Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки, по крайней мере, за 1 час до или через 2 часа после еды. Взрослым (включая пожилых людей) и детям старше 12 лет с массой тела свыше 45 кг. При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: 500 мг (2 таблетки) 1 раз в день в течение 3-х дней (курсовая доза 1,5 г). Начальная стадия болезни Лайма: 1 раз в сутки в течение 5 дней: 1-й день - 1,0 г (4 таблетки), затем со 2-го по 5 день - по 500 мг (2 таблетки) (курсовая доза 3,0 г). При неосложненных инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamidia trachomatis (уретрит, цервицит): 1 г (4 таблетки) однократно. При угревой сыпи: курсовая доза составляет 6 г: по 500 мг (2 таблетки) 1 раз в день в течение 3 дней, затем по 500 мг 1 раз в неделю в течение 9 недель. Детям с 6 месяцев до 12 лет. При инфекциях дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: Из расчета 10 мг/кг массы тела 1 раз в день в течение 3 дней (курсовая доза 30 мг/кг). При стрептококковом фарингите: Из расчета 10-20 мг/кг 1 раз в сутки в течение 3 дней. Начальная стадия болезни Лайма: В 1-й день - в дозе 20 мг/кг массы тела и затем со 2 по 5-й день - ежедневно в дозе 10 мг/кг массы тела (курсовая доза 60 мг/кг). Назначение пациентам с нарушениями функции почек: Для пациентов с умеренными нарушениями функции почек (КК > 40 мл/мин) коррекция дозы не нужна. Диспергируемые таблетки могут быть приняты различными способами: таблетку можно проглотить целиком, запивая водой или предварительно, перед приёмом, растворить в воде. Таблетки следует растворять как минимум в 50 мл воды. Перед приёмом следует тщательно перемешать образовавшуюся суспензию.
Лекарственная форма
овальные двояковыпуклые таблетки белого или белого с бежевым оттенком цвета, с незначительными вкраплениями от бежевого до светло-коричневого цвета, с риской с одной стороны; с характерным запахом.
Состав
Состав на 1 таблетку:
Активное вещество: азитромицина дигидрат 265,3 мг, в пересчете на азитромицин 250,0 мг.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая 225,9 мг, кросповидон 60,3 мг, крахмал прежелатинизированный 67,0 мг, ароматизатор черносмородиновый 5,0 мг, магния стеарат 6,0 мг, натрия сахаринат 15,0 мг, ванилин 1,5 мг, кремния диоксид коллоидный 24,0 мг
Фармакологическое действие
Азитромицин - макролидный антибиотик группы азалидов. Обратимо связываясь с 50S субъединицей рибосом бактериальных клеток, нарушает транслокацию растущей полипептидной цепи из аминоацильного участка в пептидильный, что приводит к подавлению синтеза белка в бактериальных клетках. Чувствительны: аэробные грамположительные микроорганизмы - Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes, Streptococcus группы А, В, С, G; аэробные грамотрицательные микроорганизмы - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae,
Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаэробные микроорганизмы - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; прочие - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Умеренно чувствительны или нечувствительны: аэробные грамположительные микроорганизмы - Streptococcus pneumoniae (умеренно чувствительные или резистентные к пенициллину). Устойчивы: аэробные грамположительные микроорганизмы - Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые); анаэробы: группа Bacteroides fragilis. Streptococcus pneumoniae, бета-гемолитические Streptococcus spp. группы A, Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus (включая метициллинустойчивые штаммы), резистентные к эритромицину и прочим макролидам, линкозамидам устойчивы и к азитромицину
Фармакокинетика
После приема внутрь биодоступность составляет 37%, максимальная концентрация в плазме крови (С max) создается через 2-3 часа, объем распределения - 31 л/кг. Связывание с белками плазмы крови обратно пропорционально концентрации в крови и составляет 12-52%. Проникает через мембраны клеток (эффективен при инфекциях, вызванных внутриклеточными возбудителями). Транспортируется фагоцитами, полиморфноядерными лейкоцитами и
макрофагами к месту инфекции, где высвобождается в присутствии бактерий. Легко проходит через гистогематические барьеры и поступает в ткани. Концентрация в тканях и клетках в 50 раз выше, чем в плазме крови, а в очаге инфекции - на 24-34% больше, чем в здоровых тканях. Медленно выводится из тканей и обладает длительным периодом полувыведения 2-4 дня. Терапевтическая концентрация азитромицина сохраняется до 5-7 дней после приема последней дозы. Азитромицин выводится, в основном, в неизмененном виде - 50% кишечником, 12% почками. В печени деметилируется, теряя активность. У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) менее 10 мл/мин) период полувыведения азитромицина увеличивается на 33%.
