Дозировка
Стимулотон следует принимать один раз в день (утром или вечером). Для взрослых, страдающих депрессией или обсессивно-компульсивным расстройством, обычная доза составляет 50 мг 1 раз в день. Для снижения частоты и тяжести побочных эффектов у пациентов с паническими расстройствами или посттравматическим стрессовым расстройством рекомендуется начинать лечение с дозы 25 мг один раз в день и через неделю повысить дозу до 50 мг один раз в день. При неудовлетворительном терапевтическом ответе и хорошей переносимости суточную дозу можно повышать по 50 мг в течение нескольких недель до максимальной суточной дозы 200 мг. Терапевтический эффект может наступить в течение 7 дней. Однако обычно для полного проявления антидепрессантного эффекта требуется от 2 до 4 недель. При обсессивно-компульсивном расстройстве терапевтический эффект развивается еще медленнее. Для поддерживающей терапии следует назначать минимальную эффективную дозу. Детям в возрасте 13-18 лет с обсессивно-компульсивным расстройством Стимулотон следует назначать начиная с дозы 50 мг в сутки. Для детей с обсессивно-компульсивным расстройством в возрасте 6 – 12 лет рекомендуется начальная доза по 25 мг в день, которую через неделю можно увеличить до 50 мг в день. При неудовлетворительном терапевтическом ответе в дальнейшем можно повысить дозу еженедельно по 50 мг в сутки до максимальной суточной дозы 200 мг. Однако во избежание передозировки при увеличении дозы свыше 50 мг следует учитывать, что вес тела у детей меньше, чем у взрослых. При длительной поддерживающей терапии следует назначать самые минимальные эффективные дозы. Особые группы: Нет необходимости в коррекции дозы для пожилых пациентов. Больные с нарушениями функции печени требуют особого внимания при лечении сертралином. При тяжелом расстройстве функции печени дозу препарата следует уменьшить или же увеличить интервалы между приёмами. У больных с нарушениями функции почек специально подбирать дозу не требуется
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
сертралина гидрохлорид 55.95 мг,
что соответствует содержанию сертралина 50 мг
Вспомогательные вещества: магния стеарат, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза), натрия карбоксиметилкрахмал (тип А), кальция гидрофосфата дигидрат, целлюлоза микрокристаллическая.
Состав оболочки: макрогол 6000, титана диоксид, гипромеллоза
Фармакологическое действие
Антидепрессант. Селективный ингибитор обратного захвата серотонина. Оказывает слабое влияние на обратный захват норадреналина и допамина. В терапевтических дозах сертралин блокирует также захват серотонина тромбоцитами крови человека.
Не оказывает стимулирующего, седативного или антихолинергического действия. Сертралин не обладает сродством к м-холино-, серотониновым, допаминовым, гистаминовым, адрено-, GABA- и бензодиазепиновым рецепторам.
При применении Стимулотона не происходит увеличения массы тела. Препарат не вызывает психической или физической лекарственной зависимости.
Антидепрессивный эффект отмечается к концу второй недели регулярного приема препарата, тогда как максимальный эффект достигается только через 6 недель.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь абсорбируется из ЖКТ медленно, но практически полностью. Cmax достигается через 4.5-8.4 ч. При приеме препарата одновременно с приемом пищи биодоступность его увеличивается на 25%, Cmax достигается быстрее.
Распределение
При ежедневном однократном приеме препарата Css обычно достигается через неделю. Cвязывание с белками плазмы крови составляет 98%. Vd - более 20 л/кг. Сертралин выделяется с грудным молоком. Данных о его способности проникать через плацентарный барьер нет.
Метаболизм
Сертралин подвергается интенсивному метаболизму при "первом прохождении" через печень, подвергаясь N-деметилированию. Его основной метаболит – N-десметилсертралин менее активен, чем сертралин
Выведение
T1/2 составляет 22-36 ч и не зависит от возраста и пола пациентов. T1/2 N-десметилсертралина составляет 62-104 ч.
Выводится в виде метаболитов с мочой и калом в равных количествах, 0.2% сертралина выводится с мочой в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
T1/2 и AUC сертралина увеличиваются при нарушении функции печени. Фармакокинетические исследования с введением препарата в однократной дозе выявили увеличение T1/2 и AUC сертралина у пациентов с легким циррозом печени.
