Дозировка
Внутрь. Рекомендуемая доза для большинства взрослых пациентов составляет 50 мг примерно за 1 час до сексуальной активности. С учетом эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая кратность применения - один раз в сутки. Нарушения функции почек При легкой и среднетяжелой степени почечной недостаточности (КК 30-80 мл/мин) корректировка дозы не требуется. Нарушения функции печени Поскольку выведение силденафила нарушается у пациентов с повреждением печени (в частности, при циррозе), дозу силденафила следует снизить до 25 мг. Совместное применение с другими лекарственными средствами При совместном применении с ритонавиром максимальная разовая доза силденафила не должна превышать 25 мг, а кратность применения - 1 раз в 48 час (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). При совместном применении с ингибиторами изофермента цитохрома CYP3A4 (эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол) начальная доза силденафила должна составлять 25 мг (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих альфа-адреноблокаторы, прием силденафила следует начинать только после достижения стабилизации гемодинамики у этих пациентов. Следует также рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы силденафила (см. разделы «Особые указания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Пожилые пациенты Корректировка дозы силденафила не требуется.
Передозировка
При однократном приеме препарата в дозе до 800 мг нежелательные явления были сопоставимы с таковыми при приеме препарата в более низких дозах, но встречались чаще. Лечение симптоматическое. Гемодиализ не ускоряет клиренс силденафила, так как последний активно связывается с белками плазмы и не выводится почками.
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета. На изломе таблетки видны два слоя - ядро белого или почти белого цвета и пленочная оболочка.
Состав
Активное вещество: силденафила цитрат - 140,4800 мг (в пересчёте на силденафил основание - 100.0000 мг).
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 120.0000 мг. целлюлоза микрокристаллическая - 87,7200 мг. кроскармеллоза натрия - 16.0000 мг, повидон - К25 - 12.0000 мг, магния стеарат - 3.8000 мг.
Состав оболочки: опадрай II 85F205024 голубой - 12,0000 мг, в том числе: поливиниловый спирт - 4.8000 мг; макрогол - 4000 - 2.4240 мг; алюминиевый лак с красителями ипдигокармином и бриллиантовым голубым - 0,7476 мг; краситель железа оксид желтый -0,0324 мг; тальк - 1.7760 мг: титана диоксид - 2,2200 мг.
Фармакологическое действие
Силденафил - мощный селективный ингибитор циклического гуанозинмонофосфата (цГМФ)- специфической фосфодиэстеразы 5-го тина (ФДЭ5).
Механизм действия.
Реализация физиологического механизма эрекции связана с высвобождением оксида азота (NО) в кавернозном теле во время сексуальной стимуляции. Это, в свою очередь, приводит к увеличению уровня цГМФ, последующему расслаблению гладкомышечной ткани кавернозного тела и увеличению притока крови.
Силденафил не оказывает прямого расслабляющего действия на изолированное кавернозное тело человека, но усиливает эффект оксида азота (NО) посредством ингибирования ФДЭ5, которая ответственна за распад цГМФ.
Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 in vitro, его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов фосфодиэстеразы:
ФДЭ6 - в 10 раз; ФДЭ1 - более чем в 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7, ФДЭ11 - более чем в 700 раз. Силденафил в 4000 раз более селективен в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3,
что имеет важнейшее значение, поскольку ФДЭ3 является одним из ключевых ферментов регуляции сократимости миокарда.
Обязательным условием эффективности силденафила является сексуальная стимуляция.
Фармакокинетика
Фармакокинетика силденафила в рекомендуемом диапазоне доз носит линейный характер.
Всасывание
После приема внутрь силденафил быстро всасывается. Абсолютная биодоступность в среднем составляет около 40 % (от 25 % до 63 %). In vitro силденафил в концентрации около 1,7 нг/мл (3,5 нМ) подавляет активность ФДЭ5 человека на 50 %. После однократного приема силденафила в дозе 100 мг средняя максимальная концентрация свободного силденафила в плазме крови (Сmах) мужчин составляет около 18 нг/мл (38 нМ). Сmах при приеме силденафила внутрь натощак достигается в среднем в течение 90 мин. При приеме в сочетании с жирной пищей скорость всасывания снижается: Сmах уменьшается в среднем на 29 %, а время достижения максимальной концентрации (Тmах) увеличивается на 60 мин, однако степень абсорбции достоверно не изменяется (площадь под фармакокинетической кривой концентрация-время (AUC) снижается на 11 %).
