Дозировка
Препарат назначают внутрь 1 раз/ в любое время суток независимо от приема пищи. При депрессии суточная доза составляет 20 мг. В зависимости от индивидуального ответа пациента на лечение и тяжести заболевания суточную дозу можно увеличить до 60 мг. Обычно антидепрессивное действие препарата наблюдается через 2-4 недели лечения. Лечение антидепрессантами должно проводиться в течение продолжительного времени. Обычно для предупреждения рецидива лечение необходимо проводить в течение 6 мес или даже более продолжительный период времени. В случае периодической (рекуррентной) депрессии поддерживающее лечение необходимо проводить в течение нескольких лет для предупреждения начала последующих фаз заболевания. В случае завершения лечения препарат необходимо отменять постепенно в течение нескольких недель. При панических расстройствах препарат назначают в дозе 10 мг/ в течение первой недели лечения, после чего суточную дозу увеличивают до 20 мг. В зависимости от индивидуального ответа пациента на лечение и тяжести заболевания суточную дозу можно увеличить до 60 мг. При лечении панического расстройства максимальный эффект циталопрама наблюдается через 3 мес лечения. Этот эффект сохраняется в течение всего периода поддерживающей терапии. При обсессивно-компульсивных расстройствах суточная доза составляет 20 мг. В зависимости от индивидуального ответа пациента на лечение дозу можно увеличивать на 20 мг до максимальной суточной дозы 60 мг. При лечении обсессивно-компульсивного расстройства эффект препарата проявляется после 2-4 недель лечения; при дальнейшем продолжении лечения может наблюдаться дальнейшее улучшение. Для пациентов в возрасте 65 лет и старше максимальная суточная доза составляет не более 40 мг. Пациентам с нарушениями функции печени не следует назначать препарат в дозе более 30 мг/ Пациентам с легкими или умеренными нарушениями функции почек препарат назначают в обычных дозах. В настоящее время опыт лечения пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК 20 мл/мин) недостаточен.
Передозировка
тошнота, головокружение, сонливость, дизартрия, нарушение ритма сердца и проводимости (удлинение интервала QT, синусовая тахикардия, узловой ритм), усиление потоотделения, цианоз, тремор, амнезия, спутанность сознания, рабдомиолиз, судороги, кома.
Лекарственная форма
таблетки покрытые оболочкой
Состав
циталопрам (в форме гидробромида) \000920 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, лактозы моногидрат, поливинилпирролидон 2500 (повидон), целлюлоза микрокристаллическая, натрия карбоксиметилцеллюлоза (примогель), глицерол, магния стеарат.
Состав оболочки: Opadry II (гипромеллоза, лактозы моногидрат, полиэтиленгликоль 4000 /макрогол/, титана диоксид).
Фармакологическое действие
Антидепрессант из группы селективных ингибиторов обратного захвата серотонина.
Обладая выраженной способностью подавлять обратный захват серотонина не имеет или имеет очень слабую способность связываться с рецепторами, включая гистаминовые, мускариновые и адренорецепторы. Циталопрам лишь в очень малой степени ингибирует изофермент CYP2D6 и, следовательно, не взаимодействует с лекарственными средствами, метаболизирующимися этим ферментом. Таким образом, побочные эффекты и токсическое действие проявляется в значительно меньшей степени.
Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 недели лечения.
Циталопрам практически не оказывает влияния на проводящую систему сердца и АД, на гематологические показатели, функцию печени и почек, не вызывает увеличения массы тела.
Циталопрам не нарушает когнитивные функции человека, не вызывает седативного эффекта.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь биодоступность циталопрама составляет около 80% и практически не зависит от приема пищи. Cmax в плазме достигается через 2-4 ч после приема.
Распределение
Связывание с белками плазмы - менее 80%. В плазме присутствует в неизмененном виде. При дозах 10-60 мг/ фармакокинетические параметры имеют линейную зависимость. Vd - 12 л/кг. Css при ежедневном одноразовом приеме устанавливается через 7-14 Проникает в грудное молоко.
