Дозировка
Препарат принимают внутрь за 1-2 ч до еды, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Одновременный прием пищи (особенно молоко и молочные продукты) уменьшает всасывание препарата. Дозу препарата подбирают индивидуально в зависимости от тяжести заболевания и реакции больного на лечение. Начальная доза составляет 80 мг/ При недостаточности выраженности терапевтического эффекта доза может быть постепенно увеличена до 240-320 мг/, разделенной на 2-3 приема. У большинства пациентов терапевтический эффект достигается на общей суточной дозе 160-320 мг, разделенной на 2 приема. При угрожающих жизни тяжелых аритмиях возможно увеличение дозы максимально до 480 мг, разделенных на 2 или 3 отдельных приема. Однако такие дозы можно назначать только в тех случаях, когда потенциальная польза перевешивает риск развития побочных эффектов, особенно проаритмогенного действия.
Передозировка
АД, брадикардия, бронхоспазм, гипогликемия, потеря сознания, генерализованные судорожные припадки, желудочковая тахикардия; в тяжелых случаях - симптомы кардиогенного шока, асистолия.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
соталола гидрохлорид160 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, гипролоза, карбоксиметилкрахмал натрия, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Бета1-, бета2-адреноблокатор. Соталол представляет собой неселективный блокатор бета1-, бета2-адренорецепторов, не имеющий собственной симпатомиметической и мембраностабилизирующей активности. Подобно другим бета-адреноблокаторам, соталол подавляет секрецию ренина, причем этот эффект носит выраженный характер как в состоянии покоя, так и при нагрузке. Бета-адреноблокирующее действие препарата вызывает снижение ЧСС (отрицательное хронотропное действие) и ограниченное снижение силы сердечных сокращений (отрицательное инотропное действие). Эти изменения функции сердца снижают потребность миокарда в кислороде и объем нагрузки на сердце.
Антиаритмические свойства соталола связаны как с блокадой бета-адренорецепторов, так и с пролонгированием потенциала действия миокарда. Основной эффект соталола заключается в увеличении длительности эффективных рефрактерных периодов в предсердных, желудочковых и дополнительных путях проведения импульса.
Фармакокинетика
Всасывание
Биодоступность при приеме внутрь является практически полной (более 90%). Cmax в плазме крови достигается через 2.5-4 ч после приема внутрь. Всасывание препарата снижается приблизительно на 20% при приеме пищи по сравнению с приемом натощак. В дозовом интервале от 40 до 640 мг/ концентрация соталола в плазме крови пропорциональна принимаемой дозе.
Распределение
Распределение происходит в плазму, а также в периферические органы и ткани. Css достигается в пределах 2-3 дней. Соталол не связывается с белками плазмы крови.
Плохо проникает через ГЭБ, причем его концентрация в спинномозговой жидкости составляет только 10% от концентрации в плазме крови.
Метаболизм
Не подвергается метаболизму. Фармакокинетика d- и l-энантиомеров соталола является практически одинаковой.
Выведение
Основным путем выведения из организма является выделение через почки. От 80 до 90% введенной дозы выделяется в неизмененном виде с мочой, а остальная часть с калом. T1/2 составляет 10-20 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Больным с нарушенной функцией почек следует назначать меньшие дозы препарата.
С возрастом фармакокинетика меняется незначительно, хотя нарушение функции почек у пожилых больных снижает скорость выделения, что приводит к повышенному накоплению препарата в организме.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, одышка, загрудинная боль, сердцебиение, AV-блокада, усиление симптомов сердечной недостаточности, сердцебиение, отеки, обморок, аритмогенное действие, снижение АД; редко - усиление приступов стенокардии.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, запор, сухость во рту, боль в животе, метеоризм.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, состояние подавленности, чувство тревоги, изменения настроения, тремор, астения, нарушения сна (сонливость или бессонница), депрессия, парестезии в конечностях.