Распределение
Объем распределения силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л. Связь с белками плазмы силденафила и его основного циркулирующего N-деметильного метаболита составляет примерно 96% и не зависит от общей концентрации препарата. Менее 0.0002% дозы (в среднем 188 нг) обнаружено в сперме через 90 мин после приема силденафила.
Метаболизм
Силденафил метаболизируется, главным образом, в печени под действием изофермента цитохрома CYP3A4 (основной путь) и изофермента цитохрома CYP2C9 (минорный путь). Основной циркулирующий активный метаболит, образующийся в результате N-деметилирования силденафила, подвергается дальнейшему метаболизму. Селективность действия этого метаболита в отношении ФДЭ сопоставима с таковой силденафила, а его активность в отношении ФДЭ5 in vitro составляет около 50 % активности силденафила. Концентрация метаболита в плазме крови здоровых добровольцев составляла около 40 % от концентрации силденафила. N-деметильный метаболит подвергается дальнейшему метаболизму; период его полувыведения (Т1/2) составляет около 4 час.
Выведение
Общий клиренс силденафила составляет 41 л/час, а конечный Т1/2 - 3-5 час. После приема внутрь также как после внутривенного введения синделафвл выводится в виде метаболитов, в основном, кишечником (около 80 % пероральной дозы) и, в меньшей степени, почками (около 13 % пероральной дозы).
Фармакокинетики у особых групп пациентов:
Пожилые пациенты
У пожилых (65 лет и старше) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного силденафила в плазме примерно на 40% выше, чем у молодых (18-45 лет). Возраст не оказывает клинически значимого влияния на частоту развития побочных эффектов.
Нарушения функции почек
При легкой (клиренс креатинина 50-80 мл/мин) и умеренной (клиренс креатинина 30-49 мл/мин) степени почечной недостаточности фармакокинетика силденафила после однократного приема внутрь 50 мг не изменяется. При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина < 30 мл/мин) клиренс силденафила снижается, что приводит к примерно двукратному увеличению площади под фармакокинетической кривой концентрация-время (AUC на 100%) и Сmах (88%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.
Нарушения функции печени
У пациентов с циррозом печени (стадии А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению AUC (84%) и Сmах(47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы. Фармакокинетика силденафила у больных с тяжелыми нарушениями функции печени (стадия С по классификации Чайлд-Пью) не изучалась.
Побочные действия
Обычно побочные эффекты силденафила слабо или умеренно выражены и носят преходящий характер.
В исследованиях с применением фиксированной дозы показано, что частота некоторых нежелательных явлений повышается с увеличением дозы.
При использовании препарата в дозах, превышавших рекомендуемые, нежелательные явления были сходными с отмеченными выше, но обычно встречались чаще.
Нарушения общего состояния: боль в груди, общая слабость.
Аллергические реакции: реакции повышенной чувствительности (в т.ч. кожная сыпь), синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный пекролиз (синдром Лайела). Нарушения со стороны центральной и периферической нервной системы: сонливость, инсульт, обморок, гипестезия, транзиторная ишемическая атака, судороги в т.ч. рецидивирующие.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, повышение или снижение АД, инфаркт миокарда, фибрилляция предсердий, желудочковая аритмия, нестабильная стенокардия, внезапная смерть.
Нарушения со стороны органов дыхания: носовое кровотечение.
Нарушения со стороны пищеварительной системы: рвота, тошнота, сухость слизистой оболочки полости рта.
Нарушения со стороны органа зрения: боль в глазах, покраснение глаз/инъекции склер, поражение конъюнктивы, нарушение слезоотделения, передняя ишемическая оптическая нейропатия, окклюзия сосудов сетчатки, дефекты полей зрения.
Нарушения со стороны органон слуха: вертиго, шум в ушах, глухота.
Нарушения со стороны со стороны опорно-двигательного аппарата: миалгия.
