Дозировка
Взрослым внутрь назначают 2-3 таблетки по 3 млн. МЕ или 4-6 таблетки по 1.5 млн.МЕ (т.е. 6-9 млн.МЕ) в сутки за 2 или 3 приема. Максимальная суточная доза составляет 9 млн.МЕ. Детям с массой тела 20 кг и более доза составляет 150-300 тыс.МЕ/кг массы тела/, разделенные на 2-3 приема. Максимальная суточная доза для детей составляет 300 тыс.МЕ/кг/ Для профилактики менингококкового менингита взрослым назначают препарат по 3 млн.МЕ 2 (6 млн.МЕ/) в течение 5 дней, детям - по 75 тыс.МЕ/кг массы тела 2 в течение 5 дней. Пациентам с нарушениями функции почек в связи с малой почечной экскрецией спирамицина изменения дозы не требуется. Парентерально Ровамицин® применяют только у взрослых. Вводят путем в/в инфузии по 1.5 МЕ каждые 8 ч (4.5 млн.МЕ/). При необходимости в случае тяжелых инфекций доза может быть удвоена. Продолжительность лечения определяется индивидуально и зависит от тяжести и особенностей течения инфекционного процесса. При улучшении состояния пациента следует продолжить терапию путем приема Ровамицина внутрь. Перед введением содержимое флакона растворяется в 4 мл воды для инъекций. Препарат вводят в/в капельно медленно в течение 1 ч (как минимум в 100 мл 5% раствора глюкозы). После разведения раствор стабилен в течение 12 ч в условиях хранения при комнатной температуре.
Передозировка
Симптомы: случаи передозировки спирамицина неизвестны. Возможными симптомами являются тошнота, рвота, диарея. Лечение: при необходимости проводят симптоматическую терапию. Специфического антидота нет.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой белого или белого с кремовым оттенком цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой "RPR 107" на одной стороне.
Состав
1 таб.
спирамицин 1.5 млн.МЕ
Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, крахмал кукурузный прежелатинизированный, гидроксипропилцеллюлоза (гипролоза), натрия кроскармеллоза (натрия карбоксиметилцеллюлоза), целлюлоза микрокристаллическая.
Состав оболочки: титана диоксид, макрогол 6000, гипромеллоза.
Фармакологическое действие
Антибиотик из группы макролидов. Механизм антибактериального действия обусловлен торможением синтеза белка в микробной клетке за счет связывания с 50S-субъединицей рибосомы.
Обычно чувствительные микроорганизмы (МПК? 1 мг/л): Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp. (метициллин-резистентные и чувствительные штаммы), Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Bacillus cereus, Branhamella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter spp., Legionella spp., Corynebacterium diphtheriae, Moraxella spp., Mycoplasma pneumoniae, Coxiella spp., Chlamydia spp., Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi, Leptospira spp., Propionibacterium acnes, Actinomyces spp., Eubacterium spp., Porphyromonas spp., Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp., Prevotella spp., Toxoplasma gondii (in vitro и in vivo).
Умеренно чувствительные микроорганизмы: Neisseria gonorrhoeae, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens. В отношении данных возбудителей антибиотик умеренно активен in vitro, положительные результаты могут отмечаться при концентрациях антибиотика в очаге воспаления выше, чем МПК.
Устойчивые микроорганизмы (МПК>4 мг/л): по крайней мере 50% штаммов являются устойчивыми - Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Nocardia asteroides, Fusobacterium spp., Haemophilus spp., Mycoplasma hominis, Corynebacterium jekeium.
Спирамицин проникает и накапливается в фагоцитах (нейтрофилы, моноциты и перитонеальные и альвеолярные макробиофаги). У человека концентрации препарата внутри фагоцитов являются достаточно высокими. Эти свойства объясняют эффекты спирамицина на внутриклеточные бактерии.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсорбция спирамицина происходит быстро, но неполно, с большой вариабельностью (от 10% до 60%). После приема Ровамицина внутрь в дозе 6 млн.МЕ Cmax спирамицина в плазме составляет около 3.3 мкг/мл. После в/в введения 1.5 млн.МЕ спирамицина путем одночасовой инфузии Cmax составляет 2.3 мкг/мл. При введении 1.5 млн.МЕ каждые 8 ч Css достигается к концу второго дня (Cmax около 3 мкг/мл и Cmin около 0.5 мкг/мл).
