Дозировка
Внутрь. При нарушении сна, десинхронозе – по 1 таблетке один раз в сутки за 30-40 минут до сна. При применении в качестве адаптогена при смене часовых поясов – за 1 день до перелета и в последующие 2-5 дней – по 1 таблетке за 30-40 минут до сна. Максимальная суточная доза – 6 мг. Пожилые пациенты С возрастом происходит снижение метаболизма мелатонина, что необходимо учитывать при выборе режима дозирования для пожилых пациентов. С учетом этого у пациентов пожилого возраста, возможен прием препарата за 60-90 минут до сна. Почечная недостаточность Влияние различной степени почечной недостаточности на фармакокинетику мелатонина не изучено, поэтому мелатонин нужно применять с осторожностью таким пациентам. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью применение препарата не рекомендуется.
Передозировка
По имеющимся литературным данным, применение мелатонина в суточной дозе до 300 мг не вызывало клинически значимых нежелательных реакций. Наблюдались гиперемия, спазмы в брюшной полости, диарея, головная боль и скотома при применении мелатонина в дозах 3000 - 6600 мг в течение нескольких недель. При применении очень высоких доз мелатонина (до 1 г) наблюдалась непроизвольная потеря сознания. При передозировке возможно развитие сонливости. Лечение - промывание желудка и применение активированного угля, симптоматическая терапия. Клиренс активного вещества предполагается в пределах 12 часов после приема внутрь.
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки с риской, покрытые пленочной оболочкой белого цвета. На поперечном разрезе почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: мелатонин 3 мг;
вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат 112 мг, крахмал кукурузный прежелатинизированный 3,5 мг, магния стеарат 1,5 мг, целлюлоза микрокристаллическая 40 мг;
состав пленочной оболочки: опадрай 85F48105 II белый 5 мг, в том числе: поливиниловый спирт 2,345 мг, макрогол (полиэтиленгликоль 4000) 1,18 мг, тальк 0,87 мг, титана диоксид 0,605 мг.
Фармакологическое действие
Синтетический аналог гормона шишковидного тела (эпифиза); оказывает адаптогенное, седативное, снотворное действие. Нормализует циркадные ритмы. Увеличивает концентрацию гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК) и серотонина в среднем мозге и гипоталамусе, изменяет активность пиридоксалькиназы, участвующей в синтезе ГАМК, дофамина и серотонина. Регулирует цикл сон-бодрствование, суточные изменения локомоторной активности и температуры тела, положительно влияет на интеллектуально-мнестические функции мозга, на эмоционально-личностную сферу. Способствует организации биологического ритма и нормализации ночного сна. Улучшает качество сна, ускоряет засыпание, регулирует нейроэндокринные функции. Адаптирует организм метеочувствительных людей к изменениям погодных услови
Фармакокинетика
Абсорбция
Мелатонин после приема внутрь быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте. У пожилых людей скорость всасывания может быть снижена на 50%. Кинетика мелатонина в диапазоне 2 - 8 мг линейна. При приеме внутрь в дозе 3 мг Сmах в плазме крови и слюне достигается соответственно через 20 минут и 60 минут. Время достижения максимальной концентрации Тmax в сыворотке крови 60 минут (нормальный диапазон 20-90 минут). После приема 3-6 мг мелатонина максимальная концентрация Сmax в сыворотке крови, как правило, в 10 раз больше эндогенного мелатонина в сыворотке крови ночью. Сопутствующий прием пищи задерживает абсорбцию мелатонина.
Биодоступность
Биодоступность мелатонина при пероральном приеме колеблется в диапазоне от 9 до 33% (приблизительно составляет 15%).
Распределение
В исследованиях in vitro связь мелатонина с белками плазмы составляет 60%. В основном мелатонин связывается с альбумином, ?1-кислым гликопротеином и липопротеинами высокой плотности. Объем распределения Vd около 35 литров. Быстро распределяется в слюну и проходит через гематоэнцефалический барьер, определяется в плаценте. Концентрация в спинномозговой жидкости в 2,5 раза ниже, чем в плазме.
Биотрансформация
Мелатонин метаболизируется преимущественно в печени. После приема внутрь мелатонин подвергается существенному преобразованию при первичном прохождении через печень, где происходит его гидроксилирование и конъюгация с сульфатом и глюкуронидом с образованием 6-сульфатоксимелатонина; уровень пресистемного метаболизма может достигать 85%. Экспериментальные исследования позволяют предположить, что в процессе метаболизма мелатонина принимают участие изоферменты CYP1A1, CYP1A2 и, возможно, CYP2С19 системы цитохрома Р450. Основной метаболит мелатонина – 6-сульфатоксимелатонин, неактивен.
