Дозировка
Таблетки принимают внутрь. Таблетку следует глотать полностью не разжевывая. Суточную дозу препарата следует подбирать индивидуально в зависимости от артериального давления у пациента. Начальная доза для взрослых: При обоих показаниях 1 мг принимать перед сном. Начальная доза не должна быть выше 1 мг в связи с повышенным риском возникновения эпизодов гипотензии после приема первой дозы. Суточную дозу можно постепенно повышать, ориентировочно удваивая дозу с недельными интервалами до достижения целевого уровня артериального давления. Поддерживающая доза для взрослых: Артериальная гипертензия: Обычно от 2 мг до 10 мг 1 раз сутки. Дозы более 20 мг редко улучшают эффективность препарата, дозы более 40 мг не изучались. Доброкачественная гиперплазия предстательной железы: Поддерживающая доза обычно составляет 5-10 мг 1 раз в сутки. В настоящее время данных, показывающих дополнительный симптоматический эффект в дозе препарата свыше 10 мг в сутки, нет. У пожилых и пациентов с почечной недостаточностью коррекции дозы не требуется
Лекарственная форма
Круглые плоские таблетки желтого цвета (возможна неоднородность окраски), с фаской, с гравировкой E 452 на одной стороне таблетки, без запаха.
Состав
Теразозин (в форме гидрохлорида дигидрата) 2 мг
Вспомогательные вещества: магния стеарат, тальк, повидон К-30, крахмал кукурузный прежелатинизированный, лактозы моногидрат, ариавит хинолин желтый.
Фармакологическое действие
Антагонисты ?1-адренорецепторов улучшают уродинамику у пациентов с доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ). Симптомы ДГПЖ связаны с повышением тонуса гладкой мускулатуры выходного отдела мочевого пузыря (треугольника и шейки мочевого пузыря, проксимальной части уретры) и простаты, который контролируют ?1-адренорецепторы. In vitro, теразозин тормозил сокращения гладких мышц простаты человека, вызванных фенилэфрином. В клинических исследованиях теразозин улучшал уродинамику и устранял симптомы у пациентов с ДГПЖ.
Теразозин расширяет артерии благодаря конкурентному антагонизму по отношению к постсинаптическим ?1-адренорецепторам. Теразозин вызывает постепенное снижение артериального давления (АД) с последующим длительным антигипертензивным действием.
Теразозин в терапевтических дозах уменьшает общий холестерин крови на 2-5% и сумму концентраций холестерина липопротеинов низкой плотности (ХЛПНП) и холестерина липопротеинов очень низкой плотности (ХЛПОНП) крови на 3-7% по сравнению с показателями до лечения. Кроме того, повышение уровня общего холестерина, отмечавшееся на фоне приема других антигипертензивных препаратов, не наблюдали, если в комбинации с ними использовали теразозин
Фармакокинетика
Теразозин быстро и почти полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта вне зависимости от приема пищи. Обладает очень малым эффектом первого прохождения через печень. Его биодоступность близка к 90%. Теразозин в значительной степени (90-94%) связывается с белками плазмы крови. Метаболизируется в печени, из четырех известных метаболитов только один фармакологически активен. Период полувыведения составляет приблизительно 12 ч без значительных изменений даже при нарушении функции почек. Теразозин начинает действовать примерно через 15 мин после введения однократной дозы, максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 ч, а максимальный эффект наступает через 2-3 ч после приема внутрь. Продолжительность действия 24 ч. Примерно 40% принятой дозы выводится почками и 60% - через кишечник. Функция почек не влияет на выведение препарата.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, тахикардия, ортостатическая гипотензия, вазодилатация. Не явно связано с использованием теразозина: аритмия.
Со стороны крови и лимфатической системы: тромбоцитопения.
Со стороны нервной системы: обморок, головокружение, сонливость, головная боль, парестезии.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения, амблиопия, в случае операции по поводу катаракты у пациентов, получавших ?1-блокаторы, отмечался синдром интраоперационной нестабильности радужной оболочки глаза (IFIS) (см. раздел «Особые указания»)
Не явно связано с использованием теразозина: атипичное зрение, конъюнктивиты.
