Дозировка
Внутрь 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Для лечения бронхиальной астмы Сингуляр следует принимать вечером. При лечении аллергических ринитов доза может приниматься в любое время суток по желанию пациента. Пациенты, страдающие бронхиальной астмой и аллергическими ринитами должны принимать одну таблетку Сингуляра один раз в сутки вечером. Взрослые в возрасте 15 лет и старше Доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет одну таблетку покрытую оболочкой 10 мг в сутки.
Лекарственная форма
таблетки покрытые оболочкой
Состав
монтелукаст - 10 мг;
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза, натрия кроскармеллоза, гипролоза, магния стеарат.
Состав оболочки, покрывающей таблетку: гипролоза, гипромеллоза, титана диоксид, красители железа оксид красный и железа оксид желтый и воск карнаубский.
Фармакологическое действие
Монтелукаст ингибирует цистеинил лейкотриеновых рецепторов эпителия дыхательных путей, обладая тем самым одновременно способностью ингибировать бронхоспазм, обусловленный вдыханием цистеинил-лейкотриена LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы 5 мг достаточно для купирования бронхоспазма, индуцированного LTD4. Использование монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг в день, принимаемых однократно, эффективность препарата не повышает.
Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2-х часов после приема внутрь; и может дополнять бронходилатацию, вызванную бета2 -адреномиметиками
Фармакокинетика
Всасывание
Монтелукаст быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь. Прием обычной пищи не влияет на биодоступность и максимальную концентрацию в плазме (Cmax) таблеток покрытых оболочкой и жевательных таблеток. У взрослых при приеме натощак таблеток покрытых оболочкой 10 мг Cmax достигается через 3 часа. Биодоступность при приеме внутрь составляет 64%.
При приеме натощак таблеток жевательных 5 мг Cmax у взрослых достигается через 2 часа. Биодоступность составляет 73%.
Распределение
Монтелукаст связывается с белками плазмы крови более, чем на 99%. Объем распределения монтелукаста составляет в среднем 8-11 литров.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется в печени. При использовании терапевтических доз концентрация метаболитов монтелукаста в плазме в равновесном состоянии у взрослых и детей не определяется.
Предполагается, что в процесс метаболизма монтелукаста вовлечены изоферменты цитохрома Р450 CYP (3А4 и 2С9), при этом в терапевтических концентрациях монтелукаст не ингибируют изоферменты цитохрома Р450 CYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.
Выведение
Клиренс монтелукаста составляет у здоровых взрослых в среднем 45 мл/мин. После перорального приема монтелукаста, 86% его количества выводится с калом в течение 5 дней и менее 0,2% – с мочой, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты экскретируются почти исключительно с желчью.
Период полувыведения монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2,7 до 5,5 часов. Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь доз свыше 50 мг. При приеме монтелукаста в утренние и вечерние часы различий фармакокинетики не наблюдается. При приеме 1 раз в сутки таблеток покрытых оболочкой 10 мг наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме.
Особенности фармакокинетики у различных групп пациентов
Пол
Фармакокинетика монтелукаста у женщин и мужчин сходна.
Пожилые пациенты
При приеме внутрь 1 раз в сутки таблеток покрытых оболочкой 10 мг фармакокинетический профиль и биодоступность сходны у пожилых и пациентов молодого возраста.
Печеночная недостаточность
У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести и клиническими проявлениями цирроза печени отмечено замедление метаболизма монтелукаста, сопровождающееся увеличением площади под фармакокинетической кривой «концентрация-время» (AUC) приблизительно на 41% после однократного приема препарата в дозе 10 мг. Выведение монтелукаста у этих пациентов несколько увеличивается по сравнению со здоровыми субъектами (среднее время полувыведения – 7,4 часа). Изменения дозы монтелукаста для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нет.
Побочные действия
В целом, СИНГУЛЯР хорошо переносится. Побочные эффекты обычно бывают легкими и как правило не требуют отмены лечения. Общая частота побочных эффектов, о которых сообщалось при применении СИНГУЛЯРа, сопоставима с таковой для плацебо:
реакции гиперчувствительности (включая анафилаксию, ангионевротический отек, сыпь, зуд, крапивницу и очень редко эозинофильные инфильтраты печени); узелклвую эритему, необычные яркие сновидения; галлюцинации; сонливость; раздражительность; возбуждение, включая агрессивное поведение; утомляемость; суицидальные мысли и суицидальное поведение (суицидальность); бессонница; парестезия/гипестезия и очень редко – судорожные припадки; тошнота, рвота, диарея, боли в животе; головная боль; артралгия; миалгия; мышечные судороги; тенденция к усилению кровоточивости, образованию подкожных кровоизлияний; сердцебиение; отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
СИНГУЛЯР в таблетках не рекомендуется назначать для лечения острых приступов бронхиальной астмы. При остром течении бронхиальной астмы пациентам следует назначать лекарственные препараты для проведения купирующей и предупреждающей приступы астмы терапии.