Выделение
Мелатонин выделяется из организма почками. Средний период полувыведения (Т?) мелатонина составляет 45 минут. Выведение осуществляется с мочой, около 90% в виде сульфатного и глюкуронового конъюгатов 6-гидроксимелатонина, а около 2%-10% выводится в неизмененном виде.
На фармакокинетические показатели влияют возраст, прием кофеина, курение, прием оральных контрацептивов. У критически больных наблюдается ускоренная абсорбция и нарушенная элиминация.
Пожилые пациенты
Метаболизм мелатонина, как известно, замедляется с возрастом. При разных дозах мелатонина более высокие значения показателей площади под кривой «концентрация-время» (AUC) и Сmaxполучены у пожилых, что отражает сниженный метаболизм мелатонина у этой группы пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек
При длительном лечении кумуляции мелатонина не отмечено. Эти данные согласуются с коротким периодом полувыведения мелатонина у человека.
Пациенты с нарушением функции печени
Печень является основным органом, участвующим в метаболизме мелатонина, поэтому заболевания печени приводят к повышению концентрации эндогенного мелатонина. У пациентов с циррозом печени плазменная концентрация мелатонина в дневное время суток существенно увеличивалась.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов согласно рекомендациям Всемирной Организации Здравоохранения:
очень часто (?1/10), часто (от ?1/100 до <1/10), нечасто (от ?1/1000 до <1/100), редко (от ?1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), включая отдельные сообщения; частота неизвестна (по имеющимся данным установить частоту возникновения не представляется возможным).
Инфекционные и паразитарные заболевания:
редко: опоясывающий герпес.
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы:
редко: лейкопения, тромбоцитопения.
Нарушения со стороны иммунной системы:
частота неизвестна: реакции гиперчувствительности.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания:
редко: гипертриглицеридемия, гипокалиемия, гипонатриемия.
Нарушения психики:
нечасто: раздражительность, нервозность, беспокойство, бессонница, необычные сновидения, ночные кошмары, тревога;
редко: перемены настроения, агрессия, ажитация, плаксивость, симптомы стресса, дезориентация, раннее утреннее пробуждение, повышение либидо, сниженное настроение, депрессия.
Нарушения со стороны нервной системы:
нечасто: мигрень, головная боль, вялость, психомоторная гиперактивность, головокружение, сонливость;
редко: обморок, нарушение памяти, нарушение концентрации внимания, делирий, синдром «беспокойных ног», плохое качество сна, парестезии.
Нарушения со стороны органа зрения:
редко: снижение остроты зрения, нечеткость зрения, повышенное слезотечение.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения:
редко: вертиго, позиционное вертиго.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы:
нечасто: артериальная гипертензия;
редко: стенокардия напряжения, ощущение сердцебиения, приливы.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:
нечасто: абдоминальная боль, абдоминальная боль в верхней части живота, диспепсия, язвенный стоматит, сухость во рту, тошнота;
редко: гастроэзофагеальная болезнь, желудочно-кишечное нарушение или расстройство, буллезный стоматит, язвенный глоссит, рвота, усиление перистальтики, вздутие живота, гиперсекреция слюны, неприятный запах изо рта, абдоминальный дискомфорт, дискинезия желудка, гастрит.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:
нечасто: гипербилирубинемия.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей:
нечасто: дерматит, потливость по ночам, зуд и генерализованный зуд, сыпь, сухость кожи;
редко: экзема, эритема, дерматит рук, псориаз, генерализованная сыпь, зудящая сыпь, поражение ногтей;
частота неизвестна: отек Квинке, отек слизистой оболочки полости рта, отек языка.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:
нечасто: боль в конечностях;
редко: артрит, мышечный спазм, боль в шее, ночные судороги.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей:
нечасто: глюкозурия, протеинурия;
редко: полиурия, гематурия, никтурия.
Нарушения со стороны половых органов и грудной железы:
нечасто: менопаузальные симптомы;
редко: приапизм, простатит;
частота неизвестна: галакторея.
Общие расстройства и нарушения в месте введения:
нечасто: астения, боль в груди;
редко: утомляемость, боль, жажда.