Распределение
Спирамицин проникает и накапливается в фагоцитах (нейтрофилы, моноциты и перитонеальные и альвеолярные макрофаги). У человека концентрации препарата внутри фагоцитов являются достаточно высокими. Этим объясняется эффективность спирамицина в отношении внутриклеточных бактерий. Спирамицин не проникает в спинномозговую жидкость; выделяется с грудным молоком. Проникает через плацентарный барьер (концентрация в крови плода составляет примерно 50% от концентрации в сыворотке крови матери). Концентрации в ткани плаценты в 5 раз выше, чем соответствующие концентрации в сыворотке крови. Vd примерно 383 л. Препарат хорошо проникает в слюну и ткани (концентрация в легких составляет 20-60 мкг/г, в миндалинах - 20-80 мкг/г, в инфицированных пазухах - 75-110 мкг/г, в костях - 5-100 мкг/г). Спустя 10 дней после окончания лечения концентрация спирамицина в селезенке, печени, почках составляет 5-7 мкг/г. Связывание с белками плазмы низкое (приблизительно 10%).
Метаболизм и выведение
Спирамицин метаболизируется в печени с образованием активных метаболитов с неустановленной химической структурой.
Выводится главным образом с желчью (концентрация в 15-40 раз выше, чем в сыворотке). Почечная экскреция активного спирамицина составляет около 10% от введенной дозы. T1/2 после приема 3 млн.МЕ спирамицина внутрь составляет приблизительно 8 ч. T1/2 после в/в инфузии составляет около 5 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
T1/2 удлиняется у лиц пожилого возраста. У пациентов с нарушениями функции почек коррекции режима дозирования не требуется.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея; очень редко (менее 0.01%) - псевдомембранозный колит, изменения функциональных проб печени и развитие холестатического гепатита; в единичных случаях - язвенный эзофагит и острый колит. Отмечена также возможность развития острого повреждения слизистой оболочки кишечника у пациентов со СПИД при применении спирамицина в высоких дозах по поводу криптоспоридиоза (всего 2 случая).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: преходящие парестезии.
Со стороны системы кроветворения: очень редко (менее 0.01%) - острый гемолиз и тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможно удлинение интервала QT на ЭКГ.
Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, кожный зуд; очень редко (менее 0.01%) - ангионевротический отек, анафилактический шок.
Местные реакции: редко - умеренно выраженное раздражение по ходу вены, которое только в исключительных случаях может потребовать прекращения лечения.Прочие: в отдельных случаях - васкулит, включая пурпуру Шенлейна-Геноха.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с нарушениями функции печени в период применения препарата следует контролировать показатели функции печени.
В/в введение препарата должно быть немедленно прекращено в случае появления признаков любой аллергической реакции.
С осторожностью следует применять препарат с алкалоидами спорыньи.
У пациентов с сахарным диабетом следует контролировать содержание глюкозы в крови и при необходимости корректировать его в связи с тем, что инфузия проводится с использованием 5% раствора декстрозы.
Использование в педиатрии
Препарат в форме таблеток 3 млн.МЕ не применяется у детей и подростков в возрасте до 18 лет.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
— инфекции ЛОР-органов (синуситы, тонзиллит);
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (в т.ч. острая внебольничная пневмония, включая атипичную пневмонию, обострение хронического бронхита);
— инфекции периодонта;
— инфекции кожи и мягких тканей (рожа, вторичные инфицированные дерматозы, импетиго, эктима, эритразма);
— инфекции костей и суставов;
— инфекции половой системы (не гонорейной этиологии);
— токсоплазмоз, в т.ч. у беременных.
Профилактика менингококкового менингита в случаях, когда рифампицин противопоказан: эрадикация Neisseria meningitidis в носоглотке. Спирамицин не используется для лечения менингококкового менингита. Препарат рекомендуется для профилактики у пациентов после проведения лечения, а также у лиц, имевших контакт с больным за 10 дней до его госпитализации.
Противопоказания
— период лактации;
— дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы (риск развития острого гемолиза);
— детский возраст (для таблеток 1.5 млн.МЕ - до 3 лет, для таблеток 3 млн.МЕ - до 18 лет);
— повышенная чувствительность к спирамицину и к другим компонентам препарата.
С осторожностью назначают Ровамицин® при обструкции желчных протоков или при печеночной недостаточности.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с препаратами, содержащими комбинацию леводопы и карбидопы, наблюдалось снижение уровня леводопы в плазме (необходим клинический контроль и некоторое изменение дозы леводопы).
