Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки, по крайней мере, за 1 час до или через 2 часа после еды. Взрослым (включая пожилых людей) и детям старше 12 лет с массой тела свыше 45 кг. При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: 500 мг 1 раз в день в течение 3-х дней (курсовая доза 1,5 г) Начальная стадия болезни Лайма: 1 раз в сутки в течение 5 дней: 1-й день - 1,0 г, затем со 2-го по 5 день - по 500 мг (курсовая доза 3,0 г) При неосложненных инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamydia trachomatis (уретрит, цервицит): 1 г однократно. Угри обыкновенные средней степени тяжести: курсовая доза 6,0 г: по 500 мг 1 раз в день в течение 3 дней, затем по 500 мг 1 раз в неделю в течение 9 недель. Первую еженедельную таблетку следует принять через 7 дней после приема первой ежедневной таблетки (8-ой день от начала лечения), последующие 8 еженедельных таблеток - с интервалом в 7 дней. Дети в возрасте от 6 мес до 12 лет с массой тела менее 45 кг. При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: Из расчета 10 мг/кг массы тела 1 раз в день в течение 3 дней (курсовая доза 30 мг/кг). Масса тела Доза азитромицина в таблетках 125 мг 10-17 кг 1 таблетка (125 мг азитромицина) 18-30 кг 2 таблетки (250 мг азитромицина) 31 -44 кг 3 таблетки (375 мг азитромицина) не менее 45 кг применяют дозы, рекомендованные для взрослых При фарингите/тонзиллите, вызванных Streptococcus pyogenes: Из расчета 20 мг/кг 1 раз в день в течение 3 дней (курсовая доза 60 мг/кг). Максимальная суточная доза составляет 500 мг. При болезни Лайма (начальная стадия боррелиоза) - мигрирующей эритеме: По 20 мг/кг массы тела 1 раз в день в 1-й день, затем из расчета 10 мг/кг 1 раз в день со 2-го по 5-й день. Назначение пациентам с нарушениями функции почек: Для пациентов с легкой и средней степенью тяжести при нарушении функции почек (КК > 40 мл/мин) коррекция дозы не нужна. При нарушении функции печени: при нарушении функции печени легкой и средней степени тяжести коррекция дозы не требуется. Пожилые пациенты: коррекция дозы не требуется. Поскольку пожилые люди могут иметь проаритмогенные состояния, следует соблюдать осторожность при применении препарата, в связи с высоким риском развития сердечных аритмий, в том числе аритмии типа «пируэт». Диспергируемые таблетки могут быть приняты различными способами: таблетку можно проглотить целиком, запивая водой или предвари- тельно, перед приёмом, растворить в воде кипяченной комнатной температуры. Одну таблетку следует растворять в 15 мл воды, 2-3 таблетки в 30 мл воды. Перед приёмом следует тщательно перемешать образовавшуюся суспензию.
Лекарственная форма
овальные двояковыпуклые таблетки белого или белого с бежевым оттенком цвета, с незначительными вкраплениями от бежевого до светло-коричневого цвета, с риской с одной стороны; с характерным запахом.
Состав
Активное вещество: азитромицина дигидрат - 530,60 мг, в пересчете на азитромицин - 500 мг.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая -
451,80 мг, крахмал прежелатинизированный - 134,00 мг, кросповидон- 120,60 мг, кремния диоксид коллоидный - 48,00 мг, натрия сахаринат - 30,00 мг, магния стеарат - 12,00 мг, ароматизатор черносмородино-вый - 10,00 мг, ванилин - 3,00 мг.
Фармакологическое действие
Азитромицин - бактериостатический антибиотик широкого спектра
действия из группы макролидов-азалидов. Обратимо связываясь с
50S субъединицей рибосом бактериальных клеток, нарушает
транслокацию растущей полипептидной цепи из аминоацильного
участка в пептидильный, что приводит к подавлению синтеза белка в
бактериальных клетках, замедляя рост и размножение бактерий. В
высоких концентрациях оказывает бактерицидное действие.
Обладает активностью в отношении ряда грамположительных,
грамотрицательных, анаэробных, внутриклеточных и других
микроорганизмов. Микроорганизмы могут изначально быть
устойчивыми к действию антибиотика или могут приобретать
устойчивость к нему.
Чувствительны: аэробные грамположительные микроорганизмы -
Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus
pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes,
Streptococcus группы А, В, С, G; аэробные грамотрицательные
микроорганизмы - Haemophilus influenzae, Haemophilus
parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis,
Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаэробные микроорга-
низмы - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp.,
Porphyromonas spp.; прочие - Chlamydia trachomatis, Chlamydia
pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma
hominis, Borrelia burgdorferi. Микроорганизмы, способные развить
устойчивость к азитромицину: грамположительные аэробы
Streptococcus pneumoniae (пенициллинрезистентные штаммы).
Устойчивы: аэробные грамположительные микроорганизмы -
Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые);
анаэробы: группа Bacteroides fragilis. Streptococcus pneumoniae,
бета-гемолитические Streptococcus spp. группы A, Enterococcus
faecalis и Staphylococcus aureus (включая метициллинустойчивые
штаммы), резистентные к эритромицину и прочим макролидам,
линкозамидам устойчивы и к азитромицину.
Фармакокинетика
После приема внутрь биодоступность составляет 37%, максимальная
концентрация в плазме крови (Сmax) создается через 2-3 часа, объем
распределения - 31 л/кг. Связывание с белками плазмы крови обратно
пропорционально концентрации в крови и составляет 7-50%.
Проникает через мембраны клеток (эффективен при инфекциях,
вызванных внутриклеточными возбудителями). Транспортируется
фагоцитами, полиморфно ядерными лейкоцитами и макрофагами к
месту инфекции, где высвобождается в присутствии бактерий. Легко
проходит через гистогематические барьеры и поступает в ткани.
