Дозировка
Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. Рекомендуемая максимальная доза препарата Сиалис® составляет 20 мг. Максимальная рекомендованная частота приема - 1 раз/ Сиалис® принимают как минимум за 16 мин до предполагаемой сексуальной активности. Пациенты могут осуществлять попытку полового акта в любое время в течение 36 ч после приема препарата для того, чтобы установить оптимальное время ответа на прием препарата.
Передозировка
При однократном назначении здоровым добровольцам в дозе 500 мг/ и пациентам с эректильной дисфункцией - многократно до 100 мг/, нежелательные эффекты были такими же, как и при применении препарата в более низких дозах.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, миндалевидные, с надписью "С 20" на одной стороне
Состав
тадалафил 20 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза), кроскармеллоза натрия , микрокристаллическая целлюлоза, магния стеарат, натрия лаурилсульфат.
Состав пленочной оболочки: Opadry II желтый - лактозы моногидрат, гипромеллоза, титана диоксид, триацетин, краситель железа оксид желтый
Фармакологическое действие
Препарат для лечения нарушений эрекции. Является обратимым селективным ингибитором специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ5) цГМФ. Когда сексуальное возбуждение вызывает местное высвобождение оксида азота, ингибирование ФДЭ5 тадалафилом приводит к повышению уровня цГМФ в кавернозном теле полового члена. Следствием этого является релаксация гладких мышц артерий и приток крови к тканям полового члена, что и вызывает эрекцию. Тадалафил не оказывает эффекта при отсутствии сексуального стимулирования.
Исследования in vitro показали, что тадалафил является селективным ингибитором ФДЭ5. ФДЭ5 - фермент, обнаруженный в гладких мышцах кавернозного тела, в гладких мышцах сосудов внутренних органов, в скелетных мышцах, тромбоцитах, почках, легких, мозжечке.
Действие тадалафила на ФДЭ5 является более активным, чем на другие фосфодиэстеразы. Тадалафил в 10 000 раз активнее в отношении ФДЭ5, чем в отношении ФДЭ1, ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7, которые локализуются в сердце, головном мозге, кровеносных сосудах, печени, лейкоцитах, скелетных мышцах и в других органах. Тадалафил в 10 000 раз активнее блокирует ФДЭ5, чем ФДЭ3 - фермент, который обнаруживается в сердце и кровеносных сосудах. Эта селективность в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3 имеет важное значение, поскольку ФДЭ3 является ферментом, принимающим участие в сокращении сердечной мышцы. Кроме того, тадалафил приблизительно в 700 раз активнее в отношении ФДЭ5, чем в отношении ФДЭ6, обнаруженной в сетчатке и являющейся ответственной за фотопередачу.
Тадалафил также проявляет действие в 9000 раз более мощное в отношении ФДЭ5, по сравнению с его влиянием на ФДЭ8, в 9 и 10 и в 14 раз более мощное в отношении ФДЭ5, по сравнению с ФДЭ11. Распределение в тканях и физиологические эффекты ингибирования ФДЭ8-ФДЭ11 до настоящего времени не выяснены.
Тадалафил улучшает эрекцию и возможность проведения успешного полового акта.
Препарат действует в течение 36 ч. Эффект проявляется уже через 16 мин после приема препарата при наличии сексуального возбуждения.
Тадалафил у здоровых лиц не вызывает достоверного изменения систолического и диастолического АД, по сравнению с плацебо, в положении лежа (среднее максимальное снижение АД составляет 1.6/0.8 мм рт.ст. соответственно) и стоя (среднее максимальное снижение АД составляет 0.2/4.6 мм рт.ст. соответственно). Тадалафил не вызывает достоверного изменения ЧСС.
Тадалафил не вызывает изменений распознавания цвета (голубой/зеленый), что объясняется его низким сродством к ФДЭ6. Кроме того, не отмечается влияния тадалафила на остроту зрения, электроретинограмму, внутриглазное давление и размер зрачка.