(253)
Дозування
Дорослим внутрішньо призначають 2-3 таблетки по 3 млн МО або 4-6 таблетки по 1.5 млн. МО (тобто 6-9 млн МО) на добу за 2 або 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 9 млн МО. Дітям з масою тіла 20 кг і більше доза складає 150-300 тис. МО/кг маси тіла/, розподілені на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза для дітей становить 300 тис. МО/кг/ Для профілактики менінгококового менінгіту дорослим призначають препарат по 3 млн МО 2 (6 млн МО/) протягом 5 днів, дітям - по 75 тис. МО/кг маси тіла 2 протягом 5 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок в зв'язку з малої нирковою екскрецією спирамицина зміни дози не потрібно. Парентерально Ровамицин® застосовують тільки у дорослих. Вводять шляхом в/в інфузії по 1.5 МО кожні 8 год (4.5 млн. МО/). При необхідності у разі тяжких інфекцій доза може бути подвоєна. Тривалість лікування визначається індивідуально і залежить від тяжкості та особливостей перебігу інфекційного процесу. При поліпшенні стану пацієнта слід продовжити терапію шляхом прийому Ровамицина всередину. Перед введенням вміст флакона розчиняють у 4 мл води для ін'єкцій. Пре��арат вводять в/в крапельно повільно протягом 1 год (як мінімум в 100 мл 5% розчину глюкози). Після розведення розчин стабільний протягом 12 год в умовах зберігання при кімнатній температурі.Передозування
Симптоми: випадків передозування спирамицина невідомі. Можливими симптомами є нудота, блювання, діарея. Лікування: при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою білого або білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравиров��ой "RPR 107" на одній стороні.Склад
1 таб.
спіраміцин 1.5 млн. МО
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, гідроксипропілцелюлоза (гипролоза), натрію кроскармелоза (натрію карбоксиметилцелюлоза), целюлоза мікрокристалічна.
Склад оболонки: титану діоксид, макрогол 6000, гіпромелоза.Фармакологічна дія
Антибіотик з групи макролідів. Механізм антибактеріальної дії обумовлений гальмуванням синтезу білка в мікробної клітці за рахунок зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми.
Зазвичай чутливі мікроорганізми (МПК? 1 мг/л): Streptococcus spp. (у т. ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp. (метицилін-резистентні та чутливі штами), Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Bacillus cereus, Branhamella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter spp., Legionella spp., Corynebacterium diphtheriae, Moraxella spp., Mycoplasma pneumoniae, Coxiella spp., Chlamydia spp., Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi, Leptospira spp., Propionibacterium acnes, Actinomyces spp., Eubacterium spp., Porphyromonas spp., Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp., Prevotella spp., Toxoplasma gondii (in vitro та in vivo).
Помірно чутливі мікроорганізми: Neisseria gonorrhoeae, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens. Щодо даних збудників антибіотик помірно активний in vitro, позитивні результати можуть відзначатися при концентрації антибіотика у вогнищі запалення вище, ніж МПК.
Стійкі мікроорганізми (МПК>4 мг/л): принаймні 50% штамів є стійкими - Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Nocardia asteroides, Fusobacterium spp., Haemophilus spp., Mycoplasma hominis, Corynebacterium jekeium.
Спіраміцин проникає та накопичується в фагоцитах (нейтрофіли, моноцити і перитонеальні і альвеолярні макробиофаги). У людини концентрації пре��арата всередині фагоцитів є досить високими. Ці властивості пояснюють ефекти спирамицина на внутрішньоклітинні бактерії.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсорбція спирамицина відбувається швидко, проте неповне, з великою варіабельністю (від 10% до 60%). Після прийому Ровамицина всередину в дозі 6 млн. МО Cmax спирамицина в плазмі становить близько 3.3 мкг/мл, Після в/в введення 1.5 млн. МО спирамицина шляхом одногодинної інфузії Cmax становить 2.3 мкг/мл При введенні 1.5 млн. МО кожні 8 год Css досягається до кінця другого дня (Cmax близько 3 мкг/мл і Cmin близько 0.5 мкг/мл).
