Дозировка
Внутрь, не разжевывать и не измельчать таблетку, проглатывать целиком, запивая водой. Препарат Розулип можно принимать в любое время суток, независимо от приема пищи. Перед тем как начинать лечение препаратом Розулип, пациенту необходимо назначить стандартную диету с низким содержанием холестерина. Пациент должен соблюдать диету в течение всего курса терапии. Дозу препарата следует подбирать индивидуально в зависимости от показаний и терапевтического ответа на лечение, принимая во внимание текущие рекомендации по целевым уровням липидов. Рекомендуемая начальная доза препарата Розулип для пациентов, начинающих принимать препарат, или для пациентов, переведенных с приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, составляет 5 или 10 мг один раз в сутки. При выборе начальной дозы следует руководствоваться содержанием холестерина у пациента и принимать во внимание риск развития сердечно-сосудистых осложнений, а также необходимо оценивать потенциальный риск развития побочных эффектов. В случае необходимости через 4 недели доза может быть увеличена. После приема в течение 4 недель дозы, превышающей рекомендуемую начальную, последующее ее повышение до 40 мг можно проводить только у пациентов с тяжелой степенью гиперхолестеринемии и с высоким риском сердечно-сосудистых осложнений (особенно у пациентов с семейной гиперхолестеринемией), у которых не был достигнут желаемый результат терапии при приеме в дозе 20 мг, и которые будут находиться под наблюдением специалиста. Рекомендуется особенно тщательное наблюдение за пациентами, получающими препарат в дозе 40 мг. Для лечения пациентов старше 65 лет рекомендуемая начальная доза 5 мг. Необходимость в других изменениях дозы препарата, связанных с возрастом пациентов, отсутствует. Пациентам с почечной недостаточностью легкой или средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Пациентам с умеренными нарушениями функции почек (КК менее 60 мл/мин) рекомендуется начальная доза препарата 5 мг. Доза 40 мг противопоказана пациентам с умеренными нарушениями функции почек. При тяжелой почечной недостаточности препарат Розулип противопоказан в любых дозах (см. раздел «Противопоказания»). При назначении доз 10 и 20 мг рекомендуемая начальная доза для пациентов азиатской расы составляет 5 мг. Противопоказано назначение препарата в дозе 40 мг пациентам азиатской расы (см. раздел «Противопоказания»). При назначении доз 10 и 20 мг рекомендуемая начальная доза для пациентов, предрасположенных к миопатии, рекомендуемая начальная доза составляет 5 мг. Противопоказано назначение препарата в дозе 40 мг пациентам с факторами, которые могут указывать на предрасположенность к развитию миопатии (см. раздел «Противопоказания»). После 2-4 недель терапии и/или при повышении дозы препарата Розулип необходим контроль показателей липидного обмена, при необходимости требуется коррекция дозы.
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, с гравировкой Е на одной стороне таблетки и номера 591 на другой стороне таблетки, без или почти без запаха.
Состав
Розувастатин 5мг;
Вспомогательные в-ва: лудипресс /лактозы моногидрат, повидон, кросповидон/, кросповидон, магния стеарат
; оболочка: опадрай II белый 85F 18422 1,9/3,8/7,5/15 мг (поливиниловый спирт (40 %), титана диоксид (25 %), макрогол 3350 (20,2 %), тальк (14,8 %)).
Фармакологическое действие
Механизм действия
Розувастатин – это селективный и конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы –фермента, катализирующего преобразование 3-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзима А в мевалонат, который является предшественником холестерина (Хс). Розувастатин увеличивает количество рецепторов липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) на поверхности клеток печени, за счет чего усиливается поглощение и катаболизм ЛПНП, а также подавляется синтез липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП) в печени. В результате снижается общее количество частиц ЛПОНП и ЛПНП.
Фармакодинамические эффекты
Снижает повышенную концентрацию холестерина липопротеинов низкой плотности (Хс-ЛПНП), общего холестерина и триглицеридов, а также повышает концентрацию холестерина липопротеинов высокой плотности (Хс-ЛПВП). Кроме того, розувастатин снижает концентрацию аполипопротеина В (АпоВ), холестерина неЛПВП (Хс-неЛПВП), холестерина липопротеинов очень низкой плотности (Хс-ЛПОНП), триглицеридов липопротеинов очень низкой плотности (ТГ-ЛПОНП) и увеличивает содержание аполипопротеина А-I (АпоА-I). Также розувастатин снижает соотношение Хс-ЛПНП/Хс-ЛПВП, общий холестерин/Хс-ЛПВП, Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВП и АпоВ/АпоА-I.
Терапевтический эффект препарата проявляется в течение одной недели после начала лечения. За 2 недели терапии эффективность достигает уровня, который составляет 90 % от максимально возможного. Максимальный терапевтический эффект обычно достигается к 4-ой неделе терапии и поддерживается при регулярном приёме.