Лабораторные и инструментальные данные:
нечасто: отклонение от нормы лабораторных показателей функции печени, увеличение массы тела;
редко: повышение активности «печеночных» трансаминаз, отклонение от нормы содержания электролитов в крови, отклонение от нормы результатов лабораторных тестов.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
В период применения препарата Соннован® рекомендуется избегать пребывания на ярком свету.
Необходимо проинформировать женщин, желающих забеременеть, о наличии у препарата слабого контрацептивного действия.
Отсутствуют клинические данные о применении мелатонина у больных с аутоиммунными заболеваниями, в связи с чем, применение у данной категории пациентов не рекомендуется.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Препарат Соннован® вызывает сонливость, в связи с этим в период лечения следует воздержаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
При расстройствах сна, в т.ч. обусловленных нарушением ритма «сон-бодрствование», таких как десинхроноз (резкая смена часовых поясов).
Противопоказания
Гиперчувствительность к компонентам препарата, аутоиммунные заболевания, печеночная недостаточность, тяжелая почечная недостаточность, детский возраст до 18 лет.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Препарат противопоказан к применению при беременности и в период грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Фармакокинетическое взаимодействие
Известно, что в концентрациях, значительно превышающих терапевтические, мелатонин индуцирует изофермент CYP3A in vitro. Клиническое значение этого явления до конца не выяснено. В случае развития признаков индукции следует рассмотреть вопрос о снижении дозы одновременно применяемых лекарственных средств.
В концентрациях, значительно превышающих терапевтические, мелатонин не индуцирует изоферменты группы CYP1A in vitro. Следовательно, взаимодействие мелатонина с другими лекарственными средствами вследствие влияния мелатонина на изоферменты группы CYP1A, по-видимому, незначимо.
Метаболизм мелатонина, главным образом, опосредован изоферментами CYP1A. Следовательно, возможно взаимодействие мелатонина с другими лекарственными средствами вследствие влияния мелатонина на изоферменты группы CYP1A.
Следует соблюдать осторожность в отношении пациентов, принимающих флувоксамин, который повышает концентрацию мелатонина (увеличение AUC в 17 раз и Cmaxв 12 раз) за счет ингибирования его метаболизма изоферментами цитохрома Р450 (CYP): CYP1A2 и CYP2C19. Следует избегать такой комбинации.
Следует соблюдать осторожность в отношении пациентов, принимающих 5- и 8-метоксипсорален, который повышает концентрацию мелатонина вследствие ингибирования его метаболизма.
Следует соблюдать осторожность в отношении пациентов, принимающих циметидин (ингибитор изоферментов CYP2D), поскольку он повышает содержание мелатонина в плазме за счет ингибирования последнего.
Курение способно снизить концентрацию мелатонина за счет индукции изофермента CYP1A2.
Следует соблюдать осторожность в отношении пациентов, принимающих эстрогены (например, контрацептивы или заместительную гормональную терапию), которые увеличивают концентрацию мелатонина путем ингибирования их метаболизма изоферментами CYP1A1 и CYP1A2.
Ингибиторы изоферментов CYPA2, например, хинолоны, способны повышать экспозицию мелатонина.
Индукторы изофермента CYP1A2, такие как карбамазепин и рифампицин, способны снижать плазменную концентрацию мелатонина.
В современной литературе имеется множество данных, касающихся влияния агонистов/антагонистов адренергических и опиоидных рецепторов, антидепрессантов, ингибиторов простагландинов, бензодиазепинов, триптофана и алкоголя на секрецию эндогенного мелатонина. Исследования взаимного влияния этих препаратов на динамику или кинетику мелатонина не проводилось.
Фармакодинамическое взаимодействие
Во время приема мелатонина не следует употреблять алкоголь, так как он снижает эффективность препарата.
Мелатонин потенциирует седативное действие бензодиазепиновых и небензодиазепиновых снотворных средств, таких как залеплон, золпидем и зопиклон. В ходе клинического исследования наблюдались четкие признаки транзиторного фармакодинамического взаимодействия между мелатонином и золпидемом спустя час после их приема. Комбинированное применение может приводить к прогрессирующему расстройству внимания, памяти и координации в сравнении с монотерапией золпидемом.
