Дозировка
При острых психотических эпизодах рекомендуется применение внутрь в дозе от 400 до 800 мг в сутки. В отдельных случаях дневная доза может быть увеличена до 1200 мг в сутки. Дозы следует повышать с учетом индивидуальной переносимости. Безопасность доз, превышающих 1200 мг в сутки, не была в достаточной мере исследована, поэтому их применять не следует. Для пациентов со смешанными негативными и продуктивными симптомами дозы следует подбирать так, чтобы обеспечить оптимальный контроль над продуктивными симптомами. Поддерживающее лечение должно устанавливаться индивидуально на уровне минимальных эффективных доз. Для пациентов с преобладанием негативной симптоматики рекомендуется назначение внутрь в дозе от 50 до 300 мг в сутки. Подбор доз должен быть индивидуальным. В дозах, превышающих 400 мг в сутки, Амисульприд следует назначать в 2 приема. Пациенты пожилого возвраста: Амисульприд следует назначать с особыми предосторожностями из-за возможного развития артериальной гипотензии или чрезмерной седации. Почечная недостаточность: Выведение Амисульприда осуществляется через почки. При почечной недостаточности дозу для пациентов с клиренсом креатинина (CRCL) 30-60 мл/мин следует снизить на половину и до 1/3 для пациентов с CRCL от 10 до 30 мл/мин.
Передозировка
Опыт, связанный с передозировкой Амисульприда, ограничен. Сообщается об усилении известных фармакологических эффектов препарата. Они включают сонливость и седацию, кому, артериальную гипотензию и экстрапирамидные симптомы. В случаях острой передозировки следует предположить возможность взаимодейств
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
амисульприд 200 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, карбоксиметилкрахмал натрия (натрия амилопектина гликолат) (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Антипсихотический препарат (нейролептик).
Амисульприд обладает высоким селективным сродством к допаминергическим рецепторам субтипов D2/D3 и не обладает сродством к субтипам D1, D4 и D5.
В отличие от классических и атипичных нейролептиков, амисульприд не имеет сродства к серотониновым рецепторам, гистаминовым Н1-рецепторам, альфа-адренорецепторам и холинорецепторам.
При использовании в высоких дозах блокирует постсинаптические D2-рецепторы, локализующиеся в лимбических структурах, в отличие от аналогичных рецепторов стриатума. Не вызывает каталепсии и не приводит к развитию гиперчувствительности допаминовых D2-рецепторов после повторного лечения.
В низких дозах он преимущественно блокирует пресинаптические D2/D3-рецепторы, стимулируя высвобождение допамина.
Атипичный фармакологический профиль обусловливает антипсихотический эффект амисульприда в высоких дозах, наступающий вследствие блокады постсинаптических допаминовых рецепторов, и его эффективность в низких дозах в отношении негативных симптомов в результате блокады пресинаптических допаминовых рецепторов.
Амисульприд в меньшей степени вызываeт экстрапирамидные побочные эффекты, что может быть связано с его преимущественной лимбической активностью.
У пациентов с шизофренией с острыми приступами Солиан® действует как на вторичные негативные симптомы, так и на аффективные симптомы (в т.ч. депрессивное настроение и ретардация).
Фармакокинетика
У амисульприда отмечаются два абсорбционных пика: один достигается быстро, через час после введения дозы, а второй - между 3 и 4 часом после приема. Концентрация в плазме соответственно составляет 39 ± 3 и 54 ± 4 нг/мл, после приёма 50 мг.
Объем распределения равен 5,8 л/кг. Поскольку связывание с белками плазмы является низким (16%), взаимодействие с другими препаратами маловероятно.
Абсолютная биодоступность составляет 48%. Амисульприд метаболизирует слабо: (около 4%, идентифицированы два неактивных метаболита. Кумуляции амисульприда не происходит, и его фармакокинетика остается неизменной после приема повторных доз.
Период полувыведения (Т1/2) амисульприда равен примерно 12 часам после приема пероральной дозы.
Амисульприд выводится с мочой в неизмененном виде. Почечный клиренс составляет примерно 20 л/час или 330 мл/мин.
Богатая углеводами пища (содержащая 68% жидкости) достоверно снижает AUC (площадь под кривой концентрация/время), время достижения максимальной концентрации и саму максимальную концентрацию амисульприда, но изменений фармакокинетики после приема жирной пищи отмечено не было. Однако значение этих наблюдений в повседневной клинической практике неизвестно.
Печеночная недостаточность. В связи с тем, что препарат слабо подвергается метаболизму, нет необходимости в снижении дозы для пациентов с нарушениями работы печени.
