Дозировка
Индивидуальный, в зависимости от показаний, схемы лечения, применяемой лекарственной формы, возраста пациента, клинической ситуации.
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для в/в и в/м введения в виде порошка или пористой массы белого или почти белого цвета.
Состав
метилпреднизолон (в форме метилпреднизолона натрия сукцината)1 г
Растворитель: бензиловый спирт (9 мг), вода д/и (до 1 мл).
Фармакологическое действие
ГКС. При системном применении оказывает противовоспалительное, противоаллергическое, десенсибилизирующее, противошоковое, антитоксическое и иммунодепрессивное действие.
При наружном и местном применении терапевтическая активность метилпреднизолона обусловлена противовоспалительным, противоаллергическим и антиэкссудативным (благодаря вазоконстрикторному эффекту) действием.
По противовоспалительной активности превышает гидрокортизон в 5 раз, практически не обладает минералокортикоидной активностью.
Подавляет функции лейкоцитов и тканевых макрофагов. Тормозит высвобождение интерлейкина-1, интерлейкина-2, интерферона гамма из лимфоцитов и макрофагов.
Метилпреднизолон подавляет высвобождение гипофизом АКТГ (и вторично - синтез эндогенных ГКС) и бета-липотропина, но не снижает уровень циркулирующего бета-эндорфина. Угнетает секрецию ТТГ и ФСГ.
Взаимодействует со специфическими цитоплазматическими рецепторами и образует комплекс, проникающий в ядро клетки, и стимулирует синтез мРНК; последняя индуцирует образование белков (в т.ч. липокортина), опосредующих клеточные эффекты. Липокортин ингибирует активность фосфолипазы А2, что приводит к подавлению высвобождения арахидоновой кислоты, ингибированию синтеза простагландинов, эндоперекисей, лейкотриенов, являющихся факторами воспаления и аллергических реакций. Подавляет высвобождение ЦОГ (главным образом ЦОГ-2), что также способствует уменьшению выработки простагландинов.
Способствует стабилизации лизосомальных мембран, снижая тем самым концентрацию протеолитических ферментов в области воспаления. Уменьшает проницаемость капилляров, обусловленную высвобождением гистамина.
Метилпреднизолон обладает выраженным дозозависимым действием на метаболизм белков, жиров и углеводов.
Уменьшает содержание белка в плазме (за счет глобулинов) с повышением коэффициента альбумин/глобулин, повышает синтез альбуминов в печени и почках.
Оказывает катаболическое действие в лимфоидной и соединительной ткани, мышцах, жировой ткани, коже, костной ткани. Остеопороз и синдром Иценко-Кушинга являются главными факторами, ограничивающими длительную терапию ГКС. В результате катаболического действия возможно подавление роста у детей.
Стимулирует синтез высших жирных кислот и ТГ, перераспределяет жировую ткань (происходит накопление жира преимущественно в области плечевого пояса, лица, живота), приводит к развитию гиперхолестеринемии.
Повышает абсорбцию углеводов из ЖКТ; повышает активность глюкозо-6-фосфатазы, что приводит к усилению поступления глюкозы из печени в кровь; стимулирует глюконеогенез
Задерживает ионы натрия и воду в организме, стимулирует выведение калия, уменьшает абсорбцию кальция из ЖКТ, способствует вымыванию кальция из костей, повышает выведение кальция почками.
В высоких дозах метилпреднизолон может повышать возбудимость тканей мозга и способствует понижению порога судорожной готовности.
Противовоспалительный эффект связан с угнетением высвобождения эозинофилами медиаторов воспаления; индуцированием образования липокортинов и уменьшения количества тучных клеток, вырабатывающих гиалуроновую кислоту; с уменьшением проницаемости капилляров; стабилизацией клеточных мембран и мембран органелл (особенно лизосомальных).
Противоаллергический эффект развивается в результате подавления синтеза и секреции медиаторов аллергии, торможения высвобождения из сенсибилизированных тучных клеток и базофилов гистамина и других биологически активных веществ, уменьшения числа циркулирующих базофилов, подавления развития лимфоидной и соединительной ткани, снижения циркулирующих лимфоцитов (T- и B-клеток), тучных клеток, снижения чувствительности эффекторных клеток к медиаторам аллергии, угнетения продукции антител, изменения иммунного ответа организма.