Независимо от выраженности почечной недостаточности фармакокинетика сертралина при его постоянном применении не изменяется. Сертралин не выводится при гемодиализе.
Побочные действия
Аллергические реакции, кровотечения (в т.ч. носовое), сердцебиение, сухость во рту, снижение аппетита или повышение аппетита (возможно вследствие устранения депрессии).
Редко наблюдались: сонливость, утомляемость, головокружение, головная боль, тремор, бессонница, раздражительность, акатизия, снижение массы тела, анорексия, спазмы в желудке или животе, метеоризм или боли, неустойчивый стул, диарея, диспепсия, тошнота, рвота, нарушения зрения (включая нечеткость зрения), гиперемия кожи или "приливы" крови к лицу, зевота, повышенное потоотделение, дисменорея, нарушение половой функции (задержка эякуляции, снижение потенции и/или либидо, аноргазмия), гипомания, мания.
Иногда – хотя причинная связь с препаратом достоверно не установлена – во время курса лечения препаратом наблюдались двигательные нарушения (экстрапирамидные симптомы и нарушения походки), судороги, нарушения менструального цикла, гиперпролактинемия, галакторея, кожная сыпь (редко мультиформная экссудативная эритема) и зуд. В большинстве случаев двигательные нарушения наблюдались у пациентов, принимающих сопутствующие нейролептические препараты, а также при наличии длительного анамнеза двигательных нарушений.
В редких случаях прекращение приема препарата вызывает синдром отмены.
Как и при лечении другими антидепрессантами, могут наблюдаться некоторые симптомы, в том числе парестезия, гипэстезия, депрессия, галлюцинации, возбуждение, агрессивность, ажитация, тревожность, психоз, которые трудно дифференцировать от симптомов основного заболевания.
Лабораторные показатели: в редких случаях (0,8%) отмечалось бессимптомное повышение трансаминаз (АСТ и АЛТ). Эти изменения наблюдались на протяжении первых 9 недель приема препарата и прекращались немедленно после его отмены. Сообщалось также об обратимой гипонатриемии. Предположительно этот феномен связан с синдромом недостаточной секреции антидиуретического гормона (АДГ), поскольку он в основном наблюдался у пожилых пациентов, одновременно получающих сопутствующие диуретики или другие препараты.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Данные о возможном риске и преимуществе одновременного применения электросудорожной терапии и Стимулотона отсутствуют.
Как и другие антидепрессанты, Стимулотон® в отдельных случаях (примерно в 0.4%) может вызвать манию или гипоманию.
Суицидальные мысли и попытки часто связаны с депрессией; они возможны в любое время до наступления ремиссии. Поэтому в начале курса лечения, до развития оптимального клинического эффекта, пациенты нуждаются в тщательном медицинском наблюдении.
В клинических испытаниях Стимулотона эпилептические припадки наблюдались у 0.08% больных депрессией (примерно 3/4000) и у 0.2% пациентов с обсессивно-компульсивными расстройствами (4/1800). Строгой связи эпилептических припадков с приемом Стимулотона не установлено. Отсутствуют данные о лечении Стимулотоном больных эпилепсией. Препарат нельзя назначать пациентам с нестабильной эпилепсией, а пациенты, не имеющие припадков, должны регулярно обследоваться. При возникновении припадков Стимулотон® необходимо отменить.
Метаболизм сертралина в основном осуществляется в печени, поэтому необходима осторожность при назначении Стимулотона пациентам с заболеваниями печени.
Использование в педиатрии
Противопоказано применение Стимулотона для лечения детей и подростков моложе 18 лет, за исключением пациентов с обсессивно-компульсивным расстройством. Повышение вероятности суицида и суицидальные мысли, а также враждебности (в основном агрессии, непокорности и гнева), в клинических испытаниях чаще наблюдается среди детей и подростков, получающих антидепрессанты, по сравнению с группами, получающими плацебо. Если же по клиническим показаниям препарат назначен, следует установить наблюдение за пациентом для выявления суицидальных симптомов. Кроме того, отсутствуют данные долгосрочной безопасности у детей и подростков в отношении роста, созревания, а также развития когнитивной сферы и поведения.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Результаты клинических исследований показали, что монотерапия Стимулотоном не влияет на показатели психомоторной функции. Однако поскольку другие препараты, применяемые по аналогичным показаниям, могут отрицательно влиять на психомоторные реакции, способность к управлению транспортными средствами и механизмами следует определять индивидуально в зависимости от реакции пациента на лечение и применения сопутствующей терапии.
