Дозировка
Внутрь, за 1 ч до или через 2 ч после еды 1 раз в сутки. После приема препарата ребенку необходимо обязательно предложить выпить несколько глотков воды, чтобы он смог проглотить остатки суспензии. Перед каждым приемом препарата содержимое флакона тщательно взбалтывают до получения однородной суспензии. Если необходимый объем суспензии не был отобран из флакона в течение 20 мин после взбалтывания, суспензию следует взболтать снова, отобрать необходимый объем и дать ребенку. Необходимую дозу отмеряют с помощью шприца для дозирования с ценой деления 1 мл, вложенного в картонную упаковку вместе с флаконом. После использования шприц (предварительно разобрав) промывают проточной водой. Сушат и хранят в сухом месте до следующего приема препарата. При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей и ЛОР-органов. кожи и мягких тканей: из расчета 10 мг/кг массы тела 1 раз в день в течение 3 дней (курсовая доза 30 мг/кг). (Подробнее смотрите инструкцию в упаковке.) У пожилых пациентов коррекция дозы не требуется. Способ приготовления суспензии Суспензия 200 мг/5 мл: необходимо тщательно встряхнуть сухой порошок. К содержимому флакона, предназначенного для приготовления 15 мл суспензии (номинальный объем), с помощью шприца для дозирования добавляют 7,5 мл воды. Взбалтывают до получения однородной суспензии. Объем полученной суспензии составит около 20 мл, что превышает номинальный объем приблизительно на 5 мл. Это предусмотрено для компенсации неизбежных потерь суспензии при дозировании препарата. Приготовленную суспензию можно хранить при температуре не выше 30 °С не более 5 дней.
Передозировка
Симптомы: сильная тошнота, временная потеря слуха, рвота, диарея. Лечение: провести промывание желудка и другие меры неотложной помощи, для снижения абсорбции азитромицииа, назначить активированный уголь, магний- или кальций-содержащие антациды, обеспечить достаточное поступление жидкости при адекватном диурезе.
Лекарственная форма
порошок от белого до белого с желтоватым оттенком цвета со специфическим карамельным запахом.
Готовая к применению суспензия: однородная суспензия от белого до белого с желтоватым оттенком цвета со специфическим карамельным запахом.
Состав
Состав на 1 дозу 200 мг/5 мл
Действующее вещество: Азитромицина моногидрат(соответствует азитромицину) 204,8 мг(200 мг)
Вспомогательные вещества:\0009
Сахароза(пудра) 2593,33 мг
Сахароза (порошок) 1111,50 мг
Камедь ксантановая 6.66 мг
Гидроксипропилцеллюлоза 6.66 мг
Тринатрия фосфат безводный 18,395 мг
Кремния диоксид коллоидныйый безводый 4.00 мг
Аспартам 30,00 мг
Ароматизатор сливочная карамель 13,00 мг
Титана диоксид 11,66 мг
Фармакологическое действие
Азитромицин - бактериостатический антибиотик широкого спектра действия из группы макролидов-азалидов. Связываясь с 50S-субъединицей рибосом, угнетает пептидтранслоказу на стадии трансляции, подавляет синтез белка, замедляет рост и размножение бактерий, в высоких концентрациях оказывает бактерицидный эффект.
Обладает активностью в отношении ряда грамположительных, грамотрицательных, внутриклеточных и других микроорганизмов.
Грамположительные аэробы:\0009Staphylococcus aureus (метициллинчувствителmysq), Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительный), Streptococcus pyogenes,
Streptococcus agalactiae, Mycobacterium avium комплекс.
Грамотрицательные аэробы:\0009Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae.
Анаэробные микроорганизмы: виды рода Prevotella, Clostridium perfringens. Внутриклеточные: виды рода Chlamydia psittacci, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumonia, виды рода Mycoplasma, Legionella pneumophila, Borrelia burgdorferi.
Микроорганизмы, способные развить устойчивость к азитромицину: Streptococcus pneumonia (пенициллнустойчивый), устойчивые микроорганизмы: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые стафилококки с очень высокой частотой обладают приобретенной устойчивостью к макролидам), грамположительные бактерии, устойчивые к эритромицину, Bacteroides fragilis.
