Дозировка
Препарат принимают внутрь независимо от приема пищи или во время еды, в виде однократной суточной дозы утром. В случае возникновения нежелательных явлений при приеме препарата 1 раз/сут пациентам можно рекомендовать прием 2 раза/сут, разделяя дозу на утренний прием и прием поздно днем или рано вечером. Детям и подросткам с массой тела до 70 кг рекомендуемая начальная суточная доза составляет примерно 0.5 мг/кг и увеличивается до терапевтической суточной дозы примерно 1.2 мг/кг не ранее чем через 3 дня. В случае отсутствия улучшения состояния пациента общая суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы 1.8 мг/кг не ранее чем через 2-4 недели после начала приема препарата. Детям и подросткам с массой тела более 70 кг и взрослым рекомендуемая начальная суточная доза составляет 40 мг и увеличивается до терапевтической суточной дозы около 80 мг не ранее чем через 3 дня. В случае отсутствия улучшения состояния пациента общая суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы 120 мг не ранее чем через 2-4 недели после начала приема препарата. Рекомендуемая поддерживающая доза составляет 80 мг. Рекомендуемая максимальная суточная доза составляет 120 мг. Отмена препарата не требует постепенного снижения дозы.
Передозировка
при монотерапии наиболее часто — сонливость, возбуждение, гиперактивность, нарушение поведения и симптомы со стороны ЖКТ. Большинство проявлений были легкой и средней степени тяжести. Также отмечались признаки и симптомы активации симпатической нервной системы легкой и средней степени.
Лекарственная форма
твердые желатиновые, размер №3, непрозрачные, синие/синие, с нанесенными дозировкой «40 mg» и идентификационным кодом «Lilly 3229».
Состав
атомоксетина гидрохлорид (эквивалентен атомоксетину) 40 мг
вспомогательные вещества: диметикон, крахмал прежелатинизированный
состав оболочки капсул: титана диоксид, натрия лаурилсульфат, желатин, краситель индигокармин
Фармакологическое действие
Симпатомиметик центрального действия. Атомоксетин является высокоселективным мощным ингибитором пресинаптических переносчиков норадреналина. Атомоксетин обладает минимальным сродством к другим норадренергическим рецепторам или к другим переносчикам или рецепторам нейротрансмиттеров.
Атомоксетин не относится к психостимуляторам и не является производным амфетамина. В клинических исследованиях при отмене препарата не отмечалось усиления симптомов заболевания или каких-либо нежелательных явлений, связанных с синдромом отмены.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь атомоксетин быстро и почти полностью всасывается, достигая Cmax в плазме примерно через 1–2 ч. Атомоксетин назначают независимо от приема пищи или во время еды.
Распределение
Атомоксетин хорошо распределяется в организме. Обладает высоким сродством к белкам плазмы, в первую очередь - к альбумину.
Метаболизм
Атомоксетин подвергается первичному метаболизму при участии изофермента CYP2D6. Основной образующийся окисленный метаболит 4-гидроксиатомоксетин быстро глюкуронизируется. По фармакологической активности 4-гидроксиатомоксетин эквивалентен атомоксетину, но циркулирует в плазме в гораздо более низких концентрациях.
Хотя 4-гидроксиатомоксетин первично образуется при участии CYP2D6, у людей с недостаточной активностью CYP2D6 4-гидроксиатомоксетин может образовываться некоторыми другими изоферментами цитохрома Р450, но более медленно.
Атомоксетин не ингибирует и не индуцирует цикл CYP2D6.
Выведение
Средний T1/2 атомоксетина после приема внутрь составляет 3.6 ч у больных с выраженным метаболизмом и 21 ч у больных с пониженным метаболизмом. Атомоксетин в основном выделяется с мочой в виде 4-гидроксиатомоксетин-О-глюкуронида.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика у детей и подростков схожа с фармакокинетикой у взрослых. Фармакокинетика атомоксетина у детей до 6 лет не изучалась.