Со стороны органа слуха и равновесия: головокружение. Не явно связано с использованием теразозина: звон в ушах.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: заложенность носа, ринит, одышка, синуситы. Не явно связано с использованием теразозина: бронхиты, носовое кровотечение, симптомы простуды, фарингит, усиление кашля.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота. Не явно связано с использованием теразозина: боль в животе, запоры, диарея, сухость во рту, диспепсия, метеоризм, рвота.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: не явно связано с использованием теразозина: увеличение частоты позывов на мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей и непроизвольное мочеиспускание у женщин в постменопаузе.
Со стороны кожи и подкожных тканей: не явно связано с использованием теразозина: зуд, сыпь, повышенное потоотделение.
Со стороны мышечно-скелетной и соединительной ткани: боль в спине, боль в конечностях. Не явно связано с использованием теразозина: боль в шее, боль в плече, артралгия, артриты, заболевания суставов, миалгия.
Со стороны эндокринной системы: увеличение масы тела. Не явно связано с использованием теразозина: подагра.
Осложнения общего характера: астения, периферические отеки, отеки. Не явно связано с использованием теразозина: боль в груди, отек лица, лихорадка.
Со стороны иммунной системы: анафилактоидная реакция.
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы: импотенция, приапизм.
Нарушения психики: уменьшение либидо, депрессия, повышенная возбудимость.
Не явно связано с использованием теразозина: тревога, бессоница.
Лабораторные показатели::
В исследованиях было отмечено небольшое, но статистически достоверное уменьшение гематокрита, гемоглобина, лейкоцитов, общего белка и альбумина. Эти лабораторные данные указывают на способность к гемодилюции. Лечение теразозином продолжительностью до 24 мес не оказало достоверного эффекта на уровень простат-специфического антигена (PSA).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Как и другие антагонисты альфа-адренорецепторов, теразозин не рекомендуется назначать пациентам с обмороками при мочеиспускании в анамнезе.
После первой дозы и первых дней терапии возможно развитие эффекта «первой дозы»: выраженное падение артериального давления, в частности, ортостатическая гипотензия (с головокружением, ощущением потери сознания, обмороком). Гиповолемия и ограничение потребления соли повышают риск эффекта первой дозы. Тот же феномен может наблюдаться при возобновлении лечения после нескольких дней перерыва, следовательно, в таких случаях следует вновь применять начальную дозу. Частота обмороков составляет примерно 1% случаев. Кроме эффекта «первой дозы», слишком быстрое повышение дозы и одновременное применение диуретиков и других гипотензивных препаратов также может вызвать обморок. Обморок, как правило, обусловлен выраженной ортостатической гипотензией, однако также может быть связан с тахикардией (120 - 160 уд/мин). Ортостатическая гипотензия наиболее выражена вскоре после приема препарата, а риск развития обморока наиболее высок между 30-й и 90-й минутами после приема препарата. Перемена положения из горизонтального положения или положения сидя, длительное пребывание в положении стоя, интенсивная физическая нагрузка, высокая температура окружающей среды и одновременный прием алкоголя могут спровоцировать головокружение, чувство неуверенности, или даже потерю сознания. При обмороке пациента следует уложить с приподнятыми нижними конечностями, а при необходимости применить другие варианты симптоматической терапии. При применении теразозина совместно с диуретиками и/или другими антигипертензивными средствами его дозу рекомендуется уменьшить. Во избежание выраженной гипотензии рекомендуется начинать курс лечения сопутствующим препаратом также с низких доз и проводить тщательное медицинское наблюдение за пациентом. Те же меры предосторожности необходимы при добавлении теразозина к текущей терапии диуретиками или антигипертензивной терапии. Начальная доза теразозина в этих случаях также составляет 1 мг.
У пожилых пациентов может быть повышена чувствительность к гипотензивному эффекту теразозина. Применение теразозина требует особой осторожности у пациентов с предрасположенностью к ортостатической гипотензии, ишемической болезнью сердца, другими тяжелыми заболеваниями сердца, нарушением мозгового кровообращения, III или IV степенью гипертензивной ретинопатии, инсулин-зависимым диабетом, а также нарушением функции печени и почек. До начала лечения теразозином доброкачественной гиперплазии предстательной железы следует исключить карциному предстательной железы. Артериальное давление пациента следует регулярно измерять в начале лечения гипертрофии предстательной железы теразозином, в случае дополнительной терапии, при повышении дозы; также следует учитывать одновременно принимаемые гипотензивные препараты. Эффективность применения теразозина при доброкачественной гиперплазии предстательной железы можно следует оценивать только после 4-6 недель приема поддерживающей дозы.