Метаболизм
Метаболизируется путем деметилирования, дезаминирования и окисления с участием изоферментов CYP3A4 и CYP2C19 с образованием менее фармакологически активных метаболитов.
Выведение
Т1/2 составляет 1.5 Выводится с мочой и калом.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов в возрасте старше 65 лет наблюдается более продолжительный биологический T1/2 (1.5-3.75 дней) и более низкий клиренс (0.08-0.3 л/мин). Css у престарелых пациентов почти в 2 раза превышали концентрации, наблюдавшиеся у более молодых пациентов, получавших препарат в такой же дозе.
У пациентов со сниженной функцией печени циталопрам выводится более медленно. Биологический T1/2 циталопрама почти в 2 раза увеличен, а Css в плазме почти в 2 раза выше по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени после приема препарата в такой же дозе.
Выведение циталопрама замедлено у пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести без значительного влияния на фармакокинетику.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: редко - астения, повышенная утомляемость, сонливость или бессонница, беспокойство, тремор, ажитация, амнезия, апатия, экстрапирамидные симптомы, изменение настроения, агрессивное поведение, деперсонализация, эмоциональная лабильность, эйфория, маниакальные и/или психотические (в т.ч. галлюцинации) расстройства, панические реакции, серотониновый синдром (ажитация, спутанность сознания, диарея, гипертермия, гиперрефлексия, атаксия).
Со стороны пищеварительной системы: редко - сухость во рту, тошнота, рвота, гиперсаливация, метеоризм, диарея, боль в животе, анорексия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - брадикардия, снижение АД, ортостатическая артериальная гипотензия, аритмия.
Со стороны органов кроветворения: редко - тромбоцитопения, кровотечения.
Со стороны органов чувств: редко - мидриаз, парез аккомодации, нарушение вкуса.
Со стороны половой системы: нарушение эякуляции, снижение либидо, импотенция, нарушения менструального цикла; редко - мастодиния, галакторея.
Аллергические реакции: кожная сыпь; редко - токсический эпидермальный некролиз, ринит, синусит.
Прочие: редко - гипертермия, полиурия, гипонатриемия, нарушение мочеиспускания, артралгия, миалгия, зевота, скрежет зубами, увеличение или снижение массы тела, диспноэ.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При развитии маниакального состояния препарат следует отменить.
Пациентам с лекарственной зависимостью (в т.ч. в анамнезе), требуется наблюдение и контроль использования препарата.
Циталопрам не влияет на интеллектуальную и психомоторные функции и способности. Тем не менее, рекомендуется информировать пациентов, принимающих психотропные лекарственные препараты о том, что их способность концентрироваться и проявлять внимание может быть нарушена в некоторой степени в результате их болезни или действия принимаемых лекарств, или в результате комбинации этих двух факторов.
Показания
— лечение и профилактика депрессии различной этиологии;
— панические расстройства (в т.ч. с агорафобией);
— обсессивно-компульсивные расстройства (невроз навязчивости).
Противопоказания
— одновременный прием с ингибиторам МАО, а также период в течение 14 дней после прекращения их приема. Лечение ингибиторами МАО может быть начато не ранее, чем через 7 дней после прекращения приема циталопрама;
— повышенная чувствительность к циталопраму или к любому компоненту, входящему в состав препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при нарушении функции печени и/или почек, при наличии судорожных припадков в анамнезе, пациентам старше 65 лет, при наличии лекарственной зависимости (в т.ч. в анамнезе), мании, гипомании.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении циталопрам усиливает эффект суматриптана и других серотонинергических препаратов.
При одновременном применении циталопрам не влияет на действие этанола, препаратов лития, бензодиазепинов, антипсихотических препаратов (нейролептиков), опиоидных анальгетиков, бета-адреноблокаторов, фенотиазинов, трициклических антидепрессантов, антигистаминных и гипотензивных препаратов.
Циталопрам в незначительной степени ингибирует изофермент CYP2D6, в связи с чем слабо взаимодействует с лекарственными средствами, которые метаболизируются с участием этого изофермента.