Описаны случаи перекрестной резистентности между Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы A), Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus, включая Staphylococcus aureus (метициллинрезистентные штаммы) к эритромицину, азигромицину, другим макролидам и линкозамидам.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсорбция - высокая, кислотоустойчив, липофилен. Биодоступность после однократного приема 0,5 г - 37% (эффект «первого прохождения» через печень). Максимальная концентрация в плазме крови (Сmах) после приема внутрь достигается через 2-3 ч и составляет 0,4 мг/л. Биодоступность составляет 37,5 %.
Распределение
После приема внутрь азитромицин быстро распределяется по всему организму. В фармакокинетических исследованиях наблюдается более высокий уровень концентрации азитромицина в тканях, чем в плазме и сыворотке крови. Связь с белками плазмы крови варьирует в зависимости от концентрации в сыворотке крови: от 52 % при 0,05 мг/л до 12 % при 0,5 мг/л. Объем распределения в равновесном состоянии составляет 31.1 л/кг.
Легко проходит гистогематические барьеры. Хорошо проникает в дыхательные пути, мочеполовые органы и ткани, в предстательную железу, в кожу и мягкие ткани; накапливается в среде с низким pH, в лизосомах (что особенно важно для эрадикации внутриклеточно расположенных возбудителей). Транспортируется также фагоцитами, полиморфно-ядерными лейкоцитами и макрофагами. Проникает через мембраны клеток и создает высокие концентрации в них.
Концентрация в очагах инфекции достоверно выше (на 24-34 %), чем в здоровых тканях, и коррелирует с выраженностью воспалительного отека. В очаге воспаления сохраняется в эффективных концентрациях в течение 5-7 дней после приема последней дозы. Связь с белками плазмы крови - 7-50 % (образ но пропорциональна концентрации в крови).
Выведение
Выведение азитромицина из плазмы крови проходит в два этапа: период полувыведеня (Т1/2) составляет 14-20 ч в интервале от 8 до 24 ч после приема препарата и 41 ч - в интервале от 24 до 72 ч, что позволяет применять препарат 1 раз в сутки.
Выводится препарат в основном с желчыо в неизменном виде, небольшая часть выводится почками.
Фармакокинетика в особых случаях
Пациенты с почечной недостаточностью: после введения одноразовой дозы 1 г азитромицина у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) -10-80 мл/мин) Сmах и площадь под кривой «концентрация-время» AUC 0-120 увеличились на 5,1 % и 4,2 %, соответственно, по сравнению с группой пациентов с нормальной функцией почек (СКФ->80 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени средние показатели Сmах и AUC 0-120увеличились на 61 % и 33 %, соответственно.
При терминальной стадии почечной недостаточности (КК менее 10 мл/мин) отмечается увеличение концентрации азитромицина в плазме крови на 33%. Пациенты с печеночной недостаточностью: у пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести не доказано наличие существенных изменений фармакокинетики азитромицина в сыворотке крови по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Пожилые пациенты: фармакокинетика азитромицина у пожилых пациентов мужского пола была близка к фармакокинетике, наблюдавшейся у пациентов молодого возраста.
очаге воспаления сохраняется в эффективных концентрациях в течение 5-7 дней после приема последней дозы. Связь с белками плазмы крови - 7-50 % (образ но пропорциональна концентрации в крови).
Выведение
Выведение азитромицина из плазмы крови проходит в два этапа: период полувыведеня (T1/2) составляет 14-20 ч в интервале от 8 до 24 ч после приема препарата и 41 ч - в интервале от 24 до 72 ч, что позволяет применять препарат 1 раз в сутки.
Выводится препарат в основном с желчыо в неизменном виде, небольшая часть выводится почками.
Фармакокинетика в особых случаях
Пациенты с почечной недостаточностью: после введения одноразовой дозы 1 г азитромицина у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) -10-80 мл/мин) Стах и площадь под кривой «концентрация-время» AUC 0-120 увеличились на 5,1 % и 4,2 %, соответственно, по сравнению с группой пациентов с нормальной функцией почек (СКФ->80 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени средние показатели Сmах и AUC 0-120увеличились на 61 % и 33 %, соответственно.
При терминальной стадии почечной недостаточности (КК менее 10 мл/мин) отмечается увеличение концентрации азитромицина в плазме крови на 33%. Пациенты с печеночной недостаточностью: у пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести не доказано наличие существенных изменений фармакокинетики азитромицина в сыворотке крови по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Пожилые пациенты: фармакокинетика азитромицина у пожилых пациентов мужского пола была близка к фармакокинетике, наблюдавшейся у пациентов
молодого возраста. У пожилых пациентов женского пола существенной кумуляции азитромицина не возникло.
