Дозировка
Детям в возрасте 2-5 лет препарат Синглон® назначают по 1 таб. жевательной 4 мг ежедневно вечером. Детям в возрасте 6-14 лет препарат Синглон® назначают по 1 таб. жевательной 5 мг ежедневно вечером. Препарат Синглон® следует принимать за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи. Коррекции дозы в пределах данных возрастных групп не требуется. Безопасность и эффективность таблеток жевательных 4 мг для детей в возрасте до 2 лет не установлена. Общие рекомендации Терапевтический эффект препарата Синглон® развивается в течение одних суток после приемая. Пациенту следует продолжать прием препарата Синглон® как в периоды контролируемого течения бронхиальной астмы, так и в периоды ухудшения течения заболевания. У пациентов с почечной недостаточностью, легкой или умеренной степенью печеночной недостаточности коррекции дозы не требуется. Данные для пациентов с тяжелой степенью печеночной недостаточности отсутствуют. Доза препарата не зависит от пола пациента. Терапия препаратом Синглон® в комбинации с другими препаратами для лечения бронхиальной астмы Если препарат Синглон® назначен на фоне приема ингаляционных ГКС, то не следует резко заменять ингаляционные ГКС препаратом Синглон®.
Лекарственная форма
Таблетки жевательные
Состав
монтелукаст натрия 5.2 мг,
что соответствует содержанию монтелукаста 5 мг
Вспомогательные вещества: маннитол - 201.675 мг, целлюлоза микрокристаллическая 101 - 66 мг, гипролоза - 9 мг, кроскармеллоза натрия - 9 мг, ароматизатор вишневый (порошок) - 4.5 мг, аспартам - 1.5 мг, краситель железа оксид желтый (Е172) - 0.125 мг, магния стеарат - 3 мг.
Фармакологическое действие
Монтелукаст обладает высокой степенью сродства и избирательностью связывания с рецепторами цистеиниловых лейкотриенов. Применение монтелукаста ингибирует раннюю и позднюю фазы бронхоспазма. Монтелукаст уменьшает бронхоспазм даже в весьма низких дозах (5 мг). Бронходилатация продолжается в течение 2-х часов после приема препарата внутрь. Эффект бронходилатации, вызванный бета-адреномиметиком, усиливает действие, вызванное монтелукастом. Монтелукаст снижает количество эозинофилов в периферической крови и в дыхательных путях (в мокроте) детей и взрослых и улучшает контроль над клиническим течением бронхиальной астмы.
У взрослых пациентов монтелукаст существенно улучшает утренний объем форсированного выдоха (ОФВ1) за 1 секунду. Монтелукаст усиливает клиническое воздействие ингаляционных ГКС. Монтелукаст уменьшает выраженность дневных (включая кашель, хрипы, затруднение дыхания и ограничение деятельности) и ночных симптомов бронхиальной астмы. Монтелукаст снижает потребность в бета-адреномиметиках и ГКС, применяемых при необходимости (при ухудшении состояния). У пациентов, получающих монтелукаст, отмечается более длительная ремиссия, чем у пациентов, его не принимавших. Терапевтический эффект отмечается уже после приема первой дозы. У детей в возрасте от 2 лет с бронхиальной астмой легкой степени тяжести и эпизодическими обострениями монтелукаст существенно снижает частоту эпизодов обострений бронхиальной астмы и улучшает дыхательную функцию. Ослабляется бронхоспазм, возникающий на фоне физической нагрузки. У пациентов с бронхиальной астмой, чувствительных к ацетилсалициловой кислоте и принимающих сопутствующую терапию ингаляционными и/или пероральными глюкокортикостероидами, лечение монтелукастом приводит к существенному улучшению контроля симптомов бронхиальной астмы.
Фармакокинетика
Всасывание
Cmax в плазме крови достигалась у детей в возрасте от 2 до 5 лет через 2 ч после приема натощак в дозе 4 мг. Средняя Cmax была на 66% выше, в то время как средняя Cmin была ниже, чем у взрослых после приема в дозе 10 мг.
