Дозировка
Дозу препарата подбирают индивидуально, начиная с минимальной рекомендуемой дозы в 2–4 приема в сутки. При этом наблюдается четкий дозозависимый эффект — от легкого седативного и анксиолитического (10–75 мг/сут) до выраженного нейролептического (100–300 мг/сут). Рекомендуемая максимальная суточная доза Сонапакса — 300 мг. Взрослые При острых психозах, мании, шизофрении и ажитационных депрессиях: амбулаторно — 50–200 мг/сут, в условиях стационара — 100–300 мг/сут. Лечение обычно начинают с назначения в низких дозах — 25–75 мг/сут, постепенно повышая до оптимальной терапевтической дозы, которая, как правило, достигается на протяжении 7 дней, а антипсихотический эффект отмечают через 10–14 дней. Курс лечения составляет несколько недель. Поддерживающая суточная доза — 75–200 мг однократно перед сном. При лечении больных пожилого возраста препарат обычно применяют в низких дозах (10–30 мг/сут). Отменять препарат следует постепенно. При легких умственных и эмоциональных расстройствах — 20–100 мг/сут, при расстройствах средней степени тяжести — 50–200 мг/сут. Лечение начинают с низкой дозы, постепенно повышая ее до оптимальной терапевтической. При психосоматических расстройствах доза составляет 10–75 мг/сут. При выраженном кожном зуде — доза индивидуальная, не превышающая 200 мг. Дети В возрасте 4–7 лет — по 10–20 мг/сут, кратность приема — 2–3 раза в сутки; 8–14 лет — 20–30 мг/сут, кратность приема — 3 раза в сутки; 15–18 лет — 30–50 мг/сут, кратность приема — 3 раза в сутки.
Передозировка
Может проявляться такими симптомами: сухость слизистой оболочки полости рта, гиперемия слизистой оболочки полости носа, тошнота, рвота, паралитическая непроходимость кишечника, задержка мочи, нарушение речи, сонливость, дезориентация, нарушение сознания, снижение остроты зрения, возбуждение
Лекарственная форма
Драже
Состав
тиоридазина гидрохлорид 10мг
Фармакологическое действие
Антипсихотическое средство, относится к пиперидиновым производным фенотиазина. Оказывает как центральное, так и периферическое действие на нервную систему. Центральное действие заключается в угнетающем влиянии, в основном — на ствол мозга, в меньшей степени — на кору головного мозга. Периферическое действие связано с ?-адренолитическим, антигистаминным и холинолитическим действием, которое более выражено по сравнению с другими нейролептиками. Не обладает противорвотным действием, реже вызывает развитие экстрапирамидных нарушений, чем другие нейролептики. Не угнетает моторную активность.
У тиоридазина все характерные нейролептические свойства: оказывает слабое антипсихотическое, антиаутическое и слабое антидепрессивное действие; не обладает активизирующим эффектом.
Тиоридазин быстро и полностью всасывается в ЖКТ, достигая максимальной концентрации в крови через 2–4 ч после приема. Около 95% тиоридазина связывается с белками плазмы крови. Период полувыведения составляет 10 ч.
Тиоридазин метаболизируется в печени. Около 35% выводится с мочой, остальное количество — с калом (в неизмененном виде и в форме метаболитов). Проникает через плацентарный барьер и в грудное
Побочные действия
Cо стороны ЦНС: спутанность сознания, поздняя дискинезия, ажитация, возбуждение, бессонница, экстрапирамидные и дистонические расстройства, паркинсонизм, эмоциональные нарушения, нарушение терморегуляции, снижение судорожного порога, потеря сознания.
Со стороны ЖКТ: гипосаливация, анорексия, повышение аппетита, диспепсия, тошнота, рвота, диарея, паралитический илеус, увеличение массы тела, гипертрофия сосочков языка, редко — холестатическая желтуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: гипотензия, тахикардия. Тиоридазин в высоких дозах (200 мг/сут) может вызвать удлинение интервала Q–Tc на ЭКГ, что может спровоцировать появление желудочковых нарушений ритма. Наиболее частыми побочными эффектами, которые возникают при применении Сонапакса в высоких дозах (200 мг/сут), являются зевание, сонливость, заторможенность, сухость слизистой оболочки полости рта и носа. Отмечали случаи дозозависимого снижения АД. К другим дозозависимым холинергическим эффектам Сонапакса относятся тахикардия, запор и задержка мочи в мочевом пузыре.