С целью оценки влияния тадалфила при ежедневном приеме на сперматогенез было проведено несколько исследований. Ни в одном из исследований не наблюдалось нежелательного влияния на морфологию сперматозоидов и их подвижность. В одном из исследований было выявлено снижение средней концентрации сперматозоидов по сравнению с плацебо. Снижение концентрации сперматозоидов было связано с более высокой частотой эякуляции. Кроме того, тадалафил не вызывал нежелательных изменений содержания тестостерона, ЛГ и ФСГ в плазме крови, по сравнению с плацебо.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь тадалафил быстро всасывается. Cmax достигается в среднем через 2 ч. Скорость и степень всасывания не зависят от приема пищи. Время приема препарата (утро или вечер) не имеет клинически значимого эффекта на скорость и степень всасывания.
Фармакокинетика тадалафила у здоровых лиц линейна в отношении времени и дозы. В диапазоне доз от 2.5 до 20 мг AUC увеличивается пропорционально дозе. Css в плазме достигаются в течение 5 дней при приеме препарата 1 раз/
Фармакокинетика тадалафила у пациентов с нарушением функции эрекции аналогична фармакокинетике препарата у лиц без нарушения функции эрекции.
Распределение
Средний Vd составляет около 63 л, что указывает на то, что тадалафил распределяется в тканях организма. В терапевтических концентрациях 94% тадалафила связывается с белками плазмы. У здоровых лиц менее 0.0005% введенной дозы обнаружено в сперме.
Метаболизм
Метаболизируется главным образом с участием изофермента CYP3A4. Основным циркулирующим метаболитом является метилкатехолглюкуронид. Он в 13 000 раз менее активен в отношении ФДЭ5, чем тадалафил. Следовательно, этот метаболит вряд ли является клинически значимым.
Выведение
У здоровых лиц средний клиренс тадалафила при приеме внутрь составляет 2.5 л/ч, а средний T1/2 - 17.5 ч. Тадалафил выводится преимущественно в виде неактивных метаболитов, в основном с калом (около 61%) и в меньшей степени с мочой (около 36%).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У здоровых людей пожилого возраста (65 лет и более) определяется более низкий клиренс тадалафила, что выражается в увеличении AUC на 25% по сравнению со здоровыми лицами в возрасте от 19 до 45 лет. Это различие не является клинически значимым и не требует подбора дозы.
У пациентов с почечной недостаточностью, включая пациентов, находящихся на гемодиализе, AUC больше, чем у здоровых лиц. Связывание с белками не изменяется при нарушении функции почек.
Фармакокинетика тадалафила у пациентов с легкой или среднетяжелой печеночной недостаточностью сравнима с таковой у здоровых лиц. В отношении пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C по шкале Чайлд-Пью) данных не имеется.
У пациентов с сахарным диабетом на фоне применения тадалафила AUC была меньше примерно на 19%, чем у здоровых лиц. Это различие не является не требует изменения дозы.
Побочные действия
Наиболее часто: головная боль (11%), диспепсия (7%).
Побочные эффекты обычно незначительные или средние по степени выраженности, транзиторные и уменьшаются при продолжении приема препарата.
Возможно: боль в спине, миалгия, головокружение, заложенность носа, приливы крови к лицу.
Редко: отек век, боль в глазах, гиперемия конъюнктивы.
Очень редко: реакции повышенной чувствительности (включавшие высыпания, крапивницу и отек лица, синдром Стивенса-Джонсона и эксфолиативный дерматит); артериальная гипотензия (у пациентов, которые уже принимали антигипертензивные средства), гипертензия и синкопе; боль в животе и гастроэзофагеальный рефлюкс; гипергидроз (повышенная потливость); приапизм и задержка эрекции; расплывчатое зрение, неартериальная передняя ишемическая невропатия зрительного нерва, окклюзия вен сетчатки, нарушение полей зрения, мигрень, носовое кровотечение.
У пациентов с сердечно-сосудистыми факторами риска: инфаркт миокарда, внезапная кардиогенная смерть, инсульт, боль в груди, ощущение сердцебиения, тахикардия. Однако невозможно точно определить связаны ли эти явления непосредственно с этими факторами риска, с тадалафилом, с сексуальным возбуждением, или с комбинацией этих или других факторов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью (класс C по шкале Чайлд-Пью), поскольку данные контролируемых клинических исследований по безопасности и эффективности применения препарата Сиалис® у данной категории пациентов отсутствуют.
