Дозировка
Синглон таблетки жевательные 4 мг; •дети в возрасте 2–5 лет: 1 таблетка 4 мг 1 раз в сутки (вечером, за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи). Подбирать дозу в этой возрастной группе пациентов не требуется; •безопасность и эффективность таблеток 4 мг у детей в возрасте до 2 лет не установлены. Применение Синглона таблеток жевательных 4 мг и 5 мг в контексте других способов лечения БА: •Синглон можно назначать дополнительно к уже проводимой терапии; •лечение монтелукастом обеспечивает дополнительный терапевтический эффект у пациентов, применяющих ингаляционные кортикостероиды, поэтому при достижении стабилизации состояния пациента возможно постепенное снижение дозы последних под наблюдением врача; •нельзя внезапно заменять ингаляционные или пероральные кортикостероиды Синглоном, если препарат применяется как дополнительная терапия к ним (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Лекарственная форма
таблетки жевательные
Состав
Монтелукаст 4 мг ,
Вспомогательные в-ва: маннитол, МКЦ, гипролоза, кроскармеллоза натрия, вишневый ароматизатор, аспартам, магния стеарат
Фармакологическое действие
Цистеинил-лейкотриены (LTC4, LTD4, LTE4) — мощные воспалительные эйкозаноиды, которые высвобождаются из разных клеток, включая мастоциты и эозинофилы. Это важные проастматические медиаторы, которые связываются с цистеинил-лейкотриеновыми рецепторами (Cys-LT) в дыхательных путях человека и служат причиной симптомов со стороны дыхательных путей, включая бронхоконстрикцию, нарушение проницаемости стенок сосудов, выделение слизи и накопление эозинофилов.
Действующее вещество монтелукаст проявляет высокую аффинность и селективность к рецепторам Cys-LT1. Известно, что монтелукаст в низких дозах (5 мг) снижает бронхоконстрикцию, вызванную ингаляцией LTD4. Бронходилатацию отмечают на протяжении 2 ч после перорального приема монтелукаста. Эффекты бронходилатации ?-агониста и монтелукаста были аддитивными. Лечение монтелукастом снижает как раннюю, так и позднюю фазу бронхоконстрикции, вызванную антигеном. Известно, что лечение монтелукастом взрослых и детей в возрасте 2–14 лет значительно уменьшает количество эозинофилов в дыхательных путях (выявленных в мокроте) и периферической крови, улучшая при этом клинический контроль астмы.
Фармакокинетика
Абсорбция. Монтелукаст быстро всасывается после перорального приема. Для таблетки жевательной 5 мг Cmax у взрослых была достигнута через 2 ч после приема натощак. Средняя пероральная биодоступность составляла 73% и уменьшалась до 63% при приеме с пищей. У детей в возрасте 2–5 лет Cmax была достигнута через 2 ч после приема натощак таблетки жевательной 4 мг. Для таблетки 10 мг Cmax у взрослых достигается через 3 ч после приема натощак, средняя пероральная биодоступность составляет 64%, прием пищи не влияет на биодоступность и Cmax.
Распределение. Монтелукаст более чем на 99% связывается с белками плазмы крови. Объем распределения монтелукаста в состоянии равновесия составляет в среднем 8–11 л. Исследования с монтелукастом, меченым радиоактивным изотопом, указывают на минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрация радиоактивного материала через 24 ч после приема была минимальной во всех других тканях.
Метаболизм. Монтелукаст метаболизируется экстенсивно. В исследованиях с применением терапевтических доз концентрацию метаболитов монтелукаста в плазме крови в состоянии равновесия не выявляли ни у взрослых, ни у детей.
Исследования in vitro с использованием микросомов печени человека указывают, что в метаболизме монтелукаста принимают участие изоферменты цитохрома CYP 3A4, 2A6 и 2C9. Дальнейшие исследования с микросомами печени человека показали, что монтелукаст в терапевтических концентрациях в плазме крови не подавляет цитохромы P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 или 2D6. Влияние метаболитов на терапевтический эффект монтелукаста минимальное.
