Дозировка
Внутрь 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Для лечения бронхиальной астмы Сингуляр следует принимать вечером. При лечении аллергических ринитов доза может приниматься в любое время суток по желанию пациента. Пациенты, страдающие бронхиальной астмой и аллергическими ринитами должны принимать одну таблетку Сингуляра один раз в сутки вечером. Взрослые в возрасте 15 лет и старше Доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет одну таблетку покрытую оболочкой 10 мг в сутки. Дети в возрасте от 6 до 14 лет Дозировка для детей 6-14 лет составляет одну таблетку жевательную 5 мг в сутки. Подбора дозировки для этой возрастной группы не требуется. Общие рекомендации Терапевтическое действие СИНГУЛЯРа на показатели, отражающие течение бронхиальной астмы развивается в течение первого дня. Пациенту следует продолжать принимать СИНГУЛЯР как в период достижения контроля за симптомами бронхиальной астмы, так и в периоды обострения бронхиальной астмы. Для пожилых пациентов, пациентов с почечной недостаточностью, а также пациентам с легкими или среднетяжелыми нарушениями функции печени, а также в зависимости от пола специального подбора дозы не требуется. Назначение СИНГУЛЯРа одновременно с другими видами лечения бронхиальной астмы СИНГУЛЯР можно добавлять к лечению пациента бронходилататорами и ингаляционными глюкокортикостероидами (См. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Лекарственная форма
таблетки жевательные
Состав
монтелукаст - 5 мг;
Вспомогательные вещества: маннитол, целлюлоза микрокристаллическая, гипролоза, краситель железа оксид красный, натрия кроскармеллоза, ароматизатор вишневый, аспартам и магния стеарат.
Фармакологическое действие
Монтелукаст ингибирует цистеинил лейкотриеновых рецепторов эпителия дыхательных путей, обладая тем самым одновременно способностью ингибировать бронхоспазм, обусловленный вдыханием цистеинил-лейкотриена LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы 5 мг достаточно для купирования бронхоспазма, индуцированного LTD4. Использование монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг в день, принимаемых однократно, эффективность препарата не повышает.
Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2-х часов после приема внутрь; и может дополнять бронходилатацию, вызванную бета2 -адреномиметиками.
Фармакокинетика
Всасывание
Монтелукаст быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь. Прием обычной пищи не влияет на биодоступность и максимальную концентрацию в плазме (Cmax) таблеток покрытых оболочкой и жевательных таблеток. У взрослых при приеме натощак таблеток покрытых оболочкой 10 мг Cmax достигается через 3 часа. Биодоступность при приеме внутрь составляет 64%.
При приеме натощак таблеток жевательных 5 мг Cmax у взрослых достигается через 2 часа. Биодоступность составляет 73%.
Распределение
Монтелукаст связывается с белками плазмы крови более, чем на 99%. Объем распределения монтелукаста составляет в среднем 8-11 литров.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется в печени. При использовании терапевтических доз концентрация метаболитов монтелукаста в плазме в равновесном состоянии у взрослых и детей не определяется.
Предполагается, что в процесс метаболизма монтелукаста вовлечены изоферменты цитохрома Р450 CYP (3А4 и 2С9), при этом в терапевтических концентрациях монтелукаст не ингибируют изоферменты цитохрома Р450 CYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.
Выведение
Клиренс монтелукаста составляет у здоровых взрослых в среднем 45 мл/мин. После перорального приема монтелукаста, 86% его количества выводится с калом в течение 5 дней и менее 0,2% – с мочой, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты экскретируются почти исключительно с желчью.
Период полувыведения монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2,7 до 5,5 часов. Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь доз свыше 50 мг. При приеме монтелукаста в утренние и вечерние часы различий фармакокинетики не наблюдается. При приеме 1 раз в сутки таблеток покрытых оболочкой 10 мг наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме.
Побочные действия
В целом, СИНГУЛЯР хорошо переносится. Побочные эффекты обычно бывают легкими и как правило не требуют отмены лечения. Общая частота побочных эффектов, о которых сообщалось при применении СИНГУЛЯРа, сопоставима с таковой для плацебо:
реакции гиперчувствительности (включая анафилаксию, ангионевротический отек, сыпь, зуд, крапивницу и очень редко эозинофильные инфильтраты печени); узелклвую эритему, необычные яркие сновидения; галлюцинации; сонливость; раздражительность; возбуждение, включая агрессивное поведение; утомляемость; суицидальные мысли и суицидальное поведение (суицидальность); бессонница; парестезия/гипестезия и очень редко – судорожные припадки; тошнота, рвота, диарея, боли в животе; головная боль; артралгия; миалгия; мышечные судороги; тенденция к усилению кровоточивости, образованию подкожных кровоизлияний; сердцебиение; отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
СИНГУЛЯР в таблетках не рекомендуется назначать для лечения острых приступов бронхиальной астмы. При остром течении бронхиальной астмы пациентам следует назначать лекарственные препараты для проведения купирующей и предупреждающей приступы астмы терапии.