Побочные действия
По данным Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) нежелательные реакции классифицированы в соответствии с их частотой развития следующим образом: очень часто (> 1 /10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), редко (>1/10000, <1/1000) и очень редко (< 1 /10000); частота неизвестна - по имеющимся данным установить частоту возникновения не представлялось возможным.
Инфекционные заболевания
нечасто: кандидоз, в том числе слизистой оболочки полости рта и гениталий, пневмония, грибковые инфекции, бактериальные инфекции, фарингит, гастроэнтерит, респираторные заболевания, ринит, вагинальные инфекции; очень редко: псевдомембранозный колит.
Со стороны обмена веществ и питания нечасто: анорексия.
Аллергические реакции
часто: кожный зуд, кожная сыпь;
нечасто: реакции гиперчувствительности, реакция фотосенсибилизации, крапивница, синдром Стивенса-Джонсона, ангионевротический отек; очень редко: анафилактическая реакция, мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны крови и лимфатической системы
нечасто: эозинофилия, лейкопения, нейтропения;
частота неизвестна: тромбоцитопения, гемолитическая анемия.
Со стороны нервной системы
часто: головная боль, головокружение, парестезии, нарушение вкусовых ощущений, нервозность;
нечасто: гипестезия, сонливость, бессонница; редко: ажитация;
очень редко: тревога, агрессия, обморок, судороги, психомоторная гиперактивность, потеря обоняния (аносмия) и вкусовых ощущений, миастения, беспокойство; частота неизвестна: бред, галлюцинации.
Со стороны органов чувств
нечасто: нарушение четкости зрения, нарушения слуха, вертиго; частота неизвестна: нарушения слуха, включая глухоту и/или звон в ушах. Со стороны сердечно-сосудистой системы
нечасто: ощущение сердцебиения, ощущение жара и «приливов» крови к коже лица;
редко: снижение артериального давления, увеличение интервала QT, аритмия типа «пируэт», желудочковая тахикардия.
Со стороны желудочно-кишечного тракта
очень часто: диарея, тошнота, метеоризм, боль в области живота; часто: диспепсия, рвота;
нечасто: запор, гастрит, дисфагия, вздутие живота;
очень редко: сухость слизистой оболочки полости рта, отрыжка, язвы слизистой оболочки полости рта, гиперсекреция слюнных желез, изменение цвета языка, панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей
нечасто: повышение активности «печеночных» трансаминаз, повышение концентрации билирубина, гепатит; редко: нарушение функции печени;
очень редко: холестагическая желтуха, печеночная недостаточность (в редких случаях с легальным исходом, в основном на фоне тяжелого нарушения функции печени), некроз печени, фульминантный гепатит.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани часто: артралгия;
нечасто: остеоартрит, миалгия, боль в спине, боль в шее;
Со стороны почек и мочевыводяших путей нечасто: повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови; очень редко: интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность, дизурия, боль в почках;
Со стороны половых органов и молочной железы нечасто: метроррагия, нарушения функции яичек.
Прочее
нечасто: отеки, боль в груди, периферические отеки, отеки лица, астения, недомогание, слабость, боль в месте введения, подъем температуры, дерматит, сухость кожи, потливость, одышка, носовое кровотечение.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований часто: уменьшение числа лимфоцитов, увеличение числа эозинофилов, снижение концентрации бикарбонатов в плазме крови, увеличение числа базофилов, увеличение числа моноцитов, увеличение числа нейтрофилов; нечасто: изменение концентрации калия, увеличение концентрации щелочной фосфатазы в плазме крови, увеличение содержания хлоридов, увеличение концентрации глюкозы, увеличение числа тромбоцитов, снижение гематокрита, увеличение концентрации бикарбонатов, изменение содержания натрия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При применении препарата у пациентов с сахарным диабетом, а также при низкокалорийной диете необходимо учитывать, что в состав суспензии входит сахароза (0,32 ХЕ/5 мл).
В случае пропуска приема дозы пропущенную дозу следует принять как можно раньше, а последующие - с интервалом в 24 ч.
Необходимо соблюдать перерыв 2 ч при одновременном применении антацидов.
Препарат следует применять с осторожностью у пациентов с умеренными нарушениями функции печени из-за возможности развития фульминантного гепатита и тяжелой печеночной недостаточности.