Выведение. Плазменный клиренс монтелукаста составляет в среднем 45 мл/мин у здоровых взрослых добровольцев. После приема пероральной дозы монтелукаста, меченного радиоактивным изотопом, 86% радиоактивности выведено с калом на протяжении 5 дней и <0,2% — с мочой. Наряду с данными о биодоступности препарата при пероральном приеме это свидетельствует о том, что монтелукаст и его метаболиты почти полностью выводятся с желчью.
Побочные действия
о побочных реакциях сообщалось с частотой >1/100–<1/10. Известно, что при продолжительном лечении у взрослых и детей профиль безопасности не изменялся. Сообщалось о таких побочных эффектах со стороны органов и систем:
со стороны системы крови и лимфатической системы: повышенная склонность к кровотечениям;
со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, эозинофильная инфильтрация печени;
психические нарушения: нарушение сна, включая ночные кошмары, галлюцинации, психомоторная гиперактивность (раздражительность, беспокойство, ажитация, включая агрессивное поведение, тремор), депрессия, бессонница;
со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия, судороги;
со стороны сердца: ощущение сердцебиения;
со стороны ЖКТ: боль в животе, диарея, сухость во рту, нарушения пищеварения, тошнота, рвота.
со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня трансаминаз в плазме крови (AлАТ, AсАТ), холестатический гепатит;
со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангиоэдема, склонность к возникновению кровоподтеков, крапивница, зуд, высыпания;
со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: артралгия, миалгия, в том числе мышечные спазмы;
общие нарушения и нарушения, связанные с приемом препарата: астения/усталость, недомогание, отеки, жажда.
Во время лечения монтелукастом пациентов с БА отмечены единичные случаи развития синдрома Черджа — Стросса (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
•пациентов необходимо предупредить, чтобы они не принимали пероральный Синглон для лечения острых приступов БА и применяли соответствующее лечение в случае ухудшения течения заболевания. Если возникает приступ, необходимо применять ингаляционные б-агонисты короткого действия. Пациенты должны обратиться к врачу как можно скорее, если возникает потребность в увеличении количества ингаляций б-агонистов короткого действия;
•нельзя внезапно заменять ингаляционные кортикостероиды Синглоном;
•нельзя заменять пероральные кортикостероиды Синглоном;
•нет данных, которые указывают на то, что дозы пероральных кортикостероидов могут быть снижены, если Синглон применяется как дополнительная терапия;
•иногда у пациентов, которые принимают противоастматические средства, в том числе монтелукаст, может возникать системная эозинофилия (иногда с клиническими признаками васкулита с сопутствующим синдромом Черджа — Стросса) — состояние, которое часто лечится системными кортикостероидами. Эти случаи обычно, но не всегда, были связаны со снижением дозы или прекращением терапии пероральными кортикостероидами. Возможно, что развитие синдрома Черджа — Стросса связано с применением антагонистов лейкотриеновых рецепторов, но это пока нельзя ни исключить, ни подтвердить. Врач должен соблюдать осторожность в случае возникновения у пациентов эозинофилии, васкулярной сыпи, ухудшения легочных симптомов, развития осложнений со стороны сердца и/или невропатии. Пациенты, у которых возникают эти симптомы, должны быть обследованы, а терапия — корректирована;
•Синглон таблетки жевательные 4 мг содержат аспартам — источник фенилаланина. Пациенты с фенилкетонурией должны учитывать, что каждая жевательная таблетка 4 мг содержит 1,2 мг аспартама;
•безопасность и эффективность таблеток жевательных 4 мг у детей в возрасте до 2 лет не установлены;
•Синглон таблетки жевательные 5 мг содержат аспартам — источник фенилаланина. Пациенты с фенилкетонурией должны учитывать, что каждая жевательная таблетка 5 мг содержит 1,5 мг аспартама;
•даже в период лечения Синглоном пациенты с аспиринзависимой астмой не должны принимать ацетилсалициловую кислоту и другие НПВП;
•пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или нарушением всасывания глюкозы и галактозы не следует принимать данный препарат.
