Дозировка
Препарат принимают внутрь независимо от приема пищи или во время еды, 1 раз/, утром. В случае возникновения нежелательных явлений при приеме препарата 1 раз/ пациентам можно рекомендовать прием 2, разделяя дозу на утренний прием и прием поздно днем или рано вечером. При отмене препарата не требуется постепенное снижение дозы. Детям и подросткам с массой тела до 70 кг рекомендуемая начальная суточная доза составляет примерно 500 мкг/кг и увеличивается до терапевтической суточной дозы примерно 1.2 мг/кг не ранее чем через 3 дня. В случае отсутствия улучшения в состоянии пациента общая суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы 1.8 мг/кг не ранее чем через 2-4 недели после начала приема препарата. Рекомендуемая поддерживающая доза составляет приблизительно 1.2 мг/кг/ Рекомендуемая максимальная суточная доза составляет 1.8 мг/кг или 120 мг. У детей и подростков с массой тела до 70 кг безопасность однократной и общей суточной дозы, превышающей 1.8 мг/кг, систематически не оценивалась. Детям и подросткам с массой тела более 70 кг и взрослым рекомендуемая начальная суточная доза составляет 40 мг и увеличивается до терапевтической суточной дозы около 80 мг не ранее чем через 3 дня. В случае отсутствия улучшения состояния пациента общая суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы 120 мг не ранее чем через 2-4 недели после начала приема препарата. Рекомендуемая поддерживающая доза составляет 80 мг. Рекомендуемая максимальная суточная доза составляет 120 мг. У детей и подростков с массой более 70 кг, а также у взрослых безопасность однократной дозы более 120 мг и общей суточной дозы более 150 мг систематически не оценивалась. У пациентов с умеренными нарушениями функции печени (класс В по шкале Чайлд-Пью) начальную и поддерживающую терапевтическую дозу необходимо снизить до 50% от обычной рекомендованной дозы. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (класс С по шкале Чайлд-Пью) начальную и поддерживающую терапевтическую дозу необходимо снизить до 25% от обычной дозы. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (терминальная стадия хронической почечной недостаточности), атомоксетин выводится из организма медленнее, чем у здоровых лиц. Однако при коррекции дозы различий не отмечалось. Поэтому препарат Страттера® можно назначать больным СДВГ с хронической почечной недостаточностью, включая терминальную стадию, применяя обычный режим дозирования. Атомоксетин может вызывать артериальную гипертензию у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности. Правила применения капсул Капсулы препарата Страттера® не предназначены для вскрытия. Атомоксетин вызывает раздражение глаз. В случае попадания содержимого капсулы в глаза следует немедленно промыть глаза водой и проконсультироваться с врачом. Руки и контактные поверхности необходимо промыть водой.
Передозировка
при монотерапии наиболее часто - сонливость, возбуждение, гиперактивность, нарушение поведения и симптомы со стороны ЖКТ. Большинство проявлений были легкой и средней степени тяжести. Также отмечались признаки и симптомы активации симпатической нервной системы легкой и средней степени
Лекарственная форма
Капсулы твердые желатиновые, размер №3, непрозрачные, синие/белые, с нанесенными дозировкой "25 mg" и идентификационным кодом "Lilly 3228"; содержимое капсул - порошок от белого до почти белого цвета.
Состав
атомоксетин (в форме гидрохлорида) 25 мг
Вспомогательные вещества: диметикон, крахмал прежелатинизированный.
Состав оболочки капсулы: титана диоксид, натрия лаурилсульфат, желатин, краситель индигокармин
Фармакологическое действие
Симпатомиметик центрального действия. Атомоксетин является высокоселективным мощным ингибитором пресинаптических переносчиков норадреналина. Атомоксетин обладает минимальным сродством к другим норадренергическим рецепторам или к другим переносчикам или рецепторам нейротрансмиттеров.
Атомоксетин не относится к психостимуляторам и не является производным амфетамина. В клинических исследованиях при отмене препарата не отмечалось усиления симптомов заболевания или каких-либо нежелательных явлений, связанных с синдромом отмены.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь атомоксетин быстро и почти полностью всасывается, достигая Cmax в плазме примерно через 1-2 ч. Атомоксетин назначают независимо от приема пищи или во время еды.
Распределение
Атомоксетин хорошо распределяется в организме. Обладает высоким сродством к белкам плазмы, в первую очередь - к альбумину.
Метаболизм
Атомоксетин подвергается первичному метаболизму при участии изофермента CYP2D6. Основной образующийся окисленный метаболит 4-гидроксиатомоксетин быстро глюкуронизируется. По фармакологической активности 4-гидроксиатомоксетин эквивалентен атомоксетину, но циркулирует в плазме в гораздо более низких концентрациях.