Побочные действия
Дети и подростки:
Со стороны пищеварительной системы: очень часто (>10%) — боль в животе (18%; включая явления дискомфорта в животе, боль и дискомфорт в эпигастрии, дискомфорт в области желудка), снижение аппетита (16%), рвота (11%); часто (1–10%) — запор, диспепсия, тошнота (9%), анорексия. Эти побочные реакции носят временный характер и, как правило, не требуют отмены препарата. В связи с пониженным аппетитом у некоторых пациентов в начале лечения наблюдалось уменьшение массы тела (в среднем около 0,5 кг), потеря массы тела была больше при более высоких дозах. После первичного снижения массы тела у пациентов, принимающих Страттеру, отмечалось незначительное повышение массы тела при длительной терапии. Показатели роста (вес и рост) после двух лет лечения были близки к норме.
Тошнота (9%) и рвота (11%) наиболее вероятны в течение первого месяца лечения, обычно легкой и средней
степени выраженности, носят временный характер и не являются причиной отмены лечения в значительном числе случаев.
Взрослые:
У взрослых наиболее частые побочные действия, связанные с приемом атомоксетина, отмечались со стороны ЖКТ и урогенитального тракта. Серьезных нежелательных явлений во время короткого или продолжительного лечения атомоксетином не наблюдалось.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с наследственным, врожденным или приобретенным удлинением интервала QT.
Симптомы СДВГ в виде нарушенного внимания и гиперактивности (выявленные более чем в одной социальной среде, например и дома, и в школе) могут проявляться как недостаточность концентрации, отвлекаемость, чрезмерная нетерпеливость, импульсивность, неорганизованность, неусидчивость и другие схожие расстройства поведения. Диагноз СДВГ должен соответствовать критериям МКБ-10.
На фоне приема препарата в клинических исследованиях у детей и подростков повышалась вероятность развития суицидальных мыслей. В ходе 12 клинических исследований у 2200 пациентов (включая 1357 пациентов, получавших Страттеру, и 851 пациента, получавшего плацебо), из них в группе, получавшей Страттеру, в 0,37% случаев было выявлено развитие суицидальных мыслей (5 из 1357 пациентов), в группе плацебо суицидальные мысли не были выявлены. В ходе данных клинических исследований сообщалось об одной суицидальной попытке, завершенных суицидов не было.
В редких случаях у пациентов, принимающих Страттеру, отмечались аллергические реакции — сыпь, ангионевротический отек, крапивница.
Атомоксетин не следует назначать в течение минимум 2 нед после отмены ингибиторов МАО. Лечение ингибиторами МАО не следует начинать в течение 2 нед после отмены атомоксетина.
У многих пациентов, принимающих атомоксетин, отмечалось некоторое увеличение пульса (в среднем на <10 уд/мин) и/или повышение АД (в среднем на <5 мм рт.ст.). В большинстве случаев эти изменения не имели клинически значимого эффекта. Также отмечены случаи ортостатической гипотензии.
На фоне применения психостимуляторов, зарегистрированных для лечения СДВГ в США у детей с грубой патологией сердца, нарушающей его структуру, был выявлен повышенный риск внезапной сердечной смерти. Атомоксетин не относится к классу психостимуляторов, т.к. имеет альтернативный механизм терапевтического действия при лечении СДВГ. Тем не менее, учитывая общее зарегистрированное показание по применению (СДВГ), следует проявлять осторожность при применении атомоксетина у пациентов с тяжелыми физическими перегрузками, одновременным приемом психостимуляторов, с семейным анамнезом внезапной сердечной смерти. Не следует применять атомоксетин у пациентов с грубой патологией сердца.
Сообщалось о редких случаях серьезных повреждений печени на фоне приема атомоксетина. У пациентов с проявлениями желтухи или выявленными лабораторными показателями, свидетельствующими о нарушении функции печени, лечение атомоксетином необходимо отменить.