Концентрация в тканях и клетках в 50 раз выше, чем в плазме крови,
а в очаге инфекции - на 24-34% больше, чем в здоровых тканях.
Медленно выводится из тканей и обладает длительным периодом
полувыведения 2-4 дня. Терапевтическая концентрация азитромици-
на сохраняется до 5-7 дней после приема последней дозы. Азитроми-
цин выводится, в основном, в неизмененном виде - 50% кишечником,
6% почками. В печени деметилируется, теряя активность. У
пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК)
менее 10 мл/мин) период полувыведения азитромицина увеличивает-
ся на 33%.
Побочные действия
Инфекционные заболевания: кандидоз, в том числе слизистой
оболочки полости рта и гениталий, пневмония, фарингит, гастроэнте-
рит, респираторные заболевания, ринит, псевдомембранозный
колит.
Со стороны крови и лимфатической системы: лимфоцитопения,
эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения, транзиторная
нейтропения, гемолитическая анемия, базофилия, моноцитоз,
повышение количества нейтрофилов.
Аллергические реакции: реакции гиперчувствительности.
Со стороны нервной системы: головокружение, вертиго, сонливость,
головная боль, судороги, парестезия, гипостезия, астения, бессонни-
ца, гиперактивность, агрессивность, беспокойство, тревога,
нервозность, гипестезия, ажитация, обморок, бред, галлюцинации.
Со стороны органов чувств: нарушение слуха, глухота, звон в ушах,
извращение вкуса или обоняния, нарушение четкости зрения,
нарушение вкусовых ощущений, потеря обоняния (или аносмия) и
вкусовых ощущений.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения,
снижение артериального давления, аритмия (в т.ч. желудочковая
тахикардия, аритмия типа «пируэт»), «приливы» крови к лицу,
удлинение интервала QT на электрокардиограмме.
Со стороны пищеварительной системы: дисфагия, вздутие живота,
сухость слизистой оболочки полости рта, отрыжка, язвы слизистой
оболочки полости рта, повышение секреции слюнных желез, тошнота,
рвота, диарея, абдоминальная боль или спазмы в животе, метеоризм,
нарушение пищеварения, гастрит, анорексия, запор, изменение цвета
языка, гепатит, холестатическая желтуха, повышение активности
«печеночных» трансаминаз, некроз печени и печеночная недостаточ-
ность (вплоть до летального исхода), панкреатит, нарушение функции
печени, фульминантный гепатит.
Со стороны дыхательной системы: одышка, носовое кровотечение.
Со стороны кожных покровов: зуд и сыпь, ангионевротический отек,
крапивница, дерматит, сухость кожи, потливость, фотосенсибилиза-
ция, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона,
токсический эпидермальный некролиз, анафилактические реакции.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани:
остеоартрит, миалгия, артралгия, боль в спине, боль в шее.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: дизурия, боль в
области почек, интерстициальный нефрит, острая почечная
недостаточность.
Со стороны половых органов и молочных желез: метроррагии,
нарушения функции яичек.
Лабораторные показатели: повышение концентрации в сыворотке
крови билирубина, мочевины, креатинина, изменение концентрации алия в плазме крови, повышение активности щелочной фосфата-
зы, повышение концентрации хлора в плазме крови, увеличение
количества тромбоцитов, повышение гематокрита, повышение или
снижение концентрации бикарбонатов и изменение концентрации
натрия в плазме крови.
Прочие: боль в груди, периферические отеки, обострение миастении
gravis, недомогание, гипергликемия, ощущение усталости, отек лица,
лихорадка.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ
В случае пропуска приема одной дозы препарата - пропущенную дозу
следует принять как можно раньше, а последующие - с перерывами в
24 часа.
Препарат следует принимать как минимум за 1 час до или через 2
часа после приема антацидных лекарственных препаратов.
Препарат следует применять с осторожностью у пациентов с
нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести
из-за возможности развития фульминантного гепатита и тяжелой
печеночной недостаточности.
При наличии симптомов нарушения функции печени, таких как
быстро нарастающая астения, желтуха, потемнение мочи,
склонность к кровотечениям, печеночная энцефалопатия, терапию
препаратом следует прекратить и провести исследование функцио-
нального состояния печени.
При нарушениях функции почек легкой и средней степени тяжести (КК
более 40 мл/мин) терапию препаратом следует проводить с
осторожностью под контролем состояния функции почек.
Необходимо помнить, что для профилактики
фарингита/тонзиллита, вызванном Streptococcus pyogenes, а также
для профилактики острой ревматической лихорадки, препаратом
выбора обычно является пенициллин.
Как и при применении других антибактериальных препаратов, при
терапии препаратом следует регулярно обследовать пациентов на
наличие невосприимчивых микроорганизмов и признаки развития
суперинфекции, в том числе грибковых.
Препарат не следует применять более длительными курсами, чем
указано в инструкции, так как фармакокинетические свойства
азитромицина позволяют рекомендовать короткий и удобный режим
дозирования.
Нет данных о возможном взаимодействии между азитромици-
ном и производными эрготамина и дигидроэрготамина, но из-за
развития эрготизма при одновременном применении макролидов
с производными эрготамина и дигидроэрготамина данная
комбинация противопоказана.
При длительном приеме препарата возможно развитие псевдомем-
бранозного колита, вызванного Clostridium difficile, как в виде легкой
диареи, так и тяжелого колита. При развитии диареи на фоне приема
азитромицина, а также через 2 месяца после окончания терапии,
следует исключить клостридиальный псевдомембранозный колит. В
легких случаях достаточно отмены азитромицина и применения
ионообменных смол (колестерамин, колестипол), в тяжелых случаях
показано возмещение потери жидкости, электролитов и белка,
назначение ванкомицина или метронидазола. Нельзя применять
лекарственные препараты, тормозящие перистальтику кишечника.
