Дозировка
Препарат принимают внутрь, не разжевывая и не измельчая, проглатывая целиком, запивая водой, независимо от времени суток и приема пищи. До начала терапии препаратом Розарт пациент должен начать соблюдать стандартную гиполипидемическую диету и продолжать соблюдать ее во время лечения. Дозу препарата следует подбирать индивидуально в зависимости от показаний и терапевтического ответа, принимая во внимание текущие общепринятые рекомендации по целевым концентрациям липидов. Рекомендуемая начальная доза препарата Розарт для пациентов, начинающих принимать препарат, или для пациентов, переведенных с приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, составляет 5 или 10 мг 1 раз/сут. При выборе начальной дозы следует руководствоваться концентрацией холестерина у пациента и принимать во внимание риск развития сердечно-сосудистых осложнений, а также необходимо оценивать потенциальный риск развития побочных реакций. В случае необходимости через 4 недели доза препарата может быть увеличена. В связи с возможным развитием побочных эффектов при приеме дозы 40 мг по сравнению с более низкими дозами препарата, окончательное титрование до максимальной дозы 40 мг следует проводить только у пациентов с тяжелой формой гиперхолестеринемии и высоким риском сердечно-сосудистых осложнений (особенно у пациентов с наследственной гиперхолестеринемией), у которых при приеме дозы в 20 мг не была достигнута целевая концентрация холестерина, и которые будут находиться под врачебным наблюдением. Рекомендуется особенно тщательное наблюдение за пациентами, получающими препарат в дозе 40 мг. После 2-4 недель терапии и/или повышении дозы препарата необходим контроль показателей липидного обмена. У пожилых пациентов старше 70 лет рекомендуемая начальная доза препарата Розарт составляет 5 мг, иной коррекции дозы не требуется. У пациентов с печеночной недостаточностью по шкале Чайлд-Пью ниже 7 баллов коррекции дозы препарата не требуется. У пациентов со значениями 8 и 9 баллов по шкале Чайлд-Пью должна быть проведена предварительная оценка функции почек. Опыт применения розувастатина у пациентов с печеночной недостаточностью выше 9 баллов по шкале Чайлд-Пью отсутствует. Розувастатин противопоказан у пациентов с заболевание печени в активной фазе. При почечной недостаточности легкой или средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Рекомендуется начальная доза препарата 5 мг для пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин). Пациентам с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 30-60 мл/мин) назначение препарата в дозе 40 мг противопоказано. Прием препарата Розарт противопоказан в любых дозах пациентам с тяжелой степенью почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин). У пациентов монголоидной расы возможно повышение системной концентрации розувастатина. Начальная рекомендуемая доза препарата для пациентов монголоидной расы составляет 5 мг. Применение препарата в дозе 40 мг таким пациентам противопоказано. Известны разновидности генетического полиморфизма, который может привести к увеличению системной концентрации розувастатина. У пациентов с выявленным специфическим полиморфизмом рекомендуются более низкие суточные дозы розувастатина. Начальная рекомендуемая доза для пациентов, предрасположенных к развитию миопатии, составляет 5 мг. Применение препарата в дозе 40 мг у таких пациентов противопоказано.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета, овальные, двояковыпуклые, с гравировкой "ST 4" на одной стороне.
Состав
1 таб.
розувастатин кальция 41.68 мг,
?что соответствует содержанию розувастатина 40 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая (тип 102) - 92.4 мг, кросповидон (тип А) - 28 мг, кальция гидрофосфата дигидрат - 137.2 мг, лактозы моногидрат - 253.68 мг, магния стеарат - 7.04 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай розовый II 33G240007 ~ 16.8 мг (гипромеллоза 2910 - 6.72 мг, титана диоксид - 4.1765 мг, лактозы моногидрат - 3.528 мг, макрогол 3350 - 1.344 мг, триацетин - 1.008 мг, краситель кармин красный - 0.0235 мг).
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат из группы статинов. Селективный конкурентный ингибитор 3-гидрокси-3-метилглутарил коэнзим А (ГМГ-КоА)-редуктазы - фермента, превращающего ГМГ-КоА в мевалонат, предшественник холестерина.
Увеличивает число рецепторов липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) на поверхности гепатоцитов, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП, ингибированию синтеза липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП), уменьшая общее количество ЛПНП и ЛПОНП. Снижает повышенное содержание холестерина-ЛПНП, холестерина- липопротеинов невысокой плотности (неЛПВП), холестерина-ЛПОНП, общего холестерина, триглицеридов (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполипопротеина В (АпоВ), снижает соотношения холестерин-ЛПНП/холестерин-ЛПВП, общий холестерин/холестерин-ЛПВП, холестерин-неЛПВП/холестерин-ЛПВП, АпоВ/аполипопротеина A-I (АпоА-I), повышает концентрацию холестерина-ЛПВП, уровень АпоА-I.
