Дозировка
Дозу препарата устанавливают индивидуально в зависимости от уровня глюкозы в крови. Терапию следует проводить с постепенным увеличением дозы, начиная с 0.5-1 г (1-2 таблетки) препарата Сиофор® 500 или 850 мг (1 таблетки) препарата Сиофор® 850. Затем, в зависимости от уровня глюкозы, в крови дозу препарата увеличивают с интервалом в 1 неделю до средней суточной дозы 1.5 г (3 таблетки) препарата Сиофор® 500 или 1.7 г (2 таблетки) препарата Сиофор® 850. Максимальная суточная доза препарата Сиофор® 500 - 3 г (6 таблетки), препарата Сиофор® 850 - 2.55 г (3 таблетки). Средняя суточная доза препарата Сиофор® 1000 составляет 2 г (2 таблетки). Максимальная суточная доза препарата Сиофор® 1000 - 3 г (3 таблетки). Препарат следует принимать во время приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Если суточная доза препарата составляет более 1 таблетки, ее надо разделить на 2-3 приема. Длительность применения препарата Сиофор® определяется врачом. Пропущенный прием препарата не следует компенсировать путем однократного приема соответственно большего количества таблеток. Вследствие повышенного риска развития лактацидоза, дозу препарата необходимо уменьшить при тяжелых метаболических нарушениях.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой белого цвета, круглые, двояковыпуклые
Состав
метформина гидрохлорид 500 мг
Вспомогательные вещества: гипромеллоза, повидон, магния стеарат, макрогол 6000, титана диоксид (Е171).
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь Cmax в плазме крови достигается примерно через 2.5 ч. При приеме пищи всасывание уменьшается и слегка замедляется. Cmax метформина в плазме при максимальной дозировке не превышает 4 мкг/мл. Абсолютная биодоступность у здоровых пациентов составляет приблизительно 50-60%.
Распределение
Практически не связывается с белками плазмы. Средний Vd составляет 63-276 л.
Выведение
Выводится с мочой в неизмененном виде. Почечный клиренс составляет более 400 мл/мин. После приема внутрь T1/2 составляет около 6.5 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
При снижении функции почек клиренс снижается пропорционально клиренсу креатинина. Таким образом, T1/2 удлиняется и концентрация метформина в плазме повышается
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: в начале терапии - тошнота, рвота, "металлический" привкус во рту, отсутствие аппетита, диарея, метеоризм, боли в животе. Уменьшить частоту и интенсивность данных побочных эффектов могут постепенное увеличение дозы и прием препарата во время или после еды. Прекращение курса лечения при этом не требуется, поскольку в большинстве случаев жалобы исчезают даже при неизмененной дозе препарата.
Со стороны обмена веществ: в единичных случаях (при передозировке препарата, при наличии заболеваний, при которых применение препарата противопоказано, при алкоголизме) может развиться лактацидоз (требует прекращения лечения). При длительном лечении возможно развитие гиповитаминоза В12 (нарушение всасывания).
Со стороны кроветворной системы: в отдельных случаях - мегалобластная анемия.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия (при нарушении режима дозирования).
Аллергические реакции: очень редко - кожная сыпь.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед назначением препарата, а также через каждые 6 мес необходимо контролировать функции печени и почек.
Необходимо контролировать уровень лактата в крови не менее 2 раз в год.
Курс лечения препаратом Сиофор® 500 и Сиофор® 850 необходимо заменить терапией другими гипогликемическими препаратами (например, инсулином) за 2 дня до рентгенологического исследования с в/в введением йодсодержащих контрастных веществ, а также за 2 дня до операции под общей анестезией, и продолжить эту терапию еще в течение 2 дней после данного обследования или после операции.
При комбинированной терапии с производными сульфонилмочевины необходим тщательный контроль уровня глюкозы в крови.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При применении препарата Сиофор® не рекомендуется заниматься видами деятельности, требующей концентрации внимания и быстрых психомоторных реакций из-за риска развития гипогликемии.
