Дозировка
Таблетки следует принимать всегда в одно и то же время дня, до или после еды, чтобы избежать значительных колебаний концентрации активного вещества в плазме крови на протяжении суток. Препарат нельзя принимать эпизодически для лечения тревоги, поскольку терапевтический эффект препарата Спитомин развивается только после многократного приема и проявляется не ранее чем через 7 - 14 дней лечения. Доза должна подбираться для каждого пациента индивидуально. Рекомендуемая начальная доза - 15 мг; ее можно повышать по 5 мг в сутки каждые 2 или 3 дня. Суточную дозу следует разделить на 2 -3 приема. Обычная суточная доза 20 - 30 мг в день. Максимальная однократная доза составляет 30 мг; максимальная суточная доза не должна превышать 60 мг. Особые группы: Пожилые больные: Сам по себе пожилой возраст не требует уточнения дозы, поскольку фармакокинетика буспирона не претерпевает возрастных изменений. Нарушение функции почек: При нарушении функции почек препарат следует применять с осторожностью и в сниженных дозах. Нарушение функции печени: При нарушении функции печени препарат следует применять с осторожностью и в сниженных дозах, для чего уменьшают отдельные дозы или увеличивают интервал между дозами.
Лекарственная форма
: Белые или почти белые, круглые плоские таблетки с фаской, с гравировкой «E 152» на одной и с риской - на другой стороне; без запаха или со слабым характерным запахом.
Состав
По 10 мг буспирона гидрохлорида в каждой таблетке. Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 111,4 мг в таблетках по 10 мг), целлюлоза микрокристаллическая, натрия карбоксиметилкрахмал, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный
Фармакологическое действие
Анксиолитическое (транквилизирующее) средство небензодиазепинового ряда, оказывает также антидепрессивное действие. В отличие от классических анксиолитиков, не обладает противоэпилептическим, седативным, снотворным и миорелаксирующим эффектами.
Механизм действия связан с влиянием буспирона на серотонинергическую и дофаминергическую системы. Селективно блокирует пресинаптические дофаминовые рецепторы и повышает скорость возбуждения дофаминовых нейронов среднего мозга. Кроме того, буспирон является селективным частичным агонистом 5-HT1A-серотониновых рецепторов. Буспирон не оказывает существенного эффекта на бензодиазепиновые рецепторы и не влияет на связывание ГАМК, не обладает отрицательным влиянием на психомоторные функции, не вызывает толерантности, лекарственной зависимости и синдрома "отмены". Не потенцирует действие алкоголя. По анксиолитической активности буспирон примерно равен бензодиазепинам.
Терапевтический эффект развивается постепенно и отмечается через 7-14 дней от начала лечения, максимальный эффект регистрируется через 4 нед.
Фармакокинетика
После приема внутрь буспирон быстро и почти полностью абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Буспирон подвергается интенсивному метаболизму первого прохождения через печень. Поэтому неизмененное вещество обнаруживается в системном кровотоке в небольшой концентрации, которая имеет значительные индивидуальные различия.
Биодоступность составляет 4 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 60-90 минут после приема препарата. У здоровых добровольцев буспирон имел линейную (пропорциональную дозе) фармакокинетику после приема 10-40 мг. Аналогичные фармакокинетические параметры обнаружены у пожилых пациентов. После однократного приема внутрь 20 мг препарата его уровни в плазме крови составляют от 1 до 6 нг/мл. Примерно 95% буспирона связывается с белками плазмы крови (86% с альбумином плазмы, остальная часть с 1-кислым гликопротеином). Буспирон подвергается окислительному метаболизму в основном с участием изоферментов CYP3A4. Образуются различные гидроксилированные метаболиты. Основной метаболит (5-OH-буспирон) не активен. Деалкилированный метаболит (1-(2-пиримидинил)-пиперазин, 1-PP) активен. Его анксиолитическая активность в 4 - 5 раз ниже чем у исходного вещества, но его уровень в плазме кровы выше и период полувыведения приблизительно в 2 раза продолжительнее, чем у буспирона. После однократного введения 14C-меченого буспирона 29-63 % радиоактивности выделяется с мочой в течение 24 часов, в основном в форме метаболитов. Примерно 18-38 % введенной дозы выводится с калом. После однократного приема 10 - 40 мг период полувыведения исходного вещества составляет примерно 2 - 3 часа, а период полувыведения активного метаболита равен 4,8 часа.
