Дозировка
Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи, без деления таблетки на части. Оптимальную суточную дозу определяют путем тщательного индивидуального подбора. Рекомендуется использовать одну из трех существующих видов дозировки препарата (50/12.5/200 мг, 100/25/200 мг или 150/37.5/200 мг леводопа/карбидопа/энтакапон). В качестве разовой дозы следует принимать только 1 таблетки любой дозировки. Максимальная суточная доза - 1.5 г леводопы, 2 г энтакапона, 375 мг карбидопы (соответствует 10 таблетки Сталево 150/37.5/200 мг). При необходимости введения большего количества леводопы уменьшают интервал между приемами препарата и/или переводят пациента на лечение Сталево в большей дозировке (обязательно в пределах рекомендованной дозы). Если требуется меньшее количество леводопы, то увеличивают интервалы между приемами препарата и/или переводят пациента на лечение Сталево в меньшей дозировке. Если одновременно со Сталево применяются другие препараты, содержащие леводопу, то следует тщательно соблюдать рекомендации по общей суточной дозе препарата.
Передозировка
Симптомы: усиление выраженности побочных эффектов. Лечение: госпитализация, промывание желудка, прием активированного угля, контроль за функциями дыхательной, сердечно-сосудистой и мочевыводящей систем, ЭКГ-мониторинг; при необходимости - антиаритмическая терапия.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
1 таб.
леводопа 50 мг
карбидопа (в форме моногидрата) 12.5 мг
энтакапон 200 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, маннитол, натрия кроскармеллоза, повидон, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза, титана диоксид, железа оксид желтый, железа оксид красный, магния стеарат, полисорбат 80, глицерол 85%, вода очищенная, этанол 96%.
Фармакологическое действие
Комбинированный противопаркинсонический препарат, представляющий собой сочетание леводопы - метаболического предшественника допамина, карбидопы - ингибитора декарбоксилазы ароматических аминокислот и энтакапона - ингибитора катехол-О-метилтрансферазы (КОМТ).
Леводопа повышает содержание допамина в головном мозге. Допамин образуется непосредственно из леводопы при участии декарбоксилазы ароматических аминокислот. Противопаркинсонический эффект леводопы обусловлен ее превращением в допамин непосредственно в ЦНС. Леводопа быстро декарбоксилируется в периферических тканях, превращаясь в допамин, который, однако, через ГЭБ не проникает.
Карбидопа ингибирует процесс декарбоксилирования леводопы и образования допамина в периферических тканях, что косвенным образом приводит к повышению количества леводопы, поступающей в ЦНС.
В результате ингибирования допа-декарбоксилазы леводопа биотрансформируется с участием катехол-О-метилтрансферазы (КОМТ) в потенциально опасный метаболит 3-О-метилдопа (3-ОМД).
Энтакапон является обратимым, специфическим ингибитором КОМТ, главным образом периферического действия. Энтакапон замедляет клиренс леводопы из кровотока, что приводит к увеличению биодоступности леводопы, продлевая ее терапевтический эффект.
Фармакокинетика
Леводопа
Всасывание и распределение
Быстро, но не полностью (20-30% от принятой дозы) всасывается из ЖКТ. Прием пищи, богатой большим количеством нейтральных аминокислот, может задержать и уменьшить всасывание.
Cmax после приема внутрь достигается через 2-3 ч. Индивидуальная биодоступность составляет 15-33%.
Незначительно связывается с белками плазмы крови (10-30%). Vd - 1.6 л/кг.
Метаболизм и выведение
Активно метаболизируется во всех тканях при помощи допа-декарбоксилазы и катехол-О-метилтрансферазы до допамина, норэпинефрина, эпинефрина и 3-О-метилдопы. 75% от принятой дозы выводится с мочой в виде метаболитов в течение 8 ч. В неизмененном виде выводится с мочой (35% за 7 ч) и с калом. Общий клиренс леводопы 0.55-1.38 л/кг/ч.
T1/2 составляет 0.6-1.3 ч.
Карбидопа
Всасывание и распределение
По сравнению с леводопой всасывается и поглощается несколько медленнее. Данные о фармакокинетике ограничены. Связывается с белками плазмы примерно на 36%.
Индивидуальная биодоступность составляет 40-70%.