Почечная недостаточность. Т1/2 у пациентов с почечной недостаточностью не изменяется, но системный клиренс уменьшается с коэффициентом от 2,5 до 3. AUC амисульприда при небольшой почечной недостаточности увеличивается вдвое, а при умеренной недостаточности почти десятикратно (см. раздел Способ применения и дозы). Практический опыт, однако, ограничен, и нет результатов по применению доз, превышающих 50 мг.
Амисульприд слабо подвергается диализу.
Ограниченное число фармакокинетических данных для пожилых (старше 65 лет) пациентов свидетельствует о том, что после однократного приёма внутрь 50 мг Cmax, T1/2 и AUC выше на 10-30%, чем у более молодых людей. Данные по фармакокинетике препарата в ходе длительного лечения отсутствуют
Побочные действия
Частые побочные эффекты (5-10%):
бессонница, тревога, возбуждение
Менее частые побочные эффекты (0,1-5%):
Сонливость, желудочно-кишечные расстройства, такие как запор, тошнота, рвота, сухость во рту.
Как и другие нейролептики: Амисульприд вызывает повышение уровня пролактина в плазме крови, который возвращается к прежнему значению после отмены препарата. Это может вызывать галакторею, аменорею, гинекомастию, боли в груди, импотенцию, а также увеличение массы тела.
Может развиться острая дистония (спастическая кривошея, окулогирные кризы, тризм). Это состояние является обратимым и корректируется при помощи антипаркинсонических средств. Частота возникновения экстрапирамидных симптомов, которые зависят от дозы, остается очень низкой при лечении больных с преобладанием негативной симптоматики дозами 50 - 300 мг/сутки.
Сообщения о поздней дискинезии, характеризующейся ритмичными, непроизвольными движениями преимущественно языка и/или лица, относятся обычно к случаям длительного применения препарата. Антипаркинсонические средства неэффективны, они могут вызывать ухудшение симптомов.
В редких случаях возможно развитие артериальной гипотензии и брадикардии, а также удлинение интервала QT, очень редко - мерцательная аритмия.
Изредка сообщается об аллергических реакциях, повышении уровня печеночных ферментов, в основном трансаминаз и о случаях судорожных припадков.
Имеются очень редкие сообщения о случаях злокачественного нейролептического синдрома (см. «Особые указания»).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Как и при использовании других нейролептиков, может развиться злокачественный нейролептический синдром, характеризующийся гипертермией, ригидностью мышц, дисфункцией периферической нервной системы, повышенным уровнем креатининфосфокиназы. При развитии гипертермии, особенно на фоне применения высоких доз, все антипсихотические препараты, включая Амисульприд, должны быть отменены.
Выведение Амисульприда осуществляется почками. В случае серьезных нарушений функции почек следует снизить дозу и использовать схемы терапии описанные в разделе «Дозировка и способ применения».
Так как нет опыта применения препарата у больных с тяжелыми формами почечных расстройств (CRCL !! 10 мл/мин), то в их случае требуется особая осторожность.
Поскольку препарат слабо метаболизируется, при нарушениях функции печени снижения дозы не требуется.
Амисульприд может снижать судорожный порог. Поэтому пациенты с эпилепсией в анамнезе требуют постоянного наблюдения во время терапии Амисульпридом.
В пожилом возрасте Амисульприд, как и другие нейролептики, следует применять с особыми предосторожностями из-за возможного риска артериальной гипотензии или чрезмерной седации.
При болезни Паркинсона, при назначении антидофаминергических препаратов и Амисульприда, следует соблюдать осторожность из-за возможного ухудшения состояния.
Амисульприд следует применять только в том случае, если нейролептической терапии избежать нельзя.
Пролонгация интервала QT:
Амисульприд вызывает дозозависимую пролонгацию интервала QT. Известно, что этот эффект увеличивает риск развития серьезных желудочковых аритмий, и он усиливается в присутствие брадикардии, гипокалиемии, врожденного или приобретенного удлинения интервала QT.
До назначения препарата, и, при возможности, в зависимости от клинического статуса больного, рекомендуется контролировать факторы, которые могут способствовать развитию этого нарушения ритма:
* Брадикардия ниже 55 ударов/мин,
* Гипокалиемия,
* Врожденное удлинение интервал QT,
* Одновременное применение препаратов, способных вызывать выраженную брадикардию (<55 уд./мин), гипокалиемию, снижение проводимости или удлинение интервала QT (см. раздел «Взаимодействия с другими лекарственными средствами»).
Показания
Лечение острой и хронической шизофрении, сопровождающейся выраженными продуктивными (например: бред, галлюцинации, расстройства мышления) и/или негативными (например: аффективная уплощенность, отсутствие эмоциональности и уход от общения) расстройствами, в том числе пациентов с преобладанием негативной симптоматики.
Противопоказания
* Повышенная чувствительность к действующему веществу препарата или к другим компонентам.