Со стороны органов чувств: нарушения зрения, воспаление роговицы и конъюнктивы (следует учитывать при ношении контактных линз), уменьшение слезоотделения, нарушение слуха, вкусовых ощущений.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия (наиболее вероятно у пациентов с сахарным диабетом, либо при строгом соблюдении диет).
Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм (особенно при нарушении легочной вентиляции)
Со стороны мочеполовой системы: снижение потенции.
Дерматологические реакции: кожная сыпь, зуд, покраснение, псориазоформный дерматоз, алопеция, крапивница.
Лабораторные показатели: повышенные результаты при фотометрическом анализе мочи на метанефрин (О-метиладреналин).
Прочие: похолодание конечностей, мышечная слабость, судороги, лихорадка.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Следует соблюдать осторожность при назначении Сотагексала пациентам:
— при сахарном диабете в анамнезе с выраженными колебаниями уровня глюкозы в крови, а также при соблюдении строгих диет;
— при феохромоцитоме (необходимо одновременное назначение альфа-адреноблокаторов);
— при наличии в анамнезе или семейном анамнезе псориаза;
— при нарушении функции почек;
— пожилого возраста.
Лечение препаратом проводят под контролем ЧСС, АД, ЭКГ. При выраженном снижении АД или урежении ЧСС, суточную дозу следует уменьшить.
Пациентам с нарушением функции почек требуется коррекция режима дозирования.
Отмену приема Сотагексала следует производить под контролем лечащего врача и постепенно (особенно после длительного приема).
Сотагексал не следует применять у пациентов с гипокалиемией или гипомагниемией до коррекции имеющихся нарушений. Указанные состояния могут увеличивать степень удлинения интервала QT и повышать вероятность возникновения аритмии типа "пируэт". Необходим контроль электролитного баланса и кислотно-щелочного состояния у пациентов с тяжелой или длительной диареей и у пациентов, получающих лекарственные средства, вызывающие снижение содержания магния и/или калия в организме.
При тиреотоксикозе соталол может маскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена у больных тиретоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику заболевания.
При назначении бета-адреноблокаторов пациентам, получающим гипогликемические средства, следует соблюдать осторожность, поскольку во время продолжительных перерывов в приеме пищи может развиться гипогликемия, причем такие ее симптомы, как тахикардия или тремор, могут маскироваться за счет действия препарата.
Показания
Симптоматические и хронические нарушения сердечного ритма:
— желудочковая тахикардия, в т.ч. суправентрикулярная тахикардия при синдроме Вольфа-Паркинсона-Уайта;
— желудочковая экстрасистолия;
— пароксизмальная форма мерцания предсердий.
Противопоказания
— хроническая сердечная недостаточность IIБ-III стадии;
— кардиогенный шок
— AV-блокада II или III степени;
— синоатриальная блокада;
— синдром слабости синусового узла;
— выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд./мин)
— врожденный или приобретенный синдром удлиненного интервала QT;
— артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
— облитерирующие заболевания сосудов;
— бронхиальная астма или ХОБЛ;
— метаболический ацидоз;
— феохромоцитома без одновременного назначения альфа-адреноблокаторов;
— острый инфаркт миокарда;
— почечная недостаточность (КК менее 10 мл/мин);
— общая анестезия, вызывающая подавление функции миокарда (например, циклопропан или трихлорэтилен);
— тахикардия типа "пируэт";
— тяжелый аллергический ринит;
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме блокаторов медленных кальциевых каналов типа верапамила и дилтиазема возможно снижение величины АД в результате ухудшения сократимости. Следует избегать в/в введения этих препаратов на фоне применения соталола (за исключением случаев неотложной медицины).
Комбинированное применение антиаритмических средств класса I A (особенно хинидинового типа: дизопирамид, хинидин, прокаинамид) или класса III (например, амиодарон) может вызвать выраженное удлинение интервала QT. Препараты, увеличивающие продолжительность интервала QT, следует применять с осторожностью с препаратами, удлиняющими интервал QT, такими, как антиаритмические средства I класса, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, терфенадин и астемизол, а также некоторые антибиотики хинолонового ряда.
