Дозировка
Внутрь. Взрослым и подросткам в возрасте 15 лет и старше для лечения бронхиальной астмы принимать внутрь одну таблетку препарата Синглон 10 мг ежедневно вечером независимо от приема пищи. Общие рекомендации: Терапевтическое действие препарата Синглон на симптомы, связанные с бронхиальной астмой, проявляется в течение одного дня. Пациенту рекомендуется продолжать прием препарата Синглон как в периоды контролируемого течения бронхиальной астмы, так и в периоды ухудшения течения заболевания. Препарат Синглон не следует принимать совместно с другими препаратами, содержащими то же самое действующее вещество - монтелукаст. У пациентов пожилого возраста с почечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести, печеночной недостаточностью коррекции дозы не требуется. Данные для пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени отсутствуют. Доза препарата одинакова для пациентов женского и мужского пола. Препарат Синглон можно включать в существующие режимы лечения бронхиальной астмы. Ингаляционные глюкокортикостероиды: препарат Синглон назначается для лечения бронхиальной астмы в качестве дополнительной терапии пациентам, у которых ингаляционные глюкокортикостероиды и используемые по необходимости бета-адреномиметики кратковременного действия не обеспечивают необходимый клинический контроль заболевания. Монтелукаст не должен заменять ингаляционные глюкокортикостероиды. Для детей в возрасте от 6 до 14 лет используют жевательные таблетки по 5 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
монтелукаст \000910 мг
что соответствует монтелукасту натрия 10.4 мг \0009
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 89.3 мг, целлюлоза микрокристаллическая 101 89.3 мг, гипролоза 4 мг, кроскармеллоза натрия 6 мг, магния стеарат 1 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай желтый 20B32427 5 мг (гипромеллоза 3cP 1.75 мг, гипролоза 1.5 мг, титана диоксид 0.925 мг, макрогол 400 0.5 мг, гипромеллоза 50cP 0.25 мг, краситель железа оксид желтый 0.075 мг).
Фармакологическое действие
Монтелукаст - специфический антагонист лейкотриеновых рецепторов для приема внутрь. Монтелукаст обладает способностью ингибировать бронхоспазм, обусловленный вдыханием LTD4 в весьма низких дозах (5 мг). Бронходилатация наблюдается в течение 2-х ч после приема препарата внутрь. Эффект бронходилатации, вызванный бета-адреномиметиком, дополняется действием монтелукаста. Монтелукаст ингибирует раннюю и позднюю фазы бронхоспазма, вызванного введением антигена. Монтелукаст снижает количество эозинофилов в периферической крови, в дыхательных путях (в мокроте) взрослых пациентов и детей и улучшает контроль за течением бронхиальной астмы.
Монтелукаст существенно улучшает утренний ОФВ (объем форсированного выдоха) за 1 с, МОСВ (максимальная объемная скорость выдоха) и существенно снижает потребность в бета-адреномиметиках.
Монтелукаст усиливает действие ингаляционных глюкокортикостероидов. Монтелукаст существенно ослабляет бронхоспазм, возникающий на фоне физической нагрузки. У пациентов с бронхиальной астмой, чувствительных к ацетилсалициловой кислоте и принимающих сопутствующие ингаляционные и/или пероральные глюкокортикостероиды, лечение монтелукастом приводит к существенному улучшению контроля за симптомами бронхиальной астмы
Фармакокинетика
Абсорбция. Монтелукаст быстро абсорбируется после приема внутрь. У взрослых при приеме натощак 10 мг монтелукаста Cmax в плазме достигается через 3 ч. В среднем, биодоступность после приема внутрь составляет 64%. Приём пищи не влияет на биодоступность и Cmax монтелукаста.
Распределение. Монтелукаст более чем на 99% связывается с протеинами плазмы. Vd монтелукаста в равновесном состоянии составляет в среднем 8-11 л. Препарат плохо проникает через гематоэнцефалический барьер. Концентрации монтелукаста через 24 ч после применения препарата были минимальными во всех тканях организма.
Биотрансформация. Монтелукаст подвергается интенсивно метаболизму. При применении терапевтических доз концентрация метаболитов монтелукаста в плазме в равновесном состоянии у взрослых и детей не определяется. Предполагается, что в процесс метаболизма монтелукаста вовлечены изоферменты цитохрома Р450 3А4, 2А6 и 2С9, при этом в терапевтических концентрациях монтелукаст не ингибирует изоферменты цитохрома Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6. Вклад метаболитов в терапевтическое действие монтелукаста минимален.