Среди метаболитов, выделяемых с мочой, основными являются: альфа-метил-3-метокси-4-гидроксифенилпропионовая кислота и альфа-метил-3,4-дигидроксифенилпропионовая кислота. T1/2 составляет 2-3 ч.
Метаболизм и выведение
Биотрансформируется в печени до двух основных метаболитов, которые выделяются с мочой как глюкурониды и несвязанные структуры. Неизмененная карбидопа на 30% выводится с мочой. Среди метаболитов, экскретируемых с мочой, основными являются альфа-метил-3-метокси-4-гидроксифенилпропионовая кислота и альфа-метил-3,4-дигидроксифенилпропионовая кислота. T1/2 составляет 0.6-1.3 ч.
Энтакапон
Всасывание и распределение
Быстро всасывается из ЖКТ. Cmax при однократном приеме внутрь достигается через 1 ч. Индивидуальная биодоступность составляет 35% (при однократном приеме внутрь 200 мг).
Связывается с белками плазмы крови на 98%, в основном с альбумином; в терапевтических концентрациях не вытесняет из связи с белками другие лекарственные средства с высокой степенью комплексообразования (в т.ч. варфарин, кислота салициловая, фенилбутазон, диазепам). Vd - 0.27 л/кг.
Метаболизм и выведение
Почти полностью метаболизируется. Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень, небольшое количество энтакапона, являющегося (Е)-изомером, превращается в (Z)-изомер (составляет приблизительно 5% от общего количества энтакапона в плазме крови). Основной путь метаболизма энтакапона и его активного метаболита - конъюгирование с глюкуроновой кислотой.
Выводится с мочой на 10-20% и с калом и желчью - на 80-90%. Общий клиренс составляет около 0.7 л/кг/ч. T1/2 составляет 0.4-0.7 ч.
Вследствие короткого T1/2 при повторном назначении не происходит истинного накопления леводопы или энтакапона.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетические показатели у пациентов более молодого (45-64 года) и более пожилого (65-75 лет) возраста одинаковы.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: атаксия, онемение, тризм, активация латентного синдрома Хорнера, дискинезия (включая хореиморфные, дистонические и другие непроизвольные движения), гиперкинезия, брадикинезия (феномен "включение-выключение"), ухудшение симптомов паркинсонизма, блефароспазм, бруксизм; сонливость, головокружение, головная боль, анорексия, спутанность сознания, бессонница, кошмарные сновидения, галлюцинации, возбуждение, беспокойство, эйфория; изменения в мышлении (включая параноидальное мышление и транзиторные психозы); депрессия с развитием суицидальных тенденций или без таковых; познавательная дисфункция.
Со стороны органа зрения: диплопия, размытое зрительное восприятие, расширение зрачка, окулогирные кризы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия, ортостатическая гипотензия, артериальная гипертензия, флебит.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, горький вкус во рту, тошнота, рвота, слюнотечение, дисфагия, икота, боли и дискомфортные ощущения в животе, запор, диарея, метеоризм, ощущение жжения на языке, желудочно-кишечные кровотечения, развитие язвы двенадцатиперстной кишки, гепатит.
Дерматологические реакции: гиперемия кожных покровов, ощущение приливов крови, гипергидроз, изменение цвета пота (потемнение), выпадение волос, эритематозные или макулоподобные высыпания, крапивница.
Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочи, недержание мочи, изменение цвета мочи, приапизм.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Сталево не предназначен для устранения экстрапирамидных реакций, вызванных приемом лекарственных средств.
Перед планируемой общей анестезией препарат можно принимать до тех пор, пока пациенту разрешен пероральный прием.
В случае длительной терапии Сталево требуется периодический контроль функций печени, системы гемопоэза, почек, сердечно-сосудистой системы. Контроль функции сердечно-сосудистой системы требуется в течение всего периода начального регулирования дозы препарата.
Применение препарата при открытоугольной глаукоме возможно только при тщательном контроле внутриглазного давления.
При замене Сталево на терапию леводопа + карбидопа (без энтакапона) потребуется увеличение дозы леводопы.
Отмену Сталево проводят медленно, при необходимости увеличивая дозу леводопы.
