття серцебиття, виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки (набряклість щиколоток і стоп), припливи крові до шкіри обличчя; іноді - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, васкуліт, задишка; рідко - розвиток або посилення серцевої недостатності; дуже рідко - мігрень, синкопе. Деякі несприятливі ефекти, зазначені у окремих пацієнтів, неможливо диференціювати з симптомами природного перебігу основного захворювання: інфаркт міокарда, аритмії (дуже рідко - брадикардія, шлуночкова тахікардія та мерехтіння передсердь), біль у грудній клітці.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність; іноді - тремор, безсоння, емоційна лабільність, незвичайні сновидіння, нервозність, депресія, тривога, парестезії; рідко - судоми, апатія, ажитація; дуже рідко - атаксія, амнезія, астенія, загальне нездужання, периферична невропатія.
З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі; іноді - ��вота, зміна режиму дефекації (у т. ч. запор), метеоризм, анорексія, спрага; рідко - підвищення апетиту; дуже рідко - диспепсія, діарея, гастрит, панкреатит, гіпербілірубінемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
На тлі застосування препарату необхідний контроль маси тіла пацієнта, призначення відповідної дієти (контроль споживання натрію), а також підтримка гігієни зубів і часте відвідування стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості і розростання ясен).
Пацієнтам зі зниженою масою тіла або невисокого зросту, пацієнтам з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша доза препарату.
При порушенні функції печінки також можливе збільшення T1/2 амлодипіну. Тому пацієнтам з порушенням функції чення Тенокс слід призначати з обережністю.
Ефективність і безпека препарату при гипертензивном кризі не встановлена.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Не було повідомлень про вплив препарату Тенокс на здатність до керування тр��нспортными засобами і роботі з механізмами. Тим не менш, у деяких пацієнтів, переважно на початку лікування можуть виникати сонливість та запаморочення. При їх виникненні пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та роботі зі складними механізмами.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
— стабільна стенокардія напруження, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (у якості монотерапії або в ��омбинации з іншими антиангінальними засобами).Протипоказання
— виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
— колапс;
— кардіогенний шок;
— нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
— клінічно значимий стеноз аорти;
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— вищенна чутливість до інших похідних дигідропіридину.
З обережністю слід застосовувати препарат при порушенні функції печінки, СССУ (вираженої брадикардії, тахікардії), хронічної серцевої недостатності неішемічною етіології III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, м'якої або помірної ступеня артеріальної гіпотензії, при аортальному стенозі, мітральному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, при гострому інфаркті міокарда (та протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), у пацієнтів похилого уозраста.Лікарська взаємодія
При лікуванні артеріальної гіпертензії можливо одночасне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів зі стабільною стенокардією препарат можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої дії, бета-адреноблокаторами або нітратами для прийому під язик.
Амлодипін можна одночасно застосовувати з НПЗЗ (особливо з індометацином), антибактеріальну�� засобами і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо.
Можливе посилення антиангінального та гіпотензивної дії блокаторів кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними і "петльовими" діуретиками, верапамілом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їхньої гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