Нарушения со стороны репродуктивной системы: длительная эрекция и/или приапизм, гематоспермия и кровотечение из полового члена.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Для диагностики нарушений эрекции, определения их возможных причин и выбора адекватного лечения необходимо собрать полный медицинский анамнез и провести тщательное физикальное обследование. Средства лечения эректильной дисфункции должны использоваться с осторожностью у пациентов с анатомической деформацией полового члена (ангуляция. кавернозный фиброз, болезнь Пейрони). или у пациентов с факторами риска развития приапизма (серповидноклеточная анемия, множественная миелома, лейкемия) (см. раздел «С осторожностью»).
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, не следует назначать мужчинам, для которых сексуальная активность нежелательна.
В случае сохранения эрекции более 4 часов следует обратиться за медицинской помощью. Если терапия приапизма не проведена своевременно, это может привести к повреждению тканей полового члена и необратимой утрате потенции.
Сексуальная активность представляет определенный pиск при наличии заболеваний сердца, поэтому перед началом любой терапии по поводу нарушений эрекции врачу
следует направить пациента на обследование состояния сердечно-сосудистой системы. Сексуальная активность нежелательна у пациентов с сердечной недостаточностью, нестабильной стенокардией, перенесенным в последние 6 месяцев инфарктом миокарда или инсультом, жизнеугрожающими аритмиями, артериальной гипертензией (АД > 170/100 мм рт. ст.) или гипотонией (АД < 90/50 мм рт. ст.). В клинических исследованиях показано отсутствие различий в частоте развития инфаркта миокарда (1.1 на 100 человек в год) или частоте смертности от сердечно-сосудистых заболеваний (0.3 на 100 человек в год) у пациентов, получавших силденафил, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо. Сердечно-сосудистые осложнения
В ходе постмаркетингового применения силденафила для лечения эректильной дисфункции сообщалось о таких нежелательных явлениях, как серьезные сердечно-сосудистые осложнения (в т.ч. инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, внезапная сердечная смерть, желудочковая аритмия, геморрагический инсульт, транзиториая ишемическая атака, гипертензия и гипотензия), которые имели временную связь с применением силденафила. Большинство этих пациентов, но не все из них, имели факторы риска сердечно-сосудистых осложнений. Многие из указанных нежелательных явлений наблюдались вскоре после сексуальной активности, и некоторые из них отмечались после приема силденафила без последующей сексуальной активности. Не представляется возможным установить наличие прямой связи между отмечавшимися нежелательными явлениями и указанными или иными факторами.
Гипотензия
Силденафил оказывает системное вазодилатирующее действие, приводящее к преходящему снижению АД. что не является клинически значимым явлением и не приводит к каким-либо последствиям у большинства пациентов. Тем не менее, до назначения силденафила врач должен тщательно оценить риск возможных нежелательных проявлений вазодилатирующего действия у пациентов с соответствующими заболеваниями, особенно на фоне сексуальной активности. Повышенная восприимчивость к вазодилататорам наблюдается у больных с обструкцией выходного тракта левого желудочка (стеноз аорты, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также с редко встречающимся синдромом множественной системной атрофии, проявляющимся тяжелым нарушением регуляции АД со стороны вегетативной нервной системы. 11оскольку совместное применение силденафила и а-адреноблокаторов может привести к симптоматической гипотензии у отдельных чувствительных пациентов, препарат следуете
осторожностью назначать пациентам, принимающим Ф-адрено,блокаторы (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами)). Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимагощих альфа-адреноблокаторы. прием силденафила следует начинать только после достижения стабилизации показателей гемодинамики у этих пациентов. Следует также рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы силденафила (см. раздел «Способ применения и дозы»). Врач должен проинформировать пациентов о том, какие действия следует предпринять в случае появления симптомов постуральной гипотензии.
Зрительные нарушения
Были отмечены редкие случаи развития передней неартериитной ишемической невропатии зрительного нерва как причины ухудшения или потери зрения на фоне применения всех ингибиторов ФДЭ5, включая силденафил. Большинство этих пациентов имели факторы риска, такие как экскавация (углубление) диска зрительного нерва, возраст старше 50 лет, сахарный диабет, артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца, гиперлипидемия и курение. У небольшого числа пациентов с наследственным пигментным ретинитом имеются генетически детерминированные нарушения функций фосфодиэстсраз сетчатки глаза. Сведения о безопасности применения силденафила у пациентов с пигментным ретинитом отсутствуют.