Безопасность и эффективность розувастатина в детской популяции не доказаны. Для этой категории пациентов опыт применения препарата ограничивается небольшим количеством пациентов (возрастом 8 лет и старше) с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией.
Фармакокинетика
Всасывание. Максимальная концентрация розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч после приема внутрь. Абсолютная биодоступность препарата составляет около 20 %.
Распределение. Розувастатин интенсивно поглощается печенью, где происходит основной синтез холестерина и выведение Хс-ЛПНП. Объем распределения розувастатина достигает 134 л.
Приблизительно 90 % розувастатина связывается с белками плазмы крови, преимущественно с альбумином.
Метаболизм. Розувастатин подвергается ограниченному метаболизму (около 10 %) в печени. Является непрофильным субстратом для изоферментов системы цитохрома Р450. Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Изоферменты CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 вовлечены в метаболизм в меньшей степени.
Основными выявленными метаболитами розувастатина являются N-дисметил и лактоновые метаболиты. N-десметил примерно на 50 % менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически неактивны. Более 90 % фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное - его метаболитами.
Выведение. Приблизительно 90 % дозы розувастатина выводится в неизмененном виде через кишечник.
Приблизительно 5 % дозы препарата выводится почками в неизмененном виде. Период полувыведения препарата из плазмы крови составляет приблизительно 19 ч и не меняется при увеличении дозы препарата. Плазменный клиренс розувастатина достигает в среднем 50 л/ч (коэффициент вариации – 21,7 %).
Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА редуктазы, в процесс “печеночного” захвата розувастатина вовлечен мембранный переносчик холестерина, выполняющий важную роль в печеночной элиминации розувастатина.
Системная биодоступность розувастатина увеличивается пропорционально дозе. При применении препарата несколько раз в сутки фармакокинетические параметры не изменяются.
ОСОБЫЕ ГРУППЫ ПАЦИЕНТОВ
Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина.
Фармакокинетические исследования показали приблизительно двукратное увеличение медианы AUC и Cmax розувастатина в плазме крови у пациентов азиатской национальности (японцев, китайцев, филиппинцев, вьетнамцев и корейцев), по сравнению с представителями европеоидной расы; у индийских пациентов показано увеличение медианы AUC и Cmax в 1,3 раза. Анализ не выявил клинически значимых различий в фармакокинетике среди европейцев и представителей негроидной расы.
У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью величина плазменной концентрации розувастатина или N-дисметила существенно не меняется.
У пациентов с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина КК менее 30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме крови в 3 раза выше, а концентрация N-дисметила в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме крови у пациентов на гемодиализе была примерно на 50 % выше, чем у здоровых добровольцев.
У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности не выявлено увеличения T1/2 розувастатина (пациенты с баллом 7 и ниже по шкале Чайльд-Пью). У 2 пациентов с баллами 8 и 9 по шкале Чайльд-Пью отмечено увеличение T1/2, по крайней мере, в 2 раза. Опыт применения розувастатина у пациентов с баллом выше 9 по шкале Чайльд-Пью отсутствует.
Побочные действия
На фоне терапии розувастатином регистрировались преимущественно легкие и преходящие нежелательные явления. Аналогично другим ингибиторам ГМГ-КоА-редуктазы, частота нежелательных реакций, связанных с терапией розувастатином, характеризуется зависимостью от дозы.
Классификация нежелательных реакций в зависимости от частоты возникновения: часто (от >1/100 до <1/10), нечасто (от >1/1000 до <1/100), редко (от >1/10000 до < 1/1000), очень редко (<1/10000), неуточненная частота (невозможно определить исходя из доступных данных).
Со стороны иммунной системы: редко - реакции повышенной чувствительности, включая ангионевротический отек.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение; очень редко - полинейропатия, потеря памяти.
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, тошнота, боль в животе; нечасто – незначительное, бессимптомное, транзиторное повышение активности «печеночных» трансаминаз; редко - панкреатит; неуточненная частота - диарея; очень редко - желтуха, гепатит.
Со стороны кожи и подкожных структур: нечасто - кожный зуд, сыпь и крапивница; неуточненная частота - синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия; редко - миопатия (включая миозит) и рабдомиолиз с острой почечной недостаточностью или без нее. Дозозависимое повышение концентрации креатинфосфокиназы (КФК) наблюдается у небольшого числа пациентов, принимавших розувастатин. В большинстве случаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. В случае повышения концентрации КФК более чем в 5 раз выше ВГН терапию следует приостановить. Очень редко - артралгия.
Со стороны мочевыделительной системы: протеинурия (менее 1 % пациентов, получающих дозу 10-20 мг и около 3 % пациентов, получающих дозу 40 мг). В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает в процессе терапии и не означает возникновения острого или прогрессирования существующего заболевания почек. Очень редко - гематурия.
Со стороны органов дыхания: частота неизвестна - кашель, одышка.