Гиполипидемическое действие прямо пропорционально величине назначенной дозы. Терапевтический эффект появляется в течение 1 недели после начала терапии, через 2 недели достигает 90% от максимального, к 4 неделе достигает максимума и после этого остается постоянным. Эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии (вне зависимости от расы, пола или возраста), в т.ч. у пациентов с сахарным диабетом и семейной гиперхолестеринемией. У 80% пациентов с гиперхолестеринемией IIa и IIb типа (классификация по Фредриксону) со средним исходным показателем холестерина-ЛПНП около 4.8 ммоль/л на фоне приема препарата в дозе 10 мг уровень холестерина-ЛПНП достигает значений менее 3 ммоль/л. У пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, принимающих препарат в дозе 20 мг и 40 мг, среднее снижение уровня холестерина-ЛПНП составляет 22%.
Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом (в отношении снижения концентрации ТГ) и с никотиновой кислотой в липидснижающих дозах ?1 г/сут (в отношении повышения концентрации холестерина-ЛПВП).
Фармакокинетика
Всасывание
Cmax розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч после приема препарата. Абсолютная биодоступность - примерно 20%. Системная экспозиция розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Фармакокинетические параметры не изменяются при ежедневном приеме.
Распределение
Проникает через плацентарный барьер. Розувастатин поглощается преимущественно печенью, которая является основным местом синтеза холестерина и метаболизма ХС-ЛПНП. Vd - 134 л. Связывание с белками плазмы (преимущественно с альбумином) составляет приблизительно 90%.
Метаболизм
Биотрансформируется в печени в небольшой степени (около 10%), являясь непрофильным субстратом для изоферментов системы цитохрома Р450. Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, в процесс печеночного захвата препарата вовлечен специфический мембранный переносчик - полипептид, транспортирующий органический анион (ОАТР) 1В1, выполняющий важную роль в его печеночной элиминации. Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Изоферменты CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 вовлечены в метаболизм в меньшей степени.
Основными метаболитами розувастатина являются N-десметил и лактоновые метаболиты. N-десметил примерно на 50% менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически неактивны. Более 90% фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное - его метаболитами.
Выведение
Около 90% дозы розувастатина выводится в неизмененном виде через кишечник, оставшаяся часть - почками. T1/2 - примерно 19 ч, не изменяется при увеличении дозы препарата. Среднее значение плазменного клиренса составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21.7%).
Фармакокинетика у особых групп пациентов
У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью плазменная концентрация розувастатина или N -десметила существенно не меняется. У пациентов с выраженной почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме выше в 3 раза, а N-десметила - в 9 раз, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме у пациентов, находящихся на гемодиализе, примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности с баллом 7 и ниже по шкале Чайлд-Пью не выявлено увеличения T1/2 розувастатина; у больных с баллами 8 и 9 по шкале Чайлд-Пью отмечено удлинение T1/2 в 2 раза. Опыт применения препарата у пациентов с более выраженными нарушениями функции печени отсутствует.
Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина.
Фармакокинетические параметры зависят от расовой принадлежности: AUC у японцев и китайцев в 2 раза выше таковой у жителей Европы и Северной Америки. У представителей монголоидной расы и индийцев среднее значение AUC и Cmax увеличивается в 1.3 раза.
Побочные действия
Согласно данным клинических исследований розувастатина, а также данным его постмаркетингового применения, у пациентов наблюдались перечисленные ниже побочные реакции.
Частота побочных реакций распределяется следующим образом: очень часто (>1/10); часто (от >1/100 до <1/10); нечасто (от >1/1000 до <1/100); редко (от >1/10 000 до <1/1000); очень редко (от <1/10 000); частота неизвестна (по имеющимся данным установить частоту возникновения не представляется возможным).
Со стороны крови и лимфатической системы: редко - тромбоцитопения.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение, астенический синдром; очень редко - полиневропатия, снижение памяти; частота неизвестна - депрессия, периферическая невропатия, нарушения сна, включая бессонницу и кошмарные сновидения.
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор, тошнота, боль в животе; редко - панкреатит; очень редко - гепатит, желтуха; частота неизвестна - диарея.
Со стороны дыхательной системы: частота неизвестна - кашель, одышка, интерстициальное заболевание легких.
Со стороны эндокринной системы: часто - сахарный диабет1.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - миалгия; редко - миопатия (включая миозиты), рабдомиолиз; очень редко - артралгия; частота неизвестна - иммуноопосредованная некротизирующая миопатия; поражения сухожилий, иногда с разрывами.
Аллергические реакции: нечасто - кожный зуд, сыпь, крапивница; редко - реакции повышенной чувствительности, включая ангионевротический отек.
Со стороны кожи и подкожных тканей: частота неизвестна - синдром Стивенса- Джонсона.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - гематурия.
Со стороны половых органов и молочной железы: очень редко - гинекомастия.
Со стороны лабораторных показателей: редко - транзиторное повышение активности АСТ и АЛТ.
Прочие: частота неизвестна — периферические отеки.
1Частота зависит от наличия факторов риска (концентрация глюкозы в крови натощак ?5.6ммоль/л, индекс массы тела >30 кг/м2, повышенная концентрация ТГ, артериальная гипертензия в анамнезе).
Как и при применении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, частота возникновения побочных реакций носит дозозависимый характер, побочные эффекты обычно выражены незначительно и проходят самостоятельно.