Сообщалось о возникновении редких серьезных аллергических реакций, таких как ангионевротический отек и анафилаксия (редко с летальным исходом), как и в случаях с эритромицином и другими макролидами. Некоторые из этих реакций на азитромицин становились причиной рецидивирующих симптомов и нуждались в длительном наблюдении и лечении.
При наличии симптомов нарушения функции печени, таких как быстро нарастающая астения, желтуха, потемнение мочи, склонность к кровотечениям, печеночная энцефалопатия, терапию препаратом следует прекратить и провести исследование функционального состояния печени.
При умеренных нарушениях функции почек (КК более 40 мл/мин) терапию препаратом следует проводить с осторожностью под контролем состояния функции почек.
Как и при применении других антибактериальных препаратов, при терапии препаратом следует регулярно обследовать пациентов на наличие невосприимчивых микроорганизмов и признаки развития суперинфекций, в том числе грибковых.
Препарат не следует применять более длительными курсами, чем указано в инструкции, так как фармакокинетические свойства азитромицина позволяют рекомендовать короткий и удобный режим дозирования.
Сообщалось об усилении симптомов тяжелой миастении и случаях развития миастенического синдрома у пациентов, получающих лечение азитромиципом. Нет данных о возможном взаимодействии между азитромицином и производными эрготамина и дигидроэрготамима, но из-за развития эрготизма при одновременном применении макролидов с производными эрготамина и дигидроэрготамина данная комбинация противопоказана.
При длительном приеме препарата возможно развитие псевдомембранозного колита, вызванного Clostridium difficile, как в виде легкой диареи, так и тяжелого колита. При развитии диареи на фоне приема азитромицина, а также в течение 2 месяцев после окончания терапии следует исключить клостридиальный псевдомембранозный колит. Препараты, тормозящие перистальтику кишечника, противопоказаны.
После отмены лечения реакции гиперчувствительиости у некоторых пациентов могут сохраняться, что требует специфической терапии под наблюдением врача.
Азитромицин следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функции печени легкой и умеренной степени тяжести; у пациентов с нарушениями функции почек легкой и умеренной степени тяжести.
Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами
Во время лечения следует соблюдать осторожность при вождении автомобиля и занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Инфекционные заболевания, вызываемые микроорганизмами, чувствительными к азитромицину:
инфекции верхних дыхательных путей и ЛОР-органов: фарингит, тонзиллит, синусит, средний отит;
инфекции нижних дыхательных путей: пневмония (в т.ч. вызванная атипичными возбудителями), острый бронхит, обострение хронического бронхита;
инфекции кожи и мягких тканей: хроническая мигрирующая эритема (болезнь Лайма) - начальная стадия, рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы;
Противопоказания
повышенная чувствительность к азитромицину, эритромицину, другим макролидам или кетолидам, а также другим компонентам препарата;
нарушение функции почек (КК менее 40 мл/мин);
нарушение функции печени тяжелой степени (нет данных по эффективности и безопасности);
период грудного вскармливания;
детский возраст (до 6 мес.);
фенилкетонурия;
одновременный прием эрготамина и дигидроэрготамина;
дефицит сахаразы/изомальтазы, непереносимость фруктозы, глюкозо- галактозная мальабсорбция.
С осторожностью
Беременность, миастения, нарушения функции печени легкой и умеренной степени тяжести, нарушения функции почек легкой и умеренной степени тяжести (клиренс креатинина (КК) более 40 мл/мин), пожилые пациенты; у пациентов с врожденным или приобретенным удлинением интервала QT, получающих терапию антиаритмическими средствами классов IA, III, цизапридом, при гипокалиемии или гипомагниемии, клинически значимой брадикардии, аритмии или тяжелой сердечной недостаточности; одновременное применение терфенадина, варфарина, дигокеина, сахарный диабет; одновременное применение с циклоспорином, антипсихотическими препаратами, такими как пимозид; антидепрессанты, такие как циталопрам; и фторхинолоны, такие как моксифлоксацим и левофлоксацип.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания Применение препарата при беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
При необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание (выделяется с грудным молоком).
Лекарственное взаимодействие
Антацидные препараты не влияют на биодоступность азитромицина, но уменьшают максимальную концентрацию (Сmах) в плазме крови на 30 %, поэтому азитромицин следует принимать, по крайней мере, за 1 ч до или через 2 ч после приема этих препаратов или еды.Азитромицин не влияет на концентрацию карбамазепина, циметидииа, диданозина, эфавиреиза, флуконазопа, индинавира, мидазолама, теофиллииа, триазолама, триметоприма/сульфаметоксазола, цетиризина, силденафила, аторвастатина, рифабутина и метилпреднизолона в плазме крови при одновременном применении.
