Дозировка
Внутрь, в любое время суток, независимо от приема пищи. Начальная доза 5мг или 10 мг в сутки.
Лекарственная форма
круглые двояковыпуклые таблетки коричневого цвета с гравировкой на одной стороне RSV 20/
Состав
Розувастатин - 20мг; Вспомог.в-ва: лактоза безводная; кремния диоксид коллоидный безводный; МКЦ силикатизированная; крахмал кукурузный сухой ; тальк ; натрия стеарилфумарат
Фармакологическое действие
Розувастатин представляет собой селективный конкурентный ингибитор гидроксиметилглутарил-коэнзим А (ГМГ-КоА) редуктазы - фермента, превращающего 3-гидрокси-З-метилглутарил-КоА в мевалонат, который является предшественником холестерина. Основной мишенью действия розувастатина является печень, где осуществляется синтез холестерина (ХС) и катаболизм липопротеинов низкой плотности (ЛПНП). Розувастатин увеличивает число рецепторов ЛПНП на поверхности гепатоцитов, повышая захват и катаболизм ЛПНП. Он также тормозит синтез ХС липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП) в клетках печени, тем самым уменьшая общее количество ЛПНП и ЛПОНП.
Розувастатин снижает концентрацию холестерина-ЛПНП, общего холестерина и триглицеридов (ТГ), повышает концентрацию холестерина липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП), а также снижает концентрацию аполипопротеина В (АпоВ), холестерина-неЛПВП (концентрацию общего ХС за вычетом содержания ХС-ЛПВП), ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП и увеличивает концентрацию аполипопротеина А-I (АпоА-I). Розувастатин снижает соотношение ХС-ЛПНП/XС-ЛПВП, общий ХС/ХС-ЛПВП, ХС-неЛПВП/ХС-ЛПВП и АпоВ/АпоА-I.
Гиполипидемическое действие прямо пропорционально величине назначенной дозы. Терапевтический эффект развивается в течение 1 недели после начала терапии, через 2 недели достигает 90% от максимально возможного эффекта, максимальный терапевтический эффект обычно достигается через 4 недели и поддерживается при дальнейшем приеме препарата.
Эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии (вне зависимости от расы, пола или возраста), в т.ч. у пациентов с сахарным диабетом и наследственной формой семейной гиперхолестеринемии.
Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом (в отношении снижения концентрации ТГ) и никотиновой кислотой в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки) (в отношении повышения концентрации холестерина-ЛПВП).
Фармакокинетика
Абсорбция: абсолютная биодоступность - 20%. Пища снижает скорость всасывания. ТСmax - 3-5 ч, после приема внутрь. Проникает через плацентарный барьер.
Распределение: розувастатин поглощается преимущественно печенью, которая является местом синтеза холестерина и метаболизма ХС-ЛПНП. Объем распределения около 134 л. Связь с белками плазмы крови (преимущественно с альбумином) - 90%.
Метаболизм: в печени метаболизируется 10% от принятой дозы. Розувастатин является непрофильным субстратом для метаболизма ферментами системы цитохрома Р450, CYP2C9 является основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, в то время как проферменты CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 вовлечены в его метаболизм в меньшей степени.
Более 90% фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное - его метаболитами. Основными выявленными метаболитами розувастатина являются N-дисметил и лактоновые метаболиты. N-дисметил примерно па 50% менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически не активны.
Выведение: выводится преимущественно в неизмененном виде (90%) через кишечник (включая абсорбированный и неабсорбированный розувастатин); оставшаяся часть - почками. T1/2 составляет примерно 19ч. Период полувыведения не изменяется при увеличении дозы препарата. Средний геометрический плазменный клиренс составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21,7%). Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, в процесс «печеночного» захвата розувастатина вовлечен мембранный переносчик холестерина (транспортный протеин С органических анионов), выполняющий важную роль в печеночной элиминации розувастатина.
Системная экспозиция розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Изменений фармакокинетических параметров при ежедневном приеме препарата не отмечается.
Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина.
Этнические группы
Фармакокинетические исследования показали приблизительно двукратное увеличение медианы AUC и Cmax розувастатина у пациентов монголоидной расы (японцев, китайцев, филиппинцев, вьетнамцев и корейцев) по сравнению с европейцами; у индийских пациентов показано увеличение медианы AUC и Сmax в 1,3 раза. Фармакокинетический анализ не выявил клинически значимых различий в фармакокинетике среди европейцев и представителей негроидной расы.