При ХОБЛ действие основывается главным образом на торможении воспалительных процессов, угнетении развития или предупреждении отека слизистых оболочек, торможении эозинофильной инфильтрации подслизистого слоя эпителия бронхов, отложении в слизистой оболочке бронхов циркулирующих иммунных комплексов, а также торможении эрозирования и десквамации слизистой оболочки. Повышает чувствительность бета-адренорецепторов бронхов мелкого и среднего калибра к эндогенным катехоламинам и экзогенным симпатомиметикам, снижает вязкость слизи за счет угнетения или сокращения ее продукции.
Противошоковое и антитоксическое действие связано с повышением АД (за счет увеличения концентрации циркулирующих катехоламинов и восстановления чувствительности к ним адренорецепторов, а также вазоконстрикции), снижением проницаемости сосудистой стенки, мембранопротекторными свойствами, активацией ферментов печени, участвующих в метаболизме эндо- и ксенобиотиков.
Иммунодепрессивный эффект обусловлен торможением высвобождения цитокинов (интерлейкина-1, интерлейкина-2), интерферона гамма из лимфоцитов и макрофагов.
Подавляет активность фибробластов и образование коллагена, снижает возможность образования рубцовой ткани.
Стимулирует избыточную продукцию соляной кислоты и пепсина в желудке, что повышает риск развития пептической язвы.
Фармакокинетика
После приема внутрь хорошо всасывается из ЖКТ. Метаболизируется в печени. T1/2 составляет около 2 ч. Выводится в виде метаболитов в основном с мочой
Побочные действия
Со стороны эндокринной системы: нарушения менструального цикла, угнетение функции надпочечников, синдром Иценко-Кушинга, подавление функции гипофизарно-надпочечниковой системы, снижение толерантности к углеводам, стероидный диабет или манифестация латентного сахарного диабета, замедление роста у детей, задержка полового развития у детей.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, стероидная язва желудка и двенадцатиперстной кишки, панкреатит, эзофагит, кровотечения и перфорация ЖКТ, повышение или снижение аппетита, метеоризм, икота. В редких случаях - повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ.
Со стороны обмена веществ: отрицательный азотистый баланс из-за катаболизма белков, повышенное выведения кальция из организма, гипокальциемия, повышение массы тела, повышенное потоотделение.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: потеря калия, гипокалиемический алкалоз, аритмия, брадикардия (вплоть до остановки сердца); стероидная миопатия, сердечная недостаточность (развитие или усиление симптомов), изменения на ЭКГ, характерные для гипокалиемии, повышение АД, гиперкоагуляция, тромбозы. У пациентов с острым инфарктом миокарда - распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани, что может привести к разрыву сердечной мышцы.
Со стороны костно-мышечной системы: замедление роста и процессов окостенения у детей (преждевременное закрытие эпифизарных зон роста), остеопороз (очень редко - патологические переломы
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью применять при паразитарных и инфекционных заболеваниях вирусной, грибковой или бактериальной природы (в настоящее время или недавно перенесенные, включая недавний контакт с больным) - простой герпес, опоясывающий герпес (виремическая фаза), ветряная оспа, корь, амебиаз, стронгилоидоз (установленный или подозреваемый), системный микоз; активный и латентный туберкулез. Применение при тяжелых инфекционных заболеваниях допустимо только на фоне специфической терапии.
С осторожностью применять в течение 8 недель до и 2 недель после вакцинации), при лимфадените после прививки БЦЖ, при иммунодефицитных состояниях (в т.ч. СПИД или ВИЧ-инфицирование).
С осторожностью применять при заболеваниях ЖКТ: язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, эзофагите, гастрите, острой или латентной пептической язве, недавно созданном анастомозе кишечника, неспецифическом язвенном колите с угрозой перфорации или абсцедирования, дивертикулите.