Побочные действия
Со стороны органов кроветворения: лимфоцитопения, эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения, транзиторная нейтропения, гемолитическая анемия.
Со стороны нервной системы: головокружение, вертиго, сонливость, головная боль, судороги,
парестезия, гипостезия, астения, бессонница, гиперактивность, агрессивность, беспокойство,
тревога, нервозность.
Со стороны органов чувств: нарушение слуха, глухота, звон в ушах, извращение вкуса или
обоняния, снижение остроты зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения, снижение артериального
давления, аритмия (в т.ч. желудочковая тахикардия, пируэтная тахикардия), удлинение интервала Q-T.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, абдоминальная боль или спазмы в животе, неоформленный стул, метеоризм, нарушение пищеварения, гастрит, анорексия, запор, изменение цвета языка, псевдомембранозный колит, гепатит, холестатическая желтуха, нарушение функциональных проб печени, некроз печени и печеночная недостаточность (вплоть до летального исхода), панкреатит, фульминантный гепатит.
Со стороны кожных покровов: зуд и сыпь, ангионевротический отек, крапивница, фотосенсибилизация, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, анафилактические реакции.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия.
Со стороны мочеполовой системы: вагинит, интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.
Лабораторные показатели: повышение концентрации в сыворотке крови билирубина, мочевины, креатинина, ионов калия, снижение концентрации в сыворотке крови бикарбонатов.
Прочие: кандидоз, боль в груди, периферические отеки, обмороки, обострение миастении gravis,
недомогание, гипергликемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае пропуска приема одной дозы препарата - пропущенную дозу следует принять как можно
раньше, а последующие - с перерывами в 24 часа. При фарингите и тонзиллите, вызванном
Streptococcus pyogenes, антибиотиками выбора являются пенициллины. Эффективность азитромицина для профилактики ревматической лихорадки неизвестна. Принимать с осторожностью пациентам с печеночной недостаточностью (класс А по шкале Чайлд-Пью) из-за возможности развития фульминантного гепатита и тяжелой печеночной недостаточности у таких
пациентов. При наличии симптомов нарушения функции печени (быстро нарастающая астения,
желтуха, потемнение мочи, склонность к кровотечениям, печеночная энцефалопатия) терапию азитромицином следует прекратить и провести исследование функционального состояния печени.
При почечной недостаточности (КК более 40 мл/мин) применение азитромицина следует проводить под контролем функции почек. При применении азитромицина, также как и при
применении других антибиотиков существует риск развития суперинфекции (в т.ч. грибковой).
При длительном приеме азитромицина возможно развитие псевдомембранозного колита, вызванного Clostridium difficile. При развитии диареи на фоне приема азитромицина, а также через 2 месяца после окончания терапии, следует исключить клостридиальный псевдомембранозный колит. В легких случаях достаточно отмены лечения и применения ионообменных смол (колестерамин, колестипол), в тяжелых случаях показано возмещение потери жидкости,
электролитов и белка, назначение ванкомицина, бацитрацина или метронидазола. Нельзя применять лекарственные средства, тормозящие перистальтику кишечника. Поскольку возможно удлинение интервала Q-T у пациентов получавших макролиды, включая азитромицин, при применении азитромицина, следует соблюдать осторожность у пациентов с известными
факторами риска удлинения интервала Q-T: пожилой возраст, нарушение электролитного баланса
(гипокалиемия, гипомагниемия), синдром врожденного удлинения интервала Q-T, заболевания сердца (сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия), одновременный прием лекарственных средств способных удлинять интервал Q-T (в том числе антиаритмические лекарственные средства IA и III классов, трициклические и тетрациклические антидепрессанты, нейролептики, фторхинолоны). При применении азитромицина возможно развитие миастенического синдрома или обострение миастении.
ВЛИЯНИЕ НА СПОСОБНОСТЬ УПРАВЛЯТЬ АВТОТРАНСПОРТОМ И РАБОТАТЬ С МЕХАНИЗМАМИ
В случае возникновения побочных реакций со стороны нервной системы пациентам рекомендуется воздержаться от управления автомобилем и другими механизмами, а также соблюдать осторожность при занятии видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Симптомы: временная потеря слуха, тошнота и рвота, диарея.