Хотя 4-гидроксиатомоксетин первично образуется при участии CYP2D6, у людей с недостаточной активностью CYP2D6 4-гидроксиатомоксетин может образовываться некоторыми другими изоферментами цитохрома Р450, но более медленно.
Атомоксетин не ингибирует и не усиливает цикл CYP2D6.
Выведение
Средний T1/2 атомоксетина после приема внутрь составляет 3.6 ч у больных с выраженным метаболизмом и 21 ч у больных с пониженным метаболизмом. Атомоксетин в основном выделяется с мочой в виде 4-гидроксиатомоксетин-О-глюкуронида.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика у детей и подростков схожа с фармакокинетикой у взрослых. Фармакокинетика атомоксетина у детей до 6 лет не изучалась.
Побочные действия
Дети и подростки
Со стороны пищеварительной системы: очень часто (>10%) - боль в животе (18%; включая явления дискомфорта в животе, боль и дискомфорт в эпигастрии, дискомфорт в области желудка), снижение аппетита (16%), рвота (11%); часто (1-10%) - запор, диспепсия, тошнота (9%), анорексия. Эти побочные реакции носят временный характер и, как правило, не требуют отмены препарата. В связи с пониженным аппетитом у некоторых пациентов в начале лечения наблюдалось уменьшение массы тела (в среднем около 0.5 кг), потеря массы тела была больше при более высоких дозах. После первичного снижения массы тела у пациентов, принимающих Страттеру, отмечалось незначительное повышение массы тела при длительной терапии. Показатели роста (вес и рост) после двух лет лечения были близки к норме.
Тошнота (9%) и рвота (11%) наиболее вероятны в течение первого месяца лечения, обычно легкой и средней степени выраженности, носят временный характер и не являются причиной отмены лечения в значительном числе случаев.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда (0.1-1%) – ощущение сердцебиения, синусовая тахикардия.
В плацебо-контролируемых исследованиях у детей, получавших Страттеру, отмечалось среднее повышение ЧСС на 6 уд./мин, а среднее повышение систолического и диастолического давления - на 2 мм рт.ст. по сравнению с плацебо.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с наследственным, врожденным или приобретенным удлинением интервала QT.
Симптомы СДВГ в виде нарушенного внимания и гиперактивности (выявленные более чем в одной социальной среде, например, и дома, и в школе) могут проявляться как недостаточность концентрации, отвлекаемость, чрезмерная нетерпеливость, импульсивность, неорганизованность, неусидчивость и другие схожие расстройства поведения. Диагноз СДВГ должен соответствовать критериям МКБ-10.
На фоне приема препарата в клинических исследованиях у детей и подростков повышалась вероятность развития суицидальных мыслей. В ходе 12 клинических исследований у 2200 пациентов (включая 1357 пациентов, получавших Страттеру и 851 пациента, получавшего плацебо), из них в группе, получавшей Страттеру, в 0.37% случаев было выявлено развитие суицидальных мыслей (5 из 1357 пациентов), в группе плацебо суицидальные мысли не были выявлены. В ходе данных клинических исследований сообщалось об одной суицидальной попытке, завершенных суицидов не было.
В редких случаях у пациентов, принимающих Страттеру, отмечались аллергические реакции - сыпь, ангионевротический отек, крапивница.
Атомоксетин не следует назначать в течение минимум 2 недель после отмены ингибиторов МАО. Лечение ингибиторами МАО не следует начинать в течение 2 недель после отмены атомоксетина.
У многих пациентов, принимающих атомоксетин, отмечалось некоторое увеличение пульса (в среднем на <10 уд./мин) и/или повышение АД (в среднем на <5 мм рт.ст.). В большинстве случаев эти изменения не имели клинически значимого эффекта. Также отмечены случаи ортостатической гипотензии.
На фоне применения психостимуляторов, зарегистрированных для лечения СДВГ в США у детей с грубой патологией сердца, нарушающей его структуру, был выявлен повышенный риск внезапной сердечной смерти. Атомоксетин не относится к классу психостимуляторов, т.к. имеет альтернативный механизм терапевтического действия при лечении СДВГ. Тем не менее, учитывая общее зарегистрированное показание по применению (СДВГ), следует проявлять осторожность при применении атомоксетина у пациентов с тяжелыми физическими перегрузками, одновременным приемом психостимуляторов, с семейным анамнезом внезапной сердечной смерти. Не следует применять атомоксетин у пациентов с грубой патологией сердца.