Одновременный прием пищи замедляет всасывание буспирона, но благодаря снижения досистемного клиренса (эффект первого прохождения) при этом значительно повышается биодоступность буспирона. После приема с пищей значение AUC буспирона повышается на 84%, а его Cmax повышается на 16%.
Равновесная концентрация в плазме крови может быть достигнута примерно через 2 дня после начала регулярного приема.
Кажущийся объем распределения составляет 5,3 л/кг.
Буспирон выделяется в грудное молоко, однако данные по плацентарной передаче отсутствуют.
Повышенные уровни буспирона в плазме и значения AUC, а также удлинение периода полувыведения могут наблюдаться при нарушении функции печени. В связи с выделением неизмененного вещества в желчь, возможен второй пик концентрации буспирона в плазме крови. Пациентам с циррозом печени следует назначать препарат в более низких дозах или в тех же дозах с удлиненными интервалами.
При почечной недостаточности клиренс буспирона может снижаться на 50%. При почечной недостаточности буспирон следует назначать с осторожностью и в сниженных дозах.
Фармакокинетика буспирона у пожилых пациентов не изменена.
Побочные действия
Буспирон обычно хорошо переносится. Побочные эффекты, если они наблюдаются, обычно возникают в начале курса лечения и затем исчезают, несмотря на продолжение приема препарата. В некоторых случаях необходимо снижение дозы.
Частые побочные эффекты - при частоте 1/100, нечастые при частоте от 1/100 до 1/1000 и редкие при частоте менее 1/1000 (во многих случаях при отсутствии препарата сравнения связь нежелательных эффектов с приемом препарата не могла быть доказана).
Сердечно-сосудистая система:
Частые: боль в груди.
Нечастые: обморок, гипотония, гипертония.
Редкие: нарушения мозгового кровообращения, декомпенсация сердечной недостаточности, инфаркт миокарда, миокардиопатия, брадикардия.
Центральная нервная система:
Частые: головокружение, головная боль, повышенная нервная возбудимость, нарушения сна.
Нечастые: дисфорические реакции, деперсонализация, дисфория, повышенная чувствительность к шуму, эйфория, гиперкинезы, страх, апатия, галлюцинации, спутанность сознания, удлинение времени реакции, суицидальные мысли, эпилептические припадки, парестезии, нарушение координации движений, тремор.
Редкие: клаустрофобия, непереносимость холода, ступор, заикание, экстрапирамидные расстройства, психотические расстройства.
Офтальмологические и оториноларингологические:
Частые: шум в ушах, ларингит, отек слизистой носа.
Нечастые: нечеткость зрения, зуд в глазах, покраснение глаз, конъюнктивит, нарушение вкусовых и обонятельных ощущений.
Редкие: нарушения внутреннего уха, боль в глазах, фотофобия, повышение внутриглазного давления.
Эндокринные:
Редкие: галакторея и поражение щитовидной железы.
Желудочно-кишечные:
Нечастые: тошнота, метеоризм, анорексия, повышение аппетита, слюнотечение, кишечное кровотечение.
Редкие: диарея, жжение в языке.
Мочеполовая система:
Нечастые: дизурические расстройства (в том числе учащенное мочеиспускание, задержка мочеиспускания), нарушения менструального цикла, нарушения полового влечения.
Редкие: аменорея, воспаление тазовых органов, ночное недержание мочи, задержка эякуляции, импотенция.
Опорно-двигательный аппарат:
Нечастые: мышечные спазмы, ригидность мышц, артралгия.
Редкие: мышечная слабость.
Со стороны органов дыхания:
Нечастые: гипервентиляция, нехватка воздуха, ощущение тяжести в груди.
Редкие: носовое кровотечение.
Кожа:
Нечастые: отек, зуд, приливы, выпадение волос, сухость кожи, отек лица, ранимость кожи, сыпь.
Другие: увеличение веса тела, лихорадка, снижение веса тела, боль в мышцах и костях.
Редкие: злоупотребление алкоголем, потеря голоса, шум в ушах, икота.
