Дозировка
Рекомендуемая терапевтическая доза составляет две ингаляции спрея из ингалятора РЕСПИМАТ (5 мкг/терапсвтическая доза тиотропия бромида и 5 мкг/терапевтическая доза олодатерола) один раз в день, в одно и то же время суток (см. Инструкцию но применению). У пожилых пациентов можно использовать препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендуемой дозе. У пациентов с печеночной недостаточностью легкой н средней степени тяжести можно использовать СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендуемой дозе. Данных о применении олодатерола у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести не имеется. У пациентов с нарушениями функции почек можно использовать препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендуемой дозе. Пациенты с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести, применяющие препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ, должны находиться под тщательным наблюдением врача. (Подробнее смотрите инструкцию в упаковке.)
Передозировка
Симптомы Передозировка олодатерола может привести к выраженным эффектам, типичным для b-адреномиметbков, например, к ишемии миокарда, повышению или снижению артериального давления, тахикардии, аритмиям, ощущению сердцебиения, головокружению, нервозности, бессоннице, беспокойству, головной боли, тремору, сухости во рту. спазму мышц, тошноте, ус талости, недомоганию, гииокалиемии. гипергликемии и метаболическому ацидозу. При применении высоких доз тиотропия бромида возможны проявления м-холиноблокирующего действия. После 14-дневного ингаляционного применения тиотропия бромида в дозах, достигавших 40 мкг. у здоровых лиц не наблюдалось значимых неблагоприятных явлений, кроме чувства сухости слизистых оболочек носа и ротоглотки, частота которых зависела от величины дозы (10-40 мкг в день). Исключение составляло отчетливое снижение саливации, начиная с 7 дня применения препарата. Лечение Прием препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТА должен быть прекращен. Показано поддерживающее и симптоматическое лечение. В тяжелых случая
Лекарственная форма
Прозрачный, бесцветный раствор.
Ингалятор СПИОЛТО PECПИМАТ содержит 60 ингаляций (30 терапевтических доз).
Указатель доз показывает, сколько примерно препарата еще осталось.
Состав
Одна ингаляционная доза содержит:
Активное вещество: олодатерол - 0,0025 мг (соответственно олодатерола гидрохлорид 0,002736 мг) и тиотропий 0,0025 мг (соответственно тиотропия бромида моногидрат 0,003124 мг)
Вспомогательные вещества: бензалкония хлорида раствор 0.002200 мг(соответственно бензалкония хлорида 0.001100 мг). динатрия эдетат 0.001100 мг, хлористоводородная кислота кислота 1М до pH 2.9. вода очищенная до 11.05 мг.
Фармакологическое действие
Олодатерол - b2-адреномиметик длительного действия и тиотропия бромид- м-холиноблокатор обеспечивают взаимодополняющую бронходилатацию, в результате различного механизма действия активных веществ и различной локализации целевых рецепторов в легких. Олодатерол обладает высоким сродством и селективностью к b2-адренорецепторам. Активация b2-адренорецепторов в дыхательных путях приводит к стимуляции внутриклеточной аденилатциклазы. которая участвует в синтезе циклического 3.5-аденозинмонофосфата (цАМФ). Повышение уровня цАМФ вызывает бронходилатацию, расслабляя гладкомышечные клетки дыхательных путей. Олодатерол является селективным агонистом (b2-адренорецепторов длительного действия с быстрым началом действия и длительным (не менее 24 ч) сохранением эффекта. b2- адренорецепторы присутствуют не только в гладкомышечных клетках, но и во многих других клетках, и том числе в эпителиальных и эндотелиальных клетках легких и сердца. Точная функция бета2-рецепторов в сердце до конца не изучена, но их присутствие указывает на возможность влияний на сердце даже высокоселективных бета2-адренергических агонистов.
Тиотропия бромид - антагонист мускариновых рецепторов длительного действия, в клинической практике часто называемый м-холиноблокирующим средством. Препарат обладает одинаковым сродством к M1 - М5 подтипам мускариновых рецепторов. Результатом ингибирования М3-рецепторов в дыхательных путях является расслабление гладкой мускулатуры. Бронходилатирующий эффект зависит от дозы и сохраняется в течение не менее 24 часов. Значительная продолжительность действия связана, вероятно, с очень медленной диссоциацией препарата от М3-рецепторов: период полудиссоциации существенно более длительный, чем у ипратропия бромида. При ингаляционном способе введения тиотропия бромид, как N-четвертичное производное аммония, оказывает местный избирательный эффект (на бронхи), при этом в терапевтических дозах не вызывая системных м-холиноблокирующих побочных эффектов. Диссоциация от М2-рецепторов происходит быстрее, чем от М3-рецепторов. что свидетельствует о преобладании селективности в отношении М3 подтипа рецепторов над М2-рецепторами. Высокое сродство к рецепторам и медленная диссоциация препарата из связи с рецепторами обусловливают выраженный и продолжительный бронходилатирующий эффект у пациентов с хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ).
Бронходилатация, развивающаяся после ингаляции тиотропия бромида, обусловлена, в первую очередь, местным (на дыхательные пути), а не системным действием.
В ходе клинических исследований установлено, что препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ. применявшийся один раз в день, утром приводил к быстрому (в течение 5 минут после первой дозы) улучшению функции легких. Эффект препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ превосходил эффект энтропия бромида в дозе 5 мкг и олодатерола в дозе 5 мкг, применявшихся в качестве монотерапии (обзъем форсированного выдоха за 1-ую секунду (ОФВ1 ) увеличивался при приеме СПИОЛТО РЕСПИМАТ на 0,137 л: при приеме тиотропия бромида на 0,058 л; при приеме олодатерола - на 0,125 л).
При применении препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ по сравнению с применением тиотропия бромида и олодатерола в качестве монотерапин достигался более значительный бронходилатирующий эффект, а также увеличивалась пиковая объемная скорость выдоха в утренние и вечерние часы.
Применение препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ приводило к снижению риска обострений ХОБЛ по сравнению с плацебо.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ значительно улучшал ёмкость вдоха по сравнению с тиотропия бромидом, олодатеролом или плацебо, применявшимися в виде монотерапии.
