Дозировка
Внутрь, 1 раз в сутки, по крайней мере за 1 ч до или через 2 ч после еды. Препарат в данной лекарственной форме назначают взрослым (включая пожилых людей) и детям старше 12 лет с массой тела свыше 45 кг. При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, лор-органов, кожи и мягких тканей: по 500 мг (2 капс.) 1 раз в день в течение 3 дней; курсовая доза — 1,5 г. При мигрирующей эритеме: назначают 1 раз в сутки в течение 5 дней. В 1-й день — 1 г (4 капс.), затем со 2-го по 5-й день — по 500 мг (2 капс.); курсовая доза — 3 г. При инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamidia trachomatis (уретрит, цервицит): неосложненный уретрит/цервицит — 1 г (4 капс.) однократно. Пациентам с нарушениями функции почек: для пациентов с умеренными нарушениями функции почек (Cl креатинина >40 мл/мин) коррекция дозы не требуется. - Таблетки, покрытые пленочной оболочкой: Внутрь, не разжевывая, по крайней мере за 1 ч до или через 2 ч после еды, 1 раз в сутки. Взрослые и дети старше 12 лет с массой тела более 45 кг При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, лор-органов, кожи и мягких тканей: по 1 табл. (500 мг) 1 раз в сутки в течение 3 дней; курсовая доза — 1,5 г. При акне вульгарис средней степени тяжести: по 1 табл. (500 мг) 1 раз в сутки в течение 3 дней, затем по 1 табл. (500 мг) 1 раз в неделю в течение 9 нед; курсовая доза — 6 г. Первую еженедельную таблетку следует принять через 7 дней после приема первой ежедневной таблетки (8-й день от начала лечения), последующие 8 еженедельных таблеток — с интервалом в 7 дней. При болезни Лайма (начальная стадия боррелиоза) — мигрирующей эритеме (erythema migrans): 1 раз в сутки в течение 5 дней. В 1-й день — 1 г (2 табл. по 500 мг), затем со 2-го по 5-й день — по 1 табл. (500 мг); курсовая доза — 3 г). При инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamidia trachomatis (уретрит, цервицит): неосложненный уретрит/цервицит — 1 г (2 табл. по 500 мг) однократно. Дети в возрасте от 3 до 12 лет с массой тела менее 45 кг При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, лор-органов, кожи и мягких тканей: препарат назначают из расчета 10 мг/кг 1 раз в сутки в течение 3 дней; курсовая доза — 30 мг/кг. Для удобства дозирования рекомендуется воспользоваться приведенной ниже таблицей. Расчет дозы препарата Сумамед® для детей с массой тела менее 45 кг Масса тела, кг Доза азитромицина в таблетках 125 мг 18–30 2 табл. (250 мг азитромицина) 31–44 3 табл. (375 мг азитромицина) не менее 45 Применяют дозы, рекомендованные для взрослых
Передозировка
Симптомы: тошнота, временная потеря слуха, рвота, диарея, абдоминальная боль, нарушение функции печени. Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия (прием активированного угля), контроль жизненно важных функций.
Лекарственная форма
Таблетки диспергируемые белого или почти белого цвета, круглые, плоские, со скошенными краями, с двумя перпендикулярными рисками на одной стороне и выдавленной надписью "TEVA 1000" на другой стороне.
Состав
1 таб.
азитромицина дигидрат1048.218 мг,что соответствует содержанию азитромицина 1000 мг
Вспомогательные вещества: натрия сахарината дигидрат - 78 мг, целлюлоза микрокристаллическая (Avicel PH 101) - 39.782 мг, целлюлоза микрокристаллическая (Avicel PH 102) - 657.6 мг, кросповидон типа А - 165.2 мг, повидон К30 - 44 мг, натрия лаурилсульфат - 6.4 мг, кремния диоксид коллоидный - 8.8 мг, магния стеарат - 22 мг, ароматизатор апельсиновый - 52 мг, аспартам - 78 мг.