Изменения лабораторных показателей:
Нечастые: Повышение уровней АЛТ и АСТ сыворотки крови.
Редкие: эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
? Печеночная недостаточность: Буспирон подвергается интенсивному метаболизму в печени. Однократное введение 30 мг пациентам с циррозом печени повышает уровни буспирона плазмы крови и увеличивает AUC с удлинением продолжительности полувыведения препарата. В связи с выделением неизмененного вещества в желчь, возможен второй пик концентрации буспирона в плазме крови. Препарат противопоказан больным с тяжелой печеночной недостаточностью. Пациентам с циррозом печени следует назначать препарат в более низких дозах или в тех же дозах с удлиненными интервалами.
?? Почечная недостаточность: При умеренной или тяжелой почечной недостаточности клиренс буспирона может снижаться на 50%. Препарат противопоказан больным с тяжелой почечной недостаточностью при СКФ менее 10 мл/мин. При легкой (СКФ более 30 мл/мин) и умеренной (СКФ 10 - 30 мл/мин) почечной недостаточности буспирон давать можно, однако при этом следует соблюдать осторожность и назначать сниженные дозы.
?? Пожилые пациенты: Пожилой возраст сам по себе не требует уточнения дозы, однако рекомендуется соблюдение осторожности (например, в связи с возможным снижением функции почек и/или печени и повышенной вероятности возникновения побочных эффектов). Пациентам следует назначать низшие возможные эффективные дозы, а в случае повышения дозы следует устанавливать тщательное наблюдение за пациентом.
?? Применение препарата требует особой осторожности у больных прямоугольной глаукомой и миастенией.
?? В случае непереносимости лактозы при составлении диеты следует учитывать содержание лактозы в таблетках (55,7 мг в таблетках по 5 мг и 111,4 мг в таблетках по 10 мг).
?? Пациентам следует рекомендовать не употреблять в пищу грейпфруты и не пить грейпфрутовый сок в значительных количествах, т.к. эти продукты могут повысить уровень буспирона в плазме крови и привести к увеличению частоты или тяжести побочных эффектов.
?? Перевод пациентов с бензодиазепинов на буспирон: Буспирон не может устранить симптомы отмены бензодиазепинов. Если пациента переводят на буспирон после длительной бензодиазепиновой терапии, буспирон следует давать только после завершения периода постепенного снижения дозы бензодиазепинов.
?? Буспирон не вызывает пристрастия к препарату, однако его введение пациентам с установленной или подозреваемой предрасположенностью к лекарственной зависимости требует тщательного медицинского контроля.
?? Поскольку анксиолитический эффект проявляется после 7 - 14 дней приема препарата, а полный терапевтический эффект развивается примерно за 4 недели, пациенты с сильной тревогой нуждаются в тщательном медицинском наблюдении в начальном периоде терапии.
?? На протяжении всего курса лечения буспироном следует избегать употребления алкогольных напитков.
Влияние на способность вождения транспортных средств и управления механизмами
Результаты клинических исследований показали, что монотерапия буспироном не влияет на показатели психомоторной деятельности пациентов. Несмотря на это, в начале курса лечения возможны преходящие нежелательные эффекты, в связи с чем пациентов следует предупреждать о том, что вождение транспортных средств и управление механизмами возможно только при полной уверенности пациента в своих психомоторных функциях. Способность пациента управлять транспортными средствами и механизмами следует определять индивидуально в зависимости от реакции пациента на лечение и применения сопутствующей терапии.
Передозировка
Симптомы: желудочно-кишечные нарушения, тошнота, рвота, головокружение и сонливость (также при тяжелых формах), угнетение сознания различной степени тяжести.
Лечение: Промывание желудка и симптоматическая терапия. Специфический антидот не известен, диализ неэффективен.
Имеющийся к настоящему времени опыт свидетельствует о том, что даже крайне высокие дозы (однократный прием внутрь 375 мг) не обязательно вызывает тяжелые симптомы.
Показания
Генерализованное тревожное расстройство (ГТР).
??Паническое расстройство.
?? Синдром вегетативной дисфункции.
?? Алкогольный абстинентный синдром (в качестве вспомогательной терапии)
?? Вспомогательная терапия депрессивных расстройств (препарат не назначается для монотерапии депрессии).