С осторожностью применять при заболеваниях сердечно-сосудистой системы, в т.ч. после недавно перенесенного инфаркта миокарда (у больных с острым и подострым инфарктом миокарда возможно распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани и вследствие этого разрыв сердечной мышцы), при декомпенсированной хронической сердечной недостаточности, артериальной гипертензии, гиперлипидемии), при эндокринных заболеваниях - сахарном диабете (в т.ч. нарушении толерантности к углеводам), тиреотоксикозе, гипотиреозе, болезни Иценко-Кушинга, при тяжелой хронической почечной и/или печеночной недостаточности, нефроуролитиазе, при гипоальбуминемии и состояниях, предрасполагающих к ее возникновению, при системном остеопорозе, миастении, остром психозе, ожирении (III-IV степени), при полиомиелите (за исключением формы бульбарного энцефалита), открыто- и закрытоугольной глаукоме.
При необходимости внутрисуставного введения с осторожностью применять у пациентов с общим тяжелым состоянием, при неэффективности (или кратковременности) действия 2 предыдущих введений (с учетом индивидуальных свойств применявшихся ГКС).
Не эффективен при септическом шоке (возможно повышение летальности).
При стрессах во время терапии ГКС показано увеличение дозы.
При туберкулезе применение возможно только в сочетании с соответствующей противотуберкулезной терапией.
После приема в течение нескольких дней отмену следует производить постепенно.
Внутрикожное введение не должно быть глубоким. Депо-формы не вводить нерекомендованными способами (в т.ч. в/в).
В период лечения не проводить никаких видов вакцинации.
У детей в период роста применение ГКС возможно только по абсолютным показаниям и под особо тщательным наблюдением врача.
Показания
Для приема внутрь, в/в введения (формы обычной продолжительности действия) и в/м введения (депо-формы): первичная или вторичная недостаточность функции надпочечников, врожденная гиперплазия надпочечников, негнойный тиреоидит, гиперкальциемия вследствие опухолевого заболевания, ревматические заболевания, коллагеновые болезни, пузырчатка, буллезный герпетиформный дерматит, тяжелая многоформная эритема, эксфолиативный дерматит, тяжелый псориаз, тяжелый себорейный дерматит, тяжелые аллергические заболевания, тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с поражением глаз, симптоматический саркоидоз, синдром Леффлера (не поддающийся другой терапии), бериллиоз, очаговый или диссеминированный легочный туберкулез (одновременно с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией), идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых, вторичная тромбоцитопения у взрослых, приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия, эритробластопения (эритроцитарная анемия
Противопоказания
Для кратковременного применения по жизненным показаниям - повышенная чувствительность к метилпреднизолону.
Для внутрисуставного введения и введения непосредственно в очаг поражения: предшествующая артропластика, патологическая кровоточивость (эндогенная или вызванная применением антикоагулянтов), внутрисуставной перелом кости, инфекционный (септический) воспалительный процесс в суставе и периартикулярные инфекции (в т.ч. в анамнезе), а также общее инфекционное заболевание, выраженный околосуставной остеопороз, отсутствие признаков воспаления в суставе ("сухой" сустав, например при остеоартрозе без синовита), выраженная костная деструкция и деформация сустава (резкое сужение суставной щели, анкилоз), нестабильность сустава как исход артрита, асептический некроз формирующих сустав эпифизов костей.
Для наружного применения: бактериальные, вирусные, грибковые кожные заболевания, туберкулез кожи, кожные проявления сифилиса, опухоли кожи, поствакцинальный период
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с барбитуратами возможно уменьшение эффективности метилпреднизолона.
При одновременном применении с НПВС возможно повышение риска эрозивно-язвенных поражений ЖКТ.
При одновременном применении метилпреднизолона с пероральными антикоагулянтами, гепарином усиливается или уменьшается антикоагулянтное действие; с салицилатами - возможно уменьшение действия салицилатов; с тиазидными диуретиками, фуросемидом - возможно потенцирование гипокалиемии.