Влияние на функцию почек
У пациентов, получавших розувастатин, в ходе анализа мочи тест-полосками была выявлена протеинурия, преимущественно канальцевая. Изменения количества белка в моче (от отсутствия или следовых количеств до ++ или больше) наблюдались у менее 1% пациентов, получающих 10-20 мг розувастатина, и у приблизительно 3% пациентов, получающих 40 мг розувастатина. Незначительное изменение количества белка в моче (от отсутствия или следовых количеств до +) отмечалось при приеме дозы 20 мг. В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает в процессе терапии
и не означает возникновения острого или прогрессирования существующего заболевания почек.
У пациентов, получающих розувастатин, наблюдалась гематурия, имеющиеся данные показали низкую частоту появления данной нежелательной реакции.
Влияние на костно-мышечную систему
При применении всех доз розувастатина и, в особенности при приеме доз, превышающих 20 мг, сообщалось о развитии миалгии, миопатии, включая миозит, в редких случаях о рабдомиолизе с развитием острой почечной недостаточности или без нее.
При приеме розувастатина наблюдалось дозозависимое повышение активности КФК. В большинствеслучаев оно было незначительным, бессимптомным и временным. В случае повышения активности КФК (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) терапия должна быть приостановлена.
Влияние на функцию печени
У незначительного числа пациентов при применении розувастатина наблюдается дозозависимое повышение активности печеночных трансаминаз. В большинстве случаев оно невелико, бессимптомно и временно.
При применении некоторых ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы наблюдались сексуальная дисфункция, были зафиксированы единичные случаи интерстициального заболевания легких.
Частота сообщений о развитии рабдомиолиза, серьезных нарушений функции почек и печени (выражающееся преимущественно в повышении активности печеночных трансаминаз) выше при приеме дозы розувастатина 40 мг.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Влияние на функцию почек
У пациентов, получавших высокие дозы розувастатина (в основном 40 мг), в ходе анализа мочи тест-полосками наблюдалась канальцевая протеинурия, которая в большинстве случаев была транзиторной. Такая протеинурия не свидетельствовала об остром заболевании почек или прогрессировании заболевания почек. Частота сообщений о развитии серьезных побочных реакций со стороны почек в постмаркетинговый период была выше у пациентов, принимавших розувастатин в дозе 40 мг.
При применении препарата Розарт в дозе 40 мг рекомендуется контролировать показатели функции почек во время лечения.
Влияние на костно-мышечную систему
При применении всех доз розувастатина и, в особенности при приеме доз, превышающих 20 мг, сообщалось о развитии миалгии, миопатии и в редких случаях о рабдомиолизе. В очень редких случаях сообщалось о развитии рабдомиолиза при одновременном приеме ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы и эзетимиба. В данном случае нельзя исключить фармакодинамического взаимодействия, поэтому следует соблюдать осторожность при их совместном приеме. Как при приеме других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы частота сообщений в постмаркетинговый период наблюдения о развитии рабдомиолиза, связанного с приемом розувастатина, была выше при приеме дозы 40 мг.
Определение активности КФК
Определение активности КФК не следует проводить после интенсивных физических нагрузок или при наличии других возможных причин увеличения ее активности, что может привести к неверной интерпретации полученных результатов. В случае, если исходная активность КФК существенно повышена, через 5-7 дней следует провести повторное измерение – не следует начинать терапию, если повторный тест подтверждает исходную активность КФК (в 5 раз выше нормы).
До начала терапии
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата Розарт, также как и при назначении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, пациентам с имеющимися факторами риска развития миопатии/рабдомиолиза. Необходимо рассмотреть соотношение ожидаемой пользы от терапии и потенциального риска и проводить клиническое наблюдение на протяжении всего курса лечения. В случае, если исходная активность КФК существенно повышена (в 5 раз выше ВГН), то не следует начинать лечение препаратом.
Во время лечения
Следует проинформировать пациента о необходимости немедленного сообщения врачу о случаях неожиданного появления мышечных болей, мышечной слабости или спазмах, особенно в сочетании с недомоганием и лихорадкой. У таких пациентов следует определять активность КФК. Терапию следует прекратить, если активность КФК значительно увеличен (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) или если мышечные симптомы резко выражены и вызывают ежедневный дискомфорт (даже, если активность КФК в 5 раз меньше по сравнению с ВГН). Если симптомы исчезают, и активность КФК возвращается к норме, следует рассмотреть вопрос о повторном назначении препарата Розарт или других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в меньших дозах при тщательном наблюдении за пациентом. Рутинный мониторинг активности КФК при отсутствии симптомов нецелесообразен.
Отмечены очень редкие случаи иммуно-опосредованной некротизирующей миопатии с клиническими проявлениями в виде стойкой слабости проксимальных мышц и повышения активности КФК в сыворотке крови во время лечения или прекращении приема статинов, в т.ч. розувастатина.
Не отмечено признаков увеличения воздействия на скелетную мускулатуру при приеме розувастатина и сопутствующей терапии. Однако, сообщалось об увеличении числа случаев миозита и миопатии у пациентов, принимавших другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы в сочетании с производными фибриновой кислоты (включая гемфиброзил), циклоспорин, никотиновую кислоту в липидснижающих дозах ?1 г/сут, азольные противогрибковые препараты, ингибиторы протеаз и макролидные антибиотики. Гемфиброзил увеличивает рискразвития миопатии при одновременном приеме с некоторыми ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, поэтому одновременное применение гемфиброзила и розувастатина не рекомендуется. Следует тщательно взвесить соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска при совместном применении препарата Розарт и фибратов или никотиновой кислоты в липидснижающих дозах ?1 г/сут.