Фармакологическое действие
Азитромицин — бактериостатический антибиотик широкого спектра действия из группы макролидов-азалидов. Обладает широким спектром антимикробного действия. Механизм действия азитромицина связан с подавлением синтеза белка микробной клетки. Связываясь с 50S-субъединицей рибосомы, угнетает пептидтранслоказу на стадии трансляции и подавляет синтез белка, замедляя рост и размножение бактерий. В высоких концентрациях оказывает бактерицидное действие.
Обладает активностью в отношении ряда грамположительных, грамотрицательных, анаэробных, внутриклеточных и других микроорганизмов.
Чувствительные микроорганизмы: аэробные грамположительные микроорганизмы — Staphylococcus aureus (метициллиночувствительные штаммы), Streptococcus pneumoniae (пенициллиночувствительные штаммы), Streptococcus pyogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы — Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаэробные микроорганизмы — Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; другие микроорганизмы — Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Микроорганизмы с приобретаемой резистентностью к азитромицину: аэробные грамположительные микроорганизмы — Streptococcus pneumoniae (пенициллинорезистентные штаммы и штаммы со средней чувствительностью к пенициллину).
Микроорганизмы с природной резистентностью: аэробные грамположительные микроорганизмы — Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (метициллинорезистентные штаммы), Staphylococcus epidermidis (метициллинорезистентные штаммы), анаэробные микроорганизмы — Bacteroides fragilis.
Описаны случаи перекрестной резистентности между Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы А), Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus (метициллинорезистентные штаммы) к эритромицину, азитромицину, другим макролидам и линкозамидам.
Фармакокинетика
После приема внутрь азитромицин хорошо всасывается и быстро распределяется в организме. После однократного приема внутрь 500 мг биодоступность — 37% (эффект первого прохождения), Cmax (0,4 мг/мл) в плазме крови создается через 2–3 ч, кажущийся Vd — 31,1 л/кг. Связывание с белками плазмы крови обратно пропорционально концентрации в крови и составляет 7–50%. Проникает через мембраны клеток (эффективен при инфекциях, вызванных внутриклеточными возбудителями). Транспортируется фагоцитами, полиморфно-ядерными лейкоцитами и макрофагами к месту инфекции, где высвобождается в присутствии бактерий. Легко проходит через гистогематические барьеры и поступает в ткани. Концентрация в тканях и клетках в 50 раз выше, чем в плазме крови, а в очаге инфекции — на 24–34% больше, чем в здоровых тканях.
У азитромицина длительный T1/2 — 35–50 ч. T1/2 из тканей значительно больше. Терапевтическая концентрация азитромицина сохраняется до 5–7 дней после приема последней дозы. Азитромицин выводится в основном в неизмененном виде — 50% через кишечник, 6% почками. В печени деметилируется, теряя активность.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl креатинина <10 мл/мин) T1/2 азитромицина увеличивается на 33%.
Фармакокинетика азитромицина у здоровых добровольцев после однократной в/в инфузии продолжительностью более 2 ч в дозе 1000–4000 мг (концентрация раствора — 1 мг/мл) имеет линейную зависимость и пропорциональна вводимой дозе. Т1/2 препарата составляет 65–72 ч. Высокий уровень наблюдаемого Vd (33,3 л/кг) и клиренса плазмы (10,2 мл/мин/кг) позволяет предположить, что длительный Т1/2 препарата является следствием накопления антибиотика в тканях с последующим медленным его высвобождением.
У здоровых добровольцев при в/в инфузии азитромицина в дозе 500 мг (концентрация раствора — 1 мг/мл) в течение 3 ч Cmax препарата в сыворотке крови составляла 1,14 мкг/мл. Минимальный уровень в сыворотке крови (0,18 мкг/мл) отмечался на протяжении 24 ч и AUC составила 8,03 мкг·ч/мл. Схожие фармакокинетические значения были получены и у пациентов с внебольничной пневмонией, которым назначались в/в инфузии (3-часовые) на протяжении от 2 до 5 дней.
После ежедневного введения азитромицина в дозе 500 мг (продолжительность инфузии — 1 ч) в течение 5 дней в среднем 14% от дозы выводится с мочой на протяжении 24-часового интервала дозирования.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям ВОЗ: очень часто (не менее 10%); часто (не менее 1%, но менее 10%); нечасто (не менее 0,1%, но менее 1%); редко (не менее 0,01%, но менее 0,1%); очень редко (менее 0,01%, включая единичные случаи).