Показания
— депрессии различной этиологии, в т.ч. сопровождающиеся чувством тревоги (лечение и профилактика);
— обсессивно-компульсивные расстройства, в т.ч. у детей старше 6 лет;
— панические расстройства (с агорафобией или без);
— посттравматические стрессовые расстройства.
Противопоказания
— одновременное применение ингибиторов МАО и период 14 дней после их отмены;
— нестабильная эпилепсия;
— возраст до 18 лет (вследствие отсутствия достаточного клинического опыта применения), за исключением пациентов с обсессивно-компульсивными расстройствами;
— беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при органических заболеваниях головного мозга (в т.ч. при задержке умственного развития), маниакальных состояниях, эпилепсии, печеночной и/или почечной недостаточности, снижении массы тела, а также детям в возрасте старше 6 лет с ОКР
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Стимулотона с ингибиторами МАО, в т.ч. с селегилином и обратимым ингибитором МАО моклобемидом, наблюдаются тяжелые осложнения. Возможно развитие серотонинового синдрома. Отмечены несколько случаев летального исхода при сочетании других антидепрессантов и ингибиторов МАО, а также при изолированном введении ингибиторов МАО, начатом немедленно после отмены других антидепрессантов. При сочетании избирательного блокатора обратного захвата серотонина и ингибитора МАО наблюдались гипертермия, ригидность, миоклония, вегетативная нестабильность (иногда с быстрыми изменениями функций дыхания и кровообращения), изменения психического состояния (например, спутанность сознания, раздражительность, иногда с крайней ажитацией, что могло привести к делирию или коме). Поэтому противопоказано применение Стимулотона в сочетании с ингибиторами МАО или в течение 14 дней после отмены ингибитора МАО, а также менее чем через 1 день после отмены обратимого ингибитора МАО. Аналогичны
(3160)
Дозування
Стимулотон слід приймати один раз на день (вранці або ввечері). Для дорослих, які страждають депресією або обсесивно-компульсивним розладом, звичайна доза становить 50 мг 1 раз на день. Для зниження частоти і тяжкості побічних ефектів у пацієнтів з панічними розладами або посттравматичним стресовим розладом рекомендується починати лікування з дози 25 мг один раз на день і через тиждень підвищити дозу до 50 мг один раз на день. При незадовільному терапевтичному відповіді і хорошої переносимості добову до��у можна підвищувати на 50 мг протягом декількох тижнів до максимальної добової дози 200 мг. Терапевтичний ефект може бути протягом 7 днів. Однак зазвичай для повного прояву антидепрессантного ефекту потрібно від 2 до 4 тижнів. При обсесивно-компульсивном розладі терапевтичний ефект розвивається ще повільніше. Для підтримуючої терапії слід призначати мінімальну ефективну дозу. Дітям у віці 13-18 років з обсесивно-компульсивним розладом слід призначати Стимулотон починаючи з дози 50 мг на добу. Для дітей з обсесивно-компульсивним розладом віком 6 – 12 років рекомендується початкова доза-по 25 мг на день, яку через тиждень можна збільшити до 50 мг у день. При незадовільному терапевтичному відповіді надалі можна підвищити дозу щотижня по 50 мг на добу до максимальної добової дози 200 мг. Однак, щоб уникнути передозування при збільшенні дози понад 50 мг слід враховувати, що вага тіла у дітей менший, ніж у дорослих. При тривалій підтримуючій терапії слід призначати мінімальні ефективні дози. Особливі групи: Н��т необхідності в корекції дози для літніх пацієнтів. Хворі з порушеннями функції печінки потребують особливої уваги при лікуванні сертраліном. При важкому розладі функції печінки дозу препарату слід зменшити або збільшити інтервали між прийомами. У хворих з порушеннями функції нирок спеціально підбирати дозу не потрібно
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
сертраліну гідрохлорид 55.95 мг,
що відповідає змісту сертраліну 50 мг
Допоміжні речовини: магня стеарат, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза), натрію карбоксиметилкрахмал (тип А), кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна.