Со стороны системы крови: в единичных случаях — агранулоцитоз, лейкопения, гранулоцитопения, эозинофилия, тромбоцитопения, апластическая анемия, панцитопения.
Аллергические реакции: кожная эритема, сыпь, эксфолиативный дерматит, ангионевротический отек, бронхоспазм, заложенность носа.
Со стороны мочеполовой системы: снижение либидо, нарушение эякуляции, дисменорея, гиперпролактинемия, гинекомастия, парадоксальная ишурия, дизурия, приапизм.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью назначают при алкоголизме (склонность к гепатотоксическим реакциям), патологических изменениях крови (нарушение кроветворения), раке молочной железы (вследствие индуцированной фенотиазином секреции пролактина возрастает потенциальный риск прогрессирования заболевания и резистентность к лечению эндокринными и цитотоксическими препаратами), закрытоугольной глаукоме, гиперплазии предстательной железы с клиническими проявлениями, печеночной и/или почечной недостаточности, пептической язве желудка и двенадцатиперстной кишки в период обострения; заболеваниях, которые сопровождаются повышенным риском развития тромбоэмболических осложнений, болезни Паркинсона (усиливаются экстрапирамидные эффекты); эпилепсии; микседеме; хронических заболеваниях, которые сопровождаются нарушением дыхания (особенно у детей); синдроме Рейе (повышение риска развития гепатотоксичности у детей и подростков); кахексии, рвоте (антиэметическое действие фенотиазина может подавлять рвоту, связанную с передозировкой других препаратов), лицам пожилого возраста.
В период лечения необходимо осуществлять контроль морфологического состава крови; воздержаться от употребления алкоголя и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций, поскольку Санопакс нарушает координацию движений и снижает скорость реакции, особенно в начале лечения.
Перед началом лечения желательно провести ЭКГ-исследование, чтобы исключить синдром удлиненного интервала Q–Tc, определить концентрацию кальция, магния и калия в сыворотке крови. В случае выявления удлиненного интервала Q–Tc (450 мс у мужчин и 470 мс у женщин) тиоридазин применять не следует. В случае удлинения интервала Q–Tc 500 мс следует постепенно отменить тиоридазин.
Во время лечения Сонапаксом нужно периодически контролировать концентрацию электролитов в сыворотке крови и корректировать возможные электролитные нарушения.
Действие тиоридазина на плод не изучено. В период беременности применение препарата возможно только в тех случаях, когда терапевтический эффект для матери превышает потенциальный риск для плода.
Показания
Шизофрения, маниакально-депрессивный психоз; неврозы, сопровождающиеся страхом, тревогой, возбуждением, напряжением, подавленным настроением, нарушением сна, навязчивыми состояниями; психотические расстройства, сопровождающиеся гиперреактивностью и возбуждением; тяжелые нарушения поведения, связанные с психотическими расстройствами или неврологическими заболеваниями, сопровождающиеся агрессивностью, неспособностью к продолжительной концентрации внимания; абстинентный синдром (токсикомания, алкоголизм); психомоторное возбуждение различного генеза; умеренно выраженная и тяжелая депрессия у взрослых; болезнь Гентингтона, тик, кожные заболевания, сопровождающиеся сильным зудом; в детской психиатрии — при нарушениях поведения с повышенной психомоторной активностью.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к производным фенотиазина или к любому компоненту препарата, острые депрессивные состояния, коматозное состояние любой этиологии, черепно-мозговая травма, прогрессирующие системные заболевания головного и спинного мозга, тяжелая сердечно-сосудистая недостаточность, синдром удлиненного интервала Q–Tc на ЭКГ, желудочковые нарушения сердечного ритма, выраженная брадикардия, синоатриальная или AV-блокада III степени, некорригированная гипокалиемия или гипомагниемия, тяжелая артериальная гипотензия, феохромоцитома, порфирия, заболевания системы крови (гипо- и апластические процессы), период беременности и кормления грудью, возраст до 4 лет.