Терапия препаратом Сталево не препятствует применению других противопаркинсонических препаратов. Суточная доза селегинина при одновременном приеме с препаратом Сталево не должна превышать 10 мг.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Энтакапон в сочетании с леводопой вызывает сонливость и эпизодические мгновенные засыпания. Необходимо отказаться от вождения автомобиля и работы с машинами и механизмами в период приема препарата Сталево.
Показания
— болезнь Паркинсона и синдром паркинсонизма (за исключением лекарственного) в тех случаях, когда использование комбинации леводопа и карбидопа малоэффективно.
Противопоказания
— выраженные нарушения функции печени;
— закрытоугольная глаукома;
— феохромоцитома;
— совместное применение с неселективными ингибиторами МАО типов А и В (например, фенелзин, транилципромин);
— совместное применение с селективными ингибиторами МАО типов А и В;
— злокачественный нейролептический синдром и/или атравматический острый рабдомиолиз (в т.ч. в анамнезе).
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при выраженной сердечно-сосудистой и легочной недостаточности, бронхиальной астме, заболеваниях печени, заболеваниях почек; сахарном диабете и других декомпенсированных эндокринных заболеваниях, эрозивно-язвенных поражениях ЖКТ; судорогах (в анамнезе), при инфаркте миокарда в анамнезе (с сохраняющимися нарушениями сердечного ритма), психозе в анамнезе и/или в процессе лечения.
Лекарственное взаимодействие
Терапевтический эффект Сталево снижается при одновременном приеме с антагонистами допаминовых рецепторов (некоторые нейролептики и противорвотные препараты), фенитоином, папаверином.
При одновременном приеме с препаратами железа может уменьшаться эффективность Сталево, т.к леводопа и энтакапон образуют в ЖКТ хелатные комплексы с ионами железа. Необходимо соблюдать временной интервал в 2-3 ч между приемами Сталево и железосодержащих препаратов.
Терапевтический эффект Сталево может снизиться у пациентов, получающих высокобелковую диету, за счет конкурирующего действия леводопы и некоторых аминокислот.
Сталево совместим с имизином и моклобемидом, пиридоксина гидрохлоридом, диазепамом, ибупрофеном.
(3373)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, без поділу таблетки на частини. Оптимальну добову дозу визначають шляхом ретельного індивідуального підбору. Рекомендується використовувати одну з трьох існуючих видів дозування препарату (50/12.5/200 мг, 100/25/200 мг, або 150/37.5/200 мг леводопа/карбідопа/ентакапон). В якості разової дози слід приймати лише 1 таблетки будь дозування. Максимальна добова доза - 1.5 г леводопи, 2 м энтакапона, 375 мг карбідопи (відповідає 10 таблетки Сталево 150/37.5/200 мг). При необхідності введення більшої кількості леводопи зменшують інтервал між прийомами препарату та/або переводять пацієнта на лікування Сталево в більшому дозуванні (обов'язково у межах рекомендованої дози). Якщо потрібна менша кількість леводопи, то збільшують інтервали між прийомами препарату та/або переводять пацієнта на лікування Сталево у меншому дозуванні. Якщо одночасно зі Сталево застосовуються інші препарати, що містять леводопу, то слід ретельно дотримуватися рекомендацій по загальній добовій дозі препарату.Передозування
Симптоми: усиление вираженості побічних ефектів. Лікування: госпіталізація, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, контроль за функціями дихальної, серцево-судинної та сечовидільної систем, ЕКГ-моніторинг; при необхідності - антиаритмічна терапія.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
1 таб.
леводопа 50 мг
карбідопа (у формі моногідрату) 12.5 мг
ентакапон 200 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, манітол, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат.
З��ставши оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний, магнію стеарат, полісорбат 80, гліцерин 85%, вода очищена, етанол 96%.Фармакологічна дія
Комбінований протипаркінсонічний препарат, що представляє собою поєднання леводопи - метаболічного посередника дофаміну, карбідопи - інгібітора декарбоксилази ароматичних амінокислот і энтакапона - інгібітора катехол-О-метилтрансферази (КОМТ).
Леводопа підвищує вміст дофаміну в головному мозку. Допамін утворюється безпосередньоно з леводопи за участю декарбоксилази ароматичних амінокислот. Протипаркінсонічний ефект леводопи обумовлена її перетворенням у допамін безпосередньо в ЦНС. Леводопа швидко декарбоксилируется в периферичних тканинах, перетворюючись в допамін, який, однак, не проникає через ГЕБ.