Синдром замедленной реполяризации желудочков - синдром
удлинения интервала QT -повышает риск развития аритмии, в том
числе аритмии типа «пируэт» на фоне приема макролидов, в том
числе азитромицина. Осторожность при применении азитромицина
следует соблюдать у пациентов с наличием проаритмогенных
факторов (особенно у пожилых пациентов), в том числе с врожден-
ным или приобретенным удлинением интервала QT: у пациентов,
получающих терапию антиаритмическими средствами классов IA
(хинидин, прокаинамид), III (дофетидил, амиодарон, соталол),
цизапридом, терфенадином, антипсихотическими препарами
(пимозид), антидепрессантами (циталопрам), фторхинолонами
(моксифлоксацин, левофлоксацин), у пациентов с нарушениями
водно-электролитного баланса, особенно в случае гипокалиемии или
гипомагниемии, клинически значимой брадикардией, аритмией
сердца или тяжелой сердечной недостаточностью.
Применение азитромицина может спровоцировать развитие
миастенического синдрома или вызвать обострение миастении.
Влияние на способность управлять автотранспортом и работать
с механизмами
В случае возникновения побочных реакций со стороны нервной
системы пациентам рекомендуется воздержаться от управления
автомобилем и другими механизмами, а также соблюдать
осторожность при занятии видами деятельности, требующими
повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных
реакций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные
чувствительными к азитромицину микроорганизмами:
• Инфекции верхних дыхательных путей и ЛОР-органов (фарингит,
тонзиллит, синусит, средний отит);
• Инфекции нижних дыхательных путей (острый бронхит,
обострение хронического бронхита, внебольничная пневмония, в
т.ч. вызванная атипичными возбудителями);
• Инфекции кожи и мягких тканей (угри обыкновенные средней
степени тяжести, рожа, импетиго, вторично инфицированные
дерматозы);
• Начальная стадия болезни Лайма (боррелиоз) - мигрирующая
эритема (erythema migrans);
• Неосложненные инфекции мочеполовых путей, вызванные
Chlamydia trachomatis (уретрит, цервицит).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к азитромицину, эритромицину,
другим макролидам или кетолидам, или другим компонентам
препарата; одновременное применение с эрготамином и дигидроэр-
готамином, тяжелая печеночная недостаточность (класс С по шкале
Чайлд-Пью). Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 40
мл/мин). Детский возраст до 6 мес.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Миастения; нарушение функции печени легкой и средней степени
тяжести; нарушение функции почек легкой и средней степени тяжести
(КК более 40 мл/мин); аритмия, при наличии проаритмогенных
факторов (особенно у пожилых пациентов), в том числе врожденное
или приобретенное удлинение интервала QT: у пациентов, получаю-
щих терапию антиаритмическими препаратами классов IA (хинидин,
прокаинамид), III (дофетидил, амиодарон, соталол), цизапридом,
терфенадином, антипсихотическими препарами (пимозид),
антидепрессантами (циталопрам), фторхинолонами
(моксифлоксацин, левофлоксацин), у пациентов с нарушениями
водно-электролитного баланса, особенно в случае гипокалиемии или
гипомагниемии, клинически значимой брадикардией, тяжелой на, дигоксина, циклоспорина.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ЛАКТАЦИИ
Применение препарата во время беременности возможно только в
тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает
потенциальный риск для плода. При необходимости применения
препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении
грудного вскармливания.
СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ
Внутрь, 1 раз в сутки, по крайней мере, за 1 час до или через 2 часа
после еды.
Взрослым (включая пожилых людей) и детям старше 12 лет с массой
тела свыше 45 кг.
При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов,
кожи и мягких тканей:
500 мг 1 раз в день в течение 3-х дней (курсовая доза 1,5 г)
Начальная стадия болезни Лайма:
1 раз в сутки в течение 5 дней: 1-й день - 1,0 г, затем со 2-го по 5 день
- по 500 мг (курсовая доза 3,0 г)
При неосложненных инфекциях мочеполовых путей, вызванных
Chlamydia trachomatis (уретрит, цервицит):
1 г однократно.
Угри обыкновенные средней степени тяжести:
курсовая доза 6,0 г: по 500 мг 1 раз в день в течение 3 дней, затем по
500 мг 1 раз в неделю в течение 9 недель. Первую еженедельную
таблетку следует принять через 7 дней после приема первой
ежедневной таблетки (8-ой день от начала лечения), последующие 8
еженедельных таблеток - с интервалом в 7 дней.
Дети в возрасте от 6 мес до 12 лет с массой тела менее 45 кг.
При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов,
кожи и мягких тканей:
Из расчета 10 мг/кг массы тела 1 раз в день в течение 3 дней
(курсовая доза 30 мг/кг).
Для удобства дозирования рекомендуется воспользоваться таблицей
№1.
Таблица № 1
Масса тела Доза азитромицина в таблетках 125 мг
10-17 кг 1 таблетка (125 мг азитромицина)
18-30 кг 2 таблетки (250 мг азитромицина)
31 -44 кг 3 таблетки (375 мг азитромицина)
не менее 45 кг применяют дозы, рекомендованные для
взрослых
При фарингите/тонзиллите, вызванных Streptococcus pyogenes:
Из расчета 20 мг/кг 1 раз в день в течение 3 дней (курсовая доза 60
мг/кг).
Максимальная суточная доза составляет 500 мг.