Лечение: прием активированного угля, поддержание жизненно важных функций организма
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к азитромицину микроорганизмами:
• Инфекции верхних дыхательных путей и ЛОР-органов (фарингит, тонзиллит, синусит,
средний отит);
• Инфекции нижних дыхательных путей (острый бронхит, обострение хронического бронхита,
внебольничная пневмония, в т.ч. вызванная атипичными возбудителями);
• Инфекции кожи и мягких тканей (угри обыкновенные средней степени тяжести, рожа, импетиго,
вторично инфицированные дерматозы);
• Начальная стадия болезни Лайма (боррелиоз) - мигрирующая эритема (erythema migrans);
• Неосложненные инфекции мочеполовых путей, вызванные Chlamidia trachomatis (уретрит, цервицит).
Противопоказания
Гиперчувствительность к азитромицину, другим макролидам, компонентам препарата, одновременное применение с производными спорыньи, тяжелая печеночная недостаточность (класс В и С по шкале Чайлд-Пью). Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 40 мл/мин). Детский возраст до 6 месяцев
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Синдром удлиненного интервала Q-T, хроническая почечная недостаточность (КК более 40 мл/мин), печеночная недостаточность (класс А по шкале Чайлд-Пью), миастения, одновременный прием с терфенадином, варфарином, дигоксином, лекарственными средствами, удлиняющими
интервал Q-T.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ЛАКТАЦИИ
Применение препарата во время беременности возможно только в тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Антациды снижают максимальную концентрацию азитромицина на 30%, поэтому азитромицин следует принимать за 1 ч до или через 2 ч после приема антацидов.
Следует учитывать возможность ингибирования изофермента CYP3A4 азитромицина при одновременном применении циклоспорина, терфенадина, алкалоидами спорыньи, цизапридом, пимозидом, хинидином, астемизолом и другими лекарственными средствами, метаболизм которых происходит с участием этого изофермента.
При одновременном применении с циклоспорином следует контролировать концентрацию циклоспорина в крови.
При одновременном применении с непрямыми антикоагулянтами может повышаться частота кровотечений, следует контролировать протромбиновое время и международное нормализованное отношение (MHO).
При одновременном применении с дигоксином возможно повышение концентрации в крови последнего, поэтому следует контролировать концентрацию дигоксина в крови.
При одновременном применении с эрготамином может развиться эрготизм; одновременное применение не рекомендуется.
Необходимо соблюдать осторожность при совместном применении терфинадина и азитромицина,
поскольку было установлено, что одновременный прием терфинадина и макролидов вызывает аритмию и удлинение Q-T интервала. Исходя из этого, нельзя исключить вышеуказанных осложнений при совместном приеме азитромицина и терфинадина.
При одновременном применении с неофинавиром возможно увеличение частоты побочных реакций азитромицина (снижение слуха, повышение активности «печеночных» трансаминаз).
Азитромицин повышает содержание зидовудинтрифосфата (активного метаболита зидовудина) в
мононуклеарных клетках, клиническое значение данного явления неизвестно.
Одновременное применение с рифабутином может привести к нейтропении.
Азитромицин не влияет на концентрацию карбамазепина, циметидина, диданозина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, мидазолама, теофиллина, триазолама, триметоприма/сульфаметоксазола, цетиризина, силденафила, аторвастатина, рифабутина, метилпреднизалона в крови при одновременном применении
(279)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, принаймні за 1 годину до або через 2 години після їжі. Дорослим (включаючи людей похилого віку) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м'яких тканин: 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г). Початкова стадія хвороби Лайма: 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день - 1,0 г (4 таблетки), потім з 2-го по 5-й день - по 500 мг (2 таблетки) (курсова доза-3,0 г). При неускладнених інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит): 1 г (4 таблетки) одноразово. При вугрової висипки: курсова доза становить 6 г: по 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів. Дітям з 6 місяців до 12 років. При інфекціях дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м'яких тканин: З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). При стрептококовому фарингіті: З розрахунку 10-20 мг/кг 1 раз на добу протягом 3 днів. Початкова стадія хвороби Лайма: В 1-й день - у дозі 20 мг/кг маси тіла, потім з 2 по 5-й день - щоденно в дозі 10 мг/дог маси тіла (курсова доза 60 мг/кг). Призначення пацієнтам з порушеннями функції нирок: Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Таблетки, що диспергуються можуть бути прийняті різними способами: таблетку можна проковтнути цілою, запиваючи водою або попередньо, перед прийомом, розчинити у воді. Таблетки слід розчиняти як мінімум в 50 мл води. Перед прийомом слід ретельно перемішати утворену суспензію.