Дозу применяемых одновременно с СИНГУЛЯРом ингаляционных глюкокортикостероидов можно постепенно снижать под наблюдением врача. СИНГУЛЯРом нельзя резко заменять ингаляционные или пероральные глюкокортикостероиды.
Уменьшение системной дозы глюкокортикостероидов у больных, получающих противоастматические средства, включая блокаторы лейкотриеновых рецепторов, сопровождалось в редких случаях появлением одного или нескольких из ниже перечисленных явлений: эозинофилии, васкулярной сыпи, ухудшения легочных симптомов, кардиологических осложнений и/или нейропатии, иногда диагностируемой как синдром Чарг-Страуса – системный эозинофильный васкулит. Хотя причинно-следственной связи этих нежелательных явлений с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, при снижении системной дозы глюкокортикостероидов у больных, принимающих СИНГУЛЯР, необходимо соблюдать осторожность и проводить соответствующее клиническое наблюдение.
Применение у пожилых пациентов
Возрастных различий в профилях эффективности и безопасности СИНГУЛЯРа не выявлено.
Показания
•Профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы у взрослых и детей, начиная с 6 лет, включая предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания, лечение аспиринчувствительных пациентов с бронхиальной астмой и предупреждение бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой.
•Купирование дневных и ночных симптомов сезонных аллергических ринитов (у взрослых и детей с 6 лет) и постоянных аллергических ринитов (у взрослых и детей с 6 лет)
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата.
•Детский возраст до 6 лет.
Лекарственное взаимодействие
СИНГУЛЯР можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, традиционно применяемыми для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы. Рекомендуемая клиническая доза монтелукаста не оказывала клинически значимого эффекта на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллина, преднизона, преднизолона, пероральных противозачаточных средств (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадина, дигоксина и варфарина.
AUC уменьшается у лиц, одновременно получающих фенобарбитал (примерно на 40%), однако коррекции режима дозирования СИНГУЛЯРа таким пациентам не требуется.
Лечение бронходилататорами: СИНГУЛЯР можно добавить к лечению пациентов, у которых бронхиальная астма не контролируется применением одних бронходилататоров. При достижении терапевтического эффекта (обычно после первой дозы) на фоне терапии СИНГУЛЯРом, дозу бронходилататоров можно постепенно снижать.
Ингаляционные глюкокортикостероиды: Лечение СИНГУЛЯРом обеспечивает дополнительный терапевтический эффект паци
(1798)
Дозування
Всередину 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Для лікування бронхіальної астми Сингуляр слід приймати ввечері. При лікуванні алергічних ринітів доза може прийматися в будь-який час доби за бажанням пацієнта. Пацієнти, що страждають бронхіальною астмою та алергічними ринітами повинні приймати одну таблетку Сингуляра один раз на добу ввечері. Дорослі віком 15 років і старше Доза для дорослих і дітей старше 15 років становить одну таблетку, вкриту оболонкою 10 мг на добу. Діти у віці від 6 до 14 років Дозування для де��їй 6-14 років становить одну таблетку жувальну 5 мг на добу. Підбору дозування для цієї вікової групи не потрібно. Загальні рекомендації Терапевтичну дію СИНГУЛЯРа на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми розвивається протягом першого дня. Пацієнту слід продовжувати приймати СИНГУЛЯР як у період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в періоди загострення бронхіальної астми. Для літніх пацієнтів, пацієнтів з нирковою недостатністю, а також пацієнтам з легким або середньотяжким на��ушениями функції печінки, а також в залежності від статі спеціального підбору дози не вимагається. Призначення СИНГУЛЯРа одночасно з іншими видами лікування бронхіальної астми СИНГУЛЯР можна додавати до лікування пацієнта бронходилататорамі та інгаляційними глюкокортикостероїдами (Див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Лікарська форма
таблетки жувальніСклад
монтелукаст - 5 мг;
Допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, гипролоза, барвник заліза оксид красный, натрію кроскармелоза, ароматизатор вишневий, аспартам і магнію стеарат.Фармакологічна дія
Монтелукаст інгібує цистеинил лейкотриеновых рецепторів епітелію дихальних шляхів, володіючи тим самим одночасно здатністю інгібувати бронхоспазм, зумовлений вдиханням цистеинил-лейкотрієну LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози 5 мг достатньо для купірування бронхоспазму, індукованого LTD4. Використання монтелукаста в дозах, що перевищують 10 мг на день, що приймаються одноразово, ефективність препарату не п��вышает.
Монтелукаст спричиняє бронходилатацию протягом 2-х годин після прийому внутрішньо; і може доповнювати бронходилатацию, викликану бета2 -адреноміметиками.Фармакокінетика
Всмоктування
Монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Прийом звичайної їжі не впливає на біодоступність і максимальну концентрацію в плазмі (Cmax) таблеток вкритих оболонкою і жувальних таблеток. У дорослих при прийомі натщесерце таблеток вкритих оболонкою 10 мг Cmax досягається через 3 години. Біодоступність при прийомі внутрь становить 64%.