СПИОЛТО РЕСПИМАТ по сравнению с плацебо значительно улучшал время переносимости физической нагрузки.
Фармакокинетика
Фармакокинетика комбинированного препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ эквивалентна фармакокинетике отдельно применяемым олодатеролу и тиотропия бромиду.
Олодатеролу и тиотропия бромиду свойственна линейная фармакокинетика.
Устойчивое состояние фармакокинетики олодатерола достигалось через 8 дней при применении один раз в день, а степень воздействия увеличивалась по сравнению с применением однократной дозы в 1.8 раза. Устойчивое состояние фармакокинетики тиотропия бромида при применении один раз в день достигалось через 7 дней.
Всасывание
Олодатерол быстро всасывается, после ингаляции препарата максимальная концентрация в плазме обычно достигается в течение 10-20 минут. У здоровых добровольцев после ингаляции препарата абсолютная биодоступность олодатерола составляла около 30 %. тогда как абсолютная биодоступность олодатерола после приема препарата внутрь в виде раствора была ниже 1%.
Таким образом, системное воздействие олодатерола после ингаляционного применения в основном реализуется путем всасывания в легких, а вклад проглатываемой части дозы в системное воздействие незначителен.
После ингаляции раствора тиотропия бромида в системный кровоток поступает около 33 % от величины ингаляционной дозы. Абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет 2 - 3 %. Максимальная концентрация в плазме наблюдается через 5-7 минут после ингаляции.
Распределение
Связывание олодатерола с белками плазмы составляет примерно 60 %. а объем распределения - 1110 л
Связывание тиотропия бромида с белками плазмы составляет 72%: объем распределения -32 л/кг.; Доклинические исследования показали, что тиотропия бромид не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Биотрансформация
Олодатерол в значительной степени метаболизируется путем непосредственной глюкуронизации и О-деметилирования с последующей конъюгацией. Из шести идентифицированных метаболитов с Фармакокинетика комбинированного препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ эквивалентна фармакокинетике отдельно применяемым олодатеролу и тиотроиия бромиду.
Олодатеролу и тиотроиия бромиду свойственна линейная фармакокинетика.
Устойчивое состояние фармакокинетики олодатерола достигалось через 8 дней при применении один раз в день, а степень воздейс твия увеличивалась но сравнению е применением однократной дозы в 1.8 раза. Устойчивое состояние фармакокинетики тиотроиия бромида при применении один раз в день достигалось через 7 дней.
Всасывание
Олодатерол быс тро всасывается, после ингаляции препарата максимальная концентрация в плазме обычно достигается в течение 10-20 минут. У здоровых добровольцев после ингаляции препарата абсолютная биодоступность олодатерола составляла около 30 %. тогда как абсолютная биодоступность олодатерола после приема препарата внутрь в виде раствора была ниже 1%.
Таким образом, системное воздействие олодатерола после ингаляционного применения в основном реализуется путем всасывания в легких, а вклад проглатываемой части дозы в системное воздействие незначителен.
После ингаляции раствора тиотроиия бромида в системный кровоток поступает около 33 % от величины ингаляционной дозы. Абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет 2 - 3 %. Максимальная концентрация в плазме наблюдается через 5-7 минут после ингаляции.
Распределение
Связывание олодатерола с белками плазмы составляет примерно 60 %. а объем распределения - 1110 л
Связывание тиотроиия бромида с белками плазмы составляет 72%: объем распределения -32 л/кг.; Доклинические исследования показали, что тиотроиия бромид не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Биотрансформация
Олодатерол в значительной степени метаболизируется путем непосредственной глюкуронизации и О-деметилирования с последующей конъюгацией. Из шести идентифицированных метаболитов с b2 -рецепторами связывается только одно неконъюгированное деметилированное производное (SOM 1522). однако, этот метаболит не обнаруживается в плазме после длительного ингаляционного применения препарата в рекомендуемой терапевтической дозе или в дозах, превышающих терапевтическую в 4 раза. В О-деметилировании олодатерола участвует цитохром Р450 (изоферментов CYP2C9 . CYP2C8 и в незначительной степени CYP3A4). В образовании глюкуронидов олодатерола участвуют изоформы уридиндифосфатгликозил трансферазы. UGT2B7. UGT1A1. 1А7 и 1А9.
Степень биотрансформации тиотропия бромида незначительна. Это подтверждается тем. что после внутривенного введения тиотропия бромида молодым здоровым добровольцам 74 % тиотропия бромида выводится почками в неизмененном виде. Тиотропия бромид является эфиром, который расщепляется на этанол-N-метилскопин. и дитиенилгликолиевую кислоту; эти соединения не связываются с мускариновыми рецепторами.
В исследованиях in vitro показано, что некоторая часть препарата (< 20 % от дозы после внутривенного введения) метаболизируется путем окисления цитохромом Р450 (CYP2D6 и ЗА4) с последующей конъюгацией с глутатионом и образованием различных метаболитов.
Выведение
Общий клиренс олодатерола у здоровых добровольцев составляет 872 мл/мин. а почечный клиренс 173 мл/мин. Конечный период полувыведения после внутривенного применения олодатерола составляет 22 ч. тогда как конечный период полувыведения после ингаляционного применения - примерно 45 ч. Из этого следует, что в последнем случае выведение в большей степени зависит от всасывания.
Общая меченная изотопом доза олодатерола. выделявшаяся через почки (включая исходное соединение и все метаболиты) составляла после внутривенного введения 38 %. после приема внутрь 9%. Общая меченная изотопом доза, выделявшаяся через почки неизмененного олодатерола составляла, после внутривенного введения 19 % . Общая меченная изотопом доза, выделявшаяся через кишечник, составляла после внутривенного введения 53% п 84 % после приема внутрь.
Более 90 % дозы препарата выводилось после вну тривенного введения в течение 5 дней п после приема внутрь в течение 6 дней. 11осле ингаляционного применения препарата экскреция неизмененного олодатерола почками на протяжении интервала дозирования составляла у здоровых добровольцев в период устойчивого состояния фармакокинетики 5-7% от величины дозы.