Нарушения слуха
В некоторых постмаркетинговых и клинических исследованиях сообщается о случаях внезапного ухудшения или потери слуха, связанных с применением всех ингибиторов ФДЭ5. включая силденафил. Большинство этих пациентов имели факторы риска внезапного ухудшения или потери слуха. Причинно-следственной связи между применением ингибиторов ФДЭ5 и внезапным ухудшением слуха или потерей слуха не установлено. В случае внезапного ухудшения слуха или потери слуха на фоне приема силденафила следует немедленно проконсультироваться с врачом.
Кровотечения
Силденафил усиливает антиагрегантный эффект нитропруссида натрия, донатора оксида азота, на тромбоциты человека in vitro. Данные о безопасности применения силденафила у пациентов со склонностью к кровоточивости или обострением язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки отсутствуют, поэтому силденафил у этих пациентов следует применять с осторожностью (см. раздел «С осторожностью»). Частота носовых кровотечений у пациентов с ЛГ, связанной с диффузными заболеваниями соединительной ткани, была выше (силденафил 12.9 %. плацебо 0 %), чем у пациентов с первичной легочной гипертензией (силденафил 3,0 %, плацебо 2.4 %). У пациентов, получавших силденафил в сочетании с антагонистом витамина К, частота носовых кровотечений была выше (8.8 %), чем у пациентов, не принимавших антагонист витамина К (1.7 %).
Применение соеместно с другими средствами лечения нарушений эрекции
Безопасность и эффективность силденафила совместно с другими средствами лечения нарушений эрекции не изучались, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется (см. раздел «Противопоказания»).
Влияние на способность к вождению автомобиля и управлению механизмами
Поскольку при приеме силденафила возможно снижение АД, развитие хроматопсии, затуманенного зрения, следует внимательно относиться к индивидуальному действию препарата, особенно в начале лечения и при изменении режима дозирования, и соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта. Силденафил эффективен только при наличии сексуальной стимуляции.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к силденафилу или любому другому компоненту препарата. Применение у пациентов, получающих постоянно или с перерывами донаторы оксида азота, органические нитраты или нитриты в любых формах, поскольку силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Применение у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна (например, с тяжелыми сердечно-сосудистыми заболеваниями, такими как тяжелая сердечная недостаточность, нестабильная стенокардия).
Артериальная гипотензия (артериальное давление менее 90/50 мм рт. сг.).
Хроническая почечная недостаточность тяжелой степени тяжести.
Перенесенное в течение последних шести месяцев нарушение мозгового кровообращения или инфаркт миокарда.
Наследственные дегенеративные заболевания сетчатки, в том числе пигментный ретинит.
Непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
Одновременный прием ритонавира.
Безопасность и эффективность силденафила при совместном применении с другими средствами лечения нарушений эрекции не изучались, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется (см. раздел «Особые указания»).
По зарегистрированному показанию силденафил не предназначен для применения у детей до 18 лет.
По зарегистрированному показанию силденафил не предназначен для применения у женщин.
С осторожностью
Артериальная гипертензия (АД > 170/100 мм рт. ст.).
Сердечная недостаточность.
Жизнеугрожающие аритмии.
Анатомическая деформация полового члена (ангуляция, кавернозный фиброз или болезнь Пейрони) (см. раздел «Особые указания»).
Заболевания, предрасполагающие к развитию приапизма (серповидно-клеточная анемия, множественная миелома, лейкоз, тромбоцитемия) (см. раздел «Особые указания»). Пациенты с эпизодами развития передней неартериитной ишемической нейропатии зрительного нерва в анамнезе.
Заболевания, сопровождающиеся кровотечением.
Обострение язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки.
Одновременный прием альфа-адреноблокаторов.
Применение при беременности и в период лактации
По зарегистрированному показанию препарат не предназначен для применения у женщин.
