Дозировка
Сирдалуд® обладает узким терапевтическим индексом и высокой вариабельностью концентрации тизанидина в плазме крови пациентов, поэтому необходим тщательный подбор дозы. Начальная доза 2 мг 3 раза в день способна минимизировать риск развития побочный реакций. Доза должна тщательно подбираться с учетом индивидуальных потребностей пациента. Препарат назначают внутрь. Режим дозирования следует подбирать индивидуально. При болезненном мышечном спазме обычно назначают Сирдалуд® в дозе 2 мг или 4 мг 3 раза в сутки. В тяжелых случаях можно дополнительно принять 2 мг или 4 мг (предпочтительно перед сном из-за возможного усиления сонливости). Таблетки 2 мг и 4 мг могут быть разделены на две равные части. При спастичности скелетных мышц, обусловленной неврологическими заболеваниями, начальная суточная доза не должна превышать 6 мг, разделенных на 3 приема. Дозу можно повышать постепенно, на 2-4 мг, с интервалами от 3-4 до 7 дней. Обычно оптимальный терапевтический эффект достигается при суточной дозе от 12 до 24 мг, разделенной на 3 или 4 приема через равные промежутки времени. Не следует превышать дозу 36 мг в сутки. Применение у пациентов старше 65 лет. Опыт применения препарата Сирдалуд® у пациентов в возрасте старше 65 лет и старше ограничен. Рекомендуется начинать терапию с минимальной дозы с постепенным повышением до достижения оптимального соотношения переносимости и эффективности терапии. Применение у пациентов с нарушениями функции почек. Лечение больных с почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 25 мл/мин) рекомендуется начинать с дозы 2 мг 1 раз в день. Повышение дозы проводят малыми “шагами”, с учетом переносимости и эффективности. Если необходимо получить более выраженный эффект, рекомендуется сначала увеличить дозу, назначаемую 1 раз в сутки, после чего увеличивают кратность назначения. Применение у пациентов с нарушениями функции печени. Применение препарата Сирдалуд® у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени противопоказано. У пациентов с умеренно выраженным нарушением функции печени препарат должен применяться с осторожностью; рекомендовано начинать терапию с минимальной дозы, с постепенным повышением до достижения оптимального соотношения переносимости и эффективности терапии. Прерывание лечения. При прекращении терапии препаратом Сирдалуд® с целью уменьшения риска развития рикошетной гипертензии и тахикардии следует медленно снижать дозу до полной отмены препарата, в особенности у пациентов, получающих высокие дозы препарата в течение длительного времени.
Лекарственная форма
Таблетки 4 мг: от белого до почти белого цвета, круглые, плоские таблетки со скошенными краями, на одной стороне перекрещивающиеся риски, на другой - код RL.
Состав
1 таблетка содержит: активное вещество: тизанидина гидрохлорид – , 4,576 мг (соответствует тизанидину 4,0 мг); вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный безводный – 0,400 мг, стеариновая кислота – 4,000 мг, целлюлоза микрокристаллическая – 74,412 мг мг, лактозы моногидрат 110,000 мг.
Фармакологическое действие
Тизанидин - миорелаксант центрального действия. Основная точка приложения его действия находится в спинном мозге. Стимулируя пресинаптические альфа2-рецепторы, он подавляет высвобождение возбуждающих аминокислот, которые стимулируют рецепторы к N-метил-D-аспартату (NMDA-рецепторы). Вследствие этого на уровне промежуточных нейронов спинного мозга происходит подавление полисинаптической передачи возбуждения. Поскольку именно этот механизм отвечает за избыточный мышечный тонус, то при его подавлении мышечный тонус снижается. В дополнение к миорелаксирующим свойствам, тизанидин оказывает также центральный умеренно выраженный анальгезирующий эффект.
Сирдалуд® эффективен как при остром болезненном мышечном спазме, так и при хронической спастичности спинального и церебрального генеза. Уменьшает спастичность и клонические судороги, вследствие чего снижается сопротивление пассивным движениям и увеличивается объем активных движений.