Тиотропия бромид после внутривенного введения в основном выводится почками в неизмененном виде (74 %). Общий клиренс после внутривенного введения тиотропия бромида молодым здоровым добровольцам составляет 880 мл/мин. После ингаляции раствора у пациентов с ХОБЛ почечная экскреция составляет 18.6% (0.93 мкт). оставшаяся неабсорбировавшаяся часть выводится через кишечник. Почечный клиренс тиотропия бромида превышает клиренс креатинина, что свидетельствует о его канальцевой секреции. Терминальный период полувыведения тиотропия бромида после ингаляции составляет от 27 до 45 ч.
Фармакокинетика у пациентов пожилого возраста
Клинические исследования показали: несмотря на влияние возраста, пола и массы тела на системное воздействие олодатерола коррекции дозы не требуется.
В пожилом возрасте отмечается снижение почечного клиренса тиотропия (347 мл/мин у пациентов с ХОБЛ в возрасте до 65 лет и 275 мл/мин у пациентов с ХОБЛ старше 65 лет). Однако эго не приводило к увеличению значения AUC'o.6,ss и Cnm.ss.
Раса
Сравнение фармакокинетических данных, полученных в клинических исследованиях олодатерола. выявило тенденцию к более высокому системному воздействию олодатерола у пациентов из Японии и других пациен тов азиатской расы но сравнению с пациентами европеоидной расы. В клинических исследованиях олодатерола. применявшегося в дозах, которые превышали рекомендуемую терапевтическую дозу в два раза, у пациентов европеоидной и азиатской расы каких-либо опасений в отношении безопасности установлено не было.
Пациенты с нарушениями функции пачек
У пациен тов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина (КК)
<30 мл/мин) системное воздействие олодатерола увеличивалось в среднем в 1.4 раза. Такое
повышение воздейс твия не вызывает опасении в отношении оезопасностн. учитывая опыт, полученный в ходе применения олодатерола в клинических исследованиях.
После ингаляционною применения тиотропия один раз вдень в период устойчивого состояния фармакокинетики у пациентов с ХОБЛ и почечной недостаточностью леткой степени тяжести (клиренс креатинина 50-80 мл/мин) отмечалось небольшое увеличение величин AUC0-6.ss на 1.8-30% и Cmax.ss по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек (клиренс креатинина >80 мл/мин). У пациентов с ХОБЛ и почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина <50 мл/мин) вну тривенное применение тиотропия бромида приводило к двукратному увеличению общего воздействия тиотропия бромида (значение AUC0-4 увеличивалась на 82% , а величина Сmax увеличилась на 52 %) по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек. Аналогичное повышение концентрации в плазме отмечалось и после ингаляции сухого порошка.
Пациенты с нарушениями функции печени
У пациентов с печеночной недостаточностью леткой и средней степени тяжести системное воздействие олодатерола не изменялось. Системное воздействие олодатерола у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести не изучалось.
Предполагается, что печеночная недостаточность не оказывает значительного влияния на фармакокинетику тиотропия бромида, так как тиотропия бромид преимущественно выводится почками и с иомошыо неферментативного расщепления эфирной связи с образованием производных, которые не обладают фармакологической активностью.
Побочные действия
Побочные реакции были выявлены на основании данных, полученных при проведении клинических исследований препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ
Инфекции и инвазии
Назофарингит;
Нарушения со стороны обмена веществ и питания Дегидратация:
Нарушения со стороны нервной системы головокружение, бессоница;
Нарушения со стороны органа зрения повышение внутриглазного давления, глаукома; нечеткое зрение;
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы
мерцательная аритмия, ощущение сердцебиения, тахикардия, суправентрикулярная тахикардия, повышение артериального давления;
Нарушения со стороны органон дыхания, органон грудной клетки и средостения кашель, носовое кровотечение, фарингит, дисфония. бронхоспазм, ларингит, синусит;
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
незначительная сухость во рту, запор, кандидоз полости рта. дисфагия. гастроэзофагеальный рефлюкс, гингивит, глоссит, стоматит; кишечная непроходимость, включая паралитическую кишечную непроходимость;
Нарушения со стороны кожных покровов кожные инфекции и язвы на коже, сухость кожи;
Аллергические реакции
сыпь, зуд, ангионевротический отек, крапивница, геперчувствителыюсть включая реакции немедленного типа:
Костно-мышечная система и связанные с ней заболевания соединительной ткани артралгия, припухлость в области суставов, боль в спине*;
Нарушения со стороны почек и мочевыделительной системы:
дизурия, задержка мочи (чаще у мужчин с наличием предрасполагающих факторов), инфекция мочевыводящих путей.
* нежелательный эффект, относящейся к препарату СП ИОЛТО РЕСПИМАТ, а не к его компонентам
Многие из перечисленных нежелательных эффектов относятся к антихолинергическим свойствам тиотропия бромида или к b-адреномиметическим свойствам олодатерола. Поэтому следует принимать во внимание возможность возникновения нежелательных эффектов, характерных для всего класса b-адреномиметиков. таких как: аритмия, ишемия миокарда, стенокардия, гипотензия, тремор, головная боль, нервозность, тошнота, мышечные спазмы, усталость, недомогание, гипокалиемия. гипергликемия и метаболический ацидоз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не должен использоваться при бронхиальной астме. Эффективность и безопасность препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ при бронхиальной астме не изучались.
Острый бронхоспазм
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не показан для лечения острых эпизодов бронхоспазма, то есть в качестве средства скорой помощи.
Гиперчувствительность
После применения препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ возможно развитие реакций гиперчувствительности немедленного типа.
Парадоксальный бронхоспазм
Применение препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ. как и других ингаляционных лекарственных средств, может привес ти к парадоксальному бронхоспазму, иногда угрожающему жизни. В случае развития парадоксального бронхоспазма применение препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ должно быть немедленно прекращено и назначена альтернативная терапия.
Пациенты с нарушениями функции почек
Так как тиотропия бромид выводится преимущественно почками, пациенты с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина < 50 мл/мин) применяющие препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ. должны находи ться под тщательным наб; I кще и ие м врача.