Противопоказан прием препарата Розарт в дозе 40 мг одновременно с фибратами.
Во время лечения, особенно в период коррекции дозы препарата Розарт, каждые 2-4 недели следует осуществлять мониторинг липидного профиля и согласно нему при необходимости изменять дозу препарата.
Препарат Розарт не следует принимать пациентам при проявлении острых и выраженных симптомов миопатии или с наличием факторов риска, предрасполагающих к развитию нарушения функции почек и вторичного рабдомиолиза (например, сепсис, артериальная гипотензия, обширные хирургические вмешательства, травмы, выраженные нарушения метаболизма, выраженные эндокринные нарушения и тяжелые нарушения водно-электролитного баланса, неконтролируемые судороги).
Влияние на функцию печени
Как и другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы розувастатин следует применять с осторожностью у пациентов, злоупотребляющих алкоголем и/или с заболеванием печени в анамнезе. Рекомендуется проводить определение показателей функции печени до начала терапии и через 3 месяца после начала терапии. Прием препарата Розарт следует прекратить или уменьшить дозу препарата, если уровень активности печеночных трансаминаз в сыворотке крови в 3 раза превышает ВГН.
У пациентов с гиперхолестеринемией вследствие гипотиреоза или нефротического синдрома терапия основных заболеваний должна проводиться до начала лечения препаратом Розарт. При постмаркетинговом наблюдении розувастатина частота сообщений о развитии серьезных нарушений функции печени (выражающихся преимущественно в повышении активности печеночных трансаминаз) была выше при приеме дозы 40 мг.
Этнические группы
В ходе фармакокинетических исследований среди пациентов монголоидной расы по сравнению с европеоидной отмечено увеличение системной концентрации розувастатина.
Ингибиторы ВИЧ-протеаз
В ходе совместного приема розувастатина и комбинации различных ингибиторов ВИЧ-протеаз с ритонавиром наблюдается увеличение системной концентрации розувастатина. Следует тщательно оценивать снижение концентрации липидов в крови, а также учитывать возможное повышение розувастатина в плазме крови в начале лечения и в период повышения дозы препарата Розарт у пациентов с ВИЧ, принимающих ингибиторы ВИЧ-протеаз. Одновременный прием ингибиторов ВИЧ-протеаз не рекомендуется без коррекции дозы розувастатина.
Интерстициальное заболевание легких
При применении некоторых ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, особенно в течение длительного времени, сообщалось о единичных случаях интерстициального заболевания легких. Проявлениями заболевания могут являться одышка, непродуктивный кашель и ухудшение общего самочувствия (слабость, снижение массы тела и лихорадка). При подозрении на интерстициальное заболевание легких следует прекратить терапию ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы.
Сахарный диабет II типа
Некоторые данные подтверждают то, что ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы повышают концентрацию глюкозы в крови и увеличивают у некоторых пациентов вероятность развития сахарного диабета II типа. Однако данный риск перевешивается способностью ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы снижать риск развития сосудистых осложнений, поэтому данный факт не является причиной для прерывания лечения розувастатином. Необходимо установить клиническое наблюдение и проводить биохимический анализ крови согласно национальным стандартам у пациентов с риском развития гипергликемии (концентрация глюкозы в крови 5.6-6.9 ммоль/л, индекс массы тела > 30 кг/м2, триглицеридемия, артериальная гипертензия). В одном из исследований розувастатина сообщалась общая частота развития сахарного диабета: 2.8% в группе розувастатина и 2.3% в плацебо группе в основном у пациентов с глюкозой натощак 5.6-6.9 ммоль/л.
Непереносимость лактозы
Препарат Розарт не следует принимать пациентам с непереносимостью лактозы, дефицитом лактазы и глюкозно-галактозной мальабсорбцией, поскольку в его состав входит лактозы моногидрат.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Не проводилось исследований по изучению влияния розувастатина на способность управлять транспортными средствами и механизмами. При управлении транспортными средствами и занятии потенциально опасными видами деятельности пациентам следует соблюдать осторожность, т.к. во время терапии может возникать головокружение.
Передозировка
При одновременном приеме нескольких суточных доз фармакокинетические параметры розувастатина не меняются.
Лечение: специфического лечения нет, проводится симптоматическая терапия и мероприятия, направленные на поддержание функции жизненно важных органов и систем под контролем функции печени и активности КФК. Маловероятно, что гемодиализ будет эффективен.