При болезни Лайма (начальная стадия боррелиоза) - мигрирующей
эритеме:
По 20 мг/кг массы тела 1 раз в день в 1-й день, затем из расчета 10
мг/кг 1 раз в день со 2-го по 5-й день.
Назначение пациентам с нарушениями функции почек:
Для пациентов с легкой и средней степенью тяжести при нарушении
функции почек (КК > 40 мл/мин) коррекция дозы не нужна.
При нарушении функции печени: при нарушении функции печени
легкой и средней степени тяжести коррекция дозы не требуется.
Пожилые пациенты: коррекция дозы не требуется. Поскольку
пожилые люди могут иметь проаритмогенные состояния, следует
соблюдать осторожность при применении препарата, в связи с
высоким риском развития сердечных аритмий, в том числе аритмии
типа «пируэт».
Диспергируемые таблетки могут быть приняты различными
способами:
таблетку можно проглотить целиком, запивая водой или предвари-
тельно, перед приёмом, растворить в воде кипяченной комнатной
температуры. Одну таблетку следует растворять в 15 мл воды, 2-3
таблетки в 30 мл воды. Перед приёмом следует тщательно
перемешать образовавшуюся суспензию.
Лекарственное взаимодействие
Антацидные препараты не влияют на биодоступность азитроми-
цина, но снижают максимальную концентрацию азитромицина на
30%, поэтому азитромицин следует принимать за 1 ч до или через
2 ч после приема антацидов.
Цетиризин: одновременное применение в течение 5 дней у здоровых
добровольцев азитромицина с цетиризином (20 мг) не привело к
фармакокинетическому взаимодействию и существенному
изменению интервала QT.
Диданозин: одновременное применение азитромицина (1200
мг/сут) и диданозина (400 мг/сут) у 6 ВИЧ-инфицированных
пациентов не выявило изменений фармакокинетических показателей
диданозина по сравнению с группой плацебо.
Дигоксин: одновременное применение макролидных антибактериаль-
ных препаратов, в том числе азитромицина, с субстратами
Р-гликопротеина, такими как дигоксин, приводит к повышению
концентрации субстрата Р-гликопротеина в плазме крови. Таким
образом, при одновременном применении дигоксина и азитромицина
необходимо учитывать возможность повышения концентрации
дигоксина в плазме крови.
Зидовудин: одновременное применение азитромицина (одноразовый
прием 1000 мг и многократный прием 1200 мг или 600 мг) оказывает
незначительное влияние на фармакокинетику, в том числе выведение
почками, зидовудина или его глюкуронидного метаболита. Тем не
менее, увеличивается концентрация активного метаболита -
фосфорилированного зидовудина в мононуклеарах периферической
крови. Клиническое значение данного факта неясно.
Азитромицин слабо взаимодействует с изоферментами системы
цитохрома Р450. Не выявлено, что азитромицин участвует в
фармакокинетических взаимодействиях аналогичных эритромицину
и другим макролидам. Азитромицин не является ингибитором и
индуктором изоферментов цитохрома Р450.
Алкалоиды спорыньи: учитывая теоретическую возможность
развития эрготизма, одновременное применении азитромицина с
производными алкалоидов спорыньи (эрготамин, дигидроэргота-
мин) не рекомендуется.
Были проведены фармакокинетические исследования одновре-
менного применения азитромицина и препаратов, метаболизм
которых происходит с участием изоферментов системы цитохрома Р
450.
Аторвастатин: одновременное применение аторвастатина (10 мг
ежедневно) и азитромицина (500 мг ежедневно) не вызывало
изменений концентрации аторвастатина в плазме крови (на основе
анализа ингибирования ГМК-КоА-редуктазы). Однако, были получены
сообщения о случаях рабдомиолиза у пациентов, получающих
одновременно азитромицин и статины.
Карбамазепин: в фармакокинетических исследованиях с
участием здоровых добровольцев не выявлено существенного
влияния на концентрацию карбамазепина и его активного
метаболита в плазме крови при одновременном применении с
азитромицином.
Циметидин: в фармакокинетических исследованиях влияния разовой
дозы циметидина на фармакокинетику азитромицина не выявлено
изменений фармакокинетики азитромицина, при условии применения
циметидина за 2 часа до азитромицина.
Антикоагулянты непрямого действия (производные кумарина): в
фармакокинетических исследованиях азитромицин не влиял на
антикоагулянтный эффект варфарина в однократной дозе 15 мг,
принимаемый здоровыми добровольцами. Сообщалось о потенциро-
вании антикоагулянтного эффекта после одновременного примене-
ния азитромицина и антикоагулянтов непрямого действия
(производные кумарина). Несмотря на то, что причинная связь не
установлена, рекомендуется проводить тщательный контроль
протромбинового времени у пациентов, при одновременном
применении азитромицина и антикоагулянтов непрямого действия
(производные кумарина).
Циклоспорин: в фармакокинетических исследованиях с участием
здоровых добровольцев, которые в течение 3 дней принимали внутрь
азитромицин (500 мг/сут однократно), а затем циклоспорин (10
мг/кг/сут однократно), было выявлено достоверное повышение
максимальной концентрации в плазме крови и площади под кривой
«концентрация-время» циклоспорина. Следует соблюдать
осторожность при одновременном применении этих препаратов. В
случае необходимости одновременного применения этих препара-
тов, необходимо проводить мониторинг концентрации циклоспо-
рина в плазме крови и соответственно корректировать дозу.
Эфавиренз: одновременное применение азитромицина (600 мг/сут
однократно) и эфавиренза (400 мг/сут) ежедневно в течение 7 дней не
вызывало какого-либо клинически значимого фармакокинетического
взаимодействия.