Инфекционные заболевания: нечасто — кандидоз, в т.ч. слизистой оболочки полости рта и гениталий; очень редко — псевдомембранозный колит.
Со стороны обмена веществ и питания: часто — анорексия.
Аллергические реакции: часто — кожный зуд, кожная сыпь; нечасто — реакции гиперчувствительности, реакция фотосенсибилизации, крапивница, синдром Стивенса-Джонсона, ангионевротический отек; очень редко — анафилактическая реакция, мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны крови и лимфатической системы: часто — эозинофилия, лимфопения; нечасто — лейкопения, нейтропения; очень редко — тромбоцитопения, гемолитическая анемия.
Со стороны нервной системы: часто — головная боль, головокружение, парестезия, нарушение вкусовых ощущений; нечасто — гипестезия, сонливость, бессонница; очень редко — тревога, агрессия, обморок, судороги, психомоторная гиперактивность, потеря обоняния (или аносмия) и вкусовых ощущений, миастения, беспокойство.
Со стороны органа зрения: часто — нарушение четкости зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: часто — глухота; нечасто — шум в ушах; редко — вертиго.
Со стороны ССС: нечасто — ощущение сердцебиения; очень редко — снижение АД, увеличение интервала QT, аритмия типа «пируэт», желудочковая тахикардия.
Со стороны ЖКТ: очень часто — тошнота, метеоризм, боль в животе, диарея; часто — диспепсия, рвота; нечасто — запор, гастрит; очень редко — изменение цвета языка, панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто — повышение активности печеночных трансаминаз, повышение концентрации билирубина, гепатит; редко — нарушение функции печени; очень редко — холестатическая желтуха, печеночная недостаточность (в редких случаях с летальным исходом, в основном на фоне тяжелого нарушения функции печени); некроз печени, фульминантный гепатит.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: часто — артралгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто — повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови; очень редко — интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.
Прочие: часто — слабость; нечасто — боль в груди, периферические отеки, астения, недомогание, изменение концентрации калия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае пропуска приема одной дозы препарата Сумамед® — пропущенную дозу следует принять как можно раньше, а последующие — с перерывами в 24 ч.
Препарат Сумамед® следует применять с осторожностью у пациентов с умеренными нарушениями функции печени из-за возможности развития фульминантного гепатита и тяжелой печеночной недостаточности. При наличии симптомов нарушения функции печени, таких как быстро нарастающая астения, желтуха, потемнение мочи, склонность к кровотечениям, печеночная энцефалопатия, терапию препаратом Сумамед® следует прекратить и провести исследование функционального состояния печени.
При умеренных нарушениях функции почек (Cl креатинина >40 мл/мин) терапию препаратом Сумамед® следует проводить с осторожностью, под контролем состояния функции почек. При терминальной стадии почечной недостаточности (Cl креатинина <10 мл/мин) отмечается увеличение концентрации азитромицина в плазме крови на 33%.
Необходимо помнить, что для профилактики фарингита/тонзиллита, вызванного Streptococcus pyogenes, а также для профилактики острой ревматической лихорадки препаратом выбора обычно является пенициллин.
Как и при применении других антибактериальных препаратов, при терапии препаратом Сумамед® следует регулярно обследовать пациентов на наличие невосприимчивых микроорганизмов и признаки развития суперинфекций, в т.ч. грибковых.
Препарат Сумамед® не следует применять более длительными курсами, чем указано в инструкции, т.к. фармакокинетические свойства азитромицина позволяют рекомендовать короткий и удобный режим дозирования.
Нет данных о возможном взаимодействии между азитромицином и производными эрготамина и дигидроэрготамина, но из-за развития эрготизма при одновременном применении макролидов с производными эрготамина и дигидроэрготамина данная комбинация противопоказана.
При длительном приеме препарата Сумамед® возможно развитие псевдомембранозного колита, вызванного Clostridium difficile, как в виде легкой диареи, так и тяжелого колита. При развитии диареи на фоне приема азитромицина, а также через 2 мес после окончания терапии следует исключить клостридиальный псевдомембранозный колит.