Почечная недостаточность
У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью плазменная концентрация розувастатина или N-дисметила существенно не меняется. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) < 30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме крови выше в 3 раза, а N-дисметила - в 9 раз, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме у пациентов, находящихся на гемодиализе, примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
Печеночная недостаточность
У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности с баллом 7 и ниже по шкале Чайлд-Пью не выявлено увеличения T1/2 розувастатина; у 2 больных с баллами 8 и 9 по шкале Чайлд-Пью отмечено удлинение T1/2 в 2 раза превышающее аналогичный показатель для пациентов с более низкими показателями но шкале Чайлд-Пью. Опыт применения препарата у пациентов с более выраженными нарушениями функции печени (выше 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) отсутствует.
Генетический полиморфизм
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, в том числе, розувастатин, связываются с транспортными белками OATP1B1 (полипептид транспорта органических анионов, участвующий в захвате ингибитора ГМГ-КоА-редуктазы гепатоцитами) и BCRP (эффлюксный транспортер). У носителей генотипов SLCO1B1 (OATP1B1) с.521СС и/или ABCG2 (BCRP) с.421AA существует риск увеличения экспозиции розувастатина (AUC) по сравнению с носителями генотипов SLCO1B1 с.521ТТ и ABCG2 c.421CC.
Побочные действия
Как и при применении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, частота возникновения побочных эффектов носит дозозависимый характер.
Частота возникновения побочных эффектов: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); редко (> 1/10000 < 1/1000); очень редко (< 1/10000); неуточненная частота (не может быть подсчитана по имеющимся данным).
Со стороны центральной и периферической нервной системы: часто - головная боль, головокружение, астенический синдром; нечасто - тревожность, невралгия, парестезии; очень редко - полинейропатия, амнезия.
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, тошнота, боль в животе; редко - обратимое преходящее дозозависнмое повышение активности «печеночных» трансаминаз, панкреатит; очень редко - диспепсия (в т.ч. диарея, метеоризм, рвота), гастроэнтерит, желтуха, гепатит.
Со стороны дыхательной системы: часто - фарингит; нечасто - ринит, синусит, бронхиальная астма, бронхит, пневмония; неуточненная частота - кашель, диспноэ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - стенокардия, повышение АД, ощущение сердцебиения, симптомы вазодилатации (в том числе гиперемия кожи).
Со стороны опорно-двигательной системы: часто - миалгия; нечасто - артрит, мышечный гипертонус, боль в спине, патологический перелом костей конечностей (без повреждений); редко - миопатия, рабдомиолиз (одновременно с нарушением функции почек, на фоне приема препарата в дозе 40 мг); очень редко - артралгия; неуточненная частота - иммуноопосредованная некротическая миопатия, тендопатии, иногда осложненные разрывами.
Со стороны мочевыделительной системы: протеинурия (в менее 1% случаев - для доз 10 мг и 20 мг, 3% случаев - для дозы 40 мг). В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает и процессе терапии и не означает возникновения острого или прогрессирования существующего заболевания почек; очень редко - гематурия.
Аллергические реакции: нечасто - кожная сыпь, кожный зуд, крапивница; редко - ангионевротический отек; неуточненная частота - синдром Стнвенса-Джонсона.
Со стороны лабораторных показателей: повышение концентрации в плазме крови глюкозы, билирубина, повышение активности гамма-глутамилтранспептидазы, щелочной фосфатазы. Дозозависимое повышение активности креатинфосфокиназы (КФК) наблюдалось у незначительного числа пациентов, принимавших розувастатин. В большинстве случаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. При повышении активности КФК более чем в 5 раз по сравнению с верхней границей нормы терапия должна быть временно приостановлена.
Прочие: часто - сахарный диабет 2 типа; нечасто - анемия, боль в грудной клетке, экхизомы, гриппоподобный синдром, периодонтальный абсцесс; редко - тромбоцитопения; неуточненная частота - периферические отеки, гинекомастия.