Карбідопа інгібує процес декарбоксилювання леводопи і освіти допаміну в периферичних тканинах, що непрямим чином призводить до підвищення кількості леводопи, що надходить у ЦНС.
В результаті інгібування допа-груарбоксилазы леводопа біотрансформується за участю катехол-О-метилтрансферази (КОМТ) у потенційно небезпечний метаболіт 3-О-метилдопа (3-ОМД).
Ентакапон є оборотним, специфічним інгібітором КОМТ, головним чином периферичної дії. Ентакапон уповільнює кліренс леводопи з кровообігу, що призводить до збільшення біодоступності леводопи, продовжуючи її терапевтичний ефект.Фармакокінетика
Леводопа
Всмоктування і розподіл
Швидко, але не повністю (20-30% від прийнятої дози) всмоктується з ШКТ. Прийом їжі, багатою великою кількістю нейтральних амінокислот, може затримати і зменшити всмоктування.
Cmax після прийому всередину досягається через 2-3 ч. Індивідуальна біодоступність становить 15-33%.
Незначно зв'язується з білками плазми крові (10-30%). Vd - 1.6 л/кг.
Метаболізм і виведення
Активно метаболізується у всіх тканинах за допомогою допа-декарбоксилази і катехол-О-метилтрансферази до допаміну, норадреналіну, адреналіну та 3-О-метилдопи. 75% від прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів протягом 8 год. У неизмене��ном вигляді виводиться з сечею (35% за 7 год) і з калом. Загальний кліренс леводопи 0.55-1.38 л/кг/год.
T1/2 складає 0.6-1.3 ч.
Карбідопа
Всмоктування і розподіл
Порівняно з леводопою всмоктується і засвоюється повільніше. Дані про фармакокінетику обмежені. Зв'язується з білками плазми приблизно на 36%.
Індивідуальна біодоступність становить 40-70%.
Серед метаболітів, що виділяються з сечею, основними є: альфа-метил-3-метокси-4-гидроксифенилпропионовая кислота і альфа-метил-3,4-дигидроксифенилпропион��вая кислота. T1/2 складає 2-3 ч.
Метаболізм і виведення
Біотрансформується в печінці до двох основних метаболітів, які виділяються з сечею як глюкуроніди і незв'язані структури. Незмінена карбідопа на 30% виводиться з сечею. Серед метаболітів, экскретируемых з сечею, основними є альфа-метил-3-метокси-4-гидроксифенилпропионовая кислота і альфа-метил-3,4-дигидроксифенилпропионовая кислота. T1/2 складає 0.6-1.3 ч.
Ентакапон
Всмоктування і розподіл
Швидко всмоктується з ШКТ. Cmax при однократн��м прийомі всередину досягається через 1 ч. Індивідуальна біодоступність становить 35% (при одноразовому прийомі всередину 200 мг).
Зв'язується з білками плазми на 98%, в основному з альбуміном; у терапевтичних концентраціях не витісняє із зв'язку з білками інші лікарські засоби з високим ступенем комплексоутворення (у т. ч. варфарин, саліцилова кислота, фенілбутазон, діазепам). Vd - 0.27 л/кг.
Метаболізм і виведення
Майже повністю метаболізується. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку, небол��більша кількість энтакапона, що є (Е)-ізомером, перетворюється в (Z)-ізомер (складає приблизно 5% від загальної кількості энтакапона в плазмі крові). Основний шлях метаболізму энтакапона і його активного метаболіту - конъюгирование з глюкуроновою кислотою.
Виводиться з сечею на 10-20% і з фекаліями і жовчю - на 80-90%. Загальний кліренс становить близько 0.7 л/кг/год, T1/2 становить 0.4-0.7 ч.
Внаслідок короткого T1/2 при повторному призначенні не відбувається істинного накопичення леводопи або энтакапона.
Фармакокінетика в особливих клінічнох випадках
Фармакокінетичні показники у пацієнтів більш молодого (45-64 роки) та похилого (65-75 років) віку однакові.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: атаксія, оніміння, тризм, активація латентного синдрому Хорнера, дискінезія (включаючи хореиморфные, дистонічні та інші мимовільні рухи), гіперкінезія, брадикінезія (феномен "включення-вимикання"), погіршення симптомів паркінсонізму, блефароспазм, бруксизм; сонливість, запаморочення, головний біль, анорексія, сплутаність ��ознания, безсоння, кошмарні сновидіння, галюцинації, збудження, неспокій, ейфорія; зміни в мисленні (включаючи параноїдальне мислення і транзиторні психози); депресія з розвитком суїцидальних тенденцій або без таких; пізнавальна дисфункція.