Синдром замедленной реполяризации желудочков — синдром удлинения интервала QT — повышает риск развития аритмий (в т.ч. аритмии типа «пируэт») на фоне приема макролидов, а также препарата Сумамед®. Осторожность при применении азитромицина следует соблюдать у пациентов с удлинением интервала QT, получающих терапию антиаритмическими средствами классов IA, III, цизапридом, при гипокалиемии или гипомагниемии, клинически значимой брадикардии, аритмии или тяжелой сердечной недостаточности.
Применение препарата Сумамед® может спровоцировать развитие миастенического синдрома или вызвать обострение миастении.
При применении препаратов Сумамед® и Сумамед® форте в форме порошка для приготовления суспензии для приема внутрь у пациентов с сахарным диабетом, а также при низкокалорийной диете необходимо учитывать, что в состав суспензии входит сахароза (0,32 ХЕ/5 мл).
Эффективность и безопасность применения у детей до 18 лет лекарственной формы препарата Сумамед®, предназначенной для приготовления раствора для инфузий, не установлена.
Пациентам, находящимся на диете с ограниченным потреблением натрия, при лечении препаратом Сумамед® необходимо учитывать, что в одном флаконе содержится 198,3 мг натрия (гидроксид натрия — вспомогательное вещество).
Влияние на способность управлять транспортными средствами и заниматься другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. При развитии нежелательных эффектов со стороны нервной системы и органа зрения следует соблюдать осторожность при выполнении действий, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
инфекции верхних дыхательных путей и лор-органов (фарингит/тонзиллит, синусит, средний отит);
инфекции нижних дыхательных путей (острый бронхит, обострение хронического бронхита, пневмония, в т.ч. вызванные атипичными возбудителями);
инфекции кожи и мягких тканей (акне вульгарис средней степени тяжести, рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы);
начальная стадия болезни Лайма (боррелиоз) — мигрирующая эритема (erythema mygrans);
инфекции мочеполовых путей, вызванные Chlamidia trachomatis (уретрит, цервицит) (капсулы, таблетки, покрытые пленочной оболочкой).
Противопоказания
Азитромицин применяется при беременности в случае, когда соотношение пользы для матери превосходит возможный риск для плода. Во время лечения препаратом грудное вскармливание следует приостановить.
повышенная чувствительность к азитромицину, другим макролидам или другим компонентам препарата;
нарушение функции печени тяжелой степени;
тяжелое нарушение функции почек (Cl креатинина <40 мл/мин);
детский возраст до 12 лет при массе тела менее 45 кг (для таблеток 500 мг);
детский возраст до 3 лет (для таблеток 125 мг);
период грудного вскармливания;
одновременный прием с эрготамином и дигидроэрготамином.
С осторожностью: беременность; миастения; умеренные нарушения функции печени; умеренные нарушения функции почек (Cl креатинина >40 мл/мин); у пациентов с удлинением интервала QT, получающих терапию антиаритмическими средствами классов IA, III, цизапридом, при гипокалиемии или гипомагниемии, клинически значимой брадикардии, аритмии или тяжелой сердечной недостаточности; одновременное применение терфенадина, варфарина, дигоксина.
Лекарственное взаимодействие
Антацидные средства не влияют на биодоступность азитромицина, но уменьшают Cmax в плазме крови на 30%, поэтому азитромицин следует принимать по крайней мере за 1 ч до или через 2 ч после приема этих препаратов или еды.
Азитромицин не влияет на концентрацию карбамазепина, циметидина, диданозина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, мидазолама, теофиллина, триазолама, триметоприма/сульфаметоксазола, цетиризина, силденафила, аторвастатина, рифабутина и метилпреднизолона в плазме крови при одновременном применении.
При необходимости одновременного применения с циклоспорином рекомендуется контролировать концентрацию циклоспорина в плазме крови.
При одновременном применении дигоксина и азитромицина необходимо контролировать концентрацию дигоксина в плазме крови, т.к. многие макролиды повышают всасывание дигоксина в кишечнике.
При необходимости одновременного применения с антикоагулянтными средствами непрямого действия (варфарин, другие антикоагулянты кумаринового типа) рекомендуется проводить тщательный контроль ПВ.