Лекарственное взаимодействие
Влияние других лекарственных средств на фармакокинетику силденафила
Метаболизм силденафила происходит в основном под действием изоферментов цитохрома CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9, поэтому ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить клиренс силденафила, а индукторы, соответственно, увеличить клиренс силденафила. Отмечено снижение клиренса силденафила при одновременном применении ингибиторов изофермента цитохрома CYP3A4 (кетоконазол, эритромицин, циметмдин). Циметидин (800 мг), неспецифичсский ингибитор изофермента цитохрома CYP3A4, при совместном приеме с силденафилом (50 мг) вызывает повышение концентрации силденафила в плазме на 56 %. Однократный прием 100 мг силденафила совместно с эритромицином (по 500 мг/сутки 2 раза в день в течение 5 дней), специфическим ингибитором изофермента цитохрома CYP3A4. на фоне достижения постоянной концентрации эритромицина в крови, приводит к увеличению AUC силденафила на 182%. При совместном приеме силденафила (однократно 100 мг) и саквинавира (1200 мг/день 3 раза в день), ингибитора ВИЧ-прогсазы и изофермента цитохрома CYP3A4, на фоне достижения постоянной концентрации саквинавира в крови Сmах силденафила повышалась на 140 %, a AUC увеличивалась на 210 %. Силденафил не оказывает влияния на фармакокинетику саквинавира. Более сильные ингибиторы изофермента цитохрома CYP3A4. такие как кетоконазол и итраконазол, могут вызывать и более сильные изменения фармакокинетики селденафила.
Одновременное применение силденафила (однократно 100мг) и ритонавира (по 500мг 2 раза в сутки), ингибитора ВИЧ-протеазы и сильного ингибитора цитохрома Р450, на фоне\0009
достижения постоянной концентрации ритонавира в крови приводит к увеличению Сmax силденафила на 300 % (в 4 раза), a AUC на 1000 % (в 11 раз). Через 24 часа концентрация
силденафила в плазме крови составляет около 200 нг/мл (после однократного применения одного силденафила - 5 нг/мл).
Если силденафил принимают в рекомендуемых дозах пациенты, получающие одновременно сильные ингибиторы изофермепта цитохрома CYP3A4, то Сmax свободного силденафила не превышает 200 нМ, и препарат хорошо переносится.
Однократный прием антацида (магния гидроксида/алюминия гидроксида) не влияет на биодоступность силденафила.
Ингибиторы изофермента цитохрома CYP2C9 (толбутамид, варфарии), изофермента цитохрома CYP2D6 (селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, ингибиторы АПФ и антагонисты кальция, не оказывают влияния на фармакокинетику силденафила. Азитромицин (500 мг/сут в течение 3 дней) не оказывает влияния на AUC, Сmax, Тmax, константу скорости выведения и Т1/2 силденафила или его основного циркулирующего метаболита.
Влияние силденафила на другие лекарственные средства
Силденафил является слабым ингибитором изоферментов цитохрома Р450 - 1А2, 2С9. 2С19, 2D6,2Е1 и 3А4 (И150 > 150 мкмоль). При приеме силденафила в рекомендуемых дозах его Сmax составляет около 1 мкмоль, поэтому маловероятно, что силденафил может повлиять на клиренс субстратов этих изоферментов.
Силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов как при длительном применении последних, так и при их назначении по острым показаниям. В связи с этим, применение силденафила в сочетании с нитратами или донаторами оксида азота противопоказано.
При одновременном приеме альфа-адреноблокатора доксазозина (4 мг и 8 мг) и силденафила (25 мг. 50 мг и 100 мг) у пациентов с доброкачественной гиперплазией простаты со стабильной гемодинамикой среднее дополнительное снижение систолического/диастолического АД в положении лежа на спине составляло 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. и 8/4 мм рт. ст., соответственно, а в положении стоя - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рг. ст. и 4/5 мм рт. ст., соответственно. Сообщается о редких случаях развития у таких пациентов симптоматической постуральной гипотензии, проявлявшейся в виде головокружений (без обморока). У отдельных чувствительных пациентов, получающих альфа-адреноблокаторы, одновременное применение силденафила может привести к симптоматической гипотензии.
Признаков значительного взаимодействия с толбутамидом (250 мг) или варфарином (40мг), которые метаболизируются изоферментом цитохрома С VP2C9, не выявлено. Силденафил (100 мг) не оказывает влияния на фармакокинетику ингибиторов ВИЧ-протеазы, саквинавира и ритонавира, являющихся субстратами изофермента цитохрома CYP3A4. при их постоянном уровне в крови.