Склад оболонки: макрогол 6000, титану діоксид, гіпромелозаФармакологічна дія
Антидепресант. Селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Має слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та допаміну. В терапевтичних дозах сертралін блокує також захоплення серотоніну тромбоцитами крові людини.
Не чинить стимулюючої, седативної або а��тихолинергического дії. Сертралін не має спорідненості з м-холіно-, серотонінових, допаминовым, гістамінових, адрено-, GABA - та бензодіазепіновими рецепторами.
При застосуванні Стимулотона не відбувається збільшення маси тіла. Препарат не викликає психічної або фізичної лікарської залежності.
Антидепресивний ефект відзначається до кінця другого тижня регулярного прийому препарату, тоді як максимальний ефект досягається лише через 6 тижнів.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину абсорбируется з ШКТ повільно, але практично повністю. Cmax досягається через 4.5-8.4 ч. При прийомі препарату одночасно з прийомом їжі біодоступність його збільшується на 25%, Cmax досягається швидше.
Розподіл
При щоденному одноразовому прийомі препарату Css зазвичай досягається через тиждень. Зв'язування з білками плазми крові становить 98%. Vd - більше 20 л/кг. Сертралін виділяється з грудним молоком. Даних про його здатність проникати через плацентарний бар'єр немає.
Метаболізм
Сертралін піддається інтенсивному метаболізму прі "першому проходженні" через печінку, піддаючись N-деметилированию. Його основний метаболіт – N-десметилсертралин менш активний, ніж сертралін
Виведення
T1/2 становить 22-36 год і не залежить від віку та статі пацієнтів. T1/2, N-десметилсертраліну становить 62-104 ч.
Виводиться у вигляді метаболітів з сечею та калом у рівних кількостях, 0.2% сертраліну виводиться із сечею в незміненому вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
T1/2 і AUC сертраліну збільшуються при порушенні функції печінки. Фармакокинетичес��ие дослідження з введенням препарату в одноразовій дозі виявили збільшення T1/2 і AUC сертраліну у пацієнтів з легким цирозом печінки.
Незалежно від вираженості ниркової недостатності фармакокінетика сертраліну при його постійному застосуванні не змінюється. Сертралін не виводиться при гемодіалізі.Побічні дії
Алергічні реакції, кровотечі (в т. ч. носове), серцебиття, сухість у роті, зниження апетиту або підвищення апетиту (можливо внаслідок усунення депресії).
Рідко спостерігалися: сонливість, утомля��тість, запаморочення, головний біль, тремор, безсоння, дратівливість, акатизія, зниження маси тіла, анорексія, спазми в шлунку або животі, метеоризм або болю, нестійкі випорожнення, діарея, диспепсія, нудота, блювання, порушення зору (включаючи нечіткість зору), гіперемія шкіри, "припливи" крові до обличчя, позіхання, посилене потовиділення, дисменорея, порушення статевої функції (затримка еякуляції, зниження потенції та/або лібідо, аноргазмія), гипомания, манія.
Іноді – хоча причинний зв'язок з препаратом достовірно не встановлена – під час курсу лікування препаратом спостерігалися рухові порушення (екстрапірамідні симптоми і порушення ходи), судоми, порушення менструального циклу, гіперпролактинемія, галакторея, висип (рідко-мультиформна ексудативна еритема) та свербіж. У більшості випадків рухові порушення спостерігалися у пацієнтів, які приймають супутні нейролептичні препарати, а також при наявності тривалого анамнезу рухових порушень.
У рідкісних випадках припинення прийому препарату викликає синдром відміни.
Як і при лікуванні іншими антидепресантами, можуть спостерігатися деякі симптоми, у тому числі парестезія, гипэстезия, депресія, галюцинації, збудження, агресивність, ажитація, тривожність, психоз, які важко диференціювати від симптомів основного захворювання.