Необходима осторожность при назначении препарата Сиалис® пациентам, принимающим альфа1-адреноблокаторы, например, доксазозин, поскольку одновременное применение в некоторых случаях может привести к симптоматической артериальной гипотензии. При изучении клинической фармакологии у 18 здоровых добровольцев, принимавших тадалафил в однократной дозе, не наблюдалось симптоматической артериальной гипотензии при одновременном введении альфа1-адреноблокатора тамсулозина.
Сексуальная активность имеет потенциальный риск для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Поэтому лечение эректильной дисфункции, в т.ч. с применением препарата Сиалис®, не следует проводить у мужчин с такими заболеваниями сердца, при которых сексуальная активность не рекомендована.
Следует учитывать потенциальный риск развития осложнений при сексуальной активности у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы: инфаркт миокарда в течение последних 90 дней; нестабильная стенокардия или стенокардия, возникающая во время полового акта; хроническая сердечная недостаточность (II функциональный класс и выше по классификации NYHA), развившаяся в течение последних 6 месяцев; неконтролируемые нарушения сердечного ритма; артериальная гипотензия (АД менее 90/50 мм рт.ст.) или неконтролируемая артериальная гипертензия; инсульт, перенесенный в течение последних 6 месяцев.
С осторожностью следует применять Сиалис® у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин), при почечной недостаточности средней степени тяжести (КК от 31 до 50 мл/мин), у пациентов с предрасположенностью к приапизму (например, при серповидно-клеточной анемии, множественной миеломе или лейкемии) или у пациентов с анатомической деформацией полового члена (например, при ангуляции, кавернозном фиброзе или болезни Пейрони).
Имеются сообщения о возникновении приапизма при применении ингибиторов ФДЭ5, включая тадалфил. Пациент должен быть проинформирован о необходимости немедленного обращения к врачу в случае возникновения эрекции, продолжающейся 4 ч и более. Несвоевременное лечение приапизма приводит к повреждению тканей полового члена, в результате этого может наступить долговременная потеря потенции.
Безопасность и эффективность комбинации препарата Сиалис® с другими видами лечения эректильной дисфункции не изучались. Поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется.
Как и другие ФДЭ5 ингибиторы, тадалафил обладает системными сосудорасширяющими свойствами, что может приводить к транзиторному снижению АД.
Показания
эректильная дисфункция (ЭД);
симптомы нижних мочевых путей у пациентов с доброкачественной гиперплазией предстательной железы;
эректильная дисфункция у пациентов с симптомами нижних мочевых путей на фоне доброкачественной гиперплазии предстательной железы.
Противопоказания
— одновременный прием препаратов, содержащих любые органические нитраты;
— применение у лиц в возрасте до 18 лет;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Лекарственное взаимодействие
Влияние других препаратов на тадалафил
Тадалафил в основном метаболизируется с участием фермента CYP3A4. Селективный ингибитор CYP3A4 кетоконазол в дозе 400 мг/ увеличивает AUC тадалафила в однократной дозе на 312%, а Cmax - на 22%, а кетоконазол в дозе 200 мг/ увеличивает воздействие тадалафила, принятого в однократной дозе 107% и Cmax - на 25%, относительно AUC и величин Cmax только для одного тадалафила.
Ритонавир (200 мг 2), ингибитор CYP3A4, 2С9, 2С19 и 2D6, увеличивает AUC тадалфила в однократной дозе на 524% без изменения Cmax. Несмотря на то, что специфические взаимодействия не изучались, можно предположить, что другие ингибиторы ВИЧ-протеазы, например, саквинавир, а также ингибиторы CYP3A4, такие как эритромицин и итраконазол, повышают активность тадалафила.
Селективный индуктор CYP3A4 рифампин (рифампицин, 600/мг/), уменьшает AUC тадалафила в однократной дозе на 88% и Cmax на 46%, относительно AUC и величин Cmax только для одного тадалафила.
(2558)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Рекомендована максимальна доза препарату Сіаліс® становить 20 мг. Максимальна рекомендована частота прийому - 1 раз/ Сіаліс® приймають як мінімум за 16 хвилин до передбачуваної сексуальної активності. Пацієнти можуть здійснювати спробу статевого акту у будь-який час протягом 36 годин після прийому препарату для того, щоб встановити оптимальний час відповіді на прийом препарату.Передозування
При одноразовому призначенні здоровим добровольцям у дозі 500 мг/ та пацієнтам з ер��ктильной дисфункцією - багаторазово до 100 мг/, небажані ефекти були такими ж, як і при застосуванні препарату у нижчих дозах.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, мигдалеподібні, з написом "С 20" на одній стороніСклад
тадалафіл 20 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза), натрію кроскармелоза , целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.