Силденафил (50 мг) не вызывает дополнительного увеличения времени кровотечения при приеме ацетилсалициловой кислоты (150 мг).
Силденафил (50 мг) не усиливает гипотензивное действие алкоголя у здоровых добровольцев при максимальной концентрации алкоголя в крови в среднем 0.08 % (80 мг/дл).
У больных с артериальной гипертонией признаков взаимодействия силденафила (100 мг) с амлодипином не выявлено. Среднее дополнительное снижение АД в положении лежа составляет 8 мм рт. ст. (систолического) и 7 мм рт. ст. (диастолического).
Применение силденафила в сочетании с антигипертензивными средствами не приводит к возникновению дополнительных побочных эффектов.
При одновременном применении силденафила с бозентаном (индуктором изоферментов CYP3A4, CYP2C9) отмечалось снижение AUC и Сmax силденафила на 62.6% и 52.4% соответственно. Силденафил увеличивал AUC и Сmax бозентана на 49.8% и 42% соответственно.
(2564)
Дозування
Всередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або зменшена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування - один раз в добу. Порушення функції нирок При легкій і середньотяжкій ступені ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібно. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафіла порушується у пацієнтів з ушкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід знизити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами При одночасному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування - 1 раз на 48 год (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При спільному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол), початкова доза силденафілу повинна з��залишати 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, силденафіл слід розпочинати тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти літнього віку Коригування дози силденафілу не потрібно.Передозировка
При одноразовому прийомі препарату у дозах до 800 мг небажані явища були порівнянні з такими при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.
Лікарська форма
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору. На зламі таблетки видно два шари - ядро білого або майже білого кольору і плівкова оболонка.Склад
Активне речовину: силденафілу цитрат - 140,4800 мг (у перерахуванні на силденафіл підстава - 100.0000 мг).
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 120.0000 мг. целюлоза мікрокристалічна - 87,7200 мг. кроскармелоза натрію - 16.0000 мг повідон - К25 - 12.0000 мг, магнію стеарат - 3.8000 мг.
Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12,0000 мг, у тому числі: полівініловий спирт - 4.8000 мг; макрогол - 4000 - 2.4240 мг; алюмінієвий лак з барвниками ипдигокармином і діамантовим блакитним - 0,7476 мг; барвник заліза оксид жовтий -0,0324 мг; тальк - 1.7760 мг: титану діоксид - 2,2200 мг.Фармакологічна дія
Силденафіл - могутній селективний інгібітор циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)- специфічної фосфодіестерази 5-го тіна (ФДЭ5).
Механізм дії.
Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана з вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, в свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслабленню гладком'язових тканини кавернозного тіла і збільшення припливу крові.
Силденафіл не чинить прямої расслабляющйого дії на ізольоване кавернозное тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) шляхом інгібування ФДЭ5, яка відповідальна за розпад цГМФ.
Силденафіл селектівен відносно ФДЭ5 in vitro, його активність відносно ФДЭ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів фосфодіестерази:
ФДЭ6 - в 10 разів; ФДЭ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7, ФДЭ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селектівен відносно ФДЭ5 в порівнянні з ФДЭ3,
що має найважливіше значення, оскільки ФДЭ3 ється одним з ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.
Обов'язковою умовою ефективності силденафілу є сексуальна стимуляція.Фармакокінетика
Фармакокінетика силденафілу у рекомендованому діапазоні доз носить лінійний характер.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40 % (від 25 % до 63 %). In vitro силденафіл в концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність ФДЭ5 людини на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі крові (Смах) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Смах при прийомі силденафілу всередину натщесерце досягається в середньому протягом 90 хв. При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Смах зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Тмах) збільшується на 60 хв, однак ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) зменшується на 11 %).
Розподіл
r /> Об'єм розподілу силденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л. Зв'язок з білками плазми силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту становить приблизно 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявлено в спермі через 90 хв після прийому силденафілу.
Метаболізм
Силденафіл метаболізується, головним чином, в печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) і ізоферменту цитохрому CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий а��адміністративний метаболіт, що утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту відносно ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, а його активність відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові здорових добровольців становила близько 40 % від концентрації силденафілу. N-деметильный метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год.