В ходе исследований мелатонин назначался совместно с тиоридазином и имипрамином, препаратами, которые влияют на центральную нервную систему. Ни в одном из случаев не было выявлено клинически значимого фармакокинетического взаимодействия. Тем не менее, одновременное применение с мелатонином приводило к повышению ощущения спокойствия и к затруднениям в выполнении определенных заданий в сравнении с монотерапией имипрамином, а также к усилению чувства «помутнения в голове», в сравнении с монотерапией тиоридазином.
(3153)
Дозування
Всередину. При порушенні сну, десинхронозе – по 1 таблетці один раз на добу за 30-40 хвилин до сну. При застосуванні як адаптогену при зміні часових поясів – за 1 день до перельоту і в наступні 2-5 днів – по 1 таблетці за 30-40 хвилин до сну. Максимальна добова доза – 6 мг. Літні пацієнти З віком відбувається зниження метаболізму мелатоніну, що необхідно враховувати при виборі режиму дозування для літніх пацієнтів. З урахуванням цього у пацієнтів літнього віку, можливий прийом препарату за 60-90 хвилин до сну. Ниркова нед��статочность Вплив різного ступеня ниркової недостатності на фармакокінетику мелатоніну не вивчено, тому мелатонін потрібно застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю застосування препарату не рекомендується.Передозування
За наявними літературними даними, застосування мелатоніну в добовій дозі до 300 мг не викликав клінічно значущих небажаних реакцій. Спостерігалися гіперемія, спазми в черевній порожнині, діарея, головний біль і скотома при застосуванні мелатоніну в дозі 3000 - 6600 мг �� протягом декількох тижнів. При застосуванні дуже високих доз мелатоніну (до 1 м) спостерігалася мимовільна втрата свідомості. При передозуванні можливий розвиток сонливості. Лікування - промивання шлунка і застосування активованого вугілля, симптоматична терапія. Кліренс активної речовини передбачається в межах 12 годин після прийому внутрішньо.
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки з рискою, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: мелатонін 3 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 3,5 мг, магнію стеарат 1,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 40 мг;
склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий 5 мг, у тому числі: полівініловий спирт 2,345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) 1,18 мг, тальк 0,87 мг, титану діоксид 0,605 мг.Фармакологічна дія
Синтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфіза); виявляє стимулюючу, седативну, снодійну дію��ие. Нормалізує циркадні ритми. Збільшує концентрацію гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і серотоніну у середньому мозку і гіпоталамусі, змінює активність пиридоксалькиназы, бере участь у синтезі ГАМК, дофаміну і серотоніну. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності і температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму і нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, прискорює засыпание, регулює нейроендокринні функції. Адаптує організм метеочутливих людей до змін погодних умовФармакокінетика
Абсорбція
Мелатонін після прийому внутрішньо швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. У літніх людей швидкість всмоктування може бути знижена на 50%. Кінетика мелатоніну в діапазоні 2 - 8 мг лінійна. При прийомі внутрішньо у дозі 3 мг Смах в плазмі крові та слині досягається відповідно через 20 хвилин і 60 хвилин. Час досягнення максимальної концентрації Тмах в сироватці крові 60 хвилин (нормальний диапазон 20-90 хвилин). Після прийому 3-6 мг мелатоніну максимальна концентрація Cmax в сироватці крові, як правило, в 10 разів більше ендогенного мелатоніну в сироватці крові вночі. Супутній прийом їжі затримує абсорбцію мелатоніну.
Біодоступність
Біодоступність мелатоніну при пероральному прийомі коливається в діапазоні від 9 до 33% (приблизно становить 15%).
Розподіл
У дослідженнях in vitro зв'язок мелатоніну з білками плазми становить 60%. В основному мелатонін зв'язується з альбуміном, ?1-кислим гликопротеино�� і ліпопротеїнами високої щільності. Об'єм розподілу Vd близько 35 літрів. Швидко розподіляється в слину і проходить через гематоенцефалічний бар'єр, визначається в плаценті. Концентрація у спинномозковій рідині у 2,5 рази нижче, ніж у плазмі.
Біотрансформація
Мелатонін метаболізується переважно в печінці. Після прийому всередину мелатонін піддається істотному перетворенню при первинному проходженні через печінку, де відбувається його гідроксилювання та кон'югація з сульфатом та глюкуронідом з утворенням 6-сульфатоксимелатонина; рівень пресистемного метаболізму може досягати 85%. Експериментальні дослідження дозволяють припустити, що в процесі метаболізму мелатоніну беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2 і, можливо, СУР2С19 системи цитохрому Р450. Основний метаболіт мелатоніну – 6-сульфатоксимелатонин, неактивний.