Со стороны лабораторных показателей: повышение концентрации глюкозы, билирубина, активности гамма-глютамилтранспептидазы, щелочной фосфазы.
Прочие: часто - астенический синдром; возможны нарушения функции щитовидной железы.
Следующие нежелательные явления были зарегистрированы на фоне терапии некоторыми статинами: нарушения сна, включая бессонницу и кошмарные сновидения; нарушения половой функции; депрессия; очень редкие случаи интерстициального заболевания легких, которые в основном регистрировались при долговременной терапии статинами.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При применении препарата Розулип в дозе 40 мг рекомендуется контролировать показатели функции почек.
При применении препарата Розулип во всех дозах, особенно более 20 мг, сообщалось о развитии миалгии, миопатии и в редких случаях рабдомиолиза.
Определение активности КФК не следует проводить после интенсивных физических нагрузок или при наличии других возможных причин увеличения активности КФК, что может привести к неверной интерпретации полученных результатов. В случае если исходная активность КФК существенно повышена (в 5 раз выше ВГН), через 5-7 дней следует провести повторное измерение. Не следует начинать терапию, если повторный тест подтверждает повышенную активность КФК (в 5 раз выше ВГН).
При назначении препарата Розулип (также как и других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы) у пациентов с имеющимися факторами риска рабдомиолиза необходимо рассмотреть соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска и проводить клиническое наблюдение.
Следует проинформировать пациента о необходимости немедленного сообщения врачу о случаях неожиданного появления мышечных болей, мышечной слабости или спазмах, особенно в сочетании с недомоганием и лихорадкой. У таких пациентов следует определять активность КФК. Терапию следует прекратить, если активность КФК значительно увеличена (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) или если мышечные симптомы резко выражены и вызывают ежедневный дискомфорт (даже если активность КФК в 5 раз меньше по сравнению с ВГН). Если симптомы исчезают, и активность КФК возвращается к норме, следует рассмотреть вопрос о повторном назначении Розулипа или других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в меньших дозах при тщательном наблюдении за пациентом.
Рутинный мониторинг активности КФК при отсутствии симптомов нецелесообразен.
Не отмечено признаков увеличения токсического воздействия на скелетную мускулатуру при применении препарата Розулип в составе комбинированной терапии. Сообщалось об увеличении числа случаев миозита и миопатии у пациентов, принимавших другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы в сочетании с производными фиброевой кислоты (включая гемфиброзил), циклоспорин, никотиновую кислоту в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки), азольные противогрибковые препараты, ингибиторы протеаз и макролидные антибиотики. Гемфиброзил повышает риск возникновения миопатии при одновременном назначении с некоторыми ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы. Таким образом, не рекомендуется одновременное назначение препарата Розулип и гемфиброзила. Следует тщательно взвесить соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска при совместном применении препарата Розулип и фибратов или никотиновой кислоты в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки).
Через 2-4 недели после начала лечения и/или при повышении дозы препарата Розулип необходим контроль показателей липидного обмена (при необходимости требуется коррекция дозы).
Рекомендуется проводить определение активности трансаминаз до начала терапии и через 3 мес после начала терапии. Прием препарата Розулип следует прекратить или уменьшить дозу препарата, если активность трансаминаз в сыворотке крови в 3 раза превышает ВГН.
У пациентов с гиперхолестеринемией вследствие гипотиреоза или нефротического синдрома терапию основных заболеваний следует проводить до начала лечения препаратом Розулип.
Клинический опыт и данные по применению препарата у пациентов с нарушениями функции печени, соответствующими более 9 баллам по шкале Чайлд-Пью, отсутствуют.
Очень редкие случаи интерстициального заболевания легких регистрировались у больных, получавших некоторые препараты из группы статинов. Как правило, эти случаи наблюдались при долговременной терапии статинами. Интерстициальное заболевание легких проявляется одышкой, непродуктивным кашлем и ухудшением общего состояния (повышенная утомляемость, снижение массы тела и лихорадка). Если заподозрено интерстициальное заболевание легких, терапию статинами следует прекратить.
Результаты фармакокинетических исследований свидетельствуют, что у пациентов азиатской расы биодоступность розувастатина выше, чем у европейцев.
Этот препарат не должны принимать пациенты с непереносимостью лактозы, дефицитом лактазы или глюкозо-галактозной мальабсорбции , так как препарат содержит лактозу.
Использование в педиатрии
Эффективность и безопасность применения препарата у детей до 18 лет не установлена. Опыт применения препарата в педиатрической практике ограничен небольшим количеством детей (от 8 лет и старше) семейной гомозиготной гиперхолестеринемией. В настоящее время не рекомендуется применять Розулип у детей.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Пациенты должны соблюдать осторожность при управлении автотранспортом или работе, требующей повышенной концентрацией внимания и быстроты психомоторной реакции, так как во время терапии может возникать головокружение.