Нарушения со стороны органа зрения
Пациенты должны быть ознакомлены о правильном применении препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ. Не следует допускать попадания раствора или аэрозоля в глаза. Боль или дискомфорт в глазах, нечеткое зрение, зрительные ореолы вокруг источников света в сочетании с покраснением глаз, вызванным отеком конъюнктивы и роговицы могут быть симптомами острой закрытоугольной глаукомы. При развитии любой комбинации этих симптомов следует немедленно обратиться к специалисту. Глазные капли, обладающие миотическим действием, не считаются эффективным лечением.
Сердечно-сосудистые эффекты
Олодатсрол, как и другие b2-адреномиметики, может оказывать клинически существенное влияние на сердечно-сосудистую систему у некоторых пациентов (учащение пульса, повышение артериального давления и/или появление соответствующих симптомов). В случае возникновения таких симптомов может потребоваться прекращение лечения. Кроме того, сообщалось, что b2-адреномиметики приводили к таким изменениям электрокардиограммы (ЭКГ), как уплощение зубца Т и депрессия сегмента ST. хотя клиническое значение этих изменений неизвестно.
Гипокалиемия
b2-ареномиметики у некоторых пациентов могут приводить к развитию гипокалиемии. создающей предпосылки для возникновения нежелательных влиянии на сердечно-сосудистую систему. Снижение концентрации калия в сыворотке крови обычно кратковременно и не требует его восполнения. У пациентов с тяжелой ХОБЛ гипокалиемия может усиливаться из-за гипоксии и сопутствующего лечения и увеличивать риск развития аритмий.
Гипергликемия
Ингаляционное применение больших доз b2-ареномиметиков может привести к увеличению концентрации глюкозы в плазме крови.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не следует применять в комбинации с каким-либо другим лекарственным препаратом, содержащим b2-ареномиметики длительного действия.
Пациентов, часто применяющих ингаляционные b2-ареномиметики короткого действия (например, четыре раза в день), необходимо проинструктировать о том. что эти препараты используются только для облегчения острых симп томов бронхоспазма.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ предназначен для поддерживающего лечения больных ХОБЛ. В связи с тем обс тоятельством, что в общей популяции ХОБЛ существенно преобладают больные в возрас те старше 40 лет. при назначении препарата пациентам моложе 40 лет требуется спирометрическое подтверждение диагноза ХОБЛ
Влияние препарата на способность управлять транспортными средс твами п механизмами
Исследования по изучению влияния на способность управлять транспортными средствами и механизмами не проводились. Следует соблюдать осторожность при выполнении данных видов деятельности, так как возможно развитие головокружения или нечеткости зрения.
Показания
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ, принимаемый один раз в сутки, показан для длительной поддерживающей терапии пациентам с хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ), хроническим бронхитом, эмфиземой легких, для уменьшения обструкции дыхательных путей и сопутствующей одышки; уменьшения частоты обострений; улучшения переносимости физических нагрузок и качества жизни.
Противопоказания
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ противопоказан пациентам с гиперчувствителыюстыо к олодатеролу, тиотропию бромиду или к любому компоненту препарата.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ противопоказан пациентам у которых ранее отмечалась гиперчувствительность к атропину или его производным, например ипратропию и окситропию.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не рекомендуется к применению у детей до 18 лет (ввиду отсутствия данных по эффективности и безопасности).
С осторожностью
У пациентов с остроугольной глаукомой, гиперплазией предстательной железы и обструкцией шейки мочевого пузыря.
У пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями, в.т.ч. коронарной недостаточностью, нарушениями сердечного ритма, удлинением интервала QT. гипертрофической обструктивной кардиомиопатией, артериальной гипертензией, тиреотоксикозом, судорогами. У пациентов в анамнезе которых отмечались такие заболевания как: инфаркт миокарда или госпитализация по поводу сердечной недостаточности (в течение предшествующего года), жизнеугрожающая аритмия, пароксизмальная тахикардия с ЧСС больше 100.
У пациентов с необычными реакциями на симпатомиметические амины.
Беременность и кормление грудыо
Клинических данных о влиянии олодатерола/тиотропия бромида на беременность нет. В доклинических исследованиях при использовании высоких доз олодатерола, в несколько раз превышавших терапевтические дозы, установлены влияния типичные для b2-адреномиметиков. Следует учитывать ингибирующее влияние олодатерола на сократительную способность матки. Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не должен применяться у беременных женщин, если только потенциальная польза для матери не превышает потенциальный риск для плода.
Клинических данных о применении олодатерола/тиотропия бромида у женщин, кормящих грудыо. нет. Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не должен применяться у кормящих грудыо женщин, если только потенциальная польза для матери не превышает потенциальный риск для ребенка.
На период применения препарата необходимо прекратить кормление грудью ребенка
Лекарственное взаимодействие
Хотя специальных исследований лекарственных взаимодействий не проводилось, тиотропня бромид применялся совместно с другими препаратами, для лечения ХОБЛ включая метилксантнпы. стероиды для приема внутрь и ингаляционного применения, при этом клинических признаков лекарственных взаимодействий не отмечалось.
Длительное совместное применение тиотропня бромида с другими м-холиноблокирующими препаратами не изучалось. Поэтому долгосрочное совместное применение препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ с другими м-холиноблокирующими препаратами не рекомендуется.
Одновременное применение других адренергических препаратов может усиливать нежелательные эффекты препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ.
Одновременное применение ксантиновых производных, стероидов или диуретиков (не относящихся к группе калийсберегающих) может усиливать гипокалиемический эффект адреномиметиков.
b-адреноблокаторы могут ослаблять эффект олодатерола или противодействовать этому эффекту. В этом случае предпочтительно применение бета 1 -адреноблокаторов. хотя и они должны применяться с осторожностью.
Ингибиторы моиоаминооксидазы. трициклические антидепрессанты или другие препараты, способные удлинять интервал QTc. могут усиливать действие СПИОЛТО РЕСПИМАТА на сердечно-сосудистую систему.
Совместное применение олодатерола с кетоконазолом приводило к увеличению системного воздействия олодатерола в 1.7 раза. Однако это не влияло на безопасность.
Изменения дозы не требуется.