В случае операции по удалению катаракты у пациентов, получавших до этого альфа1-блокаторы, отмечается синдром интраоперационной нестабильности радужной оболочки глаза (IFIS). Этот феномен является вариантом синдрома узкого зрачка, при котором радужная оболочка расслабляется в такой степени, что становится неустойчивой при орошении.
Несмотря на дооперационное расширение зрачка, как правило, с помощью мидриатических средств, миоз усиливается, и радужка провисает в сторону факоэмульсификационных разрезов. В таких случаях, оперирующему хирургу следует быть готовым к изменению техники операции, может потребоваться использование крючок для радужно оболочки, ретрактора радужной оболочки и вязкоупругих веществ. Предоперационное прерывание терапии ?1-блокаторами не имеет преимущества по сравнению с продолжением терапии.
Таблетки содержат лактозы моногидрат (55 мг или 110 мг), поэтому пациентам с непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или с синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы не следует принимать этот препарат.
Вождение автотранспортных средств
Могут возникать головокружение, ощущение потери сознания и обморок, особенно в первые дни приема препарата, при увеличении дозы или при возобновлении терапии препаратом Сегетис. Пациентов следует предупредить о возможных побочных эффектах и ситуациях, когда они могут появляться, а также им следует посоветовать воздержаться от вождения или занятием потенциально опасными видами деятельности в течение примерно 12 ч после приема начальной дозы или при повышении дозы. Позднее в процессе лечения степень ограничений следует устанавливать для каждого пациента индивидуально.
ПЕРЕДОЗИРОВКА
В случае тяжелой гипотензии, возникновения недостаточности периферического кровообращения в первую очередь важно положить пациента в положение лежа на спине с приподнятыми нижними конечностями. При необходимости, при возникновении шока необходимо назначить плазмозамещающие средства, затем – вазопрессоры. Следует поддерживать водный и электролитный баланс. Диализ может быть не эффективен, поскольку теразозин в значительной степени связывается с белками плазмы
Показания
— симптоматическая терапия доброкачественной гиперплазии предстательной железы;
— артериальная гипертензия (в виде монотерапии или в составе комбинированной терапии).
Противопоказания
Гиперчувствительность к действующему веществу или к любым другим структурным аналогам антагонистов альфа-адренорецепторов, или к вспомогательным веществам, артериальная гипотензия, период лактации, детский возраст (ввиду отсутствия достаточных клинический данных).
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Стенокардия, ишемическая болезнь сердца или, сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, почечная/печеночная недостаточность, нарушение мозгового кровообращения, сахарный диабет типа I.
БЕРЕМЕННОСТЬ И ПЕРИОД ЛАКТАЦИИ
Ввиду отсутствия клинических данных применения теразозина при беременности и в период лактации, применять препарат при беременности возможно только если потенциальная польза для матери превышает риск для плода. При необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание следует прекратить
Лекарственное взаимодействие
По данным клинических исследований у пациентов с ДГПЖ, получающих таразозин в сочетании с ингибитором АПФ или диуретиками, доля головокружений или сопутствующих побочных эффектов была выше, чем в общей популяции пациентов, получавших теразозин.
Особую предосторожность следует соблюдать, когда теразозин применяется с другими гипотензивными препаратами, чтобы предупредить возникновение значительной гипотензии. При добавлении теразозина к терапии диуретиками или гипотензивными средствами, может потребоваться уменьшение или повторное титрование дозы. Адсорбенты и антациды снижают всасывание. Адреностимуляторы ослабляют эффект. Нестероидные противовоспалительные препараты (особенно индометацин) – возможно снижение гипотензивного эффекта вследствие подавления синтеза Pg и/или задержки жидкости и Na+. Имеются сообщения о возникновении гипотензии при одновременном приеме теразозина с ингибиторами фосфодиэстеразы-5 (ФДЭ-5). Сопутствующее лечение теразозином и силденафилом или варденафилом следует начинать, если состояние пациента стабильно на фоне приема теразозина. Кроме того, варденафил не следует принимать в течение 6 часов с момента приема теразозина, а силденафил - в течение 4 часов с момента приема теразозина.