При одновременном применении с глибенкламидом, метформином, инсулинами уменьшается эффективность гипогликемических средств; с кетоконазолом, итраконазолом - повышается концентрация метилпреднизолона в плазме крови; с метотрексатом - синергизм иммунодепрессивного действия; с неостигмином, пиридостигмином - возможно развитие миастенического криза; с панкуронием - уменьшение нервно-мышечной блокады; с сальбутамолом - увеличение эффективности и потенциальной токсичности сальбутамола
(933)
Дозування
Індивідуальний, залежно від показань, схеми лікування, застосованої лікарської форми, віку пацієнта, клінічної ситуації.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для в/в і в/м введення у вигляді порошку або пористої маси білого або майже білого кольору.Склад
метилпреднізолон (у формі метилпреднізолону натрію сукцинату)1 г
Розчинник: бензиловий спирт (9 мг), вода д/і (до 1 мл).Фармакологічна дія
ГКС. При системному застосуванні виявляє протизапальну, противоал��ергическое, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію.
При зовнішньому і місцевому застосуванні терапевтична активність метилпреднізолону зумовлена протизапальну, протиалергічну та протиексудативну (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією.
За протизапальною активністю перевищує гідрокортизон у 5 разів, практично не має мінералокортикоїдної активності.
Пригнічує функції лейкоцитів і тканинних макрофагів. Гальмує вивільнення інтерлейкина-1, інтерлейкіну-2, інтерферону гамма з лімфоцитів та макрофагів.
Метилпреднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ (і вдруге - синтез ендогенних ГКС) і бета-липотропина, але не знижує рівень циркулюючого бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ і ФСГ.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами і утворює комплекс, що проникає в ядро клітини, стимулює синтез мРНК; остання індукує утворення білків (у т. ч. липокортина), що опосередковують клітинні ефекти. Липокортин інгібує активность фосфоліпази А2, що призводить до пригнічення вивільнення арахідонової кислоти, інгібування синтезу простагландинів, эндоперекисей, лейкотрієнів, які є факторами запалення та алергічних реакцій. Пригнічує вивільнення ЦИКЛООКСИГЕНАЗИ (переважно ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів.
Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи тим самим концентрацію протеолітичних ферментів в області запалення. Зменшує проникність капілярів, обумовлену вивільненням гистам��на.
Метилпреднізолон має виражену дозозалежним дію на метаболізм білків, жирів і вуглеводів.
Зменшує вміст білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках.
Чинить катаболічну дію в лімфоїдної і сполучної тканини, м'язах, жировій тканині, шкірі, кісткової тканини. Остеопороз і синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію ГКС. Внаслідок катаболічної дії можл.��жно пригнічення росту у дітей.
Стимулює синтез вищих жирних кислот і ТГ, перерозподіляє жирову тканину (відбувається накопичення жиру переважно в області плечового пояса, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Підвищує абсорбцію вуглеводів з ШЛУНКОВО-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до посилення надходження глюкози з печінки в кров; стимулює глюконеогенез
Затримує іони натрію і воду в організмі, стимулює виведення калію, знижує абсорбцію кальцію з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, сприяє��ует вимивання кальцію з кісток, підвищує виведення кальцію нирками.
Метилпреднізолон у високих дозах може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяє зниження порогу судомної готовності.
Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; индуцированием освіти липокортинов і зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран і мембран органел (особливо лізосомальных).
Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення із сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, пригнічення розвитку лімфоїдної і сполучної тканини, зниження циркулюючих лімфоцитів (T - і B-клітин), опасистих клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення продукції антитіл, зміни імунної відповіді про��ганізму.
При ХОЗЛ дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередження набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванні ерозії і десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатомиметикам, знижує ��язкость слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції.
Протишокову і антитоксичну дію пов'язано з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторні властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі ендо - та ксенобіотиків.
Імунодепресивний ефект зумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, ін��ерлейкина-2), інтерферону гамма з лімфоцитів та макрофагів.
Пригнічує активність фібробластів і утворення колагену, знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Стимулює надлишкову продукцію соляної кислоти і пепсину в шлунку, що підвищує ризик розвитку пептичної виразки.Фармакокінетика
Після прийому всередину добре всмоктується з ШКТ. Метаболізується в печінці. T1/2 становить близько 2 ч. Виводиться у вигляді метаболітів в основному з сечеюПобічні дії
З боку ендокринної системи: порушення менструальної��про циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-наднирковозалозної системи; зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей, затримка статевого розвитку у дітей.