Выведение. Плазменный клиренс монтелукаста у здоровых взрослых людей составляет в среднем 45 мл/мин. После приема монтелукаста внутрь 86% препарата выводится через кишечник и менее 0.2% - почками. Препарат и его метаболиты выводятся преимущественно с желчью.
Фармакокинетика у различных групп пациентов
Для пожилых людей, пациентов с легкой или умеренной печеночной недостаточностью коррекции дозы не требуется. Исследования у пациентов с почечной недостаточностью не проводились. Поскольку монтелукаст и его метаболиты выводятся с желчью, не требуется коррекции дозы для пациентов с почечной недостаточностью. Данные по фармакокинетике монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (оценка >9 баллов по шкале Чайлд-Пью) отсутствуют.
Побочные действия
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: повышенная склонность к кровотечениям.
Нарушения со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию; эозинофильные инфильтраты печени.
Нарушения психики: нарушения сна, включая ночные кошмары, галлюцинации, бессонницу; раздражительность, беспокойство, возбуждение, включая агрессивное поведение, тремор, депрессия, суицидальные мысли и суицидальное поведение (суицидальность).
Нарушения со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия, судорожные припадки.
Нарушения со стороны сердца: учащенное сердцебиение.
Нарушения со стороны ЖКТ: боли в животе, диарея, сухость во рту, диспепсия, тошнота, рвота.
Нарушения со стороны гепатобилиарной системы: повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы), холестатический гепатит.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: ангионевротический отек, появление экхимозов, крапивница, зуд, сыпь, узелковая эритема.
Нарушения со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: артралгия, миалгия, включая спазмы мышц.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: жажда, астения/повышенная усталость, дискомфорт, отеки.
Сообщалось о случаях развития синдрома Чарга-Стросса (системный эозинофильный васкулит) у пациентов, страдающих бронхиальной астмой, на фоне приема монтелукаста.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Препарат Синглон не должен заменять ингаляционные или пероральные глюкокортикостероиды.
Отсутствуют данные, свидетельствующие о возможности снижения дозы пероральных глюкокортикостероидов при сопутствующем применении препарата Синглон.
В редких случаях у пациентов, принимающих препараты для лечения бронхиальной астмы, включая препарат Синглон, может возникнуть системная эозинофилия, иногда сопровождающаяся клиническими проявлениями васкулита и синдрома Чарга-Стросса; такое состояние обычно лечат системными глюкокортикостероидами. Такие случаи обычно, но не всегда, связаны с уменьшением дозы или отменой пероральных глюкокортикостероидов. Нельзя ни исключить, ни подтвердить вероятность того, что прием антагонистов лейкотриеновых рецепторов может быть связан с возникновением синдрома Чарга-Стросса. Врачи должны знать о возможности возникновения у пациентов эозинофилии, васкулитной сыпи, нарастания легочных симптомов, осложнений со стороны сердца и/или нейропатии. Пациентам, у которых возникли вышеперечисленные симптомы, следует пройти повторное обследование, а режим их лечения должен быть пересмотрен.
Прием препарата Синглон не влияет на прием ацетилсалициловой кислоты и других нестероидных противовоспалительных препаратов пациентами с бронхиальной астмой с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует принимать пациентам с такими редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
Влияние препарата на способность управлять транспортными средствами и механизмами
Предполагается, что препарат Синглон не влияет на способность к управлению автомобилем или другими механизмами. Однако, в очень редких случаях, у пациентов отмечалась сонливость.
Показания
— длительное лечение и профилактика бронхиальной астмы (в т.ч. предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания);
— лечение «аспириновой» астмы и профилактика бронхоспазма физического усилия.
Противопоказания
Детский возраст до 2 лет, повышенная чувствительность к монтелукасту.
Лекарственное взаимодействие
Препарат Синглон может назначаться совместно с другими препаратами, традиционно назначаемыми для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы. Препарат в рекомендованных дозах не оказывал клинически значимого воздействия на фармакокинетику следующих лекарственных средств: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/ норэтистерон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.