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Лечение: специфического антидота нет. Рекомендуется проводить симптоматическое лечение и мероприятия, направленные на поддержание функций жизненно важных органов и систем. Необходим контроль функции печени и уровня КФК в сыворотке крови. Эффективность гемодиализа маловероятна.
Показания
Первичная гиперхолестеринемия (тип IIа по Фредриксену) или смешанная гиперхолестеринемия (тип IIb) в качестве дополнения к диете, когда диета и другие немедикаментозные методы лечения (например, физические упражнения, снижение массы тела) оказываются недостаточными.
Гомозиготная наследственная гиперхолестеринемия в качестве дополнения к диете и другим методам лечения, направленным на снижение концентрации липидов в крови (например, аферез ЛПНП), а также в случаях, когда эти методы недостаточно эффективны.
Гипертриглицеридемия (тип IV по Фредриксону) в качестве дополнения к диете.
Для замедления прогрессирования атеросклероза в качестве дополнения к диете у пациентов, в том числе, которым показана терапия для снижения концентрации общего ХС и ХС-ЛПНП.
Профилактика основных сердечно-сосудистых осложнений (инсульта, инфаркта миокарда, артериальной реваскуляции) у взрослых пациентов без клинических признаков ишемической болезни сердца (ИБС), но с повышенным риском ее развития (возраст старше 50 лет для мужчи
Противопоказания
Для таблеток 10 мг и 20 мг
–\0009повышенная чувствительность к розувастатину и другим компонентам препарата;
–\0009заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности трансаминаз и любое повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с верхней границей нормы (ВГН);
–\0009тяжелые нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин);
–\0009миопатия;
–\0009одновременный прием циклоспорина;
–\0009беременность, период лактации, а также отсутствие адекватных методов контрацепции у женщин с сохранной репродуктивной функцией;
–\0009предрасположенность к развитию миотоксических осложнений;
–\0009детский возраст до 18 лет (ввиду отсутствия достаточных клинических данных эффективность и безопасность не установлены, см. раздел «Особые указания»);
–\0009непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу).
Для таблеток 40 мг
–\0009повышенная чувствительность к розувастатину и другим компонентам препарата;
–\0009заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности трансаминаз и любое повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН), опыт применения препарата у пациентов с баллом выше 9 по шкале Чайлд-Пью отсутствует;
–\0009одновременный прием циклоспорина;
–\0009наличие факторов риска развития миопатии/рабдомиолиза: почечная недостаточность средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин); гипотиреоз; личный или семейный анамнез мышечных заболеваний; миотоксичность на фоне приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов в анамнезе; чрезмерное употребление алкоголя; состояния, которые могут приводить к повышению плазменной концентрации розувастатина; одновременный прием фибратов; пациенты азиатской расы;
–\0009беременность, период лактации, а также отсутствие адекватных методов контрацепции женщинам с сохранной репродуктивной функцией;
–\0009детский возраст до 18 лет (ввиду отсутствия достаточных клинических данных эффективность и безопасность не установлены, см. раздел «Особые указания»);
–\0009непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу).
С осторожностью применять препарат в форме таблеток 10 и 20 мг при наличии риска развития миопатии/рабдомиолиза - почечная недостаточность, гипотиреоз, личный или семейный анамнез наследственных мышечных заболеваний и предшествующий анамнез мышечной токсичности при применении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов; при чрезмерном употреблении алкоголя; у пациентов в старше 65 лет; состояниях, при которых отмечено повышение плазменной концентрации розувастатина; у пациентов азиатской расы; одновременно с фибратами; при заболеваниях печени в анамнезе; сепсисе; артериальной гипотензии; обширных хирургических вмешательствах, травмах; при тяжелых метаболических, эндокринных или электролитных нарушениях или неконтролируемых судорожных припадках.
С осторожностью применять препарат в форме таблеток 40 мг у пациентов с почечной недостаточностью легкой степени тяжести (КК более 60 мл/мин); в возрасте старше 65 лет; при заболеваниях печени в анамнезе; сепсисе; артериальной гипотензии; обширных хирургических вмешательствах, травмах, тяжелых метаболических, эндокринных или электролитных нарушениях или неконтролируемых судорожных припадках.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРЕПАРАТА ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И КОРМЛЕНИИ ГРУДЬЮ
Розулип противопоказан при беременности и в период лактации (грудного вскармливания). При диагностировании беременности в процессе терапии прием препарата должен быть прекращен немедленно.
Женщины репродуктивного возраста должны применять адекватные методы контрацепции. Поскольку Хс и продукты его биосинтеза важны для развития плода, потенциальный риск ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы превышает пользу от применения препарата.