Флуконазол: одновременное применение азитромицина (1200 мг
однократно) не меняло фармакокинетику флуконазола (800 мг
однократно). Общая экспозиция и период полувыведения не
изменялись при одновременном применении флуконазола, однако
при этом отмечали снижение максимальной концентрации азитроми-
цина на 18%, что не имело клинического значения.
Индинавир: одновременное применение азитромицина (1200 мг
однократно) не вызывало статистически достоверного влияния на
фармакокинетику индинавира (по 800 мг три раза в сутки в течение 5
дней).
Метилпреднизолон: азитромицин не оказывает существенного
влияния на фармакокинетику метилпреднизолона.
Нелфинавир: одновременное применение азитромицина (1200 мг) и
нелфинавира (по 750 мг три раза в сутки) вызывает повышение
равновесных концентраций азитромицина в плазме крови.
Клинически значимых побочных эффектов не наблюдалось и
коррекции дозы азитромицина при его одновременном применении с
нелфинавиром не требуется.
Рифабутин: одновременное применение азитромицина и рифабути-
на не влияет на концентрацию каждого из препаратов в плазме крови.
При одновременном применении азитромицина и рифабутина иногда
наблюдалась нейтропения. Несмотря на то, что нейтропения
ассоциировалась с применением рифабутина, причинно-следствен-
ная связь между применением комбинации азитромицина и
рифабутина и нейтропенией не установлена.
Силденафил: при применении у здоровых добровольцев не получено
доказательств влияния азитромицина (500 мг/сут ежедневно в
течение 3 дней) на максимальную концентрацию в плазме крови
и площадь под кривой «концентрация-время» силденафила и его
основного метаболита.
Терфенадин: в фармакокинетических исследованиях не было
получено доказательств взаимодействия между азитромицином и
терфенадином. Сообщалось о единичных случаях, когда
возможность такого взаимодействия нельзя было исключить
полностью, однако не было выявлено конкретного доказательства,
что такое взаимодействие имело место. Было установлено, что
одновременное применение терфенадина и антибиотиков класса
макролидов вызывает аритмию и удлинение интервала QT.
Теофиллин: не выявлено взаимодействие между азитромицином и
теофиллином.
Триазолам/мидазолам: значительных изменений фармакокинетиче-
ских показателей при одновременном применении азитромицина с
триазоламом или мидазоламом в терапевтических дозах не
выявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол: одновременное применение
триметоприма/сульфаметоксазола с азитромицином не выявило
существенного влияния на максимальную концентрацию, общую
экспозицию или экскрецию почками триметоприма или сульфаметок-
сазола. Концентрация азитромицина в плазме крови соответствовала
выявленной в других исследованиях.
(280)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, принаймні за 1 годину до або через 2 години після їжі. Дорослим (включаючи людей похилого віку) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м'яких тканин: 500 мг 1 раз на день протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г) Початкова стадія хвороби Лайма: 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день - 1,0 г, потім з 2-го по 5-й день - по 500 мг (курсова доза-3,0 г) При неускладнених інфекціях сечостатевих шляхів, викликаних Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): 1 г одноразово. ��дрв звичайні середнього ступеня тяжкості: курсова доза 6,0 г: по 500 мг 1 раз на день протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-ий день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток - з інтервалом у 7 днів. Діти у віці від 6 міс до 12 років з масою тіла менше 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м'яких тканин: З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів (курсова�� доза 30 мг/кг). Маса тіла Доза азитроміцину в таблетках 125 мг 10-17 кг 1 таблетка (125 мг азитроміцину) 18-30 кг 2 таблетки (250 мг азитроміцину) 31 -44 кг 3 таблетки (375 мг азитроміцину) не менше 45 кг застосовують дози, рекомендовані для дорослих При фарингіт/тонзиліт, викликаних Streptococcus pyogenes: З розрахунку 20 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліоз) - мігруючій еритемі: По 20 мг/кг маси тіла 1 раз на день в 1-й день, потім із розрахунку 10 мг/кг 1 раз в день з 2-го по 5-й день. Призначення пацієнтам з порушеннями функції нирок: Для пацієнтів із легким та середнім ступенем важкості при порушенні функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при порушенні функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Пацієнти літнього віку: корекція дози не потрібна. Оскільки літні люди можуть мати проаритмогенные стану, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих арітамий, в тому числі аритмії типу «пірует». Таблетки, що диспергуються можуть бути прийняті різними способами: таблетку можна проковтнути цілою, запиваючи водою або попередньо, перед прийомом, розчинити в кип'яченою воді кімнатної температури. Одну таблетку слід розчиняти в 15 мл води, 2-3 таблетки в 30 мл води. Перед прийомом слід ретельно перемішати утворену суспензію.
Лікарська форма
овальні двоопуклі таблетки білого або білого з бежевим відтінком кольору, з незначними вкрапленнями від бежевого до с��етло-коричневого кольору, з рискою з одного боку; з характерним запахом.Склад
Активна речовина: азитроміцину дигідрат - 530,60 мг, в перерахунку на азитроміцин - 500 мг.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна -
451,80 мг, крохмаль прежелатинізований - 134,00 мг, кросповідон - 120,60 мг, кремнію діоксид колоїдний - 48,00 мг, натрію сахаринат - 30,00 мг, магнію стеарат - 12,00 мг, ароматизатор черносмородино-вий - 10,00 мг, ванілін - 3,00 мг.Фармакологічна дія
Азитроміцин - бактеріостатичний антибіотик широкого спектру
дії з групи макролідів-азалідів. Оборотно зв'язуючись з
50S субодиницею бактеріальних рибосом клітин, порушує
транслокацію зростаючої поліпептидного ланцюга з аминоацильного
ділянки в пептидильный, що призводить до пригнічення синтезу білка в
бактеріальних клітинах, уповільнюючи ріст і розмноження бактерій. В
високих концентраціях виявляє бактерицидну дію.