Показания
— сахарный диабет типа 2 (инсулиннезависимый), особенно в сочетании с ожирением при неэффективности диетотерапии.
Возможно назначение в виде монотерапии, а также в комбинации с другими пероральными гипогликемическими препаратами или инсулином.
Противопоказания
— сахарный диабет типа 1;
— полное прекращение собственной секреции инсулина в организме при сахарном диабете типа 2;
— диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома;
— нарушения функции печени и/или почек;
— инфаркт миокарда;
— сердечно-сосудистая недостаточность;
— дегидратация;
— тяжелые заболевания легких с дыхательной недостаточностью;
— тяжелые инфекционные заболевания;
— операции, травмы;
— катаболические состояния (состояния с усиленными процессами распада, например, при опухолевых заболеваниях);
— гипоксические состояния;
— хронический алкоголизм;
— лактацидоз (в т.ч. в анамнезе);
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— соблюдение диеты с ограничением калорийности пищи (менее 1000 ккал/);
— детский возраст;
— применение в течение 48 ч и менее до и в течение 48 ч после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодсодержащего контрастного средства
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с производными сульфонилмочевины, акарбозой, инсулином, НПВС, ингибиторами МАО, окситетрациклином, ингибиторами АПФ, производными клофибрата, циклофосфамидом, бета-адреноблокаторами возможно усиление гипогликемического действия препарата Сиофор®.
При одновременном применении с ГКС, пероральными контрацептивами, эпинефрином, симпатомиметиками, глюкагоном, гормонами щитовидной железы, производными фенотиазина, производными никотиновой кислоты возможно уменьшение гипогликемического действия препарата Сиофор®.
Сиофор® может ослабить действие непрямых антикоагулянтов.
При одновременном применении с этанолом возрастает риск развития лактацидоза.
Фармакокинетическое взаимодействие
Фуросемид увеличивает Cmax метформина в плазме крови.
Нифедипин повышает абсорбцию, Cmax метформина в плазме крови, пролонгирует его выведение.
Катионные препараты (амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, ванкомицин
(929)
Дозування
Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від рівня глюкози в крові. Терапію слід проводити з поступовим збільшенням дози, починаючи з 0.5-1 г (1-2 таблетки) препарату Сиофор® 500 або 850 мг (1 таблетки) препарату Сиофор® 850. Потім, залежно від рівня глюкози крові, дозу препарату збільшують з інтервалом в 1 тиждень до середньої добової дози 1,5 г (3 таблетки) препарату Сиофор® 500 або 1.7 г (2 таблетки) препарату Сиофор® 850. Максимальна добова доза препарату Сиофор® 500 - 3 г (6 таблетки) препарату Сиофор® 850 - 2.55 м (3 таблі��ки). Середня добова доза препарату Сиофор® 1000 становить 2 г (2 таблетки). Максимальна добова доза препарату Сиофор® 1000 - 3 г (3 таблетки). Препарат слід приймати під час прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо добова доза препарату становить більше 1 таблетки, її треба розділити на 2-3 прийоми. Тривалість застосування препарату Сиофор® визначається лікарем. Пропущений прийом препарату не слід компенсувати шляхом одноразового прийому відповідно більшої кількості таблеток. Внаслідок ��овышенного ризику розвитку лактацидоза, дозу препарату необхідно зменшити при важких метаболічних порушеннях.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою білого кольору, круглі, двоопукліСклад
метформіну гідрохлориду 500 мг
Допоміжні речовини: гіпромелоза, повідон, магнію стеарат, макрогол 6000, титану діоксид (Е171).Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 2.5 ч. При прийомі їжі всмоктування зменшується і злегка сповільнюється. Cmax метформіну в ��лазме при максимальному дозуванні не перевищує 4 мкг/мл Абсолютна біодоступність у здорових пацієнтів становить приблизно 50-60%.
Розподіл
Практично не зв'язується з білками плазми. Середній Vd становить 63-276 л.