(1809)
Дозування
Рекомендована терапевтична доза становить дві інгаляції спрею з інгалятора РЕСПИМАТ (5 мкг/терапсвтическая доза тіотропію броміду і 5 мкг/терапевтична доза олодатерола) один раз на день, в один і той же час доби (див. Інструкцію але застосування). У літніх пацієнтів можна використовувати препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендованій дозі. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого н середнього ступеня тяжкості можна використовувати СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендованій дозі. Даних про застосування олодатерола у пацієнтів з печенечной недостатністю важкого ступеня тяжкості не є. У пацієнтів з порушеннями функції нирок можна використовувати препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ в рекомендованій дозі. Пацієнти з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості, які застосовують препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. (Детальніше дивіться інструкцію на упаковці.)Передозування
Симптоми Передозування олодатерола може призвести до виражених ефектів, типовим для b-адреномиметbков, наприклад, до ішемії міокарда, підвищення ілі зниженню артеріального тиску, тахікардії, аритмій, відчуття серцебиття, запаморочення, знервованості, безсоння, занепокоєння, головного болю, тремору, сухості у роті. спазм м'язів, нудоті, вус талости, нездужання, гииокалиемии. гіперглікемії та метаболическому ацидозу. При застосуванні високих доз тіотропію можливі прояви м-холіноблокуючої дії. Після 14-денного інгаляційного застосування тіотропію броміду в дозах, що досягали 40 мкг. у здорових осіб не спостерігалося значущих несприятливих явищ, крім почуття ��ухости слизових оболонок носа і ротоглотки, частота яких залежала від величини дози (10-40 мкг на день). Виняток становило виразне зниження салівації, починаючи з 7 дня застосування препарату. Лікування Прийом препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТА повинен бути припинений. Показано підтримуюче і симптоматичне лікування. У важких випадку
Лікарська форма
Прозорий, безбарвний розчин.
Інгалятор СПИОЛТО РЕСПИМАТ містить 60 інгаляцій (30 терапевтичних доз).
Покажчик доз показує, скільки приблизно препарату ще остало��ь.Склад
Одна інгаляційна доза містить:
Активна речовина: олодатерол - 0,0025 мг (відповідно олодатерола гідрохлорид 0,002736 мг) і тіотропію 0,0025 мг (відповідно тіотропію моногідрат 0,003124 мг)
Допоміжні речовини: бензалконію хлориду розчин 0.002200 мг(відповідно бензалконію хлориду 0.001100 мг). динатрію едетат 0.001100 мг, кислота хлористоводнева кислота 1М до pH 2.9. вода очищена до 11.05 мг.Фармакологічна дія
Олодатерол - в2-адреноміметик тривалої дії і тіотропію бромід - м-холиноблокатор забезпечують її бронходилатацию, в результаті різного механізму дії активних речовин різної локалізації цільових рецепторів в легенях. Олодатерол володіє високою спорідненістю та селективністю до b2-адренорецепторами. Активація b2-адренорецепторів у дихальних шляхах призводить до стимуляції внутрішньоклітинної аденілатциклази. яка бере участь у синтезі циклічного 3.5-аденозинмонофосфату (цАМФ). Підвищення рівня цАМФ викликає бронходилатацию, розслабляючи гладком'язові клітини дихальних шляхів. Олодатерол є��ся селективним агоністом (b2-адренорецепторів тривалої дії з швидким початком дії і тривалим (не менше 24 год) збереженням ефекту. b2 - адренорецептори присутні не тільки в гладком'язових клітинах, але і в багатьох інших клітинах, і в тому числі в епітеліальних і ендотеліальних клітинах легень і серця. Точна функція бета2-рецепторів у серці до кінця не вивчена, але їх присутність вказує на можливість впливів на серце навіть високоселективних бета2-адренергічних агоністів.
Тіотропію бромід - антагоніст мускариновых рецепторов тривалої дії, в клінічній практиці часто званий м-холіноблокуючою засобом. Препарат володіє однаковим спорідненістю до M1 - М5 підтипів мускариновых рецепторів. Результатом інгібування М3-рецепторів у дихальних шляхах є розслаблення гладкої мускулатури. Бронходилатуючий ефект залежить від дози і зберігається протягом не менше 24 годин. Значна тривалість дії пов'язана, ймовірно, з дуже повільною дисоціацією препарату від М3-рецепторів: період полудиссоциации істотно більш тривалий��ий, ніж у іпратропію броміду. При інгаляційному способі введення тіотропію бромід, як N-четвертинні похідне амонію, надає місцевий виборчий ефект (на бронхи), при цьому в терапевтичних дозах не викликаючи системних м-холіноблокуючих побічних ефектів. Дисоціація від М2-рецепторів відбувається швидше, ніж від М3-рецепторів. що свідчить про переважання селективності щодо М3 підтипу рецепторів над М2-рецепторами. Високу спорідненість до рецепторів та повільна дисоціація препарату зв'язку з рецепторами обумовлюють виражений і тривалий бронходилатуючий ефект у пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ).
Бронходилатация, що розвивається після інгаляції тіотропію броміду, обумовлена, у першу чергу, місцевим (на дихальні шляхи), а не системною дією.
У ході клінічних досліджень встановлено, що препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ. застосовувався один раз на день, вранці приводив до швидкого (протягом 5 хвилин після першої дози) поліпшення функції легень. Ефект препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ перевершував ефект энтропію броміду в дозі 5 мкг і олодатерола в дозі 5 мкг, які застосовувались в якості монотерапії (обзъем форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ1 ) збільшувався при прийомі СПИОЛТО РЕСПИМАТ на 0,137 л: при прийомі тіотропію броміду на 0,058 л; при прийомі олодатерола - 0,125 л).
При застосуванні препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ порівняно із застосуванням тіотропію броміду і олодатерола як монотерапин досягався більш значний бронходилатуючий ефект, а також збільшувалася пікова об'ємна швидкість видиху у ранкові і вечірні години.
Застосування препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ призводило до зниження ризику загострень ХОЗЛ порівняно з плацебо.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ значно поліпшував ємність вдиху у порівнянні з тіотропію бромідом, олодатеролом або плацебо, що застосовувалися у вигляді монотерапії.