Виділення
Мелатонін виділяється з організму нирками. Середній період напіввиведення (Т?) мелатоніну становить 45 хвилин. Виведення здійснюється з сечею, близько 90% у вигляді сульфатного і глюкуронового кон'югатів 6-гидроксимелатонина, а близько 2%-10% виводиться в незміненому вигляді.
На фармакокінетичні показники впливають вік, прийом кофеїну, куріння, прийом оральних контрацептивів. У критично хворих спостерігається прискорена абсорбція і порушена елімінація.
Літні пацієнти
Метаболізм мелатоніну, як відомо, сповільнюється з віком. При різних дозах мелатоніну більш високі значення показників площі під кривою «концентрація-час» (AUC) і Смахполучены у літніх, що відображає знижений метаболізм мелатоніну у цієї групи пациентов.
Пацієнти з порушенням функції нирок
При тривалому лікуванні кумуляції мелатоніну не відзначено. Ці дані узгоджуються з коротким періодом напіввиведення мелатоніну у людини.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Печінка є основним органом, що беруть участь у метаболізмі мелатоніну, тому захворювання печінки призводять до підвищення концентрації ендогенного мелатоніну. У пацієнтів з цирозом печінки плазмова концентрація мелатоніну в денний час доби суттєво збільшувалася.Побічні діївія
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації охорони Здоров'я:
дуже часто (?1/10), часто (від ?1/100 до <1/10), нечасто (від ?1/1000 до <1/100), рідко (від ?1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим).
Інфекційні та паразитарні захворювання:
рідко: оперізувальний герпес.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи:
частота невідома: реакції гіперчутливості.
Порушення з боку обміну речовин і харчування:
рідко: гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Порушення психіки:
нечасто: дратівливість, нервозність, занепокоєння, безсоння, незвичні сновидіння, нічні кошмари, тривога;
рідко: зміни настрою, агресивність, ажитація, плаксивість, симптоми стресу, дезорієнтація, раннє ранкове пробудження, підвищення лібідо, зниженное настрій, депресія.
Порушення з боку нервової системи:
нечасто: мігрень, головний біль, млявість, психомоторна гіперактивність, запаморочення, сонливість;
рідко: запаморочення, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, делірій, синдром «неспокійних ніг», погана якість сну, парестезії.
Порушення з боку органа зору:
рідко: зниження гостроти зору, затуманення зору, підвищена сльозотеча.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення:
рідко: верти��о, позиційне вертиго.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
нечасто: артеріальна гіпертензія;
рідко: стенокардія напруження, відчуття серцебиття, припливи.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто: абдомінальний біль, абдомінальний біль у верхній частині живота, диспепсія, виразковий стоматит, сухість у роті, нудота;
рідко: гастроезофагеальна хвороба, шлунково-кишкова порушення або розлад, бульозний стоматит, виразковий глосит, блювання, посилення перистальтики, здуття живота, гіперсекреція слини, неприємний запах з рота, абдомінальний дискомфорт, дискінезія шлунку, гастрит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
нечасто: гіпербілірубінемія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
нечасто: дерматит, пітливість ночами, свербіж і генералізований свербіж, висип, сухість шкіри;
рідко: екзема, еритема, дерматит рук, псоріаз, генералізований висип, свербляча висип, ураження нігтів;
частота невідома: набряк Квінке, набряк слизової оболонки полості рота, набряк язика.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
нечасто: біль у кінцівках;
рідко: артрит, м'язовий спазм, біль у шиї, нічні судоми.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
нечасто: глюкозурія, протеїнурія;
рідко: поліурія, гематурія, ніктурія.
Порушення з боку статевих органів та грудної залози:
нечасто: менопаузальные симптоми;
рідко: пріапізм, простатит;
частота невідома: галакторея.
Загальні розлади і на��ушения у місці введення:
нечасто: астенія, біль у грудях;
рідко: стомлюваність, біль, спрага.
Лабораторні та інструментальні дані:
нечасто: відхилення від норми лабораторних показників функції печінки, збільшення маси тіла;
рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, відхилення від норми вмісту електролітів в крові, відхилення від норми результатів лабораторних тестів.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
У період застосування препарату Соннован® рекомендує��я уникати перебування на яскравому світлі.