В клинических исследованиях у взрослых пациентов с СДВГ, принимающих атомоксетин, количество случаев задержки мочеиспускания было выше в сравнении с группой плацебо. Жалобы на задержку мочеиспускания потенциально могут расцениваться как результат применения атомоксетина.
Необходимо прекратить прием атомоксетина в случае развития судорожных припадков, которые не могут быть объяснены иными причи
Показания
Синдром дефицита внимания с гиперактивностью (СДВГ) у детей 6 лет и старше, подростков и взрослых.
Противопоказания
повышенная чувствительность к препарату; тяжелые поражения сердца;
одновременное применение с ингибиторами МАО; закрытоугольная глаукома.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с артериальной гипертензией, тахикардией, сердечно-сосудистыми заболеваниями, тяжелыми физическими перегрузками, одновременным приемом психостимуляторов, внезапной сердечной смертью в семейном анамнезе, нарушением мозгового кровообращения, судорожными припадками в анамнезе, а также при состояниях, которые могут приводить к артериальной гипотензии.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Страттеры с агонистами ?2-адренорецепторов рецепторов возможно усиление их действия на сердечно-сосудистую систему (данную комбинацию применять с осторожностью).
Из-за возможного воздействия на АД Страттеру необходимо применять с осторожностью при сочетании с препаратами, влияющими на АД. Препараты, содержащие магния гидрохлорид/алюминия гидроксид, омепразол не влияют на биодоступность атомоксетина. Препараты, влияющие на секрецию норадреналина, следует с осторожностью назначать одновременно с атомоксетином из-за возможности усиления или синергизма фармакологического эффекта. Атомоксетин не влияет на связывание с альбумином плазмы варфарина, ацетилсалициловой кислоты, фенитоина и диазепама.
(3163)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі або під час їжі, у вигляді одноразової добової дози вранці. У разі виникнення небажаних явищ при прийомі препарату 1 раз/добу пацієнтам можна рекомендувати прийом 2 рази/добу, розділяючи дозу на ранковий прийом і прийом пізно вдень або рано ввечері. Дітям і підліткам з масою тіла до 70 кг рекомендована початкова добова доза становить приблизно 0.5 мг/кг і збільшується до добової терапевтичної дози приблизно 1.2 мг/кг не раніше ніж через 3 дні. У разі відсутності поліпшенийія стану пацієнта загальна добова доза може бути збільшена до максимальної дози 1.8 мг/кг не раніше ніж через 2-4 тижні після початку прийому препарату. Дітям і підліткам з масою тіла понад 70 кг та дорослим рекомендована початкова добова доза становить 40 мг і зростає до терапевтичної добової дози 80 мг не раніше ніж через 3 дні. У разі відсутності поліпшення стану пацієнта загальна добова доза може бути збільшена до максимальної дози 120 мг не раніше ніж через 2-4 тижні після початку прийому препарату. Рекомендована підтримкиивающая доза становить 80 мг. Рекомендована максимальна добова доза становить 120 мг. Відміна препарату не вимагає поступового зниження дози.Передозування
при монотерапії найбільш часто — сонливість, збудження, гіперактивність, порушення поведінки та симптоми з боку ШКТ. Більшість проявів були легкого та середнього ступеня тяжкості. Також відзначалися ознаки і симптоми активації симпатичної нервової системи легкого і середнього ступеня.
Лікарська форма
тверді желатинові, розмір №3, непрозорі, сині/сині, належать дозуванням «40 mg» і ідентифікаційним кодом «Lilly 3229».Склад
атомоксетина гідрохлорид (еквівалентний атомоксетину) 40 мг
допоміжні речовини: диметикон, крохмаль прежелатинізований
склад оболонки капсули: титану діоксид, натрію лаурилсульфат, желатин, барвник індигокармінФармакологічна дія
Симпатомиметиків центральної дії. Атомоксетин є високоселективним потужним інгібітором пресинаптичних переносників норадреналіну. Атомоксетин має мінімальний спорідненістю до други�� норадренергическим рецепторів або до інших переносників або рецепторів нейротрансмітерів.