AUC монтелукаста в плазме снижалась примерно на 40% у пациентов, которые принимали монтелукаст и фенобарбитал. Поскольку в метаболизме монтелукаста принимает участие CYP3А4, следует проявлять осторожность, особенно у детей, при применении монтелукаста с такими индукторами CYP3А4 как фенитоин, фенобарбитал и рифампицин.
В исследованиях in vitro было установлено, что монтелукаст является мощным ингибитором CYP2С8. Однако результаты исследования клинического взаимодействия монтелукаста и росиглитазона (пример маркерных субстратов для лекарств
(1796)
Дозування
Всередину. Дорослим і підліткам у віці 15 років і старше для лікування бронхіальної астми приймати всередину одну таблетку препарату Синглон 10 мг щоденно ввечері, незалежно від прийому їжі. Загальні рекомендації: Терапевтична дія препарату Синглон на симптоми, пов'язані з бронхіальною астмою, проявляється протягом одного дня. Пацієнту рекомендується продовжувати прийом препарату Синглон як у періоди контрольованого перебігу бронхіальної астми, так і в періоди погіршення перебігу захворювання. Препарат Синглон не слід пбрати спільно з іншими препаратами, що містять те ж саме діюча речовина - монтелукаст. У пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості, печінковою недостатністю корекції дози не потрібно. Дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутні. Доза препарату однакова для пацієнтів жіночої та чоловічої статі. Препарат Синглон можна включати в існуючі режими лікування бронхіальної астми. Інгаляційні глюкокортикостероїди: препарат Сингло�� призначається для лікування бронхіальної астми в якості додаткової терапії пацієнтам, у яких інгаляційні глюкокортикостероїди і використовуються за необхідності бета-адреноміметики короткочасного дії не забезпечують необхідний клінічний контроль захворювання. Монтелукаст не повинен замінювати інгаляційні глюкокортикостероїди. Для дітей віком від 6 до 14 років використовують жувальні таблетки по 5 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
монтелукаст \000910 мг
що відповідно��сприяє монтелукасту натрію 10.4 мг \0009
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 89.3 мг, целюлоза мікрокристалічна 101 89.3 мг, гипролоза 4 мг, натрію кроскармелоза 6 мг, магнію стеарат 1 мг.
Склад плівкової оболонки: Опадрай жовтий 20B32427 5 мг (гіпромелоза 3cP 1.75 мг, гипролоза 1.5 мг, титану діоксид 0.925 мг, макрогол 400 0.5 мг, гіпромелоза 50cP 0.25 мг, барвник заліза оксид жовтий 0.075 мг).Фармакологічна дія
Монтелукаст - специфічний антагоніст лейкотриеновых рецепторів для прийому всередину. Монтелукаст має способнос��ма інгібувати бронхоспазм, зумовлений вдиханням LTD4 в дуже низьких дозах (5 мг). Бронходилатация спостерігається протягом 2-х год після прийому препарату всередину. Ефект бронходилатації, спричинений бета-адреномиметиком, доповнюється дією монтелукаста. Монтелукаст інгібує ранню і пізню фази бронхоспазму, викликаного введенням антигену. Монтелукаст знижує кількість еозинофілів у периферичній крові, в дихальних шляхах (у мокротинні) дорослих пацієнтів і дітей і покращує контроль за перебігом бронхіальної астми.
Монтелукаст істотно покращує ранковий ОФВ (об'єм форсованого видиху) за 1 с, МОСВ (максимальна об'ємна швидкість видиху) і істотно знижує потребу в бета-адреномиметиках.
Монтелукаст посилює дію інгаляційних глюкокортикостероїдів. Монтелукаст істотно послаблює бронхоспазм, що виникає на тлі фізичного навантаження. У пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти та приймають супутні інгаляційні та/або пероральні глюкокортикостероїди, лікування монтелукастом призводить до сущ��му поліпшенню контролю за симптомами бронхіальної астмиФармакокінетика
Абсорбція. Монтелукаст швидко абсорбується після прийому внутрішньо. У дорослих при прийомі натщесерце 10 мг монтелукаста Cmax в плазмі досягається через 3 год. У середньому, біодоступність після прийому внутрішньо становить 64%. Прийом їжі не впливає на біодоступність та Cmax монтелукаста.
Розподіл. Монтелукаст більш ніж на 99% зв'язується з протеїнами плазми. Vd монтелукаста у рівноважному стані становить у середньому 8-11 л. Препарат погано проникає через гематоэнцефа��ический бар'єр. Концентрації монтелукаста через 24 год після застосування препарату були мінімальними у всіх тканинах організму.