Необхідно поінформувати жінок, що бажають завагітніти, про наявність у препарату слабкого контрацептивного дії.
Відсутні клінічні дані про застосування мелатоніну у хворих з аутоімунними захворюваннями, у зв'язку з чим, застосування у даної категорії пацієнтів не рекомендується.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
Препарат Соннован® викликає сонливість, у зв'язку з цим у період лікування слід утриматися від керування автотранспорта і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
При розладах сну, в т. ч. зумовлених порушенням ритму «сон-неспання», таких як десинхроноз (різка зміна часових поясів).Протипоказання
Гіперчутливість до компонентів препарату, аутоімунні захворювання, печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, дитячий вік до 18 років.
Застосування при вагітності і в період грудного вскармлива��ія
Препарат протипоказаний до застосування при вагітності і в період грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Фармакокінетична взаємодія
Відомо, що в концентраціях, що значно перевищують терапевтичні, мелатонін індукує ізофермент CYP3A in vitro. Клінічне значення цього явища до кінця не з'ясовано. У разі розвитку ознак індукції слід розглянути питання про зниження дози одночасно застосовуваних лікарських засобів.
У концентраціях, що значно перевищують терапевтичеські, мелатонін не індукує ізоферменти групи CYP1A in vitro. Отже, взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами внаслідок впливу мелатоніну на ізоферменти групи CYP1A, мабуть, незначуще.
Метаболізм мелатоніну, головним чином, опосередкований ізоферментами CYP1A. Отже, можлива взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами внаслідок впливу мелатоніну на ізоферменти групи CYP1A.
Слід дотримуватися обережності відносно пацієнтів, які приймають флувоксамін, який підви��повідомляє концентрацію мелатоніну (збільшення AUC в 17 разів та Смахв 12 разів) за рахунок інгібування його метаболізму ізоферментами цитохрому Р450 (CYP): CYP1A2 і CYP2C19. Слід уникати такої комбінації.
Слід дотримуватися обережності відносно пацієнтів, які приймають 5 - і 8-метоксипсорален, який підвищує концентрацію мелатоніну внаслідок інгібування його метаболізму.
Слід дотримуватися обережності відносно пацієнтів, які приймають циметидин (інгібітор ізоферментів CYP2D), оскільки він підвищує вміст мелатоніну в плазмі за рахунок ингибирования останнього.
Куріння здатне знизити концентрацію мелатоніну за рахунок індукції ізоферменту CYP1A2.
Слід дотримуватися обережності відносно пацієнтів, які приймають естрогени (наприклад, контрацептиви або замісну гормональну терапію), які збільшують концентрацію мелатоніну шляхом інгібування їх метаболізму ізоферментами CYP1A1 і CYP1A2.
Інгібітори ізоферментів CYPA2, наприклад, хінолони, здатні підвищувати експозицію мелатоніну.
Індуктори ізоферменту CYP1A2, такі як карбамазепін і рифампіцин, способны знижувати плазмову концентрацію мелатоніну.
У сучасній літературі є безліч даних, що стосуються впливу агоністів/антагоністів адренергічних і опіоїдних рецепторів, антидепресантів, інгібіторів простагландинів, бензодіазепінів, триптофану та алкоголю на секрецію ендогенного мелатоніну. Дослідження взаємного впливу цих препаратів на динаміку або кінетику мелатоніну не проводилося.
Фармакодинамічна взаємодія
Під час прийому мелатоніну не слід вживати алкоголь, оскільки він знижает ефективність препарату.
Мелатонін підсилює седативну дію бензодіазепінових і небензодиазепиновых снодійних засобів, таких як залеплон, золпідем і зопіклон. У ході клінічного дослідження спостерігалися чіткі ознаки транзиторного фармакодинамічної взаємодії між мелатоніном та золпидемом через годину після їх прийому. Комбіноване застосування може призводити до прогресуючого розладу уваги, пам'яті та координації у порівнянні з монотерапією золпидемом.
В ході досліджень мелато��ін призначався спільно з тиоридазином і имипрамином, препаратами, які впливають на центральну нервову систему. Ні в одному з випадків не було виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Тим не менш, одночасне застосування з мелатоніном призводило до підвищення відчуття спокою і до труднощів у виконанні певних завдань у порівнянні з монотерапією имипрамином, а також до посилення почуття «помутніння в голові», в порівнянні з монотерапією тиоридазином.