Было установлено, что одновременное применение терфенадина и антибиотиков класса макролидов вызывает аритмию и удлинение интервала QT. Исходя из этого, нельзя исключить вышеуказанных осложнений при одновременном приеме терфенадина и азитромицина.
При одновременном применении с нелфинавиром возможно увеличение частоты побочных реакций со стороны азитромицина.
Следует учитывать возможность ингибирования изофермента CYP3A4 азитромицином при одновременном применении с циклоспорином, терфенадином, алкалоидами спорыньи, цизапридом, пимозидом, хинидином, астемизолом и другими препаратами, метаболизм которых происходит с участием этого изофермента.
При одновременном применении с зидовудином азитромицин не влияет на фармакокинетические параметры зидовудина в плазме крови или на выведение почками его и его метаболита глюкуронида. Тем не менее, увеличивается концентрация активного метаболита — фосфорилированного зидовудина — в моноядерных клетках периферических сосудов. Клиническое значение данного факта неясно.
При одновременном применении макролидов с эрготамином и дигидроэрготамином возможно проявление их токсического действия.
(274)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз на добу, принаймні за 1 год до або через 2 год після їди. Препарат в даній лікарській формі призначають дорослим (включаючи людей похилого віку) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, лор-органів, шкіри і м'яких тканин: 500 мг (2 капс.) 1 раз в день протягом 3 днів; курсова доза — 1,5 р. При мігруючій еритемі: призначають 1 раз на добу протягом 5 днів. В 1-й день — 1 г (4 капс.), потім з 2-го по 5-й день — по 500 мг (2 капс.); курсова доза — 3 р. При інфекціях сечостатевих шляхів, викликала сп��сований Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит/цервіцит — 1 г (4 капс.) одноразово. Пацієнтам з порушеннями функції нирок: для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібна. - Таблетки, вкриті плівковою оболонкою: Внутрішньо, не розжовуючи, принаймні за 1 год до або через 2 год після їди, 1 раз на добу. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла більше 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, лор-органів, шкіри і м'яких тканин: по 1 табл. (500 мг) 1 раз на добу протягом 3 ��ній; курсова доза — 1,5 р. При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості: по 1 табл. (500 мг) 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 1 табл. (500 мг) 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза — 6 р. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток — з інтервалом у 7 днів. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліоз) — мігруючій еритемі (erythema migrans): 1 раз на добу протягом 5 днів. В 1-й день — 1 г (2 табл. по 500 мг), потім з 2-го по 5-й день — по 1 табл. (500 мг); курсова доза — 3 г). При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит/цервіцит — 1 г (2 табл. по 500 мг) одноразово. Діти у віці від 3 до 12 років з масою тіла менше 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, лор-органів, шкіри і м'яких тканин: препарат призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз на добу протягом 3 днів; курсова доза — 30 мг/кг Для зручності дозування рекомендується скористатися наведеною нижче таблицею. Розрахунок дози препарату Сумамед® для дітей з масою тіла менше 45 кг Маса тіла, кг Доза азитроміцину в таблетках 125 мг 18-30 2 табл. (250 мг азитроміцину) 31-44 3 табл. (375 мг азитроміцину) не менше 45 Застосовують дози, рекомендовані для дорослихПередозування
Симптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, абдомінальний біль, порушення функції печінки. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія (прийом активованого вугілля), контроль життєво важливих функцій.
Лікарська форма
Таблетки, що диспергуються білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, з двома�� перпендикулярними рисками на одному боці і видавленим написом "TEVA 1000" на іншій стороні.Склад
1 таб.
азитроміцину дигидрат1048.218 мг,що відповідає вмісту 1000 мг азитроміцину
Допоміжні речовини: натрію сахарината дигідрат - 78 мг, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 101) - 39.782 мг, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 102) - 657.6 мг, кросповідон типу А - 165.2 мг, повідон К30 - 44 мг, натрію лаурилсульфат - 6.4 мг, кремнію діоксид колоїдний - 8.8 мг, магнію стеарат - 22 мг, ароматизатор апельсиновий - 52 мг, аспартам - 78 м��.Фармакологічна дія
Азитроміцин — бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії з групи макролідів-азалідів. Володіє широким спектром антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції і пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст і розмноження бактерій. У високих концентраціях виявляє бактерицидну дію.