* Сопутствующие пролактин-зависимые опухоли, например: пролактинома гипофиза и рак молочных желез.
* Феохромоцитома.
* Детский возраст (до 14 лет).
* Кормление грудью.
* Комбинации со следующими лекарственными средствами, которые могут способствовать развитию мерцательной аритмии: хинидин, дизопирамид, амиодарон, соталол, а также с бепридилом, цизапридом, сультопридом, тиоридазином, эритромицином, винкамином, галофантрином, пентамидином, спарфлоксацином.
* Комбинация с леводопа. (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
(8036)
Дозування
При гострих психотичних епізодах рекомендується застосовувати всередину в дозі від 400 до 800 мг на добу. В окремих випадках добова доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Дози слід підвищувати з урахуванням індивідуальної переносимості. Безпека доз, що перевищують 1200 мг на добу, не була достатньою мірою досліджена, тому їх застосовувати не слід. Для пацієнтів зі змішаними негативними та продуктивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами. Підтримувально�� лікування повинно встановлюватися індивідуально, на рівні мінімальних ефективних доз. Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується призначення всередину в дозі від 50 до 300 мг на добу. Підбір доз повинен бути індивідуальним. У дозах, що перевищують 400 мг на добу, Амісульприд слід призначати в 2 прийоми. Пацієнти літнього віку: Амісульприд слід призначати з особливими пересторогами з-за можливого розвитку артеріальної гіпотензії або надмірної седації. Ниркова недостатність: Виведення Амісульприду здійснюється��нюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів з кліренсом креатиніну (CRCL) 30-60 мл/хв слід знизити на половину і до 1/3 для пацієнтів з CRCL від 10 до 30 мл/хв.Передозування
Досвід, пов'язаний з передозуванням Амісульприду, обмежений. Повідомляється про посилення відомих фармакологічних ефектів препарату. Вони включають сонливість і седацию, кому, гіпотензію та екстрапірамідні симптоми. У випадках гострого передозування слід припустити можливість взаимодейств
Лікарська форма
ТаблеткиУпоряд��в
амісульприд 200 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, карбоксиметилкрахмал натрію (натрію амілопектину гликолат) (тип А), целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Антипсихотичний засіб (нейролептик).
Амісульприд володіє високим селективним спорідненістю до допаминергическим рецепторів субтипов D2/D3 і не має спорідненості до субтипам D1, D4 і D5.
На відміну від класичних і атипових нейролептиків, амісульприд не має спорідненості до серотонінових рецепторам, гістамінових Н1-рецепторів, альфа-адренорецепторами і холінорецепторами.
При використанні у високих дозах блокує постсинаптичні D2-рецептори, що локалізуються в лімбічних структурах, на відміну від аналогічних рецепторів стріатума. Не спричиняє каталепсії і не призводить до розвитку гіперчутливості допамінових D2-рецепторів після повторного лікування.
У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2/D3-рецептори, стимулюючи вивільнення допаміну.
Атиповий фармакологічний профіль зумовитьвливає антипсихотичний ефект амісульприду у високих дозах, що настає внаслідок блокади постсинаптичних допамінових рецепторів, і його ефективність у низьких дозах щодо негативних симптомів у результаті блокади пресинаптичних допамінових рецепторів.
Амісульприд меншою мірою викликає екстрапірамідні побічні ефекти, що може бути пов'язано з його переважною лімбічної активністю.
У пацієнтів із шизофренією з гострими нападами Солиан® діє як на вторинні негативні симптоми, так і ��а афективні симптоми (у т. ч. депресивний настрій і ретардация).Фармакокінетика
У амісульприду відзначаються два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший - між 3 і 4 годиною після прийому. Концентрація в плазмі відповідно становить 39 ± 3 і 54 ± 4 нг/мл, після прийому 50 мг.
Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. Оскільки зв'язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.
Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд метаболизи��ует слабо: (близько 4%, ідентифіковані два неактивних метаболіти. Кумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийому повторних доз.
Період напіввиведення (Т1/2) амісульприду дорівнює приблизно 12 годинам після прийому пероральної дози.
Амісульприд виводиться з сечею в незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 20 л/год або 330 мл/хв.
Багата вуглеводами їжа (що містить 68% рідини) достовірно знижує AUC (площа під кривою концентрація/час), час досягнення максимальної ко��центрації і саму максимальну концентрацію амісульприду, але змін фармакокінетики після прийому жирної їжі відзначено не було. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідомо.
Печінкова недостатність. У зв'язку з тим, що препарат слабо підлягає метаболізму, немає необхідності в зниженні дози для пацієнтів з порушеннями роботи печінки.
Ниркова недостатність. Т1/2 у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується з коефіцієнтом від 2,5 до 3. AUC ами��ульприда при невеликій ниркової недостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності-майже в десять разів (див. розділ Спосіб застосування та дози). Практичний досвід, однак, обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.