Миорелаксирующий эффект (измерение по шкале Ашворта и с помощью «маятникового» теста) и побочные действия (снижение частоты сердечных сокращений (ЧСС) и снижение артериального давления (АД)) препарата Сирдалуд® зависят от концентрации препарата в плазме крови.
Фармакокинетика
Всасывание.
Тизанидин всасывается быстро и почти полностью. Максимальная концентрация в плазме (Сmax) достигается примерно через 1 час после приема препарата. По причине выраженного метаболизма при “первом прохождении” через печень среднее значение биодоступности составляет около 34%. Сmax тизанидина равно 12,3 нг/мл и 15,6 нг/мл после однократного и многократного приема тизанидина 4 мг, соответственно.
Распределение.
Среднее значение объема распределения в период равновесного состояния при внутривенном введении препарата составляет 2.6 л/кг. Связывание с белками плазмы составляет 30%.
Метаболизм.
Было показано, что тизанидин быстро и в значительной степени (около 95%) метаболизируется в печени. In vitro было показано, что тизанидин в основном метаболизируется изоферментом 1А2 системы цитохрома Р450. Метаболиты неактивны.
Выведение.
Среднее значение периода полувыведения тизанидина из системного кровотока составляет 2-4 ч. Препарат выводится преимущественно почками (приблизительно 70% дозы) в виде метаболитов; на долю неизмененного вещества приходится около 4.5%.
Особенности фармакокинетики у отдельных групп пациентов
Влияние пищи
Одновременный прием пищи не влияет на фармакокинетику тизанидина. Хотя значение Сmax возрастает на 1/3, когда таблетку принимают после еды, считается, что это не является клинически значимым. Существенного влияния на всасывание (AUC) не отмечается.
Тизанидин в диапазоне от 1 мг до 20 мг обладает линейной фармакокинетикой.
Пациенты с нарушением функции почек
У пациентов с нарушением функции почек (клиренс креатинина ? 25 мл/мин) максимальная средняя концентрация препарата в плазме в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев конечный период полувыведения достигает 14 часов, что приводит к увеличенной (примерно в 6 раз) системной биодоступности тизанидина (измеренной по площади под кривой концентрация-время).
Пациенты с нарушением функции печени
Специфических исследований у данной категории больных проведено не было. Тизанидин преимущественно метаболизируется в печени, цитохромом CYP1A2, следовательно нарушение функции печени может приводить к повышению системного воздействия препарата.
Пациенты старше 65 лет
Данные по фармакокинетике у данной группы больных ограничены.
Зависимость от пола и расовой принадлежности
Пол не оказывает влияния на фармакокинетические свойства тизанидина.
Влияние этнической и расовой принадлежности на фармакокинетику тизанидина не изучалось.
Побочные действия
Нежелательные реакции распределены в соответствии с частотой возникновения. Для оценки частоты развития нежелательных реакций использованы следующие критерии: очень часто (? 1/10); часто (от ? 1/100, < 1/10); нечасто (? 1/1000, <1/100); редко (? 1/10000, < 1/1000); очень редко (< 1/10000), включая отдельные сообщения.
Нарушения со стороны нервной системы: очень часто – сонливость, головокружение. Нарушения психики: часто - бессонница, нарушения сна.
Нарушения со стороны сердца: нечасто – брадикардия.
Нарушения со стороны сосудов: часто – снижение артериального давления (в отдельных случаях выраженное, вплоть до коллапса и потери сознания).
Нарушения со стороны пищеварительной системы: очень часто – желудочно-кишечные расстройства, сухость во рту; часто – тошнота.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: очень часто - мышечная слабость.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: очень часто – повышенная утомляемость.
Лабораторные и инструментальные данные: часто - повышение активности печеночных трансаминаз.
При приеме малых доз, рекомендуемых для купирования болезненного мышечного спазма, отмечались сонливость, повышенная утомляемость, головокружение, сухость во рту, снижение артериального давления (АД), тошнота, желудочно-кишечные расстройства, повышение активности печеночных трансаминаз. Обычно вышеописанные побочные реакции умеренно выражены и преходящи.