(6650)
Дозування
Таблетки приймають внутрішньо. Таблетку слід ковтати цілком, не розжовуючи. Добову дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від артеріального тиску у пацієнта. Початкова доза для дорослих: При обох показаннях 1 мг приймати перед сном. Початкова доза не повинна бути вище 1 мг у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення епізодів гіпотензії після прийому першої дози. Добову дозу можна поступово підвищувати, орієнтовно подвоюючи дозу з тижневими інтервалами до досягнення цільового рівня артериального тиску. Підтримуюча доза для дорослих: Артеріальна гіпертензія: Зазвичай від 2 мг до 10 мг 1 раз на добу. Дози понад 20 мг рідко покращують ефективність препарату, дози більше 40 мг не вивчалися. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози: Підтримуюча доза звичайно становить 5-10 мг 1 раз на добу. В даний час даних, що показують додатковий симптоматичний ефект в дозі препарату понад 10 мг на добу, немає. У літніх і пацієнтів з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно
Лікарська форма
Круглые плоскі таблетки жовтого кольору (можлива неоднорідність забарвлення), з фаскою, з гравіюванням E 452 на одному боці таблетки, без запаху.Склад
Теразозин (у формі гідрохлориду дигідрату) 2 мг
Допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, повідон К-30, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, лактози моногідрат, ариавит хинолин жовтий.Фармакологічна дія
Антагоністи ?1-адренорецепторів покращує уродинаміку у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Симптоми ДГПЗ пов'язані з вище��ием тонусу гладкої мускулатури вихідного відділу сечового міхура (трикутника і шийки сечового міхура, проксимальної частини уретри) і простати, який контролюють ?1-адренорецептори. In vitro, теразозин гальмував скорочення гладких м'язів простати людини, викликаних фенилэфрином. У клінічних дослідженнях теразозин поліпшував уродинаміку та усував симптоми у пацієнтів з ДГПЗ.
Теразозин розширює артерії завдяки конкурентного антагонізму по відношенню до постсинаптическим ?1-адренорецепторами. Теразозин викликає поступове знижений��е артеріального тиску (АТ) з подальшим тривалим антигіпертензивну дію.
Теразозин в терапевтичних дозах зменшує загальний холестерин крові на 2-5% і суму концентрацій холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХЛПНП) і холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХЛПОНП) крові на 3-7% у порівнянні з показниками до лікування. Крім того, підвищення рівня загального холестерину, що спостерігалось на фоні прийому інших антигіпертензивних препаратів, не спостерігали, якщо у комбінації з ними використовували теразозинФармакокинетика
Теразозин швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту незалежно від прийому їжі. Володіє дуже малим ефектом першого проходження через печінку. Його біодоступність близька до 90%. Теразозин в значній мірі (90-94%) зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується в печінці, з чотирьох відомих метаболітів тільки один фармакологічно активний. Період напіввиведення становить приблизно 12 год без значних змін навіть при порушенні функції нирок. Теразозин починає діяти приблизно годерез 15 хв після введення одноразової дози, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 год, а максимальний ефект настає через 2-3 год після прийому всередину. Тривалість дії 24 год. Приблизно 40% прийнятої дози виводиться нирками і 60% - через кишечник. Функція нирок не впливає на виведення препарату.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпотензія, вазодилатація. Не явно пов'язано з використанням теразозина: аритмія.
З боку крові та лимфатическ��ї системи: тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: непритомність, запаморочення, сонливість, головний біль, парестезії.
З боку органа зору: порушення зору, амбліопія, у разі операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували ?1-блокатори, відзначався синдром інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (IFIS) (див. розділ «Особливі вказівки»)
Не явно пов'язано з використанням теразозина: атиповий зір, кон'юнктивіти.