Склад плівкової оболонки: Opadry II жовтий - лактози моногидрат, гіпромелоза, титану діоксид, триацетин, барвник заліза оксид жовтийФармакологічна дія
Препарат для лікування порушень ерекції. Є оборотним селективним інгібітором специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЭ5) цГМФ. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЭ5 тадалафілом приводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозному тілі статевого члена. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій і притока крові до тканин статевого члена, що і викликає ерекцію. Та��алафил не надає ефекту за відсутності сексуального стимулювання.
Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЭ5. ФДЭ5 - фермент, виявлений в гладких м'язах кавернозного тіла, в гладких м'язах судин внутрішніх органів, в скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях, мозочку.
Дія тадалафілу на ФДЭ5 є активнішою, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл в 10 000 разів активніше відносно ФДЭ5, чим відносно ФДЭ1, ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7, які локалізуються в серці, головному мозге, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м'язах і інших органах. Тадалафіл в 10 000 разів активніше блокує ФДЭ5, чим ФДЭ3 - фермент, який виявляється в серці і кровоносних судинах. Ця селективність відносно ФДЭ5 в порівнянні з ФДЭ3 має важливе значення, оскільки ФДЭ3 є ферментом, який бере участь в скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше відносно ФДЭ5, чим відносно ФДЭ6, виявленою в сітківці і є відповідальною за фотопередачу.
Тадалафіл та��ж проявляє дію в 9000 разів більш потужне відносно ФДЭ5, в порівнянні з його впливом на ФДЭ8, 9 і 10, і в 14 разів більше потужне відносно ФДЭ5, в порівнянні з ФДЭ11. Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЭ8-ФДЭ11 до цього часу не з'ясовані.
Тадалафіл покращує ерекцію і можливість проведення успішного статевого акту.
Препарат діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому препарату при наявності сексуального збудження.
Тадалафіл у здорових осіб не викликає достоїнства��ерного зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску порівняно з плацебо, у положенні лежачи (середнє максимальне зниження артеріального тиску становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) і стоячи (середнє максимальне зниження артеріального тиску становить 0.2/4.6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірного зміни ЧСС.
Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю до ФДЭ6. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.
З метою оцінки впливу тадалфила при щоденному прийомі на сперматогенез було проведено декілька досліджень. У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їх рухомість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів порівняно з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів було пов'язано з більш високою частотою еякуляції. Крім того, тадалафіл не викликав небажаних змін вмісту тестостерону, ЛГ та ФСГ у плазмі крові, порівняно з плацебо.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину тадалафіл швидко всмоктується. Cmax досягається в середньому через 2 год. Швидкість і ступінь всмоктування не залежать від прийому їжі. Час прийому препарату (ранок або вечір) не має клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.
Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна відносно часу та дози. В діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css в плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз/
Ф��рмакокинетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням функції ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у осіб без порушення функції ерекції.
Розподіл
Середній Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється в тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу зв'язується з білками плазми. У здорових осіб менше 0.0005% введеної дози виявлено в спермі.
Метаболізм
Метаболізується головним чином за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом єя метилкатехолглюкуронид. Він у 13 000 разів менш активний відносно ФДЭ5, ніж тадалафіл. Отже, цей метаболіт навряд чи є клінічно значущим.
Виведення
У здорових осіб середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній T1/2 - 17.5 ч. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному з калом (близько 61%) і меншою мірою з сечею (приблизно 36%).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У здорових людей літнього віку (65 років і більше) визначається більш низькії кліренс тадалафілу, що виражається в збільшенні AUC на 25% у порівнянні зі здоровими особами віком від 19 до 45 років. Ця розбіжність не є клінічно значущим і не потребує підбирання дози.
У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, AUC більше, ніж у здорових осіб. Зв'язування з білками не змінюється при порушенні функції нирок.
Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою або середньотяжкій печінковою недостатністю порівнянна з такою у здорових осіб. щодо пацієнтів з важким��ї печінковою недостатністю (клас C за шкалою Чайлд-П'ю) даних немає.
У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була менше приблизно на 19%, ніж у здорових осіб. Це розходження не є не вимагає зміни дози.Побічні дії
Найбільш часто: головний біль (11%), диспепсія (7%).
Побічні ефекти зазвичай незначні або середні за ступенем вираженості, транзиторні і зменшуються при продовженні прийому препарату.
Можливо: біль у спині, міалгія, запаморочення, закладеність носа, прили��и крові до обличчя.
Рідко: набряк повік, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви.
Дуже рідко: реакції підвищеної чутливості (включали висипання, кропив'янку та набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит); артеріальна гіпотензія (у пацієнтів, які вже приймали антигіпертензивні засоби), гіпертензія і синкопе, біль у животі та гастроезофагеальний рефлюкс; гіпергідроз (підвищена пітливість); пріапізм і затримка ерекції; розпливчастий зір, неартериальная передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, порушення полів зору, мігрень, носова кровотеча.
У пацієнтів з серцево-судинними факторами ризику: інфаркт міокарда, раптова кардиогенная смерть, інсульт, біль у грудях, відчуття серцебиття, тахікардія. Однак неможливо точно визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, з сексуальним збудженням, або з комбінацією цих або інших факторів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас C за шкалою Чайлд-П'ю), оскільки дані контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки та ефективності застосування препарату Сіаліс® у цієї категорії пацієнтів відсутні.
Необхідна обережність при призначенні препарату Сіаліс® пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, наприклад, доксазозин, оскільки одночасне застосування деяких випадках може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії. При вивченні клінічної фармакології у 18 здорових добровольцев, брали тадалафіл в одноразовій дозі, не спостерігалося симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному введенні альфа1-адреноблокатора тамсулозину.
Сексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректільной дисфункції, в т. ч. з застосуванням препарату Сіаліс®, не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.
Слід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень прі сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів; нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту; хронічна серцева недостатність (ІІ функціональний клас і вище за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 місяців; неконтрольовані порушення серцевого ритму; артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або неконтрольована артеріальна гіпертензія; інсульт, перенесений протягом останніх 6 місяців.
З обережністю слід застосовувати Сіаліс® у пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв), у пацієнтів зі схильністю до приапизму (наприклад, при серповидно-клітинної анемії, множинній мієломі або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні).
Є повідомлення про виникнення пріапізму при застосуванні інгібіторів ФДЭ5, включаючи тадалфил. Пацієнт повинен бути поінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ерекції, яка триває 4 год і більше. Несвоєчасне лікування пріапізму призводить до пошкодження тканин статевого члена, в результаті цього може настати довготривала втрата потенції.
Безпека і ефективність комбінації препарату Сіаліс® з іншими видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.
Як і інші інгібітори ФДЭ5, тадалафіл має зистемными судинорозширювальними властивостями, що може призводити до транзиторному зниження артеріального тиску.Свідчення
еректильна дисфункція (ЕД);
симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози;
еректильна дисфункція у пацієнтів з симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання
— одночасний прийом препаратів, що містять будь-які органічні нітрати;
— застосування в осіб віком до 18 років;
— підвищеная чутливість до компонентів препарату.Лікарська взаємодія
Вплив інших препаратів на тадалафіл
Тадалафіл в основному метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетоконазол в дозі 400 мг/ збільшує AUC тадалафілу в одноразовій дозі на 312%, а Cmax - на 22%, а кетоконазол в дозі 200 мг/ збільшує вплив тадалафілу, прийнятого в одноразовій дозі 107% і Cmax - на 25%, щодо AUC і величин Cmax тільки для одного тадалафілу.
Ритонавір (200 мг 2), інгібітор CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6 збільшують AUC тадалфила �� одноразовій дозі на 524% без зміни Cmax. Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин та ітраконазол, підвищують активність тадалафілу.
Селективний індуктор CYP3A4 рифампін (рифампіцин, 600/мг/), зменшує AUC тадалафілу в одноразовій дозі на 88% і Cmax на 46%, щодо AUC і величин Cmax тільки для одного тадалафілу.