При приеме более высоких доз, рекомендуемых для лечения спастичности, вышеперечисленные побочные реакции возникают чаще и более выражены, однако они редко бывают настолько тяжелыми, чтобы лечение пришлось прервать. Кроме того, могут возникать следующие явления: снижение АД, брадикардия, мышечная слабость, бессонница, нарушения сна, галлюцинации, гепатит.
При резкой отмене препарата Сирдалуд® после продолжительного лечения и/или приема высоких доз препарата (а также после одновременного применения вместе с гипотензивными препаратами) отмечалось развитие тахикардии и повышения АД, способное в отдельных случаях привести к острому нарушению мозгового кровообращения поэтому дозу препарата Сирдалуд® следует снижать постепенно до полной отмены препарата.
Отдельные сообщения о нежелательных явлениях по данным применения в клинической практике.
На фоне терапии препаратом Сирдалуд® в клинической практике отмечались следующие нежелательные явления без указаний на причинно-следственную связь с применением препарата (частота НЯ не установлена):
Нарушения психики: частота неизвестна – галлюцинации, спутанность сознания.
Нарушения со стороны нервной системы: частота не известна – вертиго.
Нарушения со стороны органа зрения: частота не известна – затуманивание зрения.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: частота не известна – гепатит, печеночная недостаточность.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: частота не известна – астения, синдром отмены.
При резкой отмене препарата Сирдалуд® были отмечены случаи рикошетной гипертензии и тахикардии, в отдельных случаях рикошетное повышение АД приводило к острому нарушению мозгового кровообращения
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Гипотензия может возникать на фоне применения препарата Сирдалуд®, а также как результат лекарственного взаимодействия с ингибиторами CYP1A2 и/или антигипертензавными препаратами. Выраженное снижение АД может приводить к потери сознания и коллапсу.
Сообщалось о случаях нарушений функции печени, связанных с тизанидином, однако при применении суточной дозы до 12 мг эти случаи отмечались редко. В связи с этим рекомендуется контролировать функциональные печеночные пробы 1 раз в месяц в первые 4 месяца лечения у тех пациентов, которым назначается тизанидин в суточной дозе 12 мг и выше, а также в тех случаях, когда наблюдаются клинические признаки, позволяющие предположить нарушение функции печени, - такие как необъяснимая тошнота, анорексия, чувство усталости. В случае, когда уровни аланинаминотрасферазы (АЛТ) и аспартатаминотрасферазы (АСТ) в сыворотке стойко превышают верхнюю границу нормы в 3 раза и более, применение препарата Сирдалуд® следует прекратить.
Поскольку в состав таблеток препарата Сирдалуд® входит лактоза, не рекомендуется применять препарат у пациентов с редкой наследственной непереносимостью галактозы, с тяжелой лактазной недостаточностью или мальабсорбцией глюкозы/галактозы.
Влияние на способность выполнять потенциально опасные виды деятельности, требующие особого внимания и быстрых реакций.
Больным, у которых на фоне применения препарата отмечается сонливость, следует рекомендовать воздержаться от видов деятельности, требующих высокой концентрации внимания и быстрой реакции, например, вождения транспортных средств или работы с машинами и механизмами
ПЕРЕДОЗИРОВКА
К настоящему времени получено несколько сообщений о передозировке препаратом Сирдалуд®, включая случай, когда принятая доза составила 400 мг. Во всех случаях выздоровление прошло без особенностей.
Симптомы: тошнота, рвота, снижение АД, удлинение интервала QT (c), головокружение, сонливость, миоз, беспокойство, нарушение дыхания, кома.
Лечение. Для выведения препарата из организма рекомендуется многократное назначение активированного угля. Форсированный диурез также, возможно, ускорит выведение препарата Сирдалуд®. В дальнейшем проводят симптоматическое лечение.
Показания
Болезненный мышечный спазм:
- связанный со статическими и функциональными заболеваниями позвоночника (шейный и поясничный синдромы);
- после хирургических вмешательств, например, по поводу грыжи межпозвонкового диска или остеоартроза тазобедренного сустава.