При прийомі натщесерце жувальних таблеток 5 мг Cmax у дорослих досягається через 2 години. Біодоступність становить 73%.
Розподіл
Монтелукаст зв'язується з білками плазми крові більше, ніж на 99%. Об'єм розподілу монтелукаста становить в середньому 8-11 літрів.
Метаболізм
Монтелукаст активно метаболізується в печінці. При використанні терапевтичних доз концентрація метаболітів монтелукаста в плазмі в рівноважному стані у дорослих і дітей не визначається.
Передбачаєся, що в процес метаболізму монтелукаста залучені ізоферменти цитохрому Р450 CYP (3А4 та 2С9), при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не інгібують ізоферменти цитохрому Р450 CYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6.
Виведення
Кліренс монтелукаста становить у здорових дорослих у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукаста, 86% його кількості виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% – із сечею, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти екскретуються майже виключно з жовчю.
Період полувыведения монтелукаста у молодих здорових дорослих становить від 2,7 до 5,5 годин. Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі внутрішньо доз понад 50 мг. При прийомі монтелукаста в ранкові та вечірні години відмінностей фармакокінетики не спостерігається. При прийомі 1 раз на добу таблеток вкритих оболонкою 10 мг спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини в плазмі.Побічні дії
В цілому, СИНГУЛЯР добре переноситься. Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не потребують відміни лікування. Загальная частота побічних ефектів, про які повідомлялось при застосуванні СИНГУЛЯРа, порівнянна з такою для плацебо:
реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, кропив'янка та дуже рідко-еозинофільні інфільтрати печінки); узелклвую еритему, незвичайні яскраві сновидіння, галюцинації; сонливість; дратівливість; збудження, включаючи агресивну поведінку; стомлюваність; суїцидальні думки і суїцидальна поведінка (суїцідальність); безсоння; парестезія/гіпостезія і дуже рідко – судомні напади; нудота, блювання, діарея, болі в животі; головний біль; артралгія; міалгія; м'язові судоми; тенденція до посилення кровоточивості, утворення підшкірних крововиливів, серцебиття, набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
СИНГУЛЯР в таблетках не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. При гострому перебігу бронхіальної астми пацієнтам слід призначати лікарські препарати для проведення купирующей і попереджує напади астми терапії.
Дозу застосовуваних одночасне пресучасно з СИНГУЛЯРом інгаляційних глюкокортикостероїдів можна поступово знижувати під наглядом лікаря. СИНГУЛЯРом не можна різко замінювати інгаляційні або пероральні глюкокортикостероїди.
Зменшення системної дози глюкокортикостероїдів у хворих, які одержують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотриеновых рецепторів, супроводжувалося в окремих випадках появою одного або кількох з нижче перерахованих явищ: еозинофілії, васкулярної висипки, погіршення легеневих симптомів, кардіологічних ускладнень та/��чи нейропатії, іноді диагностируемой як синдром Чарг-Страуса – системний еозинофільний васкуліт. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих небажаних явищ з терапією антагоністами лейкотриеновых рецепторів не було встановлено, що при зниженні системної дози глюкокортикостероїдів у хворих, які приймають СИНГУЛЯР, необхідно дотримуватися обережності і проводити відповідне клінічне спостереження.
Застосування у літніх пацієнтів
Вікових розходжень у профілях ефективності і безпеки СИНГУЛЯРа не виявлено.Пнадання
•Профілактика і тривале лікування бронхіальної астми у дорослих і дітей, починаючи з 6 років, включаючи попередження денних і нічних симптомів захворювання, лікування аспиринчувствительных пацієнтів з бронхіальною астмою та попередження бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням.
•Купірування денних і нічних симптомів сезонних алергічних ринітів (у дорослих та дітей з 6 років) і постійних алергічних ринітів (у дорослих та дітей з 6 років)Протипоказання
•Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарата.
•Дитячий вік до 6 років.Лікарська взаємодія
СИНГУЛЯР можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які традиційно застосовуються для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми. Рекомендована клінічна доза монтелукаста не надавала клінічно значущого ефекту на фармакокінетику таких препаратів: теофіліну, преднизона, преднізолону, пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадину, дигоксину і варфарину.
AUC зменшується у осіб, одн��тимчасово отримують фенобарбітал (приблизно на 40%), проте корекції режиму дозування СИНГУЛЯРа таким пацієнтам не потрібно.
Лікування бронходилататорамі: СИНГУЛЯР можна додати до лікування пацієнтів, у яких бронхіальна астма не контролюється застосуванням одних бронходилататоров. При досягненні терапевтичного ефекту (зазвичай після першої дози) на фоні терапії СИНГУЛЯРом, дозу бронходилататоров можна поступово знижувати.
Інгаляційні глюкокортикостероїди: Лікування СИНГУЛЯРом забезпечує додатковий терапев��ический ефект паці