Виведення
Виводиться з сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить понад 400 мл/хв. Після прийому всередину T1/2 становить близько 6.5 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При зниженні функції нирок кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну. Таким проразом, T1/2 подовжується і концентрація метформіну в плазмі підвищуєтьсяПобічні дії
З боку травної системи: на початку терапії - нудота, блювання, "металевий" присмак у роті, відсутність апетиту, діарея, метеоризм, болі в животі. Зменшити частоту і інтенсивність даних побічних ефектів можуть поступове збільшення дози та прийом препарату під час або після їжі. Припинення курсу лікування при цьому не вимагається, оскільки в більшості випадків скарги зникають навіть при незміненій дозі препарату.
З боку обм��на речовин: у поодиноких випадках (при передозуванні препарату, при наявності захворювань, при яких застосування препарату протипоказано, при алкоголізмі) може розвинутися лактацидоз (потребує припинення лікування). При тривалому лікуванні можливий розвиток гіповітамінозу В12 (порушення всмоктування).
З боку кровотворної системи: в окремих випадках - мегалобластна анемія.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (при порушенні режиму дозування).
Алергічні реакції: дуже рідко - шкірний висип.Особливості продажи
рецептурніОсобливі умови
Перед призначенням препарату, а також через кожні 6 міс необхідно контролювати функції печінки і нирок.
Необхідно контролювати рівень лактату в крові не менше 2 разів на рік.
Курс лікування препаратом Сиофор® 500 і Сиофор® 850 необхідно замінити терапією іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, інсуліном) за 2 дні до рентгенологічного дослідження з в/в введенням йодовмісних контрастних речовин, а також за 2 дні до операції під загальною анестезією, та продовжити цю терапію ще протягом 2 днів після цього обстеження або після операції.
При комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини необхідний ретельний контроль рівня глюкози в крові.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При застосуванні препарату Сиофор® не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагає концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій з-за ризику розвитку гіпоглікемії.Свідчення
— цукровий діабет типу 2 (інсуліннезалежний), особливо у сочетани�� з ожирінням при неефективності дієтотерапії.
Можливе призначення у вигляді монотерапії, а також у комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами або інсуліном.Протипоказання
— цукровий діабет типу 1;
— повне припинення власної секреції інсуліну в організмі при цукровому діабеті типу 2;
— діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
— порушення функції печінки і/або нирок;
— інфаркт міокарда;
— серцево-судинна недостатність;
— дегидратация;
— тяжкі захворювання легенів з дихальною недостатністю;
— тяжкі інфекційні захворювання;
— операції, травми;
— катаболічні стану (стану з посиленими процесами розпаду, наприклад, при пухлинних захворюваннях);
— гіпоксичні стану;
— хронічний алкоголізм;
— лактацидоз (у т. ч. в анамнезі);
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— дотримання дієти з обмеженням калорійності їжі (менше 1000 ккал/);
— дитячий вік;<br />
— застосування протягом 48 год і менше до і протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із введенням йодовмісної контрастної коштиЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини, акарбозою, інсуліном, НПЗЗ, інгібіторами МАО, окситетрацикліном, інгібіторами АПФ, похідними клофібрату, циклофосфамідом, бета-адреноблокаторами можливо посилення гіпоглікемічної дії препарату Сиофор®.
При одночасному застосуванні з ГКС, пероральными контрацептивами, епінефрином, симпатоміметиками, глюкагоном, гормонами щитовидної залози, похідними фенотіазину, похідними нікотинової кислоти можливе зменшення гіпоглікемічної дії препарату Сиофор®.
Сиофор® може послабити дію непрямих антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні з етанолом зростає ризик розвитку лактацидоза.
Фармакокінетична взаємодія
Фуросемід збільшує Cmax метформіну в плазмі крові.
Ніфедипін підвищує абсорбцію, Cmax метформина в плазмі крові, пролонгує його виведення.
Катіонні препарати (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, ванкоміцин