При одновременном приеме нифедипина и других производных 1,4-дигидропиридина возможно снижение величины АД.
(6679)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо за 1-2 год до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Одночасний прийом їжі (особливо молоко і молочні продукти) зменшує всмоктування препарату. Дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання і реакції хворого на лікування. Початкова доза становить 80 мг/ При недостатності вираженості терапевтичного ефекту доза може бути поступово збільшена до 240-320 мг, розділена на 2-3 прийоми. У більшості пацієнтів терапевтичний ефект досягає��я на загальній добовій дозі 160-320 мг, розділеної на 2 прийоми. При загрозливих для життя тяжких аритміях можливо збільшення дози максимально до 480 мг, розподілених на 2 або 3 окремі прийоми. Однак такі дози можна призначати лише в тих випадках, коли потенційна користь переважує ризик розвитку побічних ефектів, особливо проаритмогенного дії.Передозування
АТ, брадикардія, бронхоспазм, гіпоглікемія, втрата свідомості, генералізовані судомні напади, шлуночкова тахікардія; у тяжких випадках - симптоми кардіогенного шоку, асістолия.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
соталолу гидрохлорид160 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гипролоза, карбоксиметилкрахмал натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Бета1-та бета2-адреноблокатор. Соталол являє собою неселективний блокатор бета1-та бета2-адренорецепторів, не має власної симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Подібно до інших бета-адреноблокаторами, соталол пригнічує секрецію реніну, причим цей ефект носить виражений характер як у стані спокою, так і при навантаженні. Бета-адреноблокуючу дію препарату викликає зниження ЧСС (негативна хронотропна дія) і обмежена зниження сили серцевих скорочень (негативна інотропна дія). Ці зміни функції серця знижують потребу міокарду в кисні і обсяг навантаження на серце.
Антиаритмічні властивості соталолу пов'язані з блокадою бета-адренорецепторів, так і з пролонгацією потенціалу дії міокарда. Основний ефект сотало��а полягає в збільшенні тривалості ефективних рефрактерних періодів в передсердних, шлуночкових і додаткових шляхах проведення імпульсу.Фармакокінетика
Всмоктування
Біодоступність при прийомі внутрішньо є практично повною (понад 90%). Cmax в плазмі крові досягається через 2.5-4 год після прийому внутрішньо. Всмоктування препарату знижується приблизно на 20% при прийомі їжі порівняно з прийомом натщесерце. У дозовом інтервалі від 40 до 640 мг концентрація соталолу в плазмі крові пропорційна прийнятій дозі.
Распред��лення
Розподіл відбувається у плазму, а також на периферичні органи і тканини. Css досягається в межах 2-3 днів. Соталол не зв'язується з білками плазми крові.
Погано проникає через ГЕБ, причому його концентрація в спинномозковій рідині становить лише 10% від концентрації в плазмі крові.
Метаболізм
Не піддається метаболізму. Фармакокінетика d - і l-енантіомерів соталолу є практично однаковою.
Виведення
Основним шляхом виведення з організму є виділення через нирки. Від 80 до 90% введеної дози виділяється в незміненому вигляді з сечею, а інша частина-з калом. T1/2 складає 10-20 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Хворим з порушеною функцією нирок слід призначати менші дози препарату.
З віком фармакокінетика змінюється незначно, хоча порушення функції нирок у літніх хворих знижує швидкість виділення, що призводить до підвищеного накопичення препарату в організмі.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, задишка, загрудинний біль, зердцебиение, AV-блокада, посилення симптомів серцевої недостатності, серцебиття, набряки, непритомність, аритмогенное дію, зниження АТ; рідко - посилення нападів стенокардії.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, запор, сухість у роті, біль у животі, метеоризм.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, стан пригніченості, відчуття тривоги, зміни настрою, тремор, астенія, порушення сну (сонливість або безсоння), депресія, парестезії в кінцівках.