Период беременности и кормления грудью. Применение монтелукаста в период беременности не изучали. По данным мирового маркетингового опыта, у детей, матери которых принимали монтелукаст в период беременности, иногда отмечали врожденные дефекты конечностей. Большинство этих женщин принимали также и другие препараты для лечения БА. Причинная связь между этими случаями и применением монтелукаста не доказана. При назначении Синглона в период беременности необходимо учесть соотношение польза/риск.
Неизвестно, проникает ли монтелукаст в грудное молоко. При назначении Синглона в период кормления грудью необходимо учесть соотношение польза/риск.
Дети. Безопасность и
Показания
•для лечения БА:
•как дополнительная терапия у пациентов с персистирующей БА легкой и средней степени, которая адекватно не контролируется ингаляционными кортикостероидами и бета-агонистами короткого действия, применяемыми в качестве средств первой помощи;
•как альтернативное средство ингаляционным кортикостероидам, которые применяют в низких дозах в случаях невозможности их дальнейшего применения у пациентов с персистирующей БА легкой тяжести, в анамнезе которых в последнее время не отмечали тяжелых приступов астмы, требующих применения пероральных кортикостероидов.
Для профилактики бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой.
Противопоказания
повышенная чувствительность к монтелукасту или любому из вспомогательных веществ препарата.
Детский возраст до 2 лет (для Синглона таблеток жевательных 4 мг и 5 мг), до 15 лет — для Синглона таблеток 10 мг.
Лекарственное взаимодействие
монтелукаст можно принимать с другими препаратами, которые обычно применяют для профилактики и лечения БА. В исследовании взаимодействий рекомендуемая клиническая доза монтелукаста не оказывала клинически значимых эффектов на фармакокинетику таких препаратов: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные противозачаточные средства (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин. AUC монтелукаста в плазме крови добровольцев уменьшилась приблизительно на 40% при приеме фенобарбитала. Поскольку монтелукаст метаболизируется CYP 3A4, необходимо соблюдать осторожность, особенно у детей, при одновременном применении монтелукаста с индукторами CYP 3A4, такими как фенитоин, фенобарбитал и рифампицин. Исследования in vitro показали, что монтелукаст является мощным ингибитором CYP 2C8.
(1794)
Дозування
Синглон, таблетки жувальні 4 мг; •діти у віці 2-5 років-1 таблетка 4 мг 1 раз на добу (ввечері, за 1 год до або через 2 год після прийому їжі). Підбирати дозу в цій віковій групі пацієнтів не вимагається; •безпека і ефективність таблеток 4 мг у дітей у віці до 2 років не встановлені. Застосування Синглона жувальних таблеток 4 мг і 5 мг в контексті інших способів лікування БА: •Синглон можна призначати додатково до вже проведеної терапії; •лікування монтелукастом забезпечує додатковий терапевтичний ефект �� пацієнтів, які застосовують інгаляційні кортикостероїди, тому при досягненні стабілізації стану пацієнта можливе поступове зниження дози останніх під наглядом лікаря; •не можна раптово замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди Синглоном, якщо препарат застосовується як додаткова терапія до них (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).
Лікарська форма
таблетки жувальніСклад
Монтелукаст 4 мг ,
Допоміжні в-ва: манітол, МКЦ, гипролоза, кроскармелоза натрію, ароматизатор вишневий, аспартам, магнія стеаратФармакологічна дія
Цистеинил-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) — потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоциты і еозинофіли. Це важливі проастматические медіатори, які зв'язуються з цистеинил-лейкотриеновыми рецепторами (Cys-LT) у дихальних шляхах людини і служать причиною симптомів з боку дихальних шляхів, включаючи бронхоконстрикцию, порушення проникності стінок судин, виділення слизу та накопичення еозинофілів.