Спастичность скелетных мышц при неврологических заболеваниях, например, при рассеянном склерозе, хронической миелопатии, дегенеративных заболеваниях спинного мозга, последствиях нарушений мозгового кровообращения и детском церебральном параличе (пациенты старше 18 лет).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к тизанидину или к любому другому компоненту препарата.
Одновременное применение с сильными ингибиторами цитохрома Р450 1А2 (CYP1A2), такими как флувоксамин или ципрофлоксацин.
Опыт применения препарата у пациентов младше 18 лет ограничен. Применение препарата Сирдалуд® у данной популяции не рекомендуется.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Рекомендуется соблюдать осторожность при применении у пациентов старше 65 лет, пациентов с нарушением функции почек, пациентов с умеренно-выраженными нарушениями функции печени.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ.
Поскольку контролируемые исследования применения тизанидина у беременных женщин не проводились, его не следует применять в период беременности, за исключением тех случаев, когда потенциальная польза превышает возможный риск. Женщинам, кормящим грудью детей, препарат применять не следует, так как нет данных о проникновении препарата Сирдалуд® в грудное молоко.
Лекарственное взаимодействие
При применении препарата Сирдалуд® вместе с ингибиторами цитохрома CYP1A2 возможно повышение концентрации тизанидина в плазме крови. В свою очередь, повышение концентрации тизанидина в плазме может приводить к симптомам передозировки препаратом, в том числе удлинению интервала QT(c).
Совместное применение препарата Сирдалуд® с индукторами CYP1A2 может приводить к снижению уровня тизанидина в плазме. Сниженный уровень тизанидина в плазме может приводить к снижению терапевтического эффекта препарата Сирдалуд®.
Противопоказанные комбинации препарата Сирдалуд®.
Одновременное применение тизанидина с флувоксамином или ципрофлоксацином, ингибиторами цитохрома CYP1A2, противопоказано.
При применении препарата Сирдалуд® с флувоксамином или ципрофлоксацином отмечается соответственно 33-кратное и 10-кратное увеличению AUC тизанидина, соответственно. Результатом сочетанного применения может оказаться клинически значимое и продолжительное снижение АД, сопровождающееся сонливостью, головокружением, снижением скорости психомоторных реакций (в отдельных случаях вплоть до коллапса и потери сознания).
Не рекомендуемые комбинации препарата Сирдалуд®.
Не рекомендуется назначать тизанидин совместно с другими ингибиторами CYP1A2 – антиаритмическими препаратами (амиодарон, мексилетин, пропафенон), циметидином, некоторыми фторхинолонами (эноксацин, пефлоксацин, норфлоксацин), рофекоксибом, пероральными контрацептивами, тиклопидином.
Комбинации препарата Сирдалуд®, требующие соблюдения осторожности.
Необходимо соблюдать осторожность при совместном применении препарата Сирдалуд® с препаратами, удлиняющими интервал QT (например, цисаприд, амитриптилин, азитромицин).
Гипотензивные препараты
Одновременное назначение препарата Сирдалуд® с гипотензивными препаратами, включая мочегонные, иногда может вызывать выраженное снижение АД (в отдельных случаях вплоть до коллапса и потери сознания) и брадикардию.
При резкой отмене препарата Сирдалуд® после применения вместе с гипотензивными препаратами отмечалось развитие тахикардии и повышение АД, в отдельных случаях могущее привести к острому нарушению мозгового кровообращения.
Рифампицин
Одновременный прием препарата Сирдалуд® и рифампицина приводит к 50% снижению концентрации тизанидина в плазме крови. Вследствие этого терапевтическое действие препарата Сирдалуд® может снижаться, что может иметь клиническую значимость для некоторых больных. Следует избегать длительного совместного применения рифампицина и тизанидина, при невозможности рекомендуется тщательный подбор дозы тизанидина (увеличение).