Володіє активністю відносно ряду грамполож��тільних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus (метициллиночувствительные штами), Streptococcus pneumoniae (пенициллиночувствительные штами), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми — Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми — Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; інші мікроорганізми — Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Мікроорганізми з купованої резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми — Streptococcus pneumoniae (пенициллинорезистентные штами і штами з середньою чутливістю до пеніциліну).
Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми — Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (метицилінорезистентних штамів), Staphylococcus epidermidis (метицилінорезистентних штамів), анаеробні мікроорганізми — Bacteroides fragilis.
Описані випадки перехресної резистентности між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилінорезистентних штамів) до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується і швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг біодоступність — 37% (ефект першого проходження), Cmax (0,4 мг/мл) в плазмі крові створюється через 2-3 год, здається Vd — 31,1 л/кг, Зв'язування з білками плазми крові обернено пропорційно концентр��ції в крові і становить 7-50%. Проникає крізь мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами і макрофагами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація в тканинах і клітинах у 50 разів вище, ніж у плазмі, а у вогнищі інфекції — на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах.
У азитроміцину тривалий T1/2 — 35-50 ч. T1/2 з тканин значно більше. Тер��певтическая концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному у незміненому вигляді — 50% через кишечник, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <10 мл/хв) T1/2 азитроміцину збільшується на 33%.
Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразового в/в інфузії тривалістю більше 2 год у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину — 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорциональна введеної дози. Т1/2 препарату становить 65-72 ч. Високий рівень спостережуваного Vd (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг) дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим повільним його вивільненням.
У здорових добровольців при в/в інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину — 1 мг/мл) протягом 3 год Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) спостерігався протягом 24 год і AUC становив 8,03 мкг·год/мл Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняної пневмонією, яким призначалися в/в інфузії (3-годинні) на протязі від 2 до 5 днів.
Після щоденного введення азитроміцину в дозі 500 мг (тривалість інфузії — 1 год) протягом 5 днів в середньому 14% від дози виводиться з сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (не менше 1%, але менше 10%); нечасто (не менше 0,1%, ��про менш 1%); рідко (не менше 0,01%, але менше 0,1%); дуже рідко (менш 0,01%, включаючи поодинокі випадки).
Інфекційні захворювання: нечасто — кандидоз, у т. ч. слизової оболонки порожнини рота і геніталій; дуже рідко — псевдомембранозний коліт.
З боку обміну речовин і харчування: часто — анорексія.
Алергічні реакції: часто — шкірний свербіж, шкірний висип; нечасто — реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко — анафілактична реакція, мультивітамін��иформная еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку крові та лімфатичної системи: часто — еозинофілія, лімфопенія; нечасто — лейкопенія, нейтропенія; дуже рідко — тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто — гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко — тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія) і смакових відчуттів, міастенія, турбуй��тво.
З боку органу зору: часто — порушення чіткості зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: часто — глухота; нечасто — шум у вухах; рідко — вертиго.
З боку ССС: нечасто — відчуття серцебиття; дуже рідко — зниження АТ, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія.
З боку ШКТ: дуже часто — нудота, метеоризм, біль у животі, діарея; часто — диспепсія, блювання; нечасто — запор, гастрит; дуже рідко — зміна кольору язика, панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто — підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко — порушення функції печінки; дуже рідко — холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним наслідком, в основному на тлі важкого порушення функції печінки); некроз печінки, фульмінантний гепатит.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто — артралгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — підвищення концентрації сечовини і креати��їна в плазмі крові; дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Інші: часто — слабкість; нечасто — біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, зміна концентрації калію.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® — пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні — з перервами у 24 год.
Препарат Сумамед® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки з-заозможности розвитку фульмінантного гепатиту і важкої печінкової недостатності. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію препаратом Сумамед® слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При помірних порушеннях функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед® слід проводити з обережністю, під контролем стану функції нирок. При терми��альної стадії ниркової недостатності (Cl креатиніну <10 мл/хв) відмічається збільшення концентрації азитроміцину в плазмі крові на 33%.