СПИОЛТО РЕСПИМАТ порівняно з плацебо значно поліпшував час переносимості фізичного навантаження.Фармакокінетика
Фармакокінетика комбінованого препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ еквівалентна фармакокінетиці окремо застосовуваним олодатеролу і тіотропію бромиду.
Олодатеролу і тіотропію бромиду властива лінійна фармакокінетика.
Стійкий стан фармакокінетики олодатерола досягалося через 8 днів при застосуванні один раз на день, а ступінь впливу збільшувалася порівняно з застосуванням одноразової дози в 1.8 рази. Стійкий стан фармакокінетики тіотропію броміду при застосуванні один раз на день досягалося через 7 днів.
Всмоктування
Олодатерол швидко всмоктується після інгаляції препарату максимальна концентрація в плазмі зазвичай досягається в протягом 10-20 хвилин. У здорових добровольців після інгаляції препарату абсолютна біодоступність олодатерола становила близько 30 %. тоді як абсолютна біодоступність олодатерола після прийому препарату внутрішньо у вигляді розчину була нижче 1%.
Таким чином, системний вплив олодатерола після інгаляційного застосування в основному реалізується шляхом всмоктування в легенях, а внесок спожитої частини дози в системний вплив незначний.
Після інгаляції розчину тіотропію броміду в системний кровотік надходить близько 33 % від величини інгаляційної дози. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 2 - 3 %. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 5-7 хвилин після інгаляції.
Розподіл
Зв'язування олодатерола з білками плазми становить приблизно 60 %. а об'єм розподілу - 1110 л
Зв'язування тіотропію броміду з білками плазми становить 72%: обсяг розподілу -32 л/кг; Доклінічні дослідження показали, що тіотропію бромід не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Біотрансформація
Олодатер��л значною мірою метаболізується шляхом безпосередньої глюкуронізації і О-деметилювання з подальшою конъюгацией. З шести ідентифікованих метаболітів з Фармакокінетика комбінованого препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ еквівалентна фармакокінетиці окремо застосовуваним олодатеролу і тиотроиия бромиду.
Олодатеролу і тиотроиия бромиду властива лінійна фармакокінетика.
Стійкий стан фармакокінетики олодатерола досягалося через 8 днів при застосуванні один раз на день, а ступінь воздейс дії повели��ивалась але порівняно е застосуванням одноразової дози в 1.8 рази. Стійкий стан фармакокінетики тиотроиия броміду при застосуванні один раз на день досягалося через 7 днів.
Всмоктування
Олодатерол шв тро всмоктується після інгаляції препарату максимальна концентрація в плазмі зазвичай досягається протягом 10-20 хвилин. У здорових добровольців після інгаляції препарату абсолютна біодоступність олодатерола становила близько 30 %. тоді як абсолютна біодоступність олодатерола після прийому препарату внутрішньо у вигляді розчину била нижче 1%.
Таким чином, системний вплив олодатерола після інгаляційного застосування в основному реалізується шляхом всмоктування в легенях, а внесок спожитої частини дози в системний вплив незначний.
Після інгаляції розчину тиотроиия броміду в системний кровотік надходить близько 33 % від величини інгаляційної дози. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 2 - 3 %. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 5-7 хвилин після інгаляції.
Розподіл
Зв'язування олодатерола �� білками плазми становить приблизно 60 %. а об'єм розподілу - 1110 л
Зв'язування тиотроиия броміду з білками плазми становить 72%: обсяг розподілу -32 л/кг; Доклінічні дослідження показали, що тиотроиия бромід не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Біотрансформація
Олодатерол значною мірою метаболізується шляхом безпосередньої глюкуронізації і О-деметилювання з подальшою конъюгацией. З шести ідентифікованих метаболітів з β2-рецепторами зв'язується тільки одне неконъюгирован��е деметильоване похідне (SOM 1522). однак, цей метаболіт не виявляється в плазмі після тривалого інгаляційного застосування препарату в рекомендованій терапевтичній дозі або в дозах, що перевищують терапевтичну в 4 рази. У Про-деметилировании олодатерола бере участь цитохром Р450 (ізоферментів CYP2C9 . CYP2C8 і незначною мірою CYP3A4). В освіті глюкуронідів олодатерола беруть участь ізоформи уридиндифосфатгликозил трансферази. UGT2B7. UGT1A1. 1А7 і 1А9.
Ступінь біотрансформації тіотропію незначна. Це подтверждаетс�� тем. що після внутрішньовенного введення тіотропію молодим здоровим добровольцям 74 % тіотропію виводиться нирками у незміненому вигляді. Тіотропію бромід є ефіром, який розщеплюється на етанол-N-метилскопин. і дитиенилгликолиевую кислоту; ці сполуки не зв'язуються з мускариновими рецепторами.
У дослідженнях in vitro показано, що деяка частина препарату (< 20 % дози після внутрішньовенного введення) метаболізується шляхом окислення цитохромом Р450 (CYP2D6 і ЗА4) з подальшою конъюгацией з глутатионом і освіти��ием різних метаболітів.
Виведення
Загальний кліренс олодатерола у здорових добровольців становить 872 мл/хв. а нирковий кліренс 173 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення після внутрішньовенного застосування олодатерола становить 22 ч. тоді як кінцевий період напіввиведення після інгаляційного застосування - приблизно 45 ч. З цього випливає, що в останньому випадку виведення більшою мірою залежить від всмоктування.
Загальна міченна ізотопом доза олодатерола. выделявшаяся через нирки (включаючи початкове з'єднання і все метаболіти) складала після внутрішньовенного введення 38 %. після прийому всередину 9%. Загальна міченна ізотопом доза, выделявшаяся через нирки незміненого олодатерола становила, після внутрішньовенного введення 19 % . Загальна міченна ізотопом доза, выделявшаяся через кишечник, становила після внутрішньовенного введення 53% п 84 % після прийому всередину.
Більше 90 % дози препарату виводилося після сну тривенного введення протягом 5 днів після прийому всередину протягом 6 днів. 11осле інгаляційного застосування препарату екскреція незміненого олодатерола нирками на протягом інтервалу дозування становила у здорових добровольців у період стійкого стану фармакокінетики 5-7% від величини дози.