При одновременном применении циталопрама с ингибиторами МАО возможно развитие гипертонического криза (серотониновый синдром).
При одновременном применении циметидин повышает концентрацию циталопрама в крови и усиливает его эффект.
При одновременном назначении с варфарином протромбиновое время увеличивается на 5%
(3147)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо 1 раз/ у будь-який час доби незалежно від прийому їжі. При депресії добова доза становить 20 мг. залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування та тяжкості захворювання добову дозу можна збільшити до 60 мг. Зазвичай антидепресивна дія препарату спостерігається через 2-4 тижні лікування. Лікування антидепресантами повинно проводитися протягом тривалого часу. Зазвичай для попередження рецидиву лікування слід проводити протягом 6 міс або навіть більш тривалий період часу. В разі періодичного (рекурентної) депресії підтримуюче лікування необхідно проводити протягом кількох років для запобігання початку наступних фаз захворювання. У разі завершення лікування препарат потрібно відміняти поступово, протягом кількох тижнів. При панічних розладах препарат призначають у дозі 10 мг/ протягом першого тижня лікування, після чого добову дозу збільшують до 20 мг. залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування та тяжкості захворювання добову дозу можна збільшити до 60 мг. При лікуванні панічного розладу максимальний ефект циталопрама спостерігається через 3 міс лікування. Цей ефект зберігається протягом всього періоду підтримуючої терапії. При обсесивно-компульсивних розладах добова доза становить 20 мг. залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування дозу можна збільшувати на 20 мг до максимальної добової дози 60 мг. При лікуванні обсесивно-компульсивного розлади ефект препарату виявляється після 2-4 тижнів лікування; при подальшому продовженні лікування може спостерігатися подальше поліпшення. Для пацієнтів у віці 65 років і старше максимальна добова доза становить не більше 40 мг. Пацієнтам з порушеннями функції печінки не слід призначати препарат в дозі більш 30 мг/ Пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок препарат призначають у звичайних дозах. В даний час досвід лікування пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК 20 мл/хв) недостатній.Передозування
нудота, запаморочення, сонливість, дизартрія, порушення ритму серця і провідності (подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, вузловий ритм), посилення потовиділення, ціаноз, тремор, амнезія, сплутаність свідомості, рабдоміоліз, судоми, кома.
Лікарська форма
таблетки вкриті оболонкоюСклад
циталопрам (у формі гідроброміду) \000920 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, полівінілпіролідон 2500 (повідон), целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилцелюлоза (примогель), гліцерол, магнію стеарат.
Склад оболонки: Opadry II (гіпромелоза, лактози моногідрат, поліетиленгліколь 4000 /макрогол/, титану діоксид).Фармакологічна дія
Антидепресант з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.
Володіючи вираженою здатністю пригнічувати зворотне захоплення серотоніну не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рецепторами, включаючи гістамінові, мускарінові і адренорецептори. Циталопрам лише дуже малою мірою інгібує ізофермент CYP2D6 і, отже, не взаємодіє з лікарськими засобами, які метаболізуються цим ферментом. Таким чином, побічні ефекти і ��оксическое дія проявляється в значно меншій мірі.
Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні лікування.
Циталопрам майже не впливає на провідну систему серця та артеріальний тиск, на гематологічні показники, функцію печінки і нирок, не викликає збільшення маси тіла.
Циталопрам не впливає на когнітивні функції людини, не викликає седативного ефекту.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину біодоступність циталопрама становить близько 80% і практично не завис��т від прийому їжі. Cmax в плазмі досягається через 2-4 год після прийому.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - менше 80%. У плазмі присутня в незміненому вигляді. При дозах 10-60 мг/ фармакокінетичні параметри мають лінійну залежність. Vd - 12 л/кг. Css при щоденному одноразовому прийомі встановлюється через 7-14 Проникає в грудне молоко.