При одновременном применении с непрямыми антикоауглянтами (варфарин, другие антикоагулянты кумаринового типа) азитромицина (в обычных дозах) изменения протромбинового времени не выявлено, однако, учитывая, что при взаимодействии макролидов и варфарина возможно усиление антикоагуляционного эффекта, пациентам необходим тщательный контроль протромбинового времени.
При необходимости одновременного применения с циклоспорином рекомендуется контролировать концентрацию циклоспорина в плазме крови, необходима коррекция дозы циклоспорина.
При одновременном применении дигоксина и азитромицина необходимо контролировать концентрацию дигоксина в плазме крови, т.к. многие макролиды повышают всасывание дигоксина в кишечнике.
При одновременном применении с зидовудином азитромицин оказывает незначительное влияние на фармакокинетику, в том числе выведение почками, зидовудина или его глюкуронидного метаболита.
Однако прием азитромицина повышает концентрацию фосфорилироваиного зидовудина, клинически активного метаболита, в мононуклеарах периферической крови. Клиническая значимость данного наблюдения неясна, но она может быть полезной для пациентов.
Одновременное применение азитромицина (1200 мг) и нелфинавира (750 мг три раза в сутки) вызывает повышение концентраций азитромицина. Клинически значимые нежелательные явления не наблюдались, коррекция дозы не требуется.
Азитромицин слабо взаимодействует с изоферментами цитохрома Р450, нс выявлено, что азитромицин участвует в фармакокинетических
взаимодействиях аналогичных эритромицину и другим макролидам, азитромицин не является индуктором и ингибитором изоферментов цитохрома Р450.
Эрготамин и дигидроэрготамии: усиление токсического действия (вазоспазм, дизестезия).
Макролиды замедляют выведение, повышают концентрацию в плазме и токсичность циклосерина, непрямых антикоагулянтов, метилпредиизолона, фелодипина,\0009а\0009также\0009лекарственных\0009средств, подвергающихся
микросомальному окислению (циклоспорин, гексобарбитал, алкалоиды спорыньи, вальпроевая кислота, дизопирамид, бромокриптии, фенитоии, гипогликемические лекарственные средства для приема внутрь), однако, при применении азалидов (в т.ч. азитромицина) такого вида взаимодействия не отмечалось.
Линкозамиды ослабляют, а тетрациклин и хлорамфепикол усиливают эффективность азитромицина.
Были получены отдельные сообщения о случаях рабдомиолиза у пациентов, одновременно принимающих азитромицин и статины.
При одновременном применении азитромицина и рифабутина иногда наблюдалась нейтропения, несмотря на то, что нейтропения ассоциировалась с применением рифабутина, причинно-следственная связь между применением комбинации азитромицина и рифабутина и нейтропенией не установлена.
(265)
Дозування
Всередину, за 1 год до або через 2 год після їжі 1 раз на добу. Після прийому препарату дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб він зміг проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату вміст флакону ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний об'єм суспензії не був відібраний з флакона протягом 20 хв після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний обсяг і дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною поділки 1 мл, вкладеного в картонну упаковку разом з флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши) промивають проточною водою. Сушать і зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату. При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів і ЛОР-органів. шкіри і м'яких тканин: з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). (Детальніше дивіться інструкцію на упаковці.) У літніх пацієнтів корекція дози не потрібна. Спосіб приготування суспензії Суспензія 200 мг/5 мл: необхіднийпро ретельно струснути сухий порошок. До вмісту флакона, призначеного для приготування 15 мл суспензії (номінальний обсяг), з допомогою шприца для дозування додають 7,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Обсяг отриманої суспензії складе близько 20 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно на 5 мл. Це передбачено для компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Приготовану суспензію можна зберігати при температурі не вище 30 °С не більше 5 днів.Передозування
Симптоми: сі��ьная нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: провести промивання шлунка та інші заходи невідкладної допомоги, для зниження абсорбції азитромицииа, призначити активоване вугілля, магній або кальцій-містять антациди, забезпечити достатнє надходження рідини при адекватному діурезі.
Лікарська форма
порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору зі специфічним карамельним запахом.