Атомоксетин не відноситься до психостимуляторів і не є похідним амфетаміну. У клінічних дослідженнях при відміні препарату не відмічалося посилення симптомів захворювання або будь-яких небажаних явищ, пов'язаних із синдромом відміни.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину атомоксетин швидко і майже повністю всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі приблизно через 1-2 ч. Атомоксетин призначають незалежно від пріема їжі або під час їди.
Розподіл
Атомоксетин добре розподіляється в організмі. Володіє високою спорідненістю до білків плазми, в першу чергу - до альбуміну.
Метаболізм
Атомоксетин піддається первинному метаболізму за участю ізоферменту CYP2D6. Основний утворюється окислений метаболіт 4-гидроксиатомоксетин швидко глюкуронизируется. За фармакологічної активності 4-гидроксиатомоксетин еквівалентний атомоксетину, але циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях.
Хоча 4-гідрокси��томоксетин первинно утворюється за участю CYP2D6, у людей з недостатньою активністю CYP2D6 4-гидроксиатомоксетин може утворюватися деякими іншими ізоферментами цитохрому Р450, але більш повільно.
Атомоксетин не інгібує і не індукує цикл CYP2D6.
Виведення
Середній T1/2 атомоксетина після прийому внутрішньо становить 3.6 год у хворих з вираженим метаболізмом та 21 год у хворих зі зниженим метаболізмом. Атомоксетин в основному виділяється з сечею у вигляді 4-гидроксиатомоксетин-О-глюкуроніду.
Фармакокінетика в особливих до��инических випадках
Фармакокінетика у дітей і підлітків схожа з фармакокінетики у дорослих. Фармакокінетика атомоксетина у дітей до 6 років не вивчалася.Побічні дії
Діти і підлітки:
З боку травної системи: дуже часто (>10%) — біль у животі (18%; включаючи явища дискомфорту в животі, біль і дискомфорт в епігастрії, дискомфорт у ділянці шлунка), зниження апетиту (16%), блювання (11%); часто (1-10%) — запор, диспепсія, нудота (9%), анорексія. Ці побічні реакції носять тимчасовий характер і, як правило, не вимагають скасування��и препарату. У зв'язку з зниженим апетитом у деяких пацієнтів на початку лікування спостерігалося зменшення маси тіла (в середньому близько 0,5 кг), втрата маси тіла була більше при більш високих дозах. Після первинного зниження маси тіла у пацієнтів, які приймають Страттеру, відзначалося незначне підвищення маси тіла при тривалій терапії. Показники росту (вага та зріст) після двох років лікування були близькі до норми.
Нудота (9%) та блювання (11%) найбільш вірогідні протягом першого місяця лікування, зазвичай легкого та середнього
мірою вираженості, носять тимчасовий характер і не є причиною відміни лікування в значному числі випадків.
Дорослі:
У дорослих найбільш часті побічні дії, пов'язані з прийомом атомоксетина, відзначалися з боку ШКТ та урогенітального тракту. Серйозних небажаних явищ під час короткого або тривалого лікування атомоксетином не спостерігалося.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів зі спадковим, вродженим або набутим подовженням інтервала QT.
Симптоми СДУГ у вигляді порушеного уваги і гіперактивності (виявлені більш ніж в одній соціальній середовищі, наприклад і вдома, і в школі) можуть проявлятися як недостатність концентрації, отвлекаемость, надмірна нетерплячість, імпульсивність, неорганізованість, непосидючість і інші схожі розлади поведінки. Діагноз СДУГ повинен відповідати критеріям МКБ-10.