Курение
Системная биодоступность препарата Сирдалуд® у курящих мужчин (более 10 сигарет в день) снижена примерно на 30%. Длительная терапия препарата Сирдалуд® курящих мужчин может требовать более высоких доз, чем средние терапевтические.
Алкоголь
Во время терапии препарата Сирдалуд® следует избегать приема алкоголя, так как он может повысить вероятность развития нежелательных явлений (например, снижения АД и заторможенности). Сирдалуд® может усиливать подавляющее действие алкоголя на центральную нервную систему.
Другие лекарственные средства
Седативные, снотворные препараты (бензодиазепин, баклофен) и другие препараты, такие как антигистаминные препараты могут также усиливать седативный эффект тизанидина.
Следует избегать приема препарата Сирдалуд® с другими агонистами альфа2-адренорецепторов (например, клонидином) вследствие потенциального усиления гипотензивного эффекта.
(3149)
Дозування
Сирдалуд® має вузьким терапевтичним індексом і високою варіабельністю концентрації тизанідину в плазмі крові пацієнтів, тому необхідний ретельний підбір дози. Початкова доза 2 мг 3 рази в день здатна мінімізувати ризик розвитку побічний реакцій. Доза повинна ретельно підбиратися з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта. Препарат призначають внутрішньо. Режим дозування слід підбирати індивідуально. При болісному м'язовому спазмі призначають Сирдалуд® у дозі 2 мг або 4 мг 3 рази на добу. У важких випадках можна додатково прийняти 2 мг або 4 мг (переважно перед сном з-за можливого посилення сонливості). Таблетки 2 мг та 4 мг можуть бути розділені на дві рівні частини. При спастичності скелетних м'язів, що зумовлена неврологічними захворюваннями, початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Дозу можна підвищувати поступово, на 2-4 мг, з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Звичайно оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі від 12 до 24 мг, розподіленій на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часуені. Не слід перевищувати дозу 36 мг на добу. Застосування у пацієнтів старше 65 років. Досвід застосування препарату Сирдалуд® у пацієнтів віком старше 65 років і старше обмежений. Рекомендується починати терапію з мінімальної дози з поступовим підвищенням, до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Лікування хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на день. Підвищення дози проводять малими “кроками", з урахуванням переносимості та ефективності. Якщо необхідно отримати більш виражений ефект, рекомендується спочатку збільшити дозу, що призначається 1 раз на добу, після чого збільшують кратність призначення. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Застосування препарату Сирдалуд® у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки протипоказано. У пацієнтів з помірно вираженим порушенням функції печінки препарат повинен застосовуватися з обережністю; рекомендовано починати терапію з мінімальної дози, з поступовим підвипорушенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії. Переривання лікування. При припиненні терапії препаратом Сирдалуд® з метою зменшення ризику розвитку рикошетного гіпертензії і тахікардії слід повільно знижувати дозу до повної відміни препарату, особливо у пацієнтів, які отримують високі дози препарату протягом тривалого часу.
Лікарська форма
Таблетки 4 мг: від білого до майже білого кольору, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, на одній стороні перехрещуються ризики, на інший - код RL.Склад
1 таблетка містить: активна речовина: тизанідину гідрохлориду – , 4,576 мг (відповідає тизанидину 4,0 мг); допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний – 0,400 мг, стеаринова кислота – 4,000 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74,412 мг мг, лактози моногідрат 110,000 мг.Фармакологічна дія
Тизанідин - міорелаксант центральної дії. Основна точка прикладання його дії знаходиться в спинному мозку. Стимулюючи пресинаптичні альфа 2-рецептори, він пригнічує вивільнення збуджуючих аминокислот, які стимулюють рецептори до N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається пригнічення полісинаптичної передачі збудження. Оскільки саме цей механізм відповідає за надмірний м'язовий тонус, при його пригніченні м'язовий тонус знижується. На додаток до міорелаксуючою властивостями, тизанідин виявляє також центральний помірно виражений анальгезуючий ефект.
Сирдалуд® ефективний як при гострому болісному м'язовому спазмі, так і при хронической спастичності спінального і церебрального генезу. Зменшує спастичність і клонічні судоми, внаслідок чого знижується опір пасивним рухам і збільшується обсяг активних рухів.