Володіє активністю відносно ряду грампозитивних,
грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших/>
мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути
стійкими до дії антибіотика або можуть набувати
стійкість до нього.
Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми -
Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus
pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes,
Streptococcus групи А, В, С, G; аеробні грамнегативні
мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus
parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis,
Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні микроорга-
ні��ми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp.,
Porphyromonas spp.; інші - Chlamydia trachomatis, Chlamydia
pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma
hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути
стійкість до азитроміцину: грампозитивні аероби
Streptococcus pneumoniae (пенициллинрезистентные штами).
Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми -
Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые);
анаероби: група Bacteroides fragilis. Streptococcus pneumoniae,
бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus
faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метициллинустойчивые
штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів,
лінкозамідів стійкі і до азитроміцину.Фармакокінетика
Після прийому всередину біодоступність становить 37%, максимальна
концентрація у плазмі крові (Смах) створюється через 2-3 години, обсяг
розподілу - 31 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові назад
пропорційно концентрації в крові і становить 7-50%.
Проникає крізь мембрани клітин (ефективний при інфекціях,
викликаних внутриклеточны��і збудниками). Транспортується
фагоцитами, поліморфно ядерними лейкоцитами і макрофагами до
місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко
проходить через гістогематичні бар'єри і надходить у тканини.
Концентрація в тканинах і клітинах у 50 разів вище, ніж у плазмі крові,
а у вогнищі інфекції - на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах.
Повільно виводиться з тканин і має тривалим періодом
напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитромици-
на зберігається�� до 5-7 днів після прийому останньої дози. Азитроми-
цін виводиться, в основному, у незміненому вигляді - 50% кишечником,
6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У
пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)
менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшує-
ся на 33%.Побічні дії
Інфекційні захворювання: кандидоз, у тому числі слизової
оболонки порожнини рота і геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроэнте-
ріт, респіраторні захворювання, риніт, псев��омембранозный
коліт.
З боку крові та лімфатичної системи: лімфоцитопенія,
еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, транзиторна
нейтропенія, гемолітична анемія, базофилия, моноцитоз,
підвищення кількості нейтрофілів.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості.
З боку нервової системи: запаморочення, вертиго, сонливість,
головний біль, судоми, парестезія, гіпостезія, астенія, бессонни-
ца, гіперактивність, агресивність, неспокій, тривога,r />
нервозність, гіпестезія, ажитація, запаморочення, марення, галюцинації.
З боку органів почуттів: порушення слуху, глухота, дзвін у вухах,
збочення смаку або нюху, порушення чіткості зору,
порушення смакових відчуттів, втрата нюху (або аносмія) і
смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття,
зниження артеріального тиску, аритмія (в т.ч. шлуночкова
тахікардія, аритмія типу «пірует»), «припливи» крові до обличчя,
подовження інтервалу QT на електрокардиограмме.
З боку травної системи: дисфагія, здуття живота,
сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової
оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз, нудота,
блювання, діарея, абдомінальний біль або спазми у животі, метеоризм,
порушення травлення, гастрит, анорексія, запор, зміна кольору
мови, гепатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності
«печінкових» трансаміназ, некроз печінки та печінкова недостаточ-
ність (аж до летального результату), панкреатит, порушення функції
печінки, фульмінантний гепатит.
З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча.
З боку шкірних покривів: свербіж і висип, ангіоневротичний набряк,
кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість, фотосенсибилиза-
ція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона,
токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини:
остеоартрит, міалгія, артралгія, біль у спині, біль у шиї.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, біль у
області нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова
недостатність.
З боку статевих органів та молочних залоз: метрорагії,
порушення функції яєчок.
Лабораторні показники: підвищення концентрації в сироватці
крові білірубіну, сечовини, креатиніну, зміна концентрації алія в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфата-
зи, підвищення концентрації хлору в плазмі крові, збільшення/>
кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення або
зниження концентрації бікарбонатів і зміна концентрації
натрію в плазмі крові.
Інші: біль у грудях, периферичні набряки, загострення міастенії
gravis, нездужання, гіперглікемія, відчуття втоми, набряк обличчя,
лихоманка.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ
У разі пропуску прийому однієї дози препарату пропущену дозу
слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами ��
24 години.
Препарат слід приймати як мінімум за 1 годину до або через 2
години після прийому антацидних препаратів.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з
порушеннями функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості
із-за можливості розвитку фульмінантного гепатиту і важкої
печінкової недостатності.
При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як
швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі,
схильність до кровоте��ениям, печінкова енцефалопатія, терапію
препаратом слід припинити і провести дослідження функціо-
нального стану печінки.
При порушеннях функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК
більше 40 мл/хв) терапію препаратом слід проводити з
обережністю під контролем стану функції нирок.
Необхідно пам'ятати, що для профілактики
фарингіту/тонзиліту, спричиненій Streptococcus pyogenes, а також
для профілактики гострої ревматичної лихоманки, препаратом
вибору зви��є пеніцилін.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при
терапії препаратом слід регулярно обстежувати пацієнтів на
наявність невосприимчивых мікроорганізмів і ознаки розвитку
суперінфекції, у тому числі грибкових.
Препарат не слід застосовувати більше тривалими курсами, ніж
вказано в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості
азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і зручний режим
дозування.
Немає даних про можливий взаємнийодействии між азитромици-
ном і похідними ерготаміну і дигідроерготаміну, але з-за
розвитку ерготизму при одночасному застосуванні макролідів
з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дана
комбінація протипоказана.