Лікарська форма
овальні двоопуклі таблетки білого ілі білий з бежевим відтінком кольору, з незначними вкрапленнями від бежевого до світло-коричневого кольору, з рискою з одного боку; з характерним запахом.Склад
Склад на 1 таблетку:
Активна речовина: азитроміцину дигідрат 265,3 мг, в перерахунку на азитроміцин 250,0 мг.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 225,9 мг, кросповідон 60,3 мг, крохмаль прежелатинізований 67,0 мг, ароматизатор чорносмородиновий 5,0 мг, магнію стеарат 6,0 мг, натрію сахаринат 15,0 мг, ванілін 1,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 24,0 мгФармакологічне дію
Азитроміцин - макролидный антибіотик групи азалідів. Оборотно зв'язуючись із 50S субодиницею бактеріальних рибосом клітин, порушує транслокації зростаючої поліпептидного ланцюга з аминоацильного ділянки в пептидильный, що призводить до пригнічення синтезу білка в бактеріальних клітинах. Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes, Streptococcus групи А, В, С, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae,
Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі або нечутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus pneumoniae (помірно чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые); анаероби: група Bacteroides fragilis. Streptococcus pneumoniae, бета-гемолитические Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метициллинустойчивые штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів стійкі і до азитроміцинуФармакокінетика
Після прийому всередину біодоступність становить 37%, максимальна концентрація в плазмі крові (С max) створюється через 2-3 години, об'єм розподілу - 31 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові обернено пропорційно концентрації в крові і становить 12-52%. Проникає крізь мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними возбудителями). Транспортується фагоцитами, поліморфноядерними лейкоцитами і
макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація в тканинах і клітинах у 50 разів вище, ніж у плазмі, а у вогнищі інфекції - на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Повільно виводиться з тканин і має тривалим періодом напіввиведення 2-4 дні. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози. Азитроміцин виводиться, �� основному, у незміненому вигляді - 50% кишечником, 12% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) період напіввиведення азитроміцину збільшується на 33%.Побічні дії
З боку органів кровотворення: лімфоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, транзиторна нейтропенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: запаморочення, вертиго, сонливість, головний біль, судоми,
парестезія, гіпостезія, астенія, бессонп'ятниця, гіперактивність, агресивність, неспокій,
тривога, нервозність.
З боку органів почуттів: порушення слуху, глухота, дзвін у вухах, спотворення смаку або
нюху, зниження гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, зниження артеріального
тиску, аритмія (в т.ч. шлуночкова тахікардія, піруетна тахікардія), подовження інтервалу Q-T.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль або спазми у животі, неоформлений стілець, м��теоризм, порушення травлення, гастрит, анорексія, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функціональних проб печінки, некроз печінки і печінкова недостатність (аж до летального результату), панкреатит, фульмінантний гепатит.
З боку шкірних покривів: свербіж і висип, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції.
З боку опорно-двигун��ого апарату: артралгія.
З боку сечостатевої системи: вагініт, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Лабораторні показники: підвищення концентрації в сироватці крові білірубіну, сечовини, креатиніну, іонів калію, зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові.
Інші: кандидоз, біль у грудях, периферичні набряки, запаморочення, загострення міастенії gravis,
нездужання, гіперглікемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі пропуску прийому однієї дози препарату - пропущену дозу слід прийняти якомога
раніше, а наступні - з перервами у 24 години. При фарингіті та тонзиліті, викликаному
Streptococcus pyogenes, антибіотиками вибору є пеніциліни. Ефективність азитроміцину для профілактики ревматичної лихоманки невідома. Приймати з обережністю пацієнтам з печінковою недостатністю (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) із-за можливості розвитку фульмінантного гепатиту і важкої печінкової недостатності у таких
пацієнтів. При наявності симптомів порушення функції печінки (бстро наростаюча астенія,
жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія) терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При нирковій недостатності (КК більше 40 мл/хв) застосування азитроміцину слід проводити під контролем функції нирок. При застосуванні азитроміцину, також як і при
застосуванні інших антибіотиків існує ризик розвитку суперінфекції (у т. ч. грибкової).