На тлі прийому препарату в клінічних дослідженнях у дітей та підлітків підвищувалася ймовірність розвитку суїцидальних думок. В ході 12 клінічних досліджень у 2200 пацієнтів (включаючи 1357 пацієнтів, які отримували Страттеру, і 851 пацієнта, яка отримувала плацебо), з них у групі, що одержувала Страттеру, 0,37% випадків було виявлено розвиток суїцидальних думок (5 з 1357 пацієнтів) у групі плацебо суїцидальні думки не були виявлені. В ході даних клінічних досліджень повідомлялося про одного суїцидальної спроби, завершених суїцидів не було.
У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймають Страттеру, відзначалися алергічні реакції — висип, ангіоневротичний оте��, кропив'янка.
Атомоксетин не слід призначати протягом щонайменше 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО. Лікування інгібіторами МАО не слід починати протягом 2 тижнів після відміни атомоксетина.
У багатьох пацієнтів, які приймають атомоксетин, відзначалося деяке збільшення пульсу (в середньому <10 уд/хв) і/або підвищення артеріального тиску (в середньому <5 мм рт.ст.). У більшості випадків ці зміни не мали клінічно значущого ефекту. Також відмічені випадки ортостатичної гіпотензії.
На тлі застосування психости��уляторов, зареєстрованих для лікування СДВГ у США у дітей з грубої патологією серця, що порушує його структуру, був виявлений підвищений ризик раптової серцевої смерті. Атомоксетин не відноситься до класу психостимуляторів, т. к. має альтернативний механізм терапевтичної дії при лікуванні СДУГ. Тим не менш, враховуючи загальне зареєстроване показання щодо застосування (СДУГ), слід проявляти обережність при застосуванні атомоксетина у пацієнтів з тяжкими фізичними перевантаженнями, одночасним прийомом психостимуляторів, з сімей��им анамнезом раптової серцевої смерті. Атомоксетин Не слід застосовувати у пацієнтів з грубої патологією серця.
Повідомлялося про рідкісні випадки серйозних ушкоджень печінки на тлі прийому атомоксетина. У пацієнтів з проявами жовтяниці або виявленими лабораторними показниками, які свідчать про порушення функції печінки, лікування атомоксетином необхідно скасувати.
У клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів з СДУГ, які приймають атомоксетин, кількість випадків затримки сечовипускання було вище �� порівнянні з групою плацебо. Скарги на затримку сечовипускання потенційно можуть розцінюватися як результат застосування атомоксетина.
Необхідно припинити прийом атомоксетина у разі розвитку судомних нападів, які не можуть бути пояснені іншими причиСвідчення
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дітей 6 років і старше, підлітків і дорослих.Протипоказання
підвищена чутливість до препарату; тяжкі ураження серця;
одночасне застосування з інгібіторами МАО; закрытоугольная глаукома.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, тахікардією, серцево-судинними захворюваннями, тяжкими фізичними перевантаженнями, одночасним прийомом психостимуляторів, раптовою серцевою смертю в сімейному анамнезі, порушеннями мозкового кровообігу, судорожними припадками в анамнезі, а також при станах, які можуть призводити до артеріальної гіпотензії.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Страттеры з агоністами ?2-адренорецепторів рецепторів можливе посилення їх дії на серцево-судинну систему (дану комбінацію застосовувати з обережністю).
З-за можливого впливу на АТ Страттеру необхідно застосовувати з обережністю при поєднанні з препаратами, що впливають на ПЕКЛО. Препарати, що містять магнію гідрохлорид/алюмінію гідроксид, омепразол не впливає на біодоступність атомоксетина. Препарати, що впливають на секрецію норадреналіну, слід з обережністю призначати одночасно з атомоксетином через можливість посилення або синергізму фармакологического ефекту. Атомоксетин не впливає на зв'язування з альбуміном плазми варфарину, ацетилсаліцилової кислоти, фенітоїну та діазепаму.