Амісульприд слабо підлягає діалізу.
Обмежене число фармакокінетичних даних для літніх (старше 65 років) пацієнтів свідчить про те, що після одноразового прийому внутрішньо 50 мг Cmax, T1/2 і AUC вище на 10-30%, ніж у більш молодих людей. Дані по фармакокінетиці препарату у ході тривалого лікування відсутніПобічні дії
Часті побічні ефекти (5-10%):
безсоння, тривога, збудження
Менш часті побічні ефекти (0,1-5%):
Сонливість, шлунково-кишкові розлади, такі як запор, нудота, блювання, сухість у роті.
Як і інші нейролептики: Амісульприд викликає підвищення рівня пролактину в плазмі крові, який повертається до колишнього значення після відміни препарату. Це може спричинити галакторею, аменорею, гінекомастію, біль у грудях, імпотенцію, а також збільшення маси тіла.
Може розвинутися гостра дистонія (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм). Цей стан є оборотним і коригується за допомогою антипаркинсонических коштів. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів, які залежать від дози, залишається дуже низькою при лікуванні хворих з переважанням негативної симптоматики дозами 50 - 300 мг/добу.
Повідомлення про пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами переважно язика і/або обличчя, відносяться звичайно до випадків тривалого п��именения препарату. Антипаркінсонічні засоби неефективні, вони можуть спричиняти погіршення симптомів.
У рідкісних випадках можливий розвиток артеріальної гіпотензії та брадикардії, а також подовження інтервалу QT, дуже рідко - миготлива аритмія.
Зрідка повідомляється про алергічні реакції, підвищення рівня печінкових ферментів, в основному трансаміназ і про випадки судомних нападів.
Є дуже рідкі повідомлення про випадки злоякісного нейролептичного синдрому (див. «Особливі вказівки»).Особливості прод��жи
рецептурніОсобливі умови
Як і при застосуванні інших нейролептиків, може розвинутися злоякісний нейролептичний синдром, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією периферичної нервової системи, підвищений рівень креатинінфосфокінази. При розвитку гіпертермії, особливо на тлі застосування високих доз, всі антипсихотичні препарати, включаючи Амісульприд, повинні бути скасовані.
Виведення Амісульприду здійснюється нирками. У випадку серйозних порушень функції нирок слід знизити до��у і використовувати схеми терапії описані в розділі «Дозування та спосіб застосування».
Оскільки немає досвіду застосування препарату у хворих з тяжкими формами ниркових розладів (CRCL !! 10 мл/хв), то в їхньому випадку потрібна особлива обережність.
Оскільки препарат слабо метаболізує, при порушеннях функції печінки зниження дози не потрібно.
Амісульприд може знижувати судомний поріг. Тому пацієнти з епілепсією в анамнезі вимагають постійного спостереження під час терапії Амисульпридом.
У літньому віці Амисульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливими пересторогами з-за можливого ризику артеріальної гіпотензії або надмірної седації.
При хворобі Паркінсона, при призначенні антидофаминергических препаратів і Амісульприду, слід дотримуватися обережності через можливе погіршення стану.
Амісульприд слід застосовувати тільки в тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.
Пролонгація інтервалу QT:
Амісульприд викликає дозозалежний пролонгацію інтервалу QT. Відомо, що повефект від збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, і він посилюється присутність брадикардії, гіпокаліємії, вродженого або набутого подовження інтервалу QT.
До призначення препарату, і, при можливості, у залежності від клінічного статусу хворого, рекомендується контролювати фактори, які можуть сприяти розвитку цього порушення ритму:
* Брадикардія нижче 55 ударів/хв,
* Гіпокаліємія,
* Вроджене подовження інтервал QT,
* Одночасне застосування викл��ратов, здатних спричиняти виражену брадикардію (<55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження провідності або подовження інтервалу QT (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами»).Свідчення
Лікування гострої та хронічної шизофренії, що супроводжується вираженими продуктивними (наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними (наприклад: афективна уплощенность, відсутність емоційності та уникання спілкування) розладами, у тому числі пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Противопоказаня
* Підвищена чутливість до діючої речовини препарату або до інших компонентів.
* Супутні пролактин-залежні пухлини, наприклад пролактинома гіпофіза та рак молочних залоз.
* Феохромоцитома.
* Дитячий вік (до 14 років).
* Годування груддю.
* Комбінації з наступними лікарськими засобами, які можуть сприяти розвитку миготливої аритмії: хінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол, а також з бепридилом, цизапридом, сультопридом, тиоридазином, еритроміцином,��нкамином, галофантрином, пентамидином, спарфлоксацином.
* Комбінація з леводопа. (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