При тривалому прийомі азитроміцину можливо розвирозвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. При розвитку діареї на тлі прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії, слід виключити клостридиальный псевдомембранозний коліт. У легких випадках достатньо відміни лікування і застосування іонообмінних смол (колестерамин, колестипол), у важких випадках показано відшкодування втрати рідини,
електролітів і білка, призначення ванкоміцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, які гальмують перистальтику кишечника. Оскільку можливе подовження інтервалу Q-T у пацієнтів, що отримували макроліди, включаючи азитроміцин, при застосуванні азитроміцину, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з відомими
факторами ризику подовження інтервалу Q-T: літній вік, порушення електролітного балансу
(гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдром вродженого подовження інтервалу Q-T, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), одночасний прийом лікарських засобів, що здатні подовжувати інтервал Q-T (зокрема антиаритмічні ле��арственные засоби IA і III класів, трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, фторхінолони). При застосуванні азитроміцину можливий розвиток міастенічного синдрому або загострення міастенії.
ВПЛИВ НА ЗДАТНІСТЬ КЕРУВАТИ АВТОТРАНСПОРТОМ І ПРАЦЮВАТИ З МЕХАНІЗМАМИ
У разі виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, пацієнтам рекомендується утримуватись від керування автомобілем та іншими механізмами, а також дотримуватися обережності при занятті видами діяльності, що потребують підвишенной концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми: тимчасова втрата слуху, нудота і блювота, діарея.
Лікування: прийом активованого вугілля, підтримка життєво важливих функцій організмуСвідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:
• Інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, синусит,
середній отит);
• Інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення ��ронического бронхіту,
позалікарняна пневмонія, в т.ч. викликана атиповими збудниками);
• Інфекції шкіри та м'яких тканин (звичайні вугри середнього ступеня тяжкості, бешиха, імпетиго,
вторинно інфіковані дерматози);
• Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans);
• Неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання
Гіперчутливість до азитроміцину, інших макролідів, компонентів препарату, одночасне при��енение з похідними ріжків, тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 40 мл/хв). Дитячий вік до 6 місяців
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Синдром подовженого інтервалу Q-T, хронічна ниркова недостатність (КК більше 40 мл/хв), печінкова недостатність (клас А за шкалою Чайлд-П'ю), міастенія, одночасний прийом з терфенадином, варфарином, дигоксином, лікарськими засобами, що подовжують
інтервал Q-T.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ЛАКТАЦІІ
Застосування препарату під час вагітності можливе тільки у тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Антациди знижують максимальну концентрацію азитроміцину на 30%, тому азитроміцин слід приймати за 1 год до або через 2 год після прийому антацидів.
Слід враховувати можливість інгібування ізоферменту CYP3A4 азитромицина при одночасному застосуванні циклоспорину, терфенадину, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими лікарськими засобами, метаболізм яких відбувається за участю цього ізоферменту.
При одночасному застосуванні з циклоспорином слід контролювати концентрацію циклоспорину в крові.
При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами може підвищуватися частота кровотеч, слід контролювати протромбіновий час і міжнародне нормалізоване відношення (MHO)./>
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо підвищення концентрації останнього в крові, тому слід контролювати концентрацію дигоксину в крові.
При одночасному застосуванні з ерготаміном може розвинутися эрготизм; одночасне застосування не рекомендується.
Необхідно дотримуватися обережності при сумісному застосуванні терфинадина і азитроміцину,
оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфинадина і макролідів викликає аритмії і подовження Q-T інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключаєить вищевказаних ускладнень при одночасному прийомі азитроміцину і терфинадина.
При одночасному застосуванні з неофинавиром можливе збільшення частоти побічних ефектів азитроміцину (зниження слуху, підвищення активності «печінкових» трансаміназ).
Азитроміцин підвищує вміст зидовудинтрифосфата (активного метаболіту зидовудину) у
мононуклеарних клітинах, клінічне значення даного явища невідоме.
Одночасне застосування з рифабутином може призвести до нейтропенії.
Азитроміцин не впливав��т на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, эфавиренза, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвастатину, рифабутину, метилпреднизалона в крові при одночасному застосуванні