Лекарственное взаимодействие
Действует синергически с общими анестетиками, опиатами, барбитуратами, этанолом, атропином. Усиливает гепатоксическое действие противодиабетических препаратов. С амфетамином действует антагонистически. Снижает противопаркинсоническое действие леводопы. Применение с эпинефрином может привести к внезапному и выраженному снижению АД. При назначении с гуанетидином снижает антигипертензивное действие последнего, но усиливает действие других антигипертензивных средств, что повышает риск развития ортостатической гипотензии. Снижает действие антикоагулянтов. Хинидин потенцирует кардиодепрессивное действие препарата. Эфедрин способствует снижению АД при одновременном применении с препаратом. Симпатомиметики усиливают аритмогенное действие препарата. Пробукол, астемизол, цизаприд, дизопирамид, эритромицин, пимозид, прокаинамид и хинидин способствуют удлинению интервала Q–Tс, что повышает риск развития желудочной тахикардии. Антитиреоидные препараты повышают риск развития агранулоцитоза.
(3151)
Дозування
Дозу препарату підбирають індивідуально, починаючи з мінімальної рекомендованої дози в 2-4 прийоми на добу. При цьому спостерігається чіткий дозозалежний ефект — від легкої седативної та анксіолітичної (10-75 мг/добу) до вираженого нейролептичного (100-300 мг/добу). Рекомендована максимальна добова доза Сонапакса — 300 мг. Дорослі При гострих психозах, манії, шизофренії та ажитационных депресіях: амбулаторно — 50-200 мг/добу, в умовах стаціонару — 100-300 мг/добу. Лікування зазвичай розпочинають з призначення у низьких дозах — 25-75 мг/добу, постепенно підвищуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка, як правило, досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначають через 10-14 днів. Курс лікування становить декілька тижнів. Підтримуюча добова доза — 75-200 мг одноразово перед сном. При лікуванні хворих літнього віку препарат звичайно застосовують у низьких дозах (10-30 мг/добу). Відміняти препарат слід поступово. При легких розумових і емоційних розладах — 20-100 мг/добу, при розладах середнього ступеня тяжкості — 50-200 мг/добу. Лікування починають з низкой дози, поступово підвищуючи її до оптимальної терапевтичної. При психосоматичних розладах доза становить 10-75 мг/добу. При вираженому шкірному свербінні — індивідуальна доза, що не перевищує 200 мг. Діти У віці 4-7 років — по 10-20 мг/добу, кратність прийому — 2-3 рази на добу; 8-14 років — 20-30 мг/добу, кратність прийому — 3 рази на добу; 15-18 років — 30-50 мг/добу, кратність прийому — 3 рази на добу.Передозування
Може виявлятися такими симптомами: сухість слизової оболонки порожнини рота, гіперемія слизової оболонки порожнини носа, нудота, рво��а, паралітична непрохідність кишечнику, затримка сечі, порушення мовлення, сонливість, дезорієнтація, порушення свідомості, зниження гостроти зору, збудження
Лікарська форма
ДражеСклад
тіоридазину гідрохлориду 10мгФармакологічна дія
Антипсихотичний засіб, що відноситься до пиперидиновым похідним фенотіазину. Надає як центральний, так і периферичний дію на нервову систему. Центральне дія полягає у пригніченому вплив, в основному на стовбур мозку, меншою мірою — на кору головно��про мозку. Периферичну дію пов'язано з ?-адренолітичний, антигістамінну та холінолітичною дією, яка більш виражена у порівнянні з іншими нейролептиками. Не має протиблювотну дію, рідше викликає розвиток екстрапірамідних порушень, ніж інші нейролептики. Не пригнічує моторну активність.
У тіоридазину усі характерні нейролептичні властивості: чинить слабку антипсихотичну, антиаутическое та слабку антидепресивну дію; не володіє активізуючих ефектом.
Тіоридазин швидко і п��лностью всмоктується в ШКТ, досягаючи максимальної концентрації в крові через 2-4 год після прийому. Близько 95% тіоридазину зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення становить 10 ч.
Тіоридазин метаболізується в печінці. Близько 35% виводиться із сечею, решта — з калом (у незміненому вигляді та у формі метаболітів). Проникає через плацентарний бар'єр і в груднеПобічні дії
З боку ЦНС: сплутаність свідомості, пізня дискінезія, ажитація, збудження, безсоння, екстрапірамідні і дистонічні расстройства, паркінсонізм, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порогу, непритомність.
З боку ШКТ: гіпосалівація, анорексія, підвищення апетиту, диспепсія, нудота, блювання, діарея, паралітичний ілеус, збільшення маси тіла, гіпертрофія сосочків язика, рідко — холестатична жовтяниця.