Тіотропію бромід після внутрішньовенного введення в основному виводиться нирками в незміненому вигляді (74 %). Загальний кліренс після внутрішньовенного введення тіотропію молодим здоровим добровольцям становить 880 мл/хв. Після інгаляції розчину у пацієнтів з ХОЗЛ ниркова екскреція становить 18.6% (0.93 мкт). залишилася неабсорбіровавшаяся частина виводиться через кишечник. Нирковий кліренс тіотропію бр��мзс перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про його канальцевої секреції. Термінальний період напіввиведення тіотропію після інгаляції становить від 27 до 45 ч.
Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку
Клінічні дослідження показали, що незважаючи на вплив віку, статі та маси тіла на системне вплив олодатерола корекції дози не потрібно.
У літньому віці відзначається зниження ниркового кліренсу тіотропію (347 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ у віці до 65 років і 275 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ з��арше 65 років). Однак його не призводило до збільшення значення AUC'o.6,ss і Cnm.ss.
Раса
Порівняння фармакокінетичних даних, отриманих у клінічних дослідженнях олодатерола. виявило тенденцію до більш високого системного впливу олодатерола у пацієнтів з Японії та інших хворим тов азіатської раси але порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. У клінічних дослідженнях олодатерола. застосовувався в дозах, які перевищували рекомендовану терапевтичну дозу в два рази, у пацієнтів європеоїдної та азіатської раси яких-небудь вп��сений щодо безпеки встановлено не було.
Пацієнти з порушеннями функції пачок
У хворим тов з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК)
<30 мл/хв) системний вплив олодатерола збільшувалася в середньому в 1.4 рази. Таке
підвищення воздейс дії не викликає побоювання у відношенні оезопасностн. враховуючи досвід, отриманий в ході застосування олодатерола в клінічних дослідженнях.
Після ингаляционною застосування тіотропію один раз на день в період стійкого упоряд��стану фармакокінетики у пацієнтів з ХОЗЛ та нирковою недостатністю річкою ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) спостерігалося невелике збільшення величин AUC0-6.ss на 1.8-30% і Cmax.ss порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну >80 мл/хв). У пацієнтів з ХОЗЛ та нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <50 мл/хв) вну тривенное застосування тіотропію броміду призводило до дворазового збільшення загального впливу тіотропію броміду (значення AUC0-4 збільшувалася на 82% , а величин�� Смах збільшилася на 52 %) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Аналогічне підвищення концентрації в плазмі зазначалося і після інгаляції сухого порошку.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів з печінковою недостатністю річкою та середнього ступеня тяжкості системний вплив олодатерола не змінювалося. Системний вплив олодатерола у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалося.
Передбачається, що печінкова недостатність не чинить значної��ого впливу на фармакокінетику тіотропію броміду, так як тіотропію бромід переважно виводиться нирками та з иомошыо неферментативного розщеплення ефірної зв'язку з утворенням похідних, які не володіють фармакологічною активністю.Побічні дії
Побічні реакції були виявлені на підставі даних, отриманих при проведенні клінічних досліджень препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ
Інфекції та інвазії
Назофарингіт;
Порушення з боку обміну речовин і харчування Дегідратація:
Порушення з з��ороны нервової системи запаморочення, безсоння;
Порушення з боку органу зору підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома; нечітке зір;
Порушення з боку серцево-судинної системи
миготлива аритмія, відчуття серцебиття, тахікардія, суправентрикулярная тахікардія, підвищення артеріального тиску;
Порушення з боку органон дихання, органон грудної клітки та середостіння: кашель, носова кровотеча, фарингіт, дисфонія. бронхоспазм, ларингіт, синусит;
Порушення з боку желуроз-кишкового тракту
незначна сухість у роті, запор, кандидоз порожнини рота. дисфагія. гастроезофагеальний рефлюкс, гінгівіт, глосит, стоматит; кишкова непрохідність, включаючи паралітичну кишкову непрохідність;
Порушення з боку шкірних покривів: шкірні інфекції та виразки на шкірі, сухість шкіри;
Алергічні реакції
висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, геперчувствителыюсть включаючи реакції негайного типу:
Кістково-м'язова система і пов'язані з нею захворювання сполучної тканини артралгія, припухлість в області суглобів, біль у спині*;
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи:
дизурія, затримка сечі (частіше у чоловіків з наявністю факторів), інфекція сечовивідних шляхів.
* небажаний ефект, що відноситься до препарату СП ИОЛТО РЕСПИМАТ, а не до його компонентів
Багато з перелічених небажаних ефектів відносяться до антихолінергічною властивостями тіотропію броміду або до b-адреномиметическим властивостями олодатерола. Тому слід брати до уваги�� можливість виникнення небажаних ефектів, характерних для всього класу b-адреноміметиків. таких як: аритмія, ішемія міокарду, стенокардія, артеріальна гіпотензія, тремор, головний біль, нервозність, нудота, м'язові судоми, втома, нездужання, гіпокаліємія. гіперглікемія та метаболічний ацидоз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не повинен використовуватися при бронхіальній астмі. Ефективність і безпека препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ при бронхіальній астмі не вивчалися.
Гострий бронхоспазм
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не показаний для лікування гострих епізодів бронхоспазму, тобто в якості засобу швидкої допомоги.
Гіперчутливість
Після застосування препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ можливий розвиток реакцій гіперчутливості негайного типу.
Парадоксальний бронхоспазм
Застосування препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ. як і інших інгаляційних лікарських засобів, може привес ти до парадоксального бронхоспазму, інколи загрожує життю. У разі розвитку парадоксального бронхоспазма застосування препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ повинно бути негайно припинене і призначена альтернативна терапія.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Так як тіотропію бромід виводиться переважно нирками, пацієнти з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) препарат застосовують СПИОЛТО РЕСПИМАТ. повинні знаходь ться під ретельним наб; I кще і ие м лікаря.