Противопоказания
?? Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата.
?? Тяжелая почечная недостаточность (СКФ ниже 10 мл/мин).
?? Тяжелая печеночная недостаточность (ПВ более 18 секунд).
?? Одновременное применение ингибиторов МАО или 14-дневный период после отмены необратимого ингибитора МАО или 1 день после отмены обратимого ингибитора МАО.
?? Глаукома
?? Миастения
?? Возраст до 18 лет (безопасность и эффективность буспирона для этой возрастной группы не доказаны).
?? Лактация
?? Беременность или подозрение на беременность
С осторожностью: цирроз печени, почечная недостаточность (см. раздел «Особые указания»).
Беременность и период лактации
Ввиду отсутствия надлежащим образом контролируемых данных клинических исследований, применение буспирона во время беременности возможно только в том случае, когда польза от препарата оправдывает возможные риски. Женщинам детородного возраста во время курса лечения буспироном следует применять адекватные методы контрацепции, поскольку безопасность буспирона при беременности не доказана.
Буспирон выделяется в грудное молоко. Достаточные данные клинических исследований применения буспирона в периоде грудного вскармливания отсутствуют, поэтому кормящим матерям не рекомендуется принимать этот препарат
Лекарственное взаимодействие
Учитывая фармакокинетические свойства препарата (низкая биодоступность, интенсивный метаболизм в печени, высокое связывание с белками), имеется высокая вероятность взаимодействия буспирона с одновременно вводимыми лекарственными средствами; однако поскольку буспирон имеет значительную терапевтическую широту, фармакокинетические взаимодействия не приводят к клинически существенным фармакодинамическим изменениям.
?? Ингибиторы моноаминоксидазы (ИМАО): Описано повышение артериального давления и возникновение гипертонических кризов после одновременного введения буспирона и препаратов, действующих на моноаминооксидазу (моклобемид, селегилин); в связи с этим буспирон нельзя сочетать с ИМАО. После отмены необратимого ИМАО (например, селегилина) до начала введения препарата Спитомин (и наоборот) должно пройти не менее 14 недель. Аналогичным образом, должно пройти не менее 14 дней после отмены препарата Спитомин до начала введения моклобемида (обратимый ИМАО). Однако Спитомин можно давать через 1 день после отмены моклобемида.
?? Ингибиторы и индукторы CYP3A4: Исследования in vitro показали, что буспирон в основном метаболизируется изоферментами CYP3A4 цитохрома Р-450. Одновременное введение буспирона и ингибиторов CYP3A4 (эритромицина, итраконазола, нефазодона, дилтиазема, верапамила и грейпфрутового сока) может привести к лекарственным взаимодействиям, а при введении сильного ингибитора также повысить уровень буспирона в плазме крови; поэтому необходимо снижение дозы буспирона (например, до 2,5 мг 2 раза в день). Сильные индукторы CYP3A4 (например, рифампицин) могут значительно снизить уровни буспирона в плазме крови и ослабить его фармакодинамические эффекты.
?? Препараты, сильно связываемые белком Поскольку буспирон сильно связывается с белком (95%), постоянно существует вероятность взаимодействия с другими белково-связанными активными веществами. Исследования in vitro показали, что буспирон не может вытеснять из белков сильно связанные препараты (варфарин, фенитоин, пропранолол), но может замещать слабо связанные препараты, например, дигоксин.
?? При совместном введении Циметидина и буспирона Cmax буспирона возрастает на 40%, а его AUC не изменяется. Совместное введение этих препаратов требует тщательного медицинского наблюдения.
?? При совместном введении диазепама и буспирона уровень нордиазепама несколько повышается и могут возникнуть побочные эффекты: системное головокружение, головная боль, тошнота.
?? Вещества, угнетающие ЦНС, и алкоголь: Совместное введение буспирона с триазоламом или флуразепамом не увеличивает длительность или силу эффекта этих бензодиазепинов. После однократной дозы 20 мг буспирона его эффекты на ЦНС не усиливаются. Опыт совместного применения буспирона и других анксиолитиков или других средств, действующих на ЦНС (например, нейролептиков и антидепрессантов), недостаточен. Поэтому в таких случаях необходимо тщательное медицинское наблюдение.