З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія. Тіоридазин у великих дозах (200 мг/добу) може викликати подовження інтервалу Q–Tc на ЕКГ, що може спровокувати появу шлуночкових порушень рі��ма. Найбільш частими побічними ефектами, які виникають при застосуванні Сонапакса у високих дозах (200 мг/добу), є позіхання, сонливість, загальмованість, сухість слизової оболонки порожнини рота і носа. Відзначали випадки дозозалежного зниження АТ. До інших дозозалежним холінергічними ефектами Сонапакса відносяться тахікардія, запор і затримка сечі у сечовому міхурі.
З боку системи крові: у поодиноких випадках — агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія.
Алергічні реакції: шкірна еритема, висип, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, закладеність носа.
З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю призначають при алкоголізмі (схильність до гепатотоксичний реакцій), патологічних змінах крові (порушення кровотворення), раку молочної залози (внаслідок индуциров��нною фенотіазином секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування захворювання і резистентність до лікування ендокринними і цитотоксичними препаратами), закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, печінковій і/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в період загострення; захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень, хворобі Паркінсона (посилюються екстрапірамідні ефекти); епилепсии; мікседемі; хронічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдромі Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей і підлітків); кахексії, блюванні (антиэметическое дія фенотіазину може пригнічувати блювоту, пов'язану з передозуванням інших препаратів), особам літнього віку.
У період лікування необхідно здійснювати контроль морфологічного складу крові; утримуватися від вживання алкоголю та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують повышенной концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки Санопакс порушує координацію рухів і знижує швидкість реакції, особливо на початку лікування.
Перед початком лікування бажано провести ЕКГ-дослідження, щоб виключити синдром подовженого інтервалу Q–Tc, визначити концентрацію кальцію, магнію та калію у сироватці крові. У разі виявлення подовженого інтервалу Q–Tc (450 мс у чоловіків та 470 мс у жінок) тіоридазин застосовувати не слід. У разі подовження інтервалу Q–Tc 500 мс слід поступово відмінити тіоридазин.
<br /> Під час лікування Сонапаксом потрібно періодично контролювати концентрацію електролітів у сироватці крові та коригувати можливі електролітні порушення.
Дія тіоридазину на плід не вивчена. У період вагітності застосування препарату можливо тільки в тих випадках, коли терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.Свідчення
Шизофренія, маніакально-депресивний психоз; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, збудженням, напруженням, пригніченим настроєм, порушенням сну, навязчивыми станами; психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю і збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з психотичними розладами або неврологічними захворюваннями, що супроводжуються агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; абстинентний синдром (токсикоманія, алкоголізм); психомоторне збудження різного генезу; помірно виражена і важка депресія у дорослих; хвороба Гентингтона, тик, шкірні захворювання, що супроводжуються сильним свербежем; в дитячій психіатрії — при порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю.Протипоказання
Підвищена чутливість до похідних фенотіазину або до будь-якого компонента препарату, гострі депресивні стани, коматозний стан будь-якої етіології, черепно-мозкова травма, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, тяжка серцево-судинна недостатність, синдром подовженого інтервалу Q–Tc на ЕКГ, шлуночкові порушення серцевого ритму, виражена брадикардія, синоатріальна або AV-блокада III степени, некоригована гіпокаліємія або гіпомагніємія, тяжка артеріальна гіпотензія, феохромоцитома, порфірія, захворювання крові (гіпо - та апластичні процеси), період вагітності й годування груддю, вік до 4 років.Лікарська взаємодія
Діє синергічно з загальними анестетиками, опіатами, барбітуратами, етанолом, атропіном. Посилює гепатоксическое дію протидіабетичних препаратів. З амфетаміном діє антагоністично. Знижує противопаркинсоническое дію леводопи. Застосування з епі��ефрином може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. При призначенні з гуанетидином зменшує антигіпертензивну дію останнього, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що підвищує ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Знижує дію антикоагулянтів. Хінідин потенціює кардіодепресивну дію препарату. Ефедрин сприяє зниженню артеріального тиску при одночасному застосуванні з препаратом. Симпатоміметики підсилюють аритмогенное дію препарату. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, эритромицин, пімозид, прокаїнамід і хінідин сприяють подовженню інтервалу Q–Тс, що підвищує ризик розвитку шлункової тахікардії. Антитиреоїдний препарати підвищують ризик розвитку агранулоцитозу.