Сообщалось о редких случаях серьезных повреждений печени на фоне приема атомоксетина (описаны два случая выраженного повышения уровня ферментов печени и билирубина на 2 млн. пациентов). У пациентов с проявлениями желтухи или выявленными лабораторными показателями, свидетельствующими о нарушении функции печени, лечение атомоксетином необходимо отменить.
В клинических исследованиях у взрослых пациентов с СДВГ, принимающих атомоксетин, количество случаев задержки мочеиспускания было выше в сравнении с группой плацебо. Жалобы на задержку мочеиспускания потенциально могут расцениваться как результат применения атомоксетина.
Показания
синдром дефицита внимания с гиперактивностью (СДВГ) у детей 6 лет и старше, подростков и взрослых
Противопоказания
— закрытоугольная глаукома;
— тяжелые поражения сердца;
— одновременное применение с ингибиторами МАО;
— повышенная чувствительность к препарату.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с артериальной гипертензией, тахикардией, сердечно-сосудистыми заболеваниями, тяжелыми физическими перегрузками, одновременным приемом психостимуляторов, внезапной сердечной смертью в семейном анамнезе, нарушением мозгового кровообращения, судорожными припадками в анамнезе, а также при состояниях, которые могут приводить к артериальной гипотензии.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Страттеры с агонистами ?2-адренорецепторов возможно усиление их действия на сердечно-сосудистую систему (данную комбинацию применять с осторожностью). У здоровых взрослых добровольцев влияние препарата сальбутамол в стандартной ингалируемой дозе 200 мкг на показатели гемодинамики было незначительным по сравнению с эффектом указанной дозы этого препарата при в/в введении. Одновременное применение атомоксетина в дозе 80 мг/ в течение 5 дней не приводило к усилению указанных эффектов альбутерола. ЧСС после многократных ингаляций альбутерола в дозе 800 мкг характеризовалась сходными значениями в условиях как монотерапии, так и в комбинации с использованием атомоксетина.
Одновременное назначение атомоксетина с препаратами, вызывающими удлинение интервала QT (нейролептики, антиаритмики, моксифлоксацин, эритромицин, трициклические антидепрессанты, лития карбонат), а также с препаратами, вызывающими нарушения электролитного баланса (диуретики)
(3162)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі або під час їди, 1 раз/, вранці. У разі виникнення небажаних явищ при прийомі препарату 1 раз/ пацієнтам можна рекомендувати прийом 2, розділяючи дозу на ранковий прийом і прийом пізно вдень або рано ввечері. При відміні препарату не потрібно поступове зниження дози. Дітям і підліткам з масою тіла до 70 кг рекомендована початкова добова доза становить приблизно 500 мкг/кг і збільшується до добової терапевтичної дози приблизно 1.2 мг/кг не раніше ніж через 3 дні. У случае відсутності поліпшення в стані пацієнта загальна добова доза може бути збільшена до максимальної дози 1.8 мг/кг не раніше ніж через 2-4 тижні після початку прийому препарату. Рекомендована підтримуюча доза становить приблизно 1.2 мг/кг/ Рекомендована максимальна добова доза становить 1.8 мг/кг або 120 мг. У дітей і підлітків з масою тіла до 70 кг безпека однократної і загальної добової дози, що перевищує 1.8 мг/кг, систематично не оцінювалася. Дітям і підліткам з масою тіла понад 70 кг та дорослим рекомендована початкова з��точна доза становить 40 мг і зростає до терапевтичної добової дози 80 мг не раніше ніж через 3 дні. У разі відсутності поліпшення стану пацієнта загальна добова доза може бути збільшена до максимальної дози 120 мг не раніше ніж через 2-4 тижні після початку прийому препарату. Рекомендована підтримуюча доза становить 80 мг. Рекомендована максимальна добова доза становить 120 мг. У дітей і підлітків з масою тіла більше 70 кг, а також у дорослих безпека однократної дози 120 мг і загальної добової дози понад 150 мг систематически не оцінювалася. У пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) початкову та підтримуючу терапевтичну дозу необхідно знизити до 50% від звичайної рекомендованої дози. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) початкову та підтримуючу терапевтичну дозу необхідно знизити до 25% від звичайної дози. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (термінальна стадія хронічної ниркової недостатності), атомоксетин виводиться з організму повільніше, ніж у здоровых осіб. Однак при корекції дози відмінностей не відзначалося. Тому препарат Страттера® можна призначати хворим СДУГ з хронічною нирковою недостатністю, включаючи термінальну стадію, застосовуючи звичайний режим дозування. Атомоксетин може викликати артеріальну гіпертензію у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Правила застосування капсул Капсули препарату Страттера® не призначені для розтину. Атомоксетин викликає подразнення очей. У разі потрапляння вмісту капсули в очі слід негайно промити очі водою і проконсультуватися з лікарем. Руки і контактні поверхні необхідно промити водою.Передозування
при монотерапії найбільш часто - сонливість, збудження, гіперактивність, порушення поведінки та симптоми з боку ШКТ. Більшість проявів були легкого та середнього ступеня тяжкості. Також відзначалися ознаки і симптоми активації симпатичної нервової системи легкого та середнього ступеня
Лікарська форма
Капсули тверді желатинові, розмір №3, непрозорі, сині/білі, з нанесеним дозуванням "25 mg" і ідентифікаційним кодом "Lilly 3228"; вміст капсул - порошок від білого до майже білого кольору.Склад
атомоксетин (у формі гідрохлориду) 25 мг
Допоміжні речовини: диметикон, крохмаль прежелатинізований.