При тривалому прийомі препарату можливий розвиток псевдомем-
бранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile, як у вигляді легкої
діареї, так і важкого коліту. При розвитку діареї на тлі прийому
азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії,
слід виключити клостридиальный псевдомембранозний коліт. В
легких випадках достатньо відміни азитроміцину і застосування
іонообмінних смол (колестерамин, колестипол), у важких випадках
показано відшкодування втрати рідини, електролітів і білка,
призначення ванкоміцину або метронідазолу. Не можна застосовувати
лікарські препарати, що гальмують перистальтику кишечнику.
Синдром сповільненій реполяризації шлуночків - синдром
подовження інтервалу QT -підвищує ризик розвитку аритмії, в тому
числі аритмії типу «пірует» на тлі прийому макролідів, у тому
числі азитроміцину. Обережність при застосуванні азитроміцину
слід дотримуватись у пацієнтів з наявністю проаритмогенних
факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з врожден-
вим або набутим подовженням інтервалу QT: у пацієнтів,
отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA
(хінідин, прокаїнамід), III (дофетидил, аміодарон, соталол),
цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препарами
(пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами
(моксифлоксацин, левофлоксацин), у пацієнтів з порушеннями
водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або
гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією
серця або тяжкою серцевою недостатністю.
Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток
міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати
з механізмами/>
У разі виникнення побічних реакцій з боку нервової
системи пацієнтам рекомендується утримуватись від керування
автомобілем та іншими механізмами, а також дотримуватися
обережність при занятті видами діяльності, що потребують
підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних
реакцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені
чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:
• Інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (фарингіт,
/> тонзиліт, синусит, середній отит);
• Інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт,
загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія,
т. ч. спричинена атиповими збудниками);
• Інфекції шкіри та м'яких тканин (звичайні вугри середньої
ступеня тяжкості, бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані
дерматози);
• Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча
еритема (erythema migrans);
• Неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, викликані
Chlamydia trachomatis (у��етрит, цервіцит).Протипоказання
Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину,
інших макролідів або кетолидам, або іншим компонентам
препарату; одночасне застосування з ерготаміном і дигидроэр-
готамином, тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою
Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 40
мл/хв). Дитячий вік до 6 міс.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Міастенія; порушення функції печінки легкого і середнього ступеня
тяжкості; порушення функції нирок легко і середнього ступеня тяжкості
(КК більше 40 мл/хв); аритмія, при наявності проаритмогенних
факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі вроджене
або набуте подовження інтервалу QT: у пацієнтів, які отримую-
щих терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин,
прокаїнамід), III (дофетидил, аміодарон, соталол), цизапридом,
терфенадином, антипсихотичними препарами (пімозид),
антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами
(моксифлоксацин, левофлоксацин), у пацієнтів �� порушеннями
водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або
гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, важкої, дигоксину, циклоспорину.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ЛАКТАЦІЇ
Застосування препарату під час вагітності можливо тільки у
тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує
потенційний ризик для плода. При необхідності застосування
препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення
грудного вскармлив��ня.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ
Внутрішньо, 1 раз на добу, принаймні за 1 годину до або через 2 години
після їжі.
Дорослим (включаючи людей похилого віку) та дітям старше 12 років з масою
тіла понад 45 кг
При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів,
шкіри та м'яких тканин:
500 мг 1 раз на день протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г)
Початкова стадія хвороби Лайма:
1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день - 1,0 г, потім з 2-го по 5-й день
- по 500 мг (курсова доза-3,0 г)
При неосложненных інфекціях сечостатевих шляхів, викликаних
Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит):
1 г одноразово.
Вугри звичайні середнього ступеня тяжкості:
курсова доза 6,0 г: по 500 мг 1 раз на день протягом 3 днів, потім по
500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу
таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої
щоденної таблетки (8-ий день від початку лікування), наступні 8
щотижневих таблеток - з інтервалом у 7 днів.
Діти у віці від 6 міс до 12 років з масою тіла менше 45 до��.
При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів,
шкіри та м'яких тканин:
З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів
(курсова доза 30 мг/кг).
Для зручності дозування рекомендується скористатися таблицею
№1.
Таблиця № 1
Маса тіла Доза азитроміцину в таблетках 125 мг
10-17 кг 1 таблетка (125 мг азитроміцину)
18-30 кг 2 таблетки (250 мг азитроміцину)
31 -44 кг 3 таблетки (375 мг азитроміцину)
не менше 45 кг застосовують дози, рекомендований��ті для
дорослих
При фарингіт/тонзиліт, викликаних Streptococcus pyogenes:
З розрахунку 20 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 60
мг/кг).
Максимальна добова доза становить 500 мг.
При хворобі Лайма (початкова стадія бореліоз) - мігруючої
еритемі:
По 20 мг/кг маси тіла 1 раз на день в 1-й день, потім з розрахунку 10
мг/кг 1 раз на день з 2-го по 5-й день.
Призначення пацієнтам з порушеннями функції нирок:
Для пацієнтів з легким і середнім ступенем важкості при порушенні/>
функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна.
При порушенні функції печінки: при порушенні функції печінки
легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Пацієнти літнього віку: корекція дози не потрібна. Оскільки
літні люди можуть мати проаритмогенные стану, слід
дотримуватися обережності при застосуванні препарату, у зв'язку з
високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії
типу «пірует».