Необхідно пам'ятати, що для профілактики фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, а також для профілактики гострої ревматичної лихоманки препаратом вибору зазвичай є пеніцилін.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів при терапії препаратом Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність невосприимчивых мікроорганізмів і ознаки розвитку суп��ринфекций, в т. ч. грибкових.
Препарат Сумамед® не слід застосовувати більше тривалими курсами, ніж вказано в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і зручний режим дозування.
Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну і дигідроерготаміну, але із-за розвитку ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана.
При тривалому прийомі препара��а Сумамед® можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку діареї на тлі прийому азитроміцину, а також через 2 міс після закінчення терапії слід виключити клостридиальный псевдомембранозний коліт.
Синдром сповільненій реполяризації шлуночків — синдром подовження інтервалу QT — підвищує ризик розвитку аритмій (у т. ч. аритмії типу «пірует») на тлі прийому макролідів, а також препарату Сумамед®. Обережність при застосуванні азитроміцину слід додердати у пацієнтів із подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущої брадикардії, аритмії або тяжкої серцевої недостатності.
Застосування препарату Сумамед® може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії.
При застосуванні препаратів Сумамед® і Сумамед® форте у формі порошку для приготування суспензії для прийому всередину у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низкокалор��йной дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл).
Ефективність та безпека застосування у дітей до 18 років лікарської форми препарату Сумамед®, призначеної для приготування розчину для інфузій, не встановлена.
Пацієнтам, які знаходяться на дієті з обмеженим споживанням натрію, при лікуванні препаратом Сумамед® необхідно враховувати, що в одному флаконі міститься 198,3 мг натрію (гідроксид натрію — допоміжна речовина).
Вплив на здатність керувати транспортними середовидствами і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи і органа зору слід дотримуватися обережності при виконанні дій, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
інфекції верхніх дихальних шляхів і лор-органів (фар��нгіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, в т.ч. спричинені атиповими збудниками);
інфекції шкіри і м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) — мігруюча еритема (erythema mygrans);
інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит) (капсули, таблетки, вкриті плівковою оболонкою).Противопоказаня
Азитроміцин застосовується при вагітності у випадку, коли співвідношення користі для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.
підвищена чутливість до азитроміцину, інших макролідів або до інших компонентів препарату;
порушення функції печінки тяжкого ступеня;
тяжке порушення функції нирок (Cl креатиніну <40 мл/хв);
дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг (для таблеток по 500 мг);
дитячий вік до 3 років (для таб��еток 125 мг);
період грудного вигодовування;
одночасний прийом з ерготаміном і дигидроэрготамином.
З обережністю: вагітність; міастенія; помірні порушення функції печінки; помірні порушення функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв); у пацієнтів із подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущої брадикардії, аритмії або тяжкої серцевої недостатності; одночасне застосування терфенадину, варфарину, дігоксина.Лікарська взаємодія
Антацидні засоби не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують Cmax в плазмі крові на 30%, тому азитроміцин слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год після прийому цих препаратів або їжі.
Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, эфавиренза, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвастатину, рифабутину і метилпреднізолону в плазмі крові при одновременном застосуванні.
При необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові, оскільки багато макроліди підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику.
При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтними засобами непрямої дії (варфарин, інші антикоагулянти кумаринового типу) рекомендується проводити тщат��льний контроль ПВ.
Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмії і подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищевказаних ускладнень при одночасному прийомі терфенадину і азитроміцину.
При одночасному застосуванні з нелфінавіром можливе збільшення частоти побічних реакцій з боку азитроміцину.
Слід враховувати можливість інгібування ізоферменту CYP3A4 азитроміцином при одночасному застосуванні з циклоспорином, терфенадино��, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ізоферменту.
При одночасному застосуванні з зидовудином азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину у плазмі крові або на виведення нирками його і його метаболіту глюкуроніду. Тим не менш, збільшується концентрація активного метаболіту — фосфорильованого зидовудину — у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясне.
При одночасному застосуванні макролідів з ерготаміном і дигидроэрготамином можливо прояв їх токсичної дії.