У взрослых пациентов при приеме натощак в дозе 5 мг Cmax достигается через 2 ч после приема. В среднем биодоступность составляет 73%; она снижается до 63% при приеме препарата после обычного приема пищи.
Распределение
Монтелукаст более чем на 99% связывается с белками плазмы. Vd монтелукаста в равновесном состоянии составляет в среднем 8-11 л. Плохо проникает через ГЭБ.
Метаболизм
Монтелукаст подвергается активному метаболизму в печени. В равновесном состоянии после приема в терапевтических дозах концентрации метаболитов монтелукаста в плазме у детей и взрослых не определяются.
Изоферменты цитохрома 3А4, 2А6 и 2С9 вовлечены в метаболизм монтелукаста, но в терапевтических концентрациях монтелукаст не ингибирует изоферменты цитохрома 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6. Метаболиты монтелукаста обладают незначительной фармакологической активностью.
Выведение
Клиренс монтелукаста из плазмы у здоровых взрослых людей составляет в среднем 45 мл/мин. После приема внутрь меченого монтелукаста 86% препарата выводилось в течение 5 дней через кишечник и менее 0.2% - почками. Это свидетельствует о том, что препарат и его метаболиты выводятся преимущественно с желчью. T1/2 монтелукаста у пациентов молодого возраста составляет от 2.7 до 5.5 ч. Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь доз свыше 50 мг.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Исследования у пациентов с почечной недостаточностью не проводились. Поскольку монтелукаст и его метаболиты выводятся с желчью, коррекция дозы у пациентов с почечной недостаточностью не требуется.
Данные о фармакокинетике монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (оценка > 9 по шкале Чайлд-Пью) отсутствуют.
Побочные действия
Ниже приведены неблагоприятные реакции по системно-органным классам в соответствии с классификацией MedDRA, которые часто (>1/100, <1/10) наблюдались у пациентов, получавших монтелукаст.
Для таблеток жевательных 5 мг:
Со стороны нервной системы: головная боль.
Для таблеток жевательных 4 мг:
Со стороны ЖКТ: боль в области живота.
Общие расстройства: жажда.
В ходе постмаркетингового исследования были выявлены следующие неблагоприятные проявления:
Со стороны крови и лимфатической системы: повышенная склонность к кровотечениям.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию; эозинофильные инфильтраты печени.
Со стороны психики: нарушения сна, включая ночные кошмары, галлюцинации, психомоторная гиперактивность (включая раздражительность, беспокойство, возбуждение, включая агрессивное поведение, и тремор), депрессия и бессонница, суицидальные мысли и суицидальное поведение.
Со стороны нервной системы: сонливость, головокружение, парестезия/гиперестезия, судорожные припадки.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: учащенное сердцебиение.
Со стороны ЖКТ: диарея, сухость во рту, диспепсия, тошнота и рвота.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение активности печеночных трансаминаз в сыворотке крови (АСТ, АЛТ), холестатический гепатит, панкреатит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не следует принимать таблетки жевательные препарата Синглон® для купирования острых приступов бронхиальной астмы. При возникновении приступа рекомендуется прменять ингаляционные бета-адреномиметики. При увеличении потребности в бета-адреномиметиках кратковременного действия пациентам следует как можно быстрее обратиться к врачу.
Нельзя резко заменять ингаляционные или пероральные ГКС препаратом Синглон®.
Отсутствуют данные, свидетельствующие о возможности снижения дозы пероральных ГКС при сопутствующем применении препарата Синглон®.
В редких случаях у пациентов, принимающих препараты для лечения бронхиальной астмы, включая монтелукаст, может возникнуть системная эозинофилия, иногда сопровождающаяся клиническими проявлениями васкулита и синдрома Чарга-Стросса; это является показанием для применения системных ГКС. Такие случаи обычно, но не всегда, связаны с уменьшением дозы или отменой пероральных ГКС. Нельзя ни исключить, ни подтвердить вероятность того, что прием антагонистов лейкотриеновых рецепторов может быть связан с возникновением синдрома Чарга-Стросса. Врачи должны быть информированы о возможности возникновения у их пациентов эозинофилии, васкулитной сыпи, нарастания легочных симптомов, осложнений со стороны сердца и/или невропатии. Пациенты, у которых возникли вышеперечисленные симптомы, должны быть обследованы повторно, а режимы их лечения пересмотрены.