Данные о выделении розувастатина с грудным молоком отсутствуют, поэтому при необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Циклоспорин. При одновременном применении розувастатина и циклоспорина AUC розувастатина была в среднем в 7 раз выше значения, которое отмечалось у здоровых добровольцев. Совместное применение приводит к повышению концентрации розувастатина в плазме крови в 11 раз, плазменная концентрация циклоспорина при этом не меняется.
Антагонисты витамина К. Начало терапии розувастатином или повышение дозы препарата у пациентов, получающих одновременно антагонисты витамина К (например, варфарин), может приводить к увеличению протромбинового времени и международного нормализованного отношения (МНО). Отмена розувастатина или снижение его дозы может приводить к уменьшению МНО. В таких случаях рекомендуется контроль МНО.
Гемфиброзил и гиполипидемические средства.
Совместное применение розувастатина и гемфиброзила приводит к увеличению в 2 раза Cmax в плазме крови и AUC розувастатина. Возможно фармакодинамическое взаимодействие. Гемфиброзил, другие фибраты и никотиновая кислота в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки) увеличивали риск возникновения миопатии при одновременном применении с другими ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, возможно, в связи с тем, что они могут вызывать миопатию и при использовании в качестве монотерапии. При одновременном приеме препарата с гемфиброзилом, фибратами, никотиновой кислотой в липидснижающих дозах (более 1 г/сутки) пациентам рекомендуется начальная доза препарата 5 мг. Терапия розувастатином в дозе 40 мг противопоказана при сопутствующем применении фибратов.
Эзетимиб. Одновременное применение препарата Розулип и эзетимиба не сопровождалось изменением AUC и Cmax обоих лекарственных препаратов. Тем не менее, между розувастатином и эзетимибом нельзя исключить фармакодинамическое взаимодействие с развитием побочных эффектов.
Ингибиторы протеаз. Несмотря на то, что точный механизм взаимодействия неизвестен, совместный прием ингибиторов протеаз может приводить к значительному увеличению экспозиции розувастатина. Фармакокинетическое исследование по одновременному применению 20 мг розувастатина с комбинированным препаратом, содержащим два ингибитора протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавира) у здоровых добровольцев приводило к приблизительно двукратному и пятикратному увеличению AUC(0-24) и Cmax розувастатина, соответственно. Поэтому не рекомендуется одновременный прием розувастатина и ингибиторов протеаз при лечении пациентов с вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ).
Антациды. Одновременное применение розувастатина и суспензий антацидов, содержащих алюминия и магния гидроксид, приводит к снижению плазменной концентрации розувастатина примерно на 50 %. Данный эффект выражен слабее, если суспензия антацидов применяется через 2 ч после приема розувастатина. Клиническое значение подобного взаимодействия не изучалось.
Эритромицин. Одновременное применение розувастатина и эритромицина приводит к уменьшению AUC розувастатина на 20 % и Cmax розувастатина на 30 %, вероятно, в результате усиления моторики кишечника, вызываемого приемом эритромицина.
Пероральные контрацептивы/ гормонозаместительная терапия (ГЗТ). Одновременное применение розувастатина и пероральных контрацептивов увеличивает AUC этинилэстрадиола и AUC норгестрела на 26 % и 34 % соответственно. Такое увеличение плазменной концентрации должно учитываться при подборе дозы пероральных контрацептивов на фоне применения Розулипа. Фармакокинетические данные по одновременному применению Розулипа и гормонозаместительной терапии отсутствуют, следовательно, нельзя исключить аналогичного эффекта и при использовании этого сочетания. Однако подобная комбинация широко использовалась во время проведения клинических исследований и хорошо переносилась пациентами.
Другие лекарственные препараты. Не ожидается клинически значимого взаимодействия розувастатина с дигоксином.
Изоферменты цитохрома Р450. Результаты исследований in vivo и in vitro показали, что розувастатин не является ни ингибитором, ни индуктором изоферментов системы цитохрома Р450. Кроме того, розувастатин является слабым субстратом для этих изоферментов. Не было отмечено клинически значимого взаимодействия между розувастатином и флуконазолом (ингибитором изоферментов CYP2C9 и CYP3A4) и кетоконазолом (ингибитором изоферментов CYP2A6 и CYP3A4). Совместное применение розувастатина и итраконазола (ингибитора изофермента CYP3A4) увеличивает AUC розувастатина на 28 % (клинически незначимо). Таким образом, не ожидается взаимодействия, связанного с системой цитохрома Р450.