Показания
— первичная гиперхолестеринемия (тип IIа по классификации Фредриксона), включая гетерозиготную наследственную гиперхолестеринемию) или смешанная (комбинированная) гиперлипидемия (типа IIb по классификации Фредриксона), в качестве дополнения к диете и другим немедикаментозным мероприятиям (физическая нагрузка и снижение массы тела);
— гомозиготная форма наследственной гиперхолестеринемии при недостаточной эффективности диетотерапии и других видов лечения, направленных на снижение концентрации липидов (например, ЛПНП-аферез) или, если такие виды лечения не подходят пациенту;
— гипертриглицеридемия (тип IV по классификации Фредриксона) в качестве дополнения к диете;
— для замедления прогрессирования атеросклероза в качестве дополнения к диете у пациентов, которым показана терапия для снижения концентрации общего холестерина и холестерина-ЛПНП;
— первичная профилактика основных сердечно-сосудистых осложнений (инсульта, инфаркта, артериальной реваскуляризации) у взрослых пациентов без клинических призн
Противопоказания
— заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности печеночных трансаминаз (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН);
— миопатия;
— одновременный прием циклоспорина;
— применение у женщин репродуктивного возраста, не пользующихся адекватными методами контрацепции;
— беременность и период грудного вскармливания;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозы моногидрат);
— миотоксичность на фоне приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов в анамнезе;
— гипотиреоз;
— почечная недостаточность тяжелой или средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин);
— чрезмерное употребление алкоголя;
— состояния, которые могут приводить к повышению плазменной концентрации розувастатина;
— одновременный прием фибратов;
— применение у пациентов монголоидной расы;
— семейный или личный анамнез наследственных мышечных заболеваний;
— повышенная чувствительность к розувастатину или другим компонентам препарата.
Препарат Розарт противопоказан при беременности и в период лактации.
Применение препарата Розарт у женщин репродуктивного возраста возможно только в случае использования надежных методов контрацепции и если пациентка информирована о возможном риске лечения для плода.
Поскольку холестерин и вещества, синтезируемые из холестерина важны для развития плода, потенциальный риск ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы превышает пользу от применения препарата во время беременности. В случае диагностирования беременности в процессе терапии препаратом Розарт, прием препарата должен быть немедленно прекращен, а пациентки предупреждены о потенциальном риске для плода.
Данные в отношении выделения розувастатина с грудным молоком отсутствуют, поэтому при необходимости применения препарата в период лактации, учитывая возможность нежелательных явлений у грудных детей, следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
У пациентов с печеночной недостаточностью по шкале Чайлд-Пью ниже 7 баллов коррекции дозы препарата не требуется. У пациентов со значениями 8 и 9 баллов по шкале Чайлд-Пью должна быть проведена предварительная оценка функции почек. Опыт применения розувастатина у пациентов с печеночной недостаточностью выше 9 баллов по шкале Чайлд-Пью отсутствует.
При почечной недостаточности легкой или средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Рекомендуется начальная доза препарата 5 мг для пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин). Пациентам с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 30-60 мл/мин) назначение препарата в дозе 40 мг противопоказано. Прием препарата Розарт противопоказан в любых дозах пациентам с тяжелой степенью почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин).
Противопоказан детям в возрасте до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
Лекарственное взаимодействие
Ингибиторы транспортных белков
Розувастатин является субстратом некоторых транспортных белков, включая мембранный переносчик ОАТР1В1, вовлеченный в процесс печеночного захвата, и транспортный белок BCRP. Одновременный прием розувастатина с лекарственными средствами, ингибирующими эти транспортные белки, может привести к увеличению концентрации розувастатина в плазме крови и повысить риск развития миопатии.
Одновременное применение розувастатина и циклоспорина не влияет на плазменную концентрацию циклоспорина, однако усиливает эффект розувастатина (замедляется его выведение, увеличивается AUC в 7 раз, Cmax - в 11 раз). Одновременный прием циклоспорина и розувастатина противопоказан.
Одновременный прием эритромицина и розувастатина приводит к уменьшению AUC розувастатина на 20% и увеличивает Cmax на 30%. Подобное взаимодействие может возникать в результате усиления моторики кишечника, вызываемого приемом эритромицина.
У пациентов, получающих непрямые антикоагулянты (например, варфарин) рекомендуется мониторинг MHO, поскольку начало терапии розувастатином или повышение его дозы может приводить к увеличению MHO, а отмена розувастатина или снижение его дозы может приводить к его уменьшению.
Гемфиброзил и другие гиполипидемические средства: одновременный прием гемфиброзила и розувастатина увеличивает Cmax и AUC розувастатина в 2 раза. Основываясь на данных по специфическому взаимодействию, не ожидается фармакокинетически значимого взаимодействия с фенофибратом, возможно фармакодинамическое взаимодействие. Гемфиброзил, фенофибрат, другие фибраты и гиполипидемические дозы никотиновой кислоты (не менее 1 г/сут) увеличивали риск возникновения миопатии при одновременном применении с другими ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, возможно в связи с тем, что они могут вызывать миопатию и при применении в качестве монотерапии. При одновременном приеме розувастатина с одним из препаратов данной группы пациентам рекомендуется начальная доза розувастатина 5 мг, суточная доза розувастатина 40 мг в данном случае противопоказана.
Одновременное применение розувастатина и антацидов, содержащих алюминия и магния гидр оксид, приводит к снижению плазменной концентрации розувастатина примерно на 50%. Данный эффект выражен слабее, если антациды применяются через 2 ч после приема розувастатина. Клиническая значимость данного взаимодействия не изучалась.