Дозу применяемых одновременно с СИНГУЛЯРом ингаляционных глюкокортикостероидов можно постепенно снижать под наблюдением врача. СИНГУЛЯРом нельзя резко заменять ингаляционные или пероральные глюкокортикостероиды.
Уменьшение системной дозы глюкокортикостероидов у больных, получающих противоастматические средства, включая блокаторы лейкотриеновых рецепторов, сопровождалось в редких случаях появлением одного или нескольких из ниже перечисленных явлений: эозинофилии, васкулярной сыпи, ухудшения легочных симптомов, кардиологических осложнений и/или нейропатии, иногда диагностируемой как синдром Чарг-Страуса – системный эозинофильный васкулит. Хотя причинно-следственной связи этих нежелательных явлений с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, при снижении системной дозы глюкокортикостероидов у больных, принимающих СИНГУЛЯР, необходимо соблюдать осторожность и проводить соответствующее клиническое наблюдение.
Применение у пожилых пациентов
Возрастных различий в профилях эффективности и безопасности СИНГУЛЯРа не выявлено.
Показания
•Профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы у взрослых и детей, начиная с 6 лет, включая предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания, лечение аспиринчувствительных пациентов с бронхиальной астмой и предупреждение бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой.
•Купирование дневных и ночных симптомов сезонных аллергических ринитов (у взрослых и детей с 6 лет) и постоянных аллергических ринитов (у взрослых и детей с 6 лет)
Противопоказания
Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
Детский возраст до 15 лет.
Непереносимость лактозы
Беременность и кормление грудью, так как исследование на беременных женщинах не проводилось.
Лекарственное взаимодействие
СИНГУЛЯР можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, традиционно применяемыми для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы. Рекомендуемая клиническая доза монтелукаста не оказывала клинически значимого эффекта на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллина, преднизона, преднизолона, пероральных противозачаточных средств (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадина, дигоксина и варфарина.
AUC уменьшается у лиц, одновременно получающих фенобарбитал (примерно на 40%), однако коррекции режима дозирования СИНГУЛЯРа таким пациентам не требуется.
Лечение бронходилататорами: СИНГУЛЯР можно добавить к лечению пациентов, у которых бронхиальная астма не контролируется применением одних бронходилататоров. При достижении терапевтического эффекта (обычно после первой дозы) на фоне терапии СИНГУЛЯРом, дозу бронходилататоров можно постепенно снижать.
(3146)
Дозування
Всередину 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Для лікування бронхіальної астми Сингуляр слід приймати ввечері. При лікуванні алергічних ринітів доза може прийматися в будь-який час доби за бажанням пацієнта. Пацієнти, що страждають бронхіальною астмою та алергічними ринітами повинні приймати одну таблетку Сингуляра один раз на добу ввечері. Дорослі віком 15 років і старше Доза для дорослих і дітей старше 15 років становить одну таблетку, вкриту оболонкою 10 мг на добу.
Лікарська форма
таблетки вкриті проолочкойСклад
монтелукаст - 10 мг;
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію кроскармелоза, гипролоза, магнію стеарат.
Склад оболонки, що покриває таблетку: гипролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий і віск карнаубський.Фармакологічна дія
Монтелукаст інгібує цистеинил лейкотриеновых рецепторів епітелію дихальних шляхів, володіючи тим самим одночасно здатністю інгібувати бронхоспазм, зумовлений вдиханням цистеинил-лейкотрієну LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози 5 мг достатньо для купірування бронхоспазму, індукованого LTD4. Використання монтелукаста в дозах, що перевищують 10 мг на день, що приймаються одноразово, ефективність препарату не підвищує.
Монтелукаст спричиняє бронходилатацию протягом 2-х годин після прийому внутрішньо; і може доповнювати бронходилатацию, викликану бета2 -адреноміметикамиФармакокінетика
Всмоктування
Монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Прийом звичайної харчта не впливає на біодоступність і максимальну концентрацію в плазмі (Cmax) таблеток вкритих оболонкою і жувальних таблеток. У дорослих при прийомі натщесерце таблеток вкритих оболонкою 10 мг Cmax досягається через 3 години. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 64%.
При прийомі натщесерце жувальних таблеток 5 мг Cmax у дорослих досягається через 2 години. Біодоступність становить 73%.
Розподіл
Монтелукаст зв'язується з білками плазми крові більше, ніж на 99%. Об'єм розподілу монтелукаста становить в середньому 8-11 літрів.
Метаболізм
Монтелукаст активно метаболізується в печінці. При використанні терапевтичних доз концентрація метаболітів монтелукаста в плазмі в рівноважному стані у дорослих і дітей не визначається.
Передбачається, що в процес метаболізму монтелукаста залучені ізоферменти цитохрому Р450 CYP (3А4 та 2С9), при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не інгібують ізоферменти цитохрому Р450 CYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6.