Діюча речовина монтелукаст проявляе�� високу афінність і селективність до рецепторів Cys-LT1. Відомо, що монтелукаст у низьких дозах (5 мг) знижує бронхоконстрикцию, викликану інгаляцією LTD4. Бронходилатацию відзначають протягом 2 год після перорального прийому монтелукаста. Ефекти бронходилатації ?-агоніста і монтелукаста були адитивними. Лікування монтелукастом знижує як ранню, так і пізню фазу бронхоконстрикции, викликану антигеном. Відомо, що лікування монтелукастом дорослих і дітей віком 2-14 років значно зменшує кількість еозинофілів у дихальних пут��х (виявлених у мокротинні) і периферичної крові, покращуючи при цьому клінічний контроль астми.Фармакокінетика
Абсорбція. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Для таблетки жувальної 5 мг Cmax у дорослих була досягнута через 2 год після прийому натще. Середня пероральна біодоступність становила 73% і зменшувалася до 63% при прийомі з їжею. У дітей у віці 2-5 років Cmax була досягнута через 2 год після прийому натще таблетки жувальної 4 мг. Для таблетки 10 мг Cmax у дорослих досягається через 3 год після прийому натщесерце, середня�� пероральна біодоступність становить 64%, прийом їжі не впливає на біодоступність та Cmax.
Розподіл. Монтелукаст більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукаста в стані рівноваги становить в середньому 8-11 л. Дослідження з монтелукастом, міченим радіоактивним ізотопом, вказують на мінімальне проникнення через ГЕБ. Крім того, концентрація радіоактивного матеріалу через 24 год після прийому була мінімальною у всіх інших тканинах.
Метаболізм. Монтелукаст метаболиз��нання екстенсивно. У дослідженнях із застосуванням терапевтичних доз концентрацію метаболітів монтелукаста в плазмі крові в стані рівноваги не виявляли ні у дорослих, ні у дітей.
Дослідження in vitro з використанням микросомов печінки людини вказують, що у метаболізмі монтелукаста беруть участь ізоферменти цитохрому CYP 3A4, 2A6 і 2C9. Подальші дослідження з микросомами печінки людини показали, що монтелукаст у терапевтичних концентраціях у плазмі крові не пригнічує цитохромы P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2С19 або 2D6. Вплив метабо��итов на терапевтичний ефект монтелукаста мінімальне.
Виведення. Плазмовий кліренс монтелукаста становить в середньому 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після прийому пероральної дози монтелукаста, міченого радіоактивним ізотопом, 86% радіоактивності виведено з калом протягом 5 днів і <0,2% — з сечею. Поряд з даними про біодоступності препарату при пероральному прийомі це свідчить про те, що монтелукаст та його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.Побічні дії
про побічні реакції сообщалось з частотою >1/100–<1/10. Відомо, що при тривалому лікуванні у дорослих і дітей профіль безпеки не змінювався. Повідомлялося про такі побічні ефекти з боку органів та систем:
з боку системи крові та лімфатичної системи: підвищена схильність до кровотеч;
з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки;
психічні порушення: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, психомоторна гіперактивність (раздраж��ність, неспокій, ажитація, включаючи агресивну поведінку, тремор), депресія, безсоння;
з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія, судоми;
з боку серця: відчуття серцебиття;
з боку ШКТ: біль в животі, діарея, сухість у роті, порушення травлення, нудота, блювання.
з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (Алт, Аст), холестатичний гепатит;
з боку шкіри і підшкірної клітковини: ангіоедема, з��лонность до виникнення синців, кропив'янка, свербіж, висипання;
з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі м'язові спазми;
загальні порушення та порушення, пов'язані з прийомом препарату: астенія/втома, нездужання, набряки, спрага.