Виведення
Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий Т1/2 - 3-5 год. Після прийому всередину також як після внутрішньовенного введення синделафвл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80 % пероральної дози) і меншою мірою нирками (близько 13% від пероральної дози).
Фармакокінетики у особливих груп пацієнтів:
Літні пацієнти
У літніх (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значимого впливу на частоту розвитку побічних ефектів.
Порушення функції нирок
При легкій (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) і помірною (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) ступеня ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC на 100%) та Смах (88%) у порівнянні з такими показателями при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А і В за класифікацією Чайлд-Пью) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax(47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С за класифікацією Чайлд-П'ю) не вивчалася.Побічні дії
Зазвичай побічні ефекти силденафила слабко або помірно виражені та носять минущий характер.
У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується з підвищенням дози.
При використанні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
Порушення загального стану: біль у грудях, загальна слабкість.
Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (у т. ч. шкірні висипання), синдром Стівенса-Джонсона, токсический епідермальний пекролиз (синдром Лайєлла). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: сонливість, інсульт, непритомність, гіпестезія, транзиторна ішемічна атака, судоми в т. ч. рецидивуючі.
Порушення з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова смерть.
Порушення з боку органів дихання: носова кровотеча.
Порушення з боку травної�� системи: блювання, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота.
Порушення з боку органа зору: біль в очах, почервоніння очей/ін'єкція склер, ураження кон'юнктиви, порушення сльозовиділення, передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки, дефекти полів зору.
Порушення з боку органон слуху: вертиго, шум у вухах, глухота.
Порушення з боку з боку опорно-рухового апарату: міалгія.
Порушення з боку репродуктивної системи: тривала ерекція і/або пріапізм, гем��тоспермия і кровотеча із статевого члена.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція. кавернозний фіброз, хвороба Пейроні). або у пацієнтів з факторами ризику розвитку пріапізму (серповидн��клітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія) (див. розділ «З обережністю»).
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.
У разі збереження ерекції понад 4 год слід звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія пріапізму не проведено своєчасно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та незворотної втрати потенції.
Сексуальна активність становить певний ризик за наявності заболеваній серця, тому перед початком будь-якої терапії з приводу порушень ерекції лікаря
слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів з серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним в останні 6 місяців інфаркт міокарда або інсультом, жизнеугрожающими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотензією (АТ < 90/50 мм рт. ст.). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку инфар��та міокарда (1.1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0.3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення
У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (у т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, транзиториая ішемічна атака, гіпертензія та гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато із зазначених небажаних явищ, що спостерігались невдовзі після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Не представляється можливим встановити наявність прямого зв'язку між отмечавшимися небажаними явищами і зазначеними або іншими факторами.r />
Гіпотензія
Силденафіл чинить системну вазодилатуючу дію, що приводить до минущого зменшення артеріального тиску. що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення силденафілу лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатирующего дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на фоні сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорам спостерігається у хворих з обструкциеї вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з рідко зустрічається синдром множинної системної атрофії, що проявляється тяжким порушенням регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи. 11оскольку спільне застосування силденафілу і а-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат прямуєте
обережністю призначати пацієнтам, які приймають Ф-адрено,блокатори (див. розділ «Взаємодія з іншимиі лікарськими засобами)). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, принимагощих альфа-адреноблокатори. силденафіл слід розпочинати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар має інформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.
Зорові порушенняня
Були відзначені поодинокі випадки розвитку передньої неартериитной ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЭ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія і куріння. У невеликої кількості хворих із спадковим пігментним ретинітом є генетично детерминир��ванні порушення функцій фосфодиэстсраз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з пігментним ретинітом відсутні.
Порушення слуху
В деяких і постмаркетингових клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язаних із застосуванням всіх інгібіторів ФДЭ5. включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику для раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЭ5 і раптовим погіршенийием слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху чи втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем.
Кровотечі
Силденафіл посилює антиагрегантный ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту, на тромбоцити людини in vitro. Дані про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки відсутні, тому силденафіл у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛГ, пов'язаної з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вище (силденафіл 12.9 %. плацебо 0 %), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0 %, плацебо 2.4 %). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вища (8.8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1.7 %).