Готова до застосування суспензія: однорідна суспензія від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору зі специф��ческим карамельним запахом.Склад
Склад на 1 дозу 200 мг/5 мл
Діюча речовина: Азитроміцину моногідрат(відповідає азитроміцину) 204,8 мг(200 мг)
Допоміжні речовини:\0009
Сахароза(пудра) 2593,33 мг
Сахароза (порошок) 1111,50 мг
Камедь ксантанова 6.66 мг
Гідроксипропілцелюлоза 6.66 мг
Тринатрия фосфат безводний 18,395 мг
Кремнію діоксид коллоидныйый безводый 4.00 мг
Аспартам 30,00 мг
Ароматизатор вершкова карамель 13,00 мг
Титану діоксид 11,66 мгФармакологічна дія
Азитроміцин - бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії з групи макролідів-азалідів. Зв'язуючись із 50S-субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій, при високих концентраціях виявляє бактерицидний ефект.
Володіє активністю відносно ряду грампозитивних, грамнегативних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Грампозитивні аероби:\0009Staphylococcus aureus (метициллинчувствителmysq), Streptococcus pneumoniae (пе��ициллинчувствительный), Streptococcus pyogenes,
Streptococcus agalactiae, комплекс Mycobacterium avium.
Грамнегативні аероби:\0009Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae.
Анаеробні мікроорганізми: види роду Prevotella, Clostridium perfringens. Внутрішньоклітинні: види роду Chlamydia psittacci, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumonia, види роду Mycoplasma, Legionella pneumophila, Borrelia burgdorferi.
Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину: Streptococcus pneumonia (пенициллнустойчивый), стійкі мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метициллинустойчивые стафилококи з дуже високою частотою володіють набутою стійкістю до макролідів), грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину, Bacteroides fragilis.
Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) до еритроміцину, азигромицину, інших макролідів і лінкозамідів.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсорбція - висока, кислотоустойчив, липофилен. Біодоступність після одноразово��про прийому 0,5 г - 37% (ефект «першого проходження» через печінку). Максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) після прийому всередину досягається через 2-3 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37,5 %.
Розподіл
Після прийому внутрішньо азитроміцин швидко розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях спостерігається більш високий рівень концентрації азитроміцину в тканинах, ніж у плазмі і сироватці крові. Зв'язок з білками плазми крові варіює в залежності від концентрації в сироватці крові: від 52 % при 0,05 мг/л до 12 % при 0,5 мг/л. Об'єм розподілу в рівноважному стані становить 31.1 л/кг.
Легко проходить гістогематичні бар'єри. Добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи і тканини, у передміхурову залозу, у шкіру і м'які тканини; накопичується в середовищі з низьким рн, у лізосомах (що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників). Транспортується також фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами і макрофагами. Проникає через мембрани клітин і створює високі концентрації в них.
Концентричні��рація в осередках інфекції достовірно вище (на 24-34 %), ніж у здорових тканинах, та корелює з вираженістю запального набряку. У вогнищі запалення зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Зв'язок з білками плазми крові - 7-50 % (образ але пропорційна концентрації в крові).
Виведення
Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у два етапи: період полувыведеня (Т1/2) становить 14-20 год в інтервалі від 8 до 24 год після прийому препарату і 41 год - в інтервалі від 24 до 72 год, що дозволяє застосовувати пре��арат 1 раз на добу.
Виводиться препарат переважно з желчыо в незмінному вигляді, невелика частина виводиться нирками.
Фармакокінетика в особливих випадках
Пацієнти з нирковою недостатністю: після введення одноразової дози 1 г азитроміцину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) -10-80 мл/хв) Смах і площа під кривою «концентрація-час» AUC 0-120 збільшилися на 5,1 % та 4,2 %, відповідно, порівняно з групою пацієнтів з нормальною функцією нирок (СКФ->80 ��л/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня середні показники Cmax і AUC 0-120увеличились на 61 % і 33 %, відповідно.
При термінальній стадії ниркової недостатності (КК менше 10 мл/хв) відмічається збільшення концентрації азитроміцину в плазмі крові на 33%. Пацієнти з печінковою недостатністю: у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості не доведено наявність істотних змін фармакокінетики азитроміцину в сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією п��чені.
Пацієнти літнього віку: фармакокінетика азитроміцину у літніх пацієнтів чоловічої статі була близька до фармакокінетиці, що спостерігалася у пацієнтів молодого віку.
вогнищі запалення зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Зв'язок з білками плазми крові - 7-50 % (образ але пропорційна концентрації в крові).