Таблетки, що диспергуються можуть бути прийняті разівособистими
способами:
таблетку можна проковтнути цілою, запиваючи водою або попередньо
тельно, перед прийомом, розчинити в кип'яченою воді кімнатної
температури. Одну таблетку слід розчиняти в 15 мл води, 2-3
таблетки в 30 мл води. Перед прийомом слід ретельно
перемішати утворену суспензію.Лікарська взаємодія
Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроми-
цина, але знижують максимальну концентрацію азитроміцину на
30%, тому азитроміцин слід п��инимать за 1 год до або через
2 години після прийому антацидів.
Цетиризин: одночасне застосування протягом 5 днів у здорових
добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до
фармакокинетическому взаємодії та істотному
зміни інтервалу QT.
Диданозин: одночасне застосування азитроміцину (1200
мг/добу) та диданозину (400 мг/добу) у 6 ВІЛ-інфікованих
пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показників
диданозину порівняно з групою плацебо.
Дигоксин: одночасне застосування макролідних антибактериаль-
вих препаратів, у тому числі азитроміцину, з субстратами
Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення
концентрації субстрату Р-глікопротеїну в плазмі крові. Таким
чином, при одночасному застосуванні дигоксину та азитроміцину
необхідно враховувати можливість підвищення концентрації
дигоксину в плазмі крові.
Зидовудин: одночасне застосування азитроміцину (одноразовий
прийом 1000 мг і багаторазовий пріем 1200 мг або 600 мг) надає
незначний вплив на фармакокінетику, в тому числі виведення
нирками, зидовудину або його глюкуронидного метаболіту. Тим не
менше, збільшується концентрація активного метаболіту -
фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах периферичної
крові. Клінічне значення цього факту неясне.
Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи
цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у
фармакокінетичних взаємодій аналогичных еритроміцину
та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором і
індуктором ізоферментів цитохрому Р450.
Алкалоїди ріжків: з огляду на теоретичну можливість
розвитку ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з
похідними алкалоїдів ріжків (ерготамін, дигидроэргота-
хв) не рекомендується.
Були проведені фармакокінетичні дослідження одно-
сучасного застосування азитроміцину і препаратів, метаболізм
яких відбувається за участю изоферментів системи цитохрому Р
450.
Аторвастатин: одночасне застосування аторвастатину (10 мг
щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не викликало
змін концентрації аторвастатину в плазмі крові (на основі
аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Однак, були отримані
повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують
одночасно азитроміцин і статини.
Карбамазепін: у фармакокінетичних дослідженнях з
участю здорових добровольців не виявлено суттєво��про
впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного
метаболіту в плазмі крові при одночасному застосуванні з
азитроміцином.
Циметидин: у фармакокінетичних дослідженнях впливу разової
дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено
змін фармакокінетики азитроміцину, за умови застосування
циметидину за 2 години до азитроміцину.
Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину):
фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на
антикоагулянтний ефект варфарину в одноразовій дозі 15 мг,
приймається здоровими добровольцями. Повідомлялося про потенциро-
користання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування
ня азитроміцину і антикоагулянтів непрямої дії
(похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не
встановлено, рекомендується проводити ретельний контроль
протромбінового часу у пацієнтів, при одночасному
застосування азитроміцину і антикоагулянтів непрямої діїr />
(похідні кумарину).
Циклоспорин: у фармакокінетичних дослідженнях з участю
здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали всередину
азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10
мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення
максимальної концентрації в плазмі крові і площі під кривою
«концентрація-час» циклоспорину. Слід дотримуватися
обережність при одночасному застосуванні цих препаратів. В
разі необхідності одновреме��ного застосування цих препара-
тов, необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспо-
рина в плазмі крові і відповідно коригувати дозу.
Ефавіренз: одночасне застосування азитроміцину (600 мг/добу
одноразово) і эфавиренза (400 мг/добу) щодня протягом 7 днів не
викликало будь-якої клінічно значущої фармакокінетичної
взаємодії.
Флуконазол: одночасне застосування азитроміцину (1200 мг
одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг
однократно). Загальна експозиція і період напіввиведення не
змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте
при цьому відзначали зниження максимальної концентрації азитроми-
ціна на 18%, що не мало клінічного значення.
Індинавір: одночасне застосування азитроміцину (1200 мг
одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на
фармакокінетику індинавіру (800 мг три рази на добу протягом 5
днів).
Метилпреднізолон: азитроміцин не чинить істотного
влиян��я на фармакокінетику метилпреднізолону.
Нелфінавір: одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і
нелфінавіру (по 750 мг три рази на добу) викликає підвищення
рівноважних концентрацій азитроміцину в плазмі крові.
Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і
корекції дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з
нелфінавіром не потрібно.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабути-
не впливає на концентрацію кожного з препаратів у плазмі ��рови.
При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутину іноді
спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія
асоціювалася з застосуванням рифабутину, причинно-следствен-
ва зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину і
рифабутину і нейтропенією не встановлена.
Силденафіл: при застосуванні у здорових добровольців не отримано
доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу щодня
протягом 3 днів) на максимальну концентрацію в плазмі крові
і площа��ь під кривою «концентрація-час» силденафілу та його
основного метаболіту.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не було
отримано доказів взаємодії між азитроміцином і
терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли
можливість такої взаємодії не можна було виключити
повністю, однак не було виявлено конкретного доказу,
що таке взаємодія мало місце. Було встановлено, що
одночасне застосування терфенадину та антибіотиків до��асса
макролідів викликає аритмії і подовження інтервалу QT.
Теофілін: не виявлено взаємодію між азитроміцином і
теофіліном.
Триазолам/мідазолам: значних змін фармакокинетиче-
номічних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з
триазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не
виявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол: одночасне застосування
триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило
істотного впливу на м��ксимальную концентрацію, загальну
експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметок-
сазола. Концентрація азитроміцину в плазмі крові відповідала
виявленою в інших дослідженнях.