З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. В поодиноких випадках - підвищення активності ��еченочных трансаміназ і ЛФ.
З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс за катаболізму білків, підвищене виведення кальцію з організму, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення.
З боку серцево-судинної системи: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пациентов з гострим інфарктом міокарда - розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.
З боку кістково-м'язової системи: уповільнення зростання і процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон зростання), остеопороз (дуже рідко - патологічні переломиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в даний час іл�� нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізувальний герпес (виремическая фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний), системний мікоз; активний і латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо тільки на фоні специфічної терапії.
З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (у т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування).
З ост��рожностью застосовувати при захворюваннях ШЛУНКОВО-кишкового тракту: виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозе кишечника, неспецифічному виразковому коліті із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті.
З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т. ч. після недавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцівой тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованої хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях - цукровому діабеті (у т. ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хвороби Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій і/або печінковій недостатності, нефроуролитиазе, при гіпоальбумінемії і станах, що привертають до її виникнення, при системному остеопорозі, міастенії, гострий психоз, ожиріння (III-IV ступеня), прі поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито - та закритокутовій глаукомі.
При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, при неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей застосовуваних ГКС).
Не ефективний при септичному шоці (можливе підвищення летальності).
При стресах під час терапії ГКС показано збільшення дози.
При туберкульозі застосування можливе лише в поєднанні з відповідною протитуберкульозною терапією.
Після прийому протягом декількох днів відміну слід проводити поступово.
Внутрішньошкірне введення не повинно бути глибоким. Депо-форми не вводити нерекомендованными способами (в т. ч. в/в).
У період лікування не проводити ніяких видів вакцинації.
У дітей в період росту застосування ГКС можливо тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Свідчення
Для прийому всередину, в/в введення (форми звичайної тривалості дійств��я) і в/м введення (депо-форми): первинна або вторинна недостатність функції надниркових залоз, вроджена гіперплазія надниркових залоз, негнійний тиреоїдит, гіперкальціємія внаслідок пухлинного захворювання, ревматичні захворювання, колагенові хвороби, пухирчатка, бульозний герпетиформний дерматит, тяжка багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, тяжкий псоріаз, тяжкий себорейний дерматит, тяжкі алергічні захворювання, тяжкі гострі і хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей, симптомат��психологічний саркоїдоз, синдром Леффлера (не піддається іншої терапії), бериліоз, вогнищевий або дисемінований легеневий туберкульоз (одночасно з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією), ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, набута (аутоімунна) гемолітична анемія, эритробластопения (еритроцитарна анеміяПротипоказання
Для короткочасного застосування за життєвими показаннями - підвищена чутливість до метилпреднизолону.
Для внутрисстатутного введення і введення безпосередньо у вогнище ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або спричинена застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі і периартикулярних інфекції (у т. ч. в анамнезі), а також загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобових остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція і дефоінформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат артриту, асептичний некроз формують суглоб епіфізів кісток.
Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний періодЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення ефективності метилпреднізолону.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе підвищення ризику ерозивно-язвенных уражень ШКТ.
При одночасному застосуванні метилпреднізолону з пероральними антикоагулянтами, гепарином посилюється або зменшується антикоагулянтну дію; з саліцилатами - можливе зменшення дії саліцилатів; з тіазидними діуретиками, фуросемідом - можливо потенціювання гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з глібенкламідом, метформіном, інсулінами зменшується ефективність гіпоглікемічних засобів; з кетоконазолом, ітраконазолом - підвищується концентрація метилпреднізолону в плазмі крові; з метотрексатом - синергізм імунодепресивної дії; з неостигмином, пиридостигмином - можливий розвиток міастенічного кризу; з панкуронием - зменшення нервово-м'язової блокади; з сальбутамолом - збільшення ефективності та потенційної токсичності сальбутамолу