Біотрансформація. Монтелукаст інтенсивно піддається метаболізму. При застосуванні терапевтичних доз концентрація метаболітів монтелукаста в плазмі в рівноважному стані у дорослих і дітей не визначається. Передбачається, що в процес метаболізму монтелукаста залучені ізоферменти цитохрому Р450 3А4, 2А6 і 2С9, при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує ізоферменти цитохрому Р450 ��А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Внесок метаболітів у терапевтичне дію монтелукаста мінімальний.
Виведення. Плазмовий кліренс монтелукаста у здорових дорослих людей становить у середньому 45 мл/хв. Після прийому монтелукаста всередину 86% препарату виводиться через кишечник і менше 0.2% - нирками. Препарат та його метаболіти виводяться переважно з жовчю.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Для літніх людей, пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю корекції дози не потрібно. Дослідження у паці��нтов з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, не потребують корекції дози для пацієнтів з нирковою недостатністю. Дані по фармакокінетиці монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (оцінка >9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.Побічні дії
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: підвищена схильність до кровотеч.
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію; эозино��ильные інфільтрати печінки.
Порушення психіки: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, безсоння; дратівливість, неспокій, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресія, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка (суїцідальність).
Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія, судомні напади.
Порушення з боку серця: прискорене серцебиття.
Порушення з боку ШКТ: біль в животі, діарея, сухість у роті, диспепсия, нудота, блювання.
Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), холестатичний гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, поява екхімози, кропив'янка, свербіж, висипка, вузлувата еритема.
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи спазми м'язів.
Загальні розлади та порушення у місці введення: спрага, астенія/пов��шенная втома, дискомфорт, набряки.
Повідомлялося про випадки розвитку синдрому Чарга-Стросса (системний еозинофільний васкуліт) у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, на фоні прийому монтелукаста.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Препарат Синглон не повинен замінювати інгаляційні або пероральні глюкокортикостероїди.
Відсутні дані, що свідчать про можливість зниження дози пероральних глюкокортикостероїдів при супутньому застосуванні препарату Синглон.
У рідкісних випадках у пац��нтів, які приймають препарати для лікування бронхіальної астми, включаючи препарат Синглон, може виникнути системна еозинофілія, іноді супроводжується клінічними проявами васкуліту та синдрому Чарга-Стросса; такий стан зазвичай лікують системними глюкокортикостероїдами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, пов'язані зі зменшенням дози або відміни пероральних глюкокортикостероїдів. Не можна ні вилучити, ні підтвердити ймовірність того, що прийом антагоністів лейкотриеновых рецепторів може бути пов'язаний з виникненням синдрому Ча��га-Стросса. Лікарі повинні знати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулитной висипки, наростання легеневих симптомів, ускладнень з боку серця і/або нейропатії. Пацієнтам, у яких виникли перераховані вище симптоми, слід пройти повторне обстеження, а режим їх лікування повинен бути переглянутий.
Прийом препарату Синглон не впливає на прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів пацієнтами з бронхіальною астмою з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоті.
Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Передбачається, що препарат Синглон не впливає на здатність до керування автомобілем або іншими механізмами. Однак, в дуже рідкісних випадках, у пацієнтів відзначалася сонливість.Свідчення
— тривале лікування та профілактикатика бронхіальної астми (у т. ч. попередження денних і нічних симптомів захворювання);
— лікування «аспірінової» астми і профілактика бронхоспазму фізичного зусилля.Протипоказання
Дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до монтелукасту.Лікарська взаємодія
Препарат Синглон може призначатися разом з іншими препаратами, що традиційно призначаються для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми. Препарат у рекомендованих дозах не чинив клінічно значущого впливу на фарма��окинетику наступних лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/ норетистерон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.
AUC монтелукаста в плазмі знижувалася приблизно на 40% у пацієнтів, які приймали монтелукаст і фенобарбітал. Оскільки в метаболізмі монтелукаста бере участь СУР3А4, слід виявляти обережність, особливо у дітей, при застосуванні монтелукаста з такими індукторами СУР3А4 як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин.
У дослідженнях in vitro було встановлено, що монтелукаст є потужним інгібітором СУР2С8. Проте результати дослідження клінічного взаємодії монтелукаста і росиглитазона (приклад маркерних субстратів для ліків