Застосування соеместно з іншими засобами лікування порушень ерекції
Безопасност�� і ефективність силденафілу з іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив на здатність до водіння автомобіля і керуванню механізмами
Оскільки при прийомі силденафілу можливо зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсии, затуманеного зору, слід уважно ставитися до індивідуального дії препарату, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування, і дотримуватися обережності при вож��нні автотранспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Лікування порушень ерекції, які характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту. Силденафіл є ефективним тільки при наявності сексуальної стимуляції.Протипоказання
Підвищена чутливість до силденафілу або до будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, получающи�� постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити в будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Застосування у пацієнтів, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як тяжка серцева недостатність, нестабільна стенокардія).
Артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск менше 90/50 мм рт. сг.).
Хронічна по��ечная недостатність тяжкого ступеня тяжкості.
Перенесений протягом останніх шести місяців порушення мозкового кровообігу або інфаркт міокарда.
Спадкові дегенеративні захворювання сітківки, в тому числі пігментний ретиніт.
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
Одночасний прийом ритонавіру.
Безпека та ефективність силденафілу при одночасному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування під��бных комбінацій не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»).
За зареєстрованим показання силденафіл не призначений для застосування у дітей до 18 років.
За зареєстрованим показання силденафіл не призначений для застосування у жінок.
З обережністю
Артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.).
Серцева недостатність.
Жизнеугрожающие аритмії.
Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»).
/> Захворювання, що призводять до розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку передньої неартериитной ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі.
Захворювання, що супроводжуються кровотечею.
Загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
Одночасний прийом альфа-адреноблокаторів.
Застосування при вагітності і в період лактації
За зареєстрованим показу��ію препарат не призначений для застосування у жінок.Лікарська взаємодія
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу
Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори, відповідно, збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, эритромиц��н, циметмдин). Циметидин (800 мг), неспецифичсский інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу разом з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4. на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%. При спільному прийомі силденафілу (100 мг одноразово) та саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітора ВІЛ-прогсазы і ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Смах силденафілу підвищувалася на 140 %, a AUC збільшувалася на 210 %. Силденафіл не чинить впливу на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4. такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати й більш сильні зміни фармакокінетики селденафила.
Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100мг) та ритонавіру (500 мг 2 рази на добу), інгібітори ВІЛ-протеази і сильного інгибитора цитохрому Р450, на тлі\0009
досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Смах силденафілу на 300 % (в 4 рази), a AUC на 1000 % (в 11 разів). Через 24 години концентрація
силденафілу в плазмі крові становить приблизно 200 нг/мл після одноразового застосування силденафілу - 5 нг/мл).
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори изофермепта цитохрому CYP3A4, то Смах вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься.
Однеразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.
Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарии), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні і тиазидоподобные діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи кальцію, не впливають на фармакокінетику силденафілу. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Смах, Тмах, константу швидкості виведення і Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Вплив силденафілу на інші лікарські засоби
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9. 2С19, 2D6,2Е1 та 3А4 (И150 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу у рекомендованих дозах його Смах становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Силденафіл підсилює гіпотензивну дію нітратів при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх гострим показаннями. У зв'��і з цим, застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано.
При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозина (4 мг і 8 мг) і силденафіл (25 мг. 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині становила 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. і 8/4 мм рт. ст., відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рг. ст. і 4/5 мм рт. ст., відповідно. Повідомляється про р��дких випадках розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, проявлявся у вигляді запаморочення (без непритомності). У окремих чутливих пацієнтів, які отримували альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії.
Ознак значного взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому З VP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквинавір та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту цитохрому CYP3A4. при їх постійному рівні в крові.
Силденафіл (50 мг) не спричиняє додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальному концентрації алкоголю в крові в середньому 0.08 % (80 мг/дл).
У хворих з артеріальною гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниженняження АТ в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) і 7 мм рт. ст. (діастолічного).
Застосування силденафілу в поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до виникнення додаткових побічних ефектів.
При одночасному застосуванні силденафілу з бозентаном (індуктором ізоферментів CYP3A4, СУР2С9) відзначалося зниження AUC і Смах силденафілу на 62.6% і 52.4% відповідно. Силденафіл збільшував AUC і Смах бозентана на 49.8% і 42% відповідно.