Виведення
Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у два етапи: період полувыведеня (T1/2) становить 14-20 год в інтервалі від 8 до 24 год після прийому препарату і 41 год - в інтервалі від 24 до 72 год, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу.
Виводиться препарат переважно з желчыо в незмінному вигляді, невелика частина виводиться нирками.
Фармакокінетика в особливих випадках
Пацієнти з нирковою недостатністю: після введення одноразової дози 1 г азитроміцину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) -10-80 мл/хв) Стах і площа під кривою «концентрація-час» AUC 0-120 збільшилися на 5,1 % та 4,2 %, відповідно, порівняно з группой пацієнтів з нормальною функцією нирок (СКФ->80 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня середні показники Cmax і AUC 0-120увеличились на 61 % і 33 %, відповідно.
При термінальній стадії ниркової недостатності (КК менше 10 мл/хв) відмічається збільшення концентрації азитроміцину в плазмі крові на 33%. Пацієнти з печінковою недостатністю: у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості не доведено наявність істотних змін фармакокінетики азитроміцину в сироватці кр��ві порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Пацієнти літнього віку: фармакокінетика азитроміцину у літніх пацієнтів чоловічої статі була близька до фармакокінетиці, що спостерігалася у пацієнтів
молодого віку. У літніх пацієнтів жіночої статі істотної кумуляції азитроміцину не виникло.Побічні дії
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) небажані реакції класифіковані згідно з їх частотою розвитку наступним чином: дуже часто (> 1 /10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (< 1 /10000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення не представлялося можливим.
Інфекційні захворювання
нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота і геніталій, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт, вагінальні інфекції; дуже рідко: псевдомембранозний коліт.
З боку обміну речовин і харчування нечасто: анорексія.
Алергічні реакції>
часто: шкірний свербіж, шкірний висип;
нечасто: реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко: анафілактична реакція, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку крові та лімфатичної системи
нечасто: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія;
частота невідома: тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи
часто: головний біль, запаморочення, парестезії, на��ушение смакових відчуттів, нервозність;
нечасто: гіпестезія, сонливість, безсоння; рідко: ажитація;
дуже рідко: тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (аносмія) і смакових відчуттів, міастенія, занепокоєння; частота невідома: марення, галюцинації.
З боку органів чуття
нечасто: порушення чіткості зору, порушення слуху, вертиго; частота невідома: порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи
нечасто: відчуття того, що твоя��ие серцебиття, відчуття жару і «припливів» крові до шкіри обличчя;
рідко: зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія.
З боку шлунково-кишкового тракту
дуже часто: діарея, нудота, метеоризм, біль в області живота; часто: диспепсія, блювання;
нечасто: запор, гастрит, дисфагія, здуття живота;
дуже рідко: сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, гіперсекреція слинних залоз, зміна кольору язика, панкр��атит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
нечасто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко: порушення функції печінки;
дуже рідко: холестагическая жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з легальним результатом, в основному на тлі важкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини часто: артралгія;
нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шїї;
З боку нирок і сечовивідних шляхів нечасто: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові; дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, дизурія, біль у нирках;
З боку статевих органів та молочної залози нечасто: метрорагія, порушення функції яєчок.
Інше
нечасто: набряки, біль у грудях, периферичні набряки, набряки обличчя, астенія, нездужання, слабкість, біль у місці введення, підвищення температури, дерматит, сухість шкіри, пітливість, задишка, носова кровотеча.
/> Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зменшення кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові, збільшення числа базофілів, збільшення числа моноцитів, збільшення числа нейтрофілів; нечасто: зміна концентрації калію, збільшення концентрації лужної фосфатази в плазмі крові, збільшення вмісту хлоридів, збільшення концентрації глюкози, збільшення числа тромбоцитів, зниження гематокриту, збільшення концентрації бікарбонатів, зміна ��одержання натрію.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При застосуванні препарату у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл).
У випадку пропуску прийому дози, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з інтервалом у 24 год.
Необхідно дотримуватися перерва 2 год при одночасному застосуванні антацидів.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з помірними порушеннями функції печ��ні із-за можливості розвитку фульмінантного гепатиту і важкої печінкової недостатності.
Повідомлялося про виникнення рідкісних серйозних алергічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко з летальним результатом), як і у випадках з еритроміцином та іншими макролідами. Деякі з цих реакцій на азитроміцин ставали причиною рецидивних симптомів і потребували тривалому спостереженні та лікуванні.