Таблетки жевательные препарата Синглон® содержат аспартам - источник фенилаланина. Пациентам с фенилкетонурией следует иметь в виду, что каждая таблетка жевательная 4 мг содержит 1.2 мг аспартама, а каждая таблетка жевательная 5 мг содержит 1.5 мг аспартама.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При приеме таблеток жевательных 5 мг препарата Синглон® могут развиваться головокружение и сонливость, что следует учитывать при необходимости управления автотранспортными средствами или работе с механизмами.
Таблетки жевательные 4 мг назначают детям 2-5 лет.
Показания
Детям 2-5 лет (таблетки жевательные 4 мг) и детям 6-14 лет (таблетки жевательные 5 мг) для:
— длительного лечения и профилактики бронхиальной астмы (в т.ч. предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания);
— лечения бронхиальной астмы у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте и профилактики бронхоспазма физического усилия.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени;
— фенилкетонурия (препарат содержит аспартам);
— детский возраст до 2 лет (для таблеток жевательных 4 мг);
— детский возраст до 6 лет (для таблеток жевательных 5 мг);
— повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из вспомогательных веществ.
С осторожностью следует применять препарат одновременно с индукторами CYP 3A4.
Лекарственное взаимодействие
Препарат Синглон® может назначаться совместно с другими препаратами, традиционно назначаемыми для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы. В рекомендованных дозах препарат не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/норэтистерон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.
AUC монтелукаста в плазме крови снижалась примерно на 40% у пациентов, которые принимали монтелукаст и фенобарбитал. Поскольку в метаболизме монтелукаста принимает участие изофермент CYP3A4, следует проявлять осторожность, особенно у детей, при применении монтелукаста с такими индукторами CYP3A4 как фенитоин, фенобарбитал и рифампицин.
В исследованиях in vitro было установлено, что монтелукаст является мощным ингибитором изофермента CYP2C8. Однако результаты исследования клинического взаимодействия монтелукаста и росиглитазона
(1795)
Дозування
Дітям віком 2-5 років препарат Синглон® призначають по 1 таб. жувальної 4 мг щоденно ввечері. Дітям віком 6-14 років препарат Синглон® призначають по 1 таб. жувальної 5 мг щодня ввечері. Препарат Синглон® слід приймати за 1 год до або через 2 год після прийому їжі. Корекції дози у межах цих вікових груп не потрібно. Безпека та ефективність жувальних таблеток 4 мг для дітей у віці до 2 років не встановлена. Загальні рекомендації Терапевтичний ефект препарату Синглон® розвивається протягом однієї з��струм після приемая. Пацієнту слід продовжувати прийом препарату Синглон® в періоди контрольованого перебігу бронхіальної астми, так і в періоди погіршення перебігу захворювання. У пацієнтів з нирковою недостатністю, легким або помірним ступенем печінкової недостатності корекції дози не потрібно. Дані для пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності немає. Доза препарату не залежить від статі пацієнта. Терапія препаратом Синглон® в комбінації з іншими препаратами для лікування бронхіальної астми Якщо препа��ат Синглон® призначений на тлі прийому інгаляційних ГКС, то не слід різко замінювати інгаляційні ГКС препаратом Синглон®.