Лабораторні показники: у поодиноких випадках (0,8%) відзначалося безсимптомне підвищення трансаміназ (АСТ і АЛТ). Ці зміни спостерігалися протягом перших 9 тижнів прийому препарату і припинялися негайно після його відміни. Повідомлялося також про оборотної гипонатриеми��. Імовірно цей феномен пов'язаний з синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону (АДГ), оскільки він в основному спостерігався у літніх пацієнтів, які одночасно отримують супутні діуретики або інші препарати.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Дані про можливий ризик і переваги одночасного застосування ест та Стимулотона відсутні.
Як і інші антидепресанти, Стимулотон® в окремих випадках (приблизно в 0.4%) може викликати манію або гіпоманію.
З��ицидальные думки та спроби часто пов'язані з депресією; вони можливі в будь-який час до настання ремісії. Тому на початку курсу лікування, до розвитку оптимального клінічного ефекту, пацієнти потребують ретельного медичного нагляду.
У клінічних випробуваннях Стимулотона епілептичні напади спостерігалися у 0.08% хворих депресією (приблизно 3/4000) і у 0.2% пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами (4/1800). Суворої зв'язку епілептичних припадків з прийомом Стимулотона не встановлено. Відсутні дані про лікування Стімулотоном хворих на епілепсію. Препарат не можна призначати пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнти, які не мають припадків, повинні регулярно обстежуватися. При виникненні нападів Стимулотон® необхідно відмінити.
Метаболізм сертраліну в основному здійснюється в печінці, тому необхідна обережність при призначенні Стимулотона пацієнтам із захворюваннями печінки.
Використання в педіатрії
Протипоказано застосування Стимулотона для лікування дітей і підлітків молодше 18 років, за винятком пацієнтів з обсессівано-компульсивним розладом. Підвищення ймовірності самогубства та суїцидальні думки, а також ворожість (переважно агресію, непокірності і гніву), у клінічних випробуваннях частіше спостерігається серед дітей і підлітків, які отримують антидепресанти, порівняно з групами, які одержують плацебо. Якщо ж за клінічними показаннями препарат призначений, слід встановити спостереження за пацієнтом для виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні дані довгострокової безпеки у дітей та підлітків щодо росту, дозрівання, а т��кже розвитку когнітивної сфери та поведінки.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Результати клінічних досліджень показали, що монотерапія Стимулотоном не впливає на показники психомоторної функції. Однак оскільки інші препарати, що застосовуються за аналогічними показаннями, можуть негативно впливати на психомоторні реакції, здатність до керування транспортними засобами і механізмами слід визначати індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування та застосовано��я супутньої терапії.Свідчення
— депресії різної етіології, у т. ч. супроводжуються почуттям тривоги (лікування та профілактика);
— обсесивно-компульсивні розлади, в т. ч. у дітей старше 6 років;
— панічні розлади (з агорафобією або без);
— посттравматичні стресові розлади.Протипоказання
— одночасне застосування інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни;
— нестабільна епілепсія;
— вік до 18 років (через відсутність достатнього клінічного досвіду ��рименение), за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами;
— вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при органічних захворюваннях головного мозку (в т. ч. при затримці розумового розвитку), маніакальних станах, епілепсії, печінковій і/або нирковій недостатності, зниження маси тіла, а також дітям віком старше 6 років з ОКРЛікарська взаємодія
При продновременном застосуванні Стимулотона з інгібіторами МАО, в т. ч. з селегіліном і оборотним інгібітором МАО моклобемідом, спостерігаються важкі ускладнення. Можливо розвиток серотонінового синдрому. Відзначені декілька випадків летального результату при поєднанні інших антидепресантів та інгібіторів МАО, а також при ізольованому введенні інгібіторів МАО, розпочатому негайно після скасування інших антидепресантів. При поєднанні виборчого блокатора зворотного захоплення серотоніну і інгібітори МАО спостерігалися гіпертермія, ригідність, миоклони��, вегетативна нестабільність (іноді з швидкими змінами функцій дихання і кровообігу), зміни психічного стану (наприклад, сплутаність свідомості, дратівливість, іноді з крайньої ажитацією, що могло призвести до делірію або комі). Тому протипоказано застосування Стимулотона у поєднанні з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після відміни інгібіторів МАО, а також не менш ніж через 1 день після відміни оборотного інгібітора МАО. Аналогічні