При применении некоторых статинов сообщалось о следующих побочных эффектах: депрессия, нарушения сна, включая бессонницу и кошмарные сновидения, сексуальная дисфункция. Сообщалось о единичных случаях интерстициального заболевания легких, особенно при длительном применении препаратов
Подробнее см. инструкцию
Особенности продажи
рецептурные
Показания
— первичная гиперхолестеринемия по Фредриксену (тип IIa, включая семейную гетерозиготную гиперхолестеринемию) или смешанная гиперхолестеринемия (тип lIb) в качестве дополнения к диете, когда диета и другие немедикаментозные методы лечения (например, физические упражнения, снижение массы тела) оказываются недостаточными;
— семейная гомозиготная гиперхолестеринемия - в качестве дополнения к диете и другой липидснижающей терапии (например, ЛПНП-аферез) или в случаях, когда подобная терапия недостаточно эффективна;
— гипертриглицеридемия (тип IV но Фредриксену) в качестве дополнения к диете;
— для замедления прогрессирования атеросклероза в качестве дополнения к диете у пациентов, которым показана терапия для снижения концентрации общего ХС и ХС-ЛПНП;
— первичная профилактика основных сердечно-сосудистых осложнений (инсульта, инфаркта, артериальной реваскуляризации) у взрослых пациентов без клинических признаков ИБС, но с повышенным риском ее развития (возраст старше 50 лет для мужчин и старше 60 лет для же
Противопоказания
Для препарата в суточной дозе 10 и 20 мг:
— повышенная чувствительность к розувастатину или любому из компонентов препарата;
— заболевания печени в активной фазе (в т.ч. стойкое повышение активности «печеночных» трансаминаз, а также любое повышение активности «печеночных» трансаминаз в сыворотке крови более чем в 3 раза по сравнению с верхней границей нормы);
— тяжелые нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо- галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу);
— миопатия;
— одновременный прием циклоспорина;
— предрасположенность к развитию миотоксических осложнений;
— беременность, период лактации;
— применение у женщин репродуктивного возраста, не применяющих надежные методы контрацепции;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Лекарственное взаимодействие
Влияние применения других препаратов на розувастатин
Ингибиторы транспортных белков: розувастатин связывается с некоторыми транспортными белками, в частности, с OATP1B1 и BCRP. Сопутствующее применение препаратов, которые являются ингибиторами этих транспортных белков, может сопровождаться увеличением концентрации розувастатина в плазме крови и повышенным риском развития миопатии.
Розувастатин не влияет на плазменную концентрацию циклоспорина. Циклоспорин усиливает эффект розувастатина (замедляет его выведение, увеличивает AUC в 7 раз, Сmax в 11 раз).
Гемфиброзил усиливает эффект розувастатина (увеличивает его Сmax и AUC в 2 раза). Гемфиброзил, фенофибрат и другие фибраты и липидснижающие дозы никотиновой кислоты (более 1 г/сутки) увеличивают риск возникновения миопатии при одновременном применении с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, возможно, в связи с тем, что они сами могут вызывать миопатию при применении в качестве монотерапии.
Прием препарата в дозе 40 мг противопоказан при совместном назначении с фибратами. При назначении с гемфиброзилом доза розувастатина не должна превышать 10 мг/сут.
Несмотря на то, что точный механизм взаимодействия неизвестен, совместный прием ингибиторов протеазы ВИЧ может приводить к значительному увеличению экспозиции розувастатина. Фармакокинетическое исследование по одновременному применению 20 мг розувастатина с комбинированным препаратом, содержащим два ингибитора ВИЧ-протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавира) у здоровых добровольцев приводило к приблизительно двукратному и пятикратному увеличению AUC(0-24) и Сmax розувастатина соответственно. Поэтому не рекомендуется одновременный прием розувастатина и ингибиторов ВИЧ-протеаз.
Антациды, содержащие ионы алюминия и магния, приводят к снижению плазменной концентрации розувастатина примерно на 50% (антациды следует применять через 2 ч после приема розувастатина, клиническое значение подобного взаимодействия не изучено). Эритромицин усиливает моторику ЖКТ, что приводит к снижению эффекта розувастатина (уменьшает его AUC на 20% и Сmax на 30%).
Результаты исследований in vivo и in vitro показали, что розувастатин не является ни ингибитором, ни индуктором изоферментов системы цитохрома Р450. Кроме того, розувастатин является непрофильным субстратом для этих ферментов, не было отмечено клинически значимого взаимодействия между розувастатином и флуконазолом (ингибитором CYP2C9 и CYP3A4) и кетоконазолом (ингибитором CYP2A6 и CYP3A4). Совместное применение розувастатина и итраконазола (ингибитора CYP3A4) увеличивает AUC розувастатина на 28% (клинически незначимо). Таким образом, не ожидается взаимодействия, связанного с метаболизмом посредством системы цитохрома Р450.
Одновременное применение розувастатина в дозе 10 мг и эзетимиба в дозе 10 мг сопровождалось увеличением AUC розувастатина у пациентов с гиперхолестеринемией. Однако нельзя исключить фармакодинамическое взаимодействие розувастатина и эзетимиба, способное вызвать нежелательные явления.