?? Другие лекарственные средства: Из-за недостаточности соответствующих клинических данных совместное применение буспирона с антигипертензивными препаратами, сердечными гликозидами, пероральными контрацептивами и противодиабетическими средствами возможно лишь в условиях тщательного медицинского наблюдения.
(3154)
Дозування
Таблетки слід приймати завжди в один і той же час дня, до або після їди, щоб уникнути значних коливань концентрації активної речовини в плазмі крові протягом доби. Препарат не можна приймати епізодично для лікування тривоги, оскільки терапевтичний ефект препарату Спитомин розвивається тільки після багаторазового прийому і проявляється не раніше ніж через 7 - 14 днів лікування. Доза повинна підбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Рекомендована початкова доза - 15 мг; її можна підвищувати по 5 мг на добу до��ждые 2 або 3 дні. Добову дозу слід розділити на 2 -3 прийоми. Звичайна добова доза 20 - 30 мг на день. Максимальна одноразова доза становить 30 мг; максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг. Особливі групи: Літні хворі: Сам по собі літній вік не вимагає уточнення дози, оскільки фармакокінетика буспирона не зазнає вікових змін. Порушення функції нирок: При порушенні функції нирок препарат слід застосовувати з обережністю у знижених дозах. Порушення функції печінки: При порушенні функції печінки препа��ат слід застосовувати з обережністю у знижених дозах, для чого зменшують окремі дози або збільшують інтервал між дозами.
Лікарська форма
: Білі або майже білі, круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіруванням «E 152» на одній і з рискою - на іншому боці; без запаху або зі слабким характерним запахом.Склад
По 10 мг буспирона гідрохлориду в кожній таблетці. Допоміжні речовини: лактози моногідрат 111,4 мг у таблетках по 10 мг), целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрахмал, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводнийФармакологічна дія
Анксіолітичну (заспокійливу) засіб небензодиазепинового ряду, надає антидепресивну дію. На відміну від класичних анксіолітиків, не має протиепілептичну, седативну, снодійну і міорелаксуючою ефектами.
Механізм дії пов'язаний з впливом буспирона на серотонінергічну і дофаминергическую системи. Селективно блокує пресинаптичні дофамінові рецептори і підвищує швидкість збудження дофамінових нейронів середнього мозку. Крім того, буспірон є селективним частковим агоністом 5-HT1A-серотонінових рецепторів. Буспірон не робить істотного ефекту на бензодіазепінові рецептори і не впливає на зв'язування ГАМК, не має негативним впливом на психомоторні функції, не викликає толерантності, лікарської залежності та синдрому "відміни". Не потенціює дію алкоголю. За анксиолитической активності буспірон приблизно дорівнює бензодіазепінів.
Терапевтичний ефект розвивається поступово і відзначається через 7-14 днів від начала лікування, максимальний ефект реєструється через 4 тиж.Фармакокінетика
Після прийому всередину буспірон швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Тому незмінена речовина виявляється у системному кровотоці у невеликій концентрації, яка має значні індивідуальні відмінності.
Біодоступність становить 4 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60-90 хвилин після прийому препара��а. У здорових добровольців буспірон мав лінійну (пропорційну дозі) фармакокінетику після прийому 10-40 мг. Аналогічні фармакокінетичні параметри виявлені у літніх пацієнтів. Після одноразового прийому всередину 20 мг препарату його рівні у плазмі крові становлять від 1 до 6 нг/мл Приблизно 95% буспирона зв'язується з білками плазми крові (86% з альбуміном плазми, інша частина з 1-кислим глікопротеїном). Буспірон піддається окислювальному метаболізму в основному з участю ізоферментів CYP3A4. Утворюються різні гидроксилированные м��метаболіти. Основний метаболіт (5-OH-буспірон) не активний. Деалкилированный метаболіт (1-(2-пиримидинил)-піперазин, 1-PP) активний. Його анксиолитическая активність у 4 - 5 разів нижче, ніж у вихідної речовини, але його рівень у плазмі крові вище та період напіввиведення приблизно у 2 рази триваліший, ніж у буспирона. Після одноразового введення 14C-міченого буспирона 29-63 % радіоактивності виводиться з сечею протягом 24 годин, в основному у формі метаболітів. Приблизно 18-38 % введеної дози виводиться з калом. Після одноразового прийому 10 - 40 мг період полувыведення вихідної речовини становить приблизно 2 - 3 години, а період напіввиведення активного метаболіту дорівнює 4,8 години.
Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування буспирона, але завдяки зниження досистемного кліренсу (ефект першого проходження) при цьому значно підвищується біодоступність буспирона. Після прийому з їжею значення AUC буспирона підвищується на 84%, а його Cmax підвищується на 16%.
Рівноважна концентрація в плазмі крові може бути досягнута приблизно через 2 дні після початку регулярного прийому.
Здається прооб'єм розподілу становить 5,3 л/кг.
Буспірон виділяється у грудне молоко, проте дані по плацентарної передачі відсутні.
Підвищені рівні буспирона в плазмі і значення AUC, а також подовження періоду напіввиведення можуть спостерігатися при порушенні функції печінки. У зв'язку з виділенням незміненої речовини в жовч можливий другий пік концентрації буспирона в плазмі крові. Пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат у більш низьких дозах або в тих же дозах з подовженими інтервалами.
При нирковій недос��аточности кліренс буспирона може знижуватися на 50%. При нирковій недостатності буспірон слід призначати з обережністю у знижених дозах.
Фармакокінетика буспирона у літніх пацієнтів не змінена.Побічні дії
Буспірон зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти, якщо вони спостерігаються, зазвичай виникають на початку курсу лікування і потім зникають, незважаючи на продовження прийому препарату. У деяких випадках необхідне зниження дози.
Часті побічні ефекти - при частоті 1/100, нечасті при частоті від 1/100 до 1/1000 і р��дкие при частоті менше 1/1000 (у багатьох випадках при відсутності препарату порівняння зв'язок небажаних ефектів з прийомом препарату не могла бути доведена).
Серцево-судинна система:
Часті: біль у грудях.
Нечасті: непритомність, гіпотонія, гіпертонія.
Рідкісні: порушення мозкового кровообігу, декомпенсація серцевої недостатності, інфаркт міокарда, міокардіопатія, брадикардія.
Центральна нервова система:
Часті: запаморочення, головний біль, підвищена нервова збудливість, порушення сну.<br />
Нечасті: дисфорические реакції, деперсоналізація, дисфорія, підвищена чутливість до шуму, ейфорія, гіперкінези, страх, апатія, галюцинації, сплутаність свідомості, подовження часу реакції, суїцидальні думки, епілептичні припадки, парестезії, порушення координації рухів, тремор.
Рідкісні: клаустрофобія, непереносимість холоду, ступор, заїкання, екстрапірамідні розлади, психотичні розлади.
Офтальмологічні і оториноларингологические:
Часті: шум у вухах, ларингіт, набряк слизової носа.
Нечасті: нечіткість зору, свербіж в очах, почервоніння очей, кон'юнктивіт, порушення смакових і нюхових відчуттів.
Рідкісні: порушення внутрішнього вуха, біль в очах, фотофобія, підвищення внутрішньоочного тиску.
Ендокринні:
Рідкісні: галакторея та ураження щитовидної залози.
Шлунково-кишкові:
Нечасті: нудота, метеоризм, анорексія, підвищення апетиту, слинотеча, кишкова кровотеча.
Нечасті: діарея, печіння в мові.
Сечостатева система:
Нечасті: дизуричні розлади (у тому числі прискорене сечовипускання, затримка сечовипускання), порушення менструального циклу, порушення статевого потягу.
Рідкісні: аменорея, запалення тазових органів, нічне нетримання сечі, затримка еякуляції, імпотенція.
Опорно-руховий апарат:
Нечасті: м'язові спазми, ригідність м'язів, артралгія.
Рідкісні: м'язова слабкість.
З боку органів дихання:
Нечасті: гіпервентиляція, нестача повітря, відчуття тяжкості в грудях.
Рідкісні: носова кровотеча.
До��жа:
Нечасті: набряк, свербіж, приливи, випадання волосся, сухість шкіри, набряк обличчя, ранимість шкіри, висип.
Інші: збільшення ваги тіла, гарячка, зниження ваги тіла, біль у м'язах і кістках.