Виведення
Кліренс монтелукаста становить у здор��вих дорослих у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукаста, 86% його кількості виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% – із сечею, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти екскретуються майже виключно з жовчю.
Період напіввиведення монтелукаста у молодих здорових дорослих становить від 2,7 до 5,5 годин. Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі внутрішньо доз понад 50 мг. При прийомі монтелукаста в ранкові та вечірні години відмінностей фармакокінетики не спостерігається. Пр�� прийомі 1 раз на добу таблеток вкритих оболонкою 10 мг спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини в плазмі.
Особливості фармакокінетики у різних груп пацієнтів
Підлога
Фармакокінетика монтелукаста у жінок і чоловіків схожа.
Літні пацієнти
При прийомі внутрішньо 1 раз на добу таблеток вкритих оболонкою 10 мг фармакокінетичний профіль і біодоступність подібні у літніх і пацієнтів молодого віку.
Печінкова недостатність
У пацієнтів з печінковою недостатточністю легкого та середнього ступеня тяжкості і клінічними проявами цирозу печінки відзначено уповільнення метаболізму монтелукаста, що супроводжується збільшенням площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно на 41% після одноразового прийому препарату у дозі 10 мг. Виведення монтелукаста у цих пацієнтів дещо збільшується порівняно зі здоровими суб'єктами (середній час напіввиведення – 7,4 години). Зміни дози монтелукаста для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжерсті не потрібно. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.Побічні дії
В цілому, СИНГУЛЯР добре переноситься. Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не потребують відміни лікування. Загальна частота побічних ефектів, про які повідомлялось при застосуванні СИНГУЛЯРа, порівнянна з такою для плацебо:
реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, кропив'янка та дуже рідко эозинофиваються інфільтрати печінки); узелклвую еритему, незвичайні яскраві сновидіння, галюцинації; сонливість; дратівливість; збудження, включаючи агресивну поведінку; стомлюваність; суїцидальні думки і суїцидальна поведінка (суїцідальність); безсоння; парестезія/гіпостезія і дуже рідко – судомні напади, нудота, блювання, діарея, болі в животі; головний біль; артралгія; міалгія; м'язові судоми; тенденція до посилення кровоточивості, утворення підшкірних крововиливів, серцебиття, набряки.Особливості продажу
рецептурніОсоби�� умови
СИНГУЛЯР в таблетках не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. При гострому перебігу бронхіальної астми пацієнтам слід призначати лікарські препарати для проведення купирующей і попереджує напади астми терапії.
Дозу застосовуються одночасно з СИНГУЛЯРом інгаляційних глюкокортикостероїдів можна поступово знижувати під наглядом лікаря. СИНГУЛЯРом не можна різко замінювати інгаляційні або пероральні глюкокортикостероїди.
Зменшення системної дози глюкокортикостероидов у хворих, які одержують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотриеновых рецепторів, супроводжувалося в окремих випадках появою одного або кількох з нижче перерахованих явищ: еозинофілії, васкулярної висипки, погіршення легеневих симптомів, кардіологічних ускладнень та/або нейропатії, іноді диагностируемой як синдром Чарг-Страуса – системний еозинофільний васкуліт. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих небажаних явищ з терапією антагоністами лейкотриеновых рецепторів не було встанов��про, при зниженні системної дози глюкокортикостероїдів у хворих, які приймають СИНГУЛЯР, необхідно дотримуватися обережності і проводити відповідне клінічне спостереження.
Застосування у літніх пацієнтів
Вікових розходжень у профілях ефективності і безпеки СИНГУЛЯРа не виявлено.Свідчення
•Профілактика і тривале лікування бронхіальної астми у дорослих і дітей, починаючи з 6 років, включаючи попередження денних і нічних симптомів захворювання, лікування аспиринчувствительных пацієнтів з бронхіальною астмою та п��едупреждение бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням.
•Купірування денних і нічних симптомів сезонних алергічних ринітів (у дорослих та дітей з 6 років) і постійних алергічних ринітів (у дорослих та дітей з 6 років)Протипоказання
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Дитячий вік до 15 років.
Непереносимість лактози
Вагітність і годування грудьми, так як дослідження на вагітних жінках не проводилося.Лікарська взаємодія
СИНГУЛЯР можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які традиційно застосовуються для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми. Рекомендована клінічна доза монтелукаста не надавала клінічно значущого ефекту на фармакокінетику таких препаратів: теофіліну, преднизона, преднізолону, пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
AUC зменшується у осіб, які одночасно отримують фенобарбітал (приблизно на 40%), проте корекції режиму дозування СИНГУЛЯРа таким пацієнтам не потрібно.
Лікування бронходилататорамі: СИНГУЛЯР можна додати до лікування пацієнтів, у яких бронхіальна астма не контролюється застосуванням одних бронходилататоров. При досягненні терапевтичного ефекту (зазвичай після першої дози) на фоні терапії СИНГУЛЯРом, дозу бронходилататоров можна поступово знижувати.