Лікарська форма
Таблетки жувальніСклад
монтелукаст натрію 5.2 мг,
що відповідає змісту монтелукаста 5 мг
Допоміжні речовини: манітол - 201.675 мг, целюлоза мікрокристалічна 101 - 66 мг, гипролоза - 9 мг, натрію кроскармелоза - 9 мг, ароматизатор вишневий (порошок) - 4.5 мг, аспартам - 1.5 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0.125 мг, магнію стеарат - 3 мг.Фармакологічна дія��дію
Монтелукаст володіє високим ступенем спорідненості і вибірковістю зв'язування з рецепторами цистеиниловых лейкотрієнів. Застосування монтелукаста пригнічує ранню і пізню фази бронхоспазму. Монтелукаст зменшує бронхоспазм навіть в дуже низьких дозах (5 мг). Бронходилатация триває протягом 2-х годин після прийому препарату всередину. Ефект бронходилатації, спричинений бета-адреномиметиком, посилює дію, викликане монтелукастом. Монтелукаст знижує кількість еозинофілів у периферичній крові і у дихальних шляхах (у мокроті) дітей і дорослих і покращує контроль над клінічним перебігом бронхіальної астми.
У дорослих пацієнтів монтелукаст істотно покращує ранковий обсяг форсованого видиху (ОФВ1) за 1 секунду. Монтелукаст посилює клінічне вплив інгаляційних ГКС. Монтелукаст зменшує вираженість денних (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання та обмеження діяльності) і нічних симптомів бронхіальної астми. Монтелукаст знижує потребу в бета-адреномиметиках і ГКС, застосовуваних при необхідності (при погіршенні з��стояння). У пацієнтів, які отримують монтелукаст, відзначається більш тривала ремісія, ніж у пацієнтів, його не брали. Терапевтичний ефект відзначається вже після прийому першої дози. У дітей віком від 2 років з бронхіальною астмою легкого ступеня тяжкості та епізодичними загостреннями монтелукаст істотно знижує частоту епізодів загострень бронхіальної астми та покращує дихальну функцію. Послаблюється бронхоспазм, що виникає на тлі фізичного навантаження. У пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливим до ацетилсаліцилової кіслоті і приймають супутню терапію інгаляційними та/або пероральними глюкокортикостероїдами, лікування монтелукастом призводить до істотного поліпшення контролю симптомів бронхіальної астми.Фармакокінетика
Всмоктування
Cmax в плазмі крові досягалася у дітей у віці від 2 до 5 років через 2 год після прийому натще в дозі 4 мг. Середня Cmax була на 66% вище, у той час як середня Cmin була нижче, ніж у дорослих після прийому в дозі 10 мг.
У дорослих пацієнтів при прийомі натщесерце в дозі 5 мг Cmax досягається через 2 год після прийому. В середнїм біодоступність становить 73%; вона знижується до 63% при прийомі препарату після звичайного прийому їжі.
Розподіл
Монтелукаст більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми. Vd монтелукаста у рівноважному стані становить у середньому 8-11 л. Погано проникає через ГЕБ.
Метаболізм
Монтелукаст піддається активному метаболізму в печінці. У рівноважному стані після прийому в терапевтичних дозах концентрації метаболітів монтелукаста в плазмі у дітей і дорослих не визначаються.
Ізоферменти цитохрому 3А4, 2А6 і 2С9 залучені в метаболізм монтелукаста, але в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує ізоферменти цитохрому 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Метаболіти монтелукаста мають незначну фармакологічну активність.
Виведення
Кліренс монтелукаста з плазми у здорових дорослих людей становить у середньому 45 мл/хв. Після прийому всередину міченого монтелукаста 86% препарату виводилося протягом 5 днів через кишечник і менше 0.2% - нирками. Це свідчить про те, що препарат і його метаболіти виводяться переваг��нно з жовчю. T1/2 монтелукаста у пацієнтів молодого віку складає від 2.7 до 5.5 ч. Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі внутрішньо доз понад 50 мг.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Дослідження у пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібно.
Дані про фармакокінетику монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (проценка > 9 за шкалою Чайлд-П'ю) немає.Побічні дії
Нижче наведено несприятливі реакції за системно-органним класів відповідно до класифікації MedDRA, які часто (>1/100, <1/10) спостерігалися у пацієнтів, які отримували монтелукаст.
Для жувальних таблеток 5 мг:
З боку нервової системи: головний біль.