З боку органа слуху та рівноваги: запаморочення. Не явно пов'язане з використанням теразозина: дзвін у вухах.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: закладеність носа, риніт, задишка, синусити. Не явно пов'язано з використанням теразозина: бронхіти, носова кровотеча, симптоми застуди, фарингіт, посилення кашлю.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота. Не явно пов'язано з використанням теразозина: біль у животі, запори, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, блювання.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: не явно пов'язано з використанням теразо��їна: збільшення частоти позивів на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів і мимовільне сечовипускання в жінок у постменопаузі.
З боку шкіри та підшкірних тканин: не явно пов'язано з використанням теразозина: свербіж, висипання, підвищене потовиділення.
З боку м'язово-скелетної та сполучної тканини: біль у спині, біль у кінцівках. Не явно пов'язано з використанням теразозина: біль у шиї, біль у спині, артралгії, артрити, захворювання суглобів, міалгія.
З боку ендокринної системи: збільшення маси тіла. Не ��зно пов'язано з використанням теразозина: подагра.
Ускладнення загального характеру: астенія, периферичні набряки, набряки. Не явно пов'язано з використанням теразозина: біль у грудях, набряк обличчя, гарячка.
З боку імунної системи: анафилактоидная реакція.
Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: імпотенція, пріапізм.
Порушення психіки: зменшення лібідо, депресія, підвищена збудливість.
Не явно пов'язано з використанням теразозина: тривога, безсоння.
Лабораторні показники::>
У дослідженнях було відмічено невелике, але статистично достовірне зменшення гематокриту, гемоглобіну, лейкоцитів, загального білка та альбуміну. Ці лабораторні дані вказують на здатність до гемодилюції. Лікування теразозином тривалістю до 24 міс не мало достовірного ефекту на рівень простат-специфічного антигену (PSA).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Як і інші антагоністи альфа-адренорецепторів, теразозин не рекомендується призначати пацієнтам з непритомністю при сечовипусканні в анамнезі.
Після першої дози та перших днів терапії можливий розвиток " ефекту першої дози»: виражене падіння артеріального тиску, зокрема, ортостатична гіпотензія (із запамороченням, відчуттям втрати свідомості, непритомністю). Гіповолемія та обмеження споживання солі підвищують ризик ефекту першої дози. Той же феномен може спостерігатися при поновленні лікування після кількаденної перерви, отже, у таких випадках слід знову застосовувати початкову дозу. Частота непритомності становить приблизно 1% випадків. Крім ефекту «пер��ої дози», занадто швидке підвищення дози одночасне застосування діуретиків та інших гіпотензивних препаратів також може викликати непритомність. Непритомність, як правило, обумовлений вираженою ортостатичною гіпотензією, проте також може бути пов'язаний з тахікардією (120 - 160 уд/хв). Ортостатична гіпотензія найбільш виражена незабаром після прийому препарату, а ризик розвитку непритомності найбільш високий між 30-й і 90-й хв. після прийому препарату. Зміна положення з горизонтального положення або положення сидячи, тривале перебування в покладений��і стоячи, інтенсивне фізичне навантаження, висока температура навколишнього середовища і одночасний прийом алкоголю можуть спровокувати запаморочення, відчуття невпевненості, або навіть втрату свідомості. При непритомності пацієнта слід укласти з піднятими нижніми кінцівками, а при необхідності застосувати інші варіанти симптоматичної терапії. При застосуванні теразозина спільно з діуретиками та/або іншими антигіпертензивними засобами його дозу рекомендується зменшити. Щоб уникнути вираженої гіпотензії рекомендується починати курс лікування відповідним препаратом також з низьких доз та проводити ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Ті ж запобіжні засоби необхідні при додаванні теразозина до поточної терапії діуретиками або антигіпертензивної терапії. Початкова доза теразозина в цих випадках також становить 1 мг.
У літніх пацієнтів може бути підвищена чутливість до гіпотензивного ефекту теразозина. Застосування теразозина вимагає особливої обережності у пацієнтів зі схильністю до ортостатичної гіпотензії, ішемічної бол��знью серця, іншими важкими захворюваннями серця, порушенням мозкового кровообігу, III або IV ступенем гіпертензивної ретинопатії, інсулін-залежним діабетом, а також порушенням функції печінки і нирок. До початку лікування теразозином доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити карциному передміхурової залози. Артеріальний тиск пацієнта слід регулярно вимірювати до початку лікування гіпертрофії передміхурової залози теразозином, в разі додаткової терапії, при підвищенні дози; також слід враховуєтьсять одночасно приймаються гіпотензивні препарати. Ефективність застосування теразозина при доброякісній гіперплазії передміхурової залози можна оцінювати тільки після 4-6 тижнів прийому підтримуючої дози.