Склад оболонки капсули: титану діоксид, натрію лаурилсульфат, желатин, барвник індигокармінФармакологічна дія
Симпатомиметиків центральної дії. Атомоксетин є високоселективним потужним інгібітором пресинаптичних переносників норадреналіну. Атомоксетин має мінімальний сродством до інших норадренергическим рецепторів або до інших переносників або рецепторів нейротрансмітерів.
Атомоксетин не відноситься до психостимуляторів і не є похідним амфетаміну. У клінічних дослідженнях при відміні препарату не відмічалося посилення симптомів захворювання або будь-яких небажаних явищ, пов'язаних із синдромом відміни.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину атомоксетин швидко і майже повністю всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі приблизно через 1-2 ч. Атомоксетин призначають ab��висимо від прийому їжі або під час їди.
Розподіл
Атомоксетин добре розподіляється в організмі. Володіє високою спорідненістю до білків плазми, в першу чергу - до альбуміну.
Метаболізм
Атомоксетин піддається первинному метаболізму за участю ізоферменту CYP2D6. Основний утворюється окислений метаболіт 4-гидроксиатомоксетин швидко глюкуронизируется. За фармакологічної активності 4-гидроксиатомоксетин еквівалентний атомоксетину, але циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях.
��отя 4-гидроксиатомоксетин первинно утворюється за участю CYP2D6, у людей з недостатньою активністю CYP2D6 4-гидроксиатомоксетин може утворюватися деякими іншими ізоферментами цитохрому Р450, але більш повільно.
Атомоксетин не інгібує і не посилює цикл CYP2D6.
Виведення
Середній T1/2 атомоксетина після прийому внутрішньо становить 3.6 год у хворих з вираженим метаболізмом та 21 год у хворих зі зниженим метаболізмом. Атомоксетин в основному виділяється з сечею у вигляді 4-гидроксиатомоксетин-О-глюкуроніду.
Фармакокинет��ка в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика у дітей і підлітків схожа з фармакокінетики у дорослих. Фармакокінетика атомоксетина у дітей до 6 років не вивчалася.Побічні дії
Діти і підлітки
З боку травної системи: дуже часто (>10%) - біль у животі (18%; включаючи явища дискомфорту в животі, біль і дискомфорт в епігастрії, дискомфорт у ділянці шлунка), зниження апетиту (16%), блювання (11%); часто (1-10%) - запор, диспепсія, нудота (9%), анорексія. Ці побічні реакції носять тимчасовий характер і, як правило, не тре��затишок відміни препарату. У зв'язку з зниженим апетитом у деяких пацієнтів на початку лікування спостерігалося зменшення маси тіла (в середньому близько 0.5 кг), втрата маси тіла була більше при більш високих дозах. Після первинного зниження маси тіла у пацієнтів, які приймають Страттеру, відзначалося незначне підвищення маси тіла при тривалій терапії. Показники росту (вага та зріст) після двох років лікування були близькі до норми.
Нудота (9%) та блювання (11%) найбільш вірогідні протягом першого місяця лікування, зазвичай легкого та середнього ступеня выраженності, носять тимчасовий характер і не є причиною відміни лікування в значному числі випадків.
З боку серцево-судинної системи: іноді (0.1-1%) – відчуття серцебиття, синусова тахікардія.
У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей, які отримували Страттеру, зазначалося середнє підвищення ЧСС на 6 уд./хв, а середнє підвищення систолічного і діастолічного тиску - на 2 мм рт.ст. порівняно з плацебо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з спадковим, вродженим або набутим подовженням інтервалу QT.