Для жувальних таблеток 4 мг:
З боку ШКТ: біль в області живота.
Загальні розлади: спрага.
У ході постмаркетингового дослідження були виявлені наступні несприятливі про��встановлення:
З боку крові та лімфатичної системи: підвищена схильність до кровотеч.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію; еозинофільні інфільтрати печінки.
З боку психіки: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор), депресія і безсоння, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка.
З боку нервової системи: сонливость, запаморочення, парестезія/гіперестезія, судомні напади.
З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття.
З боку ШКТ: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота та блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові (АСТ, АЛТ), холестатичний гепатит, панкреатит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не слід приймати таблетки жувальні препарату Синглон® для лікування гострих нападів бронхіальної астми. При возникновении нападу рекомендується використовувати інгаляційні бета-адреноміметики. При збільшенні потреби в бета-адреномиметиках короткочасного дії пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря.
Не можна різко замінювати інгаляційні або пероральні ГКС препаратом Синглон®.
Відсутні дані, що свідчать про можливість зниження дози пероральних ГКС при супутньому застосуванні препарату Синглон®.
У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймають препарати для лікування бронхіальної астми, включаючи монтелукаст, може виникнути системна еозинофілія, іноді супроводжується клінічними проявами васкуліту та синдрому Чарга-Стросса; це є показанням для застосування системних ГКС. Такі випадки зазвичай, але не завжди, пов'язані зі зменшенням дози або відміни пероральних ГКС. Не можна ні вилучити, ні підтвердити ймовірність того, що прийом антагоністів лейкотриеновых рецепторів може бути пов'язаний з виникненням синдрому Чарга-Стросса. Лікарі повинні бути поінформовані про можливість виникнення у їхніх пацієнтів еозинофілії, васкулитной висипки, наростання легеневих симптомів, ускладнень з боку серця і/або невропатії. Пацієнти, у яких виникли перераховані вище симптоми, повинні бути обстежені повторно, а режими їх лікування переглянуті.
Таблетки жувальні препарату Синглон® містять аспартам - джерело фенілаланіну. Пацієнтам з фенілкетонурією потрібно мати на увазі, що кожна жувальна таблетка 4 мг містить 1.2 мг аспартаму, а кожна жувальна таблетка 5 мг містить 1.5 мг аспартаму.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і упраухвалою механізмами
При прийомі таблеток жувальних 5 мг препарату Синглон® можуть розвиватися запаморочення і сонливість, що слід враховувати при необхідності керування автотранспортними засобами або роботі з механізмами.
Таблетки жувальні 4 мг призначають дітям 2-5 років.Свідчення
Дітям 2-5 років (таблетки жувальні 4 мг) і дітям віком 6-14 років (таблетки жувальні 5 мг) для:
— тривалого лікування і профілактики бронхіальної астми (у т. ч. попередження денних і нічних симптомів захворювання);
— лікування брон��иальной астми у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та профілактики бронхоспазму фізичного зусилля.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки;
— фенілкетонурія (препарат містить аспартам);
— дитячий вік до 2 років (для жувальних таблеток 4 мг);
— дитячий вік до 6 років (для жувальних таблеток 5 мг);
— підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
З обережністю слід застосовувати препарат одновремвійськово з індукторами CYP 3A4.Лікарська взаємодія
Препарат Синглон® може призначатися разом з іншими препаратами, що традиційно призначаються для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми. У рекомендованих дозах препарат не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетистерон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.
AUC монтелукаста в плазмі крові знижувалася приблизно на 40% у пацієнтів, які приймали монтелукаст і фенобарбітал. Оскільки в метаболізмі монтелукаста бере участь ізофермент CYP3A4, слід виявляти обережність, особливо у дітей, при застосуванні монтелукаста з такими індукторами CYP3A4 як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин.
У дослідженнях in vitro було встановлено, що монтелукаст є потужним інгібітором ізоферменту CYP2C8. Проте результати дослідження клінічного взаємодії монтелукаста і росиглитазона