У разі операції по видаленню катаракти у пацієнтів, які отримували до цього альфа1-блокатори, відзначається синдром інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (IFIS). Цей феномен є варіантом синдрому вузької зіниці, при якому райдужна оболонка розслабляється в такій мірі, що стає неу��тойчивой при зрошенні.
Незважаючи на доопераційному розширення зіниці, як правило, з допомогою мидриатических коштів, міоз посилюється, і райдужка провисає в бік факоэмульсификационных розрізів. У таких випадках, оперуючому хірургу слід бути готовим до зміни техніки операції, може знадобитися використання гачок для райдужно оболонки, ретрактора райдужної оболонки і в'язкопружних речовин. Передопераційне переривання терапії ?1-блокаторами не має переваги порівняно з продовженням терапії.
Таблетки з��тримають лактози моногідрат (55 мг або 110 мг), тому пацієнтам з непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.
Водіння автотранспортних засобів
Можуть виникати запаморочення, відчуття втрати свідомості і свідомість, особливо в перші дні прийому препарату, при збільшенні дози або при поновленні терапії препаратом Сегетис. Пацієнтів слід попередити про можливі побічні ефекти і ситуаціях, коли вони можуть з'являтися, а так��е їм слід порадити утриматися від водіння або заняттям потенційно небезпечними видами діяльності протягом приблизно 12 год після прийому початкової дози або при підвищенні дози. Пізніше в процесі лікування ступінь обмежень слід встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
У разі тяжкої гіпотензії, виникнення недостатності периферичного кровообігу в першу чергу важливо покласти пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками. При необхідності, в��никновении шоку необхідно призначити плазмозамінні кошти, потім – вазопресори. Слід підтримувати водний та електролітний баланс. Діаліз може бути не ефективним, оскільки теразозин значною мірою зв'язується з білками плазмиСвідчення
— симптоматична терапія доброякісної гіперплазії передміхурової залози;
— артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії).Протипоказання
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яким іншим структурним аналогів антагоністи альфа-адренорецепторів, або до допоміжних речовин, артеріальна гіпотензія, період лактації, дитячий вік (через відсутність достатніх клінічних даних).
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Стенокардія, ішемічна хвороба серця або, серцева недостатність в стадії декомпенсації, ниркова/печінкова недостатність, порушення мозкового кровообігу, цукровий діабет типу I.
ВАГІТНІСТЬ І ПЕРІОД ЛАКТАЦІЇ
Через відсутність клінічних даних застосування теразозина при вагітності і в пер��од лактації застосовувати препарат при вагітності можливо тільки якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинитиЛікарська взаємодія
За даними клінічних досліджень у пацієнтів з ДГПЗ, які отримують таразозин у поєднанні з інгібітором АПФ або діуретиками, частка запаморочень або супутніх побічних ефектів була вище, ніж у загальній популяції пацієнтів, які отримували теразозин.
Особливу обережність слід дотримуватися, коли теразозин застосовується з іншими гіпотензивними препаратами, щоб попередити виникнення значної гіпотензії. При додаванні теразозина до терапії діуретиками або гіпотензивними засобами, може знадобитися зменшення або повторне титрування дози. Адсорбенти та антациди знижують всмоктування. Адреностимулятори послаблюють ефект. Нестероїдні протизапальні препарати (особливо індометацин) – можливе зниження гіпотензивного ефекту внаслідок пригнічення синтезу Pg та/або затримки рідини і Na+. Є повідомлення про виникнення гіпотензії при одночасному прийомі теразозина з інгібіторами фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5). Супутнє лікування теразозином і силденафілом або варденафилом слід починати, якщо стан пацієнта стабільно на тлі прийому теразозина. Крім того, варденафіл не слід приймати протягом 6 годин з моменту прийому теразозина, а силденафіл - протягом 4 годин з моменту прийому теразозина.