Подробнее см. инструкцию
(6683)
Дозування
Всередину, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Початкова доза 5 мг або 10 мг на добу.
Лікарська форма
круглі двоопуклі таблетки коричневого кольору з гравіюванням на одній стороні RSV 20/Склад
Розувастатин - 20мг; Вспомог.в-ва: лактоза безводна; кремнію діоксид колоїдний безводний; МКЦ силикатизированная; крохмаль кукурудзяний сухий ; тальк ; натрію стеарилфумаратФармакологічна дія
Розувастатин являє собою селективний конкурентний інгібітор гидроксиметилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) ��едуктазы - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-З-метилглутарил-КоА в мевалонат, який є попередником холестерину. Основною мішенню дії розувастатина є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ. Він також гальмує синтез ХС ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) у клітинах печінки, тим самим зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Розувастатин знижує концентрацію холестерину-ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину-неЛПВП (концентрацію загального ХС за вирахуванням вмісту ХС-ЛПВЩ), ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-І (АпоА-І). Розувастатин зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ, ХС-неЛПВП/ХС-ЛПВЩ та АпоВ/АпоА-І.
Гіполіпідемічна дія прямо пропорційно величині призначено�� дози. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимально можливого ефекту, максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається через 4 тижні і підтримується при подальшому прийомі препарату.
Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у т. ч. у пацієнтів з цукровим діабетом і спадковою формою сімейної гіперхолестеринемії.
Адитивний ефект спостерігається у комбинации з фенофибратом (щодо зниження концентрації ТГ) і нікотинової кислотою в ліпідснизуючих дозах (більше 1 г/добу) (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ).Фармакокінетика
Абсорбція: абсолютна біодоступність - 20%. Їжа знижує швидкість всмоктування. ТСмах - 3-5 год, після прийому всередину. Проникає через плацентарний бар'єр.
Розподіл: розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є місцем синтезу холестерину і метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу приблизно 134 л. Зв'язок з білками плазми крові (переважно з альбуміном) - 90%.
Метаболізм: метаболізується в печінці 10% від прийнятої дози. Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450, CYP2C9 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, в той час як проферменты CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені в його метаболізм в меншій мірі.
Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами. Основними виявленимиі метаболітами розувастатина є N-дисметил та лактоновые метаболіти. N-дисметил приблизно па 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно не активні.
Виведення: виводиться переважно в незміненому вигляді (90%) через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбированный розувастатин); решта - нирками. T1/2 складає приблизно 19ч. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіативностіції 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес «печінкового» захоплення розувастатина залучений мембранний переносник холестерину (транспортний протеїн З органічних аніонів), виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатина.
Системна експозиція розувастатина збільшується пропорційно дозі. Змін фармакокінетичних параметрів при щоденному прийомі препарату не відзначається.
Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина.
Повнические групи
Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC і Cmax розувастатина у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями; в індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC і Смах в 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з легким і помірно вираженою поч��чной недостатністю плазмова концентрація розувастатина або N-дисметила істотно не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) < 30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі крові вище в 3 рази, а N-дисметила - в 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатина в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вище, ніж у здорових добровольців.
Печінкова недостатність
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче ��про шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення T1/2 розувастатина; у 2 хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відзначено подовження T1/2 в 2 рази перевищує аналогічний показник для пацієнтів з більш низькими показниками, але шкалою Чайлд-П'ю. Досвід застосування препарату у пацієнтів з більш вираженими порушеннями функції печінки (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.
Генетичний поліморфізм
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі, розувастатин, зв'язуються з транспортними білками OATP1B1 (поліпептид транспорту органічних ані��нов, бере участь у захопленні інгібітора ГМГ-КоА-редуктази гепатоцитами) і BCRP (эффлюксный транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (OATP1B1) с. 521СС та/або ABCG2 (BCRP) с. 421AA існує ризик збільшення експозиції розувастатина (AUC) порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с. 521ТТ і ABCG2 c.421CC.Побічні дії
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів носить дозозалежний характер.
Частота виникнення побічних ефектів: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000 < 1/1000); дуже редко (< 1/10000); неуточненная частота (не може бути підрахована за наявними даними).
З боку центральної і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, астенічний синдром; нечасто - тривожність, невралгії, парестезії; дуже рідко - полінейропатія, амнезія.
З боку травної системи: часто - запор, нудота, біль у животі; рідко - оборотне минуще дозозависнмое підвищення активності «печінкових» трансаміназ, панкреатит; дуже рідко - диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастроентерит, жовтяниця, гепатит.