Одновременное применение розувастатина и пероральных контрацептивов увеличивает AUC этинилэстрадиола и AUC норгестрела на 26% и 34% соответственно, что следует учитывать при подборе дозы пероральных контрацептивов. Фармакокинетические данные по одновременному применению розувастатина и гормонозаместительной терапии отсутствуют, следовательно, нельзя исключить аналогичного эффекта при их совместном применении. Однако, подобная комбинация широко применялась во время проведения клинических исследований розувастатина и хорошо переносилась пациентами.
Результаты исследований in vivo и in vitro показали, что розувастатин не является ни ингибитором, ни индуктором изоферментов цитохрома Р450. Розувастатин является непрофильным субстратом для этих изоферментов. Не наблюдалось клинически значимого взаимодействия с такими препаратами, как флуконазол (ингибитор изоферментов CYP2C9 и CYP3A4), кетоконазол (ингибитор изоферментов CYP2A6 и CYP3A4), связанных метаболизмом с системой цитохрома Р450.
Совместное применение 10 мг розувастатина и 10 мг эзетимиба у пациентов с гиперхолестеринемией приводило к увеличению AUC розувастатина в 1.2 раза. Однако нельзя исключить фармакодинамического взаимодействия между розувастатином и эзетимибом в отношении появления нежелательных явлений.
Несмотря на то, что точный механизм взаимодействия неизвестен, применение ингибиторов ВИЧ-протеаз с розувастатином может привести к выраженному увеличению экспозиции розувастатина. Фармакокинетическое исследование одновременного применения 20 мг розувастатина с комбинированным препаратом, содержащим два ингибитора ВИЧ-протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавира) у здоровых добровольцев приводило к приблизительно двукратному и пятикратному увеличению AUC0-24 и Cmax розувастатина, соответственно. Таким образом, не рекомендуется совместное применение розувастатина с ингибиторами ВИЧ-протеаз у ВИЧ-инфицированных пациентов.
Не отмечается клинически значимого взаимодействия розувастатина с дигоксином
Подробнее читайте в инструкции.
(8083)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, не розжовуючи та не подрібнюючи, ковтаючи цілими, запиваючи водою, незалежно від часу доби і прийому їжі. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен дотримуватися стандартної гиполипидемическую дієту і продовжувати дотримуватися під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань і терапевтичного відповіді, беручи до уваги поточні загальноприйняті рекомендації за цільовим вмісту ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта і брати до уваги ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі необхідності через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг за сравнению з більш низькими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити тільки у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії і високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестеринемією), у яких при прийомі дози 20 мг не була досягнута цільова концентрація холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії і/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років рекомендована початкова доза препарату Розарт становить 5 мг, інший корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів зі значеннями 8 і 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю повинна бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатина у пацієнтів з печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю ��тсутствует. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів з захворювання печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату в дозі 40 мг протипоказано. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової не��остаточности (КК менше 30 мл/хв). У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатина. Початкова рекомендована доза препарату для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату в дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Відомі різновиди генетичного поліморфізму, який може призвести до збільшення системної концентрації розувастатина. У пацієнтів з виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються більш низькі добові дози розувастатина. Початкова рекомендованая доза для пацієнтів, схильних до розвитку міопатії становить 5 мг. Застосування препарату в дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказано.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "ST 4" на одній стороні.Склад
1 таб.
розувастатин кальцію 41.68 мг,
?що відповідає змісту розувастатина 40 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 102) - 92.4 мг, кросповідон (тип А) - 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 137.2 мг, лактози моногідрат - 253.68 мг, магнію стеарат - 7.04 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай II рожевий 33G240007 ~ 16.8 мг (гіпромелоза 2910 - 6.72 мг, титану діоксид - 4.1765 мг, лактози моногідрат - 3.528 мг, макрогол 3350 - 1.344 мг, триацетин - 1.008 мг, барвник кармін червоний - 0.0235 мг).Фармакологічна дія
Гіполіпідемічний препарат з групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА)-редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА у мевалонат, попередник холестерину.
Збільшує число рец��пторов ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищений вміст холестерину-ЛПНЩ, холестерин - ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПВП), холестерину-ЛПДНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В (АпоВ), знижує співвідношення холестерин-ЛПНЩ/холестерин-ЛПВЩ, загальний холестерин/холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВП/холі��терін-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ, рівень АпоА-I.
Гіполіпідемічна дія прямо пропорційно величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, 4 тижні досягає максимуму і після цього залишається постійним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у т. ч. у пацієнтів з цукровим діабетом і сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa і IIb типу (класифікація за Фредриксоном) з середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг рівень холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження рівня холестерину-ЛПНЩ становить 22%.
Адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофибратом (щодо зниження концентрації ТГ) і з никотиновой кислотою в ліпідснизуючих дозах ?1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ).Фармакокінетика
Всмоктування
Cmax розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність - приблизно 20%. Системна експозиція розувастатина збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються при щоденному прийомі.
Розподіл
Проникає через плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, кіторая є основним місцем синтезу холестерину і метаболізму ХС-ЛПНЩ. Vd - 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%.