При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, піт��думку сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію препаратом слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При помірних порушеннях функції нирок (КК більше 40 мл/хв) терапію препаратом слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів при терапії препаратом слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність невосприимчивых мікроорганізмів і ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числід грибкових.
Препарат не слід застосовувати більше тривалими курсами, ніж вказано в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і зручний режим дозування.
Повідомлялося про посилення симптомів тяжкої міастенії та випадках розвитку міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують лікування азитромиципом. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну і дигидроэрготамима, але із-за розвитку ерготизму при одночасному застосуванні макролідов з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана.
При тривалому прийомі препарату можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку діареї на тлі прийому азитроміцину, а також протягом 2 місяців після закінчення терапії слід виключити клостридиальный псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані.
Після відміни лікування реакції гиперчувствительиости у деяких продуктів, яих пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.
Азитроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості; у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем і заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної увагиня і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Інфекційні захворювання, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит;
інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в т. ч. спричинена атиповими збудниками), гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту;
інфекції шкіри та м'яких тканин: хронічна мігруюча еритема (хвороба Лайма) - початкова стадія, бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози;Протипоказання
підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолидам, а також інших компонентів препарату;
порушення функції нирок (КК менше 40 мл/хв);
порушення функції печінки тяжкого ступеня (немає даних щодо ефективності і безпеки);
період грудного вигодовування;
дитячий вік (до 6 міс.);
фенілкетонурія;
одночасне застосування ерготаміну і дигідроерготаміну;
дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо - галактозна ��альабсорбция.
З обережністю
Вагітність, міастенія, порушення функції печінки легкої та помірної тяжкості, порушення функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) понад 40 мл/хв), літні пацієнти; у пацієнтів з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущої брадикардії, аритмії або тяжкої серцевої недостатності; одночасне застосування терфенадіна, варфарину, дигокеина, цукровий діабет; одночасне застосування з циклоспорином, антипсихотичними препаратами, такими як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам; і фторхінолони, такі як моксифлоксацим і левофлоксацип.
Застосування при вагітності та в період годування груддю Застосування препарату при вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудное вигодовування (виділяється з грудним молоком).Лікарська взаємодія
Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію (Смах) у плазмі крові на 30 %, тому азитроміцин слід приймати, принаймні, за 1 год до або через 2 год після прийому цих препаратів або їжі.Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидииа, диданозину, эфавиреиза, флуконазопа, індинавіру, мідазоламу, теофиллииа, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, атор��астатина, рифабутину і метилпреднізолону в плазмі крові при одночасному застосуванні.
При одночасному застосуванні з непрямими антикоауглянтами (варфарин, інші антикоагулянти кумаринового типу) азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів і варфарину можливе посилення антикоагуляционного ефекту, пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу.
При необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекоменд��ється контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові, необхідна корекція дози циклоспорину.
При одночасному застосуванні дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові, оскільки багато макроліди підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику.
При одночасному застосуванні з зидовудином азитроміцин має незначний вплив на фармакокінетику, в тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронидного метаболіту.
Однак прийом азитроміцину підвищує кінці��трацию фосфорилироваиного зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах периферичної крові. Клінічна значимість цього спостереження неясна, але вона може бути корисною для пацієнтів.
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) нелфінавіру (750 мг три рази на добу) викликає підвищення концентрацій азитроміцину. Клінічно значущі небажані явища не спостерігались, корекція дози не потрібна.
Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, нс виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних
взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором і інгібітором ізоферментів цитохрому Р450.
Ерготамін і дигидроэрготамии: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезия).
Макроліди уповільнюють виведення, підвищують концентрацію в плазмі та токсичність циклосерину, непрямих антикоагулянтів, метилпредиизолона, фелодипіну,\0009а\0009также\0009лекарственных\0009средств, що піддаються
микросомальному окислення (циклоспорин, гексобарбітал, алк��лоиды ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромокриптии, фенитоии, гіпоглікемічні лікарські засоби для прийому всередину), однак, при застосуванні азалідів (у т. ч. азитроміцину) такого виду взаємодії не відзначалося.
Линкозамиды послаблюють, а тетрациклін і хлорамфепикол посилюють ефективність азитроміцину.
Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин і статини.
При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутину іноді спостерігалася нейтропения, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася з застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину і рифабутину і нейтропенією не встановлена.