З боку дихальної системи: часто - фарингіт; нечасто - риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, пневмонія; неуточненная частота - кашель, диспное.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - стенокардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, симптоми вазодилатації (у тому числі гіперемія шкіри).
З боку опорно-рухової системи: часто - міалгія; рідко - артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перелом кісток кінцівок (без пошкоджень); рідко - міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на тлі прийому препарату в дозі 40 мг); дуже рідко - артралгія; неуточненная частота - иммуноопосредованная некротична міопатія, тендопатії, іноді ускладнені розривами.
З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 мг та 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг). У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає і процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок; дуже рідко - гематурія.
Аллергічні реакції: нечасто - шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка; рідко - ангіоневротичний набряк; неуточненная частота - синдром Стнвенса-Джонсона.
З боку лабораторних показників: підвищення концентрації в плазмі крові глюкози, білірубіну, підвищення активності гама-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігалося у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. При пов��стосовно активності КФК більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми терапія повинна бути тимчасово припинена.
Інші: часто - цукровий діабет 2 типу; нечасто - анемія, біль у грудній клітці, экхизомы, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес; рідко - тромбоцитопенія; неуточненная частота - периферичні набряки, гінекомастія.
При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння і кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про одиничных випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів
Детальніше див. інструкціюОсобливості продажу
рецептурніСвідчення
— первинна гіперхолестеринемія за Фредриксену (тип Ііа, включаючи сімейну гетерозиготную гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип lIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми;
— сімейна гомозиготная р��перхолестеринемия - як доповнення до дієти та іншої липидснижающей терапії (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або у випадках, коли така терапія недостатньо ефективна;
— гіпертригліцеридемія (тип IV але Фредриксену) як доповнення до дієти;
— для сповільнення прогресування атеросклерозу в якості доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ;
— первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскул��ризации) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків і старше 60 років дляПротипоказання
Для препарату у добовій дозі 10 і 20 мг:
— підвищена чутливість до розувастатину або будь-якого з компонентів препарату;
— захворювання печінки в активній фазі (в т. ч. стійке підвищення активності «печінкових» трансаміназ, а також будь-підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові більше ніж в 3 рази порівняно з верхньою межею норми);
— тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
— непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо - галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу);
— міопатія;
— одночасний прийом циклоспорину;
— схильність до розвитку миотоксических ускладнень;
— вагітність, період лактації;
— застосування у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).Лікарських��взаємодія енное
Вплив застосування інших препаратів на розувастатин
Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема, з OATP1B1 і BCRP. Супутнє застосування препаратів, що є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатина в плазмі крові та підвищеним ризиком розвитку міопатії.
Розувастатин не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Циклоспорин підсилює ефект розувастатина (замедляе�� його виведення, збільшує AUC у 7 разів, Смах в 11 разів).
Гемфіброзил підсилює ефект розувастатина (збільшує його Смах і AUC у 2 рази). Гемфіброзил, фенофібрат та інші фібрати та липидснижающие дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо, у зв'язку з тим, що вони самі можуть викликати міопатію при застосуванні в якості монотерапії.
Прийом препарату в дозі 40 мг протипоказаний при спільному призначенні з фібратами. При призначенні �� гемфіброзилом доза розувастатина не повинна перевищувати 10 мг/добу.
Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатина. Фармакокінетична дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатина з комбінованим препаратом, що містить два інгібітору ВІЛ-протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазовому і п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Смах розува��татина відповідно. Тому не рекомендується одночасний прийом розувастатина та інгібіторів ВІЛ-протеаз.
Антациди, що містять іони алюмінію та магнію, призводять до зниження плазмової концентрації розувастатина приблизно на 50% (антациди слід застосовувати через 2 год після прийому розувастатина, клінічне значення такої взаємодії не вивчений). Еритроміцин посилює моторику ШКТ, що призводить до зниження ефекту розувастатина (зменшує його AUC на 20% і Смах на 30%).
Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувас��атин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є непрофільним субстратом для цих ферментів, не було відмічено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатина та ітраконазолу (інгібітора CYP3A4) збільшує AUC розувастатина на 28% (клінічно незначуще). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом допомогою системи цитохрому Р450.
Одночасне застосування розувастатина в дозі 10 мг і езетімібу в дозі 10 мг супроводжувалось збільшенням AUC розувастатина у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Однак не можна виключити фармакодинамічна взаємодія розувастатина і езетімібу, здатне викликати небажані явища.
Детальніше див. інструкцію