Метаболізм
Біотрансформується в печінці незначною мірою (близько 10%), є непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процесі печінкового захоплення препарату залучений специфічний мембранний переносник - поліпептид, транспортуючий органічний аніон (ОАТР) 1В1, виконує важную роль у його печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму в меншій мірі.
Основними метаболітами розувастатина є N-десметил та лактоновые метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами.
Виведення
Близько 90% дози розувастатина виводиться в незміненому вигляді через кишечник, решта - нирками. T1/2 - приблизно 19 год, не змінюється при збільшенні дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
У пацієнтів з легким і помірно вираженою нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатина або N -десметила істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостаточнос��ма (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі вище в 3 рази, а N-десметила - в 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатина в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вище, ніж у здорових добровольців.
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення T1/2 розувастатина; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відзначено подовження T1/2 в 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів з більш вираженими порушеннями функціїта печінки відсутня.
Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина.
Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: AUC у японців і китайців в 2 рази вище такої у жителів Європи і Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC і Cmax збільшується в 1.3 рази.Побічні дії
Згідно з даними клінічних досліджень розувастатина, а також його даними постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися перераховані ниж�� побічні реакції.
Частота побічних реакцій розподіляється наступним чином: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим).
З боку крові та лімфатичної системи: рідко - тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко - поліневропатія, зниження пам'яті; частота неизвестна - депресія, периферична невропатія, порушення сну, включаючи безсоння і кошмарні сновидіння.
З боку травної системи: часто - запор, нудота, біль у животі; рідко - панкреатит; дуже рідко - гепатит, жовтяниця; частота невідома - діарея.
З боку дихальної системи: частота невідома - кашель, задишка, інтерстиціальне захворювання легень.
З боку ендокринної системи: часто - цукровий диабет1.
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; продуже рідко - артралгія; частота невідома - иммуноопосредованная некротизирующая міопатія; ураження сухожиль, іноді з розривами.
Алергічні реакції: нечасто - шкірний свербіж, висип, кропив'янка; рідко - реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса - Джонсона.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - гематурія.
З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко - гінекомастія.
З боку лабораторных показників: рідко - транзиторне підвищення активності АСТ і АЛТ.
Інші: частота невідома — периферичні набряки.
1Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще ?5.6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій носить дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно витягнути кліща��льно.
Вплив на функцію нирок
У пацієнтів, які отримували розувастатин, в ході аналізу сечі тест-смужками була виявлена протеїнурія, переважно канальцева. Зміни кількості білка у сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менше 1% пацієнтів, які отримують 10-20 мг розувастатина, та приблизно у 3% пацієнтів, які отримували 40 мг розувастатина. Незначна зміна кількості білка у сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відмічалось при прийомі дози 20 мг. У, здається, заг��ве випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії
і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок.
У пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи цієї небажаної реакції.
Вплив на кістково-м'язову систему
При застосуванні всіх доз розувастатина і, в особливості при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в ре��ких випадках про рабдоміолізі з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї.
При прийомі розувастатина спостерігалося дозозалежне підвищення активності КФК. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У випадку підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН) терапія повинна бути припинена.
Вплив на функцію печінки
У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатина спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаминаз. В більшості випадків воно невелике, безсимптомно і тимчасово.
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, були зафіксовані поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень.
Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок і печінки (що виражається переважно в підвищенні активності печінкових трансаміназ) вище при прийомі дози розувастатина 40 мг.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Вплив на функцію нирок
У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатина (в основному 40 мг), у ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторної. Така протеїнурія не свідчила про гострому захворюванні нирок або прогресуванні захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг.
При застосуванні препарату Розарт в дозі 40 мг рекомендацій педндуется контролювати показники функції нирок під час лікування.
Вплив на кістково-м'язову систему
При застосуванні всіх доз розувастатина і, в особливості при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії і в окремих випадках про рабдоміолізі. У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази і езетімібу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід дотримуватися обережності при їх спільно�� прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатина, була вища при прийомі дози 40 мг.
Визначення активності КФК
Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання – не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вище норми).
До початку терапії
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від лікування і потенційного ризику і проводити клінічне спостереження протягом всього курсу ліку��ія. У випадку, якщо вихідна активність КФК значно підвищений (у 5 разів вище ВМН), то не слід починати лікування препаратом.
Під час лікування
Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваної появи м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно підвищений (більше ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або якщо мышечные симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть, якщо активність КФК у 5 разів менше порівняно з ВМН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК при відсутності симптомів недоцільний.
Відзначені поодинокі випадки імуно-опосередкованої некротизирующей міопатії з клінічними проявле��иями у вигляді стійкої слабкість проксимальних м'язів і підвищення активності КФК в сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, в т. ч. розувастатина.
Не відмічено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатина і супутньої терапії. Однак, повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази в поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідснизуючих ��озах ?1 р/добу, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеаз і макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує рискразвития міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфиброзила і розувастатина не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт і фібратів або нікотинової кислоти в ліпідснизуючих дозах ?1 г/добу.
Протипоказаний прийом препарату в дозі Розарт 40 мг одночасно з фібратами.