Під час лікування монтелукастом пацієнтів з БА відзначені поодинокі випадки розвитку синдрому Черджа — Стросса (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
•пацієнтів необхідно попередити, щоб вони не принимали пероральний Синглон для лікування гострих нападів БА і застосовували відповідне лікування у разі погіршення перебігу захворювання. Якщо виникає напад, необхідно застосовувати інгаляційні б-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні звернутися до лікаря якомога швидше, якщо виникає потреба у збільшенні кількості інгаляцій б-агоністів короткої дії;
•не можна раптово замінювати інгаляційні кортикостероїди Синглоном;
•не можна замінювати пероральні кортикостероїди Синглоном;
•немає даних, доякі вказують на те, що дози пероральних кортикостероїдів можуть бути знижені, якщо Синглон застосовується як додаткова терапія;
•іноді у пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може виникнути системна еозинофілія (іноді з клінічними ознаками васкуліту з супутнім синдромом Черджа — Стросса) — стан, що часто лікується системними кортикостероїдами. Ці випадки зазвичай, але не завжди, були пов'язані зі зниженням дози або припиненням терапії пероральними кортикостероидами. Можливо, що розвиток синдрому Черджа — Стросса пов'язано із застосуванням антагоністів лейкотриеновых рецепторів, але це поки не можна ні вилучити, ні підтвердити. Лікар повинен дотримуватися обережності у разі виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулярної висипки, погіршення легеневих симптомів, розвитку ускладнень з боку серця і/або невропатії. Пацієнти, у яких виникають ці симптоми, повинні бути обстежені, а терапія — корректирована;
•Синглон, таблетки жувальні 4 мг містять аспартам — джерело фенілаланіну. Пацієнти з фенілкетонурією повинні враховувати, що кожна жувальна таблетка 4 мг містить 1,2 мг аспартаму;
•безпека і ефективність жувальних таблеток 4 мг у дітей у віці до 2 років не встановлені;
•Синглон, таблетки жувальні 5 мг містять аспартам — джерело фенілаланіну. Пацієнти з фенілкетонурією повинні враховувати, що кожна жувальна таблетка 5 мг містить 1,5 мг аспартаму;
•навіть у період лікування Синглоном пацієнти з аспиринзависимой астмою не повинні приймати ацетилсаліцилову кислоту та інші НПВП;
•пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.
Період вагітності і годування груддю. Застосування монтелукаста в період вагітності не вивчали. За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, іноді відзначали вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також інші препарати для лікування БА. Причинна�� зв'язок між цими випадками та застосуванням монтелукаста не доведена. При призначенні Синглона в період вагітності необхідно врахувати співвідношення користь/ризик.
Невідомо, чи виділяється монтелукаст у грудне молоко. При призначенні Синглона в період годування груддю необхідно врахувати співвідношення користь/ризик.
Діти. Безпека іСвідчення
•для лікування БА:
•як додаткова терапія у пацієнтів з персистуючою БА легкого та середнього ступеня, яка адекватно не контролюється інгаляційними кортикостероїдами і ��ета-агоністами короткої дії, що застосовуються як засоби першої допомоги;
•як альтернативний засіб інгаляційним кортикостероїдам, які застосовують у нижчих дозах у випадках неможливості їх подальшого застосування у пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня тяжкості, в анамнезі яких останнім часом не відзначали тяжких нападів астми, що вимагають застосування пероральних кортикостероїдів.
Для профілактики бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням.Протипоказання
підвищена чутливості до гавкотуь до монтелукасту або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.
Дитячий вік до 2 років (для Синглона жувальних таблеток 4 мг і 5 мг), до 15 років — для Синглона таблеток 10 мг.Лікарська взаємодія
монтелукаст можна приймати з іншими препаратами, які зазвичай застосовують для профілактики і лікування БА. У дослідженні взаємодій рекомендована клінічна доза монтелукаста не надавала клінічно значущих ефектів на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні противозачаточнті кошти (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин. AUC монтелукаста в плазмі крові добровольців зменшилася приблизно на 40% при прийомі фенобарбіталу. Оскільки монтелукаст метаболізується CYP 3A4, необхідно дотримуватися обережності, особливо у дітей, при одночасному застосуванні монтелукаста з індукторами CYP 3A4, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин. Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8.