(6635)
Дозування
Всередину, не розжовувати і не подрібнювати таблетку, проковтувати цілком, запиваючи водою. Препарат Розулип можна приймати в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Перед тим як розпочинати лікування препаратом Розулип, пацієнтові необхідно призначити стандартну дієту з низьким вмістом холестерину. Пацієнт повинен дотримуватися дієти протягом усього курсу терапії. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань і терапевтичного відповіді на лікування, беручи до уваги поточні рекомендації по целев��м рівнями ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розулип для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг один раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися вмістом холестерину у пацієнта і брати до уваги ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності через 4 тижні доза може бути збільшена. Після приема протягом 4 тижнів дози, що перевищує рекомендовану початкову, подальше її підвищення до 40 мг можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не був досягнутий бажаний результат терапії при прийомі в дозі 20 мг та які перебуватимуть під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг. Для лікування пацієнтів старше 65 років рекомендована початкова доза 5 мг. Необхідність в інших змінах дози препарату, пов'язаних з віком пацієнтів, відсутня. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв) рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок. При тяжкій нирковій недостатності препарат Розулип протипоказаний у будь-яких дозах (див. розділ «Протипоказання»). При призначенні доз 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг. Протипоказане призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам азіатської раси (див. розділ «Протипоказання»). При призначенні доз 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для пацієнтів, схильних до міопатії, рекомендована початкова доза становить 5 мг. Протипоказане призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії (див. розділ «Протипоказання»). Після 2-4 тижденьь терапії і/або при підвищенні дози препарату Розулип необхідний контроль показників ліпідного обміну, при необхідності потрібна корекція дози.
Лікарська форма
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіруванням Е на одному боці таблетки і номери 591 на іншому боці таблетки, без або майже без запаху.Склад
Розувастатин 5мг;
Допоміжні в-ва: лудипресс /лактози моногідрат, повідон, кросповідон/, кросповідон, магнію стеарат
; оболонка: опадрай II б��лый 85F 18422 1,9/3,8/7,5/15 мг (полівініловий спирт (40 %), титану діоксид (25 %), макрогол 3350 (20,2 %), тальк (14,8 %)).Фармакологічна дія
Механізм дії
Розувастатин – це селективний та конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази –ферменту, що каталізує перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензиму А у мевалонат, який є попередником холестерину (Хс). Розувастатин збільшує кількість рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні клітин печінки, за рахунок чого посилюється поглинання і катаболізм ЛП��П, а також пригнічується синтез ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) в печінці. У результаті знижується загальна кількість частинок ЛПДНЩ і ЛПНЩ.
Фармакодинамічні ефекти
Знижує підвищену концентрацію холестерину ліпопротеїнів низької щільності (Хс-ЛПНЩ), загального холестерину та тригліцеридів, а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Крім того, розувастатин знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неЛПВП (Хс-неЛПВП), холестерину ліпопротеїнів дуже низької плотности (Хс-ЛПДНЩ), тригліцеридів ліпопротеїнів дуже низької щільності (ТГ-ЛПДНЩ) і збільшує вміст аполіпопротеїну А-І (АпоА-І). Також розувастатин зменшує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ, Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВЩ та АпоВ/АпоА-І.
Терапевтичний ефект препарату проявляється протягом одного тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, який становить 90 % від максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається на 4-му тижні терапії і підтримується пр�� регулярному прийомі.
Безпека та ефективність розувастатина в дитячій популяції не доведені. Для цієї категорії пацієнтів досвід застосування препарату обмежується невеликою кількістю пацієнтів (віком 8 років і старше) з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією.Фармакокінетика
Всмоктування. Максимальна концентрація розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність препарату становить близько 20 %.
Розподіл. Розувастатин інтенсивно заглощается печінкою, де відбувається основний синтез холестерину і виведення Хс-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатина досягає 134 л.
Приблизно 90 % розувастатина зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном.
Метаболізм. Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %) в печінці. Є непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені в метаболізм менше і менше��го ступеня.
Основними виявленими метаболітами розувастатина є N-дисметил та лактоновые метаболіти. N-десметил приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90 % фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами.
Виведення. Приблизно 90 % дози розувастатина виводиться в незміненому вигляді через кишечник.
Приблизно 5 % дози препарату виводиться нирками у неизмененном вигляді. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить приблизно 19 год і не змінюється при збільшенні дози препарату. Плазмовий кліренс розувастатина досягає в середньому 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7 %).
Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатина залучений мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатина.
Системна біодоступність розувастатина збільшується пропорційно дозі. При застосуванні ��репарата кілька разів в добу фармакокінетичні параметри не змінюються.
ОСОБЛИВІ ГРУПИ ПАЦІЄНТІВ
Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина.
Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC і Cmax розувастатина в плазмі крові у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців), порівняно з представниками європеоїдної раси; в індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC і Cmax в 1,3 рази. Аналіз не виявив клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси.
У пацієнтів з легким і помірно вираженою нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатина або N-дисметила істотно не змінюється.
У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі крові в 3 рази вища, а концентрація N-дисметила в 9 разів вище, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастат��в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі, була приблизно на 50 % вище, ніж у здорових добровольців.
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення T1/2 розувастатина (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайльд-П'ю). У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайльд-П'ю відзначено збільшення T1/2, принаймні, в 2 рази. Досвід застосування розувастатина у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайльд-П'ю відсутній.Побічні дії
На тлі терапії розувастатином реєструвалися переважно легкі і прех��виходили небажані явища. Подібно до інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота небажаних реакцій, пов'язаних з терапією розувастатином, характеризується залежністю від дози.
Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти виникнення: часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), неуточненная частота (неможливо визначити, виходячи із доступних даних).
З боку імунної системи: рідко - реакції підвищеної чутливості, включаючи ангионевротический набряк.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; дуже рідко - полінейропатія, втрата пам'яті.
З боку травної системи: часто - запор, нудота, біль у животі; нечасто – незначне, безсимптомний, транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ; рідко - панкреатит; неуточненная частота - діарея; дуже рідко - жовтяниця, гепатит.
З боку шкіри і підшкірних структур: нечасто - шкірний свербіж, висипи та кропив'янка; неуточненная частота - синдром Стівенса-Джонсона.
Зі сто��они кістково-м'язової системи: часто - міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит) і рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення концентрації креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення концентрації КФК більш ніж у 5 разів вище ВМН терапію слід припинити. Дуже рідко - артралгія.
З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1 % пацієнтів, п��лучающих дозу 10-20 мг і близько 3 % пацієнтів, які отримували дозу 40 мг). У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. Дуже рідко - гематурія.
З боку органів дихання: частота невідома - кашель, задишка.
З боку лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глютамілтранспептидази, лужної фосфазы.
Інші: часто - астенічний синдром; можливі порушення функції щитовидної залози.
Наступні небажані явища були зареєстровані на тлі терапії деякими статинами: порушення сну, включаючи безсоння і кошмарні сновидіння; порушення статевої функції; депресія; дуже рідкісні випадки інтерстиціального захворювання легень, які в основному реєструвалися при довготривалій терапії статинами.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При застосуванні препарату Розулип в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок.
При застосуванні препараті Розулип у всіх дозах, особливо більш 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії і в рідкісних випадках рабдоміолізу.
Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У разі якщо вихідна активність КФК значно підвищений (у 5 разів вище ВМН), через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання. Не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує��т підвищену активність КФК (у 5 разів вище ВМН).
При призначенні препарату Розулип (також як і інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази) у пацієнтів з наявними факторами ризику рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику і проводити клінічне спостереження.
Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваної появи м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів ��слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менше порівняно з ВМН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Розулипа або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом.
Рутинний моніторинг активності КФК при відсутності симптомів недоцільний.
Не відмічено ознак збільшення токсичного впливу на скелетну мускулатуру при застосуванні препарату Розулип у складі комбінованої терапії. Повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази в поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідснизуючих дозах (більше 1 г/добу), азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеаз і макролідні антибиотіки. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при одночасному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення препарату Розулип і гемфиброзила. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розулип і фібратів або нікотинової кислоти в ліпідснизуючих дозах (більше 1 г/добу).
Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розулип необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози).
Рекомендується проводити визначення активності трансаміназ до початку терапії та через 3 міс після початку терапії. Прийом препарату Розулип слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує ВМН.
У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування препаратом Розулип.
Клінічний досвід і дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки, відповідними більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відсутні.
Дуже рідкісні випадки інтерстиціального захворювання легень реєструвалися у хворих, які отримували деякі препарати з групи статинів. Як правило, ці випадки спостерігались при довготривалій терапії статинами. Інтерстиціальне захворювання легень проявляється задишкою, непродуктивним кашлем і погіршенням загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо запідозрено інт��рстициальное захворювання легенів, терапію статинами слід припинити.
Результати фармакокінетичних досліджень свідчать, що у пацієнтів азіатської раси біодоступність розувастатина вище, ніж у європейців.
Цей препарат не повинні приймати пацієнти з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції , так як препарат містить лактозу.
Використання в педіатрії
Ефективність і безпека застосування препарату у дітей до 18 років не встановлена. Досвід застосування препарата у педіатричній практиці обмежений невеликою кількістю дітей (від 8 років і старше) гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. В даний час не рекомендується застосовувати Розулип у дітей.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Пацієнти повинні дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторної реакції, так як під час терапії може виникати запаморочення.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ />
Лікування: специфічного антидоту немає. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів і систем. Необхідний контроль функції печінки і рівня КФК у сироватці крові. Ефективність гемодіалізу малоймовірна.Свідчення
Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа за Фредриксену) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) опини��туються недостатніми.
Гомозиготная спадкова гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та інших методів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів у крові (наприклад, аферез ЛПНЩ), а також у випадках, коли ці методи недостатньо ефективні.
Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредриксоном) як доповнення до дієти.
Для сповільнення прогресування атеросклерозу в якості доповнення до дієти у пацієнтів, в тому числі, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ.
Профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляции) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловікаПротипоказання
Для таблеток 10 мг і 20 мг
–\0009повышенная чутливість до розувастатину та інших компонентів препарату;
–\0009заболевания печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ і будь-яке підвищення активності трансаминаз в сироватці крові (більше ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВМН);
–\0009тяжелые порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
–\0009миопатия;
–\0009одновременный прийом циклоспорину;
–\0009беременность, період лактації, а також відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією;
–\0009предрасположенность до розвитку миотоксических ускладнень;
–\0009детский вік до 18 років (через відсутність достатніх клінічних даних про ефективність і безпеку��остюк не встановлені, див. розділ «Особливі вказівки»);
–\0009непереносимость лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).
Для таблеток 40 мг
–\0009повышенная чутливість до розувастатину та інших компонентів препарату;
–\0009заболевания печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ і будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більше ніж у 3 рази порівняно з ВМН), досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній;
–\0009одновременный прийом циклоспорину;
–\0009наличие факторів ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий або сімейний анамнез м'язових захворювань; миотоксичность на тлі прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, які можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатина; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіа��ської раси;
–\0009беременность, період лактації, а також відсутність адекватних методів контрацепції жінкам із збереженою репродуктивною функцією;
–\0009детский вік до 18 років (через відсутність достатніх клінічних даних про ефективність і безпека не встановлені, див. розділ «Особливі вказівки»);
–\0009непереносимость лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).
З обережністю застосовувати препарат у формі таблеток 10 і 20 мг при наявності ризику розвитку міо��атии/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань і попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; при надмірному вживанні алкоголю; у пацієнтів старше 65 років; станах, при яких відмічено підвищення плазмової концентрації розувастатина; у пацієнтів азіатської раси; одночасно з фібратами; при захворюваннях печінки в анамнезі; сепсисі; артеріальної гіпотензії; обширних хірургічних вмешательствах, травмах; при тяжких метаболічних, ендокринних або електролітних порушеннях або неконтрольованих судомних нападах.
З обережністю застосовувати препарат у формі таблеток 40 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК більше 60 мл/хв); у віці старше 65 років; при захворюваннях печінки в анамнезі; сепсисі; артеріальної гіпотензії; великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких метаболічних, ендокринних або електролітних порушеннях або неконтрольованих судомних нападах.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ПРИ ВАГІТНОСТІ ТА ГОДУВАННІ ГРУДДЮ
Розулип протипоказаний при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування). При діагностуванні вагітності в процесі терапії прийом препарату повинен бути припинений негайно.
Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки Хс і продукти його біосинтезу важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату.
Дані про виділення роз��вастатина з грудним молоком відсутні, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатина та AUC циклоспорину розувастатина була в середньому в 7 разів вище значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування призводить до підвищення концентрації розувастатина в плазмі крові в 11 разів, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінюється.
Антагоністи вітаміну К. Н��чало терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу і міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Скасування розувастатина або зниження його дози може призводити до зменшення МНВ. У таких випадках рекомендується контроль МНО.
Гемфіброзил та гіполіпідемічні засоби.
Спільне застосування розувастатина і гемфиброзила призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатина. Можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідснизуючих дозах (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо, у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при використанні в якості монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою в ліпідснизуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Терапія троянду��астатином у дозі 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів.
Езетіміб. Одночасне застосування препарату Розулип і езетімібу не супроводжувалося зміною AUC і Cmax обох лікарських препаратів. Тим не менше, між розувастатином та эзетимибом не можна виключити фармакодинамічна взаємодія з розвитком побічних ефектів.
Інгібітори протеаз. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеаз може призводити до значного збільшення експозиції троянду��астатина. Фармакокінетична дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатина з комбінованим препаратом, що містить два інгібітора протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазовому і п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Cmax розувастатина, відповідно. Тому не рекомендується одночасний прийом розувастатина та інгібіторів протеаз при лікуванні пацієнтів з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Антациди. Одночасне застосування розувастатина і суспензій антацидов, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатина приблизно на 50 %. Цей ефект виражений слабкіше, якщо суспензія антацидів застосовується через 2 год після прийому розувастатина. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося.
Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатина та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатина на 20 % і Cmax розувастатина на 30 %, ймовірно, в результаті посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину.
Пероральні контрацептиви/ гормонозаместітельная терапія (ГЗТ). Одночасне застосування розувастатина та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрела на 26 % та 34 % відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватися при доборі дози пероральних контрацептивів на фоні застосування Розулипа. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування Розулипа і гормонозаместительной терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при використанні цього поєднання. Однадо подібна комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень і добре переносився пацієнтами.
Інші лікарські препарати. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатина з дигоксином.
Ізоферменти цитохрому Р450. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Не було відмічено клінічно значущої взаимодевпливи між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатина та ітраконазолу (інгібітор ізоферменту CYP3A4) збільшує AUC розувастатина на 28 % (клінічно незначуще). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаного з системою цитохрому Р450.