Під час лікування, особливо у період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з нього при необхідності змінювати дозу препарату.
Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих і виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що сприяють розвиненню порушення функції нирок і вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, обширні хірургічні втручання, трав��s, виражені порушення метаболізму, виражені ендокринні порушення та тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми).
Вплив на функцію печінки
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії і через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити доз�� препарату, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує ВМН.
У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань повинна проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (що виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вища при прийомі дози 40 мг.
Етнічні групи
У х��де фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдної відзначено збільшення системної концентрації розувастатина.
Інгібітори ВІЛ-протеаз
В ході спільного прийому розувастатина і комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатина. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатина у плазмі крові на початку лікування та в період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатина.
Інтерстиціальне захворювання легень
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрении на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.
Цукровий діабет II типу
Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету II типу. Однак цей ризик переважує здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку судинних ускладнень, тому даний факт не є причиною переривання лікування розувастатином. Ненеобхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові згідно національним стандартам у пацієнтів з ризиком розвитку гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5.6-6.9 ммоль/л, індекс маси тіла > 30 кг/м2, триглицеридемия, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатина повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2.8% в групі розувастатина і 2.3% у плацебо групі в основному у пацієнтів з глюкозою натщесерце 5.6-6.9 ммоль/л.
Непереносимість лактози
Препарат не слід Розартует приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази і глюкозно-галактозною мальабсорбцією, оскільки в його склад входить лактози моногідрат.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
Не проводилося досліджень з вивчення впливу розувастатина на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід дотримуватися обережності, оскільки під час терапії может виникати запаморочення.
Передозування
При одночасному прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатина не змінюються.
Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів і систем під контролем функції печінки і активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Свідчення
— первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготную спадщину незалежно в��ного гіперхолестеринемію) або змішана (комбінована) гіперліпідемія типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження і зниження маси тіла);
— гомозиготная форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або якщо такі види лікування не підходить пацієнту;
— гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти;
— для сповільнення прогресування атеросклерозу в якості доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину і холестерину-ЛПНЩ;
— первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних признПротипоказання
— захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової акт��вності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН);
— міопатія;
— одночасний прийом циклоспорину;
— застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції;
— вагітність і період грудного вигодовування;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат);
— миотоксичность на тлі прийому один��х інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі;
— гіпотиреоз;
— ниркова недостатність тяжкого або середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв);
— надмірне вживання алкоголю;
— стани, які можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатина;
— одночасний прийом фібратів;
— застосування у пацієнтів монголоїдної раси;
— сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань;
— підвищена чутливість до розувастатину або д��угим компонентів препарату.
Препарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації.
Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливо лише у випадку використання надійних методів контрацепції і якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода.
Оскільки холестерин та речовини, синтезовані з холестерину важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час бересучасності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт, прийом препарату повинен бути негайно припинений, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода.
Дані щодо виділення розувастатина з грудним молоком відсутні, тому при необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у грудних дітей, слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів зі значеннями 8 і 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю повинна бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатина у пацієнтів з печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.
При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недоліочностью середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату в дозі 40 мг протипоказано. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв).
Протипоказаний дітям віком до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);Лікарська взаємодія
Інгібітори транспортних білків
Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений в процес печінкового захвата, і транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатина з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатина в плазмі крові і підвищити ризик розвитку міопатії.
Одночасне застосування розувастатина і циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, однак посилює ефект розувастатина (уповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Cmax - у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину і розувастатина протипоказаний.
Одночасному��й прийом еритроміцину і розувастатина призводить до зменшення AUC розувастатина на 20% і збільшує Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати в результаті посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину.
У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг MHO, оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатина або зниження його дози може призводити до його зменшення.
Гемфіброзил та інші гиполипиде��ические засоби: одночасний прийом гемфиброзила і розувастатина збільшує Cmax та AUC розувастатина в 2 рази. Ґрунтуючись на даних по специфічному взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофибратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть ��ызывать міопатію і при застосуванні в якості монотерапії. При одночасному прийомі розувастатина з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатина 5 мг, добова доза розувастатина 40 мг у даному випадку протипоказана.
Одночасне застосування розувастатина і антацидів, що містять алюмінію та магнію гідр оксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатина приблизно на 50%. Цей ефект виражений слабкіше, якщо антациди застосовуються через 2 год після прийому розувастатина. Клінічна значимость цієї взаємодії не вивчалася.
Одночасне застосування розувастатина та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрела на 26% і 34% відповідно, що слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатина і гормонозаместительной терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак така комбінація широко застосовувалася під час проведення клинических досліджень розувастатина і добре переносився пацієнтами.
Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних з метаболізмом системою цитохрому Р450.
Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетімібу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатина в 1.2 рази. Однак не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та эзетимибом щодо появи небажаних явищ.
Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз з розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатина. Фармакокінетична дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатина з комбінованим препаратом, що містить два інгібітору ВІЛ-протеаз (400 мг лопинавира/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазовому і п'ятикратного збільшення AUC0-24 і Cmax розувастатина, відповідно. Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатина з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.
Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатина з дигоксином
Детальніше читайте в інструкції.