Симптоми СДУГ у вигляді порушеного уваги і гіперактивності (виявлені більш ніж в одній соціальній середовищі, наприклад, і вдома, і в школі) можуть проявлятися як недостатність концентрації, отвлекаемость, надмірна нетерплячість, імпульсивність, неорганізованість, непосидючість і інші схожі розлади поведінки. Діагноз СДУГ повинен відповідати критеріям МКБ-10.
На тлі прийому препарату в клінічних дослідженнях у дітей та підлітків повыша��лась ймовірність розвитку суїцидальних думок. В ході 12 клінічних досліджень у 2200 пацієнтів (включаючи 1357 пацієнтів, які отримували Страттеру і 851 пацієнта, яка отримувала плацебо), з них у групі, що одержувала Страттеру, 0.37% випадків було виявлено розвиток суїцидальних думок (5 з 1357 пацієнтів) у групі плацебо суїцидальні думки не були виявлені. В ході даних клінічних досліджень повідомлялося про одного суїцидальної спроби, завершених суїцидів не було.
У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймають Страттеру, відзначалися алергічні р��акції - висип, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
Атомоксетин не слід призначати протягом щонайменше 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО. Лікування інгібіторами МАО не слід починати протягом 2 тижнів після відміни атомоксетина.
У багатьох пацієнтів, які приймають атомоксетин, відзначалося деяке збільшення пульсу (в середньому <10 уд./хв) і/або підвищення артеріального тиску (в середньому <5 мм рт.ст.). У більшості випадків ці зміни не мали клінічно значущого ефекту. Також відмічені випадки ортостатичної гіпотензії.
На тлі ��рименение психостимуляторів, зареєстрованих для лікування СДВГ у США у дітей з грубої патологією серця, що порушує його структуру, був виявлений підвищений ризик раптової серцевої смерті. Атомоксетин не відноситься до класу психостимуляторів, т. к. має альтернативний механізм терапевтичної дії при лікуванні СДУГ. Тим не менш, враховуючи загальне зареєстроване показання щодо застосування (СДУГ), слід проявляти обережність при застосуванні атомоксетина у пацієнтів з тяжкими фізичними перевантаженнями, одночасним прийомом психос��имуляторов, з сімейним анамнезом раптової серцевої смерті. Атомоксетин Не слід застосовувати у пацієнтів з грубої патологією серця.
Повідомлялося про рідкісні випадки серйозних ушкоджень печінки на тлі прийому атомоксетина (описані два випадки вираженого підвищення рівня ферментів печінки і білірубіну на 2 млн. пацієнтів). У пацієнтів з проявами жовтяниці або виявленими лабораторними показниками, які свідчать про порушення функції печінки, лікування атомоксетином необхідно скасувати.
У клінічних дослідженнях у дор��слых пацієнтів з СДУГ, які приймають атомоксетин, кількість випадків затримки сечовипускання було вище в порівнянні з групою плацебо. Скарги на затримку сечовипускання потенційно можуть розцінюватися як результат застосування атомоксетина.Свідчення
синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дітей 6 років і старше, підлітків і дорослихПротипоказання
— закритокутова глаукома;
— тяжкі ураження серця;
— одночасне застосування з інгібіторами МАО;
— підвищена чутливість до препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, тахікардією, серцево-судинними захворюваннями, тяжкими фізичними перевантаженнями, одночасним прийомом психостимуляторів, раптовою серцевою смертю в сімейному анамнезі, порушеннями мозкового кровообігу, судорожними припадками в анамнезі, а також при станах, які можуть призводити до артеріальної гіпотензії.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Страттеры з агоністами ?2-адренорецепторів можливе усиле��ие їх дії на серцево-судинну систему (дану комбінацію застосовувати з обережністю). У здорових дорослих добровольців вплив препарату сальбутамол в стандартній ингалируемой дозі 200 мкг на показники гемодинаміки було незначним у порівнянні з ефектом зазначеної дози цього препарату при в/в введенні. Одночасне застосування атомоксетина в дозі 80 мг/ протягом 5 днів не призводило до посилення зазначених ефектів альбутерола. ЧСС після багаторазових інгаляцій альбутерола у дозі 800 мкг характеризувалася подібними значеннями у вус��овиях як монотерапії, так і в комбінації з використанням атомоксетина.
Одночасне призначення атомоксетина з препаратами, що викликають подовження інтервалу QT (нейролептики, антіарітмікі, моксифлоксацин, еритроміцин, трициклічні антидепресанти, літію карбонат), а також з препаратами, що викликають порушення електролітного балансу (діуретики)