Рідкісні: зловживання алкоголем, втрата голосу, шум у вухах, гикавка.
Зміни лабораторних показників:
Нечасті: Підвищення рівнів АЛТ та АСТ сироватки крові.
Рідкісні: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
? Печінкова недостатність: Буспірон піддається інт��нсивному метаболізму в печінці. Одноразове введення 30 мг пацієнтам з цирозом печінки підвищує рівні буспирона плазми крові й збільшує AUC з подовженням тривалості напіввиведення препарату. У зв'язку з виділенням незміненої речовини в жовч можливий другий пік концентрації буспирона в плазмі крові. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат у більш низьких дозах або в тих же дозах з подовженими інтервалами.
?? Ниркова недостатність: П��і помірній або тяжкій нирковій недостатності кліренс буспирона може знижуватися на 50%. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю при СКФ менше 10 мл/хв. При легкій (СКФ більше 30 мл/хв) та помірною (СКФ 10 - 30 мл/хв) нирковій недостатності буспірон давати можна, однак при цьому слід дотримуватися обережності та призначати знижені дози.
?? Літні пацієнти: Літній вік сам по собі не вимагає уточнення дози, однак рекомендується дотримуватися обережності (наприклад, у зв'язку з можливим зниженням функції п��чек та/або печінки та підвищеною ймовірністю виникнення побічних ефектів). Пацієнтам слід призначати нижчі можливі ефективні дози, а у разі підвищення дози слід встановлювати ретельне спостереження за пацієнтом.
?? Застосування препарату вимагає особливої обережності у хворих прямокутної глаукомою та міастенією.
?? У випадку непереносимості лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактози в таблетках (55,7 мг у таблетках по 5 мг та 111,4 мг у таблетках по 10 мг).
?? Пацієнтам слід рекомендувати не вживати в їжу грейпфрути та пити грейпфрутовий сік у значних кількостях, тому що ці продукти можуть підвищити рівень буспирона в плазмі крові та призвести до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів.
?? Переведення пацієнтів з бензодіазепінів на буспірон: Буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалої бензодиазепиновой терапії, буспірон слід давати тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів.
?? Буспірон не викликає звикання до препарату, однак його введення пацієнтам із встановленою або підозрюваною схильністю до лікарської залежності потребує ретельного медичного контролю.
?? Оскільки анксіолітичний ефект проявляється після 7 - 14 днів прийому препарату, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно через 4 тижні, пацієнти з сильною тривогою потребують ретельного медичного нагляду у початковому періоді терапії.
?? Протягом усього курсу лікування буспироном слід уникати вживання алкогольных напоїв.
Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і управління механізмами
Результати клінічних досліджень показали, що монотерапія буспироном не впливає на показники психомоторної діяльності пацієнтів. Незважаючи на це, на початку курсу лікування можливі минущі небажані ефекти, у зв'язку з чим пацієнтів слід попереджати про те, що водіння транспортних засобів і управління механізмами можливо тільки при повній впевненості пацієнта у своїх психомоторних функціях. Здатність пацієнтом керувати транспортними засобами та механізмами слід визначати індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування і застосування супутньої терапії.
Передозування
Симптоми: шлунково-кишкові порушення, нудота, блювання, запаморочення та сонливість (при важких формах), пригнічення свідомості різного ступеня тяжкості.
Лікування: Промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічний антидот не відомий, діаліз неефективний.
Наявний до теперішнього часу досвід свідоксвідчить про те, що навіть вкрай високі дози (одноразовий прийом внутрішньо 375 мг) не обов'язково викликає тяжкі симптоми.Свідчення
Генералізоване тривожний розлад (ГТР).
??Панічний розлад.
?? Синдром вегетативної дисфункції.
?? Алкогольний абстинентний синдром (в якості допоміжної терапії)
?? Допоміжна терапія депресивних розладів (препарат не призначається для монотерапії депресії).Протипоказання
?? Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
?? Тя��елая ниркова недостатність (СКФ нижче 10 мл/хв).
?? Тяжка печінкова недостатність (ПВ більше 18 секунд).
?? Одночасне застосування інгібіторів МАО або 14-денний період після відміни необоротного інгібітора МАО або 1 день після відміни оборотного інгібітора МАО.