Метаболізм
Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення з участю ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19 з утворенням менш фармакологічно активних метаболітів.<br />
Виведення
Т1/2 становить 1.5 Виводиться з сечею і калом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів у віці старше 65 років спостерігається більш тривалий біологічний T1/2 (1.5-3.75 днів) і низький кліренс (0.08-0.3 л/хв). Css у літніх пацієнтів майже в 2 рази перевищували концентрації, які спостерігалися у більш молодих пацієнтів, які отримували препарат у такій же дозі.
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться більш повільно. Біологічний T1/2 циталопрама майже в 2 рази збільшеннян, а Css в плазмі майже в 2 рази вище в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому препарату в такій же дозі.
Виведення циталопрама сповільнено у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості без значного впливу на фармакокінетику.Побічні дії
З боку ЦНС: рідко - астенія, підвищена стомлюваність, сонливість або безсоння, неспокій, тремор, ажитація, амнезія, апатія, екстрапірамідні симптоми, зміна настрою, агресивна поведінка, деперсоналізація, емоційнльная лабільність, ейфорія, маніакальні і/або психотичні (у т. ч. галюцинації) розлади, панічні реакції, серотоніновий синдром (ажитація, сплутаність свідомості, діарея, гіпертермія, гіперрефлексія, атаксія).
З боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гіперсалівація, метеоризм, діарея, біль у животі, анорексія.
З боку серцево-судинної системи: рідко - брадикардія, зниження артеріального тиску, ортостатична артеріальна гіпотензія, аритмія.
З боку органів кровотворення: рідко - тромбоцитопения, кровотечі.
З боку органів чуття: рідко - мідріаз, парез акомодації, порушення смаку.
З боку статевої системи: порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко - мастодиния, галакторея.
Алергічні реакції: шкірний висип; рідко - токсичний епідермальний некроліз, риніт, синусит.
Інші: рідко - гіпертермія, поліурія, гіпонатріємія, порушення сечовипускання, артралгія, міалгія, позіхання, скрегіт зубами, збільшення або зниження маси тіла, диспное.Ос��сті продажу
рецептурніОсобливі умови
При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити.
Пацієнтам з лікарською залежністю (в т. ч. в анамнезі), потрібен нагляд і контроль використання препарату.
Циталопрам не впливає на інтелектуальну і психомоторні функції і здібності. Тим не менш, рекомендується інформувати пацієнтів, що приймають психотропні лікарські препарати про те, що їх здатність концентруватися і проявляти увагу може бути порушена в деякій мірі в ре��ультате їх хвороби або дії ліків, що приймаються, або в результаті комбінації цих двох факторів.Свідчення
— лікування і профілактика депресії різної етіології;
— панічні розлади (в т.ч. з агорафобією);
— обсесивно-компульсивні розлади (невроз нав'язливості).Протипоказання
— одночасний прийом інгібіторів МАО, а також період протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше, ніж через 7 днів після припинення прийому циталопрама;
— завышенная чутливість до циталопраму або до будь-якого компонента, що входить до складу препарату.
З обережністю слід призначати препарат при порушенні функції печінки і/або нирок, при наявності судомних нападів в анамнезі, пацієнтам віком старше 65 років, при наявності лікарської залежності (у т. ч. в анамнезі), манії, гипомании.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні циталопрам підсилює ефект суматриптану та інших серотонінергічних препаратів.
При одночасному застосуванні циталопрам не впливає на действие етанолу, препаратів літію, бензодіазепінів, антипсихотичних засобів (нейролептиків), опіоїдних анальгетиків, бета-адреноблокаторів, фенотіазинів, трициклічних антидепресантів, антигістамінних та гіпотензивних препаратів.
Циталопрам незначною мірою інгібує ізофермент CYP2D6, у зв'язку з чим слабо взаємодіє з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю цього ізоферменту.
При одночасному застосуванні циталопрама з інгібіторами МАО можливий розвиток гіпертонічного кризу (серотоніновий синдром).
При одночасному застосуванні циметидин підвищує концентрацію циталопрама в крові і посилює його ефект.
При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час збільшується на 5%