З боку органу зору: диплопія, розмите зорове сприйняття, розширення зіниці, окулогірні кризи.
З боку серцево-судинної системи: аритмія, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпертензія, флебіт.
З боку травної системи: сухийость у роті, гіркий смак у роті, нудота, блювота, слинотеча, дисфагія, гикавка, біль і дискомфортні відчуття в животі, запор, діарея, метеоризм, відчуття печіння на язиці, шлунково-кишкові кровотечі, розвиток виразки дванадцятипалої кишки, гепатит.
Дерматологічні реакції: гіперемія шкірних покривів, відчуття припливів крові, гіпергідроз, зміна кольору поту (потемніння), випадання волосся, еритематозні або макулоподобные висипання, кропив'янка.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, нетримання сечі, зрад��ня кольору сечі, пріапізм.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Сталево не призначений для усунення екстрапірамідних реакцій, викликаних прийомом лікарських засобів.
Перед планованої загальною анестезією, препарат можна приймати до тих пір, поки пацієнтові дозволений пероральний прийом.
У разі тривалої терапії Сталево потрібен періодичний контроль функцій печінки, системи гемопоезу, нирок, серцево-судинної системи. Контроль функції серцево-судинної системи протягом усього періоду начального регулювання дози препарату.
Застосування препарату при відкритокутовій глаукомі можливо тільки при ретельному контролі внутрішньоочного тиску.
При заміні Сталево на терапію леводопа + карбідопа (без энтакапона) буде потрібно збільшення дози леводопи.
Скасування Сталево проводять повільно, при необхідності збільшуючи дозу леводопи.
Терапія препаратом Сталево не перешкоджає застосуванню інших протипаркінсонічних препаратів. Добова доза селегинина при одночасному прийомі з препаратом Стальов�� не повинна перевищувати 10 мг.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Ентакапон у поєднанні з леводопою викликає сонливість і епізодичні миттєві засипання. Необхідно відмовитися від водіння автомобіля і роботи з машинами та механізмами в період прийому препарату Сталево.Свідчення
— хвороба Паркінсона та синдром паркінсонізму (за винятком лікарської) у тих випадках, коли використання комбінації леводопа і карбідопа малоефективно.Протипоказання
— виражені порушення��ія функції печінки;
— закритокутова глаукома;
— феохромоцитома;
— спільне застосування з неселективними інгібіторами МАО типів А та В (наприклад, фенелзин, транілціпромін);
— спільне застосування з селективними інгібіторами МАО типів А і В;
— злоякісний нейролептичний синдром та/або атравматический гострий рабдоміоліз (у т. ч. в анамнезі).
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чувствителвимогливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при вираженій серцево-судинної та легеневої недостатності, бронхіальній астмі, захворюваннях печінки, захворюваннях нирок, цукровому діабеті та інших декомпенсованих ендокринних захворюваннях, ерозивно-виразкових ураженнях ШЛУНКОВО-кишкового тракту; судомах (в анамнезі), при інфаркті міокарда в анамнезі (з зберігаються порушеннями серцевого ритму), психоз в анамнезі та/або в процесі лікування.Лікарська взаємодія
Терапевтичний ефект Сталево знижується п��і одночасному застосуванні з антагоністами допамінових рецепторів (деякі нейролептики і протиблювотні препарати), фенітоїн, папаверином.
При одночасному прийомі з препаратами заліза може зменшуватися ефективність Сталево, оскільки леводопа та ентакапон утворюють у ШКТ хелатні комплекси з іонами заліза. Необхідно дотримуватися інтервал часу в 2-3 год між прийомами Сталево та залізовмісних препаратів.
Терапевтичний ефект Сталево може знизитися у пацієнтів, які отримують високобілкову дієту, за рахунок конкуруючого де��дії леводопи та деяких амінокислот.
Сталево сумісний з имизином та моклобемідом, піридоксину гідрохлоридом, діазепамом, ібупрофеном.