Миорелаксирующий ефект (вимірювання за шкалою Ашворта і з допомогою «маятникового» тесту) і побічні дії (зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) і зниження артеріального тиску (АТ)) препарату Сирдалуд® залежать від концентрації препарату в плазмі крові.Фармакокінетика
Всмоктування.
Тизанідин швидко всмоктуєтьсярв і майже повністю. Максимальна концентрація в плазмі (Смах) досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Унаслідок вираженого метаболізму при "першому проходженні" через печінку середнє значення біодоступності становить близько 34%. Смах тизанідину одно 12,3 нг/мл і 15,6 нг/мл після одноразового та багаторазового прийому 4 мг тизанідину, відповідно.
Розподіл.
Середнє значення об'єму розподілу в період рівноважного стану при внутрішньовенному введенні препарату становить 2.6 л/кг, Зв'язування з білками плазми складає 30%.
Метаболізм.
Було показано, що тизанідин швидко і значною мірою (близько 95%) метаболізується в печінці. In vitro було показано, що тизанідин в основному метаболізується ізоферментом системи цитохрому Р450 1А2. Метаболіти неактивні.
Виведення.
Середнє значення періоду напіввиведення тизанідину із системного кровотоку становить 2-4 ч. Препарат виводиться переважно нирками (приблизно 70% дози) у вигляді метаболітів; на частку незміненої речовини припадає близько 4.5%.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів
Вплив їжі
Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику тизанідину. Хоча значення Смах зростає на 1/3, коли таблетку приймають після їжі, вважається, що це не є клінічно значущим. Істотного впливу на всмоктування (AUC) не зазначається.
Тизанідин у діапазоні від 1 мг до 20 мг володіє лінійною фармакокінетикою.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ? 25 мл/хв) максимальна середня ко��центрация препарату в плазмі в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців кінцевий період напіввиведення досягає 14 годин, що призводить до збільшеної (приблизно в 6 разів) системної біодоступності тизанідину (виміряної по площі під кривою концентрація-час).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Специфічних досліджень у даної категорії хворих проведено не було. Тизанідин переважно метаболізується в печінці цитохромом CYP1A2, отже порушення функції печінки може призводити до підвищення системного впливом навколишнього середо��ія препарату.
Пацієнти старше 65 років
Дані по фармакокінетиці у даної групи хворих обмежені.
Залежність від статі і расової приналежності
Стать не впливає на фармакокінетичні властивості тизанідину.
Вплив етнічної і расової приналежності на фармакокінетику тизанідину не вивчалося.Побічні дії
Небажані реакції розподілені згідно з частотою виникнення. Для оцінки частоти розвитку небажаних реакцій використані такі критерії: дуже часто (? 1/10); часто (від ? 1/100, < 1/10); нечасто (? 1/1000, <1/100); рідко (? 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення.
Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення. Порушення психіки: часто - безсоння, порушення сну.
Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія.
Порушення з боку судин: часто – зниження артеріального тиску (в окремих випадках виражена, аж до колапсу і втрати свідомості).
Порушення з боку травної системи: дуже часто – шлунково-доишечные розлади, сухість у роті; часто – нудота.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто - м'язова слабкість.
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – підвищена втомлюваність.
Лабораторні та інструментальні дані: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ.
При прийомі малих доз, рекомендованих для купірування болісного м'язового спазму, відзначалися сонливість, підвищена стомлюваність, запаморочення, сухість у роті, зниження�� артеріального тиску (АТ), нудота, шлунково-кишкові розлади, підвищення активності печінкових трансаміназ. Зазвичай ці побічні реакції помірно виражені та минущі.
При прийомі більш високих доз, рекомендованих для лікування спастичності, перелічені побічні реакції виникають частіше і більш виражені, однак вони рідко бувають настільки тяжкими, щоб лікування довелося перервати. Крім того, можуть виникати такі явища: зниження АТ, брадикардія, м'язова слабкість, безсоння, порушення сну, галюцинації, гепатит.