Зі сторони органів чуття: порушення зору, запалення роговиці і кон'юнктиви (слід враховувати при носінні контактних лінз), зменшення сльозовиділення, порушення слуху, смакових відчуттів.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (більш імовірно у пацієнтів з цукровим діабетом, або при строгому дотриманні дієт).
З боку дихальної системи: бронхоспазм (особливо при порушенні легеневої вентиляції)
З боку сечостатевої системи: зниження потенції.
Дерматологічні реакції: шкірний висип, свербіж, почервоніння, псориазоформный дерматоз, алопеція, кропив'янка.
Лабораторні показники: підвищені результати при фотометричному аналізі сечі на метанефрин (Про-метиладреналин).
Інші: похолодання кінцівок, м'язова слабкість, судоми, гарячка.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Слід дотримуватися обережності при призначенні Сотагексала пацієнтам:
— при цукровому діабеті в анамнезі з вираженими коливаннями рівня глюкози в крові, а також при дотриманні строгих дієт;
— при феохромоцитомі (необх��димо одночасне призначення альфа-адреноблокаторів);
— при наявності в анамнезі або в сімейному анамнезі псоріазу;
— при порушенні функції нирок;
— похилого віку.
Лікування препаратом проводять під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ. При вираженому зниженні артеріального тиску або уповільнені ЧСС, добову дозу слід зменшити.
Пацієнтам з порушенням функції нирок потрібна корекція режиму дозування.
Скасування прийому Сотагексала слід проводити під контролем лікаря і поступово (особливо після тривалого приема).
Сотагексал не слід застосовувати у пацієнтів з гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції наявних порушень. Зазначені стани можуть збільшувати ступінь подовження інтервалу QT та підвищувати ймовірність виникнення аритмії типу "пірует". Необхідний контроль електролітного балансу та кислотно-лужного стану у пацієнтів з тяжкою або тривалою діареєю і у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що викликають зниження вмісту магнію та/або калію в організмі.
При тиреотоксикозі соталол може маскир��вати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих тиретоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання.
При призначенні бета-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби, слід дотримуватися обережності, оскільки під час тривалих перерв у прийомі їжі може розвинутися гіпоглікемія, причому такі її симптоми, як тахікардія або тремор, можуть маскуватися за рахунок дії препарату.Свідчення
Симптоматичні �� хронічні порушення серцевого ритму:
— шлуночкова тахікардія, у т. ч. суправентрикулярная тахікардія при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта;
— шлуночкова екстрасистолія;
— пароксизмальна форма мерехтіння передсердь.Протипоказання
— хронічна серцева недостатність ІІБ-III стадії;
— кардіогенний шок
— AV-блокада II або III ступеня;
— синоатріальна блокада;
— синдром слабкості синусового вузла;
— виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв)
— вроджений або приобретенный синдром подовженого інтервалу QT;
— артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
— облітеруючі захворювання судин;
— бронхіальна астма або ХОЗЛ;
— метаболічний ацидоз;
— феохромоцитома без одночасного призначення альфа-адреноблокаторів;
— гострий інфаркт міокарда;
— ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв);
— загальна анестезія, що викликає пригнічення функції міокарда (наприклад, циклопропан або трихлоретилен);
— тахікардія типу ";пірует";
— тяжкий алергічний риніт;
— одночасний прийом інгібіторів МАО;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені)Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі блокаторів повільних кальцієвих каналів типу верапамілу і дилтіазему можливе зниження величини артеріального тиску в результаті погіршення скоротливості. Слід уникати внутрішньовенного введення цих препаратів на тлі застосування соталолу (за винятком випадків невідкладної медицини).
Комбіноване при��енение антиаритмічних засобів класу I A (особливо хинидинового типу: дизопірамід, хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (наприклад, аміодарон) може викликати виражене подовження інтервалу QT. Препарати, що збільшують тривалість інтервалу QT, слід застосовувати з обережністю з препаратами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби I класу, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, терфенадин і астемізол, а також деякі антибіотики хінолонового ряду.
При одночасному застосуванні ніфедипіну та інших про��зводных 1,4-дигідропіридину можливе зниження величини АТ.