Розподіл
Спіраміцин проникає та накопичується в фагоцитах (нейтрофіли, моноцити і перитонеальні і альвеолярні макрофаги). У людини концентрації препарату усередині фагоцитів є досить високими. Цим пояснюється ефективність спирамицина відносно внутрішньоклітинних бактерій. Спіраміцин не проникає в спинномозкову рідину, виділяється з грудним молоком. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація в крові плода становить приблизно 50% від концентрації у сироватці крові матері). Концентрації в т��ані плаценти в 5 разів вище, ніж відповідні концентрації у сироватці крові. Vd приблизно 383 л. Препарат добре проникає в слину і тканини легенів (концентрація в легенях становить 20-60 мкг/г, в мигдалинах - 20-80 мкг/г, у інфікованих пазухах - 75-110 мкг/г, у кістках - 5-100 мкг/г). Через 10 днів після закінчення лікування концентрація спирамицина в селезінці, печінці, нирках становить 5-7 мкг/р. Зв'язування з білками плазми низьке (приблизно 10%).
Метаболізм і виведення
Спіраміцин метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів з неустановленной хімічною структурою.
Виводиться головним чином з жовчю (концентрація у 15-40 разів вищий, ніж в сироватці). Ниркова екскреція активного спирамицина становить близько 10% від введеної дози. T1/2 після прийому 3 млн. МО спирамицина внутрішньо становить приблизно 8 ч. T1/2 після в/в інфузії становить близько 5 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
T1/2 подовжується в осіб літнього віку. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекцію режиму дозування не потрібна.Побічні дії
З боку пищевар��тельний системи: нудота, блювання, діарея; дуже рідко (менше 0.01%) - псевдомембранозний коліт, зміни функціональних проб печінки і розвиток холестатичного гепатиту; у поодиноких випадках - виразковий езофагіт і гострий коліт. Відзначена також можливість розвитку гострого пошкодження слизової оболонки кишечника у пацієнтів зі СНІД при застосуванні спирамицина у високих дозах з приводу криптоспоридиоза (всього 2 випадки).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: скороминущі парестезії.
З боку системи кровотворення: дуже рідко (менше 0.01%) - гострий гемоліз і тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Алергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, шкірний свербіж; дуже рідко (менше 0.01%) - ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Місцеві реакції: рідко - помірно виражене подразнення по ходу вени, яка тільки у виняткових випадках може вимагати припинення лікування.Інші: в окремих випадках - васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна-Геноха.Особливості продажу
рецептурні>Особливі умовиУ пацієнтів з порушеннями функції печінки у період застосування препарату слід контролювати показники функції печінки.
В/В введення препарату повинно бути негайно припинено у разі появи ознак будь-якої алергічної реакції.
З обережністю слід застосовувати препарат з алкалоїдами ріжків.
У пацієнтів із цукровим діабетом слід контролювати вміст глюкози в крові та при необхідності коригувати його у зв'язку з тим, що інфузія проводиться з використанням 5% розчину декстрози.
Використання в педіатрії
Препарат у формі таблеток 3 млн. МЕ не застосовується у дітей і підлітків у віці до 18 років.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
— інфекції ЛОР-органів (синусити, тонзиліт);
— інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (у т. ч. гостра позалікарняна пневмонія, включаючи атипову пневмонію, загострення хронічного бронхіту);
— інфекції періодонта;
— інфекції шкіри і м'яких тканин (бешиха, вторинні ��нфицированные дерматози, імпетиго, ектіма, еритразма);
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекції статевої системи (не гонорейної етіології);
— токсоплазмоз, в т. ч. у вагітних.
Профілактика менінгококового менінгіту у випадках, коли рифампіцин протипоказаний: ерадикація Neisseria meningitidis в носоглотці. Спіраміцин не використовується для лікування менінгококового менінгіту. Препарат рекомендується для профілактики у пацієнтів після проведення лікування, а також у осіб, що мали контакт з хворим за 10 днів до його госпитализа��іі.Протипоказання
— період лактації;
— дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гострого гемолізу);
— дитячий вік (для таблеток 1.5 млн. МЕ - до 3 років, для таблеток 3 млн. МЕ - до 18 років);
— підвищена чутливість до спирамицину та до інших компонентів препарату.
З обережністю призначають Ровамицин® при обструкції жовчних проток або при печінковій недостатності.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами, які містять комбінацію леводопи і карбідопи, на��людалось зниження рівня леводопи у плазмі (необхідний клінічний контроль і деяка зміна дози леводопи).