При різкій відміні препарату Сирдалуд® після тривалого лікування та/або прийому високих доз препарату (а також після одночасного застосування разом з гіпотензивними препаратами) відзначали розвиток тахікардії і підвищення ПЕКЛО, здатне в окремих випадках призвести до гострого порушення мозкового кровообігу тому дозу препарату Сирдалуд® слід знижувати поступово до повної відміни препарату.
Окремі повідомлення про небажані явища за даними застосування в клінічній практиці.
На ф��не терапії препаратом Сирдалуд® в клінічній практиці відзначалися такі небажані явища без вказівок на причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату (частота НЯ не встановлена):
Порушення психіки: частота невідома – галюцинації, сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи: частота не відома – вертиго.
Порушення з боку органу зору: частота не відома – затуманення зору.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота не відома – гепатит, печінічна недостатність.
Загальні розлади та порушення у місці введення: частота не відома – астенія, синдром відміни.
При різкій відміні препарату Сирдалуд® були відзначені випадки рикошетного гіпертензії і тахікардії, в окремих випадках рикошетні підвищення АТ призводило до гострого порушення мозкового кровообігу
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Особливості продажу
рецептурныеОсобливі умови
Гіпотензія може виникати на фоні застосування препарату Сирдалуд®, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP1A2 та/або антигипертензавными препаратами. Виражене зниження артеріального тиску може призводити до втрати свідомості і колапсу.
Повідомлялося про випадки порушень функції печінки, пов'язаних з тизанідином, однак при застосуванні добової дози до 12 мг ці випадки відзначалися рідко. У зв'язку з цим рекомендується контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці леченія у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у тих випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки, такі як нудота нез'ясованої причини, анорексія, відчуття втоми. У випадку, коли рівні аланинаминотрасферазы (АЛТ) та аспартатаминотрасферазы (АСТ) у сироватці стійко перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше, застосування препарату Сирдалуд® слід припинити.
Оскільки у склад таблеток препарату Сирдалуд® входить лактоза, не рекомендуе��ся застосовувати препарат у пацієнтів з рідкою спадковою непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози/галактози.
Вплив на здатність виконувати потенційно небезпечні види діяльності, які потребують особливої уваги та швидких реакцій.
Хворим, у яких на фоні застосування препарату відмічається сонливість, слід рекомендувати утримуватись від видів діяльності, що потребують високої концентрації уваги і швидкої реакції, наприклад, керування транспортними засобами або роботи �� машинами та механізмами
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
До теперішнього часу отримано кілька повідомлень про передозування препаратом Сирдалуд®, включаючи випадок, коли прийнята доза становила 400 мг. У всіх випадках одужання пройшло без особливостей.
Симптоми: нудота, блювання, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT (c), запаморочення, сонливість, міоз, неспокій, порушення дихання, кома.
Лікування. Для виведення препарату з організму рекомендується повторне призначення активованого вугілля. Форсований діурез також, можливо��але, прискорить виведення препарату Сирдалуд®. Надалі проводять симптоматичне лікування.Свідчення
Болісний м'язовий спазм:
- пов'язаний зі статичними і функціональними захворюваннями хребта (шийний і поперековий синдроми);
- після хірургічних втручань, наприклад, з приводу грижі міжхребцевого диска або остеоартрозу кульшового суглоба.
Спастичність скелетних м'язів при неврологічних захворюваннях, наприклад, при розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спінного мозку, наслідки порушень мозкового кровообігу та дитячому церебральному паралічі (пацієнти старше 18 років).Протипоказання
Підвищена чутливість до тизанидину або до будь-якого іншого компонента препарату.
Одночасне застосування з сильними інгібіторами цитохрому Р450 1А2 (CYP1A2), такими як флувоксамін або ципрофлоксацин.
Досвід застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років обмежений. Застосування препарату Сирдалуд® у даній популяції не рекомендується.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Рекомендацій педндуется дотримуватися обережності при застосуванні у пацієнтів старше 65 років, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з помірно вираженими порушеннями функції печінки.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ.