?? Глаукома
?? Міастенія
?? Вік до 18 років (безпека і ефективність буспирона для цієї вікової групи не доведені).
?? Лактація
?? Вагітність або підозра на вагітність
З обережністю: цироз печінки, почечная недостатність (див. розділ «Особливі вказівки»).
Вагітність і період лактації
Через відсутність належним чином контрольованих даних клінічних досліджень, застосування буспирона під час вагітності можливо тільки в тому випадку, коли користь від препарату виправдовує можливі ризики. Жінкам дітородного віку під час курсу лікування буспироном слід застосовувати адекватні методи контрацепції, оскільки безпека буспирона при вагітності не доведена.
Буспірон виділяється в грудне молоко. Достаточні дані клінічних досліджень застосування буспирона у періоді грудного вигодовування відсутні, тому матерям не рекомендується приймати цей препаратЛікарська взаємодія
Враховуючи фармакокінетичні властивості препарату (низька біодоступність, інтенсивний метаболізм у печінці, високе зв'язування з білками), є висока ймовірність взаємодії буспирона з одночасно введеними лікарськими засобами; однак оскільки буспірон має значну терапевтичну широту, фармакокинетичес��ие взаємодії не призводять до клінічно істотним фармакодинамічним змін.
?? Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО): Описано підвищення артеріального тиску і виникнення гіпертонічних кризів після одночасного введення буспирона і препаратів, що діють на моноаминооксидазу (моклобемид, селегілін); у зв'язку з цим буспірон не можна поєднувати з ІМАО. Після відміни необоротного ІМАО (наприклад, селегилина) до початку введення препарату Спитомин (і навпаки) повинно пройти не менше 14 тижнів. Аналогічним чином, повинно ��ройти не менше 14 днів після відміни препарату Спитомин до початку введення моклобемида (оборотний ІМАО). Однак Спитомин можна давати через 1 день після відміни моклобемида.
?? Інгібітори та індуктори CYP3A4: Дослідження in vitro показали, що буспірон в основному метаболізується ізоферментами CYP3A4 цитохрому Р-450. Одночасне введення буспирона та інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, ітраконазолу, нефазодона, дилтіазему, верапамілу і грейпфрутового соку) може призвести до лікарських взаємодій, а при введенні сильного інгібітору також пов��сить рівень буспирона в плазмі крові; тому необхідне зниження дози буспирона (наприклад, до 2,5 мг 2 рази на день). Сильні індуктори CYP3A4 (наприклад, рифампіцин) можуть значно знизити рівні буспирона в плазмі крові і послабити його фармакодинамічні ефекти.
?? Препарати, що сильно зв'язуються білком Оскільки буспірон сильно зв'язується з білком (95%), постійно існує ймовірність взаємодії з іншими білково-пов'язаними активними речовинами. Дослідження in vitro показали, що буспірон не може витісняти з білків сильно свя��анний препарати (варфарин, фенітоїн, пропранолол), але може заміщати слабо пов'язані препарати, наприклад, дигоксин.
?? При одночасному введенні Циметидину і буспирона Cmax буспирона зростає на 40%, а його AUC не змінюється. Сумісне введення цих препаратів потребує ретельного медичного спостереження.
?? При спільному введенні діазепаму і буспирона рівень нордиазепама дещо підвищується і можуть виникнути побічні ефекти: системне запаморочення, головний біль, нудота.
?? Речовини, що пригнічують ЦНС, та алкоголь: Совмісцеве введення буспирона з триазоламом або флуразепамом не збільшує тривалість або силу ефекту цих бензодіазепінів. Після одноразової дози 20 мг буспирона його ефекти на ЦНС не посилюються. Досвід сумісного застосування буспирона та інших анксіолітиків або інших засобів, що діють на ЦНС (наприклад, нейролептиків та антидепресантів), недостатній. Тому в таких випадках необхідно ретельне медичне спостереження.
?? Інші лікарські засоби: через недостатність відповідних клінічних даних спільне применение буспирона з антигіпертензивними препаратами, серцевими глікозидами, пероральними контрацептивами та протидіабетичними засобами можливе лише в умовах ретельного медичного спостереження.