Порушення з боку органа зору
Пацієнти повинні бути ознайомлені про правильне застосування препарата СПИОЛТО РЕСПИМАТ. Не слід допускати потрапляння розчину або аерозолю в очі. Біль або дискомфорт в очах, нечіткий зір, зорові ореоли навколо джерел світла в поєднанні з почервонінням очей, викликаним набряком кон'юнктиви і рогівки можуть бути симптомами гострої закритокутової глаукоми. При розвитку будь-якої комбінації цих симптомів слід негайно звернутися до фахівця. Очні краплі, які мають миотическим дією, не вважаються ефективним лікуванням.
Серцево-судинні ефекти
Олодатсрол, як і ін��інші b2-адреноміметики, може надавати клінічно істотний вплив на серцево-судинну систему у деяких пацієнтів (почастішання пульсу, підвищення артеріального тиску та/або появу відповідних симптомів). У разі виникнення таких симптомів може знадобитися припинення лікування. Крім того, повідомлялося, що b2-адреноміметики приводили до таких змін електрокардіограми (ЕКГ), як сплощення зубця Т і депресія сегмента ST. хоча клінічне значення цих змін невідоме.
Гіпокаліємія
b2-ареномиметіки у деяких пацієнтів може призводити до розвитку гіпокаліємії. створює передумови для виникнення небажаних вплив на серцево-судинну систему. Зниження концентрації калію в сироватці крові звичайно короткочасно і не вимагає його заповнення. У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ гіпокаліємія може посилюватися із-за гіпоксії і супутнього лікування і збільшувати ризик розвитку аритмій.
Гіперглікемія
Інгаляційне застосування великих доз b2-ареномиметиков може призвести до збільшення концентрації глюкози в плазмі ��рови.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не слід застосовувати у комбінації з яким-небудь іншим лікарським препаратом, що містить b2-ареномиметики тривалої дії.
Пацієнтів, часто застосовують інгаляційні b2-ареномиметики короткої дії (наприклад, чотири рази в день), необхідно проінструктувати про те. що ці препарати використовуються тільки для полегшення гострих симп томів бронхоспазму.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ. У зв'язку з тим обс тоятельством, що в загальній популяції ХОЗЛ істотно переважають хворі в ті віком старше 40 років. при призначенні препарату пацієнтам молодше 40 років потрібно спирометрическое підтвердження діагнозу ХОЗЛ
Вплив препарату на здатність керувати транспортними коштів твами п механізмами
Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Слід дотримуватися обережності при виконанні даних видів діяльності, так як можливий розвиток запаморочення або нечіткість зору.Показанія
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ, що приймається один раз на добу, показаний для тривалої підтримуючої терапії пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ), хронічним бронхітом, емфіземою легенів, для зменшення обструкції дихальних шляхів і супутньої задишки; зменшення частоти загострень; поліпшення переносимості фізичних навантажень і якості життя.Протипоказання
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ протипоказаний пацієнтам з гиперчувствителыюстыо до олодатеролу, тиотропию бромиду або до будь-якого компонента препарату./>
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ протипоказаний пацієнтам, у яких раніше відмічалась гіперчутливість до атропіну або його похідних, наприклад ипратропию і оксітропію.
Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не рекомендується до застосування у дітей до 18 років (через відсутність даних щодо ефективності і безпеки).
З обережністю
У пацієнтів з гострокутної глаукомою, гіперплазією передміхурової залози і обструкцією шийки сечового міхура.
У пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, в. т. ч. коронарної недостато��ністю, порушеннями серцевого ритму, подовженням інтервалу QT. гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, артеріальною гіпертензією, тиреотоксикозом, судомами. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначалися такі захворювання як: інфаркт міокарда або госпіталізації з приводу серцевої недостатності (протягом попереднього року), жизнеугрожающая аритмія, пароксизмальна тахікардія з ЧСС більше 100.
У пацієнтів з незвичайними реакціями на симпатоміметичні аміни.
Вагітність та годування груддю
Клінічно�� даних про вплив олодатерола/тіотропію броміду на вагітність немає. У доклінічних дослідженнях при використанні високих доз олодатерола, в кілька разів перевищували терапевтичні дози, встановлені впливу типові для b2-адреноміметиків. Слід враховувати інгібуючий вплив олодатерола на скоротливу здатність матки. Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не повинен застосовуватися у вагітних жінок, якщо тільки потенційна користь для матері не перевищує потенційний ризик для плода.
Клінічних даних про застосування олодатерола/тіотропію у жінок, які годують груддю. немає. Препарат СПИОЛТО РЕСПИМАТ не повинен застосовуватися у годуючих груддю жінок, якщо тільки потенційна користь для матері не перевищує потенційний ризик для дитини.
На період застосування препарату необхідно припинити годування дитини грудьмиЛікарська взаємодія
Хоча спеціальних досліджень лікарських взаємодій не проводилося, тиотропня бромід застосовувався спільно з іншими препаратами для лікування ХОЗЛ включаючи метилксантнпы. стероїди для прийому внутрь та інгаляційного застосування, при цьому клінічних ознак лікарських взаємодій не відзначалося.
Тривале спільне застосування тиотропня броміду з іншими м-холиноблокирующими препаратами не вивчалася. Тому довгострокове сумісне застосування препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ з іншими м-холиноблокирующими препаратами не рекомендується.
Одночасне застосування інших адренергічних препаратів може посилювати небажані ефекти препарату СПИОЛТО РЕСПИМАТ.
Одночасне застосування ксантиновых производных, стероїдів або діуретиків (що не належать до групи калійзберігаючих) може посилювати гіпокаліємічний ефект адреноміметиків.
b-адреноблокатори можуть послаблювати ефект олодатерола або протидіяти цьому ефекту. В цьому випадку переважно застосування бета 1 -адреноблокаторів. хоча й вони повинні застосовуватись з обережністю.
Інгібітори моиоаминооксидазы. трициклічні антидепресанти або інші препарати, здатні подовжувати інтервал QTc. можуть посилювати дію СПИОЛТО РЕСПИМАТА на серцево-судинні��ю систему.
Спільне застосування олодатерола з кетоконазолом призводило до збільшення системного впливу олодатерола в 1.7 рази. Однак це не впливало на безпеку.
Зміни дози не потрібно.