Оскільки контрольовані дослідження застосування тизанідину у вагітних жінок не проводилися, його не слід застосовувати у період вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. Жінкам, які годують груддю дітей, препарат застосовувати не слід, так як немає даних про проникнення препарату Сирдалуд® у грудне молоко.Лікарська взаємодія
При застосуванні препарату Сирдалуд® разом з інгібіторами цитохрому CYP1A2 можливе підвищення концентрації тизанідину в плазмі крові. У свою чергу, підвищення концентрації тизанідину в плазмі може призводити до симптомів передозування препаратом, у тому числі подовженню інтервалу QT(c).
Сумісне застосування препарату Сирдалуд® з індукторами CYP1A2 може призводити до зниження рівня тизанідину в плазмі. Знижений рівень тизанідину в плазмі може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Сирдалуд®.
Протипоказані комбінації препарату Сирдалуд®.
Одночасне застосування тизанідину з флувоксаміном або ципрофлоксацином, інгібіторами цитохрому CYP1A2, протипоказано.
При застосуванні препарату Сирдалуд® з флувоксаміном або ципрофлоксацином зазначається відповідно 33-кратне і 10-кратне збільшення AUC тизанідину, відповідно. Результатом поєднаного застосування може виявитися клінічно значуще і тривале знижение АТ, що супроводжується сонливістю, запамороченням, зниженням швидкості психомоторних реакцій (в окремих випадках аж до колапсу і втрати свідомості).
Не рекомендовані комбінації препарату Сирдалуд®.
Не рекомендується призначати тизанідин спільно з іншими інгібіторами CYP1A2 – антиаритмічними засобами (аміодарон, мексилетин, пропафенон), циметидином, деякими фторхінолонами (эноксацин, пефлоксацин, норфлоксацин), рофекоксибом, пероральними контрацептивами, тиклопидином.
Комбинації препарату Сирдалуд®, потребують дотримання обережності.
Необхідно дотримуватися обережності при сумісному застосуванні препарату Сирдалуд® з препаратами, які подовжують інтервал QT (наприклад, цисаприд, амітриптилін, азитроміцин).
Гіпотензивні препарати
Одночасне призначення препарату Сирдалуд® з гіпотензивними препаратами, включаючи сечогінні, іноді може викликати виражене зниження артеріального тиску (в окремих випадках аж до колапсу і втрати свідомості) і брадикардію.
При різкій відміні препарату Сирдалуд® після застосування разом з гіпотензивними препаратами зазначалося розвиток тахікардії і підвищення артеріального тиску, в окремих випадках може призвести до гострого порушення мозкового кровообігу.
Рифампіцин
Одночасний прийом препарату Сирдалуд® і рифампіцину призводить до 50% зниження концентрації тизанідину в плазмі крові. Внаслідок цього терапевтична дія препарату Сирдалуд® може знижуватися, що може мати клінічну значимість для деяких хворих. Слід уникати тривалого сумісного застосування рифампіцину �� тизанідину, при неможливості рекомендується ретельний підбір дози тизанідину (збільшення).
Куріння
Системна біодоступність препарату Сирдалуд® у чоловіків-курців (більше 10 сигарет в день) знижено приблизно на 30%. Тривала терапія препарату Сирдалуд® чоловіків-курців може вимагати більш високих доз, ніж середні терапевтичні.
Алкоголь
Під час терапії препарату Сирдалуд® слід уникати прийому алкоголю, оскільки він може підвищити ймовірність розвитку небажаних явищ (наприклад, зниження АТ та зате��моженности). Сирдалуд® може посилювати переважна дію алкоголю на центральну нервову систему.
Інші лікарські засоби
Седативні, снодійні препарати (бензодіазепін, баклофен) та інші препарати, такі як антигістамінні препарати можуть також посилювати седативний ефект тизанідину.
Слід уникати прийому препарату Сирдалуд® з іншими агоністами альфа2-адренорецепторів (наприклад, клонідином) внаслідок потенційного посилення гіпотензивного